12 січня 2013 року Різдвяний вертеп під проводом сестер Хризанти та Василії, ЧСВВ, завітали до Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх. Учасники вертепу - парафіяни київського храму Миколи Доброго, що на Подолі - другий рік поспіль ставлять Різдвяну драму у цій ювенальній пенітенціарній установі.
Про Свято Господнього Різдва та традиційний вертеп розповів вихованцям капелан о. Роман Пушка. У залі клубу колонії зібралося понад 200 вихованців. Вистава супроводжувалася візуальними образами з текстами колядок, які проектувалися на екран та грою скрипки і бандури. Під час їх звучання зал завмирав і з особливою уважністю дослухався до співу та міузики. Після кожної колядки глядачі невтомно плескали в долоні. Разом з вертепниками деякі колядки співав також і зал, користуючись текстами, що відтворювалися на екрані проектора.
«Вихованці вже вдруге приймали знайомих колядників із Києва, – ділиться капелан, отець Роман Пушка – Різдвяна вертепна драма відображає безумовну любов Бога у житті людей, що обмежені своїми гріхами не були залишені напризволяще, але врятовані задумом Воплочення Божого Слова.»
Після завершення вистави вихованці з цікавістю спілкувалися з киянами та робили знімки на пам'ять.
«Вихованці вже вдруге приймали знайомих колядників із Києва, – ділиться капелан, отець Роман Пушка – Різдвяна вертепна драма відображає безумовну любов Бога у житті людей, що обмежені своїми гріхами не були залишені напризволяще, але врятовані задумом Воплочення Божого Слова.»
Після завершення вистави вихованці з цікавістю спілкувалися з киянами та робили знімки на пам'ять.
Волонтерка Пенітенціарного душпастирства УГКЦ Катерина Неліпович.
Вертеп у Прилуцькій виховній колонії
12 січня 23 прихожан церкви Миколи Доброго, що на Подолі, які є учасниками цьогорічного Вертепу, відвідали Прилуцьку виховну колонію для неповнолітніх, що знаходиться в Чернігівській області.
Вже котрий рік сестра Чину Святого Василія Великого Хризанта Харді, на запрошення о. Костянтина Пантелея, приїздить із Вертепом до цього закладу , у якому перебувають юнаки віком від 14 до 21 року, що вперше засуджені.
--У колонії наша Українська Греко-католицька церква має добре ім‘я, -- говорить отець Роман Пушка із Ніжина, що також постійно сюди навідується. Прихожан церкви Миколи Доброго прилуцькі в‘язні вже пізнають, із їхньої поведінки видно також, що учасники Вертепу є бажаними гостями. Виступ проходив у яскраво прибраному залі. На сцені заздалегідь поставлено мікрофони, використано мультимедійні засоби. Що вразило цього разу, так це оплески після кожної колядки. Прихильно поставилась до наших відвідин і охорона закладу: засудженим було надано можливість не тільки побачити вертепне дійство, але і зробити фото на пам‘ять, поспілкуватись із учасниками Вертепу, поставити одні одним питання.
-- А як ви думаєте, для чого ми сюди приїхали?
--- Щоб привітати із Різдвом Христовим та подарувати нам радість»,-- відповів один із підлітків і додав:
-- А нам було тепло, коли ви виступали.
Про те, за що відбувають покарання юнаки, питати у них не наважуюсь. Розмовляємо про не наболілі теми: святкування Нового року у колонії, навчання, розваги. Хлопці зацікавлено розглядають бандуру, перебирають струни, пробують грати на ній, проте рідко хто із них наважується посміхнутись. Вони відверто зізнаються, що, опинившись «за чертой», повністю поміняли свої погляди на життя, своє відношення до батьків, рідних та друзів. Тут вперше дехто із них став вірити у Бога, спілкуватись із священиком, сповідатись. Не завжди підлітки відповідають на прості питання. Хлопці радять своїм ровесникам на волі не робити дурниць, не забувати про своїх друзів, які відбувають покарання і хоч не часто, але відвідувати їх. А ось зі своїми ровесниками, що приїхали привітати їх з Різдвом Христовим, розмовляють досить відверто та щиро. Мені вдалось підслухати деякі епізоди із їхньої бесіди. Ось, наприклад, у чому один із засуджених зізнався київському гостеві:
-- Я понял, что зря потратил молодые годы.
А на моє питання, що б вони хотіли передати своїм друзям та рідним, один із колоністів відповів:
--« Всем достойним -- по привету!».
Марія Лозова, прихожанка храму Миколи Доброго.
12 січня 23 прихожан церкви Миколи Доброго, що на Подолі, які є учасниками цьогорічного Вертепу, відвідали Прилуцьку виховну колонію для неповнолітніх, що знаходиться в Чернігівській області.
Вже котрий рік сестра Чину Святого Василія Великого Хризанта Харді, на запрошення о. Костянтина Пантелея, приїздить із Вертепом до цього закладу , у якому перебувають юнаки віком від 14 до 21 року, що вперше засуджені.
--У колонії наша Українська Греко-католицька церква має добре ім‘я, -- говорить отець Роман Пушка із Ніжина, що також постійно сюди навідується. Прихожан церкви Миколи Доброго прилуцькі в‘язні вже пізнають, із їхньої поведінки видно також, що учасники Вертепу є бажаними гостями. Виступ проходив у яскраво прибраному залі. На сцені заздалегідь поставлено мікрофони, використано мультимедійні засоби. Що вразило цього разу, так це оплески після кожної колядки. Прихильно поставилась до наших відвідин і охорона закладу: засудженим було надано можливість не тільки побачити вертепне дійство, але і зробити фото на пам‘ять, поспілкуватись із учасниками Вертепу, поставити одні одним питання.
-- А як ви думаєте, для чого ми сюди приїхали?
--- Щоб привітати із Різдвом Христовим та подарувати нам радість»,-- відповів один із підлітків і додав:
-- А нам було тепло, коли ви виступали.
Про те, за що відбувають покарання юнаки, питати у них не наважуюсь. Розмовляємо про не наболілі теми: святкування Нового року у колонії, навчання, розваги. Хлопці зацікавлено розглядають бандуру, перебирають струни, пробують грати на ній, проте рідко хто із них наважується посміхнутись. Вони відверто зізнаються, що, опинившись «за чертой», повністю поміняли свої погляди на життя, своє відношення до батьків, рідних та друзів. Тут вперше дехто із них став вірити у Бога, спілкуватись із священиком, сповідатись. Не завжди підлітки відповідають на прості питання. Хлопці радять своїм ровесникам на волі не робити дурниць, не забувати про своїх друзів, які відбувають покарання і хоч не часто, але відвідувати їх. А ось зі своїми ровесниками, що приїхали привітати їх з Різдвом Христовим, розмовляють досить відверто та щиро. Мені вдалось підслухати деякі епізоди із їхньої бесіди. Ось, наприклад, у чому один із засуджених зізнався київському гостеві:
-- Я понял, что зря потратил молодые годы.
А на моє питання, що б вони хотіли передати своїм друзям та рідним, один із колоністів відповів:
--« Всем достойним -- по привету!».
Марія Лозова, прихожанка храму Миколи Доброго.
Немає коментарів:
Дописати коментар