вівторок, 29 листопада 2011 р.

До Свята Миколая Чудотворця.

Любі у Христі, в часі приготувань до Свята Миколая для в'язнів прошу Вас відгукнутися на наш заклик.

Просимо Вас придбати зубну пасту + щітку в подарунок підлітку.
Пожертва ця включає невелику витрату особистих коштів і часу для "підбору" дарів. Все, що треба, щоб будь хто почувся зігрітим. Придбане зберуть волонтери у кожній з парохій УГКЦ у Києві 11 грудня та 13 грудня після Св. Літургії.

Для інформації про опіку в'язнями на Вашій території контактуйте, як подано нижче...

У Києві збірка стосується 300 неповнолітніх. Але є ще хворі у лікарні слідчого ізолятора та Виправної колоні № 85 (250 осіб), жінки (350 осіб), господарська обслуга слідчого ізолятора  (90 осіб).
 Милосердя до ув’язнених має в собі переображаючу та зцілюючу силу.



священик Костянтин Пантелей
 e-mail: panteley@ukr.net

моб.: (098) 422 92 21


Хрещення в колонії.

Монастир знаходиться всередині периметра виховної колонії.
Так часто приймаєш усе, як належне. І тільки тоді, коли є з чим порівняти, починаєш аналізувати, цінувати, дякувати…

У нашому невеличкому містечку є на що подивитись – все-таки Бережани -  історично-архітектурний заповідник. Але ні повз чиє око не зможе проминути установа за колючим дротом - Бережанська виховна колонія. Здавалося, що тут такого? Хіба мало таких закладів по всій Україні? А місце зовсім не звичайне. На території цієї установи знаходиться давній монастир і церква оо. Бернардинів. Так, храм за колючим дротом.
Гадаю собі, що випадкових речей в цьому світі не буває. Скільки духовних перемін відбулось, скільки молитов було занесено до Бога, скільки молодих людей стало на добру дорогу завдяки цьому святому місцю. І хоча двері храму відкриваються згідно режиму, він ніколи не стоїть пусткою. Звичайні люди і хлопці стоять поруч. Кожен прийшов своєю дорогою до Бога.

Вихованці на Св. Літургії разом з вірянами.
І вже зовсім не дивина, що так багато вихованців приступають до Святого Причастя під час Літургії. Хоча багато з них і уявлення не мали, що це, поки сюди не потрапили. А їхня прилюдна сповідь в часі хресної дороги! Коли чуєш слова щирого розкаяння і бачиш сльози жалю на очах, сам плачеш. Але плачеш над своїми падіннями, над своїми помилками. І в цей момент усі ми рівні, і немає кращих чи гірших. А які листи вони пишуть до Святого Миколая. Дорослі хлопці – а дитячі прохання, дитячі мрії, які так і не здійснились…


Сестра Христина, СНДМ, капелан для вихованців.
І сьогодні, 13 листопада знову хрестини. Церква переповнена. Йде відправа, співає хор. А коли до дверей храму підводять двох хлопців, і вони самі, а не хресні батьки, промовляють слова за священиком, залишитись спокійним не вдається нікому. Атмосфера дуже урочиста, зворушлива і, водночас, спокійна. Дивишся і розумієш, що відбувається чудо – народження нової людини, життя якої починається з чистого листа. І вже не так важливо, що починається воно в ув`язненні. Важливою є надія, яку так ясно видно в очах двох юнаків  - Руслана та Володі, і їхня віра в те, що все ще може бути інакше. Як багато вони сьогодні отримали – нове ім`я, Ангела-Охоронця, хресних батьків, прилучення до церкви!!!

Капелан о. Михайло Бугай уділяє Св. Миропомазання.
Їх крок був виваженим, обдуманим. Вони ретельно готувались до цієї події в своєму житті. Так хочеться вірити, що це для них стане новою відправною точкою. Що негативний досвід перебування у виправному закладі буде єдиним у житті, але одночасно приправлений приємними спогадами про стіни храму, в якому вони знайшли себе, знайшли Бога. Бо немає поганого, в якому не можна було б знайти чогось хорошого.

„Ти – мій син, моя дочка, тебе я собі вподобав!” (Мт. 3, 16-17).

Ксенія Ковалик

понеділок, 28 листопада 2011 р.

Благодійний бал молоді напередодні початку Різдвяного поста звернув зібрані кошти на потреби в'язнів.

27 листопада 2011 р. в Києві пройшов «Благодійний осінній бал-маскарад для молоді». Благодійна місія Балу: зібрані кошти будуть пожертвувані на допомогу реалізації програми реабілітації жінок, що вийшли з в’язниці (м. Чернігів).

Благодійний бал-маскарад організувала у столиці християнська молодь за підтримки молодіжної комісії УГКЦ. Як жартують ініціатори свята, здійснити доброчинну акцію допоміг «вірус добра», що передається через дружбу, взаємодопомогу і співчуття ближньому.





Наймолодші учасники балу Андрій й Анастасія.
Під час балу було експоновано твори
образотворчого мистецтва в'язнів.

пʼятниця, 25 листопада 2011 р.

Відродження душ.

