За сприянням відділу соціально-виховної і психологічної роботи із засудженими установи протоієрей Костянтин Пантелей у супроводі волонтерів із чоловічої релігійної спільноти постаралися передати тепло молитви і добрих діл в'язням, які знаходяться на лікуванні. Заходи були присвячені Надзвичайному Святому Року Божого Милосердя, що тривав у Вселенській Церкві з 8 грудня 2015 р. до 20 листопада 2016. День Ювілею Божого Милосердя у в'язницях відбувався в Україні протягом 5-18 листопада. Спільнота Лицарів Колумба активно допомагає у доброчинних акціях Пенітенціарного душпастирства УГКЦ з 2012 року. Нещодавно лицарі супроводжували єпископа Михаїла Колтуна під час відвідування в'язнів у Лук'янівському слідчому ізоляторі.
Протягом
жовтня громади УГКЦ збирали гігієнічні засоби для особливо потребуючих в'язнів,
серед яких неповнолітні, жінки, матері з дітьми, недужі й ті, що втратили на
свободі усі соціальні зв'язки. Кожний, хто бажав долучитися до служіння Церкви
у в'язниці, приносив індивідуальний набір гігієнічних засобів, теплий одяг і
взуття. Пакунки стали не лише знаком уваги, але й суто матеріальним виміром
людяної підтримки. Єпископи й капелани, у супроводі волонтерів не лише
спілкувалися з в'язнями, але й передавали їм тепло родин, які долучилися до
збірки.
Перед
завершенням візиту в установу, о. Костянтин звернувся до персоналу виправної
колонії, що перебував на чергуванні. Він повідомив офіцерів про суть акції
милосердя та про зусилля християнських Церков щодо належної підтримки
пенітенціарних службовців в суспільстві і в державі. Священик заохотив
присутніх звершувати пенітенціарне служіння у повній свідомості свого
християнського покликання.
Брати лицарі поділилися своїми переживаннями, пов'язаними зі своєю місією у в'язниці:
«Важливим моментом для мене стало спостереження, що попри умови в'язниці, соціальну обмеженість, зло і кримінальні правила, щоденне відчуття вини і інакшості, ув'язнена людина всеодно залишається людиною і має потребу в розраді, потішенні і в просто у відвіданні та доброму слові чи посмішці.»
«Як виявилося, що набагато простіше і психологічно комфортніше просто пожертвувати гроші (або речі) в якості допомоги ув'язненим... Мені особисто було трохи непевно іти до в'язнів (ще й у лікарні), оскільки не знав яка буде їх реакція на нас - відвідувачів, яким добре і які на волі. Але замість озлобленості і агресивності в більшості з них я побачив змордованих, надламаних чоловіків, які з жваво та з інтересом відреагували, що їх хтось відвідав. Складно сказати - чи це присутність священика зумовлює таку зразково-покірну поведінку в'язнів, але як би не було - для них такий візит це подія дня, а то й тижня.»
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
Брати лицарі поділилися своїми переживаннями, пов'язаними зі своєю місією у в'язниці:
«Важливим моментом для мене стало спостереження, що попри умови в'язниці, соціальну обмеженість, зло і кримінальні правила, щоденне відчуття вини і інакшості, ув'язнена людина всеодно залишається людиною і має потребу в розраді, потішенні і в просто у відвіданні та доброму слові чи посмішці.»
Олександр Дикун
«Як виявилося, що набагато простіше і психологічно комфортніше просто пожертвувати гроші (або речі) в якості допомоги ув'язненим... Мені особисто було трохи непевно іти до в'язнів (ще й у лікарні), оскільки не знав яка буде їх реакція на нас - відвідувачів, яким добре і які на волі. Але замість озлобленості і агресивності в більшості з них я побачив змордованих, надламаних чоловіків, які з жваво та з інтересом відреагували, що їх хтось відвідав. Складно сказати - чи це присутність священика зумовлює таку зразково-покірну поведінку в'язнів, але як би не було - для них такий візит це подія дня, а то й тижня.»
Левко Довган
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар