Шукати в цьому блозі

середу, 26 квітня 2017 р.

Навчання в'язничних душпастирів проходить у Києві в Інституті Кримінально-виконавчої служби

З 24 по 27 квітня 2017 р. у Києві відбуваються міжконфесійні навчання для тюремних душпастирів (капеланів), які організовує Державна кримінально-виконавча служба. Участь у навчальному вишколі беруть отець Юрій Кролевський та отець Максим Кролевський, священнослужителі Української Греко-Католицької Церкви з парафії Пресвятої Тройці, що у м. Полтава.

За цих кілька днів викладачі Інституту кримінально-виконавчої служби діляться своїм багатолітнім досвідом праці та намагаються  допомогти тюремним капеланам різних конфесій зрозуміти специфіку служіння в установах виконання покарань. 

"Таке навчання є дуже корисним, - зауважує отець Юрій Кролевський, настоятель
Свято-Троїцького храму у м. Полтава - бо ми спільно, як Церква та Держава, шукаємо та віднаходимо шляхи для того, щоб якнайкраще послужити тим людям, які перебувають у місцях позбавлення волі". 

Також священик розповідає, що вже укладена угода про співпрацю між Державною установою "Полтавська установа виконання покарань" № 23 та парафією Пресвятої Тройці УГКЦ у м. Полтава. 

Слід зазначити, що крім теоретичного курсу, тюремні капелани мають можливість отримати добрий досвід від осіб, які стояли біля витоків запровадження законодавчої бази та організовували роботу кримінально-виконавчих установ.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

вівторок, 25 квітня 2017 р.

Жінка-в’язень

Кожен з нас вийшов з дитинства. І, мабуть, найяскравіші спогади у житті – це дитячі роки. Але, коли їх у тебе відібрали, як у більшості заcуджених жінок, які народились у неблагополучних сім’ях. У родинах, де не було моральних цінностей, де батьки зловживали алкоголем, а мале дівча було залишене без догляду і опіки , часто голодне і у фізичному знущанні. Або ще гірше: мати просто відмовилась від свого дитятка і воно стає державним, де пізнає умови утримання в дитбудинку. Ці малі оченята могли бачити п’яні дебоші, наркоманів батьків і найжахливіше – вбивство батьком матері чи навпаки. І обов’язок в’язничного капелана відшукати щось яскраве, морально чисте і добре у дитячих спогадах жінок. Відкрити їм таємницю любові Бога до них у тих умовах коли була втрачена любов батьків і суспільства. На образі дитячих літ Ісуса і Марії формувати, а не ламати  нову особистість у жінки-в’язня , рзмовляючи з нею про її дитинство, і тим звільняти її від страшного болю. Вводити її духовно, психологічно через спільну молитву і стан дитини Божої. Переконувати, що незважаючи на зовнішні фактори виживання, у дитинстві Бог не покидав її і цим можуть послужити яскраві спогади Божої опіки. 

Коли капеланові вдалося прищепити у засудженій почуття, що Бог її любить і ця Божа любов уже потрохи відчутна у її серці. Постає питання чи мала б засуджена залишити Божу любов у своєму серці, для того щоб пізніше з нею ділитись з іншими? Як? Через Тайну Хрещення . Адже великий процент засуджених є не охрещений. Через катехитичні правди і молитовну практику капелан повинен вивести засуджену із темряви минулого дитячих літ і через Тайни Хрещення  і Миропомазання запровадити у світле відчуття Божого дитинства, навіть, через зміну зовнішніх обставин. Запропонувати комусь з офіцерів чи іншої обслуги в’язнів стати хрещеними батьками засудженої. Для того, щоб вона могла відчути внутрішню переміну, через зовнішні чинники, якщо ти стаєш іншим, то й світ навколо тебе змінюється.
Другий етап, якщо капеланові вдалося відшукати у серці засудженої Божу любов. Він приступає до пошуків в який спосіб і з ким засуджена ділилась чи хоче поділитись цією любов’ю.

Отже, ми з дитинства переходимо у роки юності і зрілості: дівчина, яка повинна закохуватись і жінка, яка повинна любити. І тут знов є небезпека болю. Тому, що в більшості ці дівчата зазнали грубого насильства, змушені були виживати, заробляючи легкою поведінкою , переживати зради, шукати насолоди у наркотиках і алкоголі. Але чи любили вони колись, чи когось? Так, вони і зараз продовжують любити, тільки під великим панцером, оскільки їхня любов була покривджена. Ми можемо дивуватись, але засуджені продовжують любити свою матір, яка скалічила їм дитинство, хлопця чи чоловіка, який втягнув у наркотичну залежність і, звичайно, найбільше своїх дітей, якщо вони у них є. обов’язок капелана звільнити цю любов з-під цього панцера. В яки спосіб? Для спілкування з жінками-засудженими у своїм служінні залучити дитячі організації: Марійську дружину, УМХ. З практики свого служіння можу стверджувати, що коли перед засудженими виступають, чи моляться діти або з ними спілкуються, то засуджена стає зовсім іншою у цей момент. Я бачив сльози засуджених, я бачив як деякі з них, не в силі це витримувати, виходили з каплички, бо як самі казали, у середині них щось стискалось і не давало дихати. Ми, як священики повинні пам’ятати, що жінка, де б вона не була є більш емоційною і капелан повинен створювати позитив цих емоцій, бо негативу у їхньому житті достатньо. Також на правах волонтерів залучати молитовні спільноти, які є при парафіях, які обслуговує капелан. Зокрема спільнота «Матері в молитві» може духовно удочерити декількох засуджених і спільно з ними молитись за їхнє звільнення як з темряви духовної так і в’язниці. Створити всі умови духовної родини, де є молитва, спілкування і розуміння. В той же час, якщо є можливість налагодити спілкування з рідними. Створити умови, щоб у час великих релігійних свят засуджені мали можливість очної чи заочної зустрічі. Гарні психологічні і духовні переміни проходять у заслуженої коли вона усвідомлює, що її чекають удома і вона ще потрібна. Тут можна залучити фотографії дітей, чи батьків які залишились на волі , аудіо чи відео звернення рідних до засудженої. В яких ідеться про успіх дітей, чи їх любов до матері-в’язня, або просто життя сім’ї чи родини. 

Великдень 2017 року. Лук'янівська в'язниця
© Світлина Владислава Мусієнка
Якщо капеланові вдалось розбудити це почуття любові, відкрити внутрішній духовний світ засудженої і він бачить чи радше повинен відчути, що небезпечно залишати у такому стані. Чому? Тому що для неї це щось нове, їй невідомо як себе вести, на відміну від минулого почуття агресії, і зовнішньої, жорстокої муженоподібної поведінки вона стає жінкою, ніжною, з почуттями. Але ми, капелани в’язничного служіння, не є лише у своєму альтруїзмі, з нами Христос. Саме у такі миті ми звертаємось до Господа Бога у св. Літургії до якої залучаєм засуджених і вже не ми а Ісус Євхаристійний лише укріплює ці внутрішньо-духовні переміни. Він настільки любить в’язня, інколи стає страшно за суспільство, яке відвертається від в’язнів. Але через свою любов Ісус звільняє в’язнів з духовних кайданів, а суспільство часто залишається в’язнем гріховним. Якою радістю наповняється серце в’язничного капелана, коли засуджена просить про сповідь. Ця сповідь через Божу ласку, часто перемінює самого капелана. Божа сила настільки сильна, що руйнує все це зло, яке накопичувалось десятиліттями, в одну мить. І немовби у купелі народжується нова людина. Ця жінка-в’язень вже є добрим помічником в’язничного капелана, вона і до сповіді покличе до хворої, і допоможе у спілкуванні з в’язнями, приведе їх на пораду і за капличкою пригляне. Вона, жінка-в’язень, пізнавши Бога і Його милосердя, стає апостол кою Ісуса Христа, стає у народженні нової Церкви, Церкви у в’язниці. Спільноти, яка через внутрішнє і зовнішнє зло, чи радше гріх була його невільницю. І хоча назовні ця спільнота продовжує залишатись невільницею, є в’язнем системи виконання покарань, то внутрішньо, духовно вона Церква-в’язнів є свобідною, вільною. І мабуть це і є найбільший обов’язок в’язничного капелана приносити і дарувати внутрішнє звільнення в’язням. Зачитувати вирок Ісуса Христа:»…Прощаю і розрішаю… іди і більше не гріши…»

Тому кожен священик не повинен боятись в’язниці, яку створює суспільство, сміло переступати через її поріг і нести духовне звільнення в’язням. В’язничний капелан – це промінь Божого світла із-за грат, який розсіює темряву гріха і запалює світлий Образ Божий – людину. 

о. Омелян Колодчак, капелан Збаразької ВК 63

понеділок, 24 квітня 2017 р.

Семінаристи Київської Трьохсвятительської Духовної Семінарії УГКЦ стали призерами на Міжнародному курсантсько-студентському форумі

За повідомленням перс-служби Інституту кримінально-виконавчої служби 21 квітня 2017 року на базі Міністерства юстиції України відбувся Міжнародний курсантсько-студентський форум «STUDIO ВЕСНА 2017». Семінаристи Київської Трьохсвятительської Духовної Семінарії УГКЦ взяли участь у цій події серед 10-ти команд вищих навчальних закладів України. Форум був задуманий для формування нової генерації працівників у соціальній і правовій сферах служіння, які вмітимуть взаємодіяти, у майбутньому представляючи інституції органів державної влади та громадянського суспільства.

