Шукати в цьому блозі

понеділок, 26 березня 2012 р.

У часі Великого посту відбулося засідання членів правління Християнської Міжконфесійної Місії «Духовна і благодійна опіка в тюрмах».

26 березня 2012 року у храмі Переображення Господнього, що на території Державної пенітенціарної служби України, відбулося засідання членів правління Християнської Міжконфесійної Місії «Духовна і благодійна опіка в тюрмах», на якому представники церков обсудили питання співпраці у місцях позбавлення волі. Державну пенітенціарну службу України представляв старший психолог Відділу соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими департаменту кримінально-виконавчої інспекції та соціально-психологічної роботи із засудженими апарату ДПтС України Богдан Степенко.

Засідання розпочалося спільною молитвою. Відкрив збори протоієрей Віктор Яценко, Голова правління Місії, керівник Синодального відділу УПЦ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи. Він повідомив про хід впровадження законодавчих ініціатив у сфері опіки особами, що перебувають під арештом. Питання, що є одним з найбільш  актуальних у часі реформування кримінально-процесуального кодексу, залишилося без уваги законотворців. Надалі релігійні права наших громадян у місцях попереднього ув'язнення зустрічають перешкоди з огляду на складну процедуру допуску священиків до підслідних і до підсудних, яким, головно, відмовляють у цьому праві.

Члени правління виявили потреби врегулювання відносин з територіальними управліннями ДПтСУ для забезпечення пастирського піклувння над засудженими, що відбувають покарання позбавленням свободи. Також були намічені точки співпраці з Громадською радою та новоствореними профспілками Державної пенітенціарної служби України. У співпраці з ДПтСУ представники церков вирішили здійснити випуск відеофільма на пошану і захист людського життя для попередження самогубств, а також намітили провести серію інших спільних заходів у часі і після Великодня.

Нагадаємо, рішенням Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 8 лютого 2012 року (протокол №131), було заплановано «Круглий стіл» на тему: «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики» (спільно з Асоціацією українських правників). Дивіться План роботи Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності на січень – липень 2012 року.

Секретар правління Місії, керівник Відділу УГКЦ з в'язничного душпастирства ієрей Костянтин Пантелей

суботу, 24 березня 2012 р.

Хресна дорога і Тайнство Хрещення в Прилуцькій колонії.

24 березня 2012 року у Прилуцькій виховній колонії зустрілися волонтери пенітенціарного душпастирства брати Олег та Ігор Климончук, Юлія Щербій, Надія Штогрин, Катерина Фуркало, священики Роман Пушка і Костянтин Пантелей  з вихованцями. Вступом до зустрічі була розповідь про Хрестопоклонний тиждень Великого посту, потім - Хресна дорога - молитовні роздуми про страсті Христові, про досвід Великого посту як дороги покаяння. Св. Таїнство Хрещення прийняли два вихованці.

   
Хресна Дорога та Хрещення у Прилуцькій колонії для неповнолітніх

Великий піст – один з найважливіших періодів для духовного поступу і роздумування. Роздумування над Євангелієм, життям святих, і ,що головніше, над своїм життям. Та найважливішим у цей час є роздум над життям Спасителя, його останніми годинами, прожитими на землі.
Важливими також є певні постанови у нашому житті, допомога ближнім і тим, хто особливо цього потребує. Дуже радію, що нам минулої суботи, 24 березня трапилась така можливість – допомогти тим, з ким ми не завжди маємо можливість поділитись своєю любов`ю, бо нас розділяє бетонний мур з колючим дротом. І хоч ми самі часто зневажаємо Бога своїми гріхами, все ж дуже добре, що ми змогли разом з вихованцями колонії роздумати над хресною дорогою Ісуса, власною роллю у ній.

Ми приїхали у Прилуцьку колонію для неповнолітніх традиційно разом з о. Костянтином та волонтерською групою з Києва, а також о. Романом. Дехто з волонтерів уже неодноразово був тут, дехто, як я, приїхав вперше. Коли ми увійшли на територію колонії там якраз був час прибирання – багато ув`язнених повиносили на вулицю свою постіль, повивішували сушити одяг, з деяких приміщень повиносили ліжка для миття підлоги та стін, хтось копав клумби чи підмітав територію. Поки ми заносили речі, потрібні для Хресної дороги та Хрест з зображенням Спасителя, на нас були звернені численні погляди: дехто з зацікавленням, дехто з несхваленням, дехто з веселістю казав «здрастє» :)

Всі вихованці були з поголеними головами, в схожих темних куртках, багато з них в старому і зношеному взутті. Було видно, що не хороше життя привело їх сюди, і не солодко їм. І тому декілька хлопців з ентузіазмом прийняли можливість чимось нам допомогти. Вони допомагали налаштувати обладнання для демонстрації слайдів, ставити Хрест та свічки. Та на моє здивування, коли ми запропонували бажаючим юнакам прочитати по стації Хресної дороги, вони з радістю погодились. Коли завели решту вихованців ми запропонували і їм долучитись до читання, і через декілька хвилин більшість аркушів зі стаціями були уже в руках в вихованців. Вони вивчали текст, розпитували нас як правильно читати, уважно слухали настанови отця Костянтина. І коли надходила черга комусь з них читати, було помітно, що хлопці дуже старались. Вони були з різних відділень, різного віку, але всіх їх, разом з нами об`єднувало співстраждання із Спасителем, якого зрадили учні і народ, якого піддавали нелюдським стражданням, як останнього грішника. Я впевнений, що завдяки нашим спільним роздумам над стражданнями Ісуса в деяких серцях, сповнених безнадії, все ж загорілась іскорка тієї безмежної Божої любові.
…На сцені розп’яття Ісуса Христа, біля його підніжжя багато запалених свічок, як символ пам'яті про ті болі та страждання, які переніс Ісус за наші гріхи: «Він наші недуги взяв на себе, Він ніс на собі наші болі» (Пророк Ісая). Грала мелодія, яка підсилювала переживання кожного з 14 стоянь, а на екрані відображалися події дороги Спасителя на Голгофу. Увесь час у залі було тихо. Кожен чи то вслухався в слова, чи то у музику, а, можливо, знаходив щось глибше, аніж просто зображення в Христа на хресті…?!
На жаль, небагато часу ми мали на спілкування з учасниками і спостерігачами нашої спільної молитви, адже скоро на вихованців чекав обід, а у нас попереду ще була одна дуже важлива подія, найважливіша подія у житті двох юнаків, адже в цей день вони народжувались – народжувались у Христі. Силою обставин, Хрещення Андрія і Євгена проводилось на вулиці, і при підготовці Таїнства до священиків і нас стали сходитись ув`язнені. Одні розпитували про Хрещення, цікавились деталями, і отці відповідали на їхні питання, інші просто спостерігали. Потім з`явились похресники, які тут же переодягнулись у білі сорочки..

Мені важко описати словами відчуття, які я пережив. Коли люди, які уже в такому юному віці перетерпіли чимало негараздів і яких відкинуло суспільство, прагнули з`єднатись з Христом, стати дітьми Божими, відреклись сатани і всіх діл його та хрестились свяченою водою. Від отців Романа та Костянтина вони прийняли своє перше в житті Святе Причастя. Я думаю в цей момент навіть найцинічніші з хлопців, що були присутні, задумались. Думаю дуже важливо для них отримати надію на щасливе життя поза межами колючого дроту. Новохрещені хлопці, хоч і добряче змерзли, виглядали радісними...

Сподіваюсь, ці два сини Божі не відречуться від Ісуса, а будуть берегти любов до Нього у своєму серці. Але так важко любити, коли ти сам нікому не потрібен. Добре, якщо когось з вихованців чекають вдома, але ж більшість з них за статистикою потрапляють знову за ґрати, і уже не в юнацьку колонію. А більша частина засуджених потрапили в цей виховний заклад за крадіжки, здійснені через брак їжі. І дуже важко вирватись з цієї пастки, до якої юнаки потрапили ще в дитинстві, без допомоги. Тому їм такою необхідною є наша молитва.
Опісля Хрещення було спільне фото. Хлопці питали: «А ви дасте нам фотографії?» Деякі вихованці ставились до нас з цікавістю, деякі з відвертим цинізмом, деякі з байдужістю. Але все одно під час прощання нам задавали одне й те ж питання: «А коли ви знов приїдете?» А очі їх, ніби благали : «залишіться ще…хоч на трошки», але їм був уже час обідати, а нам їхати назад до Києва…
І хоч нам майже не вдалось поспілкуватись з ними, все одно ми відчули атмосферу, яка панувала там, за муром. То був зовсім інший світ, зрозуміти який я думаю нам навіть близько не вдалося. Але після нього дещо по іншому ставишся до своїх проблем, які є настільки мізерними в порівнянні з проблемами тих людей.
Звичайно, ми провели надто мало часу з цими людьми і не мали змоги суттєво повпливати на їхнє життя, але ж і будинок не за один день будується, тим більше якщо тим будинком є людська душа.

