Шукати в цьому блозі

субота, 23 липня 2016 р.

Як монах допомагає жінкам, котрі відсиділи у в’язниці

Отець Петро Лоза, крім традиційної священицької діяльності, яку провадить у Чернігові, здійснює служіння в місцевому жіночому СІЗО, жіночій колонії №44 та опікується реабілітаційним центром «Переображення» для жінок після ув’язнення.


Монах Петро Лоза
Сам отець є настоятелем монастиря Святих апостолів Петра і Павла (Чину Найсвятішого Ізбавителя, або редемптористів), а також священик у парафії Різдва Пресвятої Богородиці.

Центр «Преображення» був заснований громадою Святих апостолів Петра і Павла УГКЦ Чернігова у 2010-2011 роках. Тут надається допомога жінкам, котрі опинилися в тяжких життєвих обставинах, переважно після відбуття тюремного ув’язнення.

Отець Петро є директором центру, а також його духовним опікуном. Навідується до Любеча раз або двічі на тиждень, а в суботу відвідує жінок у колонії…

Добравшись до Чернігова автомобілем, підбираємо отця після Літургії і їдемо разом до Любеча.

Дорогою розмовляємо.

Коли ідеш зі Словом Божим, то не треба нічого вигадувати

– Отче, ви – монах, чоловік. Чи вам не важко спілкуватися з таким специфічним жіночим колективом?

Усміхнувся. Подумав.

– Знаєте, коли йдеш із Божим Словом, то не треба вигадувати чогось специфічного… Слова знаходяться самі…

До діяльності центру залучені соціальні працівники. Отець Петро виконує переважно управлінські та душпастирські функції.

До реабілітаційного центру приходять не лише жінки, котрі відбули свій тюремний термін. А й ті, які просто не мають куди подітися, за що жити і їм важко почати нове життя… За п’ять років тут побували всілякі люди.

– Але ми їх ніколи не запитуємо, – розповідає священик, – за що вони сиділи. Якщо хочуть, то самі розказують. Не ставимо таких запитань і в колонії. Через центр пройшли і ті, хто відсидів за вбивство, наркотики, розбій, пограбування… У Чернігівську колонію потрапляють рецидивістки – тобто засуджені не вперше. Для багатьох це вже такий стиль життя… Є навіть такі, що, виходячи з колонії, ставлять речі в куток і кажуть: не чіпайте, я скоро повернуся.

– А ви намагаєтеся змінити їхній стиль життя?

– Ми займаємося ресоціалізацією – поверненням до нормального способу життя, аби жінки відчули, що жити можна інакше, ніж вони звикли.

З реабілітантками, крім соціальних працівників, працюють психологи: допомагають їм оцінювати свої почуття, проявлені за день – злість чи радість, – і як вони з цим дають собі раду.

– Бо від цього залежить їхнє подальше поводження на свободі, – каже монах.

– Центр надає їм право перебувати тут протягом року. За цей час вони мають можливість переосмислити своє життя й почати жити по-іншому. Ось нещодавно в нас була жінка з «44-ї». Після реабілітації їй вдалося знайти роботу, квартиру в Чернігові. І зараз вона чесно заробляє собі на життя. Тож це працює…

Таких випадків багато.

– Хоча їхнє минуле – жахливе… Була одна наркоманка, яка не могла порвати з цією пагубною залежністю. Проте зуміла подолати її. Після реабілітації знайшла роботу, стала на ноги, ще й склала пожертву на користь центру на знак подяки за те, що їй тут допомогли.

Бувають і негативні приклади.

– Часом хоч як стараєшся, щоб допомогти людині, а вона не піддається, виходить з колонії і знову за старе…

– Нам важливо, аби людина усвідомила цінність свого життя і те, що вона, як і всі інші, може мати нормальне майбутнє, бо для Бога неможливих речей немає. Він зцілює, дає сили. Для цих людей уже сам факт, що до них хтось приходить, цікавиться ними, хоче чимось поділитися з ними, – дуже важливий. І людина, яка відкрита до Бога, ніколи не почуватиметься самотньою.

До Церкви – як в університет

…У 44-й колонії близько 300 жінок, із них 20-25 регулярно відвідують бесіди з греко-католицьким священиком. До речі, при парафії в Чернігові, крім чоловічого монастиря, є ще й жіночий. Сестри також регулярно відвідують ув’язнених.

