Шукати в цьому блозі

пʼятниця, 28 вересня 2012 р.

Покликання до в'язничного служіння Церкви. 5 років після Конгресу католицьких капеланів у Римі.

"Якщо кожна греко-католицька громада в Україні та за кордоном навіть один раз на рік відвідає найближчу в'язницю, то це принесе оживлення парафіяльних спільнот і збагатить церковне життя кожної з них, як це, наприклад, є у громадах Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі у Києві, Св. Апостолів Петра і Павла у Чернігові та у архикатедральних громадах Чорткова й Івано-Франківська" - прокоментував необхідність пастирської турботи та євангельського служіння волонтерів у в'язницях о. Костянтин Пантелей, відповідальний за співпрацю УГКЦ з пенітенціарною системою України.

У вересні 2012 року ми пригадуємо подію 5-літньої давнини, яка відлунює у нинішні дні ще з більшою актуальністю.

ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО СВЯТОСТІ ВЕНЕДИКТА XVI ДО УЧАСНИКІВ ДВАНАДЦЯТОГО СВІТОВОГО КОНГРЕСУ МІЖНАРОДНОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ КОМІСІЇ ПАСТИРСЬКОЇ ОПІКИ В’ЯЗНИЦЬ

Castel Gandolfo четвер, 6 вересня 2007 р.

Дорогі Друзі,

я радий вітати вас, оскільки ви зібралися в Римі з нагоди XII Світового Конгресу Міжнародної католицької комісії душпастирства у тюрмах (ICCPPC). Я дякую президентові вашої організації, докторові Крістіану Куну, за добрі слова, звернені від імені виконавчого правління Комісії. Тема вашого Конгресу цього року, «Відкрийте лик Христа у кожнім в’язні!» (Мт. 25:36), належно зображує ваше служіння як яскраве спіткання Бога. Дійсно, у Христі «Любов до Бога й любов до ближнього тісно переплетені», так, що «у найменшому браті ми зустрічаємо самого Ісуса і в Ісусі ми зустрічаємо … Бога.» (cf. Deus Caritas Est, 15). Ваше служіння вимагає багато терпіння й наполегливості. Нерідко трапляються розчарування та знемоги. Зміцнення зв'язків, що поєднують вас із вашими єпископами, вчинить вас здатними знаходити підтримку й керівництво, що їх ви потребуєте, аби здобути розуміння вашої життєвої місії. Дійсно, це служіння в межах місцевої Християнської спільноти (поблизу пенітенціарного закладу ред.) підбадьорить й інших приєднуватися до вас у виконанні праці милосердя щодо тіла, таким чином збагачуючи еклезіальне життя єпархії. Так само, це допоможе наблизити тих, кому ви служите до серця Вселенської Церкви, особливо через їхню регулярну участь у Таїнстві Покаяння і Святій Євхаристії (cf. Sacramentum Caritatis, 59).

В'язні легко можуть бути розбиті почуттями ізоляції, ганьби й відкинення, що погрожують зруйнувати їхні надії та очікування на майбутнє. У цьому розумінні, Капелани та їх помічники з вірних покликані бути вісниками нескінченного Божого милосердя та прощення. У співробітництві з цивільною владою, їм довірено важке завдання допомогти ув'язненим віднайти почуття мети, щоб із Божою Ласкою, вони могли перетворювати своє життя, примирятися зі своїми домашніми й друзями, та, як тільки можливо, приймати обов'язки й відповідальності, що дозволять їм повести праведне та чесне життя у суспільстві.

Судові й карні установи відіграють фундаментальну роль у захисті громадян й охороні суспільних дібр (cf. Catechism of the Catholic Church, 2266). У той же самий час, вони повинні допомогти у відновленні «соціальних зв'язків, зруйнованих скоєним злочином» (cf. Compendium of the Social Doctrine of the Church, 403). За своєю глибинною природою, ці пенітенціарні установи мусять сприяти відновленню правопорушників, полегшуючи їхній перехід від розпачу до сподівання та від стану непевного до благонадійності. Коли умови в середині цих установ не сприятимуть процесові повернення чуття гідності та прийняття пов'язаних із ним обов'язків, такі заклади будуть не в змозі досягати одного з їхніх найсуттєвіших призначень. Суспільні влади повинні бути завжди, пильними щодо цього, цураючись будь-яких засобів покарання чи виправлення, які або підривають або принижують людське достоїнство ув'язнених. У цьому відношенні, я повторюю це, заборона проти катування не може бути порушена за будь-яких обставин (Ibid., 404).

Я переконаний, що ваш Конгрес подарує нагоду поділитися вашим досвідом споглядання таємничого виразу лику Христа, що сяє через обличчя ув'язнених. Я підбадьорюю Вас у ваших зусиллях, щоб показати це обличчя світові, оскільки Ви змагаєтеся за більшу повагу до гідності утримуваного під вартою. Нарешті, я молюся, щоб цей Конгрес став особистою нагодою для вас, щоб оцінити, як, у прояві уваги до потреб ув'язнених, ваші власні очі були відкриті до чудес, які Бог робить для вас щодня (cf. Deus Caritas Est, 18).

З цими почуттями я простягаю мої найсердечніші побажання до Вас і всіх учасників Конгресу для успіху вашої зустрічі й охоче передаю моє Апостольське Благословення вам і вашим ближнім.



© 2007 - Libreria Editrice Vaticana

четвер, 27 вересня 2012 р.

V Всеукраїнське паломництво працівників пенітенціарної системи "Справедливість, віра, милосердя!".

26-27 вересня 2012 року відбулося V Всеукраїнське паломництво працівників Державної пенітенціарної служби України під гаслом "Справедливість, віра, милосердя!". Традицію щорічної професійної прощі пенітенціарних службовців розпочали офіцери центрального апарату та 25 територіальних управлінь Державної кримінально-виконавчої служби України 2008 року у 10 літній ювілей створення служби. Від 2009 року ДПтС України здійснює щорічну прощу до Свято-Успенської Унівської Лаври до чудотворного місця, де зберігається одна з найбільших святинь України – Унівська ікона Богородиці. Проща працівників пенітенціарної служби разом із в'язничними капеланами проходить щороку у Свято Воздвиження в намірі поглиблення розуміння пенітенціарного служіння та науки Церкви щодо злочину, гріха, покути, прощення, переміни життя і плекання гідності людини.




У день передсвяття Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста прочани зібралися у містечку Перемишляни, у храмі Св. Миколая Чудотворця,  де душпастирював Блаженний Священомученик Омелян Ковч, знаний як «парох Майданека». Після Молебну до Священомученика Омеляна колона прочан вирушила пішою молитовною ходою до Лаври. Паломники переживали глибокий трепет та духовне піднесення, коли на околиці села Унева  прийняли образ Пресвятої Богородиці Унівської на ношах, які почергово несли службовці та капелани.   Так само почергово несли хоругви. Вони, немов духовні вітрила, майоріли над колоною паломників. Серед прочан були члени родин пенітенціарних службовців, також в’язничні душпастирі, студенти Львівської духовної семінарії Св. Духа  та Чортківської дяківської академії. Участь у паломництві взяло понад сто осіб, працівників державної служби регіональних  управлінь Києва та Київської, Тернопільської та Івано-Франківської областей та членів їхніх родин. Духовний супровід їм надавали: відповідальний за в’язничне душпастирство в УГКЦ о. Костянтин Панетелей, капелан Львівської виправної колонії №48 о. Андрій Хомишин, о. Іван Мельник, що здійснює душпастирське служіння для вірних у Чортківському слідчому ізоляторі та о. Ігор Ільків, капелан Миколаївської виправної колонії.

 
Подорожуючих привітали величні дзвони. Отцівським благословенням зустріли прочан високопреподобний ігумен Теодор й преосвященніший Юліян (ВОРОНОВСЬКИЙ), Архимандрит монахів студійського уставу, Єпископ-емерит Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Владика Юліан, що багато років піклувався про систематичне в'язничне душпастирство у Самбірській виховній колонії й у Дрогобицькій виправній колонії для чоловіків, часто відвідував в'язнів,  після святкової вечірні звернувся до паломників з архипастирським навчанням про пенітенціарне служіння. Він пригадав у проповіді про слова Пророка і Предтечі Івана до вояків і посадовців, які приходили на Йордан хреститися.

Пізно увечері відбувся Акафіст перед Унівською Чудотворною іконою Богородиці з молитвою про рідних і близьких присутніх прочан. Самодіяльна мистецька програма  прозвучала на співочому майданчику біля чудотворного джерела. Молитовні роздуми над Хресною дорогою Спасителя наповнили нічні чування. Численні прочани приступили до Св. Тайни Сповіді. 
27 вересня на Чернечій горі відбулася панахида за усопших, у Свято-Успенському храмі була відслужена святкова Утреня,  та Божественна Літургія, яку очолив ієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу УГКЦ з питань душпастирства у пенітенціарній системі України. Він у проповіді після Євангелія говорив про духовність та значення почитання Церквою Чесного Хреста Господнього «Хрест є мірилом справедливості перед яким усяка людина пізнає себе винною у грісі, але через каяття Хрест Христовий стає знаком примирення з Господом і з ближніми». Після Божественної Літургії о. Костянтин висловив особливу вдячність організаторам паломництва в територіальних управліннях, зокрема - полковнику внутрішньої служби Руслану Вовку (Управління ДПтС України у Тернопільській області), на плечах якого була віповідальність за підготовку І Всеукраїнського паломництва ДПтС України 5-ть років тому.
 Після Літургії Водосвятний молебень, молитва за Україну та святкова трапеза завершили прощу. Паломництво мало особливу атмосферу людяності та внутрішньої посвяти, на думку капелана Андрія Хомишина. Капелан Іван Мельник, що вперше брав участь у прощі ДПтС України, відмітив високі морально-етичні й духовні якості працівників служби. На згадку про участь у цій події кожен учасник отримав грамоту прочанина від ігумена монастиря та памятку від Патріаршого паломницького центру.
















Пенітенціарне Душпастирство УГКЦ.


понеділок, 24 вересня 2012 р.

Хрест – наше спасіння.

23 вересня 2012 року, у Неділю перед Воздвиженням Чесного Хреста у каплиці Збаразької ВК №63 засуджені жінки Міжобласної спеціалізованої туберкульозної лікарні мали змогу приступити до Тайни Сповіді і Святого причастя.

Тут відбувають покарання люди, яким найбільш потрібне Боже Милосердя і Господнє прощення. За час перебування тут вони мають час, щоб переосмислити своє життя, покаятись і навернутися на правильний шлях. З допомогою в’язничного капелана отця Омеляна Колодчака і волонтера Світлани Довгополої жінки можуть більше дізнатися про Бога і Святі Таїнства. Одна засуджена виявила бажання охреститися. «Народившись в Росії , в родині членів Компартії,- розказує засмучено охрещена Наталя, – я не була охрещена в дитячому віці, і ніколи в дитинстві не чула про Бога, можливо те привело мене сюди. Тепер почувши, що хрещення необхідне для спасіння, вирішила охреститись». Таїнство Хрещення здійснив отець Омелян Колодчак. Співслужив з ним отець Григорій Хома, який здійснив Святу Тайну Сповіді. Для засуджених був відправлений Молебень до Серця Христового. «Я зичу вам через силу Святого Причастя, Хреста Животворящого і Серця Христового – Символу Божої Любові, – зазначив отець Омелян, – полегшення в душах ваших, і відчувати завжди Господню присутність.» Усі жінки отримали образки Божого Милосердя.


Дуже часто у повсякденному житті хрест ми порівнюємо з якимось тягарем і переживанням і не замислюємося, що хрест – є даром Божої любові до людей, надією на спасіння душі і воскресіння для майбутнього життя. Цього тижня ми святкуємо Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Це день, коли цариця Олена віднайшла Хрест Господній і ще два хрести. Того часу біля цього місця проходила похоронна процесія, вирішили щоб переконатись в тому який хрест Ісуса, по черзі прикладали знайдені хрести до померлої. Третій хрест, який приклали до померлої повертає їй життя, вона воскресла. Тоді зрозуміли, що це є хрест Ісуса. Подія привернула увагу місцевих жителів, всі хотіли приступити і поклонитись Животворящому Хресту. Після цього Воздвиження багато юдеїв хрестилось. Від того часу Хрест стає символом та джерелом благодаті тому, що безмежне смирення Бога і любов до нас найбільше проявились під час страждань Спасителя на Хресті.

Надія Тхір  (стаття в "Народному слові")

Державна пенітенціарна служба України приготовляється до V Всеукраїнського паломництва під гаслом «Справедливість, віра, милосердя!».


26 - 27 вересня 2012 року, на Свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста,  під гаслом «Справедливість, віра, милосердя!» відбудеться V Всеукраїнське паломництво працівників Державної пенітенціарної служби України до Свято-Успенської Унівської Лаври. Цьогорічна проща проходить під егідою Патріаршого паломницького центру УГКЦ. Традицію щорічної професійної прощі пенітенціарних службовців розпочали офіцери центрального апарату та 25 територіальних управлінь Державної кримінально-виконавчої служби України 2008 року у 10 літній ювілей створення служби.
 
Проща працівників пенітенціарної служби разом із в'язничними капеланами проводиться щороку у намірі поглиблення розуміння свого покликання та науки Церкви щодо злочину, гріха, покути, прощення, переміни життя та плекання гідності людини.

Пенітенціарне Душпастирство УГКЦ.


неділя, 23 вересня 2012 р.

Завершилося IV Всеукраїнське військове паломництво до Зарваниці

23 вересня закінчилось IV Всеукраїнське військове паломництво до Зарваниці.
День розпочався архієрейською Літургією на чолі з Владикою Михаїлом Колтуном. Разом з Владикою Літургію співслужили капелани з різних куточків України, які з’їхалися на паломництво та привезли з собою делегацію військовиків, котрими опікуються.
 
Військовий єпископ Михаїл подякував керівникам офіційних делегацій, котрі взяли участь у паломництві: представникам Міністерства оборони України, Міністерства Внутрішніх Справ, Внутрішніх військ МВС України, Державної прикордонної служби України, Військово-Морських Сил ЗСУ та Державної пенітенціарної служби України, ветеранам Української Повстанської Армії та Радянської Армії. Усіх присутніх священики окропили освяченою водою, а Владика благословив паломників.
У щорічній військовій прощі до Зарваниці взяло участь близько 1000 військовослужбовців з 12 областей України, не враховуючи членів їх сімей.

Пенітенціарна служба України долучилася до IV Всеукраїнського Військового паломництва до Зарваниці під гаслом примирення.

22 вересня урочисто розпочалося IV Всеукраїнське військове паломництво до чудотворного місця явлення Божої Матері у с. Зарваниця. Цьогорічна проща проводиться під гаслом «Бог покликав нас жити у мирі».
 
У прощі взяли участь понад 100 службовців Державної пенітенціарної служби України з управлінь ДПтС у Тернопільській, Львівській й Івано-Франківській областях, серед них також ветеран ДПтС, генерал запасу Олексій Шевчук. Захід розпочався з панахиди за загиблими військовослужбовцями та правоохоронцями. Опісля під гру військових оркестрів Збройних Сил України та Внутрішніх Військ України відбулося покладання квітів до пам’ятного знака загиблим за волю України.  Ветерани Української Повстанської Армії та Радянської Армії спільно поклали квіти до пам’ятника загиблим військовослужбовцям. Під провідництвом Владики Михаїла (Колтуна) колона вирушила до площі перед собором, де військовий єпископ спільно з капеланами відслужив Молебень до Богородиці.
 
У своєму слові Владика Михаїл привітав учасників паломництва і зазначив: «Усі ми покликані жити у мирі. Кожен з нас щодня несе відповідальність за себе, за свої родини. Важче є нести відповідальність за державу і Церкву – проте ми маємо гуртуватися навколо своєї єдиної  Батьківщини». Владика закликав кожного примиритися одне з одним та шукати у своєму серці Христа, який стане для нас джерелом миру та наснаги до життя.
 


Учасників паломництва привітав п-к Руслан Коханчук, старший офіцер Відділу роботи з громадськими, релігійними організаціями та шефських зв’язків Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України, який відзначив важливу рису для кожного військовика – плекання внутрішнього миру на противагу агресії. Полковник побажав військовослужбовцям завжди залишатися правдивими християнами, виходячи з принципу любові до ближнього.
 
Відкриття IV Всеукраїнського військового паломництва до Зарваниці завершив святковий концерт.
 
Капелан о. Андрій Лемчук з офіцерами пенітнціарної служби Тернопільського управління ДПтС України.
Паломницька програма продовжилась Хресною ходою, у якій взяли участь військовики. Паломники почергово несли хрест від стації до стації, а прибулі капелани провадили дорогу душпастирською наукою.
 
Увечері розпочалася урочиста архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив єпископ Михаїл Колтун. Військовослужбовці та їхні сім’ї приступили до Тайни Сповіді та Причастя, а після завершення Богослужіння взяли участь у ході зі свічками.
 
Ідучи дорогою учасники військової прощі прославляли Марію піснею та підіймали запалені свічки до неба, створюючи неперевершений дух паломництва, що об’єднане спільною молитвою. Після подячного молебню біля скульптури Матінки Божої відбулося водосвяття та окроплення всіх присутніх свяченою водою.
 
Перший день паломництва завершився святковим концертом за участі вокального ансамблю «Орфей» та українських творчих колективів.

Прес-служба Департаменту капеланства.
 

пʼятниця, 21 вересня 2012 р.

День церковного свята Різдва Пресвятої Богородиці.

У жіночій камері СІЗО.
21 вересня 2012 року о. Костянтин Пантелей здійснив обхід камер СІЗО у Києві, де утримуються жінки, а також відвідав чоловічу лічницю в Бучанській ВК-85, щоб привітати в'язнів зі святом Різдва Пресвятої Богородиці. Для таких відвідин звичайним є дарування релігійних предметів, як репродукції ікон, молитовники, хрестики, релігійна література. У крамниці Видавництва "Свічадо", що на Покровській 6, у храмі Св. Миколая Доброго, віряни залишають у спеціальній коробці молитовники та книжечки, придбані для в'язнів. Це дуже дієва допомога для капеланів.
 
У лікарні прийшлося відспівувати новопреставленого раба Божого Володимира, якого за рішенням суду звільнили від подальшого відбування покарань, але родина відцуралася його. Отже помер Володимир в лікарні саме у день свята Богоматері. Нехай Господь упокоє його душу, нехай Божа Мати заступиться за кожного з нас на страшному суді.

