Триває праця над проектом Положення про здійснення душпастирської опіки в установах Державної пенітенціарної служби України.

11 червня 2015 року набув чинності закон про тюремне капеланство. Для обговорення усіма зацікавленими сторонами пропонується цей Проект положення про душпастирську опіку в тюрмах, розроблений на підставі міжнародних базових принципів та досвіду Християнської Міжконфесійної Місії «Духовна і благодійна опіка в тюрмах». Проект є концепцією впровадження в Україні тюремного капеланства, що спирається на українське і міжнародне законодавство. Пропозиції та зауваження можна подавати у коментарях після тексту Проекту.

Проект 
ПОЛОЖЕННЯ
про здійснення душпастирської опіки
 в установах Державної пенітенціарної служби України.

Пояснення термінів:

«Душпастирська опіка» - комплекс заходів і діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів) для забезпечення релігійних прав, визначених відповідно до міжнародних правових актів та національного законодавства.

У цьому документі у відношенні до осіб, що здійснюють душпастирську опіку слово:

- «капелан» - священослужитель, наділений керівним органом релігійної організації повноваженнями здійснювати душпастирську опіку над особами, що знаходяться в особливих обставниах, які стоять на перешкоді звичайному здійсненню релігіних потреб.

- «представники релігійних організацій», «релігійні представники», «предсатвники конфесій і деномінацій» - священнослужителі (капелани), релігійні наставники або їх помічники, що відвідують пенітенціарні установи з метою душпастирської опіки або гуманітарної чи соціальної допомоги, яких направляє і за яких несе відповідальність керівний орган конкретної релігійної організації;

- «офіційний представник» - той, кому на підставі документального доручення керівним органом релігійної організації було надано право бути речником даної організації перед Державною пенітенціарною службою та у Душпастирській Раді;

- «компетентний» означає те, що керівний орган релігійної організації уповноважив дану особу на підставі її освіти, професійних та особистих якостей на таку працю й несе відповідальність за неї в рамках угоди про співробітництво з Державною пенітенціарною службою, також що цей орган надав цій особі відповідне документальне доручення;

- «акредитований» означає офіційний дозвіл на проведення душпастирської опіки для даної особи.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

1.1. Душпастирська опіка в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної пенітенціарної служби України (далі ДПтС України) є невід’ємною складовою здійснення принципу гуманного поводження з усіма особами, позбавленими волі (далі - ув’язненими), поваги їх людської гідності; вона базується на дотриманні вимог законодавства України та міжнародних правових документів, а саме:

- Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими (ст. 41,42, 59, 66.1, 77.1);
- Європейських тюремних правил (ст. 29.1-3; 35.1);
- Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ст. 18);
- Конституції України (ст. 11,24, 35, 37);
- Кримінально-виконавчого кодексу України (ст. 25 і 128);
- Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації" (ст. 3,5,21 і 24);
- Закону України “Про попереднє ув’язнення” (ст. 6, 9,12);

- Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання діяльності священнослужителів (капеланів) в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України".

1.2. В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДПтС України здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати релігійні переконання підлягає тільки тим обмеженням, які  є необхідними для забезпечення ізоляції, громадянської безпеки й встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України.

1.3. Керівництво та персонал органів й установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДПтС України забезпечують неприпустимість дискримінації на расовому, мовному, релігійному чи буд-якому іншому ґрунті, зберігають принцип поваги до релігійних переконань та моральних засад ув’язнених осіб. Вони створюють обстановку, в якій компетентні та акредитовані представники релігійних організацій могли б здійснювати душпастирську опіку на ефективній, регулярній та добровільній основі.

1.4. Ув'язнені не можуть бути примушувані сповідувати ту чи іншу релігію або віру, відвідувати релігійні служби та збори, брати участь в релігійних обрядах; відвідування представниками релігійних організацій може відбуватися тільки за згодою ув'язнених.

1.5. Участь у релігійних програмах не повинна використовуватися як дисциплінарна міра або як інструмент примусової реабілітації. Участь ув’язненого в релігійних програмах або його релігійні погляди не можуть бути підставою для надання або позбавлення будь-яких привілеїв.

1.6. Позбавлення релігійних прав не може бути використано як дисциплінарне стягнення або покарання.

1.7. Релігійні переконання ув'язненого за жодних обставин не можуть бути використані йому на шкоду, або для отримання від нього інформації чи свідчення. Дискримінація, форми принижуючого гідність поводження, або наруга над релігійними почуттями людей категорично заборонені.

1.8. Режимні заходи та заходи безпеки під час індивідуальної зустрічі ув’язненої особи з компетентним представником релігійної організації не повинні порушувати конфіденційний характер такої зустрічі та мають обмежуватися лише зовнішнім спостереженням. Забороняється прослуховування технічними засобами.

1.9. Взаємовідношення органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДПтС України з представниками релігійних організацій, які офіційно зареєстровані в порядку, передбаченому законодавством України, ґрунтуються на принципах відповідальності, відокремленості церкви (релігійних організацій) від держави, рівності всіх релігій, віросповідань та релігійних організацій перед законом, на основах взаємоповаги та взаєморозуміння в інтересах виправлення правопорушників. Представники релігійних організацій мають користуватися повагою всередині пенітенціарної системи, зберігаючи при цьому незалежність.

1.10. Представники релігійних організацій повинні завжди прагнути підтримувати добрі відносини і співпрацю з представниками інших конфесій чи деномінацій, зміцнюючи в ув'язнених толерантне ставлення одне до одного; в їх діяльності неприпустимі проповідь ненависті, релігійного фанатизму чи агресії.

1.11. Представники релігійних організацій  повинні інформувати адміністрацію установи про релігійні служби і потреби ув'язнених, але ніколи не надавати інформацію, яка б порушувала людські або релігійні права підопічних осіб.

1.12. Представники релігійних організацій  беруть участь у спробах поліпшити виправну систему й умови ув'язнення, сприяти реформі цієї системи. Вони повинні об'єднати зусилля щодо запобігання катувань чи нелюдському або такому, що принижує людську гідність поводженню з ув'язненими.

2. ПРИНЦИПИ ОРГАНИЗАЦІЇ ДУШПАСТИРСЬКОЇ ОПІКИ В УСТАНОВАХ  ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.

2.1. З метою забезпечення релігійних прав і свобод для ув’язнених осіб адміністрація пенітенціарної установи:

2.1.1. Повідомляє ув'язненим про стандартну процедуру звернення з проханням про індивідуальну зустріч зі священослужителем своєї конфесії.

2.1.2. Надає дозвіл представникам релігійних організацій відвідувати установи для проведення заходів душпастирської опіки у заздалегідь погоджений час.

2.1.3. Доводить до відома представників релігійних організацій вимоги встановленого режиму утримання під вартою або виконання покарань, вживає заходи їхньої безпеки під час відвідування пенітенціарних установ.

2.1.4. У час, вільний від роботи (навчання), надає в'язням можливість зустрічі зі представниками релігійних організацій у місці, визначеному адміністрацією установи виконання покарань, без обмеження кількості зустрічей.

2.1.5. Звільненяє від робіт в'язнів певної релігійної групи у дні вшанування релігійних свят.

2.1.6. У вільний час надає можливість для проведення релігійних заходів серед засуджених втому числі і без участі представників релігійних конфесій.

2.1.7. Запобігає виникненню груп, як серед співробітників адміністрації, так і в середовищі ув'язнених, що дискримінують представників релігійних меншин. 

2.1.8. Організовує регулярне навчання співробітників установи щодо дотримання міжнародних стандартів з прав людини при поводженні із ув'язненими, зокрема, прав на свободу віросповідання.

2.1.9. Покладає на соціально-виховну та психологічну службу пенітенціарної установи вивчення потреб ув'язненої особи, що пов'язані з її віросповіданням, включаючи особливості релігійного календаря, гігієни, харчування тощо.

2.1.10. Дозволяє зберігати обладнання, що передане релігійною організацією на тимчасове використання установі (згідно опису майна), яке необхідне для проведення релігійних заходів в молитовних кімнатах, що були надані у користування релігійним організаціям (теле-, відеоапаратуру, музикальну апаратуру, книги релігійного змісту).

2.2. Допуск представників релігійних організацій до пенітенціарних установ і вимоги до них:

2.2.1. В установи виконання покарань та слідчі ізолятори ДПтС України для проведення релігійних обрядів можуть допускатися тільки релігійні організації, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку.

2.2.2. Систематична душпастирська опіка в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДПтС України здійснюється лише на підставі договору про співробітництво, який підписується керівним органом релігійної організації та керівництвом ДПтС України на центральному або на територіальному рівні. Кандидатам, що надаватимуть таку опіку,  рекомендується пройти навчання при територіальному органі управління ДПтС України  щодо функціонування пенітенціарної системи України.

2.2.3. Релігійній організації для акредитації своїх компетентних представників в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДПтС України необхідно надати в територіальний орган: 
- прохання на ім’я начальника територіального органу ДПтС України від керівництва релігійної організації;
- копії уставу релігійної організації та свідоцтва про реєстрацію;
- відомості про склад та адресу керуючого  органу релігійної організації;
- відомості про представників організації, яким доручається проведення релігійної опіки та копії їх паспортів.

2.2.4. Порядок відвідування установ виконання покарань та слідчих ізоляторах ДПтС України представниками релігійних організацій, які є іноземними громадянами здійснюється за окремою процедурою, прийнятою ДПтС України.

2.2.5. Душпастирська опіка в установах ДПтС України здійснюється представниками конфесії на прохання ув’язнених осіб, або з ініціативи релігійних організації (при дотриманні пунктів 1.3 - 1.5) у час, узгоджений з адміністрацією.