– У нас там склалася, так би мовити, своя невеличка церква. У колонії нам відведено час і місце, де жінки йдуть до сповіді й де проводимо Літургії…

– А матеріальними речами допомагаєте якось?

– Речами першої необхідності та елементарними засобами гігієни: шампунь, мило, зубна паста, щітка… У колонії складно з цим. Ми завжди залучаємо жертводавців або робимо окремі збірки в парафії для ув’язнених.

– Отче, як, на вашу думку, оце служіння в колонії, у реабілітаційному центрі, монастирі й у парафії вписується в стратегію УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»? Як ви бачите її втілення?

– Ми проводимо катехизацію для дорослих і дітей. Також здійснюємо духовне служіння в одній з частин Національної гвардії в Чернігові. Кілька разів на рік робимо різні благодійні акції. Беремо участь у фестивалях Чернігова, де репрезентуємо нашу Церкву в місті, зокрема на фестивалі вертепів.

Та перше і головне наше завдання – хочемо людям прищепити розуміння того, що вони мають бути свідками Христової віри.

Наші парафіяни розповідають, що в нас у церкві панує родинна атмосфера. Цим враженням вони діляться з іншими людьми, і потім ті люди стають нашими парафіянами.

Одна жінка нещодавно сказала мені: «Я прийшла до вашої Церкви, і в мене склалося враження, що я вступила в якийсь університет, щоразу дізнаюся щось нове».

Усе під ключем, щоб нікого не спокушати

…Нині в реабілітаційному центрі живе кілька жінок. Одна з них – пані Ірина – з окупованої території. Вона тут уже більше року, але їй нікуди звідси йти… Свій термін вона відбувала на Донбасі…

У центрі допомагають не лише реабілітуватися, а й вирішити різні бюрократичні моменти: щодо відновлення документів, влаштування у будинок для престарілих, оформлення пенсії.

Кожен, хто потрапляє сюди, підписує угоду з центром про те, що погоджується з його правилами. Якщо підопічна системно порушує їх, то змушена покинути заклад.

…Приїжджаємо в центр, що розташувався в старовинному містечку Любеч. Біля просторого будинку – невеликий город, який жінки обробляють.

Нас зустрічає соціальний працівник пані Алла. Сьогодні її зміна. Свою кімнату Алла замикає. І взагалі тут усе під ключем – щоб нікого не спокушати…

Жінок тут без контролю не залишають.

– За ними потрібен постійний нагляд. Деколи – такий самий, як за малими дітьми, – каже пані Алла.

Заступаючи на зміну, соціальний працівник зобов’язується дивитися за жінками, а також формувати їхній порядок денний.

У центрі всі навчилися вітатися «Слава Ісусу Христу!» і звертаються одна до одної шанобливо «пані».

Отець Петро проводить нам екскурсію в будинку.

– Ось тут наша світлиця, а тут каплиця, де щоранку й увечері молимося.

Є їдальня і кухня. Душові кабіни, туалети… Кімнати розраховано на дві особи. Окрема кімната призначена для мами з дитям.

Світлиця доволі простора. У ній збираються щовечора разом і читають духовні історії.

Вражає порядок і чистота, що панує в будинку. Усе має своє місце.

Згідно з правилами, без дозволу соціального працівника жінка не може нікуди піти. Вранці соцпрацівник визначає, хто чим сьогодні займатиметься.

– Пані Валя чергує на кухні, – розповідає Алла, – а Іра їй допомагає, бо пані Валя на милицях і погано пересувається. Також Ірина прибирає у світлиці й каплиці. Пані Тетяна – кімнати та коридор, а пані Віра займається душовими й туалетами. А коли всі звільняться, підемо працювати на подвір’я та на город.

Центр розраховано на 13 жінок. Зараз їх тут чотири. Чекають на прибуття нових.

