Декларація Конференції IