Шукати в цьому блозі

понеділок, 31 серпня 2015 р.

Інформація про служіння в'язничних капеланів УГКЦ.

«Терпеливістю і милосердям!»

Відродження душпастирства УГКЦ у пенітенціарних установах України розпочалося 1991 року, у часі її легалізації після років підпілля. Після перенесення 2005 року осідку глави УГКЦ до Києва блаженніший Любомир Гузар створив при Патріаршій Курії УГКЦ Департамент душпастирства у силових структурах України під керівництвом преосвященнішого Михаїла (Колтуна), єпископа Сокальсько-Жовківського. За координацію служіння УГКЦ у виправних колоніях та в’язницях відповідає Відділ душпастирства у пенітенціарній системі України. Сьогодні душпастирська опіка проводяться регулярно в пенітенціарних установах № 14, 30, 34, 40, 41, 44, 47, 48, 50, 55, 63, 85, 110, 112, 118, 128, 135  у дев'яти слідчих ізоляторах та в двох колоніях для неповнолітніх України. Ще 6 установ наші священики мають можливість відвідувати тільки принагідно. Кожна з 12 єпархій на території України має головного капелана. Участь у служінні беруть священики, семінаристи, монахи й миряни – всього понад 200 осіб. Серед них – 34 священики-капелани. Більшість з них отримали сертифікати про засвоєння базового рівня компетентності для праці у пенітенціарних установах. Багато активних волонтерів є студентами або фаховими богословами, психологами, юристами, соціальними працівниками та педагогами. У різних сферах цього служіння беруть участь понад 1000 волонтерів на регулярній основі.
Головними напрямками служіння капеланів є проповідь, катехизація, уділення Св. Тайн, сприяння у підтримці зв'язків із родиною, навчання, священиків і волонтерів основам місії Церкви у тюрмах. Неділя про Блудного Сина, за два тижні до Великого Посту, є у Церкві Днем особливої уваги УГКЦ до в’язничного служіння.

2001 року УГКЦ стала співзасновницею й учасницею Української міжконфесійної християнської місії “Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі”. Місія об’єднує 12 християнських Церков і деномінацій. Ця організація представляє Україну в Міжнародній асоціації тюремного служіння (PFI). Від 2003 року УГКЦ є учасницею, на правах спостерігача, а з 2007-го – дійсним членом Міжнародної католицької комісії душпастирської опіки в тюрмах (ІССРРС), яка діє під керівництвом Конгрегації в справах духовенства, у співпраці з Папською радою “Справедливість і мир” та має статус спеціального консультанта ООН.

У листопаді 2007 року на прохання тюремного духовенства УГКЦ було проведено перший вишкільний семінар для священиків на базі Біло-Церківського училища ДКВС України. Це послужило народженню першої концепції навчання капеланів: у січні-лютому 2008 р. спільно з викладачами училища було погоджено 72-годинну програму навчання служителів Церков Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі» для здобуття мінімального рівня компетентності у кримінально-виконавчій сфері.

2008 року відбулося Перше паломництво Державної пенітенціарної служби України до Зарваниці за участю представників 7 Церков-учасниць Місії. Традицією стало щорічне Всеукраїнське паломництво для працівників пенітенціарної системи України під гаслом «Справедливість, віра, милосердя!» до Свято-Успенської Унівської Лаври.

У співпраці з Державною пенітенціарною службою УГКЦ посприяла участі праць образотворчого мистецтва в’язнів у міжнародних мистецьких конкурсах у Відні (червень 2009) та у Берліні (грудень 2009, грудень 2011, грудень 2014).

2009 року у Києві, з ініціативи УГКЦ, було проведено Міжнародну конференцію «Юридичний вимір пенітенціарного служіння», в якій брали участь чільні представники Міжнародної католицької комісії в’язничного душпастирства (ІССРРС) та Міжнародної асоціації тюремного служіння (PFI). 

2009 - 2011 року тривала І Національна пересувна експозиція мистецтва в'язнів «Переображення Господньою Любов'ю», яку побачили у 9-ти містах України.

2011 року, УГКЦ за співучастю Церков-учасниць Української міжконфесійної християнської місії «Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі» зініціювала проведення круглого столу в УКРІНФОРМІ «Реалізація релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення. Вплив духовно-морального фактора на виправлення засуджених». Таким чином розпочалася праця з розробки концепції пенітенціарного душпастирства у в'язничній системі України.

Зустріч Європейської ради ICCPPC з українськими капеланами відбулась у Львові у січні 2012 року, що засвідчило зростаючу увагу міжнародної спільноти до системи правосуддя та попередження злочинності в Україні.

29 травня 2012 року вперше в стінах Верховної Ради України обговорювалася проблема систематичної духовної опіки в'язнями. Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності у співпраці з Асоціацією Українських Правників та Українською міжконфесійною християнською місією "Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі", провів «круглий стіл» на тему: «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики». Найактивнішу участь у підготовці цієї події взяло Пенітенціарне душпастирство УГКЦ. Як наслідок цієї зустрічі триває розробка й обговорення проекту Положення про здійснення релігійної опіки в установах Державної пенітенціарної служби України.

12 грудня 2012 року Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав і Голова Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенант внутрішньої служби Олександр Лісіцков підписали Угоду про співробітництвоУгода є віддзеркаленням розвитку співпраці, передбаченої попереднім документом, підписаним Блаженнішим Любомиром 2007 року. Текст Угоди не лише підсумував структурні зміни, що сталися за останні 5 років, але також зробив наголос на опіку персоналу ДПтС України та членів їх сімей, слухачів навчальних закладів ДПтС України, засуджених та осіб, узятих під варту.

26 грудня 2012 року відбулася презентація першого підручника, що подає фахові орієнтири священикам і волонтерам для душпастирства у пенiтенцiарних закладах «Служити в’язням». Вона є плодом багатолітньої співпраці з пенітенціарною службою та містить важливі документи Церкви стосовно цього прекрасного служіння.

У липні - серпні 2013 року представництво УГКЦ у складі міжконфесійної групи взяло активну участь у розробці пропозицій до Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регулювання діяльності капеланів в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України) № 1154
14 травня 2015 року Верховна Рада України прийняла проект закону у другому читанні. 

19 серпня 2013 року був зорганізований Національний конкурс образотворчого і прикладного мистецтва  в'язнів «Преображення Господньою Любов’ю». Відтак, протягом 2013 - 2015 років тривала пересувна експозиція містами УкраїниПодія допомогла створити поле для діалогу між людьми, які опинились у місцях позбавлення волі та суспільством. Під час виставки відбувалися зустрічі, презентації, семінари та круглі столи, де неодноразово наголошувалося на необхідності реформування кримінального судочинства і пенітенціарної системи України, участі Церкви і суспільства у процесі соціальної інтеграції колишніх в'язнів. Розпочата у Києві, виставка побувала у 17 містах України, а 20 творів експозиції потрапили з Києва на міжнародний конкурс у Берліні. 

20 липня 2014 перед збором близько 200 тисяч вірних та священиків на Всеукраїнській прощі до Зарваниці, Патріарх Святослав урочисто проголосив Блаженного єпископа і мученика Василя Величковського покровителем пенітенціарного служіння духовенства та віруючих Української Греко-Католицької Церкви.

02 грудня 2014 року у Києві була проведена Всеукраїнська науково-практична конференція «Християнська проповідь у місцях несвободи. Історія і сучасність України». Цю подію було організовано Пенітенціарним душпастирством УГКЦ у співпраці з Українською міжконфесійною християнською місією «Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі», Державною пенітенціарною службою України, Всеукраїнською профспілкою персоналу органів та установ Державної пенітенціарної служби, Релігійним інститутом Св. Томи Аквінського. Учасники конференції запропонували подальші кроки для впровадження капеланства. 

11 червня 2015 року набув чинності закон про тюремне капеланство, над розробкою якого у гроні представників християнських церков активно працювали й експерти від УГКЦ.

Контакт:

преосвященніший Михаїл (Колтун),
єпископ Сокальсько-Жовківський,
керівник Департаменту УГКЦ
з душпастирства у силових структурах України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20




 
протоієрей Костянтин Пантелей,
керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства
у пенітенціарній системі України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20
моб. 098 422-9-221
e-mail: 
panteley@ukr.net

Павло Загороднов,
референт Відділу Курії УГКЦ з душпастирства
у пенітенціарній системі України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20
моб. 097 397-29-40

субота, 29 серпня 2015 р.

Відвідуваня в'язнів на свято Успіння Пресвятої Богородиці.

28 серпня у Київському слідчому ізоляторі відбулися традиційні відвідування в'язнів з метою привітання зі святом: о. Костянтин Пантелей завітав до утримуваних під вартою з душпастирським словом. 

За інформацією прес-служби управління ДПтС України в Тернопільській області, капелан Чортківської установи виконання покарань (№ 26) о. Андрій Лемчук відправив святкову Літургію з нагоди Успіння Пресвятої Богородиці. Богослуження у церкві святого Апостола та Євангеліста Івана, що на території установи, за допомогою відео змогли спостерігати ув’язнені та засуджені, які утримуються в установі (засуджені до довічного позбавлення волі). 


Світлини прес-служби ДПтС України.

четвер, 27 серпня 2015 р.

Звіт з використання коштів, зібраних в рамках акції «спасівський кошик в’язням».

ПОДЯЧНО МОЛИМОСЯ ЗА НАШИХ ДОБРОЧИНЦІВ.

ЗІБРАНІ КОШТИ:
Громада Св. Василія Великого – 4380 грн.
Громада Св. Миколая на Аскольдовій Могилі – 728 грн.
Богдан К. – 500 грн.
Наталя К. – 200 грн.
Леся Л. – 100 грн.
Анна К. – 200 грн.

Всього готівкою: 5485 грн.

ПриватБанк: 2512 грн.
----------------------------------------
Всього отримано: 8620 грн.

ВИТРАЧЕНО: 8439.70 ГРН.
Мед 60 л. х 50 грн. – 3000 грн.
Мед 43 л. х 60 грн. – 2580 грн.
Тарана мед 1л. х 100 шт. х 4 – 400 грн.
Яблука 81.90 кг. Х 5 грн. – 400 грн.
Яблука 110 кг. Х 6 грн. – 660 грн.
Тара на яблука 10 ящиків х 10 грн.  – 100 грн.
Тара на мед 9 ящиків х 15 грн. – 135 грн.
Фасувальні кульки 18 х 3 – 54 грн.
Вагомір – 25 грн.
Бензин А-95 на 500 км. – 810.17 грн.
Набори гігієнічні для відвідування лікарень 3 шт. – 105,53
Харчування в дорозі – 170 грн.
--------------------------------------------
Всього використано: 8439.70 ГРН.

залишок: 180.30 грн.

Окрім того пожертвувано було 9.200 л. меду і понад 25 кг. плодів, які були зібрані у храмі Св. Миколая і Св. Василія Великого у Києві.

понеділок, 24 серпня 2015 р.

До 24-ї річниці проголошення Незалежності України присягнули на вірність українському народу новоприйняті працівники Чортківської установи виконання покарань (№26)

21 серпня 2015 року у Чортківській установі виконання покарань управління ДПтС України в Тернопільській області (№ 26) за участю керівництва та персоналу відбулися урочисті збори з нагоди 24-ї річниці проголошення Незалежності України.
Начальник Чортківської установи виконання покарань (№26) полковник внутрішньої служби Володимир Заверуха привітав присутній персонал із святом, подякував присутнім за керовану оперативну обстановку в установі, оголосив витяги із святкових наказів щодо заохочення кращих працівників установи.

Після привітання відбулося урочисте прийняття Присяги. Урочисте прийняття Присяги проходило в присутності запрошених родичів новоприйнятих працівників та отця Івана Мельника, який благословив свяченою водою новоприйнятих та присутній на Урочистих зборах персонал, дав благословення на подальшу службу.
Керівництво установи побажало присутнім успіхів у професійних починаннях, гідно та сумлінно нести службу, завжди бути готовим до можливих труднощів та стійко їх переносити. 

субота, 22 серпня 2015 р.

Формація триває.


21-22 серпня в Центрі Реабілітації для жінок смт. Любеч, Чернігівської обл., відбувся тренінг для персоналу і вихованок Центру "Знайди своє місце в просторі і часі. В житті, центрі, своєму серці..."

пʼятниця, 21 серпня 2015 р.

Центр "Переображення" для жінок відзначив у день свята 4 роки після відкритя.


Центр «Переображення» для соціальної адаптації жінок був заснований громадою УГКЦ Святих апостолів Петра і Павла міста Чернігова у 2010 – 2011 роках. Відкриття відбулося саме в свято Переображення Господнього 2011 року після реконструкції приміщень по вул. Миру в смт. Любеч, Чернігівської області. Про розбудову центру і його діяльності від початку дбав багатолітній капелан ієромонах Віталій Котик, ЧНІ. Щоб порожній дім перетворився у гостинну оазу потрібні були неабиякі зусилля і ресурси. Стіни цього дому були загріті працею багатьох рук і молитвами багатьох волонтерів і підопічних жінок. Гордістю працівників є випускниці центру, що взялися в житті за божу руку і не випускають її. Нині у центрі надається допомога жінкам, які опинилися у важких життєвих обставинах. Партнером у розвитку служіння центру є відома благодійна організація «Карітас України». Допомогу центру жінки отримують ще на фазі приготування до звільнення у Чернігівській виправній колонії № 44. Нині керівником центру є о. Петро Лоза, ЧНІ. Йому допомагають монахині редемптористки.

Духівником центру є о. Юрій Логаза.
Громада селища Любеч доброзичливо сприйняла появу центру, а селищна рада надала приміщення в оренду. Серед працівників центру є й мешканці Любеча. Налагоджується координація діяльності та взаємодія з відповідними соціальними службами на районному і обласному рівнях.

У розпорядку дня - праця й молитва. Жінки доглядають присадибну ділянку і яблуневий сад, займаються рукоділлям, принагідно їх запрошують на роботу до місцевого лісу. Персонал центру здійснює соціальний та духовний супровід жінок. Для соціально-психологічної роботи запрошуються також професійні психологи. В день свята о. Юрій Логаза відслужив урочисту Божественну Літургію. Цими днями Людмила Гридковець проводить навчання персоналу. 

У Чортківській установі виконання покарань відбулось святкове Богослужіння.

19 серпня 2015 року, капеланом Чортківської установи виконання покарань управління ДПтС України в Тернопільській області (№ 26) отцем Євгеном Гаврилишиним у церкві святого Апостола та Євангеліста Івана, що на території установи, відправлено святкову літургію та освячено фрукти з нагоди свята Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

На Літургії отець виголосив проповідь, у якій роз'яснив суть свята, навів різні приклади для утвердження духовного життя, закликав знаходити час на молитву і бути терпеливими.

Після Богослужіння відбулося освячення плодів, які засуджені та ув'язнені отримали стараннями священиків, що служать у церкві при установі. Також усіх присутніх на відправі було окроплено освяченою водою.

Ігор Кузяк, 
начальник сектору –
начальник ВСПС СМРБ
Чортківської установи виконання покарань (№ 26) 
управління ДПтС України в Тернопільській області

Свято Переображення відзначили в установах виконання покарань та Слідчому ізоляторі управління ДПтС України в Чернігівській області


Традиційні богослужіння після яких відбулося освячення яблук на свято Преображення Господнього відбулося в установах виконання покарань та СІЗО управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області. Для жінок, які відбувають покарання не території Чернігівської виправної колонії (№ 44) ієромонах отець Петро (Лоза), ЧНІ і монахиня Катерина відслужили святкову Літургію та освятили плоди. Від 2007 року громада Св. Апостолів Петра і Павла опікується жінками, приготовляючи їх до звільнення. Громада у 2011 році створила центр соціальної адаптації "Переображення", де жінки, які звільнилися після завершення терміну, відроджуються для життя.


Завітали представники Української Греко-Католицької Церкви і поспілкувались з в'язнями
та передали освячені плоди у камерах Чернігівського слідчого ізолятора, де перебувають усі категорії в'язнів. Добре пастирське слово зворушує навіть закам'янілі серця. Така допомога неодмінно потрібна усім, хто в силу обставин опинився за ґратами.


За матеріалами прес-служби ДПтС України.

середа, 19 серпня 2015 р.

В Івано-Франківському СІЗО відсвяткували Переображення Господнє


У середу, 19 серпня, в Івано-Франківському слідчому ізоляторі відбулася спільна молитва з нагоди празника Переображення Господнього. Службу Божу для осіб, позбавлених волі, відслужив о.Арсен Панчак, помічник капелана Івано-Франківського СІЗО та сотрудник парафії Зіслання Святого Духа, що знаходиться в м.Івано-Франківську по вул.Коновальця, 105 (парох о.Віталій Дем'янець).

Після Служби Божої, відбулося освячення овочів та фруктів, які було передано для в'язнів від парафії Зіслання Святого Духа та від сестер III-го мирянського чину Св.Василія Великого.
Опісля, о.Арсен привітав усіх зі світлим празником Переображення Господнього, а освячені плоди було роздано особам, які перебувають в СІЗО.
Також о.Арсен освятив плоди для працівників СІЗО та Управління Державної пенітенціарної служби у Івано-Франківській області. 

Милосердя до ув’язнених має в собі переображаючу і зцілюючу силу.

Помолімся о ізбавленії пліненних.
Бог да свободит і помилуєт.
Помолімся о скорбящих і в темницах сидящих.
Бог да посітит і помилуєт.
(з Малого Повечірря чин прощення)

19 серпня 2015 року, у день Свята Преображення Господнього, душпастирські відвідини засуджених з господарської обслуги, жінок, неповнолітніх, хворих у лічниці
 у Київській слідчій в’язниці провели о. Костянтин Пантелей і с. Василія (Гальцова), ЧСВВ. 

67 засуджених з господарської обслуги, 140 жінок, 22 неповнолітніх, 57 хворих у лічниці Київського слідчого ізолятора були поздоровлені зі святом Переображення Господнього. Плоди і мед були освячені після Архиєрейської Божественної Літургії у храмі Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі та у храмі Св. Василія Великого. Для них передано 140 кг. яблук та 63 л. меду. Цього ж дня привітали засуджених у міжобласній лікарні Бучанської виправної установи № 85 це 110 осіб хворі в'язні та господарська обслуга лікарні. Коштом доброчинців для них було придбано 20 літрів меду і 30 кг. яблук. 

Присутність священиків та мирян в пенітенціарних установах запалює людину до добра і дарує світлу надію на майбутнє. Слово Боже через духовного отця пробуджує затверділі серця і часто міняє людську темну суть у переображенну зодягнену Божою любов`ю, світлу одіж спасіння! В`язні з пошаною та повагою приймають дари Божого слова, та дари всіх людей доброї волі, котрі залучаються фінансово та іншими можливостями. Щира, окрема, уклінна подяка персоналу СІЗО та Бучанської виправної колонії, котрі з великим розумінням і терпеливістю супроводять такі візити.

Як вода із багатьох джерел, освячена у храмі на празник, є особливо цілюща, так благодійна підтримка та волонтерська допомога багатьох жертовних християн, більшість з яких малого чи середнього достатку, спричинила радість засуджених і ув’язнених у день святкування Переображення Господнього. Громади УГКЦ у Києві зібрали кошти та плоди для традиційної доброчинної акції «Спасівський кошик в'язням». Особлива увага була уділена хворим за ґратами. Не забули віряни і персонал Державної пенітенціарної служби.




С. Василія (Гальцова), ЧСВВ


Засуджені та ув'язнені Чортківської установи виконання покарань(№ 26) освячують фрукти

19 серпня 2015 року, капеланом Чортківської установи виконання покарань управління ДПтС України в Тернопільській області (№ 26) отцем Євгеном Гаврилишином у церкві святого Апостола та Євангеліста Івана, що на території установи, відправлено святкову літургію та освячено фрукти з нагоди свята Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
На літургії отець виголосив проповідь, у якій роз'яснив суть свята, навів різні приклади для утвердження духовного життя, закликав знаходити час на молитву і бути терпеливими.
Після Богослужіння відбулося освячення плодів, які засуджені та ув'язнені отримали стараннями священиків, що служать у церкві при установі. Також усіх присутніх на відправі було окроплено освяченою водою. 

Прес-служба ДПтС України.

вівторок, 18 серпня 2015 р.

Свято Спаса у Прилуцькій виховній колонії.

18 серпня 2015 року у день Передсвяття Переображення Господнього о. Костянтин Пантелей, о. Дмитро Горнакевич і Павло Загороднов привітали вихованців Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх. Їх тепер в установі 82.

Для хлопців коштом доброчинців було придбано 20 літрів меду та 60 кг яблук. Найактивнішу участь у проведенні збірки для купівлі меду і плодів взяли жертводавці Київської Архиєпархії УГКЦ. Для виховнаців було відправлено Чин благословення плодів і меду. У проповіді до вихованців і персоналу о. Костянтин сказав: "Намагаймося жити так, щоб наше життя принесло Господеві милі плоди на прославу Його імені та на спасення наших душ!"

 Цього дня придбані плоди і мед для інших категорій в'язнів, яких вітатимуть в сам день свята.



понеділок, 17 серпня 2015 р.

Відбулося засідання організаційного комітету VII Всеукраїнського військового паломництва до Зарваниці.

17 серпня 2015 року у приміщенні Патріаршої Курії УГКЦ відбулося засідання  організаційного комітету VII Всеукраїнського військового паломництва до Зарваниці.

середа, 12 серпня 2015 р.

Початок Успенського Посту - нагода для доброчинності.

«Пам'ятайте про в'язнів, немов би ви самі були з ними в кайданах»
(До євреїв 13:3)


В рамках щорічної акції «Спасівський кошик в'язням»! Необхідно зібрати 86 літрів меду та 170 кг. плодів  для 430 в'язнів: серед них 110 - неповнолітні, 120 - жінки, 80 - чоловіки, 120 - хворі у медчастині Київського слідчого ізолятора та у міжобласній лікарні пенітенціарної системи у БВК 85.  

Милосердя до ув’язнених має в собі переображаючу та зцілюючу силу!

Пожертвуйте мед у пластиковій упаковці (200, 500, 1000 мл.). Його можна передати настоятелям київських парохій УГКЦ, вказавши призначення для акції. Можливо також переказати кошти за реквізитами нижче:

Для переказів у мережі Приватбанк картка N 4149437825326786:

Призначення платежу: доброчинний переказ для акції «Спасівський кошик в'язням».

Звіт з проведення акції «Спасівський кошик в’язням» - 25 серпня.

Для інформації про опіку в інших єпархіальних службах в'язням на території України контактуйте, як подано нижче...

священик Костянтин Пантелей
e-mail: 
panteley@ukr.net
моб.: (098) 422 92 21

понеділок, 10 серпня 2015 р.

Недужі в'язні, що знаходяться на лікуванні, почули проповідь про життя Великомученика Пантелеймона.

Великомученик і цілитель Пантелеймон
Афон, XII століття 
У неділю 9 серпня 2015 року, в день пам'яті Великомученика Пантелеймона, в'язні, які знаходяться на лікуванні у медчастині Київського слідчого ізолятора і в міжобласній лікарні на території Бучанської ВК-85, почули з уст капелана проповідь про життя святого. «З найдавніших часів святий Пантелеймон вважається покровителем лікарів, недужих, страждаючих, опікуном ув'язнених. Благання Святого , звернені до Бога у молитовному предстоянні за болящих, і сьогодні приносять хворим полегшення, зціляють від фізичних і духовних недуг,» - розповів в'язням о. Костянтин Пантелей.

«Св. Пантелеймон жив за часів правління імператора Максиміана в ІІІ столітті у місті Нікомидії у провінції Віфінія. Відомо, що батько його по імені Євсторгій був знатною людиною язичницької віри, а мати його Еввула сповідувала християнство. Ім'я «Пантелеон», «в усьому лев» (грець.), було дане батьками  від народження. Пізніше, коли проявив він у повноті свої цілительскі й духовні дари, люди стали називати його «Пантелеймон» - тобто всемилостивий. Земне життя Св. Пантелеймона було короткочасним, він прийняв мученицьку смерть, будучи ще зовсім юним. Тому на іконах він і зображується як юнак. Охрестився він під впливом проповіді Священомученика Єрмолая. За лікування не брав гроші.

Через заздрощі лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує християнських в'язнів. Максиміан благав святого спростувати донос і принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Запеклий Максиміан стратив зціленного, який прославляв Христа, а святого Пантелеймона віддав на жорстокі муки. Наскільки сильний вплив справив він на сучасників, що залишився у вічній пам'яті, як істинний християнин, який дав велике свідчення віри аж до смерті, але не відмовився від своєї віри. 

Святий здобув особливу божественну благодать виліковувати недуги силою молитви. Ім'я «Всемилостивий», і життя, і служіння Святого вказує нам на самого Христа. Від Господа для нас грішних сяє надія, що божа любов має таку велику силу, що здатна переображувати у світлі душу, зранену гріхами.»

В'язні з великою вдячністю сприйняли слово проповіді, яке повертає сили і підбадьорює змагатися за життя. Не лише у сенсі тілесного одужання, але, найперше, духовного.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

субота, 8 серпня 2015 р.

Вихованці Прилуцькій колонії для неповнолітніх пройшли «Козацький гарт - 2015».

8 серпня 2015 року у Прилуцькій виховній колонії для неповнолітніх  Управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області відбувся 8 сезон «Козацького гарту». Вчетверте це спортивно-патріотичне і духовне свято проходить за участю Братства козацького бойового Звичаю «Спас».

Світлини © Олександр Савранський, "Живе ТБ"

Цього дня юнаки з нетерпінням чекали і готувалися, вивчаючи козацьких пісень і засвоюючи найбільш важливі події історії Запорізької Січі. Кожне з відділень створило команду по 20 хлопців. На урочистому шикуванні стало два курені «Січ» і «Сила» під проводом своїх отаманів. Про програму, що включає козацькі розваги і спортивні випробовування повідомив козак Євген Квасков. Крім козаків арбітраж та суддівство забезпечували співробітники Прилуцької установи. Змагання розпочалося з молитви.


З величезним завзяттям юнаки долали «ворога» своїми інтуїтивними здібностями під час виконання  вправи «Нічні шали».  Почуття ритму, музичний слух, тонкість сприйняття музичних елементів та якостей музичних звуків хлопці демонстрували в грі «Литаври». Навчалися також підлітки вправно володіти  батогом. Море емоцій підлітки отримали від виконання вправи на спритність «Чия буде шапка». Командну згуртованість та відчуття плеча юнаки продемонстрували в змаганні «Лава на лаву».


«Щороку для наших хлопців це свято є найбільш пам’ятною подією, яка суттєво впливає на їхнє виховання. «Козацький гарт» є дуже потужним засобом формування зрілих чоловіків, відповідальних за свою долю і за долю своєї Батьківщини», – поділився Дмитро Андрійович Жайворонко, заступник начальника Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх. 

Змагання пройшли у доброзичливій атмосфері, з гарним бадьорим настроєм. Всі учасники свята отримали позивний заряд енергії, емоційне піднесення. На спортивному майданчику панував високий патріотичний дух. Перемогу здобула команда ІІ відділення «Січ». Всі учасники змагань отримали почесні грамоти, а в подарунок спортивний інвентар. Більшу частину коштів на проведення свята традиційно зібрали вірні УГКЦ.

Нещодавно подібна подія відбулася у Кременчуцькій виховній колонії.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

понеділок, 3 серпня 2015 р.

Максим ПАЛІЙ. Пробація та капеланство як нові перспективи взаємодії державних та релігійних інститутів у протидії злочинності в Україні.

У статті розглянуто перспективи взаємодії держави та релігійних організацій у протидії злочинності у зв’язку з запровадженням в Україні інститутів пробації та капеланства. Визначено актуальність залучення релігійних організацій до запобігання злочинності. 

Палій Максим Валерійович
професор кафедри кримінально-правових дисциплін
Інституту кримінально-виконавчої служби
кандидат юридичних наук, доцент

Релігійна профілактика злочинності існувала до того, як науковцями було сформульовано загальне поняття профілактики злочинності, визначено її різновиди та заходи. Релігійний різновид профілактики існував незалежно від його визнання чи окреслення вченими, проте проблеми організації та підвищення його ефективності до сьогодні залишається без належної уваги науковців. На профілактичну та запобіжну функції  церкви безпосередньо вказувалося у роботах А.Ф.Зелінського, Г.І Піщенко, В.П.Петкова та інших. Окремим аспектам цієї проблеми приділяли увагу Ю.В. Баулін, В.І.Борисов, П.А. Воробей, В.О. Глушков, О.М. Джужа, Т.А.Денісова, А.П. Закалюк, О.О. Ковалкін, О.Г.Колб, М.Й. Коржанський, П.П. Михайленко, Н.А. Мірошниченко, А.А. Музика, Ю.О. Никифорчин, Д.Й. Никифорчук, П.І. Орлов, О.І. Рощин, М.П. Селіванов, В.М. Смітієнко, С.А. Тарарухін, Є.В. Фесенко, М.С. Хруппа, В.Л. Чубарєв, В.І. Шакун, С.С.Яценко та інші. Однак усі їх праці не стосувалися теоретичних основ і практичних заходів забезпечення та розвитку релігійної профілактики злочинності в умовах взаємодії державних та релігійних інституцій. Тому запропонована стаття має за мету визначити основні приводи, підстави та перспективи для розвитку релігійної профілактики злочинності в контексті перспектив взаємодії державних та релігійних інститутів у зв’язку із запровадженням пробації та капеланства в Україні. 

Проблема визначення поняття релігійної профілактики полягає у складності коректного визначення поняття релігії у юридичному контексті, проте Європейський суд з прав людини у справі “Мануссакіс та інші проти Греції” ухвалив, що вирішення питання про те, чим є і чим не є релігія – не справа держави (виділено мною – М.П.). Достатньо, що члени певної спільноти щиро об’єднуються  для сповідання тієї чи іншої релігії [1]. Тобто у юридичному сенсі Церква та релігійна організація не залежно від конфесійної належності і навіть факту державної реєстрації та набуття статусу юридичної особи, якщо її діяльність не заборонено в установленому законом порядку, має розглядатися як суб’єкт релігійної профілактики злочинів та пенітенціарної практики. Отже, під релігійною профілактикою злочинності ми розуміємо діяльність церков, релігійних організацій, їх представників та центрів соціальної реабілітації, які використовують віровчення, релігійну літературу, релігійні обряди, молитви та іншу богослужбову практику для запобігання та/або усунення рецидиву злочинів та пов’язаного з цим способу життя у суспільстві.  

Одним з приводів написання цієї статті стало те, що з вересня цього року почне працювати прийнятий 05.02.2015 року Закон України "Про пробацію" (далі – Закон). Згідно з ч.1 ст.5 Закону, принципом пробації є взаємодія з державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями та громадянами. А у п.1 ст. 1 цього Закону законодавчо закріплено визначення, що волонтер пробації це фізична особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку, уповноважена органом пробації та волонтерською організацією на виконання окремих завдань, пов’язаних із пробацією, на добровільній та безоплатній основі.  Таким чином, держава у справі пробації очікує волонтерів, які б працювали саме на добровільній та безоплатній основі. Практика показує, що значна частина подібних «безоплатних» волонтерів у різних суспільних сферах є представниками тих чи інших релігійних організацій або громадських організацій, які започатковані і розвиваються завдяки релігійним організаціям. Такими ж безоплатними і необтяжливими для бюджету держави мають стати і капелани у війську, правоохоронних органах та пенітенціарній системі. Зокрема, з метою запровадження в Україні інституту "священнослужителів (капеланів)" в органах  та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України (далі – ДПтС України), здійснення "душпастирської опіки" в даних органах та установах 14 травня 2015 року прийнято Закон України “Про внесення змін до  деяких законодавчих актів України щодо регулювання діяльності капеланів в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України” № 419-VIII [2]. 

Зокрема, цей Закон передбачає такі новації: 1) доповнення Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК) статтею 128-1 "Організація душпастирської опіки засуджених"; 2) надання особам, взятим під варту, право на "душпастирську опіку", виклавши в новій редакції статті 9 та 12 Закону України "Про попереднє ув’язнення"; 3) зобов’язує керівний склад органів та установ Державної пенітенціарної служби України сприяти проведенню священнослужителями (капеланами) заходів душпастирської опіки з персоналом, доповнивши статтю 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" відповідним приписом. Закон також слушно передбачає для координації заходів душпастирської опіки засуджених створення при ДПтС України дорадчого органу (частина 2 статті 128-1 КВК) та погодження ДПтС порядку спеціальної підготовки священнослужителів-капеланів (частина 3 статті 128-1 КВК). Таку спеціальну підготовку, на наш погляд, у частині ознайомлення з особливостями пенітенціарної психології та кримінології, законодавства щодо свободи віросповідання, метою покарання, кримінологічною характеристикою пенітенціарної злочинності, особливостями тримання та профілактичної роботи з засудженими – цілком спроможні здійснювати відповідний факультет Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого та Інститут кримінально-виконавчої служби.

Безумовно, що цей Закон покликаний підвищити ефективність та розкрити великий профілактичний потенціал релігії в установах виконання покарань.  При цьому спільною функцією держави і церкви (релігійних організацій) по суті є протидія злу у всіх його суспільних проявах. Одним з різновидів такого зла є злочинність. Отже спільна функціональність з необхідністю призводить до перетинання у відповідній практиці. Тому у місцях позбавлення волі вже давно розгорнули своє служіння різні релігійні організації.

Важливо зазначити, що Україна є поліконфесійною державою, адже згідно з даними, наведеними в Звіті про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2015 року, затвердженому Наказом Міністерства культури України від 13.03.2015р. № 126, в Україні представлено 55 віросповідними напрямами, в межах яких діє 334328 зареєстрованих релігійних організації [3]. Тому, на нашу думку, теоретично та практично не доцільно використовувати традиційний термін «державно-церковні» відносини, а точніше визначати їх як міжконфесійно-державні відносини. На цьому тлі безумовно має визначальне значення, що зазначені законодавчі ініціативи щодо запровадження капеланів у місцях позбавлення волі розроблялися з 2012 року і є результатом спільної роботи фахівців Верховної Ради, Міністерства оборони України, Державної пенітенціарної служби, експертів Інституту релігійної свободи та представників заінтересованих конфесій, що входять до складу Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій [4]. Крім того, цей Закон як проект обговорювався на засіданнях членів правління Християнської Міжконфесійної Місії «Духовна і благодійна опіка в тюрмах» [5]. Тобто ми маємо рідкісний для нашої країни приклад формування законодавства через інститути громадянського суспільства.

При цьому запровадження капеланів не передбачає додаткових витрат з державного або місцевих бюджетів. Це, в свою чергу, пов’язано з актуальним сьогодні питанням ціни заходів протидії злочинності та ефективності такої протидії в контексті створення належних механізмів морального та/або релігійного впливу на засудженого. 

Ціна протидії злочинності може бути як вираженою у грошових одиницях, так і не мати конкретної вартості. Отже, практика запобігання злочинності потребує використання певних ресурсів. В умовах, коли такі ресурси обмежені і, зокрема, у 2014 році взагалі не фінансувалися заходи державної цільової програми реформування Державної кримінально – виконавчої служби на 2013-2017 роки [6], цілком слушно держава звертається до єдиного інституту у суспільстві, який конституційно «відділений від держави», і цей інститут – Церква, яка не вимагає коштів, а готова їх надавати сама і самим своїм існуванням покликана протидіяти всім негативним проявам суспільства. В тому числі – пенітенціарній та військовій злочинності. 

Важливо також зазначити, що сама присутність представників духовенства у «замкнутих» соціальних системах пенітенціарії, правоохоронних органах та війська є необхідним елементом формування громадянського суспільства та протидії корупції.  Адже сама наявність відповідного священнослужителя безпосередньо у місцях позбавлення волі, правоохоронних органах або в українському війську покликана технічно та морально заважати повною мірою реалізовувати корупційні схеми та інші неділові стосунки у цих соціальних системах. При цьому капеланство не є панацеєю само по собі, оскільки і капелани можуть спокуситися корупційними схемами та іншими неділовими стосунками. Тому гарантією виконання капеланського покликання мають, на нашу думку, стати саме система оцінки діяльності конкретно взятих установ виконання покарань, правоохоронних органів і військових частин та підрозділів рідними засуджених та військових, громадами у місцях їх розташування та журналістами. Саме на підставі такої комплексної оцінки і мають робитися висновки щодо кадрових рішень як стосовно керівництва «від держави», так і щодо доцільності подальшої співпраці з певним капеланом та/або їх групою у певному військовому підрозділі або пенітенціарній установі. До цього часу подібні комплексні суспільні оцінки переважно застосовуються лише щодо роботи працівників колл-центрів мобільних операторів та для визначення переможців різноманітних ток-шоу (дзвінки на спеціальні безкоштовні номери та смс-повідомлення). Але ця практика, з огляду на конституційну демократію в нашій країні та розвиток інформаційних технологій, потребує свого застосування і для загальної та безпосередньої оцінки діяльності військових підрозділів та пенітенціарних установ. Вартість такої оцінки з кожним роком також падає у зв’язку з розвитком інформаційних технологій.

