П’ятидесятниця в місцях неволі.

Празник Зіслання Св. Духа - добра нагода для того, щоб знову відвідати в'язнів. Що для них привітання зі святом у місцях позбавлення волі, коли в одних час перебування за ґратами тільки розпочався, у когось він добігає своєї половини, а в когось незабаром скінчиться? А хтось вже ніколи не побачить свободи. Чи можна вірити в неволі, і, якщо так, який сенс їх віри? На що вона спирається?

Відчувати себе членом Церкви потрібно незалежно від обставин. Молитва - найдієвіший спосіб для в'язня. Але найглибше переживання своєї належності до люду Божого в умовах ізоляції можна пережити тільки через відвідини, які відрізняють святкові дні від несвяткових. Адже за тими мурами усі дні подібні та буденні.

Християнська духовність плекається також і в неволі. Вона не боїться глузування та кпинів сусідів по камері чи по койці у бараку. Колись вона заіскрилась у серці через добре слово чи вчинок іншого співв'язня, через прочитану молитву, через Боже слово. Відвідувати в'язниці потрібно особливо у святкові дні. Адже людям за мурами так бракує сім'ї, в колі якої колись зустрічалися свята. Декому із нас це неможливо з огляду на зовнішні та внутрішні перешкоди. Проте, нікому нема перешкод для молитви. Моліться за в'язнів. Нехай не поглине нас відчуття, що "нема безвинних, усі сидять за діло, нехай покутують чуже горе". За злочинців моліться. Вони дуже потребують вашої молитви.

Мені приходилося неоднораз побачити і засвідчити, як впливає проповідь у камері в день свята. У пам'яті залишилися і радісний трепет, і блиск надії, і  глибина побожності. Хоча зовсім інакше, ті самі зворушення переживали кожного разу і волонтери, які супроводжували капелана у часі відвідин. Зовсім інакше, проте, ті самі якості проявляли пенітенціарні службовці.

Покарання - міра гніву, яка відповідає характеру злочину та його небезпеки для суспільства. Часом цей гнів - одинокий спосіб обмежити поширення зла. Чому, все-таки, прояв та наслідки цього гніву іноді перевищують скоєне зло, побільшуючи відчуження та ненависть поміж людьми? Чому справедливе воздаяння за зло може переростати у справжню несправедливість. Ми з вами маємо знайти на це відповідь. Адже вона стосується не лише долі покараних за зло. Вона безпосередньо торкається життєвої постави кожного з нас. А ще, християни мають багато потрудитись, щоб змінювалася система юстиції та тюремна дійсність. Бо багато наших співгромадян могли би уникнути лихої долі.

N.B.

В Україні протягом одного року понад 1 млн. громадян входять у коло відповідальності Кримінально-виконавчої системи України. Понад пів-мільйону проходять через брами слідчих установ. Понад 60 тис. отримують вирок – «ЗА ҐРАТИ!». Ще 60 - 80 тис. відпускають. Багато хто продовжує марафон слідства, судових засідань та апеляцій. Численні люди доходять до крайнього відчаю.

Капелан.