25 листопада у Центрі соціальної адаптації для жінок "Переображення", що на Чернігівщині, відбулось вшанування мощей Блаженної монахині Марти Вєцької - заступниці потребуючих і знедолених. Цього дня відбулася Божествненна літургія, яку відслужили о. Юрій Логаза підопіні й персонал Центру.
У Снятині в Україні знаходиться могила, яка навіть у найлютіші роки комунізму залишалася духовним центром усієї округи. На ній завжди лежать квіти, горять свічки, висять рушники. Над нею молилися римо-католики, уніати, вірмени, православні, складають пошану і ті, хто належить до нехристиянських релігій. Найдивовижніше те, що це триває вже більше 100 років, а слава про святість похованої тут черниці все більше і більше поширюється по окрузі. Ким же була та, яку місцеві жителі називають «Матінкою» і якій довіряють свої щоденні клопоти?
Марта Вєцька прожила 30 років, але цього часу вистачило для того, щоб її душа піднялася на висоти святості. Вона була справжньою Сестрою Милосердя, повністю відданою Богові, і служила хворим і стражденним у вікентійському дусі смирення, простоти і любові.
Сестра Марта народилася 12 січня 1874 р. в селищі Новий Вєц (район Косчежина на Помор'ї). Вона була дочкою землевласника Марцеля Вєцького. Її маму звали Пауліна (дівоче прізвище Камровська). Марта була третьою дитиною з тринадцяти дітей у сім'ї. 18 січня 1874 р. її охрестили в парафіяльному костелі селища Шчодрово і нарекли Марта Анна. Коли їй виповнилося 18 років, Марта назавжди попрощалася з рідними і відправилася в далекий Краків, щоб там розпочати служіння Ісусу як Сестра Милосердя. 21 квітня 1893 р. вона отримала одяг Сестри Милосердя. Її першим місцем служіння стала Львівська лікарня. Дуже швидко дівчина зарекомендувала себе сестрою, яка служить хворим з величезною любов'ю і самопожертвою. Через півтора року, 15 листопада 1894, її перевели до лікарні в Подхайці, де протягом п'яти років Марта жертовно служила Сестрою Милосердя. 15 серпня 1897 р. вона принесла свої перші обіти, підтверджуючи свою відданість Богу заради служіння бідним.
Харизма сестри Марти.
Через деякий час сестра Марта почала своє служіння в Снятині, у лікарні, і місцевий настоятель (так само, як було в Подхайцах) посилав до неї своїх парафіян з різними проблемами та духовними переживаннями, які вона допомагала вирішувати. Сестра Марта не обмежувалася тільки своїми обов'язками, а охоче йшла на допомогу туди, де її чекали. Завжди усміхнена, повна терпіння і незвичайної доброти, вона несла полегшення не тільки страждаючому тілу, а й дбала про духовне здоров'я своїх хворих. Марта знаходила час, щоб навчати цих людей катехизису, готувати до Святим Таїнств, а також знала цінність спільної з ними молитви. Бувало, що в лікарняну каплицю приходило до сорока хворих, аби разом з нею здійснювати Хресний Шлях. Сестра Марта мала незвичайний дар допомагати людям відкривати душу Богові. У її відділенні ніхто не помирав без Таїнства Покаяння і без Причастя. Неодноразово траплялося, що пацієнти євреї просили про хрещення. Для сестри Марти кожна людина була однаково значимою, незалежно від того, був це поляк, українець чи єврей; греко-католик, православний чи римо-католик – сестра служила всім з однаковою любов'ю. Силу для служіння вона черпала в молитві. Подібно до того, як усе життя сестри Марти було повне вчинків любові, так і її смерть стала проявом непідробної любові до Бога і ближнього. Повністю усвідомлюючи небезпеку, вона зважилася на дезінфекцію приміщення, в якому лежала хвора на тиф, хоча це мав зробити інший працівник, молодий батько родини. Наступного дня у сестри Марти проявилися ознаки хвороби. Протягом останнього тижня її життя в лікарні, робилося все, щоб вилікувати її. Люди в місті ревно молилися за сестру Марту. Серед них були і євреї, які також взивали до Бога у місцевій синагозі про її зцілення. Сестра Марта Вєцька відійшла до Господа 30 травня 1904 року в Снятині. Уже в момент смерті присутні біля її ліжка люди були впевнені, що прощаються з незвичайною сестрою, а наступні роки це підтвердили.
Сестра Марта Вєцька зарахована до лику блаженних 24 травня 2008 року у Львові.
Немає коментарів:
Дописати коментар