Від тюремних стін до фронтових окопів: історія Марка Федорова

Коли у 2022 році російські війська перетнули кордони України, навіть у найтемніших куточках нашої країни — місцях позбавлення волі — загорівся вогонь патріотизму. За колючим дротом, де кожен день тягнеться повільно, в’язні почали писати заяви, звертаючись до президента України з проханням дозволити їм воювати. Марк Федоров, тоді ув’язнений у СІЗО Києва, був одним із тих, хто звернувся з таким проханням. Він, як і багато інших, був готовий обміняти камери та обмеження на свободу заради можливості взяти до рук зброю та захищати свою країну.

Однак на той момент держава не була готова відповісти на цей порив. Міністерство юстиції та керівництво кримінально-виконавчої служби залишили ці заяви без серйозної уваги. Пройшли місяці, й ситуація змінилася: тепер вже країна зверталася до ув’язнених, пропонуючи тим, хто бажає, йти на фронт.

Марк Федоров не втратив свого бажання воювати і знову написав заяву. На цей раз ніхто йому не заважав, і вже незабаром перед ним постала нова дилема: до якого роду військ долучитися? За два роки, які минули від початку війни, Марк не гаяв часу. Він ретельно готувався — фізично та теоретично, навіть отримав сертифікат про проходження курсу сучасної військової підготовки. Його запрошували до різних підрозділів, зокрема до 3-ї Штурмової бригади та 36-ї бригади морської піхоти. Остаточний вибір припав на морську піхоту, де служив капеланом його давній знайомий. Рішення благословив священник Української греко-католицької церкви Костянтин Пантелей, який опікується душпастирською роботою у місцях позбавлення волі.

Після підготовки в навчальному підрозділі Марк був зарахований до 501-го батальйону морської піхоти. Він пройшов додаткове навчання як парамедик, освоївши навички надання першої медичної допомоги в польових умовах. Його бойове хрещення відбулося під Харковом, біля міста Ізюм, де він чотири рази брав участь у штурмі ворожих позицій, після чого був призначений командиром відділення.

У серпні 2024 року його батальйон був відправлений на новий напрямок — до Курської області російської федерації. Там розгорнулися запеклі бої: ворог зібрав до 40 тисяч своїх військових, тоді як українські підрозділи були в п’ять разів менші. Підрозділ Марка був кинутий на допомогу нашим силам біля міста Суджа.

Під час бою підрозділ Федорова опинився під шквальним вогнем мінометів, підрахувавши близько 147 пострілів. Не встигли вони окопатися, як налетіли ворожі дрони. Марк пам’ятає яскравий спалах і кілька уривків голосів, які обговорювали, чи він уже загинув. Прийшовши до тями, він опинився в реанімації Головного військового госпіталю в Києві. Його життя врятував адреналіновий укол прямо в серце.

Федоров отримав важке поранення: уламки гранати розірвали малий таз та уразили важливі внутрішні органи. Із-за потрапляння інфекції почався некроз м’язових тканин. Також множинні поранення отримали і обидві ноги. Вже зроблено декілька операцій. Попереду — тривале лікування та численні операції. Але лікарі вірять, що тренований організм Марка витримає ці випробування, і сам він налаштований боротися до кінця.

Марк Федоров — не просто черговий герой війни. Це людина, яка ще до війни була активною частиною громадського життя. Він брав участь у протестах проти катувань у місцях позбавлення волі, організованих ГО «Захист в’язнів України». Він — син Павла Федорова, головного редактора нашого видання, який з 2015 року активно бореться за реформування пенітенціарної системи України за європейськими стандартами. І ще один син Павла зараз служить у ЗСУ.

Історія Марка — це нагадування про те, що серед колишніх ув’язнених є ті, хто з готовністю став на захист своєї країни. Вони борються за свободу, за право на гідність і за нову Україну. І кожне поранення, кожна втрата цих героїв — це не просто біль їхніх сімей, а біль усієї нашої нації.

Стаття реплікована з джерела

ЗАХИСТ В’ЯЗНІВ УКРАЇНИ / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE

Службовці ДКВС України взяли участь у XVI Всеукраїнському військовому паломництві до Зарваниці

21-22 вересня службовці Державної кримінально-виконавчої служби України з установ у Тернопільській та Івано-франківській області і члени їх родин взяли участь у XVI паломництві військових до Зарваниці. Духовний провід цієї події здійснював військовий єпископ Богдан Манищшин, керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ. 

Організоване Департаментом військового капеланства для військовослужбовців, членів їхніх родин та родин полеглих воїнів, паломництво проходило під гаслом: «Освячені правдою» (Йн. 17, 17). Пенітенціарних службовців та членів їхніх родин опікали капелани о. Костянтин Пантелей та о. Роман Гарасимів.

21 вересня проща розпочалася з молебну перед Зарваницькою іконою Божої матері. Від так колона паломників вирушила на площу перед Собором до скульптури Матері Божої, де  відбулася церемонія відкриття паломництва. Всі присутні із щирою молитвою звернулись до Матері Божої. 

Прочани молилися хресну дорогу Спасителя. Військові почергово несли хрест й зупинялися на кожному з чотирнадцяти молитовних стоянь, а капелани провадили дорогу душпастирською наукою.  Відтак відбулася заупокійна Божественна Літургія за полеглими захисниками Вітчизни, Військові паломники молились за упокій душ воїнів, полеглих за українську державу та за кращу долю українського народу.