Як повідомлялося раніше, у Держівській  чоловічій виправній колонії № 110 було освячено новозбудований храм. При такій нагоді візиту до Стрийської єпархії 21 грудня 2011 року, о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу душпастирства у пенітенціарній системі України, разом із о. Богданом Манишиним, єпархіальним протосинкелом, побував у селі Верхня Лукавиця, що неподалік Стрия. Там з 2008 року заіснував місійний дім "Повернення". Засновником його став брат Ігор Гарбар за сприянням місцевого пароха о. Івана. З тих пір, за свідченням о. Костянтина, відбулися великі зміни - дім є теплий, обжитий, впорядкований. Сюди приходять діти навіть з навколишніх сіл. Цього дня для побутових потреб було придбано, за сприянням доброчинців, та передано душову кабіну, бойлер, умивальники.
Червень 2010 року тюремні капелани
УГКЦ відвідали дім "Повернення"
У червні 2010 року священики-капелани, волонтери УГКЦ провели семінар «Післяпенітенціарна опіка», який відбувся у м.Трускавець. Учасники семінару тоді відвідали дільницю соціальної реабілітації Дрогобицької виправної колонії № 40, ознайомилися із роботою центру реабілітації «Назарет» та центру у с. Верхня Лукавиця, організовані УГКЦ. Питання соціального пристосування особи, що виходить на свободу з місця позбавлення волі знаходиться далеко поза увагою держави та суспільства. Тривалий час наша Церква шукала спосіб відповісти на цю кричущу потребу. Першими відповісти на неї були готові протестантські громади. Як відомо, в Україні понад 200 центрів реабілітації колишніх в'язнів, засновані ними. Є і чоловічі, є і жіночі центри. Реабілітація там систематизована та має кілька етапів. Вона допомогла вже багатьом, хто потребував опертя на свободі, коли загострюється конфлікт між минулим життям, бажанням змін та реаліями суспілства, яке залишається холодним...

Ігор Гарбар, ще до закінчення терміну ув'язнення, питав свого духівника капелана о. Ігоря Царя, як можна послужити Богові й віддячити за Його велике милосердя, виявлене в житті. "Тоді отець Цар відповів мені - іди, та служи людям, які проходять через ті самі випробовування, що прийшлось пережити тобі!" - свідчить брат Ігор. "Відразу після звільнення ми з товаришом вже намагалися розпочати в іншому селі на Львівщині. Про це місце я взнав випадково, у транспорті. Ми випадково їхали в маршрутці з парохом цього села о. Іваном, який і запросив мене. Коли переїжджав до цього села, то було глибоке переживання, що наче повертаюся додому. Тому і виникла ця назва - "Повернення", - пригадує він.
Був в селі Верхня Лукавиця старий будинок, що служив для парафіяльних цілей, зокрема під час єпархіальних візитацій. Він прийшов до занепаду. Тут і оселився брат Ігор, та розпочав обживати його. В серці була одна і та сама спонука - послужити тому, чиє життя було надломлено. "Коли я замешкав в хатині, вона була схожа на справжню руїну, як і моє життя. Тоді люди не сприймали мене, боялися, - говорить Ігор, - кидали каміння у вікна, кричали "геть собі забирайся!" - така була реакція на мою появу в селі. Але були й такі, що стали приглядатися та допомагати. Щонеділі і у свята я був на Святій Літургії. Був в усіх на очах. Розповідав про себе і про те, чого хочу добитися. Тепер ця довіра така, що до цієї хатини відпускають дітей без страху. Ми граємо, молимося, співаємо, проводимо свята."

Протягом трьох років у домі "Повернення" перебувало кілька звільнених після відсидки своїх термінів. Не всі були свідомі, що тут треба працювати. Були тут узалежнені від алкоголю, що прагнули розпочати тверезе життя. Місце і праця тут допомагають.

"Радію дітьми і вони дуже це відчувають..."
Сьогодні дім "Повернення" має свій статут співжиття і готовий прийняти до 5 осіб. Є вимоги до кандидатів та певні обмеження. Багато ще потрібно уваги й підтримки від Церкви та доброчинців. Як вважає о. Костянтин Пантелей, необхідно організаційно й методично забезпечити процес реабілітації з урахуванням особливостей і традицій, що склалися тут, із залученням спеціалістів і волонтерів. На території єпархії є дві пенітенціарні установи, тому супроводжувати в'язнів потрібно ще у часі приготування до звільнення, бо не можна сюди прийняти неприготовлену та невідому особу.

Із захопленням ми бачимо, що в житті брата Ігоря Гарбара відбувається переможна дія любові Божої, якою він здатний поділитися...

середа, 23 листопада 2011 р.

21 листопада Кримінально-виконавча інспекція відзначає 10 річницю утворення. У Києві священик УГКЦ привітав співробітників КВІ й освятив приміщення служби.

21 листопада 2011 року Кримінально-виконавча інспекція (КВІ) святкує 10-ту річницю утворення. Цього дня священик УГКЦ мітрофорний протоієрей о. Валерій Шкарубський зустрівся з персоналом Святошинського відділення КВІ, щоб привітати службовців та освятити приміщення. У привітальному слові о. Валерій поздоровив працівників служби з їх професійним святом, яке співпадає зі святкуванням за церковним календарем Собору Св. Архистратига Михаїла, що є покровителем усіх силових структур. Працівники служби висловили надію на поглиблення співпраці з Церквою. На їх думку потенціал впливу морального й учительського авторитету Церкви на попередження кримінальних злочинів є дуже значний, тому особа душпастиря користується в громадян, засуджених до альтернативних форм покарань, великою прихильністю й сприйняттям. Офіцери обсудили з душпастирем перспективи співпраці.

КВІ та її органи належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України. Цей орган виконує кримінальні покарання альтернативні позбавленню волі у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт. КВІ також здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Крім того, на кримінально-виконавчу інспекцію покладено виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських і виправних робіт за порушення правил у сфері безпеки дорожнього руху. Діяльність кримінально-виконавчої інспекції Державної кримінально-виконавчої служби України спрямовує і координує департамент кримінально-виконавчої інспекції та соціально-психологічної роботи з засудженими апарату Державної пенітенціарної служби України.

Забезпечують діяльність кримінально-виконавчої інспекції 703 підрозділи (у всіх областях, Автономній Республіці Крим, та м. Севастополі), які об'єднані у 282 відділи (сектори) з метою оптимізації системи управління ними.
Штатна чисельність підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, які безпосередньо працюють з підобліковими складає 3145 одиниць.
Управлінську діяльність в областях здійснюють відділи (сектори) кримінально-виконавчої інспекції територіальних органів Державної пенітенціарної служби України у складі 89 працівників.

