Подорож волонтерів в Прилуки завершила акцію "Взуття в'язням!".

Як повідомлялося раніше, 23 жовтня у греко-католицьких храмах Києва було проведено акцію «Взуття – в’язням». Її організаторами виступили волонтери Центру пенітенціарного душпастирства при Патріаршій Курії УГКЦ.

Метою акції було зібрати взуття для незабезпечених вихованців Прилуцької виховної колонії.

29 жовтня 2011 року при нагоді відвідин Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх о. Костянтин Пантелей та волонтери брат Іван Жуган (студент Київської Духовної Семінарії УГКЦ), Юлія Щербій, Ольга Петрашик передали найменш забезпеченим юнакам 15 пар добротного взуття на осінь-зиму та 45 пар новеньких шкарпеток, носові хустки. У програмі зустрічі з вихованцями пройшла бесіда на тему «Ти знаєш, що ти людина…».

Гідність людини, як її зрозуміти, звідки вона походить, як сприймати себе та оточуючих людей, як Бог дивиться на людину - ці питання були в центрі уваги усіх учасників зустрічі.
Після спілкування в групах гості відвідали житлові приміщення вихованців. Відтак зустрілися зі новоприбулими, що нещодавно прибули до колонії та перебувають у карантині.

Географічна палітра походження вихованців - північ, центр та південь України. Незабаром Центр волонтерської співпраці буде приймати у Києві групу вихованців з Прилук, що прибудуть для екскурсії.

 

Розповідає Іван Жуган.

У суботу, 29-го жовтня, мав нагоду відвідати Прилуцьку виховну колонію для неповнолітніх. Такий заклад відвідую перший раз. До приїзду в колонію, існували певні переконання, що нічого доброго від тих хто там перебуває очікувати не потрібно; задумувався над тим, як себе поводити, що говорити, як говорити, щоб не спровокувати до якогось конфлікту. Але бажання відвідати колонію було неймовірне. Як тільки взнав, що існує така нагода, то одразу вирішив її використати.

Мої переконання та очікування почали розвіюватися, ще в дорозі, тоді, коли отець Костянтин проводив нам певний інструктаж спілкування з вихованцями. Здивувало також те, що відвідати колонію їхали двоє дівчаток (дівчатка відвідують її не перший раз). «Дві маленькі симпатичні дівчинки їдуть в такий суворий заклад ?» - чесно кажучи, я трохи боявся за них.

Але мої переконання та очікування в мить розвіялися, вже тоді коли ввійшов в перший розмовний контакт з вихованцями. Таке склалося враження, що хлопці чекали нас не той день, а набагато довший час. В актовій залі зібралося (що цікаво – добровільно) близько 60 вихованців (нажаль, не всі мали можливість бути присутніми) і кожний з пошаною ставився до молитви, якою розпочинали спілкування; кожний уважно слухав проповідь отця Костянтина; деяким пощастило потішитися черевиками та шкарпетками, які пожертвували люди з милосердя до людського горя. Але, нажаль, не всі отримали подарунки, тож я особисто, в своїх молитвах буду просити Бога, щоб знаходилося більше жертводавців для вихованців цієї колонії.

Після проповіді отця, так як нас було четверо, поділили присутніх на групи для дискусії і темою кожної групи була – людина як сотворіння образу та подоби Божої. Дуже важко було вести групу на позитивному настрої. Старався не показувати внутрішній глибокий жаль на зовні, дивлячись на цих хлопців. Щодо учасників моєї групи, то можу сміливо сказати – вони розкаялися за свої вчинки. У кого буде нагода колись відвідати колонію, не виникне бажання запитати: « жалієш за тим що вчинив?» і так все зрозуміє…  Було важко в групі спочатку вести дискусію, бо більшість позамикалися в собі, але дякувати Богові, по тихеньку вливалися в розмову. Приємно здивувало, те що найбільше зацікавило хлопців наше спільне обговорення віршів із Святого Письма, навіть дехто задавав питання по тому чи іншому віршу.

Після невеличкої екскурсії та спільних фотографій, мусили повертатися до дому. Відвідування колонії мені, як майбутньому доброму священникові (саме таким я хочу бути), стало колосальним досвідом та матеріалом роздумування над своїм життям, а особливо над своїми примітивними наріканнями на певні життєві ситуації і коли буду чути від людей жалюгідні нарікання на життя, то буду старатися пояснити людині, що не так все погано в її житті, використовуючи досвід з життя в колонії.

За сприянням Карітас-Київ Бучанській колонії № 85 передано гуманітарний вантаж.

26 жовтня 2011 року Пенітенціарне душпастирство УГКЦ передало для Бучанської виправної колонії №85 близько 700 кг. йогуртів від фірми Данон. Благодійна допомога стала можлива за сприянням Карітас-Київ.

Цього ж дня відбулося відвідування в'язнів, що перебувають на лікуванні у міжобласній лікарні БВК-85. Ієрей Костянтин Пантелей обійшов палати, в яких перебувають хворі за направленням на лікування з багатьох пенітенціарних установ України. Провідним мотивом проповіді душпастиря була спільна молитва, яку в'язні рідко коли практикують. Через різні причини, серед яких хибний сором, незнання та нерозуміння вчення Євангелія та Церкви про молитву, християни часто цураються спільного звертання до Господа. І це тоді, коли, в силу обставин, вони місяцями перебувають в одному приміщенні, мають трудні переживання, конфлікти й часто небезпеку смерті. Священик помолився над недужими у потребі за полегшення їхніх терпінь.

Зустріч тюремних капеланів у Верховній Раді.

24 жовтня 2011 року в Комітеті Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності представники християнських церков і деномінацій, що є членами Християнської Міжконфесійної Місії «Духовна і благодійна опіка в тюрмах», взяли участь у круглому столі під головуванням Віктора Швеця, що очолює комітет. Українську Греко-Католицьку Церкву представляв керівник Відділу УГКЦ з питань душпастирства у пенітенціарній системі України ієрей Костянтин Пантелей. Пан Віктор Швець поінформував членів правління про ініціативи (зокрема законопроект депутата Володимира Олійника Про внесення законодавчих актів України щодо забезпечення заарештованих осіб на медичну допомогу та віросповідання № 9206 від 22 вересня 2011 року). Оскільки проект був повернений для додаткового опрацювання церкви-учасниці Місії були запрошені сформувати пропозиції та побажання, що ляжуть в основу проекту цього закону. Проте мета зустрічі полягала також в опрацюванні стратегії участі церков у підготовці законодавчих ініціатив що суттєво впливатимуть на реформування пенітенціарної системи України.

За задумом членів правління Місії зустріч у Верховній раді відбулася з нагоди 10-ї річниці від створення цієї міжконфесійної організації. У 2001 році Українська Греко-Католицька Церква була спів-засновницею, а відтак активним учасником Християнської Міжконфесійної Місії «Духовна і благодійна опіка в тюрмах». Членами організації стали 12 церков і деномінацій. В рамках святкування 10-ліття утворення організації у приміщенні Державної пенітенціарної служби України увечері відбулося святкове засідання і концерт.

Найбільш вдалими проектами Місії стали біблійні конкурси для в'язнів гуманітарні акції та спільні євангелізаційні відвідини установ виконання покарань.

Святкування 10-ліття Християнської Міжконфесійної Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі».

У 2001 році Українська Греко-Католицька Церква була спів-засновницею, а відтак активним учасником Християнської міжконфесійної місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі». Членами організації стали 12 церков і деномінацій. В рамках святкування 10-ліття утворення Місії 24 жовтня 2011 року у Верховній раді відбудеться круглий стіл на тему змін законодавства для реалізації прав людей у попередньому ув'язненні на духовну опіку. Того самого дня у приміщенні Державної пенітенціарної служби України відбудеться святкове засідання і концерт. 

ДУХОВНА ТА БЛАГОДІЙНА
ОПІКА В МІСЦЯХ
ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Українська міжконфесійна християнська місія

"Пам'ятайте про тих, хто перебуває в ув'язненні, якби і ви з ними були в узах..." (Євр. 13,3).

10 років кропіткої роботи на непростій ниві у місцях позбавлення волі несе своє служіння Українська міжконфесійна християнська місія "Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі". У 2001 році  було утворено Місію для забезпечення духовних потреб засуджених та для благодійної допомоги в місцях позбавлення волі. До складу Місії увійшло 12 християнських церков і релігійних організацій. Місія є членом Міжнародної асоціації тюремного служіння і продовжує виконувати своє християнське покликання у знайденні загублених овець Христової отари.

Голова правління Місії - протоієрей Віктор Яценко.

Виконавчий директор Місії - Васильчук Юрій Анатолійович

Адреса: вул. Курнатовського, 4, оф. 182, м. Київ, 02139.

Тел. (044)510-94-62.

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА

Синодальний відділ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи є структурним підрозділом Священного Синоду Української Православної Церкви головним завданням якого є координація духовно-пастирської діяльності в місцях позбавлення волі. Відділ було утворено 9 липня 2009 року.

Сьогодні духовно-пастирська робота з засудженими проводиться в кожній з 181 -ї установи кримінально-виконавчої системи, де діють 70 храмів та 36 каплиць. Будується ще 26 храмових споруд. За статистикою ДПтС регулярно відвідують богослужіння близько 18 тис. засуджених. Близько 210 священнослужителів разом з мирянами-волонтерами беруть участь у тюремному служінні на всьому просторі України. Пріоритетними напрямками духовно-пастирської роботи є звершення богослужінь і св. Таїнств (Сповідь, Євхарістія та ін.), духовні бесіди і катехізична робота.

Адреса відділу:

Києво-Печерська Лавра, корп. 70А, вул. Лаврська, 15, Київ, 01015.

Тел./факс (044) 255-12-59,

е-mail: stvolodymyrchurch@ukr.net

Тюремне служіння очолює протоієрей Віктор Яценко.

