Чому Церква споконвіку дбає про свободу людини? Бо це найцінніший дар. Орден Тринітаріїв

Тринітарії - «Орден Пресвятої Трійці» (лат. «Ordo Sanctissimae Trinitatis, OSsT) - католицький орден жебручих ченців. Заснований в 1198 р. французьким богословом Жаном де Мата й пустельником Феліксом де Валуа (Валезієм) для викупу полонених християн з мусульманської неволі. Ченці, прихильники ордена, одягнені в білі плащі з хрестами (блакитна смуга - вздовж, червона - поперек). Девізом ордена стала фраза (лат.) «Gloria Tibi Trinitas et captivis libertas»  - дослівно перекладається як «Слава Тобі Трійця, а полоненим - свобода». Герб тринітаріїв - рівносторонній хрест з ланцюгами та кайданами - символізуює порятунок бранців з неволі.

Святі Жан де Мата і Фелікс де Валуа.
Гравюра ХVII ст.

Засновник ордена Жан де Мата народився в 1160 році в Провансі, походив родом з релігійної дворянській родини. Легенда свідчить, що йому було видіння, начебто до нього з'явився ангел в білому одязі з червоним хрестом, по обидва боки якого стояли два в'язня в кайданах - християнин і язичник. Вирішивши заснувати орден, Мата знайшов собі однодумця в особі Валуа. Їх проект був прийнятий папою Інокентієм III. Орден отримав назву «de la Trinite» і на початку мав дуже суворий статут, який забороняв їсти в звичайний час м'ясо і рибу і т.д., а також їздити на конях, володіти власністю. Завдяки підтримці короля Філіпа II Августа орден міцно влаштувався на території Франції, жителі якої називали тринітаріїв «матюрінцямі» (від імені святого Матюріна, при церкві якого в Парижі була заснована французька чернеча громада). В народі їх звали «братами ослів» або «ослячим орденом» (ordo asinorum), оскільки вони пересувалися виключно на ослах і мулах. Виконуючи свою основну задачу, за 437 років (з 1258 до 1696) орден викупив з мусульманського полону 30 732 невільники. Засоби для викупу тринітарії, головним чином, добували збором милостині. Непоодинокими були випадки, коли тринітарії віддавали себе самих у рабство за звільнення бранців.

У 1580 р. вони викупили з алжирського полону Сервантеса, після чого він повернувся до Іспанії і написав свій знаменитий роман «Дон Кіхот».

Найбільш сильного впливу орден досяг у XV столітті. Крім викупу полонених орден займався піклуванням про хворих та бідних і поширенням Євангелія.

Поширившись в Іспанії, Італії, Польщі та інших католицьких державах, до кінця XVIII століття орден нараховував до 300 монастирів. Орден діяв і на території сучасної України, Білорусії і Прибалтики (Львів, Луцьк, Ржищів, Вітебськ, Орша, Кривичі, Вільнюс). Перші тринітарії на території України з'явились 1685 року. Це були вихідці з Іспанії, представники реформованої гілки. Львівське згромадження одночасно вважається першим тринітарським монастирем Речі Посполитої. У Кам'янці-Подільському тринітарії облаштувалися з 1699 року, після того, як турки за умовами Карловицького миру покинули місто. У 1712 році монахи звели тут перший Трінітарський храм із дерева. У розташованому безпосередньо на кордоні Дикого Поля Ржищеві місія Ордену Тринітаріїв виконувала одночасно військові і дипломатичні функції, займаючись захистом кордонів Речі Посполитої від нападів кримських татар і обміном полоненими. Монастир розташувався у центрі Ржищева і виконував роль його цитаделі. Тут знаходилися орденська консисторія, а також польська митна та прикордонна адміністрації. 

На землях, що входили до складу Речі Посполитої, в тому числі на етнічних українських землях, тринітарські монастирі походили з гілки реформованих босих тринітаріїв. Від 1726 р., коли на генеральній капітулі Ордену в Мадриді було утворено Польську провінцію під назвою св. Йоахима, луцький монастир за адміністративно-територіальною організацією Ордену входив до її складу. На українських землях, які постійно страждали від нападів турків і татар та водночас ставали щитом між ними і християнською Європою, впродовж XVI–XVIII ст. діяло 19 осередків Ордену, які містилися у Берестечку (х 1832 р.), Бересті (х 1832 р.), Білому Камені, Браїлові (х 1832 р.), Брацлаві, Бурштині (x 1783 р.), Горохові, Збаражі (x 1783 р.), Зінькові, Кам’янці Подільському (x 1832 р.), Кременці (x 1791р.), Луцьку (x 1850р.), Львові (тут тринітарії мали два монастирі: на Краківському та Галицькому передмістях; x 1783 р.), Ржищеві (х 1832 р.), Станіславі (x 1783 р.), Теофіполі (х 1832 р.), Томашові (х 1783 р.), Хотині та Шумбарі (х 1832 р.). Час існування осередків, їхня потужність та вагомість їхньої діяльності були різні. Луцький монастир тринітаріїв відносився до одного з найбільших і найзначніших з-поміж перелічених осередків.

Монастир тринітаріїв (Ржищів) із костелом Святої Трійці.
Малюнок Наполеона Орди, 1870—74 роки.

Для свого осередку в Луцьку отці тринітарії просили місцеву церковну владу віддати їм для храму цегляну Михайлівську церкву, яка належала греко-католикам, на утримання якої не вистачало коштів. Вони одержали на це дозвіл митрополита унійного Київського, Галицького й усієї Русі Левка Кішки, а 2 травня 1718 р. – Луцького унійного єпископа Йосипа Виговського. Передача церкви відбулася 15 травня 1718 р. за протоколом змішаної церковно-костельної комісії.

У роки Реформації в Німеччині, у Франції в період Революції 1789 р. діяльність тринітаріїв була заборонена. У XX в. чисельність монахів ордену знизилася. За даними на 2005 рік орден нараховував 569 членів з них 385 священиків. Під верховенством ордена знаходилося 98 монастирів. Місія тринітаріїв діє до сих пір на острові Мадагаскар, вони і зараз виконують своє головне завдання, наприклад, один з підтримуваних ними проектів - це програма допомоги біженцям з Судану.

Сьогодні завданням ордену є „викуп” людей з різноманітних видів неволі – зовнішньої й внутрішньої, у тому числі залежностей від алкоголю, наркотиків, інтернету і тому подібне. Єдиний чернечий дім тринітаріїв у Польщі розташовано в Кракові. Сьогодні тринітарський орден у світі складається із семи провінцій, трьох вікаріатів та двох делегатур. Отці-тринітарії є в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині, Австрії, США, Канаді, Мексиці, Ґватемалі, Пуерто-Рико, Колумбії, Бразилії, Перу, Болівії, Чилі, Аргентині, Індії, на Мадагаскарі, у Польщі та Конго.

Тринітарії носять білий габіт, підперезаний чорним шкіряним поясом, на габіті – білий скапулярій з червоно-блакитним хрестом та білий каптур. Темно-коричневий або чорний плащ. Кольори скапулярію мають особливе значення: білий – початок усіх барв, означає Бога Отця, блакитна горизонтальна планка хреста символізує спасительський характер Сина Божого, а червона вертикальна планка – запал Духа Святого.

За матеріалами Białynia-Chołodecki J. Trynitarze. — Lwów : Nakładem towarzystwa miłośników przeszłości Lwowa, 1911. — 100 s.

також Петро Гаврилишин З польської переклав: Володимир Гарматюк