Шукати в цьому блозі

субота, 28 січня 2017 р.

Виступ різдвяного вертепу для пенітенціаріїв відбулася у Києві

27 січня - в стінах Київського слідчого ізолятора, що на Лукянівці, залунала коляда. Веселі хлопці та дівчата, з великою яскравою зіркою та музичними інструментами несли світло Божої любові в людські серця.
Колядники, а саме театральний колектив студентів Львівського національного аграрного університету, приїхали до Києва разом зі своїм керівником Оксаною Качмар та духовним провідником, о. Іваном Венгрином, головою Центру академічного душпастирства, що діє при університеті. Днем раніше колектив виступав на ІІ Всеукраїнському фестивалі «Студентська коляда», що відбувся в Київському кооперативному інституті бізнесу і права. Наступного дня студенти під проводом с. Василії Гальцової, виступити перед персоналом слідчого ізолятора.
с. Василія (Гальцова), ЧСВВ

четвер, 26 січня 2017 р.

В’язниці, як дзеркало суспільного сумління

Бути поруч, незважаючи ні на що; давати надію, попри замкнутість та відчуження; сподіватися на покаяння та переосмислення, часто не вловлюючи навіть проблисків віри. Розмова з керівником Відділу душпастирства в пенітенціарній системі України Патріаршої курії УГКЦ отцем Костянтином Пантелеєм відкрила зовсім інший вимір священнослужителів, волонтерів, ув’язнених.
Існування в’язничної системи ― це можливість для Церкви проявити весь потенціал, яким Господь наділив її у справі милосердя. В’язниця, я переконаний, ― єдине на землі місце, де всі заклики до милосердя щодо душі і тіла можна виконати водночас: „нагодуй голодного; напій спраглого; зодягни нагого чи того, хто не має пристойного одягу; відвідай того, хто знаходиться у в’язниці…“, — розпочав розмову отець Костянтин.

Навчи віри та добра того, хто не знає

Ув’язнення злочинця, на перший погляд, вирішує проблему, бо за зло має покарання. Та чи можливо виправитися в середовищі таких самих правопорушників? Адже в’язниця, навіть в ідеальному суспільстві, перетворюється на консервування злочину, плекання злоби та бажання помсти. Тому, аби хоч трохи змінити ситуацію, мусимо бути присутніми серед цих людей, щоб вони розуміли ― ми їх підтримуємо в усьому, крім гріха.
Безумовно, велике значення має безпосереднє душпастирство, коли священик сам на сам спілкується з ув’язненим, може вислухати, порадити. Та душпастирство ― це й сама присутність священика, яка засвідчує, що ці люди не забуті. Зрештою, така моральна підтримка необхідна і персоналу в’язниць. Адже в час служби вони до певної міри теж мають обмежену свободу.

Умов грішника й поверни його з погибельної дороги на добру

Найважче з тими, хто отримав великі вироки чи пожиттєві терміни за вчинені найважчі злочини. Вони потребують духовної підтримки та водночас ― на краю відчаю і цинізму. Адже, що глибша психологічна рана, то більше відчуження. Тому до них священик повинен бути найбільш терпеливий.
Особливо складна категорія в’язнів, ті що вчинили злочини сексуального характеру. Такі люди відбувають подвійну покару: суспільну ізоляцію та жорстоке поводження з ними самих засуджених. До тих, з ким непросто працювати, належать і неповносправні в’язні, які мають серйозні психічні відхилення, а їх судять, як осіб, що можуть відповідати перед судом.
Непросто категорія — неповнолітні. Зараз кримінально-процесуальний кодекс дещо пом’якшив ставлення до злочинів малолітніх, тож їх кількість зменшується. Згідно зі статистикою, на вересень минулого року в Україні було 316 таких ув’язнених. Та ті, кого осуджують, мають важчі злочини і отримують великі терміни.

В’язниця, навіть в ідеальному суспільстві, перетворюється на консервування злочину, плекання злоби та бажання помсти

Це особливе середовище, де необхідна постійна дбайливість. А в нашій країні брак саме системної і професійної роботи з неповнолітніми ув’язненими. Проблема й в тому, що більшість тих, хто опиняється за ґратами — шістнадцятилітні. Тобто вже за два роки вони опиняються у дорослих тюрмах, а спілкування зі злочинцями з різним „стажем та статусом“ їх ще більше криміналізує. Знаю чимало випадків, коли ті, хто опинявся після дитячих колоній у дорослих в’язницях, потрапляють туди знову за нові злочини, часто й жорстокіші.
Тому, аби уникнути такого поглиблення у злочинний світ, неповнолітні засуджені мали б перебувати в окремих закладах. З ними потрібно працювати індивідуально, бо різні злочини потребують різної терапії. І це мали б бути професійно підготовлені соціальні психологи, педагоги, які передовсім хотіли б морально зцілити таких осіб.
Жінки-в’язні ― вразлива категорія, особливо неодноразово засуджені. У нашій Церкві створений центр адаптації для жінок. І понад тридцять колишніх засуджених перейшовши через цей центр. Значна частина з них знайшли себе і залишаються закоріненими в життя Церкви.
Шанси на моральне одужання та легшу адаптацію в’язнів дає мііжконфесійний підхід до роботи з позбавленими волі, коли пастирі виступають перед в’язнями одноголосно.

Молись за нього Богу, щоб допоміг йому

Та душпастирство — це не лише священик, а в значній мірі — волонтери. Впродовж багатьох років ми спостерігаємо, наскільки важлива присутності вірних. В’язні часто сприймають священиків, як людей, які ведуть якийсь особливий спосіб життя, недосяжний іншим, натомість, коли приходять волонтери — різні люди, з різних соціальних груп, із власними проблемами і показують, що з Господом виходять із різних труднощів, це дає надію на зміни.
Ніколи не забуду запитання, яке на порозі колонії задавали засуджені, проводжаючи нас: „невже вам не заплатили за те, що прийшли до нас?“. Тобто ті люди не могли повірити, що хтось добровільно, пожертвувавши власним часом, може прийти аби провести час з ними. Це дає їм усвідомлення, що можуть бути для когось важливими.
В нас є чимало людей, які допомагають проводити різні акції зі збору всього необхідного для ув’язнених, готувати той чи інших захід. Таке волонтерство необхідне, як свідчення суспільної солідарності. Складніша систематична робота. Є помічники капеланів, які в той чи інший спосіб долучаються про проведення реколекцій, євангелізації. Вони потребують ґрунтовнішої підготовки. Та в будь-якому випадку, готуючи волонтерів до спілкування з ув’язненими, акцентуємо на моральній стороні. Адже кожен має власні уявлення про в’язницю, тож інколи виникають ситуації, коли волонтер прийшовши туди вперше, відчуває певне напруження, а це, відповідно, відображається на спілкуванні. Важливо поводитися природно, невимушено, щоб ніхто не відчував дискомфорту.

Не варто якогось одного священика „закривати“ у в’язниці. Він має бути закорінений у життя парафіяльної спільноти, а попри те здійснювати службу в’язням

Та мушу наголосити, що підтримка в’язнів корисна і тим, хто допомагає. Адже завдяки цьому глибше усвідомлюємо, що таке гріх і це сприяє духовному зростанню, усвідомленню повноти і значимості свободи, а також мотивує перемагати спокусу, долати зло у власному серці. Навіть парафіяльне життя стає ціннішим, глибшим і більш усвідомленим, коли серед різних ініціатив служіння є час для в’язнів.
Важливим питанням є також залучення більшої кількості священнослужителів. На разі в нашій Церкві є 34 капелани, які здійснюють систематичну душпастирську роботу. Та найефективніше, якщо є певна ротація капеланів, щоб вони мали можливість відновити сили задля ефективнішої допомоги. Обстоюю думку, що не варто якогось одного священика „закривати“ у в’язниці. Він має бути закорінений у життя парафіяльної спільноти, а попри те здійснювати службу в’язням. Це збагачує еклезіальне життя спільноти і цілої єпархії, а також дає можливість більшої співпраці з волонтерами.

Від серця прощай тим, хто тебе образив

Глибше усвідомлення таємниці Церкви полягає в зацікавленні в житті одне одного. Щоб подолати відчуження щодо людей, які вчинили злочини, варто пам’ятати слова Папи Франциска при зустрічі 23 жовтня 2014 року у Римі з делегатами Міжнародної асоціації кримінального права. Що існує так званий популізм, коли ми готові призначити найбільшу кару за будь-який злочин і покладаємо відповідальність виключно на людей, у яких проявилося це зло, скидаючи з себе відповідальність причетності до різних тенденцій і настроїв зла. Оздоровлення суспільства можливе, якщо будемо реагувати на болі і потреби кожної особи. Папа звернув увагу на те, що поняття „вершити правосуддя“ не означає „покарання задля покарання“, а має на меті „перевиховання винуватця“ ― „дійсне покарання не існує без надії“.

Утіш і розваж засмученого

Наша Церква з ув’язненими працює в багатьох напрямах. На жаль, досі нема жодного реабілітаційного центру для чоловіків, хоча, вважаю, що ми давно визріли для цього.
Важливим напрямом підтримки позбавлених волі є служба листувань. У Києві з 1992 року діє громада Святого Микола Чудотворця, яка постійно підтримує зв’язок і відстежує позитивні зміни та процес розвитку цих людей. Окрім цього спонукуємо семінаристів створити програму Впровадження до Святого Письма, щоб у листах пояснювати в’язням Боже слово.
До підтримки засуджених залучаємо людей різних спеціальностей. Та, наприклад, серед волонтерів є чимало фахових правників, які розуміють проблему кримінального права і виконують правозахисні та юридичні функції. Також є волонтери-медики — для наших тюрем це особливо актуально. Минулоріч успішно провели акцію перевірки зору ув’язнених і тим, хто потребував, закупили окуляри. До роботи з в’язнями залучаємо педагогів, психологів, соціальних працівників.
Є також люди, які допомагають в’язням відкривають у собі творчі здібності, особливо це актуально в дитячих колоніях. Досить часто засуджені відкривають у собі таланти в декоративно-прикладному чи образотворчому мистецтві. Я бачив, як неповнолітні в’язні вчилися вишивати різними стилями, бісером у супроводі майстрині у Кременчуцькій виховній колонії. Такі вміння урізноманітнюють їхнє перебування у в’язниці та змінює характер, виховуючи наполегливість і естетичні насолоду від роботи.

Багато хто співає, що теж сприяє духовному розвитку. Велику підтримку маємо від Братства козацького бойового звичаю „Спас“. Вони для неповнолітніх засуджених у літній період організовували козацькі розваги спортивні змагання, що сприяло вихованню духовності і патріотизму.
Тобто ведемо досить масштабну діяльність, та ще більше необхідно робити. Тому завжди раді різним суспільним ініціативам з підтримки засуджених та тих, хто відбув покарання.
Розмовляла Наталія Павлишин
http://dyvensvit.org/statti/rozmovy/1006175/

вівторок, 24 січня 2017 р.

До засуджених Мелітопольської УВП управління ДПтС України в Запорізькій області (№144) завітали представники релігійної організації

22 січня 2017 року Мелітопольську установу виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№144) відвідали представники Української Греко-Католицької церкви з душпастирства з Різдвяним хоровим вокальним концертом, мета якого полягала у підвищенні морально-етичного вигляду засуджених.

У ході заходу виконували різдвяні пісні, проводили бесіду про народні звичаї та традиції святкування Різдва Христова. Вихованки також заспівали колядки, які вони вивчали на вокальному гуртку.

З теплими словами звернувся до засуджених отець Олександр та наголосив на тому, що багатим треба залишатись у душі та серці, жодні скарби не замінять чистоти духовної.

Анжела Телегіна, 
Мелітопольська установа виконання покарань
управління ДПтС України в Запорізькій області (№144)

понеділок, 23 січня 2017 р.

23 січня 2017 року капелан Юрій Стронянський відвідав виправну колонію №105 с. Дар’ївки з Йорданським Благословенням для персоналу і засуджених!






Для неповнолтніх Прилуцької виховної колонії передали збірку року Божого милосердя

Після свята Водохреща, на Івана Предтечі 20.01 2017 року до колонії завітав священик Димитрій Горнакевич із дарами. Пакунки із засобами ігієни отримав кожний вихованець (а їх всіх є 79):  шампунь, станок для гоління, мило господарське (для прання особистих речей), мило для рук, зубну щітку і  зубну пасту і пару шкарпеток.

Завершенню збірки посприяв щирий дар громади храму св. Василія Великого, що в Києві у розмірі 3394грн. А громада храму Трьох Святителів, що у м. Бровари зібрала 30 вже готових наборів, 10 пар шкарпеток і 4 пари рукавиць. Окрім того на картковий рахунок капелана доброчинці переслали 2100 грн. 


о. Дмитро звернувся до доброчинців: "Переконаний, що наша жертовність, буде зауважена Господом, і Він щиро віддячить усім, хто долучається до добрих діл і обдарує кожного своїм милосердям, миром, радістю і великим щастям. Того Вам усім від щирого серця бажаю!!!"

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

четвер, 19 січня 2017 р.

В Івано-Франківській УВП №12 молитовно відзначили Богоявлення Господнє

У четвер, 19 січня, в Івано-Франківській установі виконання покарань №12 відбулася святкова Служба Божа з нагоди празника Богоявлення Господнього, яку відслужив о.Арсен Панчак, референт пенітенціарного служіння Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та сотрудник храму Зіслання Святого Духа м.Івано-Франківська. Опісля, на подвір'ї слідчого ізолятора, де розташована каплиця Св.Миколая відбулося Велике Водосвяття для працівників та в'язнів цієї установи. На завершення о.Арсен привітав присутніх зі святом і побажав усім процівникам УВП пам'ятати про святість душі, яку кожний отримав в Св. Тайні Хрещення та завжди віддавати своє життя під опіку Триєдиного Бога.