Від імені Міністерства юстиції України учасників Форуму «STUDIO ВЕСНА 2017» привітав Заступник Міністра юстиції України Денис Чернишов, що здійснює керівництво органами й установами пенітенціарної системи. Форум  мав дві частини: науково-практичну та спортивно-ерудиційну. У першій частині пройшла конференціїя «Суспільство, право, психологія та педагогіка: поступ у майбутнє». У другій спортивно-ерудиційній частині відбулося змагання з міні-футболу: грали семінаристи Олександр Француз, Іван Височанський, Юрій Іленков, Андрій Панчиняк, Павло Тимів, Тарас Микитич; а також інтелектуальні конкурси для визначення найбільш ерудованої команди: семінарію представляли Євген Василик, Вадим ГасановЯрослав Кузишин. Серед членів жюрі був о. д-р Олег Шепетяк.  


У Форумі брали участь команди з 10 вищих навчальних закладів України:
  1. Факультету №2 Національної академії внутрішніх справ;
  2. Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ;
  3. Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова;
  4. Івано-Франківського університету права імені короля Данила Галицького;
  5. Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ;
  6. Національної академії Служби безпеки України;
  7. Інституту кримінально-виконавчої служби.
  8. Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.
  9. Коледжу при Київському інституті інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія»;
  10. Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

У молодіжному форумі взяли участь близько 300 осіб. Серед учасників було 9 докторів наук та 30 кандидатів наук в галузі права, психології, педагогіки, державного управління. В рамках міжнародноо співробітництва гостями форуму були також представники установ виконання покарань та навчальних закладів Чеської Республіки, Республіки Польща, Фінляндії. 

У змаганнях спортивної частини Форуму І місце здобула команда Інституту кримінально-виконавчої служби, ІІ місце – команда факультету №2 Національної академії внутрішніх справ. ІІІ місце – команда Дніпропетровського університету внутрішніх справ.

В ерудиційній частині Форуму призові місці вибороли такі команди:

І місце з мінімальним розривом балів поділили команди Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Національної академії Служби безпеки України та Інституту кримінально-виконавчої служби;
ІІ місце вибороли команди факультету №2 Національної академії внутрішніх справ та Дніпропетровського університету внутрішніх справ;
ІІІ місце посіла команда Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ.

Кубки та дипломи переможців урочисто вручили Заступник Міністра юстиції України Денис Чернишов, голова комісії з ліквідації ДПтС України Сергій Тюлєнєв і начальник Інституту кримінально-виконавчої служби Євген Бараш.

Світлини прес-служби Інституту кримінально-виконавчої служби

четвер, 20 квітня 2017 р.

Великодні відпрви відбулися у Білозерській виправній колонії

На Херсонщині у Білозерській виправній колонії №105 відбулася Воскресна Літургія, після якої о. Юрій Стронянський освятив пасхальні страви й привітав персонал установи і в'язнів із Великоднем. Добре слово пастиря потрібне для кожного християнина, незаоежно від обставин, в яких він опинився. Напередодні Великодніх свят капелан приготовляв засуджених, що виявили потребу, до Таїнства Сповіді. 

Воскресіння Христове – свято особливо шановане та величне. Адже є символом духовного відродження людства та очищення від гріха. Великодні дні зазвичай спонукають усіх віруючих по-новому побачити й відчути себе в світі, вкотре скласти іспит сумління власним вчинкам, бажанням та думкам, стати добрішими, милосерднішими, уважнішими до оточуючих. А для людей, які перебувають у місцях неволі – це час для переосмислення, порозуміння, прощення та каяття. 




За повідомленням Одеської Екзархії УГКЦ

Звіт про результати збірки «Великодній кошик в’язням»

Дорогі у Христі!


Протягом Світлого Тижня ми молилися подячні Літургії в наміренні за усіх доброчинців, що долучилися до події!

ДЯКУЄМО ВАМ ЗА ЩИРУ ПІДТРИМКУ!

ЗВІТ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ЗБІРКИ.

2017 року на "Великодній кошик в'язням" зібрано доброчинцями 17 636.83 грн. 

ПОЖЕРТВИ ГОТІВКОЮ - 9776 грн:
1. Світлана З. - 200 грн.
2. Олена Т. – 500 грн.
3. Зеновій С. – 200 грн.
4. Борис Є. – 550 грн.
5. Ірина Б. - 100 грн.

6. Михайло Д. - 2700 грн.
7. Громада Св. Василія Великого – 5526 грн.

НА КАРТКОВИЙ РАХУНОК переказано 7 860.83 грн. (див. файл MS Excel).
 

 Витрати
1. Паски вагою 300 гр. по 13,50 грн. на 880 осіб закуплені в ТРЦ "Караван" на суму 11 866.50 грн.: 

  • Київський слідчий ізолятор - 530 пасок, 
  • Лікарня у Бучанській виправній колонії - 350 пасок
2. Переказ капелану о. Дмитрк Горнакевичу  для покупки і транспортування пасок на 120 осіб - 1780 грн.
3. Заправка бензином А-95 для доставки пасок - 279,9 грн. .
3. Поїздка групи семінаристів до Прилуцької виховної колонії: оренда авта і харчування - 1900 грн.
4. Поїздка волонтера-оператора Василя Возняка для зустрічі з вихованцями в Прилуках Страсної Суботи - 400 грн.