Протягом десяти місяців цього року судові рішення виконувались щодо 379 тис. осіб, у тому числі стосовно 12 тис. неповнолітніх. Із них щодо 265 тис. засуджених до кримінальних покарань, та щодо 114 тис. осіб, на яких накладено адміністративні стягнення.

понеділок, 21 листопада 2011 р.

У чоловічій колонії біля Стрия освячено каплицю Переображення Господнього.

21 листопада 2011 р. Б. на території Держівської виправної колонії 110, що на Львівщині, було освячено каплицю Переображення Господнього. Чин освячення здійснили протосинкел Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви о. Богдан Манишин, капелан колонії о. Андрій Заріцький та о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу з душпастирства у пенітенціарній системі України.

Будівництво Богослужбової каплиці було здійснено коштом добродіїв та силами самих в'язнів. На Службі Освячення та на першій Божественній Літургії у храмі були присутні засуджені, капелани, хористи  громади УГКЦ с. Держів, співробітники установи, керівництво Львівського обласного управління Державної пенітенціарної служби України.  

вівторок, 15 листопада 2011 р.

«Віра без діл мертва»

Під час V Суспільних Днів Української Греко-Католицької Церкви у м. Харків прозвучала низка повідомлень про потребуючих, що перебувають у місцях позбавлення волі та інтернатах.
У тюрмах, що розташовані на території Харківської області часто буває так, що на 4 заарештованих видають одну ковдру. Одна третина відбуває покарання в місцях позбавлення волі лише за підозрою. Їх вина не доведена і в більшості з них немає адвокатів. Заарештовані відчувають постійну нестачу мила, білизни і шкарпеток. Близько 40% ув’язнених хворі на туберкульоз.

Представники різних християнських конфесій закликали мешканців Харкова й України надавати посильну допомогу заарештованим.

«Коли поряд страждають, нам не може бути добре. Крім того, ці люди рано чи пізно опиняться на волі, тому ми мусимо хоча б частково переконати їх у тому, що не всі люди озлоблені, і в світі є щось світле, куди можна прийти і знайти свою розраду і спокій», — зазначила одна з парафіянок Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Пастор християнської віри євангельської Сергій Помазан також повідомив, що на хворих дітей сиріт держава виділяє 5 гривень на день.

«Перші дні нас боялися пускати в ці заклади, бо діти не були вдягнені. Директора дитячих лікарень та інтернатів завжди очікують, що нестерпні умови, в яких перебувають сироти будуть оприлюднені і на цьому вся допомога знедоленим закінчиться», — додав пастор Сергій Помазан.

Але коли весь цей жах не оприлюднювати, а принести в такий заклад одяг, харчі, іграшки, то ставлення до християнських волонтерів одразу змінюється.

Сергій Помазан також закликав місцевих мешканців не бути байдужими до чужої біди.

«Якщо немає часу, пожертвуйте трішки грошей. Якщо скрутно із тим, із тим, то хоча б борщу чи картоплі зваріть і принесіть в лікарню голодним дітям», — попрохав пастор.

Під час обговорення спільних програм допомоги потребуючим частина уваги була приділена проблемам людей з обмеженими можливостями та їх рідним. Адже доглядати інваліда не так легко. І чималою кількістю таких людей опікуються в сім’ях. Тому Церква має допомагати цим людям, і в першу чергу надавати моральну та духовну підтримку.

Тож охочі допомогти потребуючим можуть приносити мило, білизну, одяг тощо до всіх українських церков, що розташовані в їх місцевості.

Жанна Титаренко
Сайт «Справжня Варта»

понеділок, 14 листопада 2011 р.

27 листопада 2011 р. в Києві відбудеться «Благодійний осінній бал-маскарад для молоді» (За підтримки Молодіжної комісії УГКЦ).

Місце проведення: Броварський пр-т, 15 (Міжнародний Виставковий Центр)

Благодійна місія Балу: зібрані кошти будуть пожертвувані на допомогу реалізації програми реабілітації жінок, що вийшли з в’язниці (м. Чернігів)  
Запрошення можна отримати в церковних крамницях м. Києва,
внісши фіксовану пожертву в розмірі 170 грн.
Церковні крамниці при храмі
Контакти
Миколи Доброго (Поділ) Покровська, 6
(ст. метро Контрактова площа і Поштова площа)
тел. (044) 416-14-77
Миколая Чудотворця (Аскольдова могила) Аскольдова Могила
вул. Паркова Дорога 1,

Василія Великого (Львівська площа) Вознесенський узвіз, 7
(колишня вул. Смирнова-Ласточкіна)
тел. (044) 486-44-08

 Обов’язковий дрес-код:
Для Дам – сукня повної довжини
Для Кавалерів – чорний костюм та метелик
     Для всіх: маски

У програмі : вистава "Ромео та Джульєта", показові танцювальні виступи, вокальні номери та вільна програма ( квікстеп, повільний та віденьський вальс).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
В рамках підготовки до Балу заплановано
проведення майстер-класу з бальних танців,
що відбудеться  за адресою:
м. Лук'янівська, вул. Якіра,13, (Інститут Томи Аквінського):
  
13.11 (нд)13:30-16:00
20.11 (нд)13:30-16:00



У програмі майстер-класу:
Квікстеп
Віденський вальс
Повільний вальс

Всіх бажаючих просимо обов'язково  зареєструватись за адресою bal.ugcc.kyiv@gmail.com
вказавши в темі листа «Майстер-клас з бальних танців», а в самому листі ваше ім я та контактний e-mail.