Потрібно ще не один раз відвідати такий заклад, перш ніж буде помітна хоч мізерна зміна на краще. Є велика потреба у молитві за цих юнаків, які так її потребують, щоб вони змінились, щоб наблизились до Божого царства. Також дуже потрібною є молитва за людей, які їм у цьому допомагають. І я вірю, що спільними зусиллями, з Божою допомогою їхня праця не пройде марно, а дасть свої плоди. «Бо Той, хто надихає нас на боротьбу за перемогу, готовий допомогти борцям, які впливають на Його благодать.» - сказав Тома Кемпійський.
Давайте разом, хоча б у дні Великого Посту, щодня обломлювати ті колючі терня обмов, заздрощів, лінивства й інших гріхів. Щоб Воскресіння Христове прийшло до нас не тільки в календарі, але головне – щоб воно відбулося в нашому серці!
волонтери Надія Штогрин та Ігор Климончук

пʼятницю, 23 березня 2012 р.

Семінаристи під час Великого посту відвідали установи Пенітенціарної системи.

Жінки у каплиці ВК 44.
У Хрестопоклонний тиждень 22 березня 2012 року семінаристи Івано-Франківської Духовної Семінарії УГКЦ попровадили моління Хресної дороги для жінок у Чернігівській виправній колонії, та для курсантів Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України. Подорож семінарійного музичного гурту  "Ґлорія" у складі братів Миколи Мудрика, Ігоря Сачкова, Юрія Боєчка, Віталія Паламаря, Василя Штангрета стала можлива з благословення ректора Івано-Франківської Духовної Семінарії протоієрея Олександра Левицького та за сприянням служби ув'язненим жінкам при храмі Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі.





Із Києва волонтери служби привезли традиційний гуманітарний вантаж: солодощі, одяг, засоби гігієни, медикаменти. Учасниками моління стали волонтери Анна Мушинська, Аріна Маслова, ієрей Костянтин Пантелей, ієромонах Віталій (Котик) і сестра Оксана (Пелех), ЧНІ. День 40 Севастійських мучеників, що припав на Хрестопоклонний тиждень і на саму середину Великого посту, став нагодою для духовного переосмислення життя та поглиблення віри через споглядання 14 Стоянь Хресного шляху Спасителя на Голгофу.

Під час моління Хресної дороги в Коледжі ДПтС.
Гурт "Ґлорія" співає у тюремній каплиці, м. Чортків. 
А нещодавно 16 березня на запрошення о. Андрія Лемчука гурт "Ґлорія" відвідав м. Чортків та мав змогу побувати у Чортківському СІЗО. Браття поділилися: "...Були відчуття страху і переживання. Але переступивши поріг ізолятора ми відчули себе в іншій реальності, в іншому середовищі. Та найбільше нас здивувало, наскільки приязно нас прийняло керівництво СІЗО та якими уважними були в’язні під час виступу."

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.



четвер, 15 березня 2012 р.

"Праведний" гнів на учасників зґвалтування дівчини у Миколаєві?

Цими днями у церквах під проводом єрархів і приватно моляться за Оксану Макар, що, ледве жива, перебуває в лікарні у тяжкому стані. Справжню діяльну любов проявляють також ті, хто коштами і самою своєю кров'ю намагаються полегшити важкий тягар, що впав на плечі матері дівчини. Оксана буде жити!

Гнів на ґвалтівників та обурення на факт можливої безкарності винуватців злочину вивів у місто численних демонстрантів. Подія опинилася під увагою усіх солідних інформагенцій України. Проте в усьому, що сталося минулими вихідними, потрібно виділити кілька моментів, які залишилися поза увагою, вкриті емоціями й бажанням найтяжчої помсти.

Прозвучали слова-заклики якщо не скарати смертю, то дати злочинцям зазнати тих самих, а то й більш тяжких страждань. Взагалі багато хто згадав про смертну кару та шкодував про її офіційне скасування як вищої міри відплати за злочин. Слідом за праведним обуренням, що винуватців відпустили, пройшла ціла журналістська компанія, що допомогла не обминути цю справу на найвищому державному рівні. Але ніхто не обмовився словом про те, що як потерпіла сторона, так і злочинці є певно хрещені, як і ми з вами! Ніхто з охоплених праведним гнівом також не вважав злочинами, вартими смерті, гіркий жаргон, брудну лайку, яка побутує серед нас, як наслідок татаро-монгольського ярма, а пізніше панування "великоросской культуры". Вона представляє саму модель-побажання ґвалтівної поведінки, а також блюзнірське приниження людської гідності у брутальному пригадуванні дітородних органів, нечисті анекдоти. Непошана жінки й матері, закорінені ще у дитинстві, подружня невірність дорослих християн. Саме з вуст християн-чоловіків чуєш жарти про другосортність, "протилежність" жіночої статі ("безмозгла кістка" - кажуть вони). Багато хто в нашому суспільстві не вважає за гріх перегляд фільмів про насилля та з відвертими сценами статевого акту. Журнали, інтернет виставляють жіноче тіло як продукт. Реклама та продаж алкоголю,  пропаганда легковажного ставлення «до сексу» теж не входять у поле нашого безкрайнього гніву. Тут також і псевдокультура молодіжного святкування днів Нового року, Валентина та 8 березня, які часто стають нагодою як випивки, так і розпусти.

Сотні зґвалтувань не потрапляють під увагу суспільства, бо про них узнають лише найближчі люди. Не було свідків... Деякі навіки вкриває пелена тайни через зникнення жертви. Добре, що у цьому випадку обурення народу досягло мети! Злочинці взяті під варту, їм напевно не обминути обвинувальних вироків і наступного тривалого ув’язнення. «Праведний» гнів православного народу буде належно втамовано. А як же! Усі знають, що чекає ґвалтівників на зоні... В більшості мало хто задумується, що причина втіхи заспокоєному почуттю справедливості також є не менш брутальна, як і сам злочин. Чомусь цей рід кримінального переступу вважається найбридкішим. Більш славними, «козирними», є розбійники, шахраї, крадії, вбивці. Колишніх ґвалтівників всіляко принижуватимуть й, імовірно, також ґвалтуватимуть. А ви, християни, чи можете цьому радіти? Уже в слідчій тюрмі та під час конвоювання на суд їх кόпатимуть ногами й плюватимуть на них. У тяжких випадках, може статися, їх доведуть до самогубства або учинять над ними самосуд...

Хвала правоохоронним службовцям, що блискавично прибули на місце злочину! Якби не старх покарання, такі злочини ставалися б стократ частіше. Але оперативники порушили всі можливі етичні норми, зокрема право обвинувачуваних у злочині на конфідеційність розслідування. Їх фото розміщені в інтернеті, а на форумах бризкає вже кривава слина. Відомі численні невинні підозрювані, на яких вже під час слідства навішують ярлик "ґвалтівник". Хто відновить їх добрі імена? Реакція страшна не менше, як страшна сама трагедія - в ній звучать не менш кровожадні і плотоядні нотки, а правдивого покаяння нема. Тому усе залишається на тій самій орбіті насильства.
 
Хтось бажав би відновлення смертної кари. Але забули, що так іменем закону відбуватиметься інше злочинне насилля, яке може бути асоційоване з перевищенням «необхідної самооборони» суспільства. Життя - Божий дар. І ніхто, за винятком випадків оборони життя й гідності в обставинах нападу, не має права убивати. І то тут не йдеться про право, а про оправдання від тяжкої провини зумисного вбивства людини. Ми з вами, браття і сестри, занурені у субкультуру, в якій страта ґвалтівників ледве чи спричинить припинення подібних злочинів у майбутньому. В нас схвалюється й толерується зло, яке спричиняє такі злочини. Насилля, помножене на насилля, породжує брутальне насилля...
А саме напередодні миколаївської трагедії, 8 березня, у Києві пройшов феміністичний марш “Церкві й державі час жити нарізно!”, промовистими гаслами якого були слова: «...Попи та капелани освячують насильство в силових структурах та тюремній системі. Апелюючи до «християнських цінностей», церква пропагує ненависть до сексуальності і тілесності...» Натомість, саме Церква та християнська духовність перемагає тепер ті пороки та всепануюче насильство вже самим фактом невтомної проповіді та присутності в соціальних і державних структурах.

