Шукати в цьому блозі

субота, 24 вересня 2016 р.

Вечір із молодими волонтерами

28 вересня 2016р. у церкві бл. Миколая Чарнецького відбулася зустріч волонтерів із парафіяльної молодіжної спільноти з в’язничним капеланом отцем Тарасом Миркою. Молодіжна спільнота часто виконувала волонтерську працю, допомагала капеланам та засудженим. Отець мав слово-ділення та висловив слова вдячності за допомогу у підготовці свят, які проводилися у вязницях. Після ділення капелана, за чашкою чаю, молоді волонтери мали час для запитань.

бр. Микола Романів, редемпторист  

Доповідь на круглому столі «У пошуках оптимальної моделі пенітенціарної діяльності в Україні: від людини до системи»

20 вересня 2016 року в Інституті кримінально-виконавчої служби відбувся круглий стіл на тему «У пошуках оптимальної моделі пенітенціарної діяльності в Україні: від людини до системи».

Пантелей К. Ю.,
протоієрей Української Греко-Католицької Церкви,
член Душпастирської ради при ДПтС України,
керівник Відділу ПК УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України

АКСІОЛОГІЧНА ПРИРОДА ПЕНІТЕНЦІАРНОГО СЛУЖІННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ПРОФЕСІЇ ПЕНІТЕНЦІАРІЯ НА ЯКІСНО НОВИЙ РІВЕНЬ
Ми обходимо 25 річницю відновлення української державності, втраченої близько 100 років тому. Перебуваючи у пошуку оптимальної моделі пенітенціарної діяльності ми маємо зосередитися на її кінцевій меті. Більше того, використовуючи усі засоби публічної комунікації, потрібно допомагати цілому нашому суспільству глибше усвідомлювати  природу пенітенціарного служіння, та важливість пенітенціарної професії [1]. Особливе значення це має у контексті суспільної трансформації, яку переживає наша країна, а ще більше – в обставинах тривання Російсько-Української війни та її наслідків.
На відміну від тоталітарних й олігархічних режимів, що охороняли недоторканість своєї влади й скеровували на це усі закони й виконавчі інституції, включно з системою кримінальних покарань, у демократичному суспільстві існування пенітенціарної системи спрямоване на досягнення справедливості, повернення до суспільного миру й відновлення гармонії соціальних відносин, підірваної скоєними злочинами.
Цінуючи й здійснюючи нашу таку дорогу свободу, ми маємо формувати і спрямовувати з власної ініціативи своє особисте і суспільне життя, беручи на себе відповідальність за нього. Адже свобода не тільки дозволяє людині змінити на краще стан речей навколо себе, а й визначає її особистісний розвиток через послідовний вибір справжнього добра. Ми сьогодні творимо свою країну і є батьками власного буття [2], будуємо суспільний лад [3].
Макс Вебер, відомий політолог й економіст, один із засновників соціології як науки, у своїй класифікації типів соціальної дії, навів, серед інших, цілераціональну дію. Це дія, що характеризується ясністю і однозначністю усвідомлення діючим суб'єктом своєї мети, яку він співвідносить з раціонально осмисленими засобами, що забезпечують її досягнення; у Вебера цей тип соціальної дії грає роль раціональної «моделі» людських вчинків. В контексті пенітенціарної діяльності найбільш відповідною буде за Вебером ціннісно-раціональна дія – дія, мету якої діючий суб'єкт сприймає як безумовну цінність, як щось самодостатнє [4].
У сучасному українському суспільстві погляд на проблему злочинності характеризується нахилом до помсти та визначається поверхневістю й каральним популізмом. Такі моделі не були історично притаманні менталітету нашого народу, а стали нав’язані зовні. Від поверхневості й популізму страждають не лише ув’язнені, але також персонал, а врешті й саме суспільство. Корупція, насильство та порушення прав людини в місцях обмеження свободи – пов’язані з установками, які дає саме суспільство. Цілковите осудження, перенесення тягаря провин за усяке зло на покараних за злочини осіб, відчуження соціуму від в’язнів приводять до їх маргіналізації. Наслідком цього є те, що більшість наших співгромадян проходять точку неповернення й назавжди залишаються в зоні криміналу. Але гідним здивування є факт, що пенітенціарії на 26 рік існування України як незалежної держави стали маргіналізовані ще більше від самих в’язнів.
Для збереження правопорядку у боротьбі зі злочинністю не вистачає обмежити зло шляхом ув’язнення правопорушників. Не достатньо засудити злочинця і надійно обмежити його свободу. Для далекосяжного позитивного результату з ним необхідно працювати. Індивідуальні і групові реабілітаційні й терапевтичні заходи повинні привести до постійної зміни у свідомості й у вчинках в’язнів, навчити свідомо відкидати навички деструктивної поведінки, дати можливість через працю брати конструктивну участь у суспільному житті: виробнича мотивація діє про-соціально. Пенітенціарна праця – є найбільш часоємким напруженням життєвого ресурсу, яке може мати руйнівні наслідки для робітника [5]. А хто ці працівники? Який їх образ? Чим вмотивована їхня праця? Як пересічні громадяни сприймають цю професію? Як винагороджується їхня праця? Врешті, чи не накладає соціум на цих людей тягарі надмірні, до яких ніколи не діткнувся жоден з прибічників караючої справедливості?