Решта коштів - 1410.43 грн - підуть на організацію волонтерських заходів у Київській Архиєпархії. Звіт представимо додатково.

о. Костянтин Пантелей

Члени Душпастирської ради взяли участь у круглому столі на тему: «Досвід поліцейського капеланства у США; передумови та доцільність впровадження капеланства в Національній поліції України»

19 квітня 2017 року члени Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України священик Костянтин Пантелей і пастор В'ячеслав Когут взяли участь у круглому столі на тему: «Досвід поліцейського капеланства у США; передумови та доцільність впровадження капеланства в Національній поліції України». Захід був організований спільними зусиллями Національної академієї внутрішніх справ, Інституту кримінально-виконавчої служби й Всеукраїнського міжконфесійного релігійного християнсько-військового братства.

В заході взяли участь поліцейський капелан Девід Дансон та виконавчий директор капеланської служби поліцейського департаменту міста Талса (штат Оклахома) Денні Линчард, представники Всеукраїнського міжконфесійного релігійного християнсько-військового братства, Душпастирської ради при Міністерстві юстиції України, Національного центру правозахисту, викладачі, науковці Національної академії внутрішніх справ та Інституту кримінально-виконавчої служби.

Під час круглого столу капелан Девід Дансон та виконавчий директор капеланської служби поліцейського департаменту міста Талса (штат Оклахома) Денні Линчард представили досвід духовного супроводу персоналу у надзвичайних ситуаціях: загибель близьких, терористичні акти, протистояння поліції і протестувальників. Вони розповіли про основні засади організації діяльності капеланів штату Оклахома з персоналом, особами, які порушили закон, громадськістю.

Багато уваги приділялося ролі капелана та душпастирської опіки в умовах екстремальних ситуацій, таких як: смерть, тяжка хвороба, протистояння масовим заворушенням, застосування зброї чи інших спеціальних засобів, самогубство злочинця або колеги тощо.

Містер Линчард, перебуваючи на капеланській службі 32 роки, зміг надати приклади практичної поведінки в ситуаціях, що пережив сам або його колеги, та пояснити, які моделі діяльності з плином часу показали позитивний результат, а які ні. Роз’яснювалася роль капелана, як медіатора у конфлікті особи з суспільством, законом, жертвою злочину, родичами тощо.

Також капелани поділилися досвідом у запобіганні емоційного та професійного вигорання персоналу, коли вони постійно працюють з такою складною категорією людей як злочинці. Забезпечення конфіденційності та захисту персональних даних у діяльності капеланів.

Саме ці напрацювання досвіду капеланського служіння стали предметом висвітлення та дискусії під час круглого столу.

Зустріч проходила в атмосфері взаємної зацікавленості та викликала надзвичайний інтерес усіх присутніх.

Сподіваємось, що таке співробітництво буде мати продовження.

Висловлюємо свою повагу та дякуємо іноземним гостям!

Науково-дослідний центр з питань
діяльності органів та установ
ДПтС України

середу, 19 квітня 2017 р.

Великодні відвідини в'язнів капеланами Київської Архиєпархії

З нагоди Світлого Свята Воскресіння Христового у Чернігівській жіночій виправній колонії №44, Чернігівському і Новгород-Сіверському слідчих ізоляторах, у Прилуцькій виховній колонії, Київському слідчому ізоляторі та у Бучанській виправній колонії № 85 відбулися святкові богослужіння і відвідування в’язнів. З пасхальними гостинцями від вірян приходять капелани о. Петро Лоза, ЧНІ, о. Дмитро Горнакевич, о. Костянтин Пантелей у супроводі волонтерів, щоб знову і знову відродити в ув'язнених надію. «Наша участь у долях наших співгромадян за мурами пенітенціарних установ має будити нас, спонукати до змін особистого і суспільного життя,» - каже священик Костянтин Пантелей.

Напередодні Великодня 15 квітня 2017 року ієромонах Петро Лоза висповідав жінок, щоб могли причаститися під час Св. Літургії у Свято. У Неділю пасхи та в Світлий Понеділок капелан відвідав також довічнозасуджених у двох слідчих установах на Чернігівщині.  Великої Суботи капелан о. Дмитро Грорнакевич, освятив у Прилуцькій виховній колонії паски для неповнолітніх і для персоналу, який чергував у свято.  16 квітня, на Великдень священник Костянтин Пантелей провів службу в каплиці Праведного Іова Багатостраждального Лук’янівського слідчого ізолятора та привітав з Великодніми святами співробітників установи та ув’язнених. Відвідання ізолятора священник розпочав з привітань співробітників пенітенціарної служби. Відтак у приміщенні харчового блоку були освячені крашанки та паски. Освячені пасочки роздали ув'язненим. Спочатку жіночий корпус, поверх, де обладнані місця для прогулянок. Багато людей просили хрестик, вервечку чи іконку. Серед ув’язнених жінок двоє матерів з немовлятами. У камерах на столах - святкова трапеза. Співробітники пенітенціарної служби постійно поряд. Приходу кожного священика дуже радіють. Охоче відповідають «Воістину Воскрес», уважно слухають слова короткої проповіді.

На свято Господньої Пасхи у рамках акції «Великодній кошик в’язням» було зібрано кошти на паски. Подарунки отримали 1000 осіб у Прилуцькій виховній колонії, Київському слідчому ізоляторі (привітали з Великоднем господарську обслугу, ув'язнених чоловіків, жінок, неповнолітніх, хворих у санчастині, засуджних на довічно чоловіків), а також у лікарні та у дисциплінарному ізоляторі Бучанської виправної колонії № 85. Поруч з капеланами були волонтери Олег Лядик, Владислав Мусієнко, Василь Возняк.

Світлини Василя Возняка і Владислава Мусієнка

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

вівторок, 18 квітня 2017 р.

У Львові семінаристи разом з капеланом принесли привітання з Господньою Пасхою ув'язненим

У Неділю, в день Воскресіння Господнього у Львівській виправній колонії № 48 молилися Божествену Літургію, яку для засуджених служив отець Юрій Цюпка. Опісля Літургії відбулося благословення пасхальних кошиків. Для тих хто не мав змоги зібрати кошик, отець приніс потрібні продукти, які в пожертву склали вірні різних парафій Львівської Архиєпархії, про що подбав отець Тарас Мирка разом із семінаристами Львівської Духовної Семінарії Св. Духа. Майбутні священики і богослови є найкращими помічниками капелана у часі проведення зустрічей з ув'язненими. Через причетність до в'язничного душпастирсва брати пізнають повноту еклезіяльного життя, яке є служінням ближньому у потребі.

Львівська Архиєпархія УГКЦ

Свята Літургія на Великдень у Сокальській в'язниці

На Великдень у новій каплиці Сокальської установи відбулась Божественна Літургія, що завершилася традиційним благословенням вірних й молитвою освячення великодніх страв. Пасхальний кошик в'язням був зібраний завдяки парафіянам храму Святих Апостолів Петра і Павла у місті Сокаль, а також парафіянам храмів Св. Йосафата та Владичиці України у місті Червоноград. Капелан установи о. Андрій Дутчак у проповіді наголосив на таїнстві соборності Церкви, якій не перешкоджають навіть в'язничні мури. "Солідарність віруючих та почуття спільної причасності до великого свята Господнього Воскресіння долають кримінальні звичаї та допомагають ув'язненим переосмислити життєву дорогу, " - вважає о. Андрій.

Сокальсько- Жовківська Єпархія УГКЦ

В Івано-Франківську для в'язнів освятили паски

Щороку ми святкуємо світле свято Христового Воскресіння. Св. Іван Хреститель, одного разу побачивши Ісуса Христа, сказав: «…Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Євангеліє від Івана, 1:29). Апостол Павло у своєму Першому посланні до Коринтян, сказав: «… бо наша Пасха, Христос, у жертву принесений за нас» (Послання до Коринтян 5:7). Вже традиційно для в'язнів установи виконання покарань №12, що в м.Івано-Франківську, відбулася святкова Служба Божа з нагоди Великодня, яку відслужив в'язничний капелан о.Василь Сливоцький. В день Христового Воскресіння сестри ІІІ Мирянського Чину Св. Василія Великого також завітали до ув’язнених, щоб поділитися радісною звісткою про Христове Воскресіння та перемогою Христа над гріхом.

Світлини


Після Св. Літургії о.Василь освятив паски та інші великодні продукти для утриманців установи.

Інформаційний центр Молодіжної комісії Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

неділю, 16 квітня 2017 р.

Радісне очікування приходу Великодня побачив капелан у вихованців у Прилуках

Напередодні Святого Воскресіння Христового Великої Суботи 15 квітня 2017 року о. Дмитро Грорнакевич,  капелан, освятив у Прилуцькій виховній колонії паски для неповнолітніх і для персоналу, який чергуватиме в свято. Протягом Великого посту доброчинцями було зібрано кошти для придбання 120 пасок. 

суботу, 15 квітня 2017 р.

Виставлення Плащаниці у Львівській виправній колонії № 48

У Велику П’ятницю, 14 квітня, в’язничний капелан Львівської Архиєпархії УГКЦ – отець Тарас Мирка, виставив Плащаницю. Перед виставленням засуджені та працівники установи молилися Царські Часи, а відтак отець відслужив вечірню з виставленням Плащаниці. Засуджені та пенітенціарії мають змогу приступити до Святого Полотнища впродовж Великої П’ятниці і Суботи.

Брат Олег Нестор

пʼятницю, 14 квітня 2017 р.

Покладання Плащаниці у в'язничній каплиці в Івано-Франківську

В установі виконання покарань №12 м.Івано-Франківська цьогоріч виставлено унікальну Плащаницю – дерев’яну скульптуру, яка зображає Ісуса, знятого з хреста, зроблену із суцільного дерева. Автором Плащаниці є майстер по дереву п. Іван Гавука, який відбуває покарання в установі.

