Шукати в цьому блозі

понеділок, 4 червня 2018 р.

В Інституті Кримінально-виконавчої служби розпочався цикл зустрічей з курсантами

4 червня 2018 року розпочався цикл зустрічей курсантів з представниками Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України.

субота, 2 червня 2018 р.

ЗУСТРІЧ ВИХОВАНЦІВ КОВЕЛЬСЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ
З ВІЙСЬКОВИМ КАПЕЛАНОМ,
ВОЛОНТЕРОМ О. МИХАЙЛОМ (ІВАНЯКОМ)

Народ України вже звик до щоденних інформаційних повідомлень у засобах масової інформації про перебіги військових дій на сході країни. Дуже щемить серце, коли чуєш про втрати серед українських патріотів, що боронять нашу землю.
Однак, зовсім по-іншому сприймається інформація про війну, коли тобі про неї розповідає живий свідок. А ним виявся військовий капелан греко-католицької церкви отець Михайло (Іваняк), який прибув на зустріч з учнями загальноосвітньої школи № 14 ДУ «Ковельська виховна колонія».
З цікавістю слухали вихованці виступ о. Михайла про воєнне протистояння між українським військом та сепаратистами в районі села Кримське, що на Луганщині. Капелан розповів, як воюють вояки ЗСУ, як вони допомагають мешканцям с. Кримське, як змінюється ставлення місцевого населення до військових українців. Адже це село довгий час було окуповане «русскими казаками», які нещадно знущалися із селян, постійно їх залякували: мовляв, прийдуть до вас українські фашисти-націоналісти і будуть розпинати й вбивати ваших дітей.
І ось звільнили українські воїни село від «казаков», котрі дременули навсебіч, с. Кримське взяли під свою опіку військові 24-го і 93-го батальйонів, які жили під обстрілами разом із селянами, допомагали їм у скруті, підтримували мешканців чим могли.
Хвилюючою була розповідь про дітей села Кримського, адже війна руйнує дитинство, і там, де вона ступила, діти в одну мить стають дорослими. Отець Михайло продовжував: «У селі Кримське на Луганщині 2015 року переді мною постали діти, в очах яких було дуже чітко видно - життя завтра може не бути. У будь-яку мить у твій дім, або під час навчання у школі, чи просто, коли перебуваєш на вулиці, може прилетіти смертельний снаряд. І цю смерть було видно в очах «дорослих дітей».
Далі волонтер представив учням невеличку книгу віршів, творів і малюнків учнів Кримської середньої школи «Війна очима дітей».
Вихованці освітнього закладу виховної колонії прослухали ряд творів та віршів юних луганчан про жахіття війни. Війна крізь призму сприйняття дітей – це трагедія. Хочеться кричати до усіх дорослих, хто тримає руку на снарядах: «Зупиніться! Ви також були дітьми, тож дозвольте жити дітям у мирі!».
Оповідь о. Михайла доповнювала чудовим співом й грою на гітарі студентка інституту мистецтв Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки пані Наталія.
Наприкінці заходу учень 11-го класу Павло Новік прочитав «Молитву за воїнів АТО», а о. Михайло поблагословив усіх присутніх та закликав молитися разом до Бога, щоб до дітей усього світу повернулося дитинство миру, щастя та любові.
Директор школи Володимир Кавюк подякував гостям за змістовну зустріч. Наголосив, що сьогодні, у досить складний і важкий для України час, церква стоїть в авангарді усіх прогресивних ініціатив і зрушень, що спрямовані на звільнення сходу країни від московського агресора й здобуття миру.
На завершення зустрічі для гостей була проведена екскурсія в освітньому закладі.

https://www.facebook.com/KovelskaVK/posts/1802447876443726

пʼятниця, 1 червня 2018 р.

День захисту дітей зібрав представників християнських конфесій у Київській в'язниці

1 червня 2018 року з нагоди Міжнародного дня захисту дітей відбулась зустріч волонтерів пенітенціарного душпастирства УГКЦ з неповнолітніми, утримуваними у Київському Слідчому Ізоляторі. У події брали участь представники християнських конфесій і Товариства Червоного Хреста України.

Гості привітали неповнолітніх ув'язнених зі святом, вручили їм подарунки, сувеніри та солодощі, підтримали неповнолітніх дружніми бесідами та молитвами за всіх дітей та за кожного особисто. Свято «День захисту дітей» було проведено в відремонтовіній, після пожежі, кімнаті психо-емоційного розвантаження на корпусі для тримання неповнолітніх ув'язнених.

середа, 23 травня 2018 р.

Бачення в'язничних душпастирів з проблем інституту помилування було представлено на круглому столі у Києві


23 травня 2018 року Національною академією правових наук України разом з Інститутом кримінально-виконавчої служби за підтримки Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України та Пенітенціарної асоціації України проведено круглий стіл на тему: «Інститут помилування в Україні». 

