Шукати в цьому блозі

середа, 29 лютого 2012 р.

Листи з тюрми парафіяльній службі милосердя у Києві. Аскольдова Могила.

Лист ув'язненої Світлани Ш., яка відбуває покарання в Чернігівській виправній колонії ЧВК-44
Христос рождается!
Дорогой о.Игорь, получила долгожданое письмо огромное спасибо. Я не чуть на Вас не обиделась, знаю сколько Вам пишут да помимо писем на свободе сколько работы. Каждому надо уделить внимания это очень тяжело даже не знаю как у Вас на все хватает время. Да хранит Вас Господь и дает здоровья!
Не много о себе я всегда пишу так как есть, значит так в октябре 2011 г. я должна была уехать на Львов на опирацию. То начмед говорил там ремонт в опирационной, а потом и начмед ушол от нас. Вот до сих пор сижу, я давно отдала Иисусу в руки все как Бог даст так и будет. А у меня в феврале будет комиссия на химию, если на то будет Божья воля пойду. Хотя обнаружили на одной ноге три сильных болячки, надо кость дробить а аппарат такой только в Киеве. Дали рецепты на уколы и таблетки они дорогие 100 грн вроде, и сказал врач если не буду лечится закончится с ногами печально. Я написала письмо пошла к врачу он поставил две печати, дали мне адрес я отправила когда еще и до сих пор ничего нет. Вам мне было стыдно отправлять у Вас и так хватает людей, да и Вы мне уже высылали 2010 г по мойму (21.04.2011 р.). Ну что сказать ноги конечно мучают, я с молитвами каждый день и Господь мне поможет я знаю точно. Да и возраст у меня все же 52 года дает о себе знать. Одна беда не приходит работы у нас не было, так хоть 20-30 гривен получить можно сахар купить и так кое-что конверт, а так сижу даже листика не было Вам написать. Ну ничего надо все беды пройти, Господь терпел не так и мы должны пройти. Читаю Библию каждый день и все новое открывается и на душе такая благодать. Вот старая дура столько лет жила во тьме. А вот 5 лет живу с Богом пусть я здесь, пусть у меня ничего нет а я счастлива. И вот верите утром 600 у меня утренняя молитва, почитала, помолилась и иду на завтрак хотя можно и не ходить туда, ну сам факт иду такая радостная, веселая пою песни про себя Иисусу. А потом думаю чему ты Света радуешся дура старая сидишь в тюрьме 5 лет еще 2 года и 6 мес больная и радуешся. Прийду опять почитаю Библию и опять на душе такая радость, Господь меня любит. И без разницы где ты находишся самое главное с Богом и ты счастлив. Может даст Бог скоро пойдем домой, должно снятие быть. Вы извините я даже сейчас не могу выслать иконы, нет пока возможности я ведь сама не умею рисовать. Спасибо за конверт, а то даже не знаю как бы отправила Вам ответ. А просить мне тяжело очень не люблю, ну даст Бог скоро буду дома смогу с Божьей помощью заработать. Я записала Ваш адрес чтобы написать Вам когда буду дома. Вы мне дороги стали и я хочу поддерживать и на свободе отношения. Даст Бог разведу опять свинарник, займусь хозяйством и с Божьей помощью смогу и Вам что-то выслать. Выйду с этих уз возьму кредит, надо закупить живность, земля есть спасибо Богу да и ремонт после пожара надо сделать. Кто сделал тот пожар не знаю, да и зла не держу надо было дома сидеть а не по тюрьмам шататься.
О.Игорь я Вас видела и ходила на молитвы когда приезжали. Еще раз повторюсь огромное спасибо что не забываете меня написали, очень была рада.
Да хранит Вас Господь всех всегда и на всех Ваших путях! Простите за почерк разгружали машину и руки немного устали. Буду с нетерпением ждать письма. А за елей большое спасибо это мое лекарство, я читаю молитву и мажу где болит и мне хорошо. Когда желудок болит пару капель пью. Спасибо что молитесь за меня я тоже за всех молюсь.
До свидания Светлана 9.02.2012 г.
P.S. Постійно сповідається, причащається, інших людей готує і вже двох привела до сповіді. Вже два роки дотримується посту в середу і п'ятницю. Прислала дві ікони, намальовані на полотні: Матері Божої та Ісуса Христа і одну — малюнок аквареллю “Ісус Христос — світло”.
21.03.2011 р. прислала ікону Матері Божої з дитятком Ісусом, зображення на полотні.
Листи від ув'язнених ( з них вперше звернулись 7 осіб)
Чернігівська виправна колонія ЧВК-44 (м.Чернігів) — 9 листів
Чорноморська виправна колонія ЧВК-74 (м.Одеса) 1 лист
Збаразька виправна колонія ЗВК-63 (с.Добриводи, Тернопільська обл.) 1 лист
Уманська виправна колонія УВК-129 (м.Умань Черкаської обл.) 1 лист
Подяка за отриману допомогу дітям - 2 листи
“Я вже писала до Вас листа із проханням про допомогу і мені відповіла ваша прихожанка, що сестри приходу ще до Різдва розіслали всім посилки, але я не отримувала, а вже лютий місяць, може про мене забули… Я не думаю, що для того щоб ви мені допомогли, мені потрібно описувати все своє життя, в якому я наробила багацько помилок, а тепер я хвора, я ВІЧінфікована. І мені дуже хочеться, щоб Господь почув мої молитви і полегшив мої страждання.
Хай Господь Бог благословляє вас за ваші добрі вчинки. І я вірю, що Господь мене теж чує.
А зараз я хочу звернутись до ваших сестер і прихожан, допоможіть мені необхідними речами, а саме: мило, пральн. порошок, шампунь, туал.папір, гігієничні прокладки, зубну щітку та пасту, крем для рук та обличчя. Із речей: носки, нижню білизну, халат, тапки – 40 р., спорт.брюки, теплу кофту (або светр), зошит у клітинку, конверти. А із продуктів: жиру або соняшникової олії, цукру, трохи печива або цукерок.
Дуже буду вам вдячна за вашу підтримку”
Тетяна З. (Чернігівська ВК)
“…54 года, родом из Запорожской области. Срок у меня большой 12 лет, из них 9 лет нахожусь в зоне... Помогите мне пожалуйста, лекарством, потому что я очень болею, а такого лекарства у нас на санчасти нет. У меня диагноз – остеахондроз, сильные боли в спине и потянуло правую ногу. На данный момент я не работаю,... болею, а лечиться просто нечем. Высылаю Вам рецепт…За ранее благодарю от души Вас и пусть хранит Вас Господь”
Ганна Г. (Чернігівська ВК)
“…Багато жінок нашої колонії розповідали мені, що Ви займаєтесь допомогою сімям та дітям, батьки яких знаходяться в місцях позбавлення волі, та також засудженим, які потребуються в ліках.
Мені дуже хочеться подякувати Вам за Вашу турботу та доброту до нас, до всіх жінок, які засуджені.
Мені 30 років, на волі старенька мати з малою дитиною і в неї нема можливості мені допомогти ліками, бо сама ледве зводе кінці з кінцями. Я ВІЛ-інфікована. Стан здоров’я дуже погіршується з кожним роком, а сидіти мені ще 2 роки.
Якщо Ви можете, допоможіть мені будь ласка. Рецепт медчастини я кладу
Єлизавета А. (Чернігівська ВК)
“Дорогой отец Игорь! У меня нет конверта, поэтому ложу свой рецепт с письмом сестры. Заранее благодарю за помощь”
Маргарита В. (Чернігівська ВК)
“…Я сирота, нахожусь в отряде инвалидов и пенсионеров… Христом Богом молитвенно прошу Вас, помогите мне пожалуйста деньгами на приобретение паспорта… если я освобожусь, это для меня лично, будет очень большая проблема… Спасибо что Вы помогаете таким, как я. Низкий Вам поклон!!! Храни Вас Господь!!!”
Валентина Р. (Чернігівська ВК)
“…Вы написали мне про священника с Черниговской колонии, что он помогает тем кто освобождается…после освобождения… я бы хотела быть полезной, работать при церкви, помогать священнику в работе, и помогать таким же заключенным женщинам как и я сейчас, у Вас есть волонтеры, которые Вам помогает, может и этому священнику с Черниговской колонии нужны волонтеры которые помогали ему в служении, я очень бы была рада быть ему полезной. Я освобождаюсь в сентябре этого года, через сем месяцев.
А Вам отец Игорь, я очень благодарна, Вы и поддержали морально, по возможности необходимым, здесь в этих стенах эта помощ очень нужна. Спасибо Вам большое.
Дуже буду чекати, що Чернігівській священник відгукнеться, і я стану для нього корисною.
Дякую Вам! Буду чекати Вашого листа!
Хай Господь Вам допомагає!”
Надія А. (Уманська ВК, Черкаська обл.)
“…Я просила у Вас, о.Ігорю прислати мені літературу таку як Біблія і Закон Божий, але не знаю чи у Вас є така можливість.
І ще Ви просили описати про себе, про свою сім’ю. звичайно розповіла як я тут опинилася, який вчинила поступок за що і відбуваю покарання, про свого єдиного сина який проживає на Волині, батьків немає і два брата також померли коли я уже знаходилась тут. Ось так і живу”
Любов С. (Збаразька ВК, Тернопільська обл.)
“ …Очень сильно я переживаю за дом, за родных и родителей, я уже писала запрос, чтобы сообщили мне за них. Я постояно за них молюся и прошу у Бога , чтоб выйдя отсюда застать их живыми… Я верю что будет все хорошо, потому что я с Богом… Отец Игор я высылаю вышивки с 8 мартом, и открытку с 8 марта в Вашу церковь, сестрам. Мне очень хочется побыть в Вашей церкви”
Раїса О. (Чорноморська ВК, м.Одеса)
<><><>
Парафіяльна служба милосердя

Довічно ув’язнені.

Я служу Богу для всіх категорій засуджених. Ці дві життєві історії хочу розказати вам про довічно засуджених. Моя головна ціль як священика – це спасти душу, вирвати її у диявола, а це можливе тільки через віру в Бога і розкаяння.
Історія перша.
Сповідь в’язня
Протягом двох років ми зустрічалися з молодою людиною, яку звуть Георгій. Йому приблизно 23-24 роки. Коли ми вперше зустрілися з Георгієм, я бачив перед собою усміхнену людину, досить життєрадісну і освічену (має вищу освіту). Тоді я поставив собі питання:: «Що робить така людина у камері довічних?»
Ми з Георгієм розмовляли на різні теми: про Бога, філософію і науку. Про свій гріх Георгій не хотів говорити, єдине, що сказав він, то це, що він нікого не вбивав, але до вбивства причетний. Коли ж я запропонував йому посповідатись, він сказав, що ще не готовий. Пізніше мені сказали, що він засуджений за вбивство своїх батьків. Потім ми з Георгієм розмовляли про Бога, про гріхи людські. У розмові Георгій почав говорити і відкрив свій гріх, також сказав, що не хотів смерті своїх батьків, але так вийшло. Це зробив його друг, якому він довіряв. Все вийшло з-під контролю, цей друг не мав цього робити. Коли я йому пропонував розкаятися, посповідатися і причаститися, то він знову відмовився, сказавши, що ще не готовий. При нашій духовній зустрічі вкінці осені 2010 року Георгій підійшов до мене і виявив бажання посповідатися і прийняти Святе Причастя. Він написав мені листа. З дозволу Георгія хочу його опублікувати. Цей лист для нас усіх.