Як капелану мені прийшлося неодноразово помітити й ствердити, що найбільш успішною, плідною по відношенню до в’язня, була дія професіонала пенітенціарія, яка опиралася на безумовне усвідомлення людської гідності своєї й утримуваної особи і на ціннісну орієнтацію своєї професійної діяльності. Повернення соціально-розадаптованих людей до життя у спільноті складає для сучасного соціуму величезну цінність. Тому професія пенітенціарія набуває значення найбільш складної, суспільно-значущої праці, що позначається високою духовно-фізичною, інтелектуальною, морально-психологічною й соціально-педагогічною складовими. Збереження здоров’я працівників, плекання професійної етики, постійна суспільна комунікація, залучення найбільш плідних і життєздатних сил громадянського суспільства у різноманітних програмах  – головні пріоритети. Все це потребує належного фінансування. Отже сучасна Україна має дбати про ретельний відбір найкращих кандидатів на службу та про високі стандарти грошового утримання персоналу.
Свого часу, найбільш лихою моделлю правління Платон вважав тиранію, натомість ідеальна держава (грець. Πολιτεία) має діяти на добро цілого суспільства, і керувати нею повинні чесні й кваліфіковані люди. Особливу роль Платон у відводив станові воїнів-стражів, яких необхідно піддавати особливому вихованню та вишколу [6].
Для профілактики професійної деформації й вигорання, притаманних пенітенціарній службі, душпастирський супровід персоналу дає можливість шляхетного відновлення працівників кримінально-виконавчої сфери і, як наслідок, їх більш витривалого й корисного служіння. Інтелектуальний і духовний рівень в’язничного працівника у сучасній Україні залежить від участі духовенства усіх конфесій у професійній формації персоналу пенітенціарної системи. Необхідно передбачити в структурі робочого часу працівників, які безпосередньо контактують з в’язнями, заходи морального, санаторно- медичного, фізичного та духовного відновлення, які вириватимуть його з обставин, що поступово деформують та витирають професійні риси, головними серед яких є переможна людяність та розуміння конечної цілі служіння – суспільного миру. Працівник має бути поза деструктивним впливом в’язничного середовища, як мінімум, третину робочого часу, що віддається на відновлювальні заходи та інші види зайнятості. Такі заходи в рамках робочого часу можуть включати наступне[7]:
-         психолого-терапевтичні та санаторно-медичні заходи,
-   зустріч із капеланом, філософська та біблійна антропологія, християнська етика, розгляд ситуативних моделей поведінки у різних обставинах служіння і «здоровий глузд», пенітенціарна етика,
-         заняття у плавальному басейні, спортивні та рухливі гри, масаж,
-         вправи на розвиток спостережливості і пам'яті,
-         навчання й перевірка вмінь надання першої допомоги,
-         тест на розуміння прочитаного, що складається з відповідей на питання,
-          пенітенціарна кримінологія, соціальна інформація, питання пенології, терміни, використовувані в суді
-         судова процедура, заходи пробації та умовно-дострокового звільнення.
Список використаних джерел
1.                UN General Assembly, United Nations Standard Minimum Rules for the Treatment of Prisoners (the Nelson Mandela Rules): resolution / adopted by the General Assembly, 8 January 2016, A/RES/70/175, available at: http://www.refworld.org/docid/5698a3a44.html, Institutional personnel Rule 74.2
2.                Gregory of Nyssa, The Life of Moses, by Abraham J. Malherbe (Translator), Everett Ferguson (Translator), Paulist Press, New York, 1978., II Contemplation on the Life of Moses, Birth and Childhood, 3, p. 55.
3.                Іван Павло II, Енцикліка Centesimus Annus, 13: AAS 83 (1991), 809-810.
4.                Max Weber, Wirtschaft und Gesellschaft. Grundriss der verstehenden Soziologie. Frankfurt am Main. Zweitausendeins, 2005., Seiten 12 – 14
5.                Jan Dezyderiusz,  Podstawy aksjologiczne procesu resocjalizacji osób pozbawionych wolności, Pol UKSW Warszawa, 2002., 22 str., http://jandezyderiuszpol.pl
6.                Платон. Держава. — К., 2000. — С. 328-352.


7.                  D. E. Lundberg, Methods of Selecting Prison Personnel, 38 J. Crim. L. & Criminology 14 (1947-1948) Issue 1 Article 3.

Представник УГКЦ взяв участь у вшануванні пам'яті жертв нацистського геноциду ромів у Бабиному яру

До 75 роковин трагедії в Бабиному Яру у Києві 23 вересня відбулося вшанування пам'яті жертв нацистського геноциду ромів. Цього дня священики о. Дмитро Каран (Українська Автокефальна Православна Церква)  і о. Костянтин Пантелей (Українська Греко-Католицька Церква) освятили пам`ятний знак - ромську кибитку - й відправили заупокійну панахиду за душі усіх убитих на цьому місці. Молитву виголосили також головний рабин Олександр Духовний (Релігійне Об'єднання громад прогресивного юдаїзму України) і муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов.


За свідченнями істориків, саме роми стали одними із перших  жертв Бабиного Яру, тому стараннями ромської громади за сприяння Міністерства культури України пам’ятний знак про трагедію цього народу було розміщено в Національному заповіднику. 22-24 вересня 1941 року в Бабиному Яру було розстріляно п'ять ромських таборів, серед яких абсолютну більшість складали люди похилого віку, жінки і діти. Загалом під час Другої світової війни на території України розстріляли близько 20 тисяч ромів. Нажаль, цей монумент - перша і єдина згадка у Європі про переслідування ромів, адже у березні 1936 на ромів були поширені нюренберзькі закони Рейху про громадянство і раси, які «узаконили» переслідування народу, і наслідком яких стало тотальне знищення понад 80% ромського населення Європи.

В урочистій церемонії відкриття меморіалу взяли участь Міністр культури України Євген Нищук, Перший секретар Посольства Федеративної Республіки Німеччини в Україні Крістіан Геттенторф, Народний депутат України Анатолій Кісі, Президент всеукраїнської спілки громадських організацій «Конгрес Ромен України» Петро Григориченко, лідер партії «Соціалісти», екс-міністр закордонних справ України Леонід Кожара, Голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Павло Мовчан, президент Асоціації психіатрів України, правозахисник, колишній дисидент та політв'язень Семен Глузман, Глузман Голова Асамблеї Національностей України Ровшан Тагієв, Голова Ради національних громад України Ашот Аванесян, Президент єврейського форуму України Аркадій Монастирський, представники релігійних конфесій, народні і заслужені артисти України, національні телеканали України, журналісти.





Створення пам’ятника було ініційоване у 1998 році Київським міським товариством історії та культури ромського народу «Романіпе». Її автор – всесвітньо відомий український архітектор, скульптор Анатолій Ігнащенко. Кибитка була виготовлена з корабельної сталі на київському заводі «Ленінська кузня». Пам’ятник спочатку встановили в Бабиному Яру, але майже одразу перевезли у Кам’янець-Подільський. Тепер він знову в Києві. Друга назва пам'ятника -"Чорний жах", або Калі Траш (Kali Tras) - геноцид циган у роки Другої світової війни. 

світлини Радіо Свобода
й Коаліції Ромських Неурядових Організацій України
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

четвер, 22 вересня 2016 р.

Після навчання міжконфесійної групи капеланів семеро греко-католицьких капеланів отримали сертифікати.

22 вересня 2016 року в Інституті кримінально-виконавчої служби закінчився тренінг для священників (капеланів), що проходив у межах співробітництва Державної пенітенціарної служби України, Душпастирської ради та Інституту.
Це була вже третя група капеланів, які пройшли тренінгові навчання. Взагалі навчання пройшли 103 майбутніх капелана, котрі будуть працювати із засудженими.
Підсумовуючи зазначений захід, із заключним словом виступила начальник науково-дослідного центру з питань діяльності органів та установ ДПтС України доктор наук з державного управління, доцент майор внутрішньої служби  Калашник Н. С. і вручила від імені Інституту капеланам сертифікати, які засвідчують, що священики пройшли спеціалізоване курсове навчання священнослужителів Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» в обсязі 32 аудиторних годин, що проходило з 19 по 22 вересня 2016 року.
Капеланів вразила щирість і компетентність викладачів Інституту. Вони висловили вдячність та повагу за великий вклад у капеланське служіння, а також побажали процвітання Інституту, Божої благодаті всім викладачам і плідного співробітництва у майбутньому.
ІКВС

Круглий стіл: "Актуальні питання нормативно-правового забезпечення капеланської діяльності у військовій, пенітенціарній та медичній сферах"

22 вересня о 14.00 відбулося засідання "круглого столу" на тему: "Церква у служінні: актуальні питання нормативно-правового забезпечення капеланської діяльності у військовій, пенітенціарній та медичній сферах".

Організатор: Департамент зовнішніх зв'язків Української Греко-Католицької Церкви в Україні.

Були запрошені:  Володимир (Черпак), єпископ УАПЦ,  голова Ради у справах душпастирської опіки при Міноборони; о. Олекса Петрів, митрофорний протоієрей, к.ю.н., керівник Департаменту зовнішніх зв'язків УГКЦ в Україні; о. Любомир Яворський, священик УГКЦ, Секретар Ради у справах душпастирської опіки при Міноборони; пастор Рустам Фатуллаєв, голова Душпастирської ради при ДПтС України; протоієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі; протоієрей Віктор Яценко, УПЦ; Сергій Старенький, екс-голова  Державної пенітенціарної служби України (ДПСУ); о. Сергій Дмитрієв, заступник голови Синодального відділу соціального служіння УПЦ КП та виконавчого секретаря Комісії соціального служіння ВРЦіРО; Ольга Богомолець, народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я; Андрій Кожем'якін, народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; Віктор Єленський, народний депутат України, заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань державної політики у сфері свободи совісті та релігійних організацій Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності;  Павло Унгурян, народний депутат України, голова міжфракційного депутатського об'єднання «За духовність, моральність та здоров'я України»; Юрій Мірошниченко, народний депутат України;  Ігор Андрушко,  начальник управління соціально-виховної та психологічної роботи апарату; Олег Андрієнко, голова Всеукраїнської профспілки персоналу органів та установ пенітенціарної служби; Сергій Здіорук, провідний науковий співробітник відділу гуманітарної безпеки НІСД; Леся Брацюнь, асистент кафедри паліативної та хоспісної медицини НМАПО імені П.Л. Шупика, керівник медичних програм Всеукраїнського благодійного фонду “Соборність”, Олексій Шуба, доктор філософських наук, професор; Максим Васін, виконавчий директор ГО «Інститут релігійної свободи» та інші.