Під час заходу відбувся діалог між представниками наукової спільноти, Київського регіонального центру Національної академії правових наук, Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України, політичними та громадськими діячами, а також практичними працівниками органів та установ виконання покарань, капеланами. У ході дискусії були проаналізовані проблеми у вітчизняній процедурі помилування та його вдосконалення в Україні з урахуванням міжнародного досвіду.

У роботі круглого столу взяли участь близько 40 учасників. Науковий захід відкрили Наталія Кузнєцова, віце-президент – керівник Київського регіонального центру НАПрН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України; Наталія Оніщенко , завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, академік НАПрН України; Євген Бараш, начальник Інституту кримінально-виконавчої служби, доктор юридичних наук, доцент, Заслужений діяч науки і техніки; Олег Торкунов, заступник начальника Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту.

З вітальними словами та актуальними доповідями до учасників круглого столу звернулись академіки Національної академії правових наук України Володимир Тихий та Василь Шакун. Народні депутати України: Ігор Алексєєв, Олександр Марченко. Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитро Жупанов; керівник Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України Олександр Букалов; Ректор Національної академії прокуратури, доктор юридичних наук, професор Михайло Лошицький; Головний науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, заслужений юрист України Олександр Ярмиш та інші представники громадських організацій та наукової спільноти.

На запрошення організаторів події у праці круглого столу
взяв участь Голова Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України протоієрей Костянтин Пантелей. Аналізуючи застосування в пенітенціарній практиці інституту помилування, о. Костянтин висловив ставлення душпастирів до морально-правової колізії, яка виникає у відношенні до осіб, що учинили злочини особливої тяжкості й мають відбувати довічну кару: «З одного боку, довічне ув’язнення – це прихована страта, що триває роками, коли ми не передбачаємо можливості реінтеграції покараної особи до суспільства. З іншого
боку, помилування стає можливим після відбуття засудженим більшої частини терміну покарання. А як бути, коли термін не має виразного кінця, окрім часу смерті. В біблійно-богословському розумінні помилування як акт милосердя може бути надано після визнання особи винною у відповідь на її каяття. При застосуванні вищої міри заміна довічного вироку на покарання на певний термін в результаті помилування мала би бути доступною негайно після того, як вирок вступає у законну силу. Це зменшило би число довічно засуджених», – вважає капелан, – «Також необхідно мотивувати суспільні і волонтерські ініціативи та збільшувати на території в'язниць простір для соціальних програм. Досі таких приміщень для індивідуальної і групової праці із засудженими – обмаль.»

Відтак відбулась презентація колективної монографії «Інститут помилування в Україні та світі» та обговорення найбільш актуальних питань щодо помилування.


В рамках конференції обговорювалися такі теми: загальні засади здійснення помилування в Україні; історія розвитку та світовий досвід функціонування інституту помилування засуджених; підготовки матеріалів установами виконання покарань за клопотаннями про помилування засуджених; критерії помилування засуджених актуальні питання помилування засуджених до довічного позбавлення волі. Усі учасники отримали збірники матеріалів круглого столу.

Голова Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України о. Костянтин Пантелей в котрий раз висловив заклик до учасників заходу докласти зусилля для збереження у Києві закладу пенітенціарного профілю. Адже ІКВС вже 2-а роки не отримує державного замовлення на підготовку спеціалістів.

За матеріалами сайту Національної академії правових наук України 

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

понеділок, 21 травня 2018 р.

Душпастирі взяли участь в обговоренні проблем кримінальної юстиції на круглому столі

19 травня 2018 року у Київському інституті інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» проходив круглий «Суспільні інститути у протидії злочинності». До участі у цій події приєдналися члени Душпастирської ради з питань релігійної опіуки у пенітенціарній системі України протоієрей Костянтин Пантелей і пастор Євгеній Дмитрієвський.

Діалог на круглому столі розгорнувся навколо наступних тем:
1. Обсяги участі суспільства у протидії злочинності. Пряма і непряма участь суспільних інститутів у протидії злочинності.
2. Практики неурядових організацій, які впливають на показники злочинності. 
3. Практика кожного та певних груп в контексті протидії злочинності.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

пʼятниця, 18 травня 2018 р.

Проблеми кримінальних покарань за особливо тяжкі злочини і в'язнів на окупованій території обговорили на профільному комітеті Верховної Ради



17 травня 2018 року проходило ХХ Засідання робочої групи Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та Міністерства юстиції щодо реформування пенітенціарної системи

Під головуванням народного депутата України Юрія Мірошниченка та заступника Міністра юстиції Дениса Чернишова обговорювалися законопроекти "Про правовий статус засуджених, які відбували покарання на тимчасово окупованій території або території населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, а також на території держави-агресора" та "Про впорядкування кримінальних покарань за особливо тяжкі злочини, у т.ч. про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк"

У засіданні брав участь Голова Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України, протоієрей Костянтин Пантелей, що цього ж дня з нагоди свята Вознесіння відвідував довічників. "Для мене тема, обговорювана у комітеті сьогодні, прозвучала рефреном діалогу з в'язнями, яких зустрів у секторі максимального рівня безпеки. Нині, враховуючи в'язнів, що опинилися на окупованій території, в Україні понад 2 тисячі довічно засуджених. Кількість вироків на довічне зменшилася зі 100 у перші роки після скасування смертної кари до 20 на рік тепер" - зазначив о. Костянтин. 

