Інформація про служіння в'язничних капеланів УГКЦ.

«Терпеливістю і милосердям!»

 «Cum patientia et misericordia!»

Відродження душпастирства УГКЦ у пенітенціарних установах України розпочалося 1991 року, у часі її легалізації після років підпілля. Після перенесення 2005 року осідку глави УГКЦ до Києва блаженніший Любомир Гузар створив при Патріаршій Курії УГКЦ Департамент душпастирства у силових структурах України під керівництвом преосвященнішого Михаїла (Колтуна), єпископа Сокальсько-Жовквівського. За координацію служіння УГКЦ у виправних колоніях та в’язницях відповідає Відділ душпастирства у пенітенціарній системі України. Сьогодні душпастирська опіка проводяться регулярно в пенітенціарних установах № 3, 13, 27, 30, 40, 41, 44, 47, 48, 50, 55, 57, 63, 85, 110, 112, 120, 124, у виправних центрах № 118, 128, 135 у дев'яти слідчих ізоляторах та в трьох в'язницях для неповнолітніх України. Інші 6 установ наші священики мають можливість відвідувати тільки принагідно. Кожна з 12 єпархій на території України має головного капелана. Участь у служінні беруть священики, семінаристи, монахи й миряни – всього понад 200 осіб. Серед них – 37 священики-капелани. Більшість з них отримали сертифікати про засвоєння базового рівня компетентності для праці у пенітенціарних установах. Багато активних волонтерів є студентами або фаховими богословами, психологами, юристами, соціальними працівниками та педагогами.

Головними напрямками служіння є проповідь, катехизація, уділення Св. Тайн, сприяння у підтримці зв'язків із родиною, навчання, священиків і волонтерів основам місії Церкви у тюрмах. Неділя про Блудного Сина, за два тижні до Великого Посту, є проголошеною у Церкві Днем особливої пастирської турботи й молитви за в’язнів.

2007 року у співпраці з фахівцями Державної пенітенціарної служби України УГКЦ започаткувала програму, що лягла в основу навчання капеланів Церков-учасниць Місії тюремного служіння. 2008 року відбулося Перше паломництво Державної пенітенціарної служби України до Зарваниці за участю представників 7 Церков-учасниць Місії.

У співпраці з Державною пенітенціарною службою УГКЦ посприяло участі праць образотворчого мистецтва в’язнів у міжнародних мистецьких конкурсах у Відні (червень 2009) та у Берліні (грудень 2009, грудень 2011).

2009 року у Києві з ініціативи УГКЦ було проведено Міжнародну конференцію «Юридичний вимір пенітенціарного служіння», в якій брали участь чільні представники Міжнародної католицької комісії в’язничного душпастирства (ІССРРС) та Міжнародної асоціації тюремного служіння (PFI). 2011 року, УГКЦ за співучастю церков-учасниць міжконфесійної християнської місії «Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі» зініціювала проведення круглого столу в УКРІНФОРМІ «Реалізація релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення. Вплив духовно-морального фактора на виправлення засуджених». Таким чином розпочалася праця з розробки концепції пенітенціарного душпастирства у в'язничній системі України.

Зустріч Європейської ради ICCPPC з українськими капеланами відбулась у Львові у січні 2012 року, що засвідчило зростаючу увагу міжнародної спільноти до системи правосуддя та попередження злочинності в Україні.

29 травня 2012 року вперше в стінах Верховної Ради України обговорювалася проблема систематичної духовної опіки в'язнями. Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності у співпраці з Асоціацією Українських Правників та Українською міжконфесійною християнською місією "Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі",    провів «круглий стіл» на тему: «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики».

Контакт:

преосвященніший Михаїл (Колтун),
єпископ Сокальсько-Жовквівський,
керівник Департаменту УГКЦ
з душпастирства у силових структурах України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20
e-mail: sokaleparchy@zhovkva.lviv.ua


  

ієрей Костянтин Пантелей,
керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства
у пенітенціарній системі України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20
 Тел. 098 422-9-221
 e-mail: panteley@ukr.net

Проповідь засудженим в свято Успіння Пресвятої Богородиці.

В день свята Успіння Пресвятої Богородиці священик Костянтин Пантелей та ієромонах домініканин Петро (Балог), віце-директор Інституту релігійних наук Св. Томи, молилися над хворими, які перебувають у міжобласній лікарні пенітенціарної системи БВК-85. Цього дня о. Петро висповідав засудженого громадянина Італії, що давно просив про Св. Сповідь перед католицьким священиком рідною мовою. У цей же час о. Костянтин обійшов палати зі словами проповіді на свято Божої Матері. Декілька хворих після операцій попросили про Таїнство Оливопомазання.

Після відвідування хворих в лікарні отці привітали зі святом і благословили працівників в адміністративному корпусі установи.

Лист ув'язненої Ірини В., Качанівська виправна колонія КВК-54, м.Харків.

Слава Ісусу Христу!