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ

Відділ по духовному вихованню в місцях позбавлення волі було створено 14 травня 2001 року. Головною метою відділу є поширення православної віри, задоволення релігійних потреб віруючих, піклування про релігійно-моральне виховання та місіонерська діяльність в місцях позбавлення волі, в тому числі спецлікувальних закладах. Відділ здійснює наступні завдання: навчає людей християнському способу життя, сприяє духовно-моральному відродженню у місцях позбавлення волі через проповідь Євангелія, та вивчення Закону Божого; здійснює Богослужіння і духовні таїнства, треби (хрещення, сповідь, причастя, вінчання тощо); здійснює духовно-моральну роботу з родичами ув'язнених і потерпілих. В 19 єпархіях трудиться 38 священнослужителів.

Юридична адреса відділу: вул. Пушкінська, 36, Київ-4, 01004, Україна.

Тел./факс (044) 235-22-38,

e-mail: osnovenko@i.ua

Відділ очолює протоієрей Павло Основенко.

УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Відродження душпастирства УГКЦ у пенітенціарних установах України розпочалося 1989 року. За координацію служіння УГКЦ у виправних колоніях та в'язницях відповідає Відділ душпастирства у пенітенціарній системі України. Кожна з 12 єпархій на території України має головного капелана. Участь у служінні беруть священики, семінаристи, монахи й миряни - всього понад 200 осіб. Серед них - 37 - капелани. Більшість священиків отримали сертифікати про засвоєння базового рівня компетентності для праці у пенітенціарних установах. Головними напрямками служіння є проповідь, катехизація, уділення Св. Тайн, сприяння у підтримці зв'язків із родиною, навчання, священиків і волонтерів основам місії Церкви у тюрмах. Неділя про Блудного Сина, за два тижні до Великого Посту, є проголошеною у Церкві Днем особливої пастирської турботи й молитви за в'язнів.

Керівник відділу - ієрей Костянтин Пантелей.

Адреса: а/с В-125 Київ-1, 01001. Тел./факс (044) 279-19-20,

e-mail: panteley@ukr.net

РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

"Ви засудженні, але не приречені. Кожен з вас, за допомогою Божої благодаті, може стати святим" (Іван Павло II). Служіння проводиться в дванадцяти установах. Способи служіння: зустрічі індивідуальні (розмови духові, духова підтримка), при-готовлення до таїнств для бажаючих, проповіді, служби, катехизація (навчання основ християнської віри), концерти релігійних ансамблів (в тому числі і тих, які створюють засуджені), психологічні групові заняття, творчі майстер-класи, спортивні заняття - футбольний матч між волонтерами та засудженими, показ фільмів, театральні вистави. Гуманітарна діяльність полягає на передаванню персоналу установ одягу для розподілу. В служінні задіяні ЗО осіб, в тому числі 12 священників, інші - миряни-волонтери.

 

Головний     в'язничний     капелан     РКЦ     в    Україні о.   Гжегож   Драус.

Адреса:   м.   Рівне,   вул.   Соборна  213,

тел. (097)517-06-42,

e-mail: draus@ukr.net.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ ЦЕРКОВ ХРИСТИЯН ВІРИ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ П'ЯТИДЕСЯТНИКІВ

Понад  тисячу  служителів та    волонтерів    займаються Всеукраїнським соціальним служінням "Маханаім" та відвідують 82 пенітенціарні установи України. Служителі та волонтери займаються духовним наставленням і опікою людей, які відвідують служіння, мотивуючи їх на подальше проходження курсу реабілітації після звільнення. (Кількість центрів - 66). Існує служіння примирення. Плановою програмою Служіння є проведення святкових концертів та вистав для засуджених, приурочених до офіційних християнських свят. Служителі та волонтери проводять профілактику негативних явищ та суїциду, конкурси тюремної поезії, образотворчого мистецтва та конкурс по знанню Біблії.

Адреса: 03065, м. Київ, вул. Каблукова, 6. Тел. довіри: (044) 568-20-02.

e-mail: info@mahanaim.org.ua, сайт: www.mahanaim.org.ua.

Керівник відділу соціального служіння ВСЦХВЄП "Маханаім" Рустам Фатуллаєв.

Помічник - Когут В'ячеслав, тел. (093) 456-60-63.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ ОБ'ЄДНАНЬ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ

50 місій, 45 центрів реабілітації в різних областях України, понад 300 місіонерів, 40 капеланів. Служінням в пенітенціарних установах займається відділ Тюремного служіння при союзі об'єднань СХБ. Тюремне служіння звершується громадами нашого об'єднання вже більше двадцяти років.

Щонеділі пенітенціарні установи відвідують пастори, проповідники, капелани, волонтери. На зустрічі запрошуються всі бажаючі. Проводиться вивчення Святого Письма. В дні великих свят проводяться великі богослужіння з участю хорових та музичних колективів. Капелани проводять індивідуальні зустрічі з бажаючими отримати пастирську опіку один раз на тиждень.

Координатор тюремного служіння від союзу об'єднань євангельських християн-баптистів України - Дудка Віктор Якович.

Адреса: церква "Преображення", вул. Ярославська, 28, Харків, 61052,

тел. (057) 376-20-80,

e-mail: dudkavictor@gmail.com.

СОЮЗ ВІЛЬНИХ ЦЕРКОВ ХРИСТИЯН ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ ВІРИ УКРАЇНИ

Історія створення і розвитку тюремного служіння СВЦХЄВУ тісно пов'язана зі служінням церкви "ГОЛГОФА" і "БЛАГОДАТЬ". За останні 18 років богослужінь у тюремній громаді Бучанської ВК-85 навернулося до Господа більш ніж 320 чоловік і прийняло Святе водне хрещення по вірі 230 чоловік. Загальна кількість служителів відповідальних за тюремне служіння нараховує більш ЗО осіб. Багато хто з них має спеціальну капеланську освіту. Священнослужителі СВЦХЄВУ несуть постійне служіння по створенню "Церкви усередині в'язниці" у БВК-85, БВК -35, БВК-95, БВК-91, БВК-135. Активно співпрацюємо з місією "Наріжний камінь", допомагаючи в служінні реабілітації колишніх засуджених. Постійно реалізуємо соціальні проекти і розвиваємо християнську освіту серед засуджених. Особлива увага приділяється персоналу виправних установ і родинам засуджених.

Адреса: вул. Гамарника, 57, Пуща-Водиця, м. Київ.

Поштова адреса: а/я 8, м. Київ, 04075,

тел./факс (044) 431-82-41, (044) 431-82-42.

Ст. пастор Дмітрієвський Євгеній Володимирович.

ОБ'ЄДНАННЯ ЦЕРКОВ ХВЄ "СПАСІННЯ"

Служіння в місцях позбавлення волі розпочалось майже 10 років тому. Сьогодні задіяні в служінні по об'єднанню 30 служителів.які проповідують Добру Новину для позбавлених волі в шести закладах, а саме: Білоцерківська ВК-35, Коростенська ВК-71, Чернігівська ВК-44, ЧВК-62, Сізо в м. Київ, ЖВК-8. На протязі кожного місяця проводиться 10-12 служінь на яких присутні від 10 до 30 чоловік. Велика увага приділяється вивченню Біблії, особистим молитвам та спілкуванню з засудженими для їх духовного відродження і утвердження їх як християн. Для звільнених них працює три реабілітаційні центри та один будинок самарянина. Кожен, за бажанням, має можливість адаптації на волі, щоб ввійти в самостійне життя не повертаючись до минулого. Гарною практикою стали літні об'єднані служіння для засуджених в минулому, які сьогодні живуть за Словом Божим та служать таким, як колись були самі.

Адреса: офіс церкви "Спасіння", вул. Ломоносова, 3, м. Вишневе, Київська обл., 08132,

тел.: (044) 239-04-51, (04498) 6-25-65

e-mail: info@salvationchurch.com.ua, сайт: www.salvationchurch.com.ua

УКРАЇНСЬКА УНІОННА КОНФЕРЕНЦІЯ ЦЕРКВИ АДВЕНТИСТІВ СЬОМОГО ДНЯ

Служіння Капеланів Церкви АСД було започатковано в якості служби Генеральної Конференції в 1985 році. У1995 році ця служба переросла у окремий відділ. 31990 по 2003 роки в Церкві АСД діяла Християнська асоціація служіння засудженим (ХАСО). У 1993 році ХАСО була реорганізована в Християнську місію служіння засудженим при бвро-Азіатському дивізіоні Церкви АСД з віднесенням її до відділу суботньої школи та особистого служіння. Місія адвентиського капелланського служіння заключається у впровадженні служіння капеланів у всіх дивізіонах Церкви АСД.

Охоплено служінням 70 виправних колоній, нараховується 32 групи і громади в місцях позбавлення волі, ведеться листування - 54 особи, задіяно 55 пасторів, 220 добровольців, існує 4 реабілітаційних центра.

Капеланське служіння очолює

Відділ капеланського служіння:
Керівник Відділу: Вертило Лев Пантелійович
Робочий телефон:  044 467 50 47,
Моб. телефон:        093 390 76 65
E-mail: lvertylo@yahoo.com

ОБ'ЄДНАННЯ НЕЗАЛЕЖНИХ ХАРИЗМАТИЧНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ (ПОВНОГО ЄВАНГЕЛІЯ)

Організаційний характер нашого служіння - всеукраїнський. В Об'єднанні 13 регіональних єпископів, які проводять роботу у своїх областях. У газеті "Камінь краєугольний" постійно висвітлюється тематика роботи з людьми в місцях позбавлення волі. Напрямок служіння - нести Благу Звістку тим, хто за ґратами та їх близьким. Волонтери є майже у всіх регіонах. Керівники служінь -13. Початок роботи-з 1996 р.

Місця служіння: виправні колонії - 18, Сізо - 5, реабілітаційні центри - 6, листування, відновлення документів.

Адреса: А/с 40, м. Київ 1, Україна 01001.

Тел.: (044) 549-05-13, (044) 540-41-24,

Пухляк Олександр Анатолійович - керівник тюремного служіння Об'єднання Незалежних Харизматичних Християнських Церков України.