Лист Георгія
(Стиль автора збережено)
Здравствуйте, отец Василий!
Пишу Вам искренне все то, что имеется на сердце, как есть, то, чего я не успеваю сказать во время наших кратких редких духовных бесед.
Я часто задумываюсь над одним существенным для меня вопросом: как, для чего и ради кого следует теперь мне жить в этом мире?
И я, задавая себе этот вопрос уже примерно 5 лет с момента заключения под стражу, пришел к одному очень важному для меня выводу – жить мне надо ради того, чтобы не огорчать и не обрекать на душевные терзания тех, кому я не безразличен, кто помнит обо мне и хранит светлые добрые мысли про меня в своем сердце! Еще я считаю, что есть смысл дальше жить для того, чтобы постараться искупить те грехи и ошибки, из-за которых я сам сейчас страдаю! Ну а на вопрос «как жить?», я пришел к выводу о том, что стоит приблизить самого себя и в последствии постараться войти в лоно Церкви! Да, это нелегко и отнюдь не просто. Даже более того – необходимо пересмотреть все в себе самом и в своей жизни, уметь осмыслить суть всех своих деяний и поступков для того, чтобы различить настоящее добро от многоликого подлого зла, которое заполнило весь мир, умы и помыслы людей. Мне обидно и досадно от осознания того, что я в какой-то степени стал в определенный момент частью этого всеобъемлющего зла. И сама причина этой досады, стыда и сожаления заключается в том, что я ношу имя Георгия Победоносца, ангела, который стоит на страже добра и ведет борьбу со злом, с демонами Ада, с врагами всего рода людского.
Получается так, что я, будучи с самого рождения крещенным в храме христианской веры, просто предал эти основы моей жизни, нарушил все писаные и не писаные правила, устои, понятия и морально-этические нормы. Иными словами, я, сам того не желая, перевернул и разрушил свою жизнь! И самое тяжелое в том, что я действительно не желал ни кому смерти, и я глубоко осознаю и раскаиваюсь в том, что из-за меня погибли мои родители.
Я не ищу оправданий своему неосмотрительному поведению, которое в результате привело к ужасной трагедии в моей жизни.
Отец Василий, иногда я начинаю думать, что мне нет прощения за то, что произошло. Может, внешне я создаю впечатление жизнерадостно человека, но это не так. На самом деле, я просто не хочу переносить все свои негативные мысли и эмоции на других людей. Потому, что у каждого человека и так хватает своих проблем и душевных переживаний за свои собственные грехи.
Отец Василий, я очень Вам признателен и безгранично благодарен за Ваше внимание и участие, за Вашу помощь и советы, за Ваше понимание и человеческую поддержку!!!
Ваша помощь и добрые наставления для меня просто бесценны, потому что именно благодаря Вам я начинаю по-настоящему верить и понимать истины, исходящие от Господа, я в душе обретаю надежду на лучшее, потому что вижу, что есть еще настоящие добрые хорошие люди на земле, которая усеяна злом и всяческой скверной, портящей человеческие умы и извращающей саму людскую природу! Спасибо Вам за все! Такие люди, как Вы, очень нужны тем, кто попал в тюрьму, сбившись с пути правды и чистых истин, облагораживающих род человеческий.
Все мы грешны и склонны к различным ошибкам в своих действиях и поступках. Но в каждом человеке есть добро, и важно найти его и вырастить в своей душе, подобно тому, как вырастает целое могучее дерево из семени. Семя добра есть в каждом человеке, и, следовательно, каждый может стать на путь истинный, чтобы приблизиться к Господу Богу нашему и заслужить Его прощение, искупив свои грехи.
Отец Василий, я очень рад и искренне счастлив всей своей душой тому, что судьба, с позволения Бога, послала мне Вас в трудную для меня минуту тяжелого времени!!! Не посчитайте за наглость или же неучтивость с моей стороны, если я Вас попрошу быть моим духовным наставником. Это моя личная просьба к Вам. Если Вы согласитесь, то я буду Вам глубоко признателен и премного благодарен.
Да хранит Вас Господь Бог всегда, везде и во всем, пусть пошлет Он для Вас долгие лета жизни на благо всех людей!

Со всей душой и глубоким уважением к Вам, Георгий


Історія друга
Відвідуючи внутрішню лікарню СІЗО у Донецьку, я зустрічався з різними хворими в’язнями. Тут і відбулася наша перша зустріч з В’ячеславом. Переді мною сиділа непроста людина. В’ячеслав мені сказав, що вже 30 років перебуває в тюрмах і колоніях. Він нехрещений, але хотів би охреститись, і не просто так охреститись, а з повним усвідомленням Бога Христа. Він уже знав, що тепер засуджений, напевне, довічно.
Друга наша зустріч з В’ячеславом відбулася у камері довічних. Справді, так як він і говорив, його засудили довічно. Він розумів міру своєї вини. Правда, він у розпач не впадав, я бачив перед собою вольову людину. Скільки ми з ним зустрічалися, він говорив, що ще не готовий прийняти хрещення, хоче більше пізнати Христа. Ми з ним розмовляли про Бога, я йому приносив книги для кращого пізнання. На наступній зустрічі В’ячеслав сказав, що хоче охреститися, що він на підсвідомості відчуває свою смерть, хоча він був здоровий і ще не мав 50 років. Ми призначили день хрещення, це був четвер 11.11.2010 року. У розмові з В’ячеславом я сказав, що при хрещенні він може навіть змінити своє ім’я. А він сказав, що коли була жива його мати, вона хотіла, щоб його звали Олексієм, а це ім’я, В’ячеслав, дала йому його бабця. На честь пам’яті своєї матері він хотів би охреститися Олексієм. Цим ім’ям ми його і охрестили.
Такий шлях пройшов Олексій: після 30 років ув’язнення зустрів Христа в камері довічних.

Капелан тюремного служіння
о. Василь Пантелюк

Стан в'язничної системи України на 1 лютого 2012 року.


Державна пенітенціарна служба України

04050 , м. Київ, вул. Мельникова, 81
 
Станом на 1 лютого 2012 року в 183 установах, які належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 153 430 осіб.

При цьому:

у 33 слідчих ізоляторах;
з них на стадії:
35986 особи,
досудового слідства4156 осіб,
судового слідства (до винесення вироку) 16871 осіб,
у 142 кримінально-виконавчих установах
з них:
116107 осіб,
у 9 установах мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків6824 осіб;
у 13 колоніях для тримання жінок6108 осіб;
у 35 установах середнього рівня безпеки для вперше засуджених36524 осіб;
у 41 установі середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених44735 осіб;
у 9 установах максимального рівня безпеки4335 осіб;
у 6 установах мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків963 осіб;
у 23 виправних центрах5091 осіб;
у 6 спеціалізованих лікувальних закладах2879 осіб;
– сектори максимального рівня безпеки при установах1174 осіб;
– засуджених до довічного позбавлення волі935 осіб;
– дільниці соціальної реабілітації при установах2328 особи;
– в лікувальних закладах при ВК та СІЗО2645 осіб;
– арештні доми при виправних колоніях603 осіб;
– дільниці слідчих ізоляторів при установах963 осіб.
у 8 виховних колоніях для неповнолітніх1337 осіб;

Серед засуджених:

12,6 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;
1763 осіб відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;
987 осіб відбувають покарання у вигляді арешту.

Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі:

17,1 тис. осіб – за умисне вбивство, у тому числі
8,6 тис. осіб, які вчинили вбивство при обтяжуючих обставинах;
9,8 тис. осіб – за умисне тяжке тілесне ушкодження;
29,5 тис. осіб – за розбій, грабіж та вимагання;
2,3 тис. осіб – за зґвалтування;
24 осіб за захоплення заручників;
21,9 тис. осіб – за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення.
Виробництво Державної пенітенціарної служби України представлене 128 промисловими та 11 сільськогосподарськими підприємствами.



При 88 установах виконання покарань функціонують професійно-технічні навчальні заклади, в яких навчається майже 9 тис.засуджених.



Загальноосвітнє навчання засуджених забезпечує 151загальноосвітній навчальний заклад. З їх числа: у 58 установах – вечірні школи,74 – класи (групи) з вечірньою формою навчання, 19 – навчально-консультаційні пункти. До загальноосвітнього навчання залучено понад 14 тис. засуджених.



Для задоволення релігійних потреб засуджених функціонує 127культових релігійних споруд, з яких: 76 – храми; 47 – каплиці; 4 – молитовні будинки.



На обліку у 703 підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 146177 засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та адміністративних стягнень.



Діяльність кримінально-виконавчої служби забезпечують 46,1тис. працівників при штатній чисельності 52,3 тис. посад.



Працівники Державної пенітенціарної служби України проходять курсове навчання з первинної професійної підготовки та підвищення кваліфікації в Білоцерківському та Дніпродзержинському училищах професійної підготовки персоналу.



Підготовка фахівців для пенітенціарної служби з вищою освітою здійснюється в Національному університеті "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого", Харківському національному університеті ім.В.Н. Каразіна та Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України.







Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня2011р. № 201-р утворено Інститут кримінально-виконавчої служби у складі Національної академії внутрішніх справ. На сьогоднішній день в Інституті кримінально-виконавчої служби навчається на денній формі – 161 курсант та на заочній формі – 197 слухачів.

субота, 25 лютого 2012 р.

Причини переповнення слідчих тюрем.

Про це в інтерв’ю газеті «Дзеркало тижня. Україна» заявив керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України Андрій ПОРТНОВ, коментуючи нововведення у Кримінально-процесуальний кодекс.
"Я вже казав про те, що основним запобіжним заходом у правоохоронних органів є тримання під вартою. Наведу цифри, які мене дуже здивували. У 2010 році в Конотопському суді Сумської області, Артемівському суді Луганської області та Харківському районному суді Харківської області суди задовольнили 100% подань слідчих про взяття під варту. Цю інформацію минулої п’ятниці оголосила Рада суддів України, яка, за зверненням Президента України, перевіряла реальний стан справ з триманням людей під вартою. Що означає ця цифра - 100%? Це означає, що Конотопський суд є філією Конотопської прокуратури, а Артемівський суд - філією Артемівської прокуратури…" - сказав А.ПОРТНОВ.
За його словами, «у 2011 році загалом по Україні із 46 тис. подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суди задовольнили 40 тис., тобто 87%. А після подовження строку тримання під вартою (через два місяці після арешту) суди задовольнили 96% подань слідчих!». «Отже, на стадії подовження строку тримання під вартою вже будь-який український суд перетворюється на філію прокуратури", - підкреслив А.ПОРТНОВ.
Водночас він зауважив, що не лише через вину судді особи, яким обрано запобіжний захід у вигляді арешту, довго перебувають під вартою. За його словами, якщо брати статистику судових справ зокрема в Донецькій області, то виявляється, що кожен суддя розглядає 183 справи на місяць. "Це сім-вісім справ на день! Чи може суддя ефективно виконувати свою роботу? Інші учасники процесу не менш відповідальні за це. Розгляд справ, де є запобіжний захід у вигляді взяття під варту, торік відкладався через неявку прокурора 3600 разів, через неявку адвоката - 12 тисяч разів, через зрив конвойними підрозділами доправлення обвинувачуваних, які утримуються в СІЗО, - 11 тисяч разів. Свідки й потерпілі не з’являлися в суди 58 тисяч разів...
Це відповідь тим, хто запитує, навіщо в новому КПК передбачено відеоконференцію, яка може зняти як проблему явки свідків і потерпілих, так і проблему доправлення підсудних. Громадянин не муситиме їхати з іншого міста, він може зайти до будь-якого найближчого суду, включитися за дорученням суду у відеорежим і бути присутнім на засіданні", - зазначив А.ПОРТНОВ, додавши, що таким самим чином можна буде спілкуватися й з органом досудового розслідування через що судові засідання відбуватимуться швидше й якісніше.
Він також звернув увагу й на конкретні випадки. За словами А.ПОРТНОВА, «ось як аргументує слідчий необхідність узяття під варту громадянина, обвинувачуваного в дрібній крадіжці»: «Він раніше не судимий, щиросердно покаявся у скоєному, вдівець, на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, тому може ухилитися від слідства»! Це формулювання з подання до Харківського районного суду. Смішно й сумно. А Київський районний суд Донецька ухвалює рішення про взяття під варту інваліда І групи, з ампутованими ногами, який не може існувати без сторонньої допомоги. Слідчий Київського районного відділу Донецька просить суд узяти під варту людину, обвинувачувану «в замаху на таємне розкрадання вугілля на опалення свого будинку на суму 136 грн.». На його думку, такий слідчий працювати в правоохоронних органах також не повинен.
«У зв’язку із проведеною Радою суддів роботою ми готуватимемо доручення глави держави, результатом якого має стати аналіз доцільності перебування на своїх посадах десятків таких горе-працівників. Також ми повинні ініціювати широку дискусію всередині таких інститутів, як прокуратура та адвокатура, з’ясувати, що заважало виконувати свої обов’язки», - наголосив А.ПОРТНОВ.

Джерело - УНІАН.

Тема прощення та примирення прозвучала на зустрічі з неповнолітніми правопорушниками.

25 лютого 2012 року у Прилуцькій виховній колонії для неповнолітніх відбулася зустріч волонтерів в'язничного служіння УГКЦ з вихованцями. Ігор та Олена Свєтлічні, Діана Виноградова, Юлія Щербій, Анастасія Гриненко і священик Костянтин Пантелей представили тему надолуження та примирення задля досягнення свободи, яку дарує прощення. Лейтмотивом для зустрічі стали дві події - Всесвітній день підтримки жертв злочину та надужиття влади і Неділя прощення. При нагоді цієї зустрічі для потреб вихованців було передано зубні пасти та щітки, придбані коштом доброчинців Тетяни, Ірини, Ігоря.