Щодо доцільності моралізаторського впливу релігії на засуджених то на противагу принципу відокремлення держави від церкви виступає та обставина, що зміна думок засудженого зі злочинної на доброчинну чи навіть соціально нейтральну дуже важко піддається відокремлено ідеологічному та моралізаторському впливу у відриві від комплексу, який породжує ці впливи та подає їх у єдності – релігії. Більше того, протистоїть кримінальній субкультурі найбільш ефективно на сьогодні у місцях позбавлення волі, згідно з нашими дослідженнями, саме християнська субкультура. Християнська субкультура, яка виникає у зв’язку з об’єднанням людей при виконанні релігійних обрядів та іншій релігійній (в тому числі доброчинній) практиці також вдало протистоїть і нестатутним відносинам у невоюючих військових частинах (оскільки ті частини, що воюють, позбуваються нестатутних та принизливих відносин одразу з початком участі к бойових діях, адже будь-яке приниження у побуті поза боєм може стати причиною смерті того, хто образив, під час реального бою, проте у таких частинах потреба у капеланах, як відомо, значно зростає у зв’язку з актуалізацією інших потреб – адже «на війні всі віруючі» з одного боку та для профілактики зловживань алкоголем – з іншого). 

Сьогодні релігійні організації в Україні вже частково визнаються елементом систем протидії різним негативним суспільним явищам. Так, зокрема, відповідно до Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, яка затверджена розпорядженням Кабінету міністрів від 28 серпня 2013 р. № 735-р зазначається, що  «формування та реалізація наркополітики здійснюються спільно громадськими, професійними, релігійними об’єднаннями, науковими установами, благодійними фондами, приватними та іншими структурами» [7]. Ще раніше релігійна діяльність була включена науковцями у різні сфери державної діяльності, зокрема і як  складова єдиної антинаркотичної політики, яка згідно з А.А. Музикою є «комплексом заходів державного, громадського, релігійного (виділено – М.П.), приватного та іншого характеру, спрямованих проти незаконного обігу наркотиків і поширення наркоманії в Україні, що охоплює програми боротьби з незаконними пропозиціями і (чи) попитом на наркотики, профілактику зловживання ними (в тому числі антинаркотичну пропаганду), формування правильної громадської думки щодо хворих на наркоманію, лікування і створення альтернативних систем медико-соціальної реабілітації наркологічних хворих та осіб, що допускають немедичне вживання наркотиків» [8].

Таким чином, на сучасному етапі розвитку суспільства релігія є потужним чинником, що робить значний вплив на всі сфери громадського життя, включаючи протидію розвитку злочинності.

Упродовж двадцяти років незалежності в Україні  було створено більше 300 місій, розрахованих на роботу серед окремих суспільно-демографічних прошарків (молодь, алкоголе- та наркозалежні, ув’язнені й т. ін.), понад 500 братств, скерованих на релігійно-просвітницьку діяльність, піднесення авторитету церкви і власного віровчення, доброчинну працю тощо;  спеціальні установи і організації, які займаються допомогою нужденним, знедоленим, бідним, хворим та ін. Проте місійна діяльність різ¬них релігійних інституцій має дуже істотну відмінність у конфе¬сійних спільнотах і розподіл цієї праці між церквами України аж ніяк не відповідає конфесійній конфігурації країни. Зважаючи на переважну більшість православних в Україні, левова частка її припадає на протестантські релігійні організації. Достатньо сказати, що з-поміж майже 300 релігійних місій, створених власне в Україні, понад 90 засновані євангельськими християнами-баптистами, більше 60 – п’ятидесятниками, 33 – харизматичними рухами. 

Створення умов для релігійної профілактики злочинності на основі ділового та добровільного співробітництва незалежно від конфесійних уподобань є, на нашу думку, як реалізацією принципу рівноправності незалежно від ставлення до релігії, засобом стимуляції соціально-корисної діяльності традиційних церков, так і реальним механізмом підвищення ефективності запобігання злочинності. 

Повертаючись до питання використання релігійних чинників при пробації важливо зазначити, що в багатьох державах Європи та світу функція виконання покарань реалізується приватними неурядовими (в тому числі релігійними) організаціями або комерційними структурами. Особливо це стосується альтернативних покарань та нагляду за злочинцями в умовах вільного суспільства [9]. 

Згідно з п.7 ст.2 Закону України «Про пробацію» пробаційна програма призначається саме за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням. Але це стане можливим лише за умови внесення відповідного пункту до переліку обов’язків, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням (ст.76 КК України). У перспективі мають бути створені такі організаційно-правові умови, щоб суд розглядав декілька варіантів різних програм пробації стосовно конкретної особи, яка звільняється. Такі програми можуть бути запропоновані органом пробації за погодженням з громадськими, релігійними організаціями так і безпосередньо самими громадськими та/або релігійними організаціями. Суд має отримати можливість вибрати одну з таких програм або певним чином скомпонувати заходи з різних програм та додати заходи, які не містяться в жодній програмі. При цьому суд також може врахувати побажання особи, яка звільняється від покарання щодо певної програми пробації або заходів з такої програми. Це важливо для досягнення мети виправлення засудженого, оскільки програма або окремі заходи, погоджені з особою, здатні зробити процес виправлення свідомим для звільненого від кримінальної відповідальності з випробуванням. 

Зважаючи на те, що відповідно до ч.5 ст.10 Закону Порядок розроблення та реалізації пробаційних програм визначається Кабінетом Міністрів України, варто спрямувати цю роботу в тому числі на залучення релігійних організацій та інших неурядових організацій в Україні до розробки типових програм пробації (або пропозицій до таких програм) цими організаціями для затвердження їх органом пробації.  Представляється доцільним розробка механізмів використання представників релігійних організацій як волонтерів пробації, що потребує окремого дослідження. 

Згідно з п.5 ч.1 ст.76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого  обов’язок пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії. Проте численні центри реабілітації алко та наркозалежних, які створені та підтримуються релігійними організаціями не оформлені як лікувальні заклади і це створює перешкоди для законного проходження такої реабілітації в рамках звільнення з випробуванням та пробації. Ця проблема теж потребує законодавчого врегулювання. Адже неможна не відзначити значний потенціал християнських церков у протидії наркоманії та відповідно злочинам у сфері незаконного обігу наркотичних засобів зокрема і в установах виконання покарання. Адже сьогодні в установах виконання покарань спостерігається зростання на 70% кількості зареєстрованих злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. 