У часі Великого посту мені прийшлося переглянути кінофільм «Іде мрець!», який не лише зворушує, але викликає роздуми про проблему, яку ми старанно намагаємося оминути. І злочинець, і жертва потребують зцілення від гріха, потребують пережити вибачення і прощення. Смерть злочинця не втамує горя, а лише поглибить вічнотекучу рану. А ми, християни, помолімося за постраждалих, але не забудьмо у ці святі дні помолитися за людей, які вчинили цю важку наругу. Вони найбільше потребують Божого милосердя...

ієрей Костянтин.











вівторок, 13 березня 2012 р.

Відвідування хворих в'язнів.

29 березня 2012 року священик Костянтин Пантелей відвідав хворих в'язнів, що знаходяться на лікуванні у Бучанській виправній колонії у міжобласній лікарні пенітенціарної системи. Цього ж дня від Благодійного фонду "Карітас-Київ" для колонії було передано 30 коробок шоколаду "Корона" та 200 одиниць антисептичних препаратів "Трайсілс". Такі маленькі прояви уваги зовсім не є малими в очах людей, що в умовах ізоляції кожен доброзичливий жест християнського служіння сприймають не інакше, як прояв Божественної любові. Тому нехай кожен з нас не втомлюється у чиненні діл милосердя до ближнього.
Благодійна допомога прийнята на склад устнаови.

Приклад милосердного служіння парафії Св. Миколая на Аскольдовій Могилі у Києві.

Дякуючи пожертвам парафіян, придбана медикаментозна допомога жінкам, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, потреба якої підтверджена офіційно рецептами медсанчастини виправної установи, матеріальна допомога ув’язненим жінкам, які долучаються до благодійної діяльності своєю творчою роботою, а також дітям ув’язнених жінок, залишеним під опікою родичів.

         Матеріальна допомога надавалась продуктами, солодощами, гігієнічними засобами, речами особистого вжитку, що надійшли від жертводавців. Крім того діти отримали в подарунок дитячі книжечки, іграшки, ігри дитячі. Кожен знайшов у пакуночку духовну літературу.

         Силами волонтерів спаковано і відправлено адресатам 13 посилок.

Посилки доставлені до поштового відділення настоятелем церкви св.Миколая волонтером Олегом.

         Коротка інформація про адресатів:


 1.1.     Ув'язненій Раїсі О. (Чорноморська ВК, м.Одеса) на суму 114 грн. 78 коп., в т.ч. ліки – 71 грн.44 коп.

Термін — 11 років, в ув'язненні від початку  2005 р.

Син Олександр (15.10.1997 р. н.), залишився під опікою батьків Раїси О. Батьки дуже хворі: у батька грижа, необхідна операція, але нема коштів; мама майже лежача. В серпні 2010 р. сина взяла під свою опіку свекруха Раїси.

“…Большое Вам спасибо за все я получила 10.1.2012 г. Я очень благодарна Вам что Господь через Вас благословил меня… и за медикаменты. Я Вам выслала вышивку. Если Вы сможете мне выслать ткань и продается журнал для вышивки чтобы дальше вышивать иконы... Я было опять немношко заболела. Как всегда сердце и ноги я их поморозила если на улице мороз они делаются твердые и синие… если сможите выслать по рецепту медикаменты и сапоги зимние 38-39 р... карточку чтобы звонить по таксофоне”

Перший лист — 07.05.2009 р.

Раїса О. постійно присилає свої роботи: вишивані хрестиком та гладдю квіткові композиції, ікони.

Допомагали Раїсі О.:

20.07.2009 р. на суму 40 грн.06 коп.

22.09.2009 р. на суму 65 грн.

26.10.2010 р. на суму 42 грн. 03 коп.

18.02.2011 р. на суму 55 грн. 94 коп.

10.03.2011 р. на суму 75 грн.

21.06.2011 р. на суму 172 грн.01 коп.

26.09.2011 р. на суму 54 грн.

06.01.2012 р. – «Різдвяний подарунок»

синові Олександру в с.Будків Вінницької обл.:

30.07.2009 р. на суму 25 грн.