«Одного разу, після Служби Божої, – розповідає майстер, – о.Василь запитав мене чи міг би я вирізьбити з дерева Плащаницю. Я без всяких роздумів і з радістю погодився. Вдома я робив різні речі з дерева, але ця робота в мене була вперше».

Хоча в молитовній каплиці Св. Миколая, що знаходиться в приміщенні УВП №12 вже виставлялася Плащаниця, проте власної ще не було. Отож працю було розпочато.
«Коли я почав вирізьблювати, – ділиться враженнями п. Іван, – мене охопила цікавість, захоплення… Я не відчував ніяких труднощів і втоми, все робилося дуже легко. В той час я розумів, що з цієї липової дощини повинна засяяти Божа благодать, щоб засуджені змогли прийти і помолитися до Господа у складний період свого життя».

Роботу було завершено на початку Страсного тижня, тож в’язничні душпастирі установи та сотрудники храму Зіслання Святого Духа Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ о.Арсен Панчак та о.Василь Сливоцький звершили освячення Плащаниці у Велику Середу.

Впродовж Великої П’ятниці та Великої Суботи не лише в’язні, але й працівники установи зможуть вшанувати Плащаницю та роздумуючи над жертвою Спасителя наблизитися до Христа і прийняти дар спасіння.

Молодіжна комісія Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

четвер, 13 квітня 2017 р.

У Великий Четвер Папа знову умив ноги в’язням

Рим, Італія. У Ватикані повідомили про те, що у Великий Четвер 13 квітня 2017 р. Папа Франциск відвідав тюремний комплекс максимального рівня безпеки в містечку Паліано, в провінції Фрозіноне, де відслужив Святу Месу «На Господній Вечері», під час якої обмив ноги кільком в’язням. Візит мав виключно приватний характер.

Згадана пенітенціарна установа розташована у середньовічній фортеці в невеликому містечку, що нараховує приблизно 8 тисяч мешканців. Особливістю цього пенітенціарного закладу є те, що в ньому відбувають покарання співробітники органів юстиції, колишніх співучасників мафії У в короткій проповіді Святіший Отець сказав, що Бог любить до кінця. Він закликав їх наслідувати цю любов, навіть перебуваючи у в'язниці. В подяку Папі Франциску за візит в'язні в Паліано (Установі максимального рівня безпеки) подарували ікону

Пригадаємо, що це третій візит до в’язниці, який Папа Франциск здійснив під час Страсного Тижня. Кілька тижнів після свого обрання, у Великий Четвер 28 березня 2013 р., він відслужив Святу Месу «На Господній вечері» в римському виправному закладі для неповнолітніх «Casal del Marmo», а через два роки, 2 квітня 2015 р., – в римському в’язничному комплексі «Ребіббія».

Продовжуючи звичай, започаткований ним це під час служіння Архиєпископом Буенос-Айресу, звершувати це богослуження не в катедральному храмі, але, за його словами, «на периферіях людського існування», 2014 року Святіший Отець здійснив зворушливий обряд обмивання ніг в реабілітаційному центрі «Santa Maria della Provvidenza» для пацієнтів різного ступеня інвалідності, а 2016 – в центрі тимчасового перебування біженців у місцевості Кастельнуово-ді-Порто 30 кілометрів на північ від Риму.

Радіо Ватикану

В’язниці, як дзеркало суспільного сумління

Бути поруч, незважаючи ні на що; давати надію, попри замкнутість та відчуження; сподіватися на покаяння та переосмислення, часто не вловлюючи навіть проблисків віри. Розмова з керівником Відділу душпастирства в пенітенціарній системі України Патріаршої курії УГКЦ отцем Костянтином Пантелеєм відкрила зовсім інший вимір священнослужителів, волонтерів, ув’язнених.
Існування в’язничної системи ― це можливість для Церкви проявити весь потенціал, яким Господь наділив її у справі милосердя. В’язниця, я переконаний, ― єдине на землі місце, де всі заклики до милосердя щодо душі і тіла можна виконати водночас: „нагодуй голодного; напій спраглого; зодягни нагого чи того, хто не має пристойного одягу; відвідай того, хто знаходиться у в’язниці…“, — розпочав розмову отець Костянтин.