«Тут так добре – і нікуди не хочеться йти»

У кожної жінки, яка сюди потрапляє, своя історія. Переважно драматична і не дуже красива…

Спілкуємося з пані Валею. Їй за сімдесят. Останні 12 років вона провела в колонії. За вбивство. Це був її другий термін. Перший – чотири роки – за розкрадання, коли працювала бухгалтером. Про свої злочини Валентина Миколаївна розповідає сама. Бо, як учив священик, я її про минуле не розпитую. У неї є прийомна дочка, але коли пані Валентина перший раз вийшла з в’язниці, то дочка не захотіла з нею жити, бо «не рідна». Жінка пішла доглядати якусь стару. До останньої прийшов племінник, між ними стався конфлікт, і він її випадково задушив. Пані Валя, за її твердженням, взяла провину на себе.

– Може, не треба було? – запитую, не виказуючи жодних ознак сумніву.

– Ні, треба. Бо ж він молодий – у нього життя попереду.

Пані Валентина в центрі вже рік. Очікує, що її помістять у дім престарілих.

– Коли відбувала термін, до нас приходив отець Петро, так і дізналася про центр.

– А як вам тут живеться?

– Центр дуже добрий. До нас гарно ставляться. Отець Петро часто приїжджає, а перед цим три дні був отець Юрій зі Славутича. Ми разом молимося… Про нас дбають. Якщо потрібно, везуть у лікарню.

Але мушу вам сказати, що тут навіть більше контролю, ніж на зоні. Там прийшла міліція, прошманали раз на місяць – і все. Може, так мало контролювали тому, що наш загін був інвалідний, тобто для людей з хронічними хворобами. Але там було багато молодих, переважно «вічевських» (ВІЛ-ініфкованих. – Авт.). Нас в одній кімнаті проживало 27 чоловік. І лише п’ять старих.

На перших порах у реабілітаційному центрі всі проходять через «смотрову» кімнату. Та це правильно. Бо вони ж мають подивитися, що я за одна. Але я не п’ю, не курю. Ніколи чефір не вживала.

Тут ніхто не курить, лише одна, Іра. Їй виділили навіть курилку. Отець Петро дозволив, бо вона все одно куритиме, тож нехай робить це не ховаючись. Але до ранішньої молитви не можна і після вечірньої теж не можна. І вона дотримується.

Але звідси можуть і вигнати, якщо неправильно поводитися. Тут була одна така «розумниця». Постійно кричала, матюкалася, з усіма пересварилася. І в один день її просто попросили піти геть. Але вона така сама була й на зоні: то її хтось поб’є, то вона когось.

Знаєте, я тут так звикла… Бо тут добре. Отак ввечері лягаю спати і думаю: Боже, тут так добре і як же не хочеться кудись переходити… А ще цього року на нашому городі все так вродило! І вже картоплю їли свою. І помідори є. Усе є.

Невдячність не повинна зупиняти християнина

…Нас запрошують пообідати разом. Спершу за столом промовляємо молитву. Сьогодні на обід суп, салат і вермішель з яйцем.

– Усі овочі з власного городу, – кажуть жінки.

Закінчивши трапезу, одна з них промовляє подячну молитву.

Намагаємося зав’язати якусь бесіду. Але жінки воліють мовчати. У кожної з них на обличчі печать смутку. Кожна заглиблена у своє.

Я ж думаю: як треба любити людей, щоб вселити в них надію в майбутнє на схилі літ, змусити повірити в Бога!

Напевне, істинний християнин сьогодні – це активний, свідомий громадянин, який пропонує руку допомоги своєму ближньому, часом тому, хто збився на манівці і часто навіть не зможе оцінити цієї допомоги. Сучасного християнина, греко-католика, це не повинно зупиняти, бо врятувати душу бодай однієї людини – уже подвиг.

Коли покидала «Переображення», то мала два протилежних відчуття. З одного боку, мені було сумно дивитися на людину, життя якої ось так марнується… З іншого боку, думаю, як добре, що Господь Бог посилає навіть тим, хто оступився, таких, як отець Петро…

– Отче, це в них така доля?

– Ні, це вибір. Бо вчинення злочину – це не що інше, як вибір людини.

Фото Роман Малко

Оксана Климончук, для Департаменту інформації УГКЦ

«Козацький гарт – 2016» в Кременчуці

23 липня 2016 року у Кременчуцькій виховній колонії для неповнолітніх відбулося свято «Козацький гарт»  за участю Братства бойового козацького Звичаю «Спас».  З 2013 року щоліта козаки Братства докладають своїх зусиль, щоб ця подія надовго запам‘яталася усім його учасникам. Станом на сьогодні в колонії перебуває понад 40 вихованців. І всі вони із задоволенням взяли участь у змаганнях у складі двох команд – «Отамани» і «Хортиця». А змагань було чимало!