У неділю, 22 вересня, прочани взяли участь у Архиєрейській Божественній Літургії, яку очолив владика Богдан Манишин у співслужінні владики Михаїла Колтуна і владики Петра Лози, єпископа-помічника Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, та військових капеланів.  «Якщо ми хочемо побачити здійснення обітниці, ми маємо бути вірні Божому слову. Тільки тоді ми можемо сказати разом з апостолом Павлом: «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога?». Нехай наше сьогоднішнє паломництво, яке показує, що наш народ любить Бога, запевнить нас, що те освячення істиною, яке нам обіцяв Господь, буде вже виходити від нас!» – наголосив владика Богдан під час проповіді на недільній Літургії.  

Світлини

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Триває пенітенціарна практика семінаристів КТДС

 20 вересня 2024 року, в рамках душпастирської практики, відбувся візит випускників Київської Трьохсвятительської семінарії до Державної установи "Київський слідчий ізолятор".

В рамках душпастирської практики з в'язничного служіння семінаристи-випускники духовної семінарії ознайомилися з історією слідчого ізолятора, побутовими умовами утримування в'язнів, з функціонуванням пастирської опіки у слідчому ізоляторі. Супроводили майбутніх священиків під час перебування у закладі офіцери сектору соціально-виховної та психологічної служби. Вони відповіли на питання щодо в'язнів різних категорій та норм режиму і безпеки, а також заходів психологічного супроводу.

Для братів досвід відвідування пенітенціарної установи стався уперше. Під час зустрічі семінаристів з неповнолітніми відбувся щирий діалог про покликання й віру. Юнаки 15 - 17 років пережили час живого спілкування та ділення думками. Під час візиту супроводив зустріч протоієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу Куріїі УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. У практичному досвіді крок за кроком брати семінаристи відкривають багатоманітні грані священничого служіння, усе багатство місії християн у сучасному світі.

Світлини

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Київські семінаристи розпочали пенітенціарну душпастирську практику

Випускний курс Київської Трьохсвятительської духовної семінарії проходить традиційний вишкіл з пенітенціарного служіння Церкви.  Майбутні священики пізнають богословський, суспільний і правовий виміри в'язничного душпастирства. Попереду теорія і практика в установах попереднього ув'язнення і виконання кримінальних покарань.

2 вересня 2024 року відбулося перше теоретико-методичне заняття у приміщенні Патріаршої курії УГКЦ. Протягом зустрічі майбутні священики отримали знання про структуру пенітенціарної системи України, основні мотиви до служіння та Маґістеріум Церкви про проблему гріха, відповідальності і соціальної інтеграції. Проводив зустріч протоієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу Куріїі УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. У практичному досвіді крок за кроком брати семінаристи відкривають багатоманітні грані священичого служіння, усе багатство місії християн у сучасному світі.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Глава УГКЦ іменував нового керівника Відділу у справах душпастирства в пенітенціарній системі

 

28 серпня 2024 року Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав іменував о. Олега Нестора з Львівської архиєпархії новим очільником Відділу у справах душпастирства в пенітенціарній системі України Департаменту військового капеланства Патріаршої курїі УГКЦ. Попередній керівник Відділу о. Костянтин Пантелей продовжить своє служіння як військовий капелан в українському війську.

Декрети про прийняття зречення та іменування Блаженніший Святослав вручив священникам 28 серпня 2024 року під час особистої зустрічі у патріаршій резиденції в Києві.

Під час зустрічі Глава Церкви подякував о. Костянтину Пантелею за 18 років безперервного служіння керівником Відділу. Блаженніший Святослав підкреслив значний внесок отця Костянтина в перетворення пенітенціарної системи України з каральної у «більш людяну» (з лат. мови «poenitentia» — каяття). Зокрема, він відзначив численні душпастирські ініціативи, такі як особисті відвідини в’язнів, залучення семінаристів і волонтерів, організацію прощ офіцерів пенітенціарної системи України до Зарваниці й особливо мистецькі виставки робіт в’язнів.

Отець Костянтин висловив вдячність Церкві за можливість служіння та зазначив: «На початку цього служіння я відчував страх і невизначеність, але Церква дала мені привілей працювати в самому серці її місії — пенітенціарного служіння, адже покаяння є джерелом освячення і спасіння людини, незалежно від того, де вона перебуває. Цей досвід став для мене безцінним і допоміг краще послужити в багатьох інших душпастирських сферах».

Новопризначений керівник, о. Олег Нестор, та його попередник обговорили з Главою Церкви основні виклики і перспективи душпастирського служіння в пенітенціарній системі України. Блаженніший Святослав заохотив отця Олега до відданої праці в тісній співпраці з керівником Департаменту військового капеланства, владикою Богданом Манишиним, і запевнив у всебічній підтримці. Отця Костянтина Пантелея Предстоятель попросив залишатися у команді і допомагати добрими порадами.

Додамо, що о. Олег Нестор має значний досвід у сфері пенітенціарного служіння. Під час навчання у Львівській духовній семінарії він розвивав Депаратмент пенітенціарного служіння в семінарії, і, як священник, має вже 4 роки досвіду служіння у львівських в’язницях.

Департамент інформації УГКЦ