Доброго дня Вам, та доброго здоров’я шановний о.Ігор. Получила Вашого листа, за якого дуже Вам вдячна. Дякую Вам, що незабуваєте нас засуджених жінок і допомагаєте нам матеріально і морально.

Дай Вам Бог здоров’я і сил за Ваш труд, за Вашу опіку про нас в’язнів, за Вашу підтримку. У мене, дякувати Богу все нормально, працюю, хожу на богослужіння по вихідних, була у лікаря і ще раз пояснила за ліки, що потрібна печатка і вона мене вислухала уважно, а також почитала Вашого листа і поставила печатку. Знаєте може я не всі написала, бо згадала, що потрібно лікарство для запалення суставів-кінцівок на пальцях рук. Хочу Вас також іще запитати про одну річ. У мене срок чималий, ще залишилось сім років починають псуватися зуби. Тут в колонії є зубний лікар, стоматолог, він рве зуби, не вставляє, але лікувати зможе в тому випадку, коли зі свободи йому передадуть чи пришлють матеріал коли я попрошу його написати все, що потрібно для лікування зубів, чи зможете Ви мені прислати? Напишіть будь-ласка. Дуже-предуже вдячна Вам, що незабуваєте і про мого синочка дякую Вам за «Пасхальний кошик» для моєї дитини. Хай Вас Бог благословить.

А тепер хочу Вам розказати одну цікаву історію із свого життя, їх звичайно було багато, різних: веселих і сумних, трагічних і кумедних, а ось одна із них.

Сама я родом із Західної України, з Львівщини, є там таке містечко Ходорів. Я писала колись Вам, що багато років працювала в хірургії десь 16, дуже важке відділення як фізично, так і морально, не кожна людина зможе видержати пропрацювати там, де кожен день операції, трагедії різні, де після аварії привозять цілі сім’ї, де ампутують руку, ногу це жахливо, а недай Боже коли горе стається з малою дитиною, то взагалі невиносимо працювати. Бувало різне, але я не розщитувалася так як росло двоє діток яких треба було вчити в школі, одівати, годувати. Вся надія як на годувальника сім’ї, була більше на мене, ніж на мого чоловіка. Але будемо казати ще так, що я виконувала також доброчинну місію, вихожувала хворих пацієнтів. Дуже важливо і велика відповідальність вдало прооперувати хворого, а також важно і його виходити.

Наша лікарня у Ходорові знаходиться в такому зеленому, гарному парку, коли виходиш із лікарні зразу залізнодорожній вокзал прямо а праворуч тоже зразу автобусна станція і великий гарний базар з магазинами. Це по одній стороні, а по другій чуть збоку через залізнодорожній міст знаходиться величезний цукровий комбінат (був) який працював тоді і славився не тільки на всю Україну, а тоді весь Радян.Союз, а й за кордоном, наш цукор ішов на експорт у всі країни. Пам’ятаю такий випадок, що колись наша сусідка, яка у В.В.війну виїхала і попала в Австралію, а пізніше дуже допомагала рідним, написала, що їла наш рідний ходорівський цукор.

На цьому заводі працювало дуже багато народу близько 2ох тисяч, працювали в три зміни. І коли закінчувалася зміна люди йшли з заводу через міст сходили вниз до автовокзалу заодно вони проходили в’їзд з дороги у нашу лікарню. Знаєте, що я думаю, що вони є у кожній лікарні загублені, приблукані або підкинуті котики і собачки.У нашій лікарні їх також хватало, але всі вони бігали по парку їх підкормлювали хлопці, які працювали в котельні, а зимою обігрівали впускали всередину в котельню. Була в нас одна розумна собачка, непам’ятаю як її звали, вона завжди сідала при дорозі, де ішли юрбами люди з заводу. Сяде собі і сидить, може виглядала свого хазяїна, а може думала стати чиєюсь собачкою, незнаю, сидить собі бува тихенько виляє хвостиком, рівненько зложить дві лапки передні на них положе голову і дивиться, просто дивиться. Люди проходять собі, кожен на своїй хвилі, будні робота суєта суєт всі біжать, спішать; хто не звертає уваги на цю собачку, хто вгостить її якоюсь кров’янкою чи ліверкою, хто погладить, а хто… Був один такий мужчина який ніколи не проходив просто так біля цієї собачки, він так любив її добряче ногою вдарити (копнути) що вона відлітала на декілька метрів як м’яч і скавучала, а він так голосно реготав, стільки було радості перед друзями і гордості від цього вчинку, тай друзі ті також реготали. Я декілька раз таке бачила, давала зауваження. Але у відповідь чула грубі слова, матюки і тому подібне. А свідком цього вчинку я була нераз, так як вибігала іноді з лікарні на базарчик щось купити поїсти, коли ми з дівчатами сідали перекусити (на роботі). Пройшов час, незнаю рік чи два до нас в хірургічне відділення поступив мужчина, я впізнала його, це той що частенько бив ногою собачку. Його готовили до операції гангрена пальця, спочатку відрізали палець, через місяць ногу до коліна, настав день його виписки. Це було на моїй зміні, коли я працювала вдень. Ми звичайно допомагали хворим з’їхати ліфтом вниз потому сходами зійти, а внизу на вулиці чекала швидка, щоб відвезти його додому.

Мужчина ішов на двох милицях я збоку придержувала його, а жінка ззаді несла сумки з речами. А під сходами лікарні сидів песик виляв хвостиком, положив свою голову на дві рівно складені лапки і дивився в очі прохожим і тут я думаю, що погляди їхні зійшлися, тому що мужчина ішов поволі. -  За кілька хвилин песик підняв голову. Що було у кожного з них в голові??? у цій хвилині відомо тільки одному Господу Богу. Що думав мужчина в цю хвилину, може він хотів ще раз вдарити собачку, але Бог лишив його вже тої радості, не було чим вдарити, а може наоборот десь далеко в глибині душі він згадував свої вчинки, як він поступав, коли був здоровим. Хто його знає, про це знає тільки сам Господь Бог. Я дуже запам’ятала цей випадок і завжди розказувала про це своїм дітям.

Я думаю, що це була велика Господня кара. Ця собачка сиділа собі при  дорозі і нікого не чіпала не гавкала, не гарчала, просто сиділа, а її просто били і від її скавучання було стільки радості, стільки сміху. Але як Бог все розставив на свої місця, собачка залишилася собі жива здорова, а обидчик залишився без ноги.

Ця німина не вміє балакати, проклинати, бажати поганого цій людині, вона сидить собі і радіє світу, що живе, радіє людям що проходять повз неї, а ось іде людина яка вміє все, знає багато, вірить тільки не знає у кого, дуже сильна ця людина і зараз в лічені хвилини ця людина ніхто, вона слабіша і безпорадніша за цю собачку, яка не вміє балакати, сирота і бездомна. Божа сила велика. Вона ламає мури, скелі. Бог всесильний і його пильне око завжди дивиться за нами грішниками. Тільки ми цього чомусь не розуміємо, та і не хочемо розуміти, ми тільки тоді починаємо тверезо усвідомлювати всю суть ситуації, коли попадаємо в біду, коли накоїли багато лиха собі і своїм рідним, коли вже пізно. Звичайно прийти до Бога і покаятися ніколи не пізно, але краще, щоб такого не було. Треба завжди жити по Божих законах і дотриматися Його Божих заповідей а їх всього 10, а ми і толком і однієї не виконуємо.

Зараз, коли я опинилася тут, за скоєння свого вчинку є предостатньо часу все обдумати, передумати, переосмислити і сказати не тільки самій собі а всім, що якби я була завжди з Богом, дотримувалася Його закону Божого, не відступала від нього, то я б тут не опинилася.

Нам здається, що ми сильні розумні здорові все вміємо і можемо, ми красиві і горді нам не потрібні нічиї ні поради ні зауваження, бо ми можемо все. Ні!!! Ми ніхто, ми перед Богом просто мізерна піщинка Він може в долі секунди зробити з нами все, що хоче, але Він цього не робить, а терпить і плаче за нас і все одно дає нам шанс, прийти до нього покаятися попросити прощення і почати жити по-другому.

Ось така була історія в моєму краї на Ходорівщині, пізніше напишу Вам ще одну цікаву історію, яка була зі мною перед Паскою в дитинстві.

                            Пишіть.                         Ірина”

Парафіяльна служба милосердя

День Державного Прапора України в установі ДПтС України.

Зі святами Державного Прапора України та Державної Незалежності України працівників пенітенціарної служби, співробітників Київського слідчого ізолятора територіального управління ДПтС у Києві та Київській області, привітав керівник Відділу УГКЦ з душпастрства у пенітенціарній системі України о. Костянтин Пантелей, що взяв участь в урочистому засіданні з нагоди свят.

Крім теплих слів поздоровлень о. Костянтин повідомив присутніх про проведення V професійної прощі працівників пенітенціарної служби, яка відбудеться на свято Воздвиження Чесного Хреста. Час паломництва, що стало вже традиційним, обрано недарма.  Щороку учасники паломництва застановляються над глибиною Божої любові до грішників та починають глибше розуміти покликання пенітенціаріїв служити з пошаною до людської гідності в’язнів зі справедливістю та милосердям.

У центральному апараті ДПтС України о. Костянтин Пантелей також відвідав святкове засідання і святковий концерт, присвячений Дню Незалежності, при цій нагоді він поінформував Голову ДПтС України про плани співпраці УГКЦ для духовних потреб співпрацівників служби. Підготовлено текст оновленої Угоди про співробітництво, яку незабаром буде підписано між УГКЦ і ДПтС України.

Молитва у в'язничній каплиці у день Державної Незалежності.

24 серпня у день Незалежності дух свята і свободи принесла щира молитва у в'язничній каплиці святого Дмитрія. Різноманітність заходів на території ВК №63 приурочених до 21-ї річниці Незалежності розпочали з молебня до Пресвятої Богородиці, який відслужив о.Омелян.