Підсумкові матеріали:

В Україні розробляють законопроект про запровадження капеланства у війську та медзакладах

У парламенті створено робочу групу для напрацювання законопроекту щодо забезпечення капеланської діяльності у військовій та медичній сферах.

Про це заявив народний депутат України Юрій Мірошниченко під час “круглого столу” в Укрінформі.

“Виклики пов’язані з військом: як ніде сьогодні під час війни людина потребує такої капеланської підтримки і пастирської роботи у війську. Певною мірою це питання врегульовано наказом міністра оборони, є певна практика, але закону поки що немає. Було вирішено створити робочу групу, аби зробити єдиний законопроект, який би регулював таку діяльність у війську у Збройних силах та інших силових відомствах, а також у медичних закладах. Ми б хотіли, аби це був спільний напрацьований документ - і представників церков, і представників тих органів влади, я маю на увазі Міністерство охорони здоров’я, Міністерство внутрішніх справ та Міністерство оборони, аби ми, враховуючи усі нюанси та обставини, це питання закрили”, - сказав він.

Так, Мірошниченко запевнив, що парламент уже давно співпрацює з Всеукраїнською радою церков. “Слава Богу, у Верховній Раді є велика кількість депутатів, які представляють різні конфесії. Але ми не ділимося на конфесії, а говоримо про те, що треба єднатися, особливо, коли такі великі виклики постають перед нами, як законотворцями, і державою в цілому. Такі викривлення цінностей інколи відбуваються, що ми маємо робити не лише законотворчу, але й просвітницьку роботу”, - зауважив він.

На переконання нардепа, певні оптимістичні результати в цьому питанні вже є, оскільки інститут капеланів уже запроваджено в пенітенціарній системі.

“Тобто сьогодні це вже не дискусія - треба чи не треба. Держава визнала, що людина має право реалізувати свої релігійні потреби у місцях позбавлення волі”, - наголосив Мірошниченко.

У третій ротації навчання в Інституті Кримінально-виконавчої служби у Києві взяли участь капелани УГКЦ.

2016 року пройшли заключні виклади і вручення сертифікатів в’язничним капеланам, які завершили курс для здобуття базоого рівня компетентності у пенітенціарній справі. Навчання відбувалося в Інституті Кримінально-виконавчої служби у Києві й у Білоцерківському училищі професійної підготовки персоналу ДКВС України. З 19 до 22 вересня на третю ротацію душпастирської підготовки з'їхалися близько 50 капеланів різних конфесій. Після викладу дисциплін капелани пройшли тестування рівня засвоєння матеріалу. Серед них 7-ро - представники Пенітенціарного душпастирства Української Греко-Католицької Церкви. 

Програма навчального курсу пенітенціарних капеланів була сформована й узгоджена, відповідно до п. 3, Статті 128-1 Кримінально-виконавчого кодексу України "Організація душпастирської опіки засуджених", в результаті спільної наради представників навчальних закладів Державної Кримінально-виконавчої служби України (ДКВС) і Душпастирської ради при ДКВС у лютому – березні 2016 року. Курс обіймає чотири модулі компетентності:
  • правовий
  • режимний
  • асихолого-педагогічний
  • душпастирський

якую Богу за цей тиждень, який я провів у Києві. Хочу подякувати усім хто причинився до створення курсів для в'язничних капеланів, а саме Інституту кримінально-виконавчої служби та усім хто навчав нас впродовж тижня, а головно Тамарі Кушніровій, Надії Калашник, та Максиму Палию. Особливу подяку віддаю отцям Ігорю Пагуличу та Роман Атаман за приємно та корисно проведений вільний час. Від отців я дізнався багато нового про служіння на місійних теренах України. Отці є дуже щирими, відкритими, і справді високодуховними. Ну і звичайно, наш отець Олексій - військовий і в'язничний капелан, який завжди був поруч і залишається поруч і тепер. " - поділився брат Олег Нестор, керівник відділу пенітенціарного душпастирства Львівської Духовної Семінарії. Служіння духовенства в пенітенціарних установах надихає персонал і цілковито перемінює мікро-клімат відносин серед людей. Це рівно стосується як ув’язнених, так і службовців. На тлі професійної деформації й вигорання, притаманних пенітенціарній службі, душпастирський супровід персоналу дає можливість шляхетного відновлення працівників кримінально-виконавчої сфери і, як наслідок, їх більш витривалого й корисного служіння.

Християнські Церкви мають тривалу і безперервну традицію пенітенціарного служіння. Нині спеціально підготовлені представники релігійних конфесій співпрацюють з державою на засадах соціального партнерства у зціленні причин і наслідків злочинності.

Пенітенціарна ідея, що лежить в основі тюремного служіння, сприяє примиренню та інтеграції громадян, покараних за кримінальні злочини. Аби систему покарань перетворити на пенітенціарну, необхідно послідовного впровадження більш відкритої для суспільства системи. У реформуванні кримінально-виконавчої служби – велика роль закону про капеланство, який поетапно впроваджується. Триває праця над законодавчим врегулюванням виконання у колонія й у слідчих ізоляторах.

*Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання діяльності священнослужителів (капеланів) в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України» (14 травня 2015 року, № 419-VIII, Голос України від 10.06.2015 — № 101

вівторок, 20 вересня 2016 р.

Круглий стіл: «У пошуках оптимальної моделі пенітенціарної діяльності в Україні: від людини до системи»

20 вересня 2016 року в Інституті кримінально-виконавчої служби відбувся круглий стіл на тему «У пошуках оптимальної моделі пенітенціарної діяльності в Україні: від людини до системи».

Науковий захід було проведено Інститутом кримінально-виконавчої служби спільно з Душпастирською радою при ДПтС України. У круглому столі брали участь представники апарату Державної пенітенціарної служби України, обласних управлінь, навчальних закладів, священнослужителі різних релігійних конфесій, науковці, громадські діячі та ін. З привітанням  до учасників заходу звернувся начальник Інституту кримінально-виконавчої служби, доктор юридичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, доцент генерал-майор внутрішньої служби Бараш Є. Ю. Він наголосив на традиціях нашого навчального закладу щодо наукового обґрунтування актуальних питань розвитку кримінально-виконавчої служби.

На круглому столі обговорювалися такі проблемні питання: філософські засади пенітенціарної діяльності і пенітенціарної політики; необхідні особистісні якості персоналу нової формації (працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та служби пробації); роль християнської духовності у формації пенітенціарія; формальні вимоги до різних категорій персоналу; запобігання професійній деформації працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і працівників пробації; соціальні гарантії, правове закріплення професії працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і служби пробації; рекомендації та пропозиції щодо внесення змін до Національного класифікатора України «Класифікатор професій» у розділі «Професіонали» тощо.

Наочним прикладом суттєвих змін у системі виконання кримінальних покарань, відходу від «прорадянської» політики був виступ колишнього політв’язня, а нині правозахисника, члена української Гельсінської групи В. Овсієнка. Дискусія, яка за цим послідувала, продемонструвала, що за останні роки поступово змінюються зміст, форми та мета покарання.

Багато часу було приділено в обговоренні саме ідеальному працівнику пенітенціарної системи після її реформування. У рамках підготовки круглого столу науково-дослідним центром з питань діяльності органів і установ ДПтС України Інституту кримінально-виконавчої служби було здійснено дослідження міжнародних стандартів кваліфікаційних вимог до працівника установ виконання покарань, а також скринінг-дослідження бачення вимог до персоналу оновленої кримінально-виконавчої служби діючими працівниками служби та різними групами суспільства.

На підставі проведеного заходу було розроблено відповідні рекомендації, які в подальшому будуть надіслані до профільного підкомітету Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Душпастирської ради при Державній пенітенціарній службі України та інших зацікавлених суб’єктів реформування кримінально-виконавчої служби.

http://ikvsu.kvs.gov.ua/

У Києв відбувся круглий стіл «У пошуках оптимальної моделі пенітенціарної діяльності в Україні: від людини до системи»


понеділок, 19 вересня 2016 р.

Робоча програма круглого столу «У пошуках оптимальної моделі пенітенціарної діяльності в Україні: від людини до системи»



20 вересня
До 10 год.
Прибуття учасників круглого столу до Інституту кримінально-виконавчої служби (м. Київ, вул. Колекторна, 4) та їх реєстрація
10.00-10.30
Відкриття  круглого столу

Бараш Є.Ю. – начальник Інституту кримінально-виконавчої служби, генерал-майор внутрішньої служби

Пастор Вячеслав Когут − представник Душпастирської ради при Державній пенітенціарній службі України, виконавчий директор Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі»
Тема: Портрет пенітенціарія. Якості працівника пенітенціарної системи створюють саму систему

Андрушко І.В. – начальник управління соціально-психологічної роботи з засудженими апарату ДПтС України, полковник внутрішньої служби
10.30-13.00
Виступи учасників:


Аксіологічна природа пенітенціарного служіння та піднесення професії пенітенціарія на якісно новий рівень (керівник відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України, протоієрей Костянтин Пантелей)

                                                                                
Виступ політв’язня (правозахисник, член української Гельсінської групи Овсієнко В.М.)



Пенітенціарна реформа в Україні: проблеми та шляхи вирішення (кандидат наук з державного управління, доцент Ягунов Д.В.)


Міжнародні вимоги до персоналу УВП та пробації. Презентація дослідження пропозиції органів і установ виконання покарань (начальник науково-дослідного центру з питань діяльності органів та установ виконання покарань ДПтС України, доктор наук з державного управління, майор внутрішньої служби Калашник Н.С.)