Світлини

субота, 16 липня 2016 р.

Звіт з проведення свята «Козацький гарт» у Прилуцькій виховній колонії

16 липня 2016 року у Прилуцькій виховній колонії для неповнолітніх відбулося літнє свято духовності та звитяги «Козацький гарт». Під час збірки на організацію "Козацького гарту" у Прилуках від добродіїв надйішло 6067 гнр. 45 коп. на картковий рахунок.  


Надходження від доброчинців:
1. На картковий рахунок поступило переказів на суму: 6 067.45 грн. відрахування за зняття коштів - 1% (60 грн.)
2. 1500 грн. - від о. А. 
3. 100 грн. - від добродійки Лесі
Всього надійшло 7607 грн. 45 коп.

Закуплено:
м'ячі футбольні - 10 шт.
м'ячі баскетбольні - 10 шт.
м'ячі волейбольні - 10 шт.
Тенісні ракетки, набір з сіткою - 8 шт.
Бадмінтон - 8 шт.
Запасні воланчики - 4 набори.
Тенісні кульки - 150 шт.
Насоси для м'ячів - 4 шт.
---------------------------------------------------------
Усього на суму 7 890 грн.
Продавець дав знижку - 1390 грн.
---------------------------------------------------------
За призи заплачено - 6 500 грн.
Друк грамот - 517,5
Обід волонтерів - 393 грн.
Транспорт - 196 грн. 95 коп. - решта - коштом громади з Св. Миколая на Аскольдовій Могилі.
Найсердечніша молитовна подяка за усіх, хто долучився до збірки коштів та проведення свята!
Літургія в наміренні жертводавців відбулася в неділю 16 липня.

 Технічне проведення та арбітраж забезпечувало 9 осіб. Безпосередню участь у святі брали 48 вихованці в колонії.


Найсердечніша молитовна подяка за усіх, хто долучився до збірки коштів та проведення свята!


Просимо жертводавців підтримувати нас при зборі коштів на закупи меду і плодів на свято Спаса у серпні.




Центр волонтерської співпраці Пенітенціарного душпастирства УГКЦ.

Переможцями "Козацького гарту-2016" у Прилуках стала команда "Січ"

За сприянням доброчинців і волонтерів Пенітенціарного душпастрства УГКЦ 16 липня 2016 року у Прилуцькій виховній колонії для неповнолітніх  відбувся 9 сезон «Козацького гарту». З 2013 року це спортивно-патріотичне і духовне свято проходить за участю Братства козацького бойового Звичаю «Спас». Поміж випробовуаннями духовний супровід для вихованців  здійснювали капелани. В індивідуальному спілкуванні зі священиками і волонтерами - найбільш важливі хвилини для юнаків, які потребують підтримки й доброго слова. Щедрі призи дали вихованцям відчуття турботи від незнаних добродіїв, що взяли участь у зборі коштів.

Світлини © Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Дев'ять років поспіль свято відбувається в Прилуцькій установі. Цього дня юнаки з нетерпінням чекали і готувалися, вивчаючи козацьких пісень і засвоюючи найбільш важливі події історії Запорозької Січі. Кожне з відділень створило команду по 22 хлопці. Урочисто вишикувались під проводом своїх отаманів два курені «Січ» і «Сокіл». Програму свята, що включає козацькі розваги і швидкісно-силові випробовування, повідомив козак Євген Квасков. Крім козаків та волонтерів арбітраж та суддівство забезпечували співробітники Прилуцької установи. Змагання розпочалося з молитви.


З величезним завзяттям юнаки долали «ворога» своїми інтуїтивними здібностями під час виконання  вправи «Нічні шали».  Почуття ритму, музичний слух, тонкість сприйняття музичних елементів та якостей музичних звуків хлопці демонстрували в грі «Литаври». Навчалися також підлітки вправно володіти  батогом. Море емоцій підлітки отримали від виконання вправи на спритність «Чия буде шапка».