Інформаційний центр Молодіжної комісії
Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Свято Просвіщення відзначили у пенітенціарних установах на Київщині

19 січня 2017 року з Йорданською водою, освяченою після Святочної Літургії на Аскольдовій Могилі, до Київського слідчого ізолятора завітав о. Костянтин Пантелей. Натоятель громади Св. Миколая Чудотворця мітрофорний протопресвіер Ігор Онишевич подбав про те, щоб в'язням було передано 10 6-літрових фляг. Капелан відвідав персонал, ув'язнених чоловіків, неповнолітніх, жінок, та хворих у мед-частині. В'язні почули проповідь на основі опису події Хрещення у 1 главі Євангелія від Івана
29. Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.
30. Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.
31. І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він.»
32. Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.
33. І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, - той і христить Святим Духом.
34. І я бачив і засвідчив: Він - Син Божий.»

Подія Богоявлення, отже співвідноситься з нашим Хрещенням і тому наслідки спасенного приходу у світ Сина Божого діють в нас через Хрещення, якщо ми залищаємося вірними покликанню.

Цього самого дня благословення Хрещенською водою отримали також засуджені, утримувані у дисциплінарному ізоляторі, хворі в'язні з Міжобласної відомчої лікарні у Бучанській ВК № 85.  О. Костянтин завітав до кожної палати зі словом проповіді і благословенням.


Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

неділя, 15 січня 2017 р.

Вістку радісну несемо у в’язницю

12 січня діти Марійської дружини з вертепом відвідали засуджених жінок у Збаразькій ВК №63. Продовжуючи тему соціального служіння маленькі волонтери принесли радість народження Божого Дитятка – маленького Ісусика до тих, хто не має можливості сповна відчути присутності свята. Спочатку, в каплиці великомученика Димитрія, що знаходиться на території установи, для засуджених жінок був відправлений молебень на початок нового року і ув’язнених привітали з Різдвяними святами. Потім для всіх жінок, які відбувають покарання у ВК №63, а також працівників закладу відбувся святковий концерт – Різдвяні зустрічі. Слова Ангела і маленького пастушка розтопили серця жінок і вони дуже уважно слухали маленьких акторів. Чудова гра воїна і жорстокого Ірода захопила глядачів. Мудрі слова царів заставляли задуматись над собою. А жартівлива гра хитрого жида розвеселила всіх присутніх. Колядки, які звучали у вертепі підхоплював весь зал, і линула спільна коляда для прослави Божого Сина. Керівники закладу подякували маленьким акторам і вручили їм солодощі.

Надія Тхір

середа, 11 січня 2017 р.

Капелан відвідав в'язнів у лікарні

7 січня 2017 року священик Костянтин Пантелей привітав персонал Бучанської виправної колонії № 85 з Різдвом, передавши Вифлеємський вогонь миру, один із важливих символів сопричасності усіх віруючих з радістю приходу у світ Спасителя Господа нашого Ісуса Христа. Візит в установу завершився традиційним відвідуванням хворих в'язнів, що перебувають на лікуванні в Міжобласній лікарні пенітенціарної системи. Разом з різдвяним привітанням в'язні отримали Вифлеємський вогонь і календарі, придбані коштом доброчинців.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Різдвяний вертеп побував в УВП 14 у Кропивницькому

Настоятель парохії Різдва Предтечі і Хрестителя Господнього Івана у м. Кропивницькому о. Іван Третяк 9 січня 2017 року завітав з різдвяним вертепом та просфорою до установи виконання покарань № 14. Найперше привітання отримали пенітенціарії, що перебували на посиленому режимі несенння служби. Відтак колядники відвідали й привітали з Господнім Різдвом ув'язнених. Пичетність вірних УГКЦ до служіння хворим, ув'язненим, військовим у шпиталях, сиротам і усім людям у потребі - в пріоритеті служіння громади, що робить її живою християнською спільнотою, вважає о. Іван.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Для в'язнів Івано-Франківської УВП №12 було організовано Святу Вечерю

В Навечір'я Різдва Христового, 6 січня, для ув’язнених Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) було організовано Святу Вечерю. На початку о.Арсен Панчак та о.Василь Сливоцький, сотрудники храму Зіслання Святого Духа (м.Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 105, парох о.Віталій Дем'янець) та в'язничні душпастирі УВП №12 провели спільну молитву та поблагословили трапезу, яку приготували в'язні. Також для ув’язнених до Святої Вечері було передано Вифлеємський Вогонь Миру. На завершення усі разом заколядували прославляючи народження Ісуса Христа.