Навчи віри та добра того, хто не знає

Ув’язнення злочинця, на перший погляд, вирішує проблему, бо за зло має покарання. Та чи можливо виправитися в середовищі таких самих правопорушників? Адже в’язниця, навіть в ідеальному суспільстві, перетворюється на консервування злочину, плекання злоби та бажання помсти. Тому, аби хоч трохи змінити ситуацію, мусимо бути присутніми серед цих людей, щоб вони розуміли ― ми їх підтримуємо в усьому, крім гріха.
Безумовно, велике значення має безпосереднє душпастирство, коли священик сам на сам спілкується з ув’язненим, може вислухати, порадити. Та душпастирство ― це й сама присутність священика, яка засвідчує, що ці люди не забуті. Зрештою, така моральна підтримка необхідна і персоналу в’язниць. Адже в час служби вони до певної міри теж мають обмежену свободу.
Умов грішника й поверни його з погибельної дороги на добру
Найважче з тими, хто отримав великі вироки чи пожиттєві терміни за вчинені найважчі злочини. Вони потребують духовної підтримки та водночас ― на краю відчаю і цинізму. Адже, що глибша психологічна рана, то більше відчуження. Тому до них священик повинен бути найбільш терпеливий.
Особливо складна категорія в’язнів, ті що вчинили злочини сексуального характеру. Такі люди відбувають подвійну покару: суспільну ізоляцію та жорстоке поводження з ними самих засуджених. До тих, з ким непросто працювати, належать і неповносправні в’язні, які мають серйозні психічні відхилення, а їх судять, як осіб, що можуть відповідати перед судом.

Непросто категорія — неповнолітні. Зараз кримінально-процесуальний кодекс дещо пом’якшив ставлення до злочинів малолітніх, тож їх кількість зменшується. Згідно зі статистикою, на вересень минулого року в Україні було 316 таких ув’язнених. Та ті, кого осуджують, мають важчі злочини і отримують великі терміни.

В’язниця, навіть в ідеальному суспільстві, перетворюється на консервування злочину, плекання злоби та бажання помсти

Це особливе середовище, де необхідна постійна дбайливість. А в нашій країні брак саме системної і професійної роботи з неповнолітніми ув’язненими. Проблема й в тому, що більшість тих, хто опиняється за ґратами — шістнадцятилітні. Тобто вже за два роки вони опиняються у дорослих тюрмах, а спілкування зі злочинцями з різним „стажем та статусом“ їх ще більше криміналізує. Знаю чимало випадків, коли ті, хто опинявся після дитячих колоній у дорослих в’язницях, потрапляють туди знову за нові злочини, часто й жорстокіші.
Тому, аби уникнути такого поглиблення у злочинний світ, неповнолітні засуджені мали б перебувати в окремих закладах. З ними потрібно працювати індивідуально, бо різні злочини потребують різної терапії. І це мали б бути професійно підготовлені соціальні психологи, педагоги, які передовсім хотіли б морально зцілити таких осіб.
Жінки-в’язні ― вразлива категорія, особливо неодноразово засуджені. У нашій Церкві створений центр адаптації для жінок. І понад тридцять колишніх засуджених перейшовши через цей центр. Значна частина з них знайшли себе і залишаються закоріненими в життя Церкви.
Шанси на моральне одужання та легшу адаптацію в’язнів дає мііжконфесійний підхід до роботи з позбавленими волі, коли пастирі виступають перед в’язнями одноголосно.

Молись за нього Богу, щоб допоміг йому

Та душпастирство — це не лише священик, а в значній мірі — волонтери. Впродовж багатьох років ми спостерігаємо, наскільки важлива присутності вірних. В’язні часто сприймають священиків, як людей, які ведуть якийсь особливий спосіб життя, недосяжний іншим, натомість, коли приходять волонтери — різні люди, з різних соціальних груп, із власними проблемами і показують, що з Господом виходять із різних труднощів, це дає надію на зміни.

Ніколи не забуду запитання, яке на порозі колонії задавали засуджені, проводжаючи нас: „невже вам не заплатили за те, що прийшли до нас?“. Тобто ті люди не могли повірити, що хтось добровільно, пожертвувавши власним часом, може прийти аби провести час з ними. Це дає їм усвідомлення, що можуть бути для когось важливими.
В нас є чимало людей, які допомагають проводити різні акції зі збору всього необхідного для ув’язнених, готувати той чи інших захід. Таке волонтерство необхідне, як свідчення суспільної солідарності. Складніша систематична робота. Є помічники капеланів, які в той чи інший спосіб долучаються про проведення реколекцій, євангелізації. Вони потребують ґрунтовнішої підготовки. Та в будь-якому випадку, готуючи волонтерів до спілкування з ув’язненими, акцентуємо на моральній стороні. Адже кожен має власні уявлення про в’язницю, тож інколи виникають ситуації, коли волонтер прийшовши туди вперше, відчуває певне напруження, а це, відповідно, відображається на спілкуванні. Важливо поводитися природно, невимушено, щоб ніхто не відчував дискомфорту.

Не варто якогось одного священика „закривати“ у в’язниці. Він має бути закорінений у життя парафіяльної спільноти, а попри те здійснювати службу в’язням

Та мушу наголосити, що підтримка в’язнів корисна і тим, хто допомагає. Адже завдяки цьому глибше усвідомлюємо, що таке гріх і це сприяє духовному зростанню, усвідомленню повноти і значимості свободи, а також мотивує перемагати спокусу, долати зло у власному серці. Навіть парафіяльне життя стає ціннішим, глибшим і більш усвідомленим, коли серед різних ініціатив служіння є час для в’язнів.
Важливим питанням є також залучення більшої кількості священнослужителів. На разі в нашій Церкві є 34 капелани, які здійснюють систематичну душпастирську роботу. Та найефективніше, якщо є певна ротація капеланів, щоб вони мали можливість відновити сили задля ефективнішої допомоги. Обстоюю думку, що не варто якогось одного священика „закривати“ у в’язниці. Він має бути закорінений у життя парафіяльної спільноти, а попри те здійснювати службу в’язням. Це збагачує еклезіальне життя спільноти і цілої єпархії, а також дає можливість більшої співпраці з волонтерами.

