Шукати в цьому блозі

неділя, 1 лютого 2015 р.

В жіночій колонії у Чернігові побували волонтери.

1 лютого 2015 року волонтерський театр "Притча" відвідав Чернігівську жіночу виправну колонію №44. Учасники театру “Притча” із дзвінкою колядою принесли  радість Різдва до ув'язнених жінок,  що найбільше потребують свідчення Божої любові.  Спраглі уваги глядачі з нетерпінням очікували колядників, лише одиниці недовірливими поглядом супроводжували гостей, мабуть багато зранень отримали у житті.  

Вертепну виставу радо сприйняли знедолені жінки - гучно сміялися із комічних сцен, затихали під час сакральних моментів. Особливим був вихід на імпровізовану сцену Марії з дитятком на руках.  Богородицю зіграла Анна Заячківська — дівчина переможниця конкурсу краси прийшла втішити тих, хто вже забув про красу та гідність жінки.  Коли Анна почала прекрасним, сповненим любові голосом співати колискову, то жінки просто завмерли і затамувавши подих  вслухалися у глибокозмістовні слова. 

Учасники вертепу були приємно вражені, коли на християнське привітання Христос народився  - глядачі голосно відповідали - славімо Його. А це вже  завдяки сестрам та братам ЧНІ, які світло Христове  приносять до ув'язнених. На завершення колядники завіншували, та жінки переповнені позитивних емоцій не поспішали покидати гостей, ще кілька хвилин від щирого серця із сльозами дякували акторам, бажали щастя, здоровя, Божого благословення.

Одна з жінок промовила - “...як добре що ви приїхали, не забули, нам так важко тут, а ви принесли стільки добра, допомогли забути про наш біль....”.

Притчани діляться враженнями:
Для Віталія Бондаренка було несподіванкою те, наскільки емоційно сприйняли вертеп у вязниці: “.... правду кажучи - очікував гіршого, але відчув, що для цих жінок наш виступ був дуже важливим...”.
Тараса Монастирського  розчулили слоьзи жінки яка на завершення вертепного дійства слова подяки виразила від усього колективу.
Мирослава Ільтьо замітила молоду ще жінку яка виглядала пригніченою збентеженою, Мирося зауважує: “...  може вона очікувала осуду, і для неї було неочікуваним те що ми прийняли її такою як вона є... “, після роздумів стверджує:    “... Ці жінки не втрачають себе перебуваючи в таких умовах, було замітно, що вони готувалися до нашого приходу, навіть зробили макіяж...”.

Марія Пагута була вражена здатністю увязнених радіти: “... викликати в цих жінок сміх цілком можливо, незважаючи на ту ситуацію, в якій вони перебувають, тим більше що це колонія строгого режиму...”. Цікавим для Марії було прагнення спілкування увязнених саме із позитивними героями: “...Вони тягнуться до позитиву....”. Через якийсь час зауважує:” ....нам у житті дуже пощастило, що ми не опинилися на їх місці, Бог нам дарував життя на волі...”. 
Пригадалися слова Христа з Євангелії: “...те, що ви зробили найменшим, це мені ви зробили...”. Справді а хто ж сьогодні є найменшим, чи ж не ті люди відкинені суспільством. Але якщо знайдеться хтось, хто здатний побачити в них перш за все Людину- це найважливіше як зауважила сестра Наталія, пояснюючи волонтерам - колядникам як сприймати ув'язнених рецидивісток. Якщо хтось прийде із теплом серця, подарує добре слово, то в цих людей з'являється надія, вони немов переображаються - засмучені обличчя вже сяють посмішками, бо життя навчило цінувати мить добра, краси, те, що ми часто тут на волі сприймаєм як належне.

P.S. Жіночу колонію відвідали учасники теату Притча у супроводі сестри Наталії ЧНІ та бр. Віталія, який є директором центру реабілітації і адаптації жінок після увязнення в Любечі. У вертепі прийняли участь:  Анна Заінчківська, Віталій Бондаренко, Марія Пагута, Тарас Монастирський, Леся Кесарчук, Іван Івасюк, Мирослава Ільтьо, Павло Загороднов, Марічка Сохацька.


підготувала художній керівник театру “Притча” Марічка Сохацька.

Немає коментарів:

Дописати коментар