У суботу, 7 січня, з нагоди празника Різдва Христового ув'язнені спільно помолилися Службу Божу, яку відслужив о.Арсен Панчак.

Інформаційний центр Молодіжної комісії
Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

вівторок, 10 січня 2017 р.

Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії відвідав в'язнів у камерах дисциплінарного ізолятора Львівської виправної колонії 48

6 січня до ЛВК 48 завітали отець Петро Терлецький і Назарій Петрів, які організували так звану "Вифлиємську гостину" для ув'язнених. Волонтери принесли засудженим кутю, пампухи та інші святкові страви. На цьому Святвечорі був також і капелан цієї установи - отець Тарас Мирка. В'язні отримали не лише їжу, а також і духовну поживу зі слів привітання і благословення владики Венедикта, єпископа-помічника Львівської Архиєпархії. Гучна коляда лунала у камерах Дисциплінарного Ізолятора колонії, а також серед госпіталізованих засуджених в установі. В сам день Різдва Христового, ув'язнені молилися Божественну Літургію, яку очолив отець Юрій Цюпка - військовий капелан Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла. Отець привітав засуджених з Різдвом Христовим і пригадав, що наші серця мають бути яслами, де народжуватиметься Ісус. По завершенні Літургії усі з радістю на устах прославляли Христа колядами. 

                                      
 брат Олег Нестор

субота, 7 січня 2017 р.

У день Різдва Христового пластуни принесли Вифлеємський вогонь миру ув'язненим.

У день Різдва Христового пластуни принесли Вифлеємський вогонь миру близько 500 ув'язненим. У каплиці Праведного Іова Багатостраждального ві

четвер, 5 січня 2017 р.

Напередодні свята Господнього Різдва Вифлеємський вогонь миру отримали пенітенціарні службовці

Члени Пласту, Національної скаутської організації України, Ксенія і Назар Шемберко передали Різдвяне Світло 6 січня 2017 року для працівників апарату Державної кримінально-виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління ДПтСУ у м. Києві та Київській області та у Київському слідчому ізоляторі. Супроводжували їх священики члени правління Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» о. Євген Затірка (УПЦ КП) та о. Костянтин Пантелей (УГКЦ), пастор Дмитро Лавриненко (ХВЄ).

Пластуни представили коротко історію та символіку традиції, а священики в імені Міжконфесійної місії тюремного служіння привітали персонал ДПтС України зі святом Різдва Христового та подарували різдвяні свічки та паперові вертепики. Українській громаді щороку передається Вифлеємський вогонь миру, щоб усі, хто через певні обставини перебуває далеко від родини, могли переживати причетність до Господнього Свята. Усі, хто з огляду на службові обов'язки не зможе розділити святкову трапезу з родиною.

Палаючий вогник символізує очікування в період посту, повну жертовність. Світло є символом тепла, миру та згоди, а також душевного спокою, любові до людей і до світу. Одночасно цей промінчик - це солідарність зі всіма, хто є далеко; солідарність з убогими та єднання з Христом. Традиційно Вогонь зберігається в церкві до Йордану –  до 19 січня.

світлини з події:


Привітання з Різдвом у Київському Управлінні ДПтС.


Різдвяні свічки разом з Вивлеємським світлом.


Пластун Павло і о. Костянтин.


Пластун Павло запалює Різдвяне світло для персоналу ДПтС.


Психологи ДПтС приймають Вивлеємське світло.


Вифлеємське світло буде у Черговій частині ДПтС.

Пластуни у Центральному апараті ДПтС України.


Світло передається до чергової частини ДПтС.


У приміщенні клубу Київського слідчого ізолятора.


о. Євген Затірка


Чергова частина Київського слідчого ізолятора.


 біля чергової частини Київського слідчого ізолятора.

вівторок, 3 січня 2017 р.

1 січня 2017 року у каплиці Праведного Іова на території Київського слідчого ізолятора відбулася зустріч зі священиком з нагоди святкування приходу нового 2017 року: о. Костянтин Пантелей бесідував з присутніми про сенс границь часу, покладених Творцем споконвіків як зміна днів, місяців і років. Мова йшла про сенс і повноту короткого людського життя, до усвідомлення яких кличе нас Господь. Відтак відбулося моління на новий рік, в якому прозвучали подяки за рік минулий та надія на Боже Благословення у прийдешньому 2017 році.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.