В неділю Про блудного сина Церква молиться за в'язнів.

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕОСВЯЩЕННІШОГО МИХАЇЛА (КОЛТУНА),

ЄПИСКОПА СОКАЛЬСЬКО-ЖОВКІВСЬКОГО,

КЕРІВНИКА ДЕПАРТАМЕНТУ УГКЦ У СПРАВАХ

ДУШПАСТИРСТВА СИЛОВИХ СТРУКТУР УКРАЇНИ

ДО ДУХОВЕНСТВА І ВІРНИХ УГКЦ З НАГОДИ

ДНЯ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ ДО В’ЯЗНИЧНОГО СЛУЖІННЯ
2013 РОКУ.

Всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри,

У Неділю Про блудного сина ми щороку звертаємо особливу увагу на місію Церкви у тюрмах*. І в особливий спосіб усвідомлюємо, як потрібна духовна допомога в’язням. У цей рік, який Синодом Української Греко-Католицької Церкви проголошений роком віри, Церква своєю місією та моральним авторитетом підкреслює важливість несення світла надії особам, що живуть з почуттям пустки та втрати сенсу, у темноті розпачу та відчуження. Вона спрямовує до служіння в установах пенітенціарної системи і священиків, і мирян, щоб допомогти в’язням пізнавати Бога. Вони часто потрапляють у конфронтацію з фундаментальними питаннями, що з'являються у зіткненні з реаліями обмеження або позбавлення свободи. З такими, як причина зла, сенс терпіння, ціна людської гідності, ціль життя і смерті, присутність Бога в цих умовах.

Цієї неділі, коли Церква приготовляється до Великого посту, ми згадуємо наших співгромадян, братів і сестер, які опинилися по той бік в’язничних і колонійських мурів. Це ми робимо не лише для плекання добродійності парафіяльних спільнот під час посту, але також для кращого усвідомлення нашого стану та відношення до в’язнів.

У цей день у храмах читається притча Про блудного сина (Лк. 15:11-32), яка навчає нас чеснотам покаяння і прощення. Ця Господня притча передає усю глибину християнської духовності та нашого  життя у Христі, бо в ній передано дорогу покаяння грішної людини та її зустріч із невимовним Божим милосердям до всіх грішників, котрі зі щирим каяттям звертаються до Бога. Та мені хотілося б зосередитися на старшому братові, особа якого немов би залишається в тіні.

Ми бачимо, що молодший син тяжко згрішив та низько впав, але розкаявся, покинув порочне життя, повернувся до люблячого батька. Милосердя отця завершило ту радикальну зміну молодшого сина, яка почалася ще далеко до батьківського порогу. А син старший, хоча й мав славу порядного й зразкового, вразив батьківське серце своїм егоїзмом, себелюбством, впертістю і безсердечністю.  В’язничне служіння дає нам можливість подолати цю трагедію відчуження. Воно стає нагодою зустрічі двох братів у глибокому порозумінні. Наша з вами віра через Господа Ісуса Христа воплотиться у радість примирення і життя у любові між винуватцями і покривдженими, наступить зцілення через примирення і прощення.

Потішаючи в'язнів, несімо їм релігійну та суто людську підтримку без огляду на особу. Молімося про постраждалих в наслідку злочинів та за їх родини. Пам’ятаймо про пенітенціарних службовців, що потребують наших молитов. Не забуваймо підтримувати це прекрасне служіння, в якому ми маємо привілей зустріти Господа.

┼ Михаїл.

*відповідно до постанови під номером п'ять, п’ятдесят першої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ  (Чортків,  13-14 липня 2010  року Божого) було прийнято рішення в Неділю Про Блудного Сина присвячувати особливу увагу душпастирській опіці в’язнів.