Запобігання професійної деформації та синдрому «вигорання» працівників установ виконання покарань (заступник начальника управління ДПтС України в Житомирській області, полковник внутрішньої служби Бобриньов А.А.)

Формальні вимоги до різних категорій персоналу (начальник сектору соціально-виховної та психологічної роботи управління ДПтС України в Чернігівській області, підполковник внутрішньої служби Гужва О.І.)



Формування духовно-моральної складової особистості пенітенціарія згідно православної аскези (представник Душпастирської ради при Державній пенітенціарній службі України отець Віктор Яценко)


Історичний досвід радянського часу щодо особливостей формування персоналу виправно-трудових установ (доцент кафедри гуманітарної підготовки Інституту кримінально-виконавчої служби, кандидат історичних наук Крупник Л.О.)


Специфіка соціальної роботи в пенітенціарній системі (старший науковий співробітник науково-дослідного центру з питань діяльності органів та установ ДПтС України Академії ДПтС, кандидат юридичних наук, доцент Іваньков І.В.)


Каяття засудженого як запорука успіху його ресоціалізації (професор кафедри психокорекційної педагогіки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор Супрун М.О.)


Особливості релігійності персоналу ДКВС України (старший викладач циклу психолого-педагогічних дисциплін Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу ДКВС України Пахомов І.В.)


Гарантування прав персоналу під час реформування кримінально-виконавчої служби України (головний спеціаліст по зв’язкам з громадськістю управління ДПтС України у Львівській області Демків М.Б.)
12.45-13.00
Загальне обговорення
13.00-13.10
Загальне фотографування
13.10-13.30
Перерва на каву
13.30-14.00
Підбиття підсумків круглого столу

Пенітенціарії стали учасниками VIIІ Всеукраїнського військового паломництва до Зарваниці


17-18 вересня 2016 р. Б. учасниками VIIІ Всеукраїнського військового паломництва до Зарваниці "Вірних стереже Господь (Пс. 31, 24)" серед інших силовихз структур були також пенітенціарні службовці Львівської, Тернопільської й Івано-Франківської  областей. 



Серед учасників паломництва разом з капеланами - представники Міністерства оборони України, Національної поліції, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Міністерства надзвичайних ситуацій та Державної пенітенціарної служби. Також у паломництві беруть участь військовослужбовці, добровольці, сім'ї загиблих в зоні АТО, курсанти, ліцеїсти військових ліцеїв, волонтери.

Паломництво розпочалося з Молебна перед Зарваницькою іконою Божої Матері у Парафіяльному храмі Пресвятої Трійці. Далі пенітенціарії пройшлися урочистою ходою до скульптури Божої Матері.


Триває Надзвичайний Ювілейний Рік Божого Милосердя. Молитви за мир в Україні. Тому військове паломництво має особливе значення. Таким чином, суспільство демонструє свою підтримку захисникам, які захищають східний кордон і стримують наступ агресора на решту території України.

До святого місця прибули бійці АТО і ті, хто вже повернувся з фронту, військові контрактної служби, учасники бойових дій різних періодів, члени їх сімей, представники ветеранських громадських організацій, волонтери та всі, кого торкнулася війна. Участь в паломництві беруть і віруючі, які у молитві просити божої захисту для бійців і якнайшвидшого повернення миру в Україну», - сказав Юрик.



До VIII військового паломництва виготовлений спеціальний пам'ятний знак для його учасників.

У програмі - молебень перед іконою Зарваницької Божої Матері, урочиста хода до скульптури Богородиці, заупокійна Божественна Літургія по загиблим захисникам України, поминальна хода зі свічками.









понеділок, 12 вересня 2016 р.

КОНФЕРЕНЦІЯ В ПРИЛУЦЬКІЙ КОЛОНІЇ

Життя не стоїть на місці. Воно поспішає весь час вперед, долаючи нові вершини і рубежі. А як бути тим, хто знаходиться в місцях позбавлення волі? Як їм безболісно влитися в життя на свободі після звільнення з установи виконання покарань?

Саме ці та інші питання обговорювали підлітки Прилуцької виховної колонії спільно з представниками Української Греко-католицької церкви. Отець Роман Пушка, протопресвітер Чернігівського УГКЦ організував для вихованців конференцію на тему: «Примирення, ресоціалізація та адаптація неповнолітніх злочинців після звільнення. Труднощі, з якими вони зустрічаються. Виклики для суспільства».

В роботі конференції взяли участь Олександр Луценко – менеджер реабілітаційного центру «Назарет», учасник проекту «Відповідальність починається з мене»; отець Ігор Шабан – голова комісії УГКЦ сприяння єдності християн; Світлана Борисюк, Тетяна Качалова - доценти кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи, кандидати педагогічних наук Ніжинського державного університету ім. М.Гоголя; персонал та вихованці установи.

В ході конференції вихованці вчилися, як поводити себе на свободі без алкоголю та наркотиків, як організувати здоровий та активний відпочинок, куди і на кого піти вчитися після звільнення з колонії. Поговорили вони, звичайно, і про роль церкви в подальшому житті. Хлопці задавали багато питань і – отримали вичерпні відповіді на них.

