Різдво Христове – «Народ, що сидів у темряві, – світло побачив!»

Завершується 2011 рік, а з ним, в людських серцях, і довкола, запанує радісний і затишний дух Христового Різдва. При сяйві різдвяної зорі родини сядуть до святкового столу, заколядують, прославляючи новонароджене Дитятко Ісуса привітають одне одного.

Та на жаль, у нинішньому світі, є багато таких, які змушені зустрічати свята у самотності, далеко від рідних, або ще гірше  - за ґратами. Якраз їм найбільше потрібно потішення та запевнення, що Різдво Христове приходить і до них, що Ісус народжується і в їхніх серцях в цих убогих і важких умовах. Він приходить щоб визволити в’язнів, випустити пригноблених на волю.

21 грудня 2011 року, напередодні Різдва Христового за новим стилем, сестри з різних Згромаджень відвідали ув’язнених жінок у містечку Понте Ґалерія, неподалік від Риму, щоб запалити різдвяну зірку в убогих камерах Центру ідентифікації та депортації. На даний час тут знаходяться близько 70-и жінок з різних куточків світу, серед яких 6 українок, 5 росіянок, 1 жінка з Молдавії, китаянки, громадянки південноамериканських країн та переважна більшість африканок. Не маючи змоги легалізуватися в Італії, вони потрапили у відання поліції та перебувають під вартою, в очікуванні… Українок та громадянок інших країн СНД відвідує с. Емілія Вандич, СНДМ.

Разом із жінками сестри провели екуменічну молитву, так як серед обивателів центру є особи різних конфесій та навіть віросповідань. Навіть, китаянки, які сповідують буддизм, радо спілкуються зі сестрами, читають принесену ними літературу. Усіх об’єднує один Господь.

У передріздвяній екуменічній молитві лунали колядки та пісні різними мовами, жінки читали уривки із Євангелія про Різдво Христове, молилися за свої потреби. Найбільшим їх прагненням є вийти на волю, бути щасливими та вільними людьми. Серед жінок є багато таких, які пережили насилля, сексуальне рабство, неповагу та погорду. Вони віддають у молитві Христові своє серце, вони хочуть бути вільними. І для цього Він прийшов. Маленьке Дитятко спочило на їхніх долонях, на червоних серветках, - вони леліють Ісуса, як Царя. Вони приймають його тут. Адже так багато з них не можуть тримати на руках своїх власних немовлят чи онучат – вони далеко. Вони споглядають маленького Ісуса і сльози котяться з їх очей. Він народжується у їхньому серці.

Після молитви сестри приготували розіграш призів, а відтак, кожна отримала різдвяний подарунок: одяг, солодощі, іграшку. Відтак відбулося частування. Традиційний італійський панетон з родзинками - невід’ємний атрибут Різдва, хоча б трішечки осолодить гіркі будні.

Понте Ґалерія, як убога стаєнка за Вифлеємом, за містом. Жінки будуть чекати вечірньої зорі та линути серцем до рідного дому, колядувати крізь сльози і тугу. І промінь різдвяної зорі осяє їх шлях до вертепу, де їх зустріне Чудесний Порадник, сильний Бог, Отець Довічний, Князь миру.

с. Емілія Вандич, СНДМ