03.12.2009 р. на суму 70 грн.

08.12.2010 р. на суму 73 грн.03 коп.

29.08.2011 р. на суму 138 грн. 57 коп. (“Шкільний портфелик”)

13.12.2011р. – «Подарунок від св.Миколая»

Загальна сума допомоги — 810 грн. 64 коп.
 1.2.     Ув'язненій Ірині М. (Чернігівська ВК) на суму 78 грн.79 коп., в т.ч. ліки — 69 грн.21 коп.

“Мне 33 года… Болею артритовидным псориазом с тотальной алопецией. Т.е.все мое тело покрыто ранами псориаза, на голове нет волос вообще полностью, нет рестниц и нет бровей. Суставы полностью на руках и ногах покручены… ІІІ-я степень разрушения суставов, в коленой чашечке собралась жидкость. Пожалуста помогите медикаментами (рецепт я высылаю)”

Перший лист – 03.02.2012 р.
 1.3.     Ув'язненій Єлизаветі А. (Чернігівська ВК) на суму 62 грн.26 коп., в т.ч. ліки — 52 грн.33 коп.

“… Мені 30 років, на волі старенька мати з малою дитиною і в неї нема можливості мені допомогти ліками, бо сама ледве зводе кінці з кінцями. Я ВІЛ-інфікована. Стан здоров’я дуже погіршується з кожним роком, а сидіти мені ще 2 роки.

Якщо Ви можете, допоможіть мені будь ласка. Рецепт медчастини я кладу”

Перший лист — 09.02.2012 р.
 1.4.     Ув'язненій Олександрі П. (Чернігівська ВК) на суму 24 грн.67 коп. в т.ч. ліки — 6грн.51 коп.

”Дали 5 лет… К великому сожалению родных и близких, которые могли бы помочь, нет. Есть мама, ей 50 лет и на её иждивении мой маленький сынишка Захар. Мама не работает... живут скудно. Если сможете, помогите им”.

“…высылаю Вам рецепт…у меня началось психическое расстройство. Могла бы обратиться к своей маме, но она сама сильно болеет в груди опухоль и растет, воспитывает моего сына ему 4 г.9мес. (20.04.2007 р.) Если сможете сделайте моему сынишке на день рождения небольшой подарочек”

Перший лист — 03.11.2009 р.

Допомагали Олександрі П.:

01.11.2011 р. на суму 32 грн.86 коп. (ліки)

дитині Олександри П. в м.Лисичанськ-5 Луганської обл.:

16.04.2011 р. на суму 92 грн. 96 коп. «Пасхальний кошик»

Загальна сума допомоги — 125 грн.82 коп.
 1.5.     Ув'язненій Ларисі М. (Чернігівська ВК) на суму 81 грн.18 коп., в т.ч. ліки – 71 грн.55 коп.

“Дуже дякую Вам за лист, я ще більше повірила, що Бог завжди є рядом і не покідає у різних обставинах, треба тількі довірятися йому… Коли я у тюрьмі покаялася і прийнялаХриста своїм Господом, прийняла Його Любов… я стала читати Біблію, молитись, очищатися і шукати правди Його і це є благо, а якби я Божу любов не прийняла, то я шукала би іншого, не мала би віри і надії. Дуже дякую Вам за уважливе і турботливе ставлення до мого життя. З 12 років я залишилася сиротою… ще прохання, я ложу рецепт, якщо є можливість, то допоможіть мені ліками. Якщо лікі там дуже дорогі, то все не купляйте, а якщо немає можливості, то немає. Хай Божа ласка буде з Вами”

Перший лист –

Допомагали Ларисі М.:

30.03.2010 р. на суму 85 грн.41 коп.
 1.6.     Ув'язненій Маргариті В. (Чернігівська ВК) на суму 84 грн.83 коп., в т.ч. ліки – 74 грн.90 коп.

“Мне 30 мая исполнится 53 года. Но по состоянию здоровья я не работаю, т.к. нужно оформлять ІІ гр. инвалидности. Поэтому я не могу заработать даже на предметы первой необходимости, не говоря уже о лекарствах, а особенно ингаляторы, которых здесь не хватает.”

“...Огромное спасибо за помощь лекарствами. Я благодарна всем прихожанам Вашей церкви, которые жертвуют на лекарства таким больным, как я. Я благодарна Господу, что он через Вас приходит к нам на помощь.

