"Якщо кожна греко-католицька громада в Україні та за кордоном навіть один раз на рік відвідає найближчу в'язницю, то це принесе оживлення парафіяльних спільнот і збагатить церковне життя кожної з них, як це, наприклад, є у громадах Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі у Києві, Св. Апостолів Петра і Павла у Чернігові та у архикатедральних громадах Чорткова й Івано-Франківська" - прокоментував необхідність пастирської турботи та євангельського служіння волонтерів у в'язницях о. Костянтин Пантелей, відповідальний за співпрацю УГКЦ з пенітенціарною системою України.У вересні 2012 року ми пригадуємо подію 5-літньої давнини, яка відлунює у нинішні дні ще з більшою актуальністю.
ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО СВЯТОСТІ ВЕНЕДИКТА XVI ДО УЧАСНИКІВ ДВАНАДЦЯТОГО СВІТОВОГО КОНГРЕСУ МІЖНАРОДНОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ КОМІСІЇ ПАСТИРСЬКОЇ ОПІКИ В’ЯЗНИЦЬ
Castel Gandolfo четвер, 6 вересня 2007 р.
Дорогі Друзі,
я радий вітати вас, оскільки ви зібралися в Римі з нагоди XII Світового Конгресу Міжнародної католицької комісії душпастирства у тюрмах (ICCPPC). Я дякую президентові вашої організації, докторові Крістіану Куну, за добрі слова, звернені від імені виконавчого правління Комісії. Тема вашого Конгресу цього року, «Відкрийте лик Христа у кожнім в’язні!» (Мт. 25:36), належно зображує ваше служіння як яскраве спіткання Бога. Дійсно, у Христі «Любов до Бога й любов до ближнього тісно переплетені», так, що «у найменшому браті ми зустрічаємо самого Ісуса і в Ісусі ми зустрічаємо … Бога.» (cf. Deus Caritas Est, 15). Ваше служіння вимагає багато терпіння й наполегливості. Нерідко трапляються розчарування та знемоги. Зміцнення зв'язків, що поєднують вас із вашими єпископами, вчинить вас здатними знаходити підтримку й керівництво, що їх ви потребуєте, аби здобути розуміння вашої життєвої місії. Дійсно, це служіння в межах місцевої Християнської спільноти (поблизу пенітенціарного закладу ред.) підбадьорить й інших приєднуватися до вас у виконанні праці милосердя щодо тіла, таким чином збагачуючи еклезіальне життя єпархії. Так само, це допоможе наблизити тих, кому ви служите до серця Вселенської Церкви, особливо через їхню регулярну участь у Таїнстві Покаяння і Святій Євхаристії (cf. Sacramentum Caritatis, 59).В'язні легко можуть бути розбиті почуттями ізоляції, ганьби й відкинення, що погрожують зруйнувати їхні надії та очікування на майбутнє. У цьому розумінні, Капелани та їх помічники з вірних покликані бути вісниками нескінченного Божого милосердя та прощення. У співробітництві з цивільною владою, їм довірено важке завдання допомогти ув'язненим віднайти почуття мети, щоб із Божою Ласкою, вони могли перетворювати своє життя, примирятися зі своїми домашніми й друзями, та, як тільки можливо, приймати обов'язки й відповідальності, що дозволять їм повести праведне та чесне життя у суспільстві.
Судові й карні установи відіграють фундаментальну роль у захисті громадян й охороні суспільних дібр (cf. Catechism of the Catholic Church, 2266). У той же самий час, вони повинні допомогти у відновленні «соціальних зв'язків, зруйнованих скоєним злочином» (cf. Compendium of the Social Doctrine of the Church, 403). За своєю глибинною природою, ці пенітенціарні установи мусять сприяти відновленню правопорушників, полегшуючи їхній перехід від розпачу до сподівання та від стану непевного до благонадійності. Коли умови в середині цих установ не сприятимуть процесові повернення чуття гідності та прийняття пов'язаних із ним обов'язків, такі заклади будуть не в змозі досягати одного з їхніх найсуттєвіших призначень. Суспільні влади повинні бути завжди, пильними щодо цього, цураючись будь-яких засобів покарання чи виправлення, які або підривають або принижують людське достоїнство ув'язнених. У цьому відношенні, я повторюю це, заборона проти катування не може бути порушена за будь-яких обставин (Ibid., 404).
Я переконаний, що ваш Конгрес подарує нагоду поділитися вашим досвідом споглядання таємничого виразу лику Христа, що сяє через обличчя ув'язнених. Я підбадьорюю Вас у ваших зусиллях, щоб показати це обличчя світові, оскільки Ви змагаєтеся за більшу повагу до гідності утримуваного під вартою. Нарешті, я молюся, щоб цей Конгрес став особистою нагодою для вас, щоб оцінити, як, у прояві уваги до потреб ув'язнених, ваші власні очі були відкриті до чудес, які Бог робить для вас щодня (cf. Deus Caritas Est, 18).
З цими почуттями я простягаю мої найсердечніші побажання до Вас і всіх учасників Конгресу для успіху вашої зустрічі й охоче передаю моє Апостольське Благословення вам і вашим ближнім.
© 2007 - Libreria Editrice Vaticana
Немає коментарів:
Дописати коментар