Рекомендуємо мати з собою змінне взуття та одяг.
Якщо виникнуть якісь питання - звертайтесь за номером 067-785-54-04 (Оксана)

На запрошення Місії відбулися благодійні концерти фінської співачки Ніни Астром.

Нещодавно, в рамках святкування 10-ліття створення Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі», відбулася знакова подія. На запрошення  Місії відбулися благодійні концерти співачки, учасниці Міжнародного конкурсу «Євробачення 2000» Ніни Астром (Nina Åström) для засуджених та персоналу Державної пенітенціарної служби України.

- 22 жовтня 2011 року – концерт Ніни Астром у Макіївській виправній колонії (№32) – Донецька область;

- 23 жовтня 2011 року – виступ співачки в Уманській виправній колонії (№129) – Черкаська область;

- 24 жовтня 2011 року – Прилуцька виховна колонія для неповнолітніх засуджених (Чернігівська область);

- 24 жовтня 2011 року – виступ Ніни Астром перед особовим складом центрального апарату Державної пенітенціарної служби України (м. Київ, вул.Мельникова,81).

В подорож Ніна Астром взяла мінімум необхідних речей. Апаратуру та переїзд забезпечували на місцях силами церков. У перервах між піснями Ніна спілкувалася із засудженими, допомагаючи розкрити зміст кожного свого музичного твору. Слухачі  винятково добре реагували на виступи співачки: щиро слухали і сприймали те, як вона спілкувалася з ними, хоча й через перекладача. Зали під час концертів вміщали по півтисячі і більше людей.

Ніна розпочала таке служіння років 20 тому. “Я дуже рада,— каже співачка, — що є таке служіння, і що я на своєму місці, адже можу хоч трішечки вплинути на слухачів, допомогти і, може, щось змінити. Адже я, проповідуючи Христа, закликаю відкрити серце для Бога, і якщо людина це зробить, то зміниться її життя, вчинки”. На запитання, чому вона їде у в’язниці, співачка відповідає, що в колоніях перебувають прості люди, які потребують Господа і Його турботи. І вона зрозуміла, що може бути частинкою великої праці, може допомагати людям ставати на правильний шлях.

У виправних закладах України вона побувала вперше. Ініціатива запросити Ніну належала голові правління Місії о. Віктору Яценку. “Україна - незвичайна держава! - казала співачка у перерві між піснями, - В Україні я втретє, але перші дві поїздки були досить давно. Тоді я відвідала захід України. Цього разу я побувала в Донецькій, Чернігівській та Черкаській областях. Але для мене це новий досвід. Побувавши у всіх цих регіонах України, у мене склалося таке відчуття, що ваша країна дуже схожа на Фінляндію. Тут відчувається свобода і відкритість людей. В чомусь ми фіни й ви українці дуже схожі. Це країна контрастів... Серця відкриті до того послання, яке ми несемо, і здається, що люди хочуть це чути і сприймати. Це для нас чудово. Мене дуже гарно приймали. Там ведеться служіння, і є багато християн. А це має великий вплив на атмосферу у самому закладі. Там є люди, які змінилися, мені було з ними легко працювати.”

24 жовтня 2011 року Ніна Астром виступала з концертом перед працівниками Державної пенітенціарної служби України. Співачка виконала пісні англійською, російською та фінською мовами. Ніна Астром розповідала з допомогою перекладача про кожну із своїх пісень. Але коли пролунали перші акорди та полилася чарівна мелодія, — усім ставала зрозуміла мова музики. Зала довго аплодувала. 

фото -  сайту Ніни Астром та сайту ДПтСУ
 

субота, 12 листопада 2011 р.

Інформація про служіння в'язничних капеланів УГКЦ.



«Терпеливістю і милосердям!»
«Cum patientia et misericordia!»


Відродження душпастирства УГКЦ у пенітенціарних установах України розпочалося 1991 року, у часі її легалізації після років підпілля. Після перенесення 2005 року осідку глави УГКЦ до Києва блаженніший Любомир Гузар створив при Патріаршій Курії УГКЦ Департамент душпастирства у силових структурах України під керівництвом преосвященнішого Михаїла (Колтуна), єпископа Сокальсько-Жовквівського.За координацію служіння УГКЦ у виправних колоніях та в’язницях відповідає Відділ душпастирства у пенітенціарній системі України. Кожна з 12 єпархій на території України має головного капелана. Участь у служінні беруть священики, семінаристи, монахи й миряни – всього понад 200 осіб. Серед них – 37 – капелани. Більшість священиків отримали сертифікати про засвоєння базового рівня компетентності для праці у пенітенціарних установах.

Головними напрямками служіння є проповідь, катехизація, уділення Св. Тайн, сприяння у підтримці зв'язків із родиною, навчання, священиків і волонтерів основам місії Церкви у тюрмах. Неділя про Блудного Сина, за два тижні до Великого Посту, є проголошеною у Церкві Днем особливої пастирської турботи й молитви за в’язнів.

2007 року у співпраці з фахівцями Державної пенітенціарної служби України УГКЦ започаткувала програму, що лягла в основу навчання капеланів Церков-учасниць Місії тюремного служіння. 2008 року відбулося Перше паломництво Державної пенітенціарної служби України до Зарваниці за участю представників 7 Церков-учасниць Місії.

2009 року у Києві з ініціативи УГКЦ було проведено Міжнародну конференцію «Юридичний вимір пенітенціарного служіння», в якій брали участь чільні представники Міжнародної католицької комісії в’язничного душпастирства (ІССРРС) та Міжнародної асоціації тюремного служіння (PFI).