Від серця прощай тим, хто тебе образив

Глибше усвідомлення таємниці Церкви полягає в зацікавленні в житті одне одного. Щоб подолати відчуження щодо людей, які вчинили злочини, варто пам’ятати слова Папи Франциска при зустрічі 23 жовтня 2014 року у Римі з делегатами Міжнародної асоціації кримінального права. Що існує так званий популізм, коли ми готові призначити найбільшу кару за будь-який злочин і покладаємо відповідальність виключно на людей, у яких проявилося це зло, скидаючи з себе відповідальність причетності до різних тенденцій і настроїв зла. Оздоровлення суспільства можливе, якщо будемо реагувати на болі і потреби кожної особи. Папа звернув увагу на те, що поняття „вершити правосуддя“ не означає „покарання задля покарання“, а має на меті „перевиховання винуватця“ ― „дійсне покарання не існує без надії“.

Утіш і розваж засмученого

Наша Церква з ув’язненими працює в багатьох напрямах. На жаль, досі нема жодного реабілітаційного центру для чоловіків, хоча, вважаю, що ми давно визріли для цього.
Важливим напрямом підтримки позбавлених волі є служба листувань. У Києві з 1992 року діє громада Святого Микола Чудотворця, яка постійно підтримує зв’язок і відстежує позитивні зміни та процес розвитку цих людей. Окрім цього спонукуємо семінаристів створити програму Впровадження до Святого Письма, щоб у листах пояснювати в’язням Боже слово.
До підтримки засуджених залучаємо людей різних спеціальностей. Та, наприклад, серед волонтерів є чимало фахових правників, які розуміють проблему кримінального права і виконують правозахисні та юридичні функції. Також є волонтери-медики — для наших тюрем це особливо актуально. Минулоріч успішно провели акцію перевірки зору ув’язнених і тим, хто потребував, закупили окуляри. До роботи з в’язнями залучаємо педагогів, психологів, соціальних працівників.
Є також люди, які допомагають в’язням відкривають у собі творчі здібності, особливо це актуально в дитячих колоніях. Досить часто засуджені відкривають у собі таланти в декоративно-прикладному чи образотворчому мистецтві. Я бачив, як неповнолітні в’язні вчилися вишивати різними стилями, бісером у супроводі майстрині у Кременчуцькій виховній колонії. Такі вміння урізноманітнюють їхнє перебування у в’язниці та змінює характер, виховуючи наполегливість і естетичні насолоду від роботи.

Багато хто співає, що теж сприяє духовному розвитку. Велику підтримку маємо від Братства козацького бойового звичаю „Спас“. Вони для неповнолітніх засуджених у літній період організовували козацькі розваги спортивні змагання, що сприяло вихованню духовності і патріотизму.
Тобто ведемо досить масштабну діяльність, та ще більше необхідно робити. Тому завжди раді різним суспільним ініціативам з підтримки засуджених та тих, хто відбув покарання.
Розмовляла Наталія Павлишин
http://dyvensvit.org/statti/rozmovy/1006175/

В'язні Івано-Франківської УВП №12 приступили до Великодньої Сповіді та Св.Причастя

У середу, 12 квітня, в'язничні душпастирі о.Арсен Панчак та о.Василь Сливоцький відвідали утриманців та засуджених до довічного ув’язнення в Івано-Франківській установі виконання покарань №12 та уділили Великодню Сповідь і Св. Причастя.



Інформаційний центр Молодіжної комісії Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

середу, 12 квітня 2017 р.

У Хресній дорозі Квітної неділі взяли участь пенітенціарні служителі

В'язничні пастори, волонтери і служителі Церкви "Скинія" Християн Віри Євангельської, колишній очільник пенітенціарної системи України Василь Кощинець несли хрест під час Міжконфесійної Хресної дороги вулицями Києва під гаслом "Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром. (Римлянам 12.14)". 

До Хресної ходи, що організовується християнською молоддю Києва вже четвертий рік поспіль, долучилися представники 5 конфесій: УГКЦ, РКЦ, УПЦ КП, ХВЄ, Вірменської Апостольської Церкви. Ця подія відбулася за участі Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, Віталія Скомаровського Єпископа-ординарія Луцького, Апостольського адміністратора Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ в Україні, численного духовенства і вірних п'яти церков. Серед інших в ній взяли участь члени Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України священик Костянтин Пантелей і пастор В'ячеслав Когут, професор кафедри кримінології в Інституті кримінально-виконавчої служби Максим Палій.





Пенітенціарне душпастрство УГКЦ