2.2.6. Вхід та вихід представників релігійних організацій в установи пенітенціарної системи супроводжується співробітником відділу режиму (черговою частиною). Також відділ режиму й охорони, в межах, які дозволені заходами безпеки, забезпечує безперешкодний вихід тих засуджених, які бажають брати участь в релігійних відправах.

2.2.7. У час, узгоджений з територіальним органом управління ДПтСУ, підставою для входу представника релігійної організації в зону, що охороняється, є пред’явлення документу, що посвідчує особу або тимчасової перепустки.

2.2.8. Тимчасова перепустка, терміном дії не більше року, видається за рішенням начальника територіального органу ДПтСУ згідно з поданням релігійної організації.

2.2.9. Внутрішній режим, наскільки це можливо, повинен бути організований таким чином, щоб давати ув'язненим можливість сповідувати свою віру, відвідувати служби або збори, що проводяться представниками релігійних організацій, які отримали відповідний дозвіл.

2.2.10. В дні, узгоджені із керівництвом установи, священнослужителю дозволяється вносити для потреб релігійного служіння вино об’ємом не більше 200 мл. При цьому не дозволяється зберігати вино на території пенітенціарної установи.

2.2.11. Як частину своєї опіки, релігійні представники пропонують й інші послуги, такі як гуманітарна допомога, підтримка сімейних зв'язків і контактів з релігійною громадою ув'язненого, консультації, підвищення грамотності, професійна підготовка, культурно-мистецька діяльність сприяння соціальному пристосуванню після повернення, пошуку місця роботи і житла, організації соціального забезпечення.

2.2.12. Релігійні представники також сприяють організації релігійних відправ, особистої молитви, праці з поглиблення усвідомлення релігійних цінностей, етики і консультацій на прохання персоналу ДПтС України.

2.2.13. Проповідь ненависті, насильства або практика шкідливих для інших ритуалів, промови або поведінка, які складають загрозу безпеки, захисту або нормальній роботі установи – заборонені.

2.2.14. Порушення принципів 1.6, 1.10, 2.2.9, 2.2.10, а також  2.2.13 може бути підставою для попередження і подальшої відмови релігійному представникові  відвідувати пенітенціарні установи. Такі порушення представляються на розгляд Душпастирської Ради (пункти 3.1 - 3.6), а рішення про попередження чи відмову у наданні дозволу виносяться за її погодженням.

2.3.  Оплату праці з надання душпастирської опіки в пенітенціарних установах здійснюють керівні органи релігійних організацій для своїх капеланів. Виплати за працю капеланів можуть здійснюватися з державного бюджету України на підставі урядових угод з усіма релігійними організаціями, чиї капелани здійснюють постійну душпастирську опіку, шляхом переказу коштів до керівних органів релігійних організацій.

3. ДУШПАСТИРСЬКА РАДА.

 3.1. З метою врегулювання взаємодії з релігійними організаціями при центральному апараті ДПтС України створюються Душпастирська Рада  офіційних представників конфесій, які здійснюють систематичну душпастирську опіку в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДПтС України на підставі пункту 2.2.2.

3.2. При територіальних органах ДПтС України створюються місцеві Душпастирські Ради, в які входять вповноважені представники кожної з релігійних конфесій, що активно співпрацюють з установами ДПтС України на даній території.

3.3. Душпастирська Рада діє на підставі Положення, яке приймається та коригується зборами представників конфесій, що являються її членами.

3.4. Душпастирська Рада є дорадчим міжконфесійним органом керівництва центрального апарату або територіального управління ДПтС України у справах душпастирської опіки, що сприяє гуманізації умов утримання ув’язнених та узгодженню міжконфесійної співпраці у справі виховання, виправлення та реінтеграції до суспільства.

3.5. На Душпастирську Раду покладається:

- координація душпастирської опіки засуджених та осіб узятих під варту, душпастирської опіки персоналу ДПтС України, а також внесення у зазначених питаннях пропозицій керівництву ДПтС України;

- плекання толерантних доброзичливих відносин, взаємної поваги між віруючими різних Церков, профілактика та усунення причин можливих міжконфесійних протиріч, розвиток міжконфесійної співпраці у питаннях душпастирської опіки в органах і установах, що належать до сфери управління ДПтС України;

- обговорення актуальних питань та підготовка взаємоузгоджених пропозицій щодо проектів законів України і нормативно-правових актів з питань гуманізації, забезпечення релігійних прав і свобод громадян, реформування кримінально-вивконавчої системи;

- моніторинг стану дотримання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах права на свободу світогляду і віросповідання;

3.6. Керівництво центрального апарату або територіального органу ДПтС України сумісно з Душпастирською Радою аналізує ефективність діяльності релігійних організацій та спільно виробляє рекомендації щодо їх праці.

3.7. Душпастирська Рада пропонує зміни даного положення, які погоджуються керівництвом ДПтС України.