УКРАЇНСЬКА ХРИСТИЯНСЬКА ЄВАНГЕЛЬСЬКА ЦЕРКВА

Християнська місія "Євангельське милосердя" при УХЄЦ розпочала свою діяльність у закладах ДДУПВП в 1991 році з однієї колонії. Служіння постійно розповсюджується в різних областях України і зараз щомісяця служителі місії регулярно проводять 210 служінь у 56 колоніях країни. Регулярно церкви в колоніях відвідують біля 1500 чоловік. Після звільнення почали відвідувати церкви близько 1200 чоловік.

Одним із проектів Місії є адаптація колишніх засуджених у суспільстві. Місією придбано і взято в оренду 8 будинків, де живуть колишні засуджені. У цей час у Місії "Євангельське милосердя" постійно працює біля 150 служителів, в концертних програмах приймає участь біля 850 волонтерів. Діяльність не обмежується тільки відвідуванням засуджених у колоніях, але й поширюється на рідню засуджених, їх дітей.

Адреса: вул. Ткаченка, 100, м. Донецьк, 83062.

e-mail: gospel_mercy@ukr.net.

Єпископ місії - Лободенко Віктор Олексійович, тел. (050)536-99-31.

Українські капелани обмінялися досвідом служіння з польськими душпастирями.

Завершилася участь греко-католицьких священиків у реколекціях в’язничних душпастирів Римо-Католицької Церкви в Польщі. Як повідомлялося раніше, 17-22 жовтня 2011 року на запрошення прелата о. Павла Войтаса, головного тюремного капелана Польщі, в Попово під Варшавою в Центральному навчальному осередку В’язничної Служби Польщі ("Centralny Ośrodek Szkoleniowy Służby Więziennej") побували представники Української Греко-Католицької Церкви: о. Олексій Куйбіда (Коломийсько-Чернівецька єпархія), о. Михайло Бугай (Тернопільсько-Зборівська єпархія), о. Ігор Середа та о. Євген Гринчишин (Бучацька єпархія). Міжнародний досвід є базисом формування концепції в'язничного капеланства, яка незабаром буде досить зрілою для позитивних змін українського законодавства.

Для волонтерів відбувся семінар "Дотик через ґрати".

21-22 жовтня 2011 року у Києві у храмі Св. Миколи Доброго УГКЦ, що на Покровській, 6, відбувся семінар для волонтерів пенітенціарного душпастирства УГКЦ. Програма семінару включала наступні теми:

• "Характеристика пенітенціарної системи України."
• "Сучасна структура в'язничного душпастирства УГКЦ. Середники душпастирства".
• "Обставини попереднього ув'язнення".
•  "Від вироку до звільнення".
•  "Категорії пенітенціарних установ та характеристика груп,  що потребують опіки.  Післяпенітенціарна опіка". 
• "Сфери душпастирського служіння". 

Люди, покарані за кримінальні злочини, нераз здаються нам безобразними сірими плямами на тілі суспільства. Ми переживаємо безмежну віддаль між собою та ними. Несподіванкою, сюрпризом для кожного з учасників семінару стало те, що вступом до навчання став перегляд предметів образотворчого мистецтва в'язнів різних країн світу, що були експоновані у залі. Незримо кожен з нас немов спілкувався з тим автором, часточка душі якого була виражена у його творі. Серед них були праці авторів з Європи, Африки, Латинської Америки, Океанії та, звичайно з України. Загалом близько 40 робіт, переданих Міжнародною католицькою комісією в'язничної душпастирської опіки (ICCPPC) в'язничному капеланству УГКЦ на знак солідарності у служінні.

Іншою важливою подією стало те, що професійні психологи Андрій Дронов та Артем Макаров ознайомили учасників тренінгу з середовищем та завданнями щоденної праці пенітенціарного психолога.   Кожен зміг висловити запитання, які поставали при відвідуванні установ виконання покарань спілкуванні з персоналом тюрем та із самими в'язнями.

На завершення семінару обсудили плани найближчої поїздки до Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх.  Усі учасники отримали сертифікати про навчанслоня волонтаріату. 

"Для нас важливо було краще зрозуміти куди і для кого ми прибуваємо, яка мотивація нашого служіння. Здається, ми перегорнули ще одну важливу сторінку для пізнання свого завдання, щоб краще відгукнутися на покликання Євангелія відвідати в'язня. Зроблено ще один рішучий крок для розвитку волонтерського руху", - поділилася Христина Шонь, координатор Центру волонтерської співпраці, - "Завтра збираємо чоловіче взуття для неповнолітніх вихованців Прилуцької Виховної колонії."

ієрей Костянтин Пантелей, Керівник Відділу УГКЦ

з душпастирства у пенітенціарній системі України

За сприянням Карітас-Київ передано гуманітарну допомогу в Лукянівський СІЗО та реабілітаційний центр.

20 жовтня 2011 року Пенітенціарне душпастирство УГКЦ передало для в'язнів Київського слідчого ізолятора близько 500 кг. йогуртів від фірми Данон. Інші 200 кг. продукції було передано у реабілітаційні центри в околицях Києва. Благодійна допомога стала можлива за сприянням Карітас-Київ.

Греко-католики збирають взуття в’язням.

28 жовтня 2011 року у греко-католицьких храмах Києва буде проведено акцію «Взуття – в’язням».