Прощаючись з вихованцями, отець Ігорь Шабан сказав: «Ми впевнилися, що таких заходів потрібно проводити якомога більше. Саме тут, в установі, ми маємо можливість підготувати їх до життя на свободі, навчити долати труднощі, вирішувати всі можливі питання, що виникнуть там – за гратами. Тож хай Бог дасть цим юнакам Духа Святого в серце, дасть сили не піддатися спокусі на свободі, і стати достойним громадянином українського суспільства».

Робоча зустріч у Римі для підготовки заходів громади УГКЦ у контексті Ювілейного Року Божого Милосердя

8 вересня 2016 року у приміщеннях Патріаршого двору, що на площі Madonna dei Monti, у Римі, з благословення преосвященного Владики Діонісія (Ляховича), Апостольського Візитатора для українців греко-католиків в Італії та Іспанії, відбулася робоча зустріч секретаря Апостольського Візитатора о. Івана Стефурака, пароха громади УГКЦ Св. Муч. Сергія і Вакха у Римі, та монахині Згромадження Святої Анни сестри Едільми Весоловськи, що опікується жінками, заарештованими у поліційному центрі для незаконних мігрантів  із о.Костянтином Пантелеєм, керівником Відділу душпастирства УГКЦ у пенітенціарній системі України, який в тих днях брав участь  у конференції Міжнародної католицької комісії В’язничного душпастирства Європейського регіону (ICCPPC-Europe). 

Отець Костянтин поділився із присутніми пропозиціями щодо духовної опіки над іммігрантами, які опинилися у в'язниці. Отець Іван Стефурак, що є не лише секретарем Апостольського Візитатора, а й Головним редактором християнського часопису українців в Італії "До Світла", розповів про випадки звернення в редакційну пошту ув’язнених українців та про справжні труднощі у тому, щоб дати відповідь на потреби в’язнів, що очікують на візит свого пастиря. Про свій досвід духовної опіки жінками, які перебувають у центрах для нелегальних іммігрантів, що знаходяться у віданні поліції, розповіла сестра сестри Едільми Веселовськи, яка продовжила справу відважної монахині Емілії (Вандич), СНДМ яка розпочинала душпастирське служіння в Ponte Galeria (Понте Галерія) поблизу Риму. 

Ці центри є місцями тимчасового перебування в період встановлення особи перед видворенням з Італії. Нелегали нерідко знаходяться там до півроку. У разі скоєння злочину нелегальний статус мігранта вважається обтяжливою обставиною. Хоча подібні центри не є тюремними закладами, проте умови утримання в них є доволі важкими.

Група обговорила можливі кроки для участі греко-католиків в Італії, духовенства і мирян, у заходах опіки ув’язненими у проголошений Святішим Папою Франциском Дня Ювілею Божого Милосердя для ув’язнених.

Важливо, зазначалося під час зустрічі, щоб віднайшовши наших співгромадян у місці несвободи, нав’язати контакт із парафією в Україні для налагодження духовної та матеріальної підтримки для близьких в'язня, які, на час перебування за ґратами рідної їм людини, втратили годувальника. 

Увечері 8 вересня 2016 року протоієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу душпастирства УГКЦ у пенітенціарній системі України відслужив Божественну Літургію в українській парафії Свв. Сергія і Вакха в Римі. У цей день українська парохія у Римі відзначила 46-ту річницю свого заснування. Саме 8 вересня 1970 року завдяки старанням Блаженнішого Патріаха Йосифа кардинал Анжело Дель Аква, вікарій Святішого Отця для Рима, декретом «Pastoris vigilantis» «ut Christifideles eiusdem Ucrainae Nationis ex variis locis Romam confluentes spiritualibus apte uterentur auxiliis» утворив персональну парафію для українців – католиків візантійського обряду. Цього дня віряни у молитві дякували Богові за дар існування української громади у Римі і в заупокійній молитві пом’янули архиєреїв, ієреїв та численних мирян, які протягом багатьох років послужили у цьому святому храмі.


Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Розповідь сестри Едільми.


Ponte Galeria в околицях Риму – це італійський поліційний центр утримання для визнання і висилки нелегальних іноземних жінок, які працюють без реєстрації і без належної документації, жертв торгівлі людьми й інших жахливих речей цього світу! Щосуботи я приєднуюся до групи сестер з різних католицьких згромаджень, щоб відвідати утримуваних у центрі жінок і дати невелике полегшення їх тривоги й турботи!

Перд тим, як мені о. Іван Стефурак представив ситуацію наших заарештованих жінок мені було відомо, що Сестрам Служебницям першими довелося зустрітися із ситуацією жінок-українок, які періодично опиняються в центрі ідентифікації і депортації (CIE – Centro Identificazione ed Espulsione), у місцевості Ponte Galeria. Подібних центрів на території Італії є 13 і можуть помістити понад 1800 осіб. 