Проблему кримінальних покарань за особливо тяжкі злочини представив автор законопроекту, відомий правозахисник Олександр Букалов, керівник Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України. Він запропонував принципово змінити верхній термін ув'язнення за особливо тяжкі злочини з 15-ти до 25-ти років, а за сукупністю злочинів - до 30 років. 

Моральна дилема, у разі прийняття такого закону, полягає у тому, що мета - зменшення кількості засуджених на довічне ув'язнення - не обов'язково буде досягнута. Але, якщо суспільство виходить  з того, що  пріоритет полягає не у завданні кари, а в акцкенті  на реінтеграцію особи до соціуму, то збільшення термінів суперечить такій цілі. 

У світі, для прикладу у Великобританії, існує гнучка ситсема реагування на зміни поведінки особи під час ув'язнення, що міняє термін відбування покарання до 14  років при вироку на довічно. В Україні слід було б вважати також і на неадекватні людській гідності умови ув'язнення.
Проте суддям було би легше приймати вирішення альтернативні довічному вироку, якщо вони мали би більший діапазон термінів, ніж існують нині. Разом з тим в Україні існує велика потреба у призначенні суду за участю присяжних в усіх випадках тяжких кримінальних злочинів.

Церква виступає за те, щоб законодавці знаходили шляхи для застосування інституту помилування для осіб, що вкоювали важкі злочини та заміну довічного терміну покарань на певну кількість років.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

четвер, 17 травня 2018 р.

Довічно засуджених і жінок відвідав капелан

17 травня 2018 року о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України, поздоровив із святом Вознесіння в'язнів та персонал ДКВС України у Київському слідчому ізоляторі. Відвідуючи довічно засуджених і ув`язнених жінок протоієрей Костянтин розповів про зміст свята Господнього Вознесіння.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

середа, 16 травня 2018 р.

Волонтери Товариства Червоного Хреста України розпочали програму для неповнолітніх у Київському слідчому ізоляторі

16 травня 2018 року волонтери Товариства Червоного Хреста України розпочали програму для неповнолітніх у Київському Слідчому Ізоляторі. Підготовкою до цього служіння послужив семінар, що відбувся 10 квітня у волонтерському офісі організації у Києві. 

Метою навчання з ініціативною групою під керівництвом Юлії Галаган, яке провів о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу ПК УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України, було ознайомлити з умовами і наслідками ізоляції від соціуму. й основними категоріями людей у потребі. Семінар був введенням в основи волонтерської практики для служіння ув'язненим, що належать до найбільш вразливих груп: неповнолітні, жінки, матері з дітьми, психічно-хворі, ВІЛ і туберкульозно - інфіковані, тощо.

Волонтери розробили свою першу програму за адаптованим методом Маршала Розенберга (ненасильницький спілкування). У світі, де багато конфліктів, звичайно є безліч стратегій і сценаріїв, як себе повести. Ось, що говорить про це Юлія Галанган: "Волонтери захотіли поділитися досвідом ненасильницького спілкування, заснованому на набуття чіткого уявлення, як додати в наші життя більше миру, безпеки, довіри, дружби, емпатії, осмисленості, піклування. Створити на зустрічах атмосферу довіри, при якій ми зможемо разом обговорювати, що відокремлює нас від природного співпереживання, змушуючи вести себе жорстоко й несправедливо. І навпаки, що дозволяє деяким людям навіть в найважчих обставинах пам'ятати про співпереживання, не застосовуючи насильства".

Принагідно, під час візиту до жіночого блоку на склад волонтери передали від доброчинців комплекти жіночого взуття. Отець Костянтин передав іграшки для малятка.

Нова волонтерська програма поза сумнівом стане великою підтримкою персоналу соціально-психологічної служби.


Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Про ненасильницьке спілкування у праці з неповнолітніми в'язнями від волонтерки Червоного Хреста

16 травня. Я вдома, ми відпрацювали заняття в СІЗО. Все добре і я втомилася. Є надія, є багато подяки моїм учителям (Наталі Карпенко, Гагіт Ліфшиц, Карлу Плеснеру), є більше ясності, що робити далі. Потрібна гуманітарна допомога. Це якщо коротко.