У співпраці з Державною пенітенціарною службою УГКЦ посприяло участі праць образотворчого мистецтва в’язнів у Міжнародних виставках у Відні та Берліні 2009 – 2010 рр.
Контакт:

преосвященніший Михаїл (Колтун),
єпископ Сокальсько-Жовквівський,
керівник Департаменту УГКЦ
з душпастирства у силових структурах України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20



ієрей Костянтин Пантелей,
керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства
у пенітенціарній системі України
  1. а/с В-125 Київ-1, 01001
    тел./факс 044 279-19-20
    Тел. 098 422-9-221
    e-mail:
    panteley@ukr.net

Час для маленьких дарів розпочався...

Любі у Христі, розпочинаємо підготовку до Свята Миколая для в'язнів.

Задум - простий: запросити чим більше людей про те, щоб придбали зубну пасту + щітку в подарунок. 
Пожертва ця включає невелику витрату особистих коштів і часу для
"підбору" дарів. Все, що треба, щоб будь хто почувся зігрітим. Придбане зберуть волонтери у кожній з парохій УГКЦ. Для інформації про опіку в'язнями на Вашій території контактуйте, як подано нижче...


У Києві збірка стосується 300 неповнолітніх. Але є ще хворі у лікарні СІЗО та ВК No. 85 (250 осіб), жінки (350 осіб), господарська обслуга СІЗО (90 осіб).
 
Можна було б запросити "Оріфлейм" пожертвувати шампуні для жінок, засоби гігієни...
 
Час для маленьких дарів розпочався...

0984229221
panteley@ukr.net

Ув'язнених жінок Чернігівської ВК 44 відвідав священик з волонтерами із Києва.

Протягом понад 18 років настоятель храму Св. Миколая Чудотворця мітрофорний протопресвітер о. Ігор Онишкевич продовжує опікуватися засудженими жінками та їх дітьми. Він регулярно відвідує установи, в яких утримуються жінки. Цього разу 11 листопада 2011 р. поруч із ним Чернігівську виправну колонію з мистецькою програмою та проповіддю, а також з гуманітарною допомогою відвідали волонтери Ірина Журило, Зенон Феджора та Юрій Вольбин.

В установі є каплиця. Проповідь, катехизація та уділення Святих Таїнств вже тривалий час - на плечах ієромонаха о. Віталія (Котика). Йому допомагають сестри-редемптористки Оксана (Пелех) і Христина (Пецольд). Установа ця складна з огляду на те, що тут перебувають жінки, що вже неодноразово були засуджені до позбавлення волі. Листування та харитативну опіку цими жінками забезпечувала понад 17 років парафіянка храму Св. Миколая на Аскольдовій - добродійка Марта Бліхар з численними помічницями. Участь у служінні також беруть волонтери Карітас-Київ.
Служба допомоги ув'язненим жінкам громади Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовый Могилі, запрошує приєднатися до участі у заходах для підопічних: "Будемо раді бачити вас серед наших волонтерів, познайомитися з вами ближче, спілкуватися та разом виконувати цю важливу працю. Адже ніхто з нас не знає, чого завтра будемо потребувати ми самі та звідки і яку допомогу отримаємо. Тож, не вагайтеся допомогти комусь сьогодні, поки ще є час і нагода!" - повідомляється на сайті громади.


понеділок, 7 листопада 2011 р.

Управління охорони здоров’я та медико-санітарного забезпечення Державної пенітенціарної служби України роз'яснює ситуацію у сфері охорони здоров'я підопічних.

Переповнення тюрем виявляє потребу нагальних змін у суспільстві, у кримінальному та кримінально-виконавчому законодавстві. Пенітенціарна система стала заручницею суспільних і політичних процесів в Україні, а потім вже - заручницею системи діяльності правоохоронних структур та судочинства. 4 листопада 2011 року Державна пенітенціарна служба України надала коментар на числені публікації щодо умов утримання в'язнів та стану медицини в установах виконання покарань. Зокрема речник ДПтСУ повідомив наступне...

Головою пенітенціарного відомства, його заступниками і керівниками служб центрального апарату та регіональних управлінь приділяється значна увага питанням надання своєчасної, якісної та професійної медичної допомоги особам, які тимчасово утримуються в установах ДПтС України. У зв’язку з цим, керівництвом пенітенціарної служби здійснено глибокий аналіз причин смертності та упущень у лікувальному процесі як заарештованих, так і засуджених. Аналіз виявив ряд об’єктивних та суб’єктивних обставин такої ситуації. 

Так, з одного боку виявлено викривлення статистичної звітності попередніх років у пенітенціарних установах Дніпропетровської області, а також упущення в роботі деяких спеціальних лікарських комісій щодо звільнення засуджених від покарання за станом здоров’я.

З іншого боку, встановлена низка суб’єктивних факторів, які пояснюють зростання показника летальності в установах ДПтСУ. Основна причина смертності – наявність у хворих засуджених СНІДу (34 %). Слід зазначити, медична допомога ВІЛ-інфікованим у закладах охорони здоров’я ДКВС України надається відповідно до Законів України “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”, “Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки”. Іншою причиною є моральна та технічна застарілість медичного обладнання (81%); прогалини та невідповідність сьогоденню чинної нормативної бази з цих питань; збільшення кількості відмов (50%) судами у звільненні тяжкохворих засуджених за станом здоров’я (серед 85 померлих протягом поточного року судами було відмовлено у звільненні двічі — 15 особам, 5 особам — тричі, 2 особам – 4 рази, 2 особам – 5 разів). Приміром, у 2011 році найдовше на розгляді перебували матеріали на звільнення тяжкохворих за статтею 408 КПК України в судах Донецької, Київської, Харківської та Херсонської областей (від 1 тижня до 1 місяця), в наслідок чого 21 особа не дочекалася рішення суду.

