Звернення Преосвященнішого Михаїла Колтуна з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння.

Пастирське слово єпископа Михаїла Колтуна

Керівника Департаменту Патріаршої курії УГКЦ

у справах душпастирства силових структур України

з нагоди Дня особливої уваги для в’язничного служіння

(Неділя про Блудного Сина, 28 лютого 2016 року)

           

Слава Ісусу Христу!

Церква, застановляючись над нашим спасінням, бере під увагу Боже милосердя, яке приготоване для людей, щоб усі відчули і пережили його в своєму житті. Для того Євангелія закликає всіх, щоб ми, каючись із своїх гріхів, творили милосердя між собою супроти всіх людей і доступили, як наслідок, щедрої Божої милості. Можливо, ми ще не пережили дії Божого милосердя щодо нас і щодо ближнього і не можемо вповні його оцінити. Тож погляньмо на «заблуканого сина», який змарнував всю любов, а батько проявляє надмірно своє милосердя, що, навіть, «старший син» ревнує. З причини наших гріхів, якими ми, не звертаючи уваги на любов Небесного Отця до нас і всього сотворіння, змарнували Його життєдайну ласку і опинилися над загибеллю та унаслідували долю «заблуканого сина». Небесний Отець, чекаючи на наше навернення, запевняє нам своє прощення, надмірну любов, на яку ми не заслужили, так як і «блудний син». До таких надзвичайних наслідків закликає нас Євангелія і Церква.

Святіший Отець Франциск Папа Римський цей рік проголошує Ювілейним роком Божого Милосердя і заохочує нас бути милосердними, як Отець наш Небесний милосердним є. В листі про відпусти з нагоди Надзвичайного Ювілею Милосердя Папа пише: «Моя думка лине також і до ув’язнених, які зазнають обмеження свободи. Ювілей завжди був нагодою великої амністії, призначеної огорнути численних людей, які хоч і заслуговують на покарання, але усвідомили скоєну несправедливість та щиро прагнуть наново включитися у суспільство, роблячи свій чесний внесок. Нехай всіх їх конкретним чином досягне милосердя Отця, Який прагне перебувати поруч з тим, хто найбільше потребує Його прощення. Вони зможуть отримати відпуст у в’язничних каплицях, і щоразу, коли переходячи крізь двері своєї камери, піднесуть думку й молитву до Отця, цей жест означатиме для них перехід через Святі Двері, тому що Боже милосердя, здатне перемінювати серця, здатне також перемінити ґрати у досвід свободи.»

В’язничне служіння є унікальною нагодою допомоги собі і ближньому, де всі заповіді милосердя щодо душі і тіла можна сповнити з огляду на особливі обставини, в яких знаходяться в’язні. Любов Божа в наших діях не повинна мати перешкод, але через терпеливість в надії подарувати собі і ближнім нагороду Божого милосердя.

Ми повинні принести Божу любов до в’язниць у тому переконанні, що один Христос може наповнити життя змістом та надією. Він звільняє нас від рабства, що руйнує наше життя, та наповнює наші серця бажанням звільнитися від неволі гріха. Якими б великими не були людські пороки та вчинене зло, Господь завжди виявляє достатньо прощення та милосердя покаянній душі. 

Сподіваючись, з великим довір’ям молимось: «Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице, щоб надіючись на Тебе, ми не загинули, але щоб визволилися Тобою від усякого лиха, бо Ти є спасіння роду християнського». 

Мир у щедрому Божому милосерді нехай

проникне серце кожного і оживить нас в любові між нами

в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь

+Михаїл Колтун

Єпископ Сокальсько-Жовківський,

Керівник Департаменту Патріаршої курії УГКЦ

у справах душпастирства силових структур України