Очень буду ждать письма от тех, кто захочет со мной переписываться. Я каждый день молюсь за это.

Снова обращаюсь к Вам за помощью. Помогите пожалуйста с лекарствами. Рецепт высылаю. Для меня самое главное — ингалятор, хотя бы один. Я очень сильно задыхаюсь, каждые 4 часа пользуюсь ингалятором”

Перший лист — 17.03.2011 р.

Допомагали Маргариті В.

21.04.2011 р. на суму 59 грн.17 коп. (ліки)

26.07.2011 р. на суму 66 грн.60 коп. (ліки)

Загальна сума допомоги — 125 грн.77 коп.
 1.7.     Ув'язненій Ганні Г. (Чернігівська ВК) на суму 74 грн.47 коп., в т.ч. ліки – 62 грн.80 коп.

“…54 года, родом из Запорожской области. Срок у меня большой 12 лет, из них 9 лет нахожусь в зоне... Помогите мне пожалуйста, лекарством, потому что я очень болею, а такого лекарства у нас на санчасти нет. У меня диагноз – остеахондроз, сильные боли в спине и потянуло правую ногу. На данный момент я не работаю,... болею, а лечиться просто нечем. Высылаю Вам рецепт… За ранее благодарю от души Вас и пусть хранит Вас Господь”

Перший лист – 03.11.2009 р.
 1.8.     Ув'язненій Світлані Ш. (Чернігівська ВК) на суму 37 грн.45 коп., в т.ч. єлей – 20 грн.

Постійно сповідається, причащається, інших людей готує і вже двох привела до сповіді. Вже два роки дотримується посту в середу і п'ятницю. Прислала дві ікони, намальовані на полотні: Матері Божої та Ісуса Христа і одну — малюнок аквареллю “Ісус Христос — світло”.

Вдома, в м.Арциз-2 Одеської обл. залишились три сини. Наймолодший після пожежі в квартирі живе у чужих людей.

21.03.2011 р. прислала ікону Матері Божої з дитятком Ісусом, зображення на полотні.
Перший лист — 09.06.2010 р.

Допомагали:

Світлані Ш. — 21.02.2011 р. на суму 99 грн. 94 коп.

      07.04.2011 р. на суму 36 грн.82 коп.

      21.04.2011 р. на суму 171 грн.60 коп. (ліки)

      15.08.2011 р. на суму 59 грн.90 коп.

      26.09.2011 р. на суму 119 грн. 50 коп., в т.ч.: фарби, папір - 96 грн.

сину Ігорю — 09.12.2010 р. на суму 67 грн.78 коп.

Загальна сума допомоги — 555 грн. 54 коп.
 1.9.     Ув'язненій Зарині Д. (Чернігівська ВК) на суму 16 грн.92 коп., в т.ч. фарби акварельні – 10 грн.75 коп.

«Меня зовут Зарина, мне 26 лет. Я инвалид ІІ групы. Я очень люблю рисовать, но кроме карандаша и ручки у меня ничего нет. Я Вас очень прошу, если будет у Вас такая возможность, помогите с красками и листами А-4. Я буду очень Вам благодарна. И если можете, помогите необходимым т.к. я не греюсь.»

Прислала вірші власного авторства.

Перший лист – 30.01.2012 р.
 1.10.                      Ув'язненій Любові С. (Збаразька ВК, Тернопільська обл) на суму 50 грн. – Біблія

“Дуже багато чула за Вас і хочу з Вами спілкуватись... У мене є дуже багато питань на які я б хотіла одержати відповідь... Мені хочеться мати таку книгу як Біблія, вірніше буде це Закон Божий...  я бачила в одної засудженої і тепер хочу просити у Вас прислати мені таку книгу....”

“Сама я родом з Волинської області, мені 55 років, засуджена по ст.115, стр.10 р. В мене є дорослий син Віктор 1974 р.народження. Був в шлюбі до 2010 р., тобто 15 років, має троє діточок, синові 14, донці 12 і ще одна донька 1р.6 міс. Але вийшло так що після народження третьої дитини через 10 міс. померла його дружина Татяна. Тепер мій син проживає з дітьми, велике горе, але нічого не вдієш на все воля Божа.