Про українців-заробітчан в Італії чимало пишуть на шпальтах газет і журналів. Українська громада в Італії є п’ятою за чисельністю іноземною громадою. Більшість українців на Апеннінах має легальну роботу, але відсоток заробітчан без документів залишається все ще дуже високим, кажуть дослідники імміграції. І деякі з них у такому становищі опинились не з власної волі. Основною причиною потрапити у такі центри відсутність документів. Тут перебувають жінки та дівчата із багатьох країн світу, серед яких, зокрема, українки, росіянки та з інших країн СНД (Молдавія, Грузія). Більшість заарештованих становлять африканки, здебільшого з Нігерії. 80 відсотків з них стали жертвами продажу і насилля. 



Місія в Ponte Galeria навчила мене, що єдність у різноманітті харизм – сила Церкви і релігійного життя для багатьох громад, багатьох рас й життєвих історій, але коли ми йдемо до місії, ніякого поділу тільки бажання виконати працю милосердя серед цих жінок, життя яких вартує так мало, яких капіталістичне суспільство, яке використовує бідних, щоб збагатити багатих! В Ponte Galeria ми знаходимо Ісуса в особі кожної з них, і Він дає нам силу й радість, щоб продовжити вперед !!!

Сестра Едільма Весоловськи, Згромадження Святої Анни


Історія сестри Емілії, яка розпочинала душпастирську працю з жінками.


Жіночий сектор Ponte Galeria сестри Служебниці НДМ, разом із сестрами інших національностей, почали відвідувати у лютому 2005 року у рамках волонтаріату (с. Текля Гнатюк та с. Діана Олеар. Від осені 2006 року жінок відвідувала також і я. 

Щосуботи сестри приходили сюди, щоб відвідати жінок із метою моральної підтримки та спільної молитви. Одного разу, зустрічаючи сестер у в’язниці, капітан поліції сказав: «Сестри, коли ви приходите сюди, тут проникає промінь сонця». Кілька разів у році сестри організовували святкування з нагоди релігійних та національних свят. 
З виходом нового закону про перебування у подібних центрах у серпні 2009 року, жінкам продовжили термін від 60-и до 180-и днів. Їм доводиться надзвичайно важко передовсім тому, що вони не мають чим займатися. На ґрунті цього примусового «безробіття» жінки часто втрачають емоційну і психічну рівновагу, а то й можуть захворіти серйозною психічною недугою. Свій час здебільшого присвячують на читання книг, бесіди… Тут переплелися долі жінок, які далеко не прості обставини життя змусили «шукати щастя» та засоби проживання на просторах Італії. Пережити цей нелегкий досвід жінкам не просто, особливо тим, які утримуючи свої сім’ї погодилися далеко не на легку роботу. Під час відвідин сестри намагаються розмовляти з жінками особисто, щоб допомогти їм пережити цей важкий період. 

Залежно від обставин, людину можуть депортувати з Італії із забороною в’їзду до країни упродовж 10-и років, або ж особа сама повинна покинути Італію упродовж 5-и днів.  Часто трапляється, що особа може опинитися у Ponte Galeria і кілька разів…

Найбільші труднощі, з якими зустрічаються жінки, наступні:

- Надто довгий період перебування в цьому закладі.
- Часто жінки перебувають в невіданні, якою буде їхня доля – депортують, чи відпустять. 
- Трапився випадок (мабуть не один), коли жінка найняла адвоката, заплативши йому € 5.000, наступного дня була депортована в Україну. Варто запитатися: для чого служать такі адвокати?
- Найчастіше першенство в усьому мають жінки з африканських країн (особливо ті, що просять політичного притулку). 
- Жінки часто просять: дайте нам хоч якусь роботу, ми можемо в’язати, клеїти конверти, чи робити іншу корисну справу. Так швидше пройдуть дні і час не буде втрачений намарно. 
- Ще однією прикрістю для українок є те, що вони працювали для блага тих же італійців, доглядаючи їх батьків, дбаючи про чистоту їх будинків, а тут знаходяться поряд із проституками, які часто можуть вийти з центру набагато швидше. 
- Жінкам є необхідною юридична консультація. Вони скаржаться, що ними ніхто не цікавиться і не допомагає легалізувати свій побут в Італії.

Звичайно, що в ситуації, де знаходяться жінки різних національнoстей і культур з одного боку можна почерпнути збагачення у спілкуванні і взаємопізнанні, але хотілося б більшої взаємної поваги, зрозуміння із боку теж обслуговуючого персоналу – плекання єдності і пошани одні до одних. Жінки разом зі сестрами моляться, читають Святе Письмо та стараються розуміти: якщо Господь  допустив цей нелегкий досвід, - вони мають чогось навчитися і зміцніти у вірі та життєвій мужності. Вони вчаться розуміти, що все, що Господь посилає – їм на користь. У світлі молитви та Божого Слова вони навчилися миритися із своєю долею, переоцінюють вартості, заради яких живуть, пізнають своє людське та християнське покликання, шукають Господа і пізнають любов Отця, якому відомі «всі наші дороги». 
Незважаючи на складні моральні умови жінки плекають у серці надію. Адже вдома залишилилися діти, сім’ї, в багатьох випадках розбиті. Суботньої молитви та зустрічей тут чекають. У спільній молитві людські серця поринають у Боже милосердя з довірям, що завтра буде кращим. 

с. Емілія Вандич, СНДМ