«Щороку для наших хлопців це свято є найбільш пам’ятною подією, яка суттєво впливає на їхнє виховання. «Козацький гарт» є дуже потужним засобом формування зрілих чоловіків, відповідальних за свою долю і за долю своєї Батьківщини», – поділився Дмитро Андрійович Жайворонко, заступник начальника Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх. 

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

четвер, 14 липня 2016 р.

16 - 23 липня - 9-й сезон "Козацького гарту" у Прилуках і Кременчуці

Дорогі доброчинці, з серця дякуємо вам усім за своєчасну підтримку! Подячна Літургія в наміренні жертводавців і волонтерів - у неділю 17 липня.
Добротні призи для 9-го сезону "Козацького гарту" загальною вартістю 7016 грн. закупили! Продавець скинув ціну в якості особистої пожертви більш як на 1000 грн. Детальний звіт про акцію - 16 липня.
В якості призів для 4-ох команд вихованців Прилуцької і Кременчуцької колоній (близько 100 осіб) придбано: нагороджувальні грамоти, м'ячі, тенісні ракетки, бадмінтон, кульки, воланчики, насоси. Дітям вистачить для спортивної активності на все літо-осінь.
Просимо Вас про молитву і благословення учасників свята.

Пенітенціарне душпастрство УГКЦ

неділя, 10 липня 2016 р.

В Прилуцькій виховній колонії відбувся фестиваль «Червона калина»

9 липня вихованці Прилуцької колонії стали учасниками фестивалю «Червона калина» - «Ми славимо нашу Вітчизну, єдину, співучу колиску – Святу Україну». Естафету фестивалю, який присвячений 25-ій річниці незалежності України, вихованцям передали представники Дубенської виховної колонії. Серед почесних гостей фестивалю на святі був присутній капелан установи о. Дмитро Горнакевич, що тепло привітав юнаків.

Підростає покоління, народжене в незалежній Україні. Мова, гімн, прапор, герб – усе це було з ними з пелюшок. Революція гідності, події в АТО викликали новий виток любові до своїх коренів: українці красуються на світлинах у вишиванках, вінках, а синій і жовтий кольори використовуються для декору всього на світі – від дамських сумочок до стін будинків. Вихованці Прилуцької виховної колонії – не виняток, адже патріотичному вихованню в установі приділяється велика увага. Протягом півріччя хлопці відчули себе в ролі героїв Крут, майданівців, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, солдатами Другої світової війни.


Ведучі свята торкнулися історії України від сивої козаччини до наших днів. В концертній програмі звучали вірші, пісні про Україну, глядачі дивувалися яскравим українським танцям, віртуозній грі учасників вокально-інструментального ансамблю. В загальний сценарій вдало вплелися виступ молодіжного театру вогню і світла «Агній». Справжньою окрасою свята стали юні україночки, ролі яких виконували діти співробітників установи. Колоритні українські костюми, різнобарв'я кольорів, чудова гра юних акторів раз по раз викликали оплески глядачів. Як символ миру та багатства, в небо піднялися жовті і блакитні кульки.


На свято з подарунками до вихованців завітали: начальник сектору СВПР управління ДПтС України в Чернігівській області Олександр Гужва, представники установ виконання покарань в Чернігівській області, органів влади, релігійних та громадських організацій, колишні співробітники установи та батьки вихованців. 

Дякуючи вихованцям за чудовий виступ, гостям за присутність, начальник установи Євгеній Квітницький сказав: «Дай, Бог, щоб ми завжди шанували історію свого народу, любили свій рідний край та поважали батьків».

За матеріалами Прес-служби ДПтС України 

пʼятниця, 8 липня 2016 р.

Члени душпастирської ради при ДКВС взяли участь у засіданні робочої групи при парламентському профільному комітеті

8 липня 2016 року у третьому засіданні робочої групи, що відбулося при профільному комітеті Верховної Ради України з питань реформування Державної пенітенціарної служби під керівництвом народного депутата України Юрія Мірошниченка, взяли участь члени Душпастирської ради при ДКВС ппротоієрей Костянтин Пантелей і пастор В'ячеслав Когут.

Згідно порядку денного робоча група розглядала наступні питання:

1. Законопроект: «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». 

2. Законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку підтвердження громадянства України та встановлення фактів, що мають юридичне значення. 