Бесіда розпочалась переглядом документального фільму-інтерв'ю про Жана де Кока, громадянина Бельгії, волонтера католицького тюремного душпастирства, якому пощастило стати посередником примирення між злочинцем і потерпілою. "Особливим даром напередодні Великого Посту є Неділя прощення, яка сприяє нам в духовному приготуванні до ретельної праці стримання та покути," - ствердив о. Костянтин, - "Без примирення неможливе відновлення правди відносин між людьми." Думку про необхідність повернення до суспільства розвинув Ігор Свєтлічний, професійний адвокат та журналіст. Бесіду завершила Діана Виноградова, яка через свою життєву історію старалася збудити у хлопців мотивацію до відтворення найкращої своєї мрії наяву. Хлопці ставили запитання про те, як реалізувати прощення у житті, як перемагати спокуси й гріхи. Дуже їх цікавило питання причин, що спонукають волонтерів регулярно відвідувати їх у колонії.

В кінці зустрічі вихованці отримали передачу від доброчинців - зубні пасти (105 шт.) та щітки (228 шт.).

четвер, 23 лютого 2012 р.

Інформація про служіння в'язничних капеланів УГКЦ.




«Терпеливістю і милосердям!»
«Cum patientia et misericordia!»

Відродження душпастирства УГКЦ у пенітенціарних установах України розпочалося 1991 року, у часі її легалізації після років підпілля. Після перенесення 2005 року осідку глави УГКЦ до Києва блаженніший Любомир Гузар створив при Патріаршій Курії УГКЦ Департамент душпастирства у силових структурах України під керівництвом преосвященнішого Михаїла (Колтуна), єпископа Сокальсько-Жовквівського. За координацію служіння УГКЦ у виправних колоніях та в’язницях відповідає Відділ душпастирства у пенітенціарній системі України. Кожна з 12 єпархій на території України має головного капелана. Участь у служінні беруть священики, семінаристи, монахи й миряни – всього понад 200 осіб. Серед них – 37 – капелани. Більшість священиків отримали сертифікати про засвоєння базового рівня компетентності для праці у пенітенціарних установах.

Головними напрямками служіння є проповідь, катехизація, уділення Св. Тайн, сприяння у підтримці зв'язків із родиною, навчання, священиків і волонтерів основам місії Церкви у тюрмах. Неділя про Блудного Сина, за два тижні до Великого Посту, є проголошеною у Церкві Днем особливої пастирської турботи й молитви за в’язнів.

2007 року у співпраці з фахівцями Державної пенітенціарної служби України УГКЦ започаткувала програму, що лягла в основу навчання капеланів Церков-учасниць Місії тюремного служіння. 2008 року відбулося Перше паломництво Державної пенітенціарної служби України до Зарваниці за участю представників 7 Церков-учасниць Місії.

У співпраці з Державною пенітенціарною службою УГКЦ посприяло участі праць образотворчого мистецтва в’язнів у міжнародних мистецьких конкурсах у Відні (червень 2009) та у Берліні (грудень 2009, грудень 2011).


2009 року у Києві з ініціативи УГКЦ було проведено Міжнародну конференцію «Юридичний вимір пенітенціарного служіння», в якій брали участь чільні представники Міжнародної католицької комісії в’язничного душпастирства (ІССРРС) та Міжнародної асоціації тюремного служіння (PFI). 2011 року, УГКЦ за співучастю церков-учасниць міжконфесійної християнської місії «Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі» зініціювала проведення круглого столу в УКРІНФОРМІ «Реалізація релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення. Вплив духовно-морального фактора на виправлення засуджених». Таким чином розпочалася праця з розробки концепції пенітенціарного душпастирства у в'язничній системі України.

Зустріч Європейської ради ICCPPC з українськими капеланами відбулась у Львові у січні 2012 року, що засвідчило зростаючу увагу міжнародної спільноти до системи правосуддя та попередження злочинності в Україні.

Контакт:

преосвященніший Михаїл (Колтун),
єпископ Сокальсько-Жовквівський,
керівник Департаменту УГКЦ
з душпастирства у силових структурах України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20

e-mail: sokaleparchy@zhovkva.lviv.ua






ієрей Костянтин Пантелей,
керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства
у пенітенціарній системі України
  1. а/с В-125 Київ-1, 01001
    тел./факс 044 279-19-20
    Тел. 098 422-9-221
    e-mail:
    panteley@ukr.net

вівторок, 21 лютого 2012 р.

Дар Святого Хрещення прийняли вихованці Бережанської колонії.


Неділя 19 лютого стала надзвичайно важливим днем у житті двох молодих юнаків, вихованців Бережанської виправної колонії, Георгія та Антона. Хлопці проявили добру та непринушену волю бути прийнятими у велику родину Божих дітей. Після тривалого часу приготувань, розважань і науки під духовним проводом с. Христини, СНДМ, вони прийняли хрещення. Ця подія ще раз запевнює нас у словах Христа, що Він є Добрий Пастир і повсюди розшукує своїх загублених овечок. Цих двох синів Йому вдалося віднайти аж у в'язниці, після багатьох років поневірянь, страху, гріхів і помилок. Господь не осуджує нікого з нас, не нагадує про наші проступки, не ставить ультиматумів, а лише радіє як добрий тато, копи Його блудні сини і дочки навертаються з хибної дороги. Антон більш говіркий і привітний, родом з Донецька. У свої 18 років вже є татом дворічного сина. Через місяць він буде вільним і зможе повернутися до родини, яка його чекає. Георгій, натомість, надзвичайно сором'язливий. Дуже знітився, коли побачив, скільки людей будуть свідками його хрещення. Він глибоко пережив цю подію у своєму житті, але підібрати слів, щоб поділитися переживаннями, не зміг. Попереду у нього ще цілий рік у в'язниці для дорослих на Одещині. Він сам попросив перевести його туди, щоб бути ближче додому. Випробувань у житті обок юнаків буде ще багато, але цієї неділі перед лицем Божим вони стали святими, у цьому запевнив к о. Михайло Бугай. Можливо люди і не забудуть ш їхньої провини, але після прийняття відразу трьох святих тайн — Хрещення, Миропомазання і Причастя їхня душа очистилася від гріхів. Що ж лишається лише побажати цим двом молодим людям не загубити протягом життя свого найціннішого дару—дару бути християнином.
ЛюбаМкура




22 лютого - Міжнародний день підтримки жертв злочинів та зловживання владою.

