Шукати в цьому блозі

субота, 23 квітня 2011 р.

Двоє вихованців Прилуцької підліткової колонії прийняли Св. Тайни Хрещення, Миропомазання та Євхаристії у Велику Суботу.

Теплого і сонячного дня, що випав Великої Суботи 23 квітня, капелани о. Роман Пушка і о. Костянтин Пантелей уділили Св. Тайни Хрещення, Миропомазання та Євхаристії Олександрові і Віталію, вихованцям Прилуцької підліткової колонії. Імена хлопців, що приготовлялись до прийняття Св. Таїнств, згідно древньої традиції Церкви згадувалися на Літургіях Передосвячених Дарів протягом Великого Посту. о. Роман наставляв і вихованців і майбутніх хресних батьків.


Традиційно, саме Великої Суботи о. Костянтин, керівник Відділу УГКЦ з душпастирства у Пенітенціарній системі України, завозить до Прилуцької колонії паски, які ранком наступного дня разом з іншими Великодніми стравами освячує капелан УПЦ о. Георгій Грига, настоятель каплиці Св. Анастасії Узорішительниці. Священики, що представляють служіння Християнської Міжконфесійної Місії роками співпрацюють у справі духовного виховання неповнолітніх.

«Колонія» - слово, (у зв’язку) з яким у нас з’являються різні стереотипні уявлення. Насправді тут перебувають такі ж люди, як і ми – діти Божі, обдаровані Його образом і подобою (пор. Бт. 1, 26). Різниця між нами не полягає навіть у наявності чи відсутності у нас «прогріхів», але у тому, що хтось допустився упадку у більший, а інший – менший гріх, когось «попалили», а іншого «пронесло». Святий апостол Павло навчає, що «всі згрішили» (Рм. 5, 12). Приглянувшись до свого повсякденного життя, зауважимо, що ми зустрічаємося з помилками, гріхами, яких допускаємо через незнання, неміч і т. д. Отож і особи, які перебувають у колоніях через різні причини та обставини, є такими ж людьми як і ми.
Такого висновку ми дійшли, коли зустрілися з ними віч-на-віч. Така нагода нам трапилася у переддень Великодня, під час відвідування колонії у м. Прилуки. Ми познайомилися з багатьма молодими хлопцями, які тимчасово тут перебувають. Найперше, що кинулося у вічі – це їх вік, від 14 до 22 років. Це люди, які стають на шлях дорослого життя, пробують себе знайти та проявити у суспільстві. Але яких ми, це ж суспільство, часто не сприймаємо, відкидаємо, тим самим вкидаємо їх у відчай, у якому вони стають готовими на різні вчинки. Так, це проблема не окремих людей, а цілого суспільства, сімей, які не дають доброго виховання т. і. Колонія для багатьох, крім місця покарання, стає місцем і часом переосмисленням свого попереднього способу життя, і, в результаті, його зміни. Такими благодатними плодами Божої дії, зокрема Святого Духа, а також праці та молитви Церкви, стала подія справді вселенського масштабу: Хрещення Віталія та Олександра – це народження до нового життя – життя у Христі. Вони знайшли в собі сили визнати, що йдуть не в тому напрямку – від Бога, але змінили його, і тепер рухаються в бік Нього. Це є подвигом, адже знаємо теперішню ситуацію, коли бути християнином стає анахронізмом і немодним в уявленні сучасних людей. Вони ж навпаки своїм мужнім кроком і християнською поставою засвідчили, що відреклися диявола і всіх діл його, а по відношенню до Христа – вірність Йому.













Для нас це стало прикладом для наслідування (постійне переосмислення свого життя та зміна його), а також неабиякою заохотою до служіння Богові у Його Церкві, до якого ми готуємося у семінарії. Також прикладом наполегливості в нелегкій праці у Божому винограднику стали священики-капелани о. Костянтин Пантелей, о. Роман Пушка , які там працюють. Вони уділили Таїнство Хрещення. Ми щиро вдячні Богові за ласку бути очевидцями та учасниками цієї події, новоохрещеним бажаємо постійного зростання у духовному житті та відкритті на Бога, отцям за їхню невтомність у служінні Богові усюди, де є потреба, а також працівникам колонії, які не лише не перешкоджають праці, але заохочують до неї. Сотвори їм, Боже, в здравії і спасенії многії і благії літа.

Ігор Марчишин, Роман Славич, студенти Дрогобицької Духовної Семінарії УГКЦ Священномучеників Северина, Віталія та Якима.

Немає коментарів:

Дописати коментар