Якщо довше, то десь так (імена дітей звичайно змінені):

Ми довго зволікали. Робота в тюрмах історично близька волонтерам руху Червоного Хреста. Особисто я нічого не знала про таку роботу в Україні, але взимку 2018 року наші волонтери у Києві підняли таке питання і поставив собі завдання почати працювати на допомогу й підтримку підлітків, які утримуються в Лук'янівському слідчому ізоляторі, мам з маленькими дітками, які там народилися або перебувають з мамами.

Зима пройшла в спробах зібрати волонтерів, які підтримають цю тему, збору даних для оформлення та узгодження документів в СІЗО. В середині весни ми змогли також зустрітися з отцем Костянтином Пантелеєм, який служить як душпастир у пенітенціарній системі багато років. Він сказав, що навіть просто наша присутність там, в місці несвободи, немов дає кисень людям. Просто наше перебування там. Ми почали серйозно думати про програму занять. За основу вирішили брати ненасильницьке спілкування, моя наука стала в нагоді.

І ось сьогодні провели перше заняття з хлопцями. 5 хлопчаків, одна дівчинка. взагалі їх 7 хлопчиків, але 2-є були на судах. Нас четверо... А там своє життя за правилами в'язниці. Вони її пристосовують, а вона їх. Тобто там в'язниця, тут ні в кого не повинно бути ілюзій. Але там є місце моральним нормам і допомозі. Принаймні з нашого боку. Це видно в усьому - в поглядах, в тому як вітаються, як показують своє господарство...

Вранці сьогодні чекала дівчат перед СІЗО. Літо, хоч травень, а все у пусі... СІЗО живе своїм життям і нічого поки не знає про мене, про нас, волонтерів Червоного Хреста ..
квапливо кудись біжать чоловіки в костюмах з шкіряними портфелями - я розповідаю собі, що це, напевно, юристи та адвокати. Розгублена жінка похилого віку намагається дізнатися, де тепер приймають передачі, кудись перенесли... - немає, я не знаю. Відкриваються-закриваються для машин величезні ворота, над ними колючий дріт, там видно людей в одностроях... будка, там десь собака. Збираються наші... приїхав отець Костянтин, починаємо проходити. Документи - проходь, двері закривай, по троє, решта чекають, документи-проходь. Ми всередині, поки ще на вулиці, йдемо. Усі роблять спокійно свою роботу, з нами усі вітаються, іноді першими, якщо зазівався, пропускають показують, пояснюють. Свій світ. Внутрішній двір залитий сонцем, коти, йде ремонт. Заходимо занести гуманітарні (ред.) речі, що привіз о. Костянтин, на склад. У СІЗО зараз є мама, яка сидить із зовсім маленьким дитятком. Заглянули привітатися. Нічого про них ще не знаю. Але психолог каже, що допомога потрібна... і їй і є ще кілька жінок, що ось-ось будуть мамами. Діти разом з мамами, їх не разлучають... про решту можу поки лише припускати - як це, ростити малюка в СІЗО. Потрібні меблі, полички, столики... все потрібно... Ідемо далі. А дівчинку приводити до вас на заняття? - У вас є дівчинка?!, Так, звичайно! ..

Нарешті, дістаємося до хлопців. Уже чекають і кімната залита сонцем, у вікна через ґрати летить пух, у Соні алергія на нього і ми закриваємо вікно... стоїмо, всміхаємося... слава Богу, якось відразу так склалося, що ми проскакуємо швидко цю страшну прірву "де ви, а де ми ".

Починаємо дружньо облаштовувати кімнату, щоб усім присісти, готуємося, метушимося, запитуємо у хлопців якісь побутові питання.

Заняття... очі... я бачу їхні запитання в них, кажу собі, що в них "хто ви? Навіщо тут? Чим відрізняєтеся від інших?" .. почали позіхати - все бачу, говорю і паралельно думаю: нудно або так розслаблено ? захист від "ти близько підходиш, але я не боюся" або "вікно закрите-літо-мало повітря". Поруч наші волонтери, їх очі теж кажуть - "все нормально, нам теж хвилювання, але ми поруч". Йдемо далі... наша Марина організувала чай ... йдемо за програмою... працює! ... все працює! ... спілкування... ненасілля ... конфлікти ... ненасильницьке спілкування... почуття... потреби Соня говорить, що є ще й цінності! Чула б її Ірмтауд Каушат, цю дівчинку-підлітка). Більше години... треба згортати заняття, дітям готуватися до школи ... і ось наші м'ячики чудові знадобилися (Зоя, спасибі! Треба не забути тобі сказати робити їх щільніше - хлопці їх тримають в руках, не випускають і нитки розтягуються). Все, пора підбивати підсумок на сьогодні... домовляємося, що буде наступного разу. Хлопці уходять... підбадьорюють, дякують, деякі боязко підходять, простягають руку потиснути...