четвер, 20 вересня 2012 р.

Прес-анонс події: IV Всеукраїнське військове паломництво до чудотворного місця явлення Божої Матері у с. Зарваниця.

22-23 вересня 2012 року відбудеться IV Всеукраїнське військове паломництво до чудотворного місця явлення Божої Матері у с. Зарваниця Тернопільської обл. Цьогорічна проща проводиться під гаслом «Бог покликав нас жити у мирі».
 
Організатором паломництва виступає Департамент Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України. Паломництво відбувається з благословення та за участі військового єпископа – владики Михаїла Колтуна, керівника Департаменту Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України
Щорічну військову прощу до Зарваниці підтримує Міністерство оборони України, Міністерство Внутрішніх Справ, Внутрішні війська МВС України, Міністерство надзвичайних ситуацій України та Державна пенітенціарна служба України. У паломництві візьмуть участь близько 1000 військовослужбовців разом з членами їх родин.
 
Захід розпочнеться з панахиди за загиблими військовослужбовцями та правоохоронцямиa. Опісля відбудеться покладання квітів до пам’ятного знака загиблим за волю України, що продовжиться урочистою ходою представників силових структур до площі перед Собором, де відбудеться відкриття заходу. До паломництва долучаться ветерани Української Повстанської та Радянської Армій, які спільно з усіма військовиками молитимуться за примирення.
 
Програма передбачає виступи творчих колективів та військових оркестрів на площі перед Собором, Хресну ходу, похід зі свічками та нічні чування.
 
До IV військового паломництва виготовлено спеціальний пам’ятний знак для учасників прощі.
 
Програму IV Всеукраїнського паломництва до Зарваниці можна переглянути на офіційному сайті – kapelanstvo.org.ua.
 
Контактні телефони:
з приводу організації, проживання та харчування під час паломництва:
Олександр Мельник, референт Департаменту: +38 (096) 56 8888 0
для представників ЗМІ:
Соломія Щур, прес-секретар Департаменту: +38 (096) 963 94 36
 

ЄВХАРИСТІЯ У В'ЯЗНИЦІ.

Люди на волі вільні у виборі часу, дня, місця, куди б піти на Службу Божу. А от в'язні й у цьому обмежені. Парадокс полягає в тому, що вони якраз найбільше її потребують. Про Євхаристію у в'язниці "Католицький Вісник" розмовляє зі священиком Костянтином ПАНТЕЛЕЄМ, керівником відділу з душпастирства у пенітенціарній системі України Патріаршої курії УГКЦ.



Чи в Україні в'язні мають можливість брати участь у Богослужінні?

На жаль, з різних причин відправлення Служби Божої для ув'язнених у пенітенціарній установі можливе лише принагідно. Тож в'язням бракує систематичної участі в Божественній Літургії, як це відбувається на волі.
 
Чернігівська жіноча виправна колонія. Літургію служить редемпторист отець Віталій Котик.

У західних країнах Літургія у в'язниці є чимось самим собою зрозумілим, і можна спостерігати участь у ній персоналу разом із в'язнями. Наприклад, у Польщі начальник однієї з в'язниць супроводжує Месу грою на органному синтезаторі; офіцери стоять струнко; і в'язні, і працівники установи причащаються з однієї чаші. Це - результат тривалої праці священика в установах виконання покарань. Таких досконалих зразків Літургії в Україні ми заледве ще знайдемо.

Літургія - складне дійство. Чи всі в'язні розуміють, що відбувається під час Служби Божої?

За умов, коли у Службі Божій бере участь обмежена кількість осіб, вона переживається дуже інтимно. Інколи в'язні зовсім не розуміють, що промовляється у молитвах, проте цілком сприймають сакраментальність літургійного часу та простору. На волі буває навпаки: досить непогано розуміємо, що відбувається і чому, проте кудись зникає відчуття таємничості.
 
Київський слідчий ізолятор. Каплиця Йова Многостраждального. Під час Літургії.

Звісно, тлумачення Літургії необхідне. Так само, як і у звичайній парафії. За допомогою спеціальних євхаристійних проповідей слід пояснювати, що таке Таїнство Євхаристії, Літургія Слова, Літургія Жертви, щоб сприяти глибшому втаємниченню та розумінню Євхаристійної молитви. Проте я сам учуся страху Божого у в'язнів під час Літургії, спостерігаючи за їхньою присутністю на Службі Божій. Коли в'язень запалює свічку і ставить її на свічник - це літургійний акт, який асоціюється з цілим його стоянням на Божественній Літургії. В'язні, немов ті палаючі свічки, присутні на Службі. Для них може бути незрозумілим сам хід Літургії, те, що робить священик, куди входить, які жести чинить, куди повертається, - усе це для них така сокровенна тайна, що в'язні перебувають у надзвичайному благоговінні та духовному напруженні від усвідомлення Божественної присутності. Тоді в'язниця стає особливим місцем зустрічі з Богом. Це дуже надихає, і священик із цього приводу надзвичайно радіє.
 