А я звільнюсь через 6 років, якщо дасть Бог здоровя”

Перший лист - 05.08.2011 р.
 1.11.                      Дитині (Леонід, 13 р.) ув'язненої  Наталії Н. (Чернігівська ВК)  в м.Херсон «Подарунок до дня народження»

“…Чекаю листа від свого синочка з інтернату… Дуже сумую за ним але все буде добре бо ми з Господом і Господь нас не залише.

…Сьогодні 10 січня отримала від Вас посилку. Слава Богові і Вам дуже дякую від усього серця… Моїй донечці вчора було 10 місяців вже маємо вісім зубів вже потроху сама ходить. Хай Вас Господь благословляє отче за добрі справи… Хочу Вас запитати як годуючим матерям дотримуватись посту… Моєму синові 28 січня день народження якщо Ваша ласка пошліть йому якийсь подарунок наприклад альбом для малювання і фломастери тощо ”

Перший лист – 04.05.2011 р.

Допомагали Наталії Н.:

06.01.2012 р. вислали «Різдвяний подарунок»


 1.12.                      Дітям  ув'язненої  Світлани П. (Чернігівська ВК)  на суму  25 грн. 10 коп. в с.Соболівка Вінницької обл.

“…В мене є 2 донечки (Анастасія-2001 р.н., Сніжана-2006 р.н.), вони на даний час проживають з моєю сестрою. Сестричка пише, що дівчатам потрібне взуття (34-35 і 28-29 розм.) і одяг (колготи 150-160 р. і 116-128 р.), але я на жаль нічим не можу їм допомогти, так як являюсь інвалідом ІІ групи і на роботу не ходжу. Якщо Ви, отець Ігорь, маєте таку можливість, то допоможіть будь-ласка моїм дітям чим можите. Буду щиро вдячна Вам”

Перший лист – 18.01.2012 р.
 1.13.                      Дітям  ув'язненої  Марини Н.  (Чернігівська ВК)  на суму 18 грн. 78 коп. в м.Ромни Сумської обл.

“Нахожусь с 2-х месячным ребенком в колонии, а на свободе еще двое малолетних детей (Анастасія – 2001р.н.,  Варвара – 2006 р.н.) которые находятся у моей матери. Она сама инвалид 2-й группы. Помогите им пожалуйста по возможности”

Перший лист – 19.01.2012 р.



Загальна сума матеріальної допомоги 23.02.2012 р. — 669 грн.23 коп.,

в т.ч. медикаментів на суму 428 грн.74 коп.

Крім того, вартість:      поштових конвертів, вкладених у посилки — 30 грн.

пересилання — 208 грн.75 коп.

Загальна сума витрат від  23.02.2012 р. — 907 грн. 98 коп.
Загальна вага поштових відправлень від 23.02.2012 р. – 42,74 кг.

четвер, 1 березня 2012 р.

Пенітенціарне душпастирство оголошує проведення акції "Великодній кошик".

До Свята Великодня.

Любі у Христі, протягом Літургійного року Церкви 4 рази священик та волонтери тюремного служіння приходять до в'язнів з дарами від мирян, які освячуються і передаються безпосередньо в руки. У часі Великого Посту ми шукаємо доброчинців, готових посприяти закупівлі в пекарні пасок на 950 в'язнів. Орієнтовна ціна однієї пасочки - 9 грн. Оплата пасок за рахунком-фактурою від виробника.

Збірка у  Києві стосується 290 неповнолітніх (СІЗО та підліткова колонія), хворих у лікарні СІЗО та ВК No. 85 (250 осіб), жінки (320 осіб), господарська обслуга СІЗО (90 осіб).
Малі суми пожертв для забезпечення транспортної доставки пасок можна також переказувати на картковий рахунок:

Пантелей Костянтин Юрійович
"ПРИВАТБАНК"
МФО 305299
Код ОКПО 14360570
Рахунок одержувача в банку 2625 8 79 0003 151
Призначення платежу: "Переказ особистих коштів для доброчинного
поповнення картки N 4405885811621835, Пантелея Костянтина Юрійовича.


Звіт з проведення акції "Великодній кошик" - протягом Світлого тижня.

Для інформації про опіку в інших єпархіальних службах в'язням на території України контактуйте, як подано нижче...

священик Костянтин Пантелей
e-mail:
panteley@ukr.net
моб.: (098) 422 92 21