В'язничне капеланство - одна зі сфер служіння Ісусу Христу. Про те, як саме і коли почалося в'язничне душпастирство в Україні, розповідає священик Константин ПАНТЕЛЕЙ, керівник відділу з душпастирства у пенітенціарній системі України Патріаршої курії УГКЦ.
Що є метою в'язничного душпастирства?
Супровід людей, які опинилися в неволі, насамперед християн та допомога в усіх їхніх потребах, щоб вони не втратили зв'язок із Церквою. Душпастир допомагає усім, без огляду на конфесію, навіть невіруючій людині. Хоча в першу чергу він посланий до християн.
Коли виникло душпастирство і коли з'явилося в Україні?
Витоки в'язничного капеланства сягають часів Апостолів. Вже у Діяннях описане навернення і хрещення в'язничного сторожа та його сім'ї після проповіді Павла та Сили (йор. Діян 16,33). З історії Церкви відомо, що християн засуджували несправедливо, звинувачуючи у створенні небезпеки для Римської імперії. Перші мученики Христової Церкви спочатку опинялися у в'язниці. Тож ті, які їх відвідували, щоби підтримати, нагодувати чи перев'язати рани, задовольнити духовні потреби, по суті заклали систематичне в'язничне душпастирство.
Перші тюрми в Україні з'явилися у литовсько-польську добу. А за Петра І і Меншикова були засновані перші тюрми репресивного характеру для приборкання волелюбних українців після поразки альянсу гетьмана Мазепи зі шведами під Полтавою 1709 року. За царського режиму значним був тиск на священика-душпастиря. Наприклад, за наказом Петра І священик був зобов'язаний видати таємницю сповіді, якщо вона стосувалася безпеки Російської імперії, замаху на царя, повалення царської влади.
Перші тюрми в Україні з'явилися у литовсько-польську добу. А за Петра І і Меншикова були засновані перші тюрми репресивного характеру для приборкання волелюбних українців після поразки альянсу гетьмана Мазепи зі шведами під Полтавою 1709 року. За царського режиму значним був тиск на священика-душпастиря. Наприклад, за наказом Петра І священик був зобов'язаний видати таємницю сповіді, якщо вона стосувалася безпеки Російської імперії, замаху на царя, повалення царської влади.
Як виглядало душпастирство за радянських часів?
Ув'язнені священики опинялися як серед політичних в'язнів, так і серед звичайних кримінальних злочинців. Григорій Сорока, ув'язнений разом із Йосипом Сліпим, розповідав, як відправлялася Літургія у в'язниці: із родзинок, настояних на воді, виготовлялося саморобне вино, а священики знали Літургію напам'ять. Звісно, була Сповідь, аби в'язні могли приступити до причастя.
ГУЛАГівська система завжди намагалася упокорити першою чергою священиків, тому що вони були джерелом плекання віри та відваги у в'язнів.
Як працюється в'язничним капеланам в Україні?
Рік у рік можливостей для служіння стає більше. І хоча триває розробка закону про тюремне капеланство, проте нині діючих законів є достатньо для здійснення душпастирства на високому рівні. Дивує те, що на тлі збільшення можливостей для душпастирства за ґратами меншає кількість охочих відгукнутися на цю потребу.
Законодавство України успадкувало норми права Радянського Союзу. І часом траплялися смішні казуси при формуванні інструкцій, що дозволяли служити таїнство Євхаристії за ґратами. Наприклад, у зв'язку із забороною вносити алкогольні напої циркуляри писали: священику дозволяється "вносити невелику частину сакральної речовини для звершення Божественної Літургії". Пізніше, в доповідній записці один охоронець написав: "священик під виглядом сакральної речовини намагався пронести алкогольні напої". Тому до інструкції було внесено поправку: "священику дозволяється внести сакральну речовину із вмістом вина" (сміється).
Тепер щоразу зменшується втручання в діяльність священика. 2000 року було скасовано смертну кару, стала можлива сповідь довічно ув'язнених, 2008 року була підписана Угода про співпрацю Держдепартаменту з питань виконання покарань (сьогодні - Державна пенітенціарна служба) з Міжконфесійною місією, яка включає 12 церков і деномінацій, створивши таким чином важливі прецеденти для прийняття відповідних законів у майбутньому.
Які завдання має в'язничне капеланство на сьогодні і як їх здійснює?
1 вересня ц.р. у Камеруні, в Яунде, закінчився XIII Конгрес міжнародної католицької комісії душпастирства тюрем, головною метою якої є вносити розуміння Церкви про правоохоронну функцію держави та її справедливе здійснення. Африку було вибрано не випадково, в більшості країн континенту заарештована людина може і десять років чекати на розгляд своєї справи, навіть померти без суду. Комісія намагається на всіх континентах впливати на уряд і систему покарань, щоб вона не була системою тортур і знущання, а відповідним реагуванням на злочинність.
Розмовляла Вікторія СЕМЕНОВА
Немає коментарів:
Дописати коментар