Ну і ми йдемо. Підемо за ворота. ще не додому. Нам треба трохи побути разом.


Перекладено з російської

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

субота, 12 травня 2018 р.

Волонтери з Києва провели зустріч з вихованцями Прилуцької колонії з основ миробудування і подолання ворожнечі

12 травня 2018 року студенти-волонтери, що обрали як фах філософію, право, журналістику, правозахист, провели пам'ятну зустріч з вихованцями Прилуцької колонії у на тему «Україна у Другій світовій війні». В рамках цього заходу, присвяченого пам'яті всіх, хто боровся за свободу України, а особливо - пам'яті понад десяти мільйонів українців, які загинули на війні, пам'яті незчисленних мільйонів жертв комуністичних репресій і двох із половиною мільйонів українців-остарбайтерів, відбувся показ документального фільму «Між Гітлером та Сталіном» режисера Святослава Новицького. 

Підготовкою до зустрічі у колонії послужив семінар 3 травня у Києві, який дав головні напрямні у праці із соціумом щодо проблем кримінальних злочинів і покарань. Архівні матеріали, секретні документи, досі непоказані зйомки та свідчення очевидців послужили основою фільму. Аналізують події та коментують роль України у Другій світовій війні у стрічці - Збігнев Бжезинскі, Норман Дейвіс, Роберт Конквест та Джон Армстронг, генерал Петро Григоренко. Після показу відбулося обговорнення стрічки.


Після перегляду фільму у малих групах відбувся обмін думками між волонтерами і вихованцями, в якому учасники висловлювали своє усвідомлення наслідків війни тоталітарних режимів для українського народу, необхідність миробудування і подолання ворожнечі у сучасності.  Волонтери, більшість з яких уперше побували у пенітеніарній установі, були здивовані відкритістю хлопців та зрілими свідомими висловлюваннями.

Провідна думка бесід була такою: "Нажаль найбільш важка рана минулого століття залишається невилікованою досі й стає темою постійної ідеологізації та поділу нас як нащадків учасників війн тоталітарних режимів. Християни повинні долати поділ та ненависть, дбати про примирення у світлі Закону Божого, розпізнавати святе і відділяти його від грішного, щоб не бути втягнутими в ідеологічні війни. Нам належить пам'ятати і молитовно згадувати усіх жертв людиноненависницьких тоталітарних режимів." На завершення усі спільно помолилися за загиблих у часі найтрагічнішого лихоліття, наслідки якого потребують зцілення у людській спільноті сьогодні.

Світлини зустрічі

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

пʼятниця, 4 травня 2018 р.

Відбувся семінар для студентів філософії, які приготовляють волонтерську подію

3 травня 2018 року, у Києві, відбувся семінар для студентів, які вивчають філософію, право, журналістику, правозахист, що приготовляються для волонтерської поїздки до підліткової установи з соціальним проектом. В результаті семінару студенти ознайомилися зі змістом покликання груп відкритого суспільства щодо подолання негативних наслідків ізоляції від суспільства. Виклад провів о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу душпастирства у пенітенціарній системі України. 

У викладі о. Костянтин зупинивася на аналізі термінів соціалізації та ре-соціалізації, окреслив проблему відокремлення та відчуження, які є наслідками ув'язнення, тарвматичних факторів, які впливають на особу, що потрапила за ґрати. У формі діалогу учасники семінару обговорили можливі методи уприсутнення у в'язничному середовищі різноманітних суспільних ініціатив, одну з яких вони вирішили здійснити у недалекому майбутньому.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

вівторок, 1 травня 2018 р.

Пенітенціарна система станом на 1 травня 2018 року

Загальна характеристика
Державної кримінально-виконавчої служби України

Станом на 1 травня 2018 року у сфері управління Державної кримінально-виконанвчої служби України перебуває 148 установВ 17 установах виконання покарань засуджені не утримуються, у зв'язку із здійсненням оптимізації їх діяльності.

В результаті воєнної інтервенції РФ в Україну 2014 року на окупованій території Донецької та Луганської областей опинилося 29 установ та 47 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. Ще 5 пенітенціарних установ розташовані на території окупованого Криму. Понад 15 тис. осіб знаходяться у тюрмах і колоніях на територіях, окупованих Росією та зайнятих проросійськими терористичними формуваннями.

