Господи царю, дай мені зріти мої прогрішення
і не осуджувати брата мого,
бо ти благословен єси на віки віків. Амінь.
(Молитва св. Єфрема Сирійського)
Дорогі у Христі Браття і Сестри,
Серцевинною молитвою, яка супроводжує нас протягом цього часу Великої Чотиридесятниці, є молитва св. Єфрема Сирійського. Надіюсь, що кожний із нас її дуже добре знає та практикує у щоденному житті, особливо тепер. Третя частина цієї молитви містить такі слова: «Господи царю, дай мені зріти мої прогрішення і не осуджувати брата мого, бо ти благословен єси на віки віків. Амінь». Коли уважно приглянемося до слів молитви, зауважимо, що вона ставить нас перед обличчям потрійної дійсності: перед Богом, перед самим собою та перед ближнім.
Застановімося коротко, що означає стати перед обличчям оцієї дійсності.
Стати перед Богом – означає передовсім визнати Його і тільки Його Володарем життя, світу, мене і кожного з нас. Щоденною мовою ми могли б сказати, що стати перед Богом – означає повірити в Нього, а водночас довіритися Йому. Довіритися Богові можна в різний спосіб. Найбільш досконалим є молитва. Розмова зі Всевишнім відкриває нам багатство Божої до нас любові. Ставить нас в ряди Божого синівства та дає надію на спасення. Найосновніше, що Господь задля нашого спасіння перетерпів муки, дав себе розіп’яти і воскрес, очікуючи конкретно від мене адекватних кроків тут і тепер.
Стати перед собою у світлі християнської духовності означає визнати, що я є сотворінням Божим, яке має безсмертну душу. Але, водночас, я зранений гріхом і потребую лікаря. Отим єдиним нашим Лікарем є саме Він, Милосердний Господь, а лікарством, яким лікує – покаяння. В часі Великого Посту всі приватні та літургійні молитви постійно закликають нас саме до покаяння. Покаятися – це усвідомити свій гріх та побачити своє гріховне єство у світлі віри, а відтак так намагатися змінити його. У християнстві Покаяння має таїнственний характер, оскільки Христос підніс його до рівня Святої Тайни. Завтра стати кращим, ніж сьогодні, змінитися на краще – це видимі плоди покаяння. Скористаймося часом Посту, щоб через Святу тайну Покаяння примиритися з Господом і досвідчити Його Милосердя.
Господь сотворивши нас, послав з місією у цей світ не як поодиноких індивідуумів, але як спільноту Його дітей, дітей Божий. Будучи дітьми Божими, через упадок носимо печать гріховності, недосконалості, яка руйнує не тільки гармонію у наших відносинах з Богом, собою самим, але й із ближніми. Саме через це Великий Піст повинен стати для нас часом особливого примирення з ближнім – з образом і подобою Божою. Відкиньмо всяку гордість, ненависть, брак прощення і пошани, щоб насправді відчути, що ти у цьому світі не сам, з тобою поруч є твій ближній!
Спільнотою дітей Божих є Церква, яку Апостол Павло називає містичним Христовим тілом. З Божої волі ми члени Української Греко-Католицької Церкви, котра, як ви знаєте, у цих днях просить благодаті Святого Духа для вибору свого Глави і Отця. З огляду на це, звертаюся до Вас, дорогі у Христі з проханням, щоб Ви своїми молитвами супроводжували цей вибір.
Нехай час Великого Посту стане для усіх нас доброю нагодою, щоби пережити глибоку єдність з Богом, а також знайти гармонію з самим собою та з ближнім!
Нехай Господь усіх нас благословить і провадить дорогою Посту до Воскресіння!
+ Йосиф Мілян,
Єпископ-помічник Київської архиєпархії
і не осуджувати брата мого,
бо ти благословен єси на віки віків. Амінь.
(Молитва св. Єфрема Сирійського)
Дорогі у Христі Браття і Сестри,Милостивий Господь зволив нам переступити поріг Великої Чотиридесятниці, яку більш популярно ми називаємо Великим Постом. Перша назва підкреслює більш часовий вимір, друга – нав’язує до біблійної розповіді про спокуси Христа Спасителя у пустелі, які передували Його об’явленню Себе перед світом як довгожданого Месію. В будь-якому випадку Великий Піст – це час особливого чування, молитви, який має належним чином приготовити нас до світлого торжества Воскресіння. Коли вжити більш алегоричного способу висловлювання, то час Великого Посту – це мініатюра нашого життя, кінцем якого є завжди Воскреслий Христос.
Розпочинаючи цей благословенний час, не один з нас запитував себе: як його провести? Це запитання свідчить про серйозність нашого підходу до пережиття Великого Посту. Хочу поділитися з Вами кількома думками, які допоможуть нам знайти відповідь на це питання.Серцевинною молитвою, яка супроводжує нас протягом цього часу Великої Чотиридесятниці, є молитва св. Єфрема Сирійського. Надіюсь, що кожний із нас її дуже добре знає та практикує у щоденному житті, особливо тепер. Третя частина цієї молитви містить такі слова: «Господи царю, дай мені зріти мої прогрішення і не осуджувати брата мого, бо ти благословен єси на віки віків. Амінь». Коли уважно приглянемося до слів молитви, зауважимо, що вона ставить нас перед обличчям потрійної дійсності: перед Богом, перед самим собою та перед ближнім.
Застановімося коротко, що означає стати перед обличчям оцієї дійсності.
Стати перед Богом
Стати перед собою
Стати перед ближнім
Спільнотою дітей Божих є Церква, яку Апостол Павло називає містичним Христовим тілом. З Божої волі ми члени Української Греко-Католицької Церкви, котра, як ви знаєте, у цих днях просить благодаті Святого Духа для вибору свого Глави і Отця. З огляду на це, звертаюся до Вас, дорогі у Христі з проханням, щоб Ви своїми молитвами супроводжували цей вибір.
Нехай час Великого Посту стане для усіх нас доброю нагодою, щоби пережити глибоку єдність з Богом, а також знайти гармонію з самим собою та з ближнім!
Нехай Господь усіх нас благословить і провадить дорогою Посту до Воскресіння!
+ Йосиф Мілян,
Єпископ-помічник Київської архиєпархії
Немає коментарів:
Дописати коментар