 

У часі молебня засуджені мали змогу особисто прийняти благословення від священика і дарунки ( медалики, вервиці, іконки Богородиці), які передали паломники з Меджугорії. Духівник привітав працівників колонії та засуджених з днем Незалежності. У своїм слові священик наголосив, що свобода - це дар Божий, який людина може легко втратити через гріх, а втративши - лише тоді збагне його справжню вартість. Духовне піднесення молитви в'язнів надавала і пісня до Богородиці, яку засуджені співали спільно з семінаристом 3-го курсу Тернопільської духовної семінарії, братом Максимом Колодчаком. З каплички свято перенеслось на спортивний майданчик, де перемога приходила до найвправніших. 

    У ВК №63 кожного тижня в суботу волонтер Світлана Довгопола з спільноти "Діти Цариці миру й поєднання" має біблійно-катехитичні зустрічі з жінками-в'язнями. В цих зустрічах засуджені відкривають для себе таємниці Святого Письма і об'явлені Божі Правди. Приготовляються до Святих Тайн.

  Духовна опіка жінок-в'язнів приносить свої плоди: у місяці серпні 12 засуджених зголосились до Святої сповіді, 2 засуджені - до Святого хрещення.

                     Дивні діла Твої, Господи.

 

Марія Колодчак.

 

У ЧОРТКІВСЬКОМУ СІЗО СВЯТКУВАЛИ СПАСА.

Ув’язнені Чортківського слідчого ізолятора відчули дух свята Преображення Господнього. У неділю, 19 серпня, в церкві св. Івана Богослова, яка знаходиться на території установи, відбулася Свята Літургія, яку відправив капелан о. Євген Гаврилишин. Священик виголосив проповідь, у якій роз’яснив суть свята, навів різні приклади для утвердження духовного життя ув’язнених, закликав знаходити час на молитву і бути терпеливими.

 

 

Після Богослужіння відбулося освячення плодів, які в’язні отримали стараннями священиків, що служать у церкві св. Івана Богослова: о. Андрія Лемчука, о. Євгена Гаврилишина та о. Івана Мельника. Також усіх присутніх на відправі було окроплено освяченою водою.
 

Ув’язнені Чортківського СІЗО, каже о. Євген Гаврилишин, мають можливість кожної суботи і неділі, а також у більші християнські свята брати участь у Святій Літургії. Крім цього, всі охочі можуть приступати до Святих Таїнств: Покаяння та Євхаристії.

Прес-служба Бучацької єпархії.

 

Відвідуванням жінок у Київському слідчому ізоляторі завершилася акція "Спасівський кошик в'язням".

21 серпня 2012 року у Києві душпастирськими відвідинами жінок у Лук’янівській слідчій в’язниці  закінчилася акція "Спасівський кошик в'язням".

Із празником Спаса вітали жінок о. Ігор Онишкевич і волонтери Олександра Перрі, поетеса Віра Гусєва та Анна Мушинська, яка очолює служіння листування й харитативної підтримки ув'язнених жінок. Їх супроводжував  о. Костянтин Пантелей та персонал соціально-психологічної й виховної служби СІЗО. В якості волонтерів допомагали два брати із господарської обслуги СІЗО.

Слід зазначити, що громада храму Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі має 20-літній неперервний досвід служіння милосердя ув'язненим жінкам у 7 пенітенціарних установах. Парафіяни громади зібрали у неділю після святкової Літургії понад 40 кілограм яблук та 14 літрів меду (ця пожертва разом із медом та плодами  попередньо проведеної акції склала 85 кг. фруктів та 56 л. меду). Для жінок, яких в СІЗО 264, також передали духовну літературу й молитовники, зібрані у відділі "Свічадо", при Патріаршому Соборі та на Аскольдовій Могилі. На кожну камеру було розподілено також предмети особистої гігієни від служби "Карітас-Печерськ" (комплекти зубної пасти, мила, туалетного паперу, шампунів і серветок).

Присутність священиків та мирян в пенітенціарних установах, особливо з нагоди великих релігійних свят, неабияк підтримує духовний стан людини в ізоляції. В`язні з пошаною приймають проповідь духовного отця, та дари всіх людей, що долучилися до збірки.

Підсумки акції "Спасівський кошик в'язням":

До події долучилося пожертвами понад 50 осіб. Допомогли доставити вантаж 11 волонтерів.

У добродія Тараса придбано за пів-ціни 159 л. меду х 35 грн. = 5565 грн.
Василянами пожертвувано 20 л. меду, приватними доброчинцями - 4 літри.

Придбано кавуни вагою 135 кг. за 260 грн.
Придбано яблук вагою 275 кг. за 1100 грн.

*З Аскольдової Могили пожертвувано 14 л. меду та понад 40 кг фруктів для жінок в СІЗО.

Всього придбано та пожертвувано 198 літрів меду, 315 кг. плодів.

Гуманітарний вантаж розподілено серед 904 в'язнів (з них 286 неповнолітніх у колонії та в СІЗО, 106 засуджених з господарської обслуги в СІЗО і ВК 85, 252 - хворих в медчастині СІЗО та у лікарні ВК 85, 260 жінок в СІЗО).

Ця подія не могла б відбутися без жертовної підтримки доброчинцями акції "Спасівський кошик". Це знову засвідчило про зрілість християнської спільноти вірних, що живуть за Євангелієм, що промовляє до кожного з нас: «Пам'ятайте про в'язнів, немов би ви самі були з ними в кайданах» (До Євреїв 13:3).

Детальний фінансовий звіт.

Пенітенціарії та члени їх родин здійснили прощу до Крехова. У Львівській семінарії для них відбувся семінар про суть пенітенціарного служіння.

На Переображення Господнє персонал Державної пенітенціарної служби України з Чернігівської області разом із членами своїх родин у супроводі капеланів пенітенціарного душпастирства УГКЦ о. Віталія (Котика), ЧНІ, та о. Романа Пушки побували на прощі у Крехівському монастирі. 

Гості з Чернігова зупинилися у Митрополичій Львівській Духовній Семінарії Св. Духа 18-19 серпня 2012 року. Там капелани провели семінар з метою поглиблення сприйняття покликання пенітенціарного служіння та науки Церкви щодо злочину, гріха, покути, прощення, переміни життя і плекання гідності людини. Гасло "Справедливість, віра, милосердя!" написано на хоругві Територіального управління ДПтС України у Чернігівській області.   Саме пенітенціарна ідея та втілення її у повсякденній службі стали сенсом роздумів та праці на семінарі. Як визнали його учасники, зміст пенітенціарної ідеї є простий, але не лежить на поверхні. "Психологічний, соціальний та юридичний виміри праці пенітенціарного службовця повинен спиратися на християнські засади. Це дає запас витривалості та допомагає подолати процес професійної деформації та вигорання, - поділився підполковник Олександр Гужва про користь від цього заходу у Львові, - Нажаль держава, навчальні центри ДПтС і курси підвищення кваліфікації не можуть дати нам такого запасу міцності." 

 Відвідування святих місць у Крехові і молитва допомогли скинути тягар щоденної напруги служби та роздумати над своїм покликанням. Працівник пенітенціарної служби постійно знаходиться у конфронтації з правопорушниками, покараними за кримінальні злочини. Ставитися до них людяно з повною повагою до гідності, не осуджувати, а виправляти може тільки службовець, який має глибоке розуміння покликання і внутрішню мотивацію. 

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

Свято Господнього Переображення у Чернігівській жіночій колонії.

Напередодні свята Спаса жінок у Чернігівській установі № 44 привітав о. Віталій (Котик) і сестри редемптористки.

Підсумки акції "Спасівський кошик в'язням":

Звіт з добродійних коштів:

Збірка при Патріаршому Соборі - 500 грн.
Збірка на Аскольдовій Могилі   - 1215 грн.(200 грн від Андрія Д.)
Від Олени                                       300 грн.
Від добродія Андрія Д.               -  700 грн.
Від о. Олега П.                            -  105 грн.
Від молоді з "Кіноклубу"             -  105 грн.
                                         разом   2925 грн.

Безготівкові надходження під час акції склали 4308,42 грн.

 

Після зняття коштів з карточки для оплати за мед надійшло ще 458 грн.

 

Загальна сума збірки склала 7233, 42 грн.

Витрати:

1. Яблука вагою 275 кг.х 4 грн. = 1100 грн.
2. Кавуни вагою 135 кг. х 2 грн. - знижка 10 грн. = 260 грн.
3. Мед 159 л. х 35 грн. = 5565 грн.
4. Хрестики 50 шт. х 2 грн. = 100 грн.
5. Набір фасувальних кульків 200 шт - 40 грн.
6. Розхід палива для доставки вантажу - 34,5 літри х 11,59 грн. = 395, 72.


Загальна сума витрат склала 7460,72 грн
______________________________________ ________

 надходження: 7233,42 грн.         
          витрати: 7460,72 грн.                                            -227,30 грн.




*З Аскольдової Могили пожертвувано 14 л. меду та понад 40 кг фруктів для жінок в СІЗО. Окрім того передані від громади засоби особистої гігієни (по 50 шт. туалетного мила, шампунь, зубна паста, туалетний папір, господарське мило на суму 1445 гр. за мед оплачено 775 гр.).

Всього придбано та пожертвувано 198 літрів меду, 315 кг. плодів.

159 літрів меду (зі знижкою понад 15 грн. на 1 літр в оптовій продажі) надав добродій на ім'я Назар. З урахуванням цієї знижки пожертва від родини Назара досягла 2385 грн. Окрім того він сам розлив мед в тару і привіз своїм транспортом до Києва.

Гуманітарний вантаж розподілено серед 904 в'язнів (з них 286 неповнолітніх у колонії та в СІЗО, 106 засуджених з господарської обслуги в СІЗО і ВК 85, 252 - хворих в медчастині СІЗО та у лікарні ВК 85, 260 жінок в СІЗО).