В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, розташованих на території, що контролюється українською владою, тримається усього 56 941 особа. 
З них:
у 12 слідчих ізоляторах та 17 установах виконання покарань з функцією СІЗО тримається
19 449 осіб
узятих під варту
та засуджених
з них на стадії:
досудового розслідування
947 осіб
судового розгляду (до винесення вироку)
9 667 осіб
у 113 кримінально-виконавчих установах 
з них:
37350 засуджених
у 7 колоніях максимального рівня безпеки
1 759 осіб
у 32 колоніях середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених
16 082 особи
у 27 колоніях середнього рівня безпеки для вперше засуджених
10 277 осіб
у 7 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків
205 осіб
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків
433 особа
у 11 колоніях для тримання жінок
1 553 осіб
у 4 спеціалізованих лікувальних закладах
698 осіб
в лікувальних закладах при ВК та СІЗО
1 075 осіб
у 21 виправному центрі
1636 осіб
у 6 виховних колоніях (для неповнолітніх)
142 особи
Серед засуджених:
1556 особи відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;490 осіб відбувають покарання у вигляді арешту у 54 арештному домі, утвореному при установах.
Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі (станом на 01.01.2018):
6,8 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;7 366 осіб – за умисне вбивство;3 062 особи – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;8 572  особи – за розбій та грабіж;

12 107 осіб – за крадіжку;
761 особа – за зґвалтування;
15 осіб – злочини проти основ національної безпеки.

пʼятниця, 27 квітня 2018 р.

Декларація Конференції IPCA-Europe у Києві

Віра у справедливість: з тюремного ув‘язнення до суспільства

IPCA Europe Kyiv Conference
Tue 24th – Fri 27th April 2018

«Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!» 
(Ісая 1:17)

Декларація Конференції

За останні чотири дні ми, 60 в'язничних капеланів із 16 європейських країн, втішались прийняттям, доброзичливістю й гостинністю наших братів і сестер з українського  в'язничного капеланства. Ми вдячні за запрошення до України та спільне відчуття родини, яким ми збагачувалися та навчалися один від одного.

Після Другої світової війни, Організація Об'єднаних Націй була заснована на трьох основних стовпах: в майбутньому не повинно бути таких страждань; права людини повинні мати силу для кожної людини; і безпека має бути гарантована для всіх народів та кожної людини. Через 73 роки ці стовпи, як видається, знаходяться під загрозою. Ми бачимо страждання в міжнародному масштабі, коли економічні та екологічні катастрофи стають повсякденними подіями поряд з війною у таких країнах, як Сирія, Судан, Ємен та Україна. Катування, повністю засуджене ООН, як відомо, відбуваються у 30% країнах.

Україна є найбільшою країною в Європі, має багату історію. Це ключовий регіон між Сходом і Заходом, і в результаті страждає більше, ніж багато інших, як у минулі століття. Імперії намагалися домінувати над Україною, країною, яка досі перебуває у конфлікті, коли ми зустрічаємося тут 2018 року. Разом з тим, Україна також об'єднує західні та східні традиції, культури та релігії, а також підтримує міжрелігійну доброзичливість. З часу здобуття незалежності у 1991 році народ продовжував боротьбу й розвивав глибше усвідомлення себе. На конференції було приємно бачити, що незважаючи на всі ці перешкоди, Україна продовжує рухатись до того, щоб стати реформованим суспільством, що чудово проявилося в участі доповідачів конференції, коли вони обговорювали у Міністерстві юстиції позитивні шляхи розвитку сучасної та ефективної пенітенціарної системи. Ми мали унікальну можливість більше дізнатись про українську тюремну дійсність через презентації від представників правосуддя, зосереджених на академічній та практичній площині.

Відомо, що можна судити про суспільство, з того, наскільки добре воно поводиться зі своїми в'язнями. Ми визнаємо зусилля, з якими багато країн Східної Європи упродовж останніх десятиріч проводили реформи пенітенціарних систем, і ми усвідомлюємо, що ці зусилля часто проводяться в складних соціальних, економічних, політичних, а іноді і військових умовах. Ми молимося, щоб напружена політична ситуація у багатьох країнах Східної Європи не призвела до збільшення ідеологій ексклюзивізму на основі ідентичності.

Наша віра також ставить виклик у відношенні з поняттям справедливості. Богословські концепції справедливості та системи правосуддя у країнах часто здаються досить різними. Християнське богослов'я нерідко пов'язує поняття справедливості з відновленням миру, що випливає з юдео-християнської ідеї «шалом». Шалом включає поняття миру, але миру у дуже об’ємному, глибинному, багатозмістовному смислі. Шалом у Біблії - це мир у справедливості, мир у єднанні, що задовольняє основні потреби всього людства, включаючи відкинених. Наші національні системи правосуддя повинні забезпечити, щоб люди, які покидають в'язниці, могли знайти прийняття та доброзичливість у спільноті. Щоб нам досягти того миру, потерпілі, правопорушники, діти, чужинці, найуразливіші та навіть ті, кого ми вважаємо нашими ворогами, заслуговують на справедливість, що приносить нові можливості для життя через зцілення пошкодженого образу Божого (imago Dei) в людстві. Юстиція не може бути заморожена, бо вона є рухом, пошуком ... пошуком справедливості!

