4 червня 2015 року ієромонах Віталій Котик, ЧНІ, відвідав сектор утримання засуджених на довічне ув'язнення і поспілкувався з в'язнями в Новгород-Сіверському слідчому ізоляторі. Після свого від'їзду на нове місце служіння о. Віталій, багатолітній в'язничний душпастир, не залишає духовних чад, а продовжує підтримувати їх пастирським словом через листи та матеріально. Розпочав він у Ювілейному 2000-му році від Господнього Різдва з опіки чоловіками, засудженими неодноразово у ВК № 30 у Львові, від 2007 року був капеланом жіночої виправної колонії № 44. Опіку засудженими на довічне ув'язнення, що утримувалися в Новгород-Сіверському і у Чернігівському слідчих ізоляторах о. Віталій розпочав з 2007 року. Навіть ті з в'язнів, що заявляли про атеїстичні переконання, охоче просили про зустріч з ієромонахом-капеланом. Постава і досвід цього священика якнайкраще відповідає гаслу Пенітенціарного душпастирства УГКЦ "Терпеливістю і милосердям!" 2010 року о. Віталій став головою Комісії Пенітенціарного душпастирства УГКЦ у Київській Архиєпархії, а у 2011 році - засновником Центру соціальної адаптації для жінок "Переображення". Віра в переображуючу дію Божої любові допомагає йому у подальшому служінні.
Існування такого виду покарання, як довічне позбавлення волі, пов’язано з низкою серйозних проблем. Так, для утримання таких засуджених ще й досі не створено належних умов, а на відміну від усіх інших видів покарання, довічне позбавлення волі має характерну тільки йому властивість – постійне збільшення кількості засуджених (в середньому 100 осіб на рік). Сприяє невиправданому зростанню чисельності засуджених до довічного позбавлення волі й каральна практика судочинства, в результаті якої названий вид покарання призначається навіть співучасникам, які безпосередньо не вчинювали злочину та не перебували у місці його вчинення.
Немає коментарів:
Дописати коментар