Протягом трьох кварталів 2011 року найбільша кількість відмов судами у звільненні від подальшого відбування покарання реєструється в Донецькій та Херсонській областях (84 та 66 осіб відповідно);
Задля розв’язання виявлених проблем та поліпшення стану справ керівництво пенітенціарного відомства вжило низку розпорядчих заходів. Так, було ініційовано проведення цілого ряду міжвідомчих нарад та робочих зустрічей з керівниками МОЗ, МВС, Мінюсту, Генпрокуратури, омбудсмана, керівниками профільних комітетів Верховної ради України та профільних служб Кабінету Міністрів і Адміністрації Президента України, на яких чітко визначались шляхи подальшого поліпшення стану медобслуговування ув’язнених і засуджених, удосконалення взаємодії відомств і служб в цих питаннях.

Крім того, центральним апаратом пенітенціарного відомства підготовлено та надіслано до відповідних профільних комітетів Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до діючого законодавства.

На підставі аргументованого обґрунтування щодо забезпечення обладнанням медико-санітарних частин пенітенціарних установ протягом ІІІ кварталу цього року додатково керівництво держави надало 80 млн.грн. на оновлення медичного обладнання, яке в більшості морально та технічно застаріло, або перебуває в неробочому стані. Завдяки їх освоєнню на сьогодні значна кількість установ отримує та використовує сучасне і якісне діагностичне обладнання.

В свою чергу, ряд заходів було реалізовано безпосередньо в самій пенітенціарній службі України. Так, з метою зміцнення кадрового ядра медслужби протягом року додатково в штати установ введено 104 посади медпрацівників різного профілю. Крім цього, у співпраці з керівництвом МОЗ України прийнято рішення про направлення із державних вищих медичних навчальних закладів 11 випускників 2012 року до закладів охорони здоров’я ДПтС України. Підготовлено пропозиції щодо введення додаткових посад лікарів та середнього медичного персоналу закладів охорони здоров`я ДПтС України. У серпні цього року створена атестаційна комісія ДПтС України, яка має перевірити кваліфікаційний рівень лікарів відомства.

З метою підвищення фахового рівня лікарів та середнього медичного персоналу пенітенціарного відомства в поточному році (вперше за останні 5 років) для проходження передатестаційних навчальних курсів із державного бюджету виділено та освоєно 403,5 тис. грн. Така практика навчання медичного персоналу планується і в майбутньому.

З іншого боку, за останні місяці вживались заходи щодо створення належних комунально-побутових умов у лікувальних закладах пенітенціарного відомства. Зокрема, центральним апаратом було підготовлено обґрунтування до Кабінету Міністрів України щодо необхідності реконструкції та перепрофілювання деяких установ, визначена сума коштів для реалізації запланованого.

Одночасно, незважаючи на відсутність на сьогодні цільового фінансування щодо реалізації зазначених вище пропозицій, для вирішення цього питання керівництвом ДПтС України було прийнято рішення про створення і обладнання дільниць слідчих ізоляторів на території протитуберкульозних лікарень в Луганській області (Алчевська виправна колонія №13 – 20 місць), Миколаївській області (Снігурівська виправна колонія №5 – 20 місць), Полтавській області (Кременчуцька виправна колонія №69 – 15 місць) та Харківській області (Жовтневська виправна колонія № 17 – 28 місць), що сприяє розвантаженню переповнених СІЗО, зменшенню затрат людських та фінансових ресурсів на охорону ув’язнених під час їхнього лікування за межами СІЗО. Державною пенітенціарною службою України створено нормативно-правове підґрунття для облаштування дільниць СІЗО на території туберкульозних лікарень — підготовлений відповідний наказ, внесено зміни до положення про дільницю слідчого ізолятора.

До кінця поточного року заплановано введення в експлуатацію інфекційного відділення для засуджених на 80 ліжок на базі однієї з багатопрофільних лікарень Державної пенітенціарної служби України.

Удосконалюючи співпрацю між міністерствами і відомствами, 12 жовтня цього року на базі центрального апарату ДПтС України проведено чергову міжвідомчу нараду, до роботи якої були запрошені представники Генпрокуратури, МОЗ України, Мінюсту. На нараді обговорювали нагальні питання щодо покращання медобслуговування ув’язнених та засуджених, зокрема, шляхи посилення боротьби із захворюванням на туберкульоз, особливості медичного супроводу хворих на СНІД, породіль та жінок з дітьми, надання спеціалізованої медичної допомоги психічнохворим підслідним і підсудним, удосконалення співпраці пенітенціарних установ з місцевими та апеляційними судами, усунення та недопущення в подальшому недоліків у роботі медслужб пенітенціарних установ, які виявляються перевірками прокуратури. По кожному із зазначених питань була заслухана доповідь відповідних фахівців, ухваленні рішення, визначено терміни виконання та відповідальних посадових осіб від відомства.
Стан надання якісної медичної допомоги слідчо-заарештованих та засуджених керівництвом ДПтС України і надалі визначається як один з пріоритетних напрямів діяльності.

Але багато є благих і добрих справ в пенітенціарній медицині, які чомусь не афішує преса, хоча вони оприлюднювалися на прямій лінії Кабінету Міністрів України.
У цьому році було відкрите друге в системі закладів охорони здоров’я ДПтС України інфекційне відділення на 60 ліжок у багатопрофільній лікарні при Донецькій ВК № 124.
Крім того, управлінням Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області спільно з ГУ МВС в Запорізькій області та прокуратурою області були внесені пропозиції до Запорізької облдержадміністрації щодо виділення коштів на створення дільниці СІЗО на території тублікарні при Софіївській ВК № 55 (Запорізька обл.). Зазначене питання було внесене на розгляд сесії місцевої облдержадміністрації. Також для створення дільниці слідчого ізолятора на території туб лікарні при Жданівській виправній колонії (Донецька обл.) залучені технічні і фінансові ресурси Благодійного Фонду “Розвиток України” та підписано чотирьохсторонню угоду, якою передбачено залучення коштів Донецької ОДА та ДПтС України.