Служба у Держівській Виправнй колонії.

Як відбувається обряд Причастя?

Для в'язнів, серед яких існує поділ "на касти", Причастя - особливий момент Літургії. Воно руйнує в'язничні звичаї та спричиняє розв'язання конфліктів між групами.
Є категорія в'язнів, які за неписаними тюремними законами відчужені від загалу - "недоторканні". Такі в'язні підходять до Причастя насамкінець. Та все ж Причастя відбувається. У той самий час і в тому самому місці. Ба більше - коли священик споживає з тої самої чаші після всіх, то ні в кого не виникає обурення: як це він то робить, та й ще після "недоторканних". Тож таким чином священик, говорячи на проповіді, що в Господа всі є одно, власними діями підтверджує ці слова. Це є значним проривом, який долає всілякі поділи та відчуження.
 
Інтерв'ю провела Вікторія СЕМЕНОВА
(Світлини надані о. Костянтином Пантелеєм)
 
Католицький Вісник. № 11, 2012 р.

пʼятниця, 14 вересня 2012 р.

Стан пенітенціарної системи України на 1 вересня 2012 року.

Після двох з половиною років перенапруження пенітенціарна система переживає процес розвантаження! Станом на 1 вересня 2012 року в 181 установі, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 151122 особи. За останній місяць число вязнів скоротилося на 2196 осіб 


При цьому:

у 32 діючих слідчих ізоляторах
з них на стадії:
32201 особа,
досудового слідства3693 особи,
судового слідства (до винесення вироку)15281 особа,
у 141 кримінально-виконавчій установі
з них:
117607 осіб
у 9 установах мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків
6854 осіб;
у 13 колоніях для тримання жінок
6175 осіб;
у 35 установах середнього рівня безпеки для вперше засуджених
37221 особа;
у 41 установі середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених
44186 осіб;
у 9 установах максимального рівня безпеки
4323 особи;
у 5 установах мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків
994 особи;
у 23 виправних центрах
5537 осіб;
у 6 спеціалізованих лікувальних закладах
3186 осіб;
в лікувальних закладах при ВК та СІЗО
2618 осіб;
у 8 виховних колоніях для неповнолітніх
1314 особи;

Серед засуджених:
13,2 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;
1805 осіб відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;
870 осіб відбувають покарання у вигляді арешту.
Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі:
16,7 тис. осіб – за умисне вбивство, у тому числі: 8,2 тис. осіб, які
вчинили вбивство при обтяжуючих обставинах;
9,5 тис. осіб – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;
28,6 тис. осіб – за розбій, грабіж та вимагання;
2,4 тис. осіб – за зґвалтування;
27 осіб за захоплення заручників;
21,6 тис. осіб – за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення.

Виробництво Державної пенітенціарної служби України представлене 129 промисловими та 12 сільськогосподарськими підприємствами.

При 88 установах виконання покарань функціонують професійно-технічні навчальні заклади, в яких навчається майже 9 тис. засуджених.

Загальноосвітнє навчання засуджених забезпечує 151 загальноосвітній навчальний заклад. З їх числа: у 58 установах – вечірні школи, 74 – класи (групи) з вечірньою формою навчання, 19 – навчально-консультаційні пункти.
За підсумками 2011/2012 навчального року 4545 засуджених отримали документи про середню освіту, з них: 1969 – свідоцтва про базову середню освіту, 2576 – атестати про повну загальну середню освіту.

Для задоволення релігійних потреб засуджених функціонує 128 культових релігійних споруд, з яких: 77 – храми; 47 – каплиці; 4 – молитовні будинки.

На обліку у 697 підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 152495 засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та адміністративних стягнень.

Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України забезпечують 47,4 тис. працівників, при штатній чисельності 54,1 тис. посад.

Працівники проходять курсове навчання з первинної професійної підготовки та підвищення кваліфікації в Білоцерківському, Дніпродзержинському та Хмельницькому училищах професійної підготовки персоналу.

Підготовка фахівців для пенітенціарної системи з вищою освітою здійснюється в Національному університеті "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого", Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна та Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011року № 201-р утворено Інститут кримінально-виконавчої служби у складі Національної академії внутрішніх справ, у якому навчається на денній формі – 342 курсанти та на заочній формі – 319 слухачів.


© Державна пенітенціарна служба України.

вівторок, 4 вересня 2012 р.

ОБМЕЖЕННЯ СВОБОДИ, АЛЕ НЕ СОВІСТІ.