22.02.2012 відзначається Міжнародний день підтримки жертв злочинів та зловживання владою. У нашому пенітенціарному служінні у в'язницях ми маємо пам'ятати про постраждалих. Тема взаємного прощення та примаирення незмінно також звучить в Неділю Сиропусну, перед початком Великого посту, що випадає 26 лютого. Отже, цим двом датам буде присвячена зустріч волонтерів душпастирства з вихованцями Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх правопорушників у суботу 25 лютого.


Тюремне душпастирство повинно бути особливо пильним, щоб не перетворити християнську любов до в’язнів на атаку законного правосуддя чи байдужість до злочинної поведінки. Тісна робота з в’язнями та вияв до них християнського милосердя не повинні помилково прийматися за виправдання скоєних ними злочинів. Адже суспільство не може відмовлятись від правосуддя. Якщо люди порушують права інших, справедливо накласти на них покарання та вимагати компенсації. Несправедливо ігнорувати права жертв. Але несправедливо також і карати невинну людину, як і несправедливо не карати тих, хто порушив законні права інших. 

З історії.

У стремлінні приборкати зростання злочинності та покарати правопорушників потреби реабілітації жертв злочинів часто залишалися непоміченими. Нераз суди карають іменем закону, нехтуючи проблемами постраждалих від злочинів, які потребують надолуження та примирення. Нерідко жертви злочину очікують помсти від засудженого винуватця й роками живуть у страху. Злочинець за колючим дротом часто так і не переживає каяття, а лише озлоблюється, витісняючи свою провину зі сфери своєї відповідальності. Також тюремне ув'язнення у багатьох випадках є міра покарання, якій можливо було б знайти більш ефективну альтернативу. Вже у середині 70-х років XX сторіччя зародилося Відновне правосуддя як рух за зміну поглядів на проблему злочину і покарання. Підхід, що лежить в його основі, орієнтований на надання можливості сторонам конфлікту і суспільству в цілому самим впоратися з наслідками злочину.

У вересні 1985 року VII конгрес ООН щодо запобігання злочинності та поводження з правопорушниками запропонував Декларацію головних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою. А 29 листопада 1985 року Генеральна Асамблея ООН прийняла цю декларацію, вперше розробивши універсальні принципи підтримки і захисту жертв злочинів та зловживання владою. 22 лютого 1990 року уряд Англії опублікував „Хартію жертв злочинів”. З того часу у світі відзначають Міжнародний день підтримки жертв злочинів.

понеділок, 20 лютого 2012 р.

Стрітенський вечір для волонтерів служіння в'язням.

Від створення Центру координації волонтерської співпраці Пенітенціарного душпастирства УГКЦ у Київській Архиєпархії пройшов один рік. 16 лютого 2012 року у храмі Св. Миколи Доброго відбувся Стрітенський вечір для волонтерів служіння в'язням. На сьогодні він об'єднує 32 волонтери, що регулярно включаються у заходи служіння.


Задум про кращу координацію в’язничного служіння став плодом проведення навчальних семінарів, які проходили у трьох єпархіях УГКЦ 2009 року. До участі у навчанні були запрошені переважно студенти, які фахово є зацікавлені у служінні: майбутні юристи, соціальні працівники, психологи і педагоги. Проте, коло учасників не обмежилося згаданими професіями. Наприкінці 2010 року у храмі Св. Василія Великого у Києві відбувся семінар «Покарані, але не відкинені», де йшлося про роль служіння мирян в опіці в’язнями. Саме це посприяло формуванню ініціативної групи, яка протягом лютого-березня 2011 року провела шість організаційних зустрічей, що завершилися створенням Центру волонтерської співпраці Київської Архиєпархії УГКЦ. Його натхненниками стали Володимир Левченко, Андрій Дорчак, Тарас Пшеничний, Христина Шонь, Василь Возняк. Центр покликаний об’єднати старе і молоде волонтерське служіння, що здійснюється на території Київської Архиєпархії УГКЦ. Як відомо, діють близько 20 років служби в’язнів при «Карітас-Київ» та при парафії Св. Миколая на Аскольдовій Могилі. Принагідні волонтери беруть участь у щорічних заходах на великі свята та у соціальні дні щороку. Серед них – Патріарший хор, парафіяльні вертепні ватаги, студенти різних навчальних закладів.

Підсумки першого року  діяльності Центру волонтерського служіння виявилися багатими на події:
1  -  Хресна дорога в Прилуцькій колонії,
2  -  великодні відвідини установ,
3  -  товариський футбольний матч з вихованцями Прилуцької колонії неповнолітніх,
4  -  спортивне свято "Козацький гарт" у Прилуцькій колонії,
5  -  відправка робіт образотворчого мистецтва в'язнів до Берліну,
6  -  Збірка коштів на мед і плоди та відвідування установ на Спаса,
7  -  акція "взуття - в*язням!"
8  -  благодійний бал для збору коштів на реабілітацію жінок після звільнення,
акція збору подарунків від Св. Миколая (зубна паста і щітка в'язневі),
10 - різдвяні візити в установи.

Це головні події року, які викликали резонанс та спонукали до нових задумів. На зборах прозвучала пропозиція щодо оформлення Центру волонтерської співпраці Київської Архиєпархії УГКЦ на основі статуту. Отже, відтепер формуються засади волонтаріату.

Потім о. Костянтин представив календар заходів та значних подій 2012 року в царині душпастирства. Волонтери зосередились на найближчих заходах в лютому-березні (як, наприклад, 22.02.2012 - Міжнародний день підтримки жертв злочинів). На зборах була також обговорена перспектива проведення навчання волонтерів.

За задумом волонтерів – Центр покликаний посприяти розвитку харитативного та євангелізаційного служіння та надавати ефективну допомогу священикам-капеланам. Він поєднує свої зусилля у напрямку діяльності Комісії пенітенціарного душпастирства Архиєпархії, яку з благословення владики Кир Йосифа (Міляна) очолив о. Віталій (Котик), ЧНІ.

За висловом Святішого отця Венедикта XVI пенітенціарне служіння збагачує еклезіальне життя як кожної християнської спільноти, так і кожної єпархії в цілому.


Центр волонтерської співпраці Пенітенціарного душпастирства УГКЦ у Київській Архиєпархії.

пʼятниця, 17 лютого 2012 р.

Наступний крок до впровадження капеланства.