Організаторами акції виступають волонтери центру пенітенціарного душпастирства УГКЦ.

Метою акції є зібрати взуття для вихованців Прилуцької виховної колонії. В неділю після першої та другої Літургії в усіх греко-католицьких храмах столиці волонтери прийматимуть взуття.

Волонтерський центр пенітенціарної служби УГКЦ займається служінням ув'язненим, котрі перебувають у виправних колоніях чи під слідством. Починаючи від грудня 2010 року, волонтери пенітенціарного центру регулярно відвідують вихованців Прилуцькоїколонії для неповнолітніх.

«Цією акцією, - говорять волонтери, - ми хочемо привернути увагу громадськості до людей «важких» для суспільства і показати, що вони теж потребують духовної та матеріальної опіки.А заодно хочемо залучати нових волонтерів для подальшого служіння людям, які потребують особливої уваги.»

Долучитись до акції можна звернувшись у волонтаріат пенітенціарної служби УГКЦ:

098 944 23 17 Христина

098 422 92 21 о. Констянтин

Українські капелани беруть участь у реколекціях в’язничних душпастирів Римо-Католицької Церкви в Польщі.

17-22 жовтня 2011 року в Попово під Варшавою в Центральному навчальному осередку В’язничної Служби Польщі ("Centralny Ośrodek Szkoleniowy Służby Więziennej") відбуваються щорічні реколекції в’язничних душпастирів Римо-Католицької Церкви. На запрошення прелата о. Павла Войтаса, головного тюремного капелана Польщі, в них беруть участь представники Української Греко-Католицької Церкви: о. Олексій Куйбіда (Коломийсько-Чернівецька єпархія), о. Михайло Бугай (Тернопільсько-Зборівська єпархія), о. Ігор Середа та о. Євген Гринчишин (Бучацька єпархія.


Реколекції є щорічним заходом навчання та духовної обнови, для священиків, що були покликані Церквою до служіння у тюрмах. В програмі – духовні вправи та фахові лекції з пастирської практики.

Повідомив о. Ігор Середа,
капелан Бучацької єпархії УГКЦ

 

У Чернігові відбувся семінар з основ соціальної реадаптації жінок після закінчення терміну ув'язнення.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ приступило до систематичного навчання з основ соціальної реадаптації колишніх в'язнів. Особлива увага під час семінару, що відбувся у Чернігові 14 - 15 жовтня 2011 р., була спрямована на специфіку праці із жінками. У навчанні брали участь священики Віталій (Котик), ЧНІ, Костянтин Пантелей, Роман Пушка, Роман Жолобчук, сестри Оксана (Пелех) і Христина (Пецольд), ЧНІ.

Тренерка Руслана Безпальча, що має багатий досвід праці з жінками у межових життєвих обставинах, ознайомила із специфікою початку та розвитку праці з жінками, що потребуватимуть допомоги. Групою були обговорені особливості священичого служіння в чоловічих і жіночих колоніях, засади прийняття, надання допомоги, "підводні камені" цього непростого служіння. Продовження навчання буде незабаром.

14 жовтня, у день Покрови Прсв. Богородиці, капелани відвідали також засуджених на довічне ув'язнення, неповнолітніх та жінок, утримуваних під вартою у Чернігівському СІЗО, а у суботу 15 жовтня о. Віталій (Котик) привітав засуджених Чернігівської 44 жіночої колонії.

«В Україні довгі роки як під слідством, так і в тюрмах дуже часто перебувають ні в чому не винні люди», − Блаженніший Святослав.

Сьогоднішній стан судочинства в Україні – одна з найглибших реальних виразок нашої держави.

Про це в коментарі кореспонденту УНІАН сказав глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав (ШЕВЧУК), відповідаючи на запитання про останні резонансні судові процеси над екс-прем’єр-міністром Юлією ТИМОШЕНКО та екс-міністром внутрішніх справ Юрієм ЛУЦЕНКОМ.

«На жаль, в Україні довгі роки як під слідством, так і в тюрмах дуже часто перебувають ні в чому не винні люди, які потребують наших молитов та підтримки», − зауважив предстоятель УГКЦ.

При цьому він згадав про ув’язнених, які хворіють на туберкульоз чи СНІД. Вони, за словами глави УГКЦ, «через недосконалість нашої пенітенціарної системи не отримують кваліфікованої чи взагалі будь-якої медичної допомоги, через що повільно помирають у нелюдських умовах».

«Вони заслуговують на наше співчуття, на нашу молитву, яку, зокрема, для них несуть наші в’язничні капелани. Вважаю, що кожен вірний нашої Церкви мав би висловити свою громадянську позицію і підтримати, не порушуючи заповідей Божих і Конституцію, ув’язнених чи навіть захистити їх», − наголосив Блаженніший Святослав.

Окремо глава УГКЦ згадав про суд над Ю.ТИМОШЕНКО. «Ми розуміємо, що суд над Юлією ТИМОШЕНКО – це тільки верхівка айсберга. Це нагода звернути увагу на численні судові процеси по Україні, де залежна від влади та орієнтована на звинувачувальний вирок судова система нищить тисячі простих людей», − наголосив предстоятель греко-католиків.