Наприклад, в цілях забезпечення своєчасної та якісної лабораторної діагностики туберкульозу, своєчасного призначення хворим на туберкульоз адекватної схеми лікування та попередження поширення туберкульозу зі стійкістю до ПТП ДПтС України у поточному році за виділені на закупівлю обладнання кошти було закуплено сучасне лабораторне обладнання: 2 аналізатора мікробіологічних автоматичних ВАСТЕС TM MGIT 960.

З метою забезпечення виконання вимог статті 8 Закону України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” щодо проведення профілактичних флюорографічних обстежень ДПтС України у поточному році проведено закупівлю 48 флюорографів та 32 рентгенапаратів, що дозволить своєчасно, на ранніх етапах розвитку, виявляти захворювання на туберкульоз, забезпечено стовідсоткове обстеження осіб, позбавлених волі.

Крім того, працівники ДКВС України взяли участь у трьох національних конференціях, присвячених проблемам ко-інфекції туберкульоз-ВІЛ/СНІД та мультирезистентного туберкульозу, також взяли участь у спільних з МОЗ України нарадах, робочих групах.
З метою підвищення професійного рівня працівників ДКВСУ за допомогою Представництва в Україні міжнародної неурядової організації “Програма оптимальних технологій в охороні здоров'я” (РАТН) та міжнародної неурядової організації МSН у поточному році працівниками ДКВСУ прийнято участь у 6 семінарах-тренінгах, присвячених проблемі мультирезистентного туберкульозу та впровадженню електронного реєстру хворих на туберкульоз.
Керівництво ДПтС України реалізувало низку заходів, спрямованих на отримання гранту 11 раунду Глобального Фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією (ініційовано та взято участь у нарадах, зустрічах зацікавлених сторін з цього приводу, підготовлено проект листа до Глобального Фонду). Підписано договір про надання гранту між Державним департаментом України з питань виконання покарань та Благодійним Фондом “Розвиток України” від 31.05.2011 №4-ГФ (основний реципієнт гранту 9 раунду Глобального Фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією за компонентом “Туберкульоз”), підписано меморандум про співпрацю з міжнародною благодійною організацією МSН, підписано трьохсторонній меморандум про співробітництво між Держдепартаментом, МОЗ України та міжнародною благодійною організацією “Лікарі без кордонів”.
І насамкінець. Можливо хтось і закине, мовляв, Державною пенітенціарною службою зроблено не досить багато. Але в умовах кризи та збідніння населення в соціумі це не так вже й мало. Скільки листів-подяк надходить від родичів засуджених: когось буквально витягли з того світу, комусь зробили складну операцію, за яку, відверто кажучи, на волі людина б і не розрахувалася.
Звичайно і недоліків, і проблем у пенітенціарній медицині вистачає. Караван іде, нав’ючений новими і новими турботами. Але ж лаяти все ж легше…


Управління охорони здоров’я та медико-санітарного
забезпечення Державної пенітенціарної служби України

четвер, 3 листопада 2011 р.

"Моє місце… за ґратами": інтервю з о. Ігорем Царем.

У жовтні 2011 року сповнилося 20 років священства о. Ігоря Царя, ім'я якого вже добре відоме в Україні. Його знають як ревного душпастиря і багатолітнього в'язничного капелана. Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю з цим видатним священиком сучасності, опубліковане в газеті "Високий Замок".