Як ми повідомляли у грудні 2011 року, Пенітенціарне душпастриство УГКЦ долучилося до організації Круглого столу в рамках міжцерковної співпраці з Державною пенітенціарною службою України.

15 грудня 2011 року у преміщенні Всеукраїнського прес-центру Української національної інформаційної агенції „УКРІНФОРМ” Українська міжконфесійна християнська місія „Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі” за підтримки Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі та Асоціації українських правників провела круглий стіл на тему: „Реалізація права на свободу совісті засуджених до позбавлення волі та в місцях попереднього ув’язнення. Вплив духовно-морального фактора на виправлення засуджених”.

Внаслідку цієї події, рішенням Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 8 лютого 2012 року (протокол №131), було заплановано наступний захід - «Круглий стіл» на тему: «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики» (спільно з Асоціацією українських правників). Дивіться План роботи Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності на січень – липень 2012 року.
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

На празник Стрітення Господнього відбулося свято у Коломийській виправній колонії.

15 лютого, на празник Стрітення Господнього, Коломийську виправну колонію (с. Товмачик, ВК-41) із духовним концертом та дарунками відвідали хористи церкви Різдва Пресвятої Богородиці смт. Отинія на чолі з парохом о. мітратом Василем Мельничуком.

Концерт розпочався освяченням подарованої гостями установи великої свічки. Протосинкел єпархії о. Василь Мельничук привітав із святом Стрітення Господнього присутніх у залі. Хор під керівництвом регента Дмитра Мачошака подарував засудженим колядки, патріотичні пісні, класичні твори та естрадні номери, оскільки хор вміщає в собі ансамблі, квартети, тріо та сольні номери.

«На празник Стрітення Господнього ми хотіли подарувати засудженим християнську зустріч, молитву і підтримку. Це відповідає розвиткові нашої Церкви, що поміщено у словах: «Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом». До цього візиту ми вилили символічну свічку розміром 120 сантиметрів. Ця освячена стрітенська свічка, що символізує Боже Світло, згоратиме у молитві в’язнів, і вони будуть спостерігати її зменшення та скорочення свого терміну покарання», – сказав о. Василь.

Старший капелан в’язничного служіння о. Олекса Куйбіда висловив подяку за візит гостям і відзначив, що це служитиме укріпленням духовних сил людей, котрі оступилися в житті.

Також подяка прозвучала від обласного управління Державної пенітенціарної служби. Гостям колонії подарували дві ікони і підсвічник, виготовлені самими засудженими. Ще засуджені подарували у власному виконанні колядку: «Сумний був той Святий вечір». Гості колонії залишили для засуджених і продуктові дарунки.


У Чортківському слідчому ізоляторі відбулось освячення стрітенських свічок.

Понад п'ять років Українська Греко–Католицька Церква здійснює пастирську опіку над ув’язненими (засудженими) у Чортківському слідчому ізоляторі. З часом в слідчому ізоляторі сформувалась спільнота з числа засуджених. 2007 року був поставлений перший храм в Україні на території слідчої установи, що був збудований окремою спорудою, стараннями о. Павла Менлі та керівництва установи, лише коштами доброчинців.


Отець Андрій Лемчук звершив чин освячення стрітенських свічок у церкві Святого Євангелиста і Апостола Івана Богослова. На богослужінні молилися засуджені та працівники слідчого ізолятора Цікаво зауважити, що для освячення працівники принесли свої свічки, проте, коли отець Андрій вніс у церкву пучок запашних воскових церковних свічок, усі з радістю прийняли цей благословенний подарунок. Після завершення богослужіння працівники установи разом із запаленими свічками повернулися у свої кабінети на робочі місця.

У своєму слові до засуджених священик пояснив біблійну історію свята Стрітення, розповів про важливість освячених свічок у повсякденному житті християн. Стрітенську свічку християни запалюють при негоді, щоб оберегти дім, тому в народі її ще називають «Громовицею». Після закінчення Богослуження освячені стрітенські свічки засуджені забрали зі собою у свої житлові приміщення.

Адміністрація установи завжди радо запрошує духовенство єпархії , бо сподівається, що відвідування богослужінь та церковних наук буде спонукати засуджених до переосмислення свого життя і сприяти процесу виправлення.


Начальник ВСПС групи СВПР
Чортківського слідчого ізолятора
капітан вн.сл. Кузяк І.В.

З колядою до ув’язнених Львівської виправної колонії завітали семінаристи.

«Прощання з колядою» - це свято, котре дає нам змогу ще раз пережити радісні хвилини Різдва Христового. В час, коли по багатьох наших храмах гучно лунають останні різдвяні акорди, 13 лютого в гості з колядою до ув’язнених Львівської виправної колонії №48 завітали семінаристи Львівської духовної семінарії Святого Духа та монахи Чину Святого Василія Великого, котрі навчаються у Василіянському Інституті філософсько-богословських студій ім. Митрополита Йосифа Велямина Рутського. Семінарійний октет «Теофорос» виконав маловідомі українські коляди, а брати-василіяни презентували добірку власних композицій на різдвяну тематику.
Прощання з колядою організовано адміністрацєю установи на чолі із підполковником внутрішньої служби п. Мироном Шведом, за участі капелана ЛВК №48 о. Андрія Хомишина.
Незважаючи на холод на дворі, учасники концерту, а насамперед ув’язненні, відчули радість і тепло у своїх серцях. По завершені свята о. Андрій висловив щиру подяку адміністрації виправного закладу за співпрацю та підкреслив, що такі заходи є вкрай потрібні в установах позбавлення волі, бо Бог є добрий Батько, який сам виходить на зустріч своєму синові, і саме там відчувається найбільша потреба у Його Батьківській любові. Завершився захід проведенням ознайомчої екскурсії по колонії для гостей свята.
Сподіваємося, що такого роду заходи стануть частою практикою у душпастирській праці нашої Церкви у згаданій вище виправній колонії.
Центр Військового Капеланства Львівської Митрополії УГКЦ.

четвер, 16 лютого 2012 р.

На свято Стрітення Господнього капелани привітали в'язнів.

Традиційно в день Cтрітення у пенітенціарних установах священики УГКЦ привітали в'язнів. Особливим подарунком для когось стала освячена свічка, для когсь - слово священика, для іншого - Свята Сповідь.

