ЗВЕРНЕННЯ ПРЕОСВЯЩЕННІШОГО
МИХАЇЛА (КОЛТУНА),
ЄПИСКОПА СОКАЛЬСЬКО-ЖОВКІВСЬКОГО,
КЕРІВНИКА ДЕПАРТАМЕНТУ УГКЦ У
СПРАВАХ
ДУШПАСТИРСТВА СИЛОВИХ СТРУКТУР
УКРАЇНИ
ДО ДУХОВЕНСТВА І ВІРНИХ УГКЦ З
НАГОДИ
ДНЯ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ ДО
В’ЯЗНИЧНОГО СЛУЖІННЯ.
(8 лютого 2015 року. Неділя про
Блудного сина)
Улюблені у Христі!
Ми всі живемо в часі Божого
Об`явлення про наше життя і спасіння. Про присутність Бога в сотвореному світі,
який повеліває діяти природнім законам, щоб земля мала свій сенс. Але
найбільше, щоб людина на землі, у взаємодії з Божими Законами, щораз відкривала
своє покликання, яке Бог їй дає. «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на
серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (І Кор.2.9).
Ми сьогодні переживаємо війну,
яка несе загрозу для життя людей, а також загрозу втрати цінностей, які Бог дав,
щоб людина зростала в них. Серед цих цінностей є невід`ємний від життя дар
свободи, дар миру, дар землі, на який ми маємо зреалізувати наші, Богом дані
права. Ми почали втрачати нашу відповідальність за себе і за ближнього, що і
призвело до ворогування, нарікання, зловживання нашими можливостями для життя в
мирі. Як наслідок, ми маємо смерть, неволю, яка веде до ще більшої втрати – до
зневіри.
В цей день особливої
християнської уваги до служіння в’язням Церква закликає, що саме зараз є час
для всіх покаятись й прийняти примирення між нами і Богом. Доля поневолених
турбує не лише самих поневолених, але найбільше має турбувати нас, що вважаємо
себе вільними, щоб можливістю своєї свободи скористатись для звільнення
поневолених. «Я був у в`язниці і ви мене відвідали» - каже Господь (Мт.25.36). Ми
не маємо можливості зарадити всім в`язням, але послужімо хоча б комусь, хто
опинився в неволі.
Церква закликає не порушувати
права ув’язненого, адже до цього веде в великій чи малій мірі його поневолення.
Для самих в’язнів Церква має не лише виражати свої співчуття, але й послужити
добрими ділами на користь в’язнів. Щиро, у вірі і любові до Бога і ближніх,
молитись за ласку витривання у наших випробуваннях на християнську зрілість,
для свободи і успіху християнського життя. При цьому ж надія на Бога має бути
живою, як і в праведного Симеона, який очікував спасіння. Сьогодні для нас є
цей день, коли сповняється наша надія. Якщо ми надіялись, що наші очі побачать
спасіння на просвічення всіх людей в Божім світі, то маємо витримати у цій
надії до кінця.
За свободу треба боротись. Наш
народ йшов до свободи силою великих змагань у терпіннях. Ми усі стараємося
усвідомити ціну свободи. Сьогодні ми розділяємо наші зусилля з тими, яких спіткала
доля поневолення. І так, як для себе, ми просимо Бога, щоб Він привернув їм
свободу і поєднав нас у любові. Закликаю усі релігійні громади під проводом нашого
духовенства бути жертовними і творчими на ініціативи у цьому служінні, яке
доручив нам Господь. «Пам'ятайте про в'язнів, немов би ви самі були з ними в
кайданах» (До євреїв 13:3).
+ Михаїл
*Це звернення було написано відповідно до постанови під номером п'ять, п’ятдесят першої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ (Чортків, 13-14 липня 2010 року Божого)
Немає коментарів:
Дописати коментар