Отець Ігор Цар каже, що прилучився до Церкви раніше, ніж навчився ходити. З дитячих літ він мріяв служити людям і боротися за волю України, загартовувався, вивчав бойові мистецтва, навіть роздобув собі пістолет. А ще – вчився танцювати, грати на музичних інструментах, записував пісні. Прізвище Цар спонукало його триматися гідно, однак життя влаштовувало випробування. У юності пізнав, що таке вулиця з усіма її небезпеками. “У 16 років мене поставили на облік в міліції, - розповідає він. – Я тоді важив 82 кг і не знав, де подіти силу. Спересердя покинув школу і пішов на завод слюсарем. Через рік купив собі “Яву” і так ганяв, що сусідка молилася, аби мене швидше забрали в армію, щоб не вбився”... Далі були ще випробування, які могли закінчитися трагедією. Але Бог мав щодо нього інші наміри. Ігор Цар став священиком, і пішов туди, де багато болю, сліз, відчаю – у в’язницю, служити Богові і… зекам.
- Чи пригадуєте свій перший прихід в тюрму? Як вас прийняли в’язні?
- Це було 20 травня 1997 року. Мене попросили посповідати ув’язнених. Пригадую, побачив перед собою змучених, голодних, хворих, обідраних і знедолених молодих людей. Відразу загорівся любов’ю до них і почав говорити, аби додати їм духу до життя, вселити надію на краще, що так все не буде. Я побачив вогники у їхніх очах і зрозумів, що моє місце - за ґратами. Звичайно, тюрма – не дитячий садок, і бувають непередбачувані ситуації. Але коли йдеш туди, аби замінити в’язням батька, прищепити віру в Бога, вивести їх на добру дорогу, купити взуття і ліки, тоді й маєш результат. Я люблю зеків і вони теж мають від Бога право на своє місце на небі. Моє завдання полягає в тому, щоб вже в тюрмі зробити їх вільними.
- Нелегко було, напевно, достукатися до сердець злочинців?
- Я не називаю їх злочинцями. Вони – мої тюремні ягнятка, діти Божі. Завжди треба подумати, а чому в Україні 240 тисяч молодих людей за ґратами? Хто спокушає народ пивом, горілкою, цигарками і наркотиками? Де справжні слуги диявола, які шикарно живуть, але не знають, що їх чекає після смерті? Скільки жінок роблять аборти, а їхні чоловіки схвалюють це? У в’язниці за вбивство сидять по 12 чи 15 років, а тут – руки в крові, ще й виправдовуються, що не хочуть жеброту плодити. Звірина б такого не придумала. Хочуть легко жити, але доведеться тяжко помирати і на Страшному суді подивитися в очі своїм убитим дітям. То хто є злочинцями?
Я інакше дивлюся на зеків, бо серед них більшість – дитбудинківці, сироти, з розбитих сімей, які ніколи в житті не чули доброго слова. А тому, коли я простягаю їм руку помочі, то і в них змінюється погляд на життя, а серце наповнюється любов’ю до Бога і ближнього. Я намагаюся жити так, аби кожен, хто прийшов до мене, на все життя запам’ятав, що мав справу зі священиком Ісуса Христа.
Коли я у 1977-1979 роках служив у дикій радянській армії у Забайкальському воєнному окрузі (ЗАБВО, “жартома” це розшифровували – “забудь вернуться обратно”), там з тисячі військових 600 були після тюрми, а офіцери – завжди п’яні. Щодня і щоночі – бійки, різанина, стрілянина. Тільки дивом від Бога я залишився живим. Коли у 20 років повернувся додому, здавалося, що прожив 80. Однак просив Бога, щоб ніколи не забути те жахіття, яке пережив, а робити все, щоб світ став інакшим. Коли ж опинився в тюрмі, зрозумів, що армія була для мене школою підготовки для праці з ув’язненими.
- Чи звикли ви до в’язничних порядків, “розкладів”, мови та смаків?
- То не легка справа, бо кожна нормальна людина хоче справедливості, любові і спокою, а в тюрмі можна побачити і почути все що завгодно. Півтори тисячі людей і їх важких життєвих історій… Але якщо не я, то хто буде з тим давати собі раду?
- Розкажіть історію переміни людини в тюрмі, яка вас найбільше вразила?
- Був один з московської банди, що мав на совісті чотири вбивства. На Зіслання Святого Духа прийшов до сповіді, і коли я дав розрішення, він поцілував хрест, мої руки і так плакав, здригався, що тяжко було на це дивитися. Не міг повірити, що Бог прощає йому всі жахіття, які він наробив за життя. Він з дитинства був свідомий того, що можна робити, а що ні. У тюрмі важко захворів, і коли смерть заглянула в очі, навернувся до Бога. Давно це було, думаю, він помер десь у лікарні…
- У тюрмах панують заразні хвороби, зокрема туберкульоз. Вам не страшно заразитися? Кажуть, що в’язні навіть спеціально можуть декого заразити, купивши туберкульозну паличку…
- Свою долю конем не об’їдеш, і нехай у всьому буде Божа воля, а не моя. Я за свої роки побачив цікаву річ: – коли людина визнає перед Богом свою неміч, що вона – порох, ніщо, коли пам’ятає про смерть і готується до неї з молодих літ, тоді Господь дивним способом ще й продовжує життя.
- Ви фізично сильна людина, знаю, що займаєтеся спортом. Як це може знадобитися в житті священику?
- Був колись здоровим і сильним, займався боксом, і вмів, кого треба, поставити на місце. Тепер з мене лишилася пушка духу, а тому, щоб не переходити на таблетки, ще трохи рухаюся: зранку гімнастика і холодна вода, а пополудні – турнік, бруси та інше. Дух і тіло людини мусять перебувати в гармонії. Тоді йдеш вулицею і молишся, аби тебе ніхто не зачепив, бо можна наробити великої біди і вже офіційно засісти до тюрми. Роки роблять своє: я став трохи спокійнішим, вмію стерпіти, щоб перемогти і донести свій хрест до кінця.
- Чого найбільше зараз потребують в’язні в наших тюрмах? Чим їм може допомогти суспільство?
- Треба, щоб держава ними цікавилася, забезпечувала працею, навчала їх і робила все, аби українська молодь не опинялася в тюрмі. Для цього потрібно ціле суспільство повернути до християнського життя, щоб люди зненавиділи гріх і рабське животіння, а полюбили свободу, правду і мали страх Божий. Добре було б, якби Церква готувала для праці з ув’язненими священиків-капеланів. Доля світу в руках священиків, і якщо ми будемо правдивими християнами, будемо словом і ділом служити Богові, світ зміниться і багато душ спасеться. Живімо так, щоб разом бути у небі.

У книзі отця Ігоря “Останні будуть першими”, яку він написав заради тих і про тих, чиє життя минає за колючим дротом, є спогад одного священика – в’язня радянських таборів. Він пише, що політв’язні вечорами збиралися й говорили на різні теми, у тому числі й духовні. На ті зустрічі часто приходив один кримінальний в’язень – росіянин Ваня. Він усе слухав, а потім проводив “спасенні” бесіди серед своїх “колег”. Одного зі священиків відрядили послухати, що там “проповідує” Ваня. Того, що він почув, викласти на папері неможливо. Розповідь про гріхопадіння перших людей була рясно пересипана крутими матюками, дісталося і Адамові, і Єві, і “Євчиній матері”, якої, як розумієте, взагалі не існувало. Оповідання зберегло свій сенс, а в’язні почули Святе Письмо у зрозумілому їм викладі.
- Для того, щоб знайти спільну мову з ув’язненими, треба їх розуміти, співчувати і любити, - такий висновок з оповідання про Ваню робить отець Ігор. - Вони також потребують людського слова, уваги і доброти, їх також Господь створив для неба. Любов перемагає світ! Мені довелося у житті багато перетерпіти, а тому добре знаю, що таке ковток води, кусень хліба, що таке Правда, Свобода і Любов. Тому зеки для мене – тюремні ягнятка, які сьогодні за ґратами, а завтра мають бути на небі, де сидітимуть під грушкою, слухатимуть, як пташки співають, і питимуть чифір - багато чифіру, задарма…
Фото Мирона Маслюка
Леся Федів
"Високий Замок"