Святкування часто супроводжуються побажаннями. В день зустрічі Спасителя на порозі Єрусалимського храму стрілися довгожданне очікування Праведного Симеона і обіцянки Бога. Нехай очікування найліпшого добра й у вашому житті зустрінеться зі здійсненням очікуваного. Бо наша віра сповнюється в надії!

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

В Неділю про Бдудного Сина в Київському слідчому ізоляторі відбулася перша Св. Сповідь Івана.

Іван Л. - неповнолітній сирота "второхід", як прийнято називати підслідних, які потрапляють за ґрати вдруге. Високий худорлявий хлопець. У  виховній колонії для неповнолітніх, хоч там і годують добре, він був завжди голодний, бо звичайної пайки засудженого йому ніколи не вистачало. Посилок та передач він не отримував. Але приятелі, знаючи його біду, завжди ділиилися з ним. Прийнято в них ділитися своїм харчем з посилок. Після умовно-дострокового звільнення Іван потрапив до державного притулку для неповнолітніх. Дуже він був незручний вихованець. Адже скоро вже 18 років. Серед інших виділявся великим зростом та важким характером, з особливим почуттям гідності особи, що мала досвід відсидки і в часі відбування свого терміну встигла отримати робочу спеціальність муляра-штукатура.

Через численні конфлікти з вихователями та дирекцією державного притулку він знову опинився на вулиці без паспорта. Від цього моменту до чергового злочину та арешту пройшло менше тижня. Це типова картина для юнаків, що втратили усілякі соціальні зв'язки. Тепер знову усе знайоме та "рідне". Тільки тепер у короткому часі його очікує перехід до мужчин, кому вже за 18. Це називається "піднятися на взросляк".

Проте, ще в ювенальній установі Іванові приходилося вже бувати на святкових богослуженнях та брати участь у зустрічах зі священиками та студентами-волонтерами, які приїжджали до Прилук. Маючи довіру до душпастиря, більше, ніж до будь-кого у світі, Іван попросив про Сповідь. Першу у житті Святу Сповідь і Причастя. З нею в нього пов'язані найпотаємніші мрії про добро в його долі. Бо якась глибока інтуїція привела його до впевненості, що Бог є на світі і може допомогти. Отже Сповідь була з усього життя та з усього серця. Готувався, записуючи усе на клаптик паперу. День видався сонячний та святковий.

- Ти знаєш, що сьогодні за день за церковним календарем? - запитав в нього священик. - Ні, - відповів Іван.
- Знаєш притчу Про Блудного Сина?
- Ні.
- Послухай, Іване, це історія про люблячого батька і про повернення його сина після гіркого поневіряння додому.
І священик прочитав йому Євангеліє від Луки 15:11-32.
- Твоя Перша Сповідь відбулася в неділю, коли по всіх церквах читається цей уривок... Бажаю тобі мати завжди перед очима цю дорогу додому, щоб ніколи не збитися на манівці. Усе в тебе станеться згідно твоєї мрії, якщо віриш...







У середу, в свято Стрітення, священик знову був у в'язниці й узнав, що Іван виявив непокору працівникові сізо та, на знак протесту, глибоко пошкодив собі шкіру на руці. Рану перев'язали, а за проступок зареєстрували стягнення. Пропісочили...

- Іване, хіба ти не знаєш, що за ласкою йде випробовування спокусами? - запитав священик,  - щоб ти взнав і ніколи не сумнівався, що допомога у протистоянні злу - від Бога, а не у твоїх власних силах, візьми собі це на пам'ять. 

Після Сповіді Іван пообіцяв стримуватися від таких вчинків і знову примирився з Христом.

субота, 11 лютого 2012 р.

З нагоди Дня особливої уваги УГКЦ до в’язничного служіння в Неділю про Блудного Сина Церква молиться за в’язнів.

Бог шукає кожну людину незалежно від обставин, в яких вона опинилася. Божа справедливість засуджує зло, але людину не відкидає. Милосердний Отець завжди чекає на повернення Блудного Сина. Тому в’язниця потребує вісників Його милосердя. Бог воплотився, щоб Світло сягнуло навіть найтемніших закутків людського буття.
Кожне суспільство доручає законній державній владі реагувати на злочинність за допомогою правоохоронних служб та системи правосуддя. З огляду на кримінальні переступи ми, ради відносного комфорту та безпеки, приймаємо необхідність існування покарання ув'язненням. Воно існує для того, щоб злочинець усвідомив тяжкість свого вчинку, змінив свою поведінку та повернувся до нормального суспільного життя. А також, щоб застерегти інших від правопорушень. Тому тюрми, на жаль, будуть супроводжувати людську цивілізацію стільки, скільки триватиме світ. Але в тій реакції має залишатися досить місця для витривалої і безумовної людяності, щоб особа, зрозумівши, що її вчинок гідний кари, водночас залишилася у глибокому усвідомлені своєї гідності, щоб колись повернутися до нормального співжиття із людьми
Проте тюрма не вирішує проблему наслідків злочину, а часто стає місцем, де беззаконня помножується. Часто тюрма стає лише помстою та відчуженням "нас" від "них". Покарання у вигляді позбавлення волі тягне для засудженої особи додаткові покарання, не передбачені Кримінальним кодексом, з огляду на пониження, обмеження та небезпеки, яким піддається особа.
Пенітенціарна система в Україні охоче приймає служіння Церкви. Проте не може труд священика у цій сфері бути ефективним без допомоги мирян. Адже християнське служіння у в'язничному середовищі є найбільш вибагливою щодо часу душпастирською працею. Тюремні капелани й миряни-волонтери стають містком між особами, позбавленими свободи, та суспільством. Величезне значення має доброзичливість братерського зацікавлення, турбота й співчуття. Це, в значній мірі, ослаблює потоки зла, які буяють за колючим дротом.
Від імені тюремних капеланів просимо молитися за жертв злочину: не лише постраждалих, але й самих в’язнів та за їх родини. Молімося за суддів та адвокатів, в руках яких людські життя та долі багатьох родин. Молімося за працівників Державної пенітенціарної служби України, що працюють з великим напруженням, яких право на належну платню та соціальний захист, з огляду на тяжкі умови праці, є цілком знехтуване. Врешті, прошу про молитву за капеланів та волонтерів пенітенціарного душпастирства. У своїй жертовності не забудьте підтримувати в’язничне служіння Церкви посильним даянням.

+ Михаїл (Колтун)
Єпископ Сокальсько-Жовківський,
керівник Департаменту УГКЦ у справах
душпастирства силових структур України