3. Законопроект про внесення змін до Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України щодо адаптації порядку застосування окремих інститутів кримінального права до європейських стандартів.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

неділя, 3 липня 2016 р.

Стан пенітенціарної системи України на 1 липня 2016 року


Як повідомляє Державна пенітенціарна служба України, станом на липня 2016 року у сфері управління ДПтС України перебувають 148 установ та 589 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. 

В результаті воєнної інтервенції РФ в Україну на окупованій території Донецької та Луганської областей опинилося 29 установ та 47 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. Ще 4 пенітенціарні установи розташовані на території окупованого Криму. Понад 15 тис. осіб знаходяться у тюрмах і колоніях на територіях, окупованих Росією та зайнятих проросійськими терористичними формуваннями.


Станом на 8 липня 2016 року з часу набрання чинності Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» його положення застосовано до 47199 осіб. При цьому звільнено з установ виконання покарань – 5848 засуджених, зі слідчих ізоляторів –801 осіб, узятих під варту.

В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, розташованих на території, що контролюється українською владою, тримається усього 61 816 особи.
З них:
у 12 слідчих ізоляторах та 17 установах виконання покарань з функцією СІЗО тримається
16 641 особа
узята під варту,
та засуджених
з них на стадії:
досудового розслідування
1 853 особи
судового розгляду (до винесення вироку)7 415 осіб
у 113 кримінально-виконавчих установах 
з них:
44 840засуджених
у 7 колоніях максимального рівня безпеки
2 162 особи
у 32 колоніях середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених
18 350 осіб
у 27 колоніях середнього рівня безпеки для вперше засуджених
12 508 осіб
у 7 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків
1 704 особи
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків
497 осіб
у 11 колоніях для тримання жінок
2 040 осіб
у 4 спеціалізованих лікувальних закладах
987 осіб
в лікувальних закладах при ВК та СІЗО
1 615 осіб
у 21 виправному центрі
2 144 особи
у 6 виховних колоніях (для неповнолітніх)
322 осіб
Серед засуджених:
1550 осіб відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;
498 осіб відбуває покарання у вигляді арешту у 51 арештному домі, утвореному при установах.
Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі:
7,9 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;
10,3 тис. осіб – за умисне вбивство, у тому числі 4,3 тис. осіб, які вчинили
вбивство при обтяжуючих обставинах;
4,7 тис. осіб – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;
10,5 тис. осіб – за розбій, грабіж та вимагання;
1,4 тис. осіб – за зґвалтування;
13 осіб – за захоплення заручників;
5,4 тис. осіб – за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення.
На обліку в підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 78 880засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та адміністративних стягнень.
Медичне забезпечення засуджених та осіб, узятих під варту, здійснюють 18 відомчих лікарень (8 - туберкульозних, 9 - багатопрофільних; 1 - лікувальний заклад психіатричного профілю) та 114 медичних частин в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.
Виробництво Державної пенітенціарної служби України представлене 90промисловими, 11 сільськогосподарськими підприємствами установ виконання покарань та 137 майстернями.
При 75 установах виконання покарань функціонують професійно-технічні навчальні заклади, в яких навчаються майже 6,5 тис. засуджених.
Загальноосвітнє навчання засуджених та осіб, узятих під варту, забезпечують 124загальноосвітні навчальні заклади.
Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України забезпечують 37,2тис. працівників з них:
  • середній та старший начсклад – 11,4 тис.;
  • рядовий та молодший начсклад – 17,0 тис.;
  • вільнонаймані працівники – 8,8 тис.
Працівники проходять курсове навчання з первинної професійної підготовки та підвищення кваліфікації в Білоцерківському, Дніпродзержинському та Хмельницькому училищах професійної підготовки персоналу.
Підготовка фахівців для пенітенціарної системи з вищою освітою здійснюється в Академії Державної пенітенціарної служби (на денній формі – 352 курсантів та на заочній формі – 147 слухачів), Інституті кримінально-виконавчої служби (на денній формі – 463 курсант та на заочній формі – 178 слухачів) та Національному університеті "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого" (навчається на денній формі – 379 студентів та на заочній формі – 245).
Відповідно до постанов Кабінету міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» та № 348 «Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції» відбуваються заходи з реформування Державної кримінально-виконавчої служби України.
Державна пенітенціарна служба України