Молитовна подяка за жертводавців відбулася на Божественній Літургії в наміренні за усіх учасників благодійної акції рано в понеділок 20 серпня!

Свято Спаса у Київській слідчій тюрмі та в Бучанській в'язничній лікарні.

На свято Господнього Перерображення 19 серпня 2012 року "Спасівський кошик" прибув до 40 неповнолітніх в'язнів, 84 засуджених з господарської обслуги та 112 хворих у Київському слідчому ізоляторі. Вони отримали  57 літрів меду й 140 кг яблук. Цього самого дня Пенітенціарне душпастирство УГКЦ принесло привіання й утримуваним у міжобласній лікарні Бучанської установи № 85, де 140 осіб хворих в'язнів та 12 осіб - засуджених з господарської обслуги лікарні. Коштом доброчинців для них було придбано 26 літрів меду і 72 кг. яблук.

Персонал Державної пенітенціарної служби України, якому випало чергування у свято, також отримав поздоровлення з празником під час молитви у чергових частинах обидвох установ. Свято Переображення зі зрозумілих причин є, немов, професійним духовним празником пенітенціаріїв. Тому на території центрального апарату служби діє Спасо-Преображенський храм. Адже неможливо працювати у цій системі без віри у можливість перемін у житті людини, що вкоїла злочин. На кінець дня священик і волонтер привітали також засуджених, які з причини проступків знаходяться у дисциплінарному ізоляторі 85-ї виправної колонії.

Священику Костянтину Пантелею допомагав волонтер-юрист Віталій Коломієць. Як поділився Віталій, до пенітенціарного служіння Церкви його привабила зовсім не фахова цікавість, а бажання добровільно пожертвувати тим, що є найдорожчим - часом. Саме Віталій запросив до участі в акції "Спасівський кошик в'язням" свого приятеля пасічника Назара, який сам розфасував і привіз з Черкаської області високоякісний цьогорічний мед за пів ціни. В акції брали участь численні віряни, які послужили кожен своїм даром. Завершення акції відбудеться у вівторок відвідуванням ув'язнених жінок.

Про завершення акції "Спасівський кошик в'язням" читайте у наступному дописі.

Напередодні свята Переображення до Прилуцької колонії завітали волонтери.

18 серпня 2012 року, у день Передсвяття Переображення Господнього, священик Костянтин Пантелей та волонтери Галина Трач і Тетяна Лялька завітали до вихованців Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх, щоб передати мед і плоди, придбані коштом збірки на "Спасівський кошик". Тепер в установі перебуває 246 вихованців. Окрім хлопців, що походять з Київської, Чернігівскої та Сумської областей в колонії немало є  діти з Донецької, Луганської, Запорізької, Кіровоградської областей України.

У волонтерів була радісна місія - передати результати доброчинної збірки, проведеної у Києві. Проте, окрім киян учасниками благодійної акції стали навіть мешканці Львова, Хмельницького та Івано-Франківська. Для хлопців зусилями доброчинців було придбано 55 літрів меду, 135 кг кавунів та 130 кг яблук. Активу участь у проведенні збірки для купівлі меду й плодів взяли аніматори Центру волонтерської співпраці пенітенціарного душпастирства  Київської єпархії УГКЦ Василь Возняк та Ірина Федець.

Тетяна Лялька, що розпочала магістерську програму навчання на предмет соціальної праці є дуже зацікавлена втіленням в Українській практиці судочинства медіації, що передбачає запровадження в українському судочинстві права сторін на примирення. Це й спонукало її вперше відвідати Прилуцьку підліткову колонію. У спілкуванні з вихованцями вона ще більше переконалася у необхідності конкретного механізму забезпечення права сторін -  тої, що постраждала і тої, що вкоїла правопорушення, - на примирення. Це б напевно зменшило число кримінальних покарань обмеженням свободи. Галина Трач, педагог мовознавець за фахом, цікавиться працею з підлітками. Її новий досвід волонтерської праці напевно придасться їй у професійному зростанні.  "Хочу краще зрозуміти підлітків та бути добрим педагогом," - говорить вона.

Відбулася молитва освячення меду і первоплодів. Відтак у проповіді до вихованців і персоналу о. Костянтин розповів євангельську канву свята й заохотив хлопців до молитви подяки Господеві за усі дари, якими Він наділяє землю й людей, та відповісти на Боже покликання до святості. Після того відбулися індивідуальні бесіди. Учасники нещодавнього спортивного свята "Козацький гарт - 2012" отримали світлини про перебіг змагань, церемонію нагородження грамотами та призами. Роздрукувала фотографії власним коштом волонтер Ангеліна Нагорняк.

На завершення святкових відвідин установи волонтери поздоровили вихованців, що знаходяться в карантинному відділенні – дільниці для утримання новоприбулих засуджених, а також хворих у медичній частині.