На цей час у кожній області України фактично працює близько 20-ти релігійних центрів соціальної реабілітації наркозалежних, які в середньому обслуговують по 600 осіб на рік. Переважна більшість осіб, які проходять реабілітацію у цих центрах – раніше засуджені (згідно з нашим дослідженням – близько 85%). Термін реабілітації становить від одного місяця до одного року. З тих, які звертаються за допомогою, до повноцінного життя повертаються не менше 30% (під повноцінним життям ми розуміємо створення або відновлення шлюбу, працевлаштування, отримання освіти, активну благодійницьку діяльність та громадянську позицію). А це високий показник стосовно інших способів звільнення від наркозалежності. Проте діяльність цих центрів переважно ніяк юридично не оформлена, з боку органів влади підтримка їм не тільки не надається, а нерідко їх плутають із наркопритонами. Під час здійснення рейдів та спецоперацій затримують реабілітантів. Не можна вважати, що останні дії є зовсім зайвими, але безумовно і те, що діяльність таких центрів заслуговує на усіляку підтримку і поширення в тому числі на сферу виконання покарання у місцях позбавлення волі. 

На цей час нерідко деякі обізнані працівники правоохоронних органів радять наркозалежним звернутися у такі центри, оскільки не знають більш дієвих заходів протидії наркоманії. Важливим показником діяльності зазначених центрів є те, що особи, які пройшли реабілітацію, не тільки стають священнослужителями та активними віруючими, а й працюють у виключно світській царині – на підприємствах, в установах та організаціях. Тобто не спрацьовує теза скептиків про те, що релігія це «опій для народу» та релігійність лише змінює залежність від наркотику на залежність від релігії. До речі існуючі медикаментозні методики заміни одного наркотичного засобу іншим нам представляються «ліками» з більш негативною побічною дією та ефективністю, ніж релігійні засоби протидії наркоманії. 

Опитуючи керівників релігійних антинаркотичних центрів, ми з’ясували таку обставину, що основною причиною низької ефективності протидії наркотизації населення є саме відсутність морального переорієнтування. Тобто якщо зміст та сенс життя у суспільстві зводиться до забезпечення себе «насолодою» від матеріального, посадового та суспільного статусу, то легко перейти до більшого задоволення, яке дає наркотик. Людина має так чи інакше бути наділена ідеєю, прагненням до досконалого та взірцевого, мати відповіді на сенс життя, надати які найкраще вдається саме релігії. 

Підсумовуючи зазначимо, що у розвитку взаємодії з релігійними організаціями в контексті пробації та капеланства необхідно вживання заходів для усунення передумов виникнення конфліктів на релігійному ґрунті у сфері організації запобігання злочинності. Тобто взаємодія щодо релігійної профілактики має будуватися саме на ділових стосунках, на підставі відповідного законодавчого рішення. Особа, з якою проводиться релігійними організаціями відповідна робота у місцях позбавлення волі, війську чи у межах програми пробації має знати конфесійну належність суб’єкта релігійної профілактики та не бути проти відповідного релігійного впливу. Представники конфесії, які проти капеланської або пробаційної діяльності іншого, відмінного релігійного напрямку або певної релігійної організації, мають не поширювати голослівні звинувачення та розпалювати відповідну релігійну ворожнечу, а користуючись принципами толерантності запропонувати свої ефективні заходи профілактики або оспорити право на таку діяльність у судовому порядку та довести негативний вплив відповідно до чинного законодавства (тобто вияви релігійної ворожнечі через голослівні звинувачення у негативному впливі, «промиванні мізків», «зомбуванні», «неблагодатності», «нетрадиційності» або «традиційності», «фарисействі», «мертвості», «заполітизованості», «корумпованості» певного суб’єкта релігійної профілактики не можуть бути завадою щодо здійснення такої діяльності). 

Сучасна європейська модель державно-церковної співпраці має полягати у партнерстві, яке ґрунтується на філософії та здобутках громадянського суспільства: держава делегує свої права і обов’язки тим осередкам громадян, які реально здатні їх взяти на себе та реалізувати. Інститути капеланства та пробації – елементи втілення такої моделі. Відбувається певний соціальний тендер і природно, що у справі милосердя його виграють саме релігійні інституції, за якими щире прагнення доброчинності, століття досвіду, відповідно сформовані структури і добре підготовлені кадри [10].

Таким чином у зв’язку із запровадженням пробації та капеланства в Україні основними приводами для міжконфесійно-державної співпраці у протидії злочинності є чинна суспільно-політична та економічна ситуація, яка склалася в Україні та необхідність розбудови громадянського суспільства. Підставами для такої  співпраці є Закон України «Про пробацію» та прийнятий Закон України «Про внесення змін до  деяких законодавчих актів України щодо регулювання діяльності капеланів в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України». Перспективами для розвитку релігійної профілактики є залучення релігійних організацій до розробок програм пробації, здійснення релігійними організаціями окремих заходів та програм пробації, визначення порядку залучення представників релігійних організацій у якості волонтерів пробації, залучення капеланів до програм соціально-виховної роботи з засудженими, військовими та правоохоронними органами та впорядкування законодавства з метою організаційно правового забезпечення такої діяльності.
____________________
Посилання на джерела:

1. Проблема новітніх релігійних рухів в Європарламенті //Людина і світ. - 1998. - № 8. - С.30 - 32.
2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52591 [Електронний ресурс].
3. http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/401816?search_param=%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BD&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing=1 [Електронний ресурс].
4. http://catholicnews.org.ua/vidbulosya-chergove-zasidannya-chleniv-pravlinnya-hristiyanskoyi-mizhkonfesiynoyi-misiyi-duhovna-i  [Електронний ресурс].
5.http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1486%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk [Електронний ресурс].
6. http://kvs.gov.ua//koncepciya/zakluchniya_zvit.pdf [Електронний ресурс].
7. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/735-2013-%D1%80 [Електронний ресурс].
8. Музика А.А. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Автореф. дис. д-ра юрид. наук, – К., 1998. – 65 с.
9. Ягунов Д.В. Чи можна продавати «право карати»? (філософсько-правовий аналіз феномена в’язничної приватизації) // Актуальні проблеми держави і права. – 2011. – Вип. 59. – С. 97-105.
10. Єленський В. Релігія після комунізму. Релігійно-соціальні зміни в процесі трансформацій центрально- і східноноєвропейських суспільств: фокус на Україні. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. – 419 с.