Передбачене Конституцією України право на свободу світогляду та віросповідання для в'язнів означає право відправляти релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та зберігати в себе предмети культу, які не суперечать вимогам, встановленим у місцях позбавлення волі.

Про релігійну свободу в'язнів "Католицький Вісник" говорив зі священиком Костянтином ПАНТЕЛЕЄМ, керівником відділу з душпастирства у пенітенціарній системі України Патріаршої курії УГКЦ.

Отче, розкажіть, будь ласка, як відбувається використання права на свободу совісті в місцях позбавлення волі?

Коли людина перебуває під арештом, слідством, судом, то дозвіл на реалізацію права на релігійну свободу надає та посадова особа, під чиєю юрисдикцією перебуває в цей час арештант. Цей період найважчий. Адже, по-перше, він може тривати від 2 до 12 років. По-друге, заарештованим заборонено пересуватися установою, окрім випадків, передбачених інструкцією (допит, зустріч із адвокатом, виїзд до суду, етапування тощо), що виключає можливість зібрання на спільну молитву.

Проте, зазвичай, саме ті, хто перебуває у тюрмах попереднього ув'язнення, потребують найбільше духовної уваги. Саме з огляду на різкі зміни їхнього життя, від свободи до її обмеження, що супроводжуються сильним стресом і похитують фізичне та психічне здоров'я людини. На жаль, повноважні особи часто не дозволяють зустріч зі священиком. Аргументують це тим, що буцімто він може передати арештованому заборонені предмети або інформацію, яка перешкодить слідству.

Більшу можливість реалізувати релігійну свободу мають ті, стосовно кого вирок уже набув законної сили і які вже відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Там вони без перешкод користуються нагодою зустрічі зі священиком, пастирем або представником місцевої синагоги. Наприклад, так є у Бучанській чоловічій виправній колонії, що під Києвом.
Священик має право на зустріч з осудженою особою у будь-який її вільний час. Найкраще це право реалізується у вихідні. Проте там, де співпраця адміністрації установи зі священиками та волонтерами набула найкращих форм, такі зустрічі мож ливі протягом усього тижня. Проте, зайнятість засудженого буває така висока, що навіть у вихідні дні вільного часу залишається трішки.

Тож з одного боку, кожна людина має право на релігійну свободу, а з іншого - це право забезпечується лише частково.

Чи в'язні мають доступ до релігійної літератури і якої? Як її отримують?

В усіх пенітенціарних установах в'язні мають доступ насамперед до Біблії, щонайменше до Нового Завіту. У забезпеченні їх Святим Письмом чимало сприяє Державна пенітенціарна служба України та представники християнських деномінацій, які здійснюють в'язничне служіння. Іншу духовну літературу охоче приймають до бібліотеки та роздають безпосередньо в'язням у необмеженій кількості. Традиційно на День Біблії, що припадає на жовтень, Міжконфесійна місія тюремного служіння готує книжковий дарунок для в'язничних бібліотек. До акції активно долучається Українське Біблійне Товариство, різні церкви та родичі ув'язнених. Релігійні журнали мають полегшений режим доступу. Дозволено передплату періодичних видань. Інколи адміністрація конкретної установи сама піклується про забезпечення бібліотеки релігійними виданнями і шукає для цього благодійні кошти. Тож літератури не бракує. її оновлення здійснюється завдяки активній участі капеланів, служителів та волонтерів.

Чого засуджені потребують найбільше: Святого Письма, довідкової біблійної літератури, часописів?

Людина, яка не розуміє Боже Слово, вкрай важко просувається у духовному житті. Тому найбільш кричущою потребою є краще розуміння Святого Письма. Та іноді немає літератури, яка б пояснювала Біблію, а підручники з її вивчення занадто коштовні, особливо біблійні атласи, таблиці, мали. Звісно, можливо, немає потреби забезпечувати кожного в'язня матеріалами з вивчення Святого Письма на академічному рівні. Проте кожен потребує підручник зі вступу до Святого Письма, де також пояснювалися б складні місця, біблійна історія та зв'язок між Старим та Новим Завітом. Такі книжки задовольнили б потребу ув'язнених у пізнанні Біблії та водночас убезпечили б від фальшивого її тлумачення. Адже, наприклад, Свідки Єгови буквально закидають подібні установи різною літературою, де є спроба т.зв. "екзегези", що здебільшого нищить сприйняття і добре розуміння Божого Слова.
Є потреба у періодичному виданні, яке б систематично розглядало біблійні теми в простій доступній формі.

Для в'язня, який перебуває у стані депривації, тобто не має змоги задовольнити всі свої потреби, питання зустрічі з Богом стає дуже актуальним. І, як правило, у такт ситуації він знаходить велику підтримку в Біблії, духовній літературі, Таїнствах.

Інтерв’ю провела Вікторія СЕМЕНОВА

Католицький Вісник № 8 2012 р.





