Помер ієрарх, що мав унікальний підхід до в'язнів. Вічна пам'ять владиці Миколаю.

З глибоким сумом повідомляємо, що 21 травня внаслідок раптового погіршення стану здоров’я зупинилося серце Кир Миколая Сімкайла, Правлячого Архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ. Цей дбайливий душпастир не полишав без Божого слова проповіді й опіки наших співгромадян, що відбували кримінальні покарання у Коломийській виправній колонії. Щороку духовенство під проводом владики разом з представниками громадськості брали участь у зустрічах із засудженими, а також змагалися разом на спортивному майданчику. Єпископ Миколай мав унікальний підхід до в'язнів, як батько до дітей. Він привчав і місцеву владу, і пенітенціарних службовців не нехтувати тими, хто оступився, а в усьому виявляти пошану їхньої людської гідності. В цьому владика вбачав основу змін їхнього життя. 

Вічная пам’ять мужньому Архиєреєві Миколаю!

Життєпис Преосвященного Владики Кир Миколи Сімкайла

Преосвященний Владика Кир Микола Сімкайло, син Михайла та Анни, народився 21 листопада 1952 року в м.Караганді, де відбували заслання його батьки за участь в УПА. У 1963 році батьки повернулися в Україну, і Владика Микола вступив до Підпечарської восьмирічної школи, яку закінчив в 1967 році.

У 1967-1969 роках навчався в Угорницькій середній школі. Відтак вступив до Івано-Франківського технічного училища № 1, після закінчення якого здобув фах слюсаря-ремонтника промислового обладнання (до жодного вищого навчального закладу як “син націоналістів” не міг поступити).
Родина Сімкайлів була близько знайомою з Єпископом підпільної УГКЦ Павлом (Василиком), який часто відправляв Богослужіння в їхній хаті. Бачачи ревність у духовному житті Миколи та Григорія (молодший брат), Владика Павло ознайомив їх зі становищем УГКЦ і запропонував стати священиками. З того часу, до і після виконання військового обов’язку, брати почали наполегливо студіювати богословські науки в підпільній духовній семінарії.
15 травня 1974 р. в с.Підпечари під час Божественної Літургії Владика Павло (Василик) уділив Миколі дияконські і священичі свячення. У той момент розпочався тернистий шлях підпільного священика: переважно вночі їздив по станицях УГКЦ Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей, несучи людям Боже Слово, відправляючи Святі Літургії, уділяючи Святі Тайни.
У серпні 1987 року о. Микола разом з групою українського духовенства, монахів і мирян, на чолі з Владиками Павлом (Василиком) і Софроном (Дмитерком) оголосив, що виходить з підпілля. Він був членом делегації, яка виборювала права УГКЦ в Москві, а також ланцюгового голодування, що тривало з 19 травня до 24 листопада 1989 року.
16 червня 1989 року в Івано-Франківську відбулася 50-тисячна демонстрація вірних і прихильників УГКЦ, під час якої о. Микола відслужив Панахиду і виголосив проповідь на могилі Січових Стрільців, за що був заарештований на 15 діб.
28 січня 1990 року після Служби Божої перед закритим Катедральним собором Святого Воскресіння Голова облвиконкому урочисто передав ключі від храму єпископам УГКЦ.
20 лютого 1990 року Грамотою Владики Софрона (Дмитерка) о. Микола був призначений парохом цього храму і деканом Івано-Франківського деканату, а також директором благодійної організації „Карітас”. Для поглиблення теологічних знань упродовж 1991-1995 років закінчив Теологічно-катехитичний духовний інститут.
Нагороджений нагрудним хрестом з прикрасами, мітрою, грамотою і медаллю Вселенського Архієрея Івана Павла II „Почесний Хрест за Церкву та Вселенського Архієрея”, почесними грамотами та відзнаками.
2 червня 2005 року номінований Єпархом Коломийсько-Чернівецьким УГКЦ.
Єпископська хіротонія Владики Миколи Сімкайла відбулася 12 липня 2005 року, на празник Святих первоверховних апостолів Петра і Павла, в Катедральному соборі Святого Воскресіння м.Івано-Франківська.
Введення на престол Коломийсько-Чернівецької єпархії Владики Миколи Сімкайла відбулося 13 липня 2005 року, на празник Собору святих апостолів.
Прес-служба єпархії