На переконання Блаженнішого Святослава, судова система чітко показує, чи дотримуються у суспільстві базові людські цінності, на яких і будується європейська спільнота, до якої Україна хоче інтегруватися.

«Одна з головних цінностей – закон має бути захистом людської гідності, свободи людини та її прав, а суддівство повинно стояти на сторожі виконання закону», - сказав глава УГКЦ. При цьому він констатував, що сьогодні Україна «ще живе в радянському стереотипі та використанні правосуддя як засобу, аби утвердити ту чи іншу панівну силу чи ідеологію, оправдати винних і засудити невинних».

«Мені та нашим вірним дуже сумно, що на двадцятому році незалежності в Україні продовжують бути численні несправедливо засуджені», − сказав на завершення Блаженніший Святослав, коментуючи останні резонансні судові справи.

Репортаж та фото УНІАН.

У Чортківському слідчому ізоляторі освятили іконостас.

9 жовтня, в день св. Івана Богослова, що є покровителем храму в СІЗО м. Чорткова був освячений іконостас. Він – плід праці та милосердя працівників установи, майстрів-іконописців, в’язнів та людей доброї волі, що допомагали фінансово.

Думка про створення іконостасу у в’язничному храмі народилася рік тому. У в’язничному служінні тяжко керуватися загальними правилами становлення парафії. Люди, для яких служимо, не прийшли до в’язниці з власної волі, а найчастіше через помилку, та багато з них приходять до храму добровільно, справді шукаючи Бога. Прийшовши до храму, ці люди творять спільноту. Кожна спільнота, щоб стати християнською, повинна мати місце, де зустрічається з Богом – храм, і він в нашій установі є. Щоби бути спільнотою, люди потребують слухати Слово, а опісля – жити це Слово у вчинках милосердя. Здавалось би, як в’язень може творити милосердя, коли він сам його потребує. Правда, що потребує, але може також творити. Іконостас – це і є їхній вчинок милосердя. І не тільки. А також і працівників установи, і жертводавців.

В’язні змогли спроектувати іконостас і зайнятися всіми столярними роботами. Іконописців, на жаль чи на щастя, в СІЗО немає, тому всі ікони були написані майстрами-іконописцями. Кожен бажаючий вніс свою частку, згідно можливостей і талантів, які має від Бога.

Дякую Богу і людям, що спричинилися до такого служіння


Повідомив капелан о. Андрій Лемчук.

З історії...

Храм Св. Апостола Івана Богослова освятив 28 жовтня 2007 року Апостольський адміністратор, а нині владика-ординарій Бучацької єпархії Української Греко-Католицької Церкви преосвященніший Дмитро Григорак, ЧСВВ, із капеланом Павлом Менлі, фундатором храму, та собором священиків. Літургія транслювалася через радіомережу закладу.

Будівництво богослужбової каплиці для ув'язнених розпочалося після Великодня 2007 року з ініціативи капелана Павла Менлі та на його власні гроші. Далі, впродовж півроку, воно здійснювалося коштом добродіїв та на пожертви вірних Бучацької єпархії.

Новий храм в СІЗО був зведений старанням багатьох людей. Серед них – в'язні установи, співробітники СІЗО, інженери, приватні підприємці, студенти дяківської школи, що збирали кошти, численні жертводавці.

Отець-доктор Павло Менлі присвятив себе в Україні для ув'язнених. Він та його батьки народилися в Канаді, лише дід його був родом із села Тарнавка, за 30 км від Чорткова. Історія навернення професора фізико-математичних наук Павла Менлі здивувала колись Блаженного папу Івана Павла ІІ. До освячення храму 71-річний капелан щодня сповідав і проповідував, щонеділі для персоналу і господарської обслуги відправляв Служби Божі у спеціальному приміщенні СІЗО, із якого вони транслювалися на всю установу Коли Літургія закінчується, засуджені затримуються, щоб поспілкуватися з отцем. «Після недільної служби від одинадцятої до сімнадцятої години я не можу всіх висповідати. Доводиться приходити й у будень», – розповідав священик.

В Україні у 32 слідчих установах перебуває понад 40 тис. осіб. У стінах деяких СІЗО були приміщення, адаптовані для літургійних цілей. Спорудження такого храму саме у слідчій установі відбулося вперше. У камерах слідчого ізолятора в Чорткові на Тернопільщині перебуває до 300 підсудних середній вік яких від 30 до 35 років. Як за крадіжки та наркоманію, так і за значно тяжчі злочини. Багато нехрещених і тих, що ніколи не сповідалися. Від часу, коли стала щоденною дійсністю присутність священика в установі зменшилося число порушень і частота застосування специфічних методів примусу.

В'язниця в Чорткові збудована 1898 року за часів Австро-Угорської монархії. У центрі міста поряд стояли поліція, суд, в'язниця. Від суду до тюрми людей переводили підземним переходом. Із 1939 до 1954 року в Чортківській в'язниці було замордовано понад 1000 людей. «Коли приходили і радянські, і німецькі війська, тут була катівня, – розповідає начальник Чортківського СІЗО Володимир Заверуха, – навіть годі було й уявити, що колись тут стане можлива побудова святого храму. Служба в установі має особливий характер, і присутність священика дуже допомагає витримувати навантаження і завжди залишатися людьми».