понеділок, 3 вересня 2012 р.

3 вересня в кримінально-виконавчих установах України до навчання приступило понад 12 тисяч наших співгромадян.


1 вересня 2012 року в кримінально-виконавчих установах України до навчання за партами приступило понад 12 тисяч наших співгромадян: близько 1,3 тисяч з них - неповнолітні, понад 8 тисяч - навчаються у ПТУ. В СІЗО Львова, Києва, Івано-Франківська, Чернігова, Чорткова, Ужгорода та у виховних колоніях у Прилуках, Бережанах та Самборі наші капелани благословили учителів і учнів на новий навчальний рік. У викладанні основ Християнської етики для неповнолітніх правопорушників беруть участь священики та катехити.

День Знань у Київському слідчому ізоляторі.

У класах філіалу Київської вечірньої загальноосвітньої школи № 1 при Київському слідчому ізоляторі управління ДПтС України у Києві та Київській області близько 40 осіб, взятих під варту та засуджених мають змогу здобувати середню освіту у 9, 10, 11 класах. Педагогічні працівники надають їм ґрунтовні знання, виховують у них любов до України, її народу. Школа дає новий поштовх тим, хто оступився і хоче віднайти себе у цьому житті. Ув’язенені та засуджені мають змогу підвищити свій загальноосвітній рівень незалежно від віку.

На Святі Знань були присутні начальник відділу департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Сергій Дятленко, заступник начальника управління ДПтС України в м. Києві та Київській області Сергій Стретович, ієрей Костянтин Пантелей, керівник відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України та інші. 
Багато теплих слів та побажань було висловлено на адресу учнів. Заступник директора школи Інна Миколаївна Верікас привітала всіх учнів школи та висловила сподівання на тісну та плідну співпрацю вчительського та учнівського колективу, побажала хлопцям та дівчатам успіхів у навчанні та духовного зростання. 

У своєму виступі Сергій Миколайович Дятленко побажав всім учням здоров’я, наполегливо та самовіддано вчитися, в повній мірі використати шанс стати освіченими людьми, гідними членами суспільства. Вчителям подякував за щоденну кропітку працю, побажав терпіння й наснаги. 

Особливо зворушливим був виступ ієрея Костянтина Пантелея, він благословив вчителів та учнів на початок навчального року та подарував біблійний атлас і канцелярське приладдя. 

Закінчилася урочиста лінійка переливами першого шкільного дзвоника, який запросив учнів на перший в цьому навчальному році урок.
 

Середня освіта у нашій країні є обов'язковою. І це надзвичайно добре, що громадяни України, які в силу різних життєвих обставин скоїли злочини, мають змогу навчатися і отримувати атестат про закінчення освіти, який, безумовно, стане їм у нагоді в подальшому житті

Умови утримання в'язнів у Коломийській виправній колонії знову стали об'єктом уваги.

В суботу 1 вересня 2012 року у Коломийській виправній колонії (№41) адміністрацією установи було проведено день відкритих дверей. Колонію, яка розташована у с. Товмачик, відвідали члени родин засуджених. Серед запрошених також були представники Територіального управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області, місцевих органів самоврядування, духовенства, засоби масової інформації.

Працівники колонії ознайомили гостей з умовами утримання в установі. Присутні мали можливість відвідати храм колонії, де вже багато років, з благословення правлячого Архієрея Миколая Сімкайла, єпископа Коломийсько-Чернівецького, служить капелан Пенітенціарного  душпастирства УКГЦ отець Олексій Куйбіда. У храмі Христа Спасителя, що 1994 року був збудований руками в'язнів (перший в установах виконання покарань окремою спорудою), гості та в’язні взяли участь у молебні до Матері Божої. Засуджені беруть участь у богослужіннях, які відправляються кожної неділі та по великих святах, а також приступати до Святих Тайн Сповіді та Причастя. Є і такі, які тут охрещуються, бо на волі були далеко від Бога.  Саме з ініціативи о. Олексія були започатковані подібні візити в установу з нагоди Дня матері. Прикладом толерантного ставлення та християнської співпраці є служіння представників й інших церков та деномінацій у цій колонії.






Далі гості відвідали їдальню установи, ознайомилися з меню та спробували смачний обід. Адміністрацією було надано можливість побачити медичну частину, банно-пральний комбінат, психологічний центр, вечірню школу, професійно – технічне училище, а також виставку продукції, що виготовляють на підприємстві колонії. На завершення вокально-інструментальний ансамбль засуджених подарував присутнім концертний виступ.
 
Гості висловили щирі слова вдячності керівництву управління та колонії за їхню наполегливу працю у забезпеченні людяних умов утримання засуджених та за організований захід.
 
Використані світлини ДПтС України.