Усі зібрані тут, ми заперечуємо принцип, ніби ув'язнення є успішним способом вирішення різного роду соціальних проблем, іншої проблеми злочинності у кожному суспільстві. Ми бажаємо заохотити більше програм примирення в громадах, які є альтернативою в'язниці, замість того, щоб ставити такий великий акцент на тюремне ув'язнення.

Усі зібрані тут, ми схвалюємо роботу, яку проводять деякі уряди у вдосконаленні пенітенціарної системи, поважаючи права людини та гідність. Однак ми також висловлюємо своє невдоволення умовами у в’язницях багатьох країн, що ісують для чоловіків, жінок, молоді та дітей, де фізичне та психологічне насильство, в тому числі розбещення, все ще деградує людей.

Ми хочемо виокремити три тенденції, що впливають на виправні системи та тюремне служіння:

  • Більше ніж коли-небудь велика кількість людей втікає з рідних країн через війну, тероризм, переслідування та бідність, щоб потрапити до найбагатших країн світу. Ми виступаємо проти будь-яких засобів утримання під вартою для нелегальних іммігрантів, як це вже зробив Європейський суд з прав людини.
  • В дедалі більшій кількості країн люди також ув'язнюються, бо вони відмовляються стати солдатами. Ми підтверджуємо, що відмова від носіння зброї - це право людини, що не повинно призводити до тюремного ув'язнення.
  • Ми закликаємо до негайного мораторію на страти та остаточного скасування смертної кари.
Правила Мандели

Ми вітаємо перегляд «Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими» Організації Об'єднаних Націй, розроблений за підтримки неурядових організацій із дорадчим статусом. Ми просимо, щоб ці правила, які тепер називаються «Правилами Мандели», застосовувалися у всіх країнах після їх одностайного прийняття у 2015 році всіма державами-членами.

Конференція багато у чому підкреслила цінність і потребу в якісній підготовці в'язничних священиків і просить Уряди, Церкви та Релігійні Організації  підтримати такі програми. Ми закликаємо всіх капеланів використовувати підтримку, що пропонуються через IPCA та інші мережі для навчання та професійного розвитку. Ми заохочуємо розвиток багатоконфесійних й екуменічних груп капеланів, які міцно кореняться у своїх громадах, для взаємної підтримки та відповіді на життєві виклики.

Ми надсилаємо молитовні вітання нашим друзям-капеланам у всьому світі й, на закінчення, ми дякуємо Богові за всі благословення цієї Конференції. Ми молимося, щоб Бог продовжував керувати і зміцнювати нас у наших службах у в'язниці. Є надія, і навіть у самий темний момент завжди існує шлях вперед, оскільки разом ми вчимося  «добро чинити; шукати правди, захистити пригнобленого» (Ісая 1:17). Ми віримо у Божу справедливість.

IPCA Europe
International Prison Chaplains’ Association in Europe
www.ipcaeurope.org

ipcaeurope@gmail.com

«Справедливість є основою суспільного миру!» – засвідчили в’язничні капелани на міжнародній конференції у Києві


24-27 квітня 2018 року у Києві проходила Міжнародна конференція Асоціації в'язничних капеланів IPCA-Europe «Віра в справедливість: з тюремного ув'язнення у суспільство» за участю понад 50 учасників з 16 країн світу. Делегати конференції проаналізували проблему здійснення правосуддя та кримінальних покарань і роль соціальних інституцій у досягненні витривалого і справедливого суспільного миру й інтеграції колишніх в'язнів. Вони схвалили спільну Декларацію, в якій висловили солідарну підтримку України в її змаганнях до справедливості і миру.

Спів-організатором Конференції стала Душпастирська рада з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України. Голова Душпастирської ради о. Костянтин Пантелей та керівник Синодального Відділу УПЦ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи, член оргкомітету, протоієрей Віктор Яценко протягом двох років готували цю подію у співпраці чільними провідниками IPCA-Europe. «Капелани покликані служити так, щоб час не втратив для в’язнів свого суспільного і особистого значення, – зауважив на пленарному засіданні Голова Душпастирської ради о. Костянтин, – Ми покликані вчинити стіни в’язниці прозорими для суспільства, щоб воно могло побачити, чи досягається остаточна справедливість, яка є метою правосуддя, чи можливо осягнути мир, виключивши частину людей в атмосфері цілковитого відчуження».

На перших сесіях, 24 квітня, під проводом пастора Майкла Філіппі, Голови IPCA-Europe, конференція розглядала тенденції у світі та наслідки прийняття ООН Тюремних Правил Мандели.  Відтак, у центрі уваги опинились богословські та світські підходи допроблеми юстиції. З теологічної перспективи виступали о. д-р Олег Кіндій, Український Католицький Університет, з доповіддю «Відновлення людської гідності через зцілення образу Бога» та Митрополит Августин (Маркевич), Українська Православна Церква, «Відносини з Богом з погляду Євангелія і юриспруденції»; мгр. Тім Дікон, Великобританія, «Біблійні джерела про милосердя і спасення».

Світську наукову думку представляли фахівці права: д-р Михайло Костицький «Юстиція як засіб і мета ресоціалізації в’язнів»; д-р Олександр Костенко «Роздум про покликання капеланів у пенітенціарному служінні» та інші науковці. Також педагоги і пенітенціаристи: д-р Віктор Синьов «Пенітенціарна ідея і реінтеграція засуджених»; д-р Віктор Кривуша «Спільна творчість засуджених і курсантів пенітенціарного інституту».

Поміж пленарними засіданнями делегати конференції відвідали національні святині Софію Київську і Свято-Успенську Печерську Лавру, де помолилися спільно. 26 квітня конференція проходила у приміщенні Верховної ради, де учасники обговорили поводження душпастирів у складних обставинах, коли вони наражаються на моральні дилеми у своєму служінні щодо меж співробітництва і незалежності, етики капеланського служіння. Делегати конференції відвідали Державну установу «Київський слідчий ізолятор» з метою ознайомлення з умовами перебування ув’язнених та з організацією душпастирської опіки. Відтак у залі колегії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України духовенство спільно з фахівцями Центру пробації й офіцерами соціально-виховної і психологічної служби обсудили особливості сучасного становлення кримінально-виконавчої системи. Конференцію привітав заступник начальника Адміністрації Олег Торкунов подякував в’язничним капеланам за їхню душпастирську роботу у місцях позбавлення волі.

27 квітня делегати конференції прийняли спільну Декларацію у якій ствердили:
«Україна є найбільшою країною в Європі, має багату історію. Це ключовий регіон між Сходом і Заходом, і в результаті страждає більше, ніж багато інших, як у минулі століття. Імперії намагалися домінувати над Україною, країною, яка досі перебуває у конфлікті, коли ми зустрічаємося тут 2018 року. Разом з тим, Україна також об'єднує західні та східні традиції, культуру та релігії, а також підтримує міжрелігійну доброзичливість. З часу здобуття незалежності у 1991 році народ продовжував боротьбу й розвивав глибше сприйняття самих себе.»

«Ми мали унікальну можливість більше дізнатись про українську тюремну дійсність через презентації від представників правосуддя, зосереджених в академічній та практичній площині.»

«Ми молимося, щоб напружена політична ситуація у багатьох країнах Східної Європи не призвела до збільшення ексклюзивних ідеологій на основі ідентичності.»

«Наші національні системи правосуддя повинні забезпечити, щоб люди, які покидають в'язниці, могли знайти прийняття та доброзичлість у спільноті … для життя через зцілення пошкодженого образу Божого (imago Dei) в людстві. Юстиція не може бути заморожена, бо вона є рухом, пошуком ... пошуком справедливості!»

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

четвер, 26 квітня 2018 р.

Стан пенітенціарної системи України (1 квітня 2018 року)

Загальна характеристика
Державної кримінально-виконавчої служби України

Станом на 1 квітня 2018 року у сфері управління Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває 148 установ

В результаті воєнної інтервенції РФ в Україну 2014 року на окупованій території Донецької та Луганської областей опинилося 29 установ та 47 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. Ще 5 пенітенціарних установ розташовані на території окупованого Криму. Понад 15 тис. осіб знаходяться у тюрмах і колоніях на територіях, окупованих Росією та зайнятих проросійськими терористичними формуваннями.

В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, розташованих на території, що контролюється українською владою, тримається усього 57 092 особи.
З них:
у 12 слідчих ізоляторах та 17 установах виконання покарань з функцією СІЗО тримається
19 421 осіб
узятих під варту,
та засуджені
з них на стадії:
досудового розслідування
895 осіб
судового розгляду (до винесення вироку)
9 718 осіб
у 113 кримінально-виконавчих установах 
з них:
37528 засуджених
у 7 колоніях максимального рівня безпеки
1 760 осіб
у 32 колоніях середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених
16 109 осіб
у 27 колоніях середнього рівня безпеки для вперше засуджених
10 307 осіб
у 7 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків
217 осіб
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків
451 особа
у 11 колоніях для тримання жінок
1 568 осіб
у 4 спеціалізованих лікувальних закладах
710 осіб
в лікувальних закладах при ВК та СІЗО
1 099 осіб
у 21 виправному центрі
1670 осіб
у 6 виховних колоніях (для неповнолітніх)
143 особи
Серед засуджених:
1561 особи відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;465 осіб відбувають покарання у вигляді арешту у 54 арештному домі, утвореному при установах.
Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі (станом на 01.01.2018):
6,8 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;7 366 осіб – за умисне вбивство;3 062 особи – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;8 572  особи – за розбій та грабіж;
12 107 осіб – за крадіжку;
761 особа – за зґвалтування;
15 осіб – злочини проти основ національної безпеки.