Нині в стінах СІЗО служать о. Андрій Лемчук та о. Євген Гаврилишин. Їм допомагають студенти Дяківської Академії...

№ 17 (518) 18 вересня 2011 р. рубрика ЩОБ ПАСЛИ ЦЕРКВУ БОЖУ. ПОЧАТКИ В'ЯЗНИЧНОГО СЛУЖІННЯ.

В'язничне капеланство - одна зі сфер служіння Ісусу Христу. Про те, як саме і коли почалося в'язничне душпастирство в Україні, розповідає священик Константин ПАНТЕЛЕЙ, керівник відділу з душпастирства у пенітенціарній системі України Патріаршої курії УГКЦ.

Що є метою в'язничного душпастирства?

Супровід людей, які опинилися в неволі, насамперед християн та допомога в усіх їхніх потребах, щоб вони не втратили зв'язок із Церквою. Душпастир допомагає усім, без огляду на конфесію, навіть невіруючій людині. Хоча в першу чергу він посланий до християн.

Кайдани Св. Апостола Петра. Рим.

Коли виникло душпастирство і коли з'явилося в Україні?

Витоки в'язничного капеланства сягають часів Апостолів. Вже у Діяннях описане навернення і хрещення в'язничного сторожа та його сім'ї після проповіді Павла та Сили (йор. Діян 16,33). З історії Церкви відомо, що християн засуджували несправедливо, звинувачуючи у створенні небезпеки для Римської імперії. Перші мученики Христової Церкви спочатку опинялися у в'язниці. Тож ті, які їх відвідували, щоби підтримати, нагодувати чи перев'язати рани, задовольнити духовні потреби, по суті заклали систематичне в'язничне душпастирство.

Перші тюрми в Україні з'явилися у литовсько-польську добу. А за Петра І і Меншикова були засновані перші тюрми репресивного характеру для приборкання волелюбних українців після поразки альянсу гетьмана Мазепи зі шведами під Полтавою 1709 року. За царського режиму значним був тиск на священика-душпастиря. Наприклад, за наказом Петра І священик був зобов'язаний видати таємницю сповіді, якщо вона стосувалася безпеки Російської імперії, замаху на царя, повалення царської влади.

Як виглядало душпастирство за радянських часів?

Ув'язнені священики опинялися як серед політичних в'язнів, так і серед звичайних кримінальних злочинців. Григорій Сорока, ув'язнений разом із Йосипом Сліпим, розповідав, як відправлялася Літургія у в'язниці: із родзинок, настояних на воді, виготовлялося саморобне вино, а священики знали Літургію напам'ять. Звісно, була Сповідь, аби в'язні могли приступити до причастя.

ГУЛАГівська система завжди намагалася упокорити першою чергою священиків, тому що вони були джерелом плекання віри та відваги у в'язнів.

Як працюється в'язничним капеланам в Україні?

Рік у рік можливостей для служіння стає більше. І хоча триває розробка закону про тюремне капеланство, проте нині діючих законів є достатньо для здійснення душпастирства на високому рівні. Дивує те, що на тлі збільшення можливостей для душпастирства за ґратами меншає кількість охочих відгукнутися на цю потребу.

Законодавство України успадкувало норми права Радянського Союзу. І часом траплялися смішні казуси при формуванні інструкцій, що дозволяли служити таїнство Євхаристії за ґратами. Наприклад, у зв'язку із забороною вносити алкогольні напої циркуляри писали: священику дозволяється "вносити невелику частину сакральної речовини для звершення Божественної Літургії". Пізніше, в доповідній записці один охоронець написав: "священик під виглядом сакральної речовини намагався пронести алкогольні напої". Тому до інструкції було внесено поправку: "священику дозволяється внести сакральну речовину із вмістом вина" (сміється).

Тепер щоразу зменшується втручання в діяльність священика. 2000 року було скасовано смертну кару, стала можлива сповідь довічно ув'язнених, 2008 року була підписана Угода про співпрацю Держдепартаменту з питань виконання покарань (сьогодні - Державна пенітенціарна служба) з Міжконфесійною місією, яка включає 12 церков і деномінацій, створивши таким чином важливі прецеденти для прийняття відповідних законів у майбутньому.

Які завдання має в'язничне капеланство на сьогодні і як їх здійснює?

1 вересня ц.р. у Камеруні, в Яунде, закінчився XIII Конгрес міжнародної католицької комісії душпастирства тюрем, головною метою якої є вносити розуміння Церкви про правоохоронну функцію держави та її справедливе здійснення. Африку було вибрано не випадково, в більшості країн континенту заарештована людина може і десять років чекати на розгляд своєї справи, навіть померти без суду. Комісія намагається на всіх континентах впливати на уряд і систему покарань, щоб вона не була системою тортур і знущання, а відповідним реагуванням на злочинність.

Розмовляла Вікторія СЕМЕНОВА