Ця подія не могла б відбутися без жертовної підтримки доброчинцями акції "Спасівський кошик". Це знову засвідчило про зрілість християнської спільноти вірних, які живуть за Євангелієм, що промовляє до кожного з нас: «Пам'ятайте про в'язнів, немов би ви самі були з ними в кайданах» (До євреїв 13:3).
 

Про продовження акції "Спасівський кошик в'язням" читайте у наступному дописі.

На свято Переображення відбудеться проща працівників Чернігівського обласного управління Державної пенітенціарної служби до Крехівського монастиря.

18 - 19 серпня цього року, під егідою Патріаршого паломницького центру УГКЦ, працівники Державної пенітенціарної служби у Чернігівській області наміряються здійснили прощу до Крехівського монастиря Св. Миколая, де зберігається чудотворна ікона Божої Матері. Традиція паломництв для персоналу ДПтС України Пенітенціарне душпастирство УГКЦ започаткувало від 2008 року. За словами самих працівників кримінально-виконавчої служби перебування у святих місцях допомагає духовному відновленню та глибшому усвідомленню свого християнського покликання у сповненні професійних обов'язків.

Як записано в монастирській хроніці, перші вістки про цю ікону сягають другої половини XVII ст. Її історія починається із Верхратської василіянської чернечої обителі. Ікону придбав у м. Замості в 1682 році за власний кошт у митця-іконописця Матвія ігумен монастиря о. Ісаак Сокальський.
 

Перші чуда біля цієї ікони почали відбуватися 2 липня 1688 року. Того дня священики А. Свідницький, Т. Вітошинський та І. Ковальський, а також велика кількість побожних парафіян побачили над монастирем небувале і дивне явище: вогненний стовп, який освітлював усю околицю. А в той же час у монастирській церкві по обличчю Матері Божої, перед іконою якої палали свічки, спливали двома струмочками сльози. 

Духовний провід протягом прощі сповнюватимуть капелани пенітенціарного душпастирства о. Віталій Котик та о. Роман Пушка. У часі перебування прочан у монастирі відбудуться реколекційні науки. Професійні паломництва є важливим різновидом служіння Церкви для персоналу пенітенціарних установ, про що відмічається у проекті оновленої Угоди про співробітництво Української Греко-Католицької Церкви і Державної пенітенціарної служби України, що має незебаром бути підписаною.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

Пам'ять Святих Мучеників братів Макавеїв.

Першого дня Успенського посту 14 (1) серпня наступає пора для доброчинності. Ще триває акція "Спасівський кошик для ув'язнених" прохаємо Вас приєднатися. Перейти до подробиць можна тут. 

В цей день пригадується подія Хрещення Руси України 988 року. Церква в цей день відзначає Походження (Винесення) Чесного Животворящого Господнього Хреста і пам'ять семи братів Макавеїв. 14 серпня відзначають «Перший Спас», «Маковий Спас», або «Спас на воді», також «Медовий Спас» - улюблене народне та релігійне свято. Цього дня здійснюють Чин Малого Водосвяття, пасічники розпочинають збір меду та його освячення.

Про сімох старозавітних мучеників Макавеїв, які прийняли страждання і смерть 166 року до Різдва Христового, оповідується у 7-му розділі Другої книги Макавеїв. Це історія про подвиги, які появили семеро рідних братів, що навіть життя свої поклали за віру. Тут ними була засвідчена тверда надія на воскресіння, яку й ми сповідуємо у Христі. Всіх їх по черзі катували страшними тортурами: відрізали язики, здирали шкіру, відсікали члени тіла на очах інших братів та рідної матері. Мати ж наставляла їх, кажучи: «Господь Бог дивиться згори і направду милість має до нас, як Мойсей був ясно об’явив у пісні:«І він матиме милість до Своїх слуг» (2 Мак. 7, 6). Будучи близький до смерті один з них так говорив: «Ліпше померти від руки людей, коли хтось має надію на Бога, що Він воскресить його знову». (2 Мак. 7, 14).

Церковні звичаї своєрідно наклалися на дохристиянську культуру та обряди: день пам'яті Макавеїв поєднався з древньоруським звичаєм проводів літа, що відзначається в народі як свято «Маковій» - у стравах, що подаються до святкового столу, обов'язково присутній мак, який до цього часу дозріває. Їстівний мак був поширеним й улюбленим продуктом, що всіляко застосовується в народній кухні, обрядових стравах східних та західних слов'ян. Мак згадується у численних прислів'ях, приказках та піснях. Очевидно, зв'язок маку зі Святом Макавея суто звуковий. Цього дня печуть маковика - пісні пироги, рулети, булочки, пряники з маком і медом. Починається ж трапеза млинцями з маком. У макитрах готували маково-медову масу, в яку умочували млинці.

Назва «Спас на воді», ймовірно, пов’язана з пригадуванням Хрещенням Русі у цей день 988 року. Традиційно саме перед празником чистили старі криниці та освячували нові. Також у селах здійснювали хресний хід на природні водойми і джерела для освячення води. Після хресного ходу купалися у воді і купали худобу, щоб змити гріх і бути здоровіше. Після «Мокрого Спаса» або Макавеїв вже менше купалися: літо хилиться до заходу, вода «цвіте», птахи замовкають, бджола не носить збори, граки збираються в зграї і готуються до відльоту. Для селянина Гаряча пора, польові роботи, сінокіс, жнива. Відтепер починаються проводи літа. Перший Спас називають також Медовим, бо стільники у вуликах зазвичай наповнюються вщерть, а пасічники приступають до збору. Крім того, лише з медового Спаса за традицією дозволялося їсти освячений церквою мед. Вважали, що мед володіє особливою силою і придатний для лікування багатьох хвороб.

Священик Костянтин Пантелей.

Вихованці Бережанської колонії долучилися до молодіжної прощі до Унівської Свято-Успенської Лаври.

9 серпня 2012 року вихованці Бережанської колонії для неповнолітніх долучилися до молодіжної прощі до Унівської Свято-Успенської Лаври. За сприянням пенітенціарного душпастирства УГКЦ Тернопільсько-Зборівської Митрополії, у співпраці з Тернопільским територіальним управлінням Державної пенітенціарної служби України декілька підлітків стали паломниками до святого місця, освяченого іменем Пресвятої Богородиці, опікунки усіх сиріт.

Участь вихованців цієї колонії у подібних паломництвах здійснюється кожного року старанням о. Михайла Бугая, багатолітнього капелана установи.

Стан пенітенціарної системи України на 1 серпня 2012 року

Загальна характеристика

Державної кримінально-виконавчої служби України

Станом на 1 серпня 2012 року в 181 установі, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 153318 осіб.

При цьому:
 

у 32 діючих слідчих ізоляторах з них на стадії:	32941 особа,
досудового слідства	3715 осіб,
судового слідства (до винесення вироку)	15118 осіб,
у 141 кримінально-виконавчій установі з них:	119045 осіб
у 9 установах мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків	6868 осіб;
у 13 колоніях для тримання жінок	6161 особа;
у 35 установах середнього рівня безпеки для вперше засуджених	37122 особи;
у 41 установі середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених	44453 особи;
у 9 установах максимального рівня безпеки	4272 особи;
у 5 установах мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків	968 осіб;
у 23 виправних центрах	5529 осіб;
у 6 спеціалізованих лікувальних закладах	3117 осіб;
в лікувальних закладах при ВК та СІЗО	2650 осіб;
у 8 виховних колоніях для неповнолітніх	1332 особи;

Серед засуджених:

13,2 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;

1805 осіб відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;

845 осіб відбувають покарання у вигляді арешту.

Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі:

16,7 тис. осіб – за умисне вбивство, у тому числі: 8,8 тис. осіб, які

вчинили вбивство при обтяжуючих обставинах;

9,5 тис. осіб – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;

29,1 тис. осіб – за розбій, грабіж та вимагання;

2,4 тис. осіб – за зґвалтування;

28 осіб за захоплення заручників;

21,9 тис. осіб – за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення.

Виробництво Державної пенітенціарної служби України представлене 125 промисловими та 12 сільськогосподарськими підприємствами.

При 88 установах виконання покарань функціонують професійно-технічні навчальні заклади, в яких навчається майже 9 тис. засуджених.

Загальноосвітнє навчання засуджених забезпечує 151 загальноосвітній навчальний заклад. З їх числа: у 58 установах – вечірні школи, 74 – класи (групи) з вечірньою формою навчання, 19 – навчально-консультаційні пункти.

За підсумками 2011/2012 навчального року 4545 засуджених отримали документи про середню освіту, з них: 1969 – свідоцтва про базову середню освіту, 2576 – атестати про повну загальну середню освіту.

Для задоволення релігійних потреб засуджених функціонує 128 культових релігійних споруд, з яких: 77 – храми; 47 – каплиці; 4 – молитовні будинки.

На обліку у 697 підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 151561 засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та адміністративних стягнень.

Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України забезпечують 47 тис. працівників, при штатній чисельності 52,6 тис. посад.

Працівники проходять курсове навчання з первинної професійної підготовки та підвищення кваліфікації в Білоцерківському, Дніпродзержинському та Хмельницькому училищах професійної підготовки персоналу.

Підготовка фахівців для пенітенціарної системи з вищою освітою здійснюється в Національному університеті "Юридична академія України
ім. Ярослава Мудрого", Харківському національному університеті
ім. В.Н. Каразіна та Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011року
№ 201-р утворено Інститут кримінально-виконавчої служби у складі Національної академії внутрішніх справ, у якому навчається на денній формі – 342 курсанти та на заочній формі – 319 слухачів.

За підсумками 2011/2012 навчального року отримали дипломи:

- у Національному університеті «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» - 92 випускника;

- у Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України 182 випускника (денної форми навчання) та 46 слухачів (заочної форми навчання);

- Інституті кримінально-виконавчої служби - 71 випускник (заочної форми навчання);

- у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна - 31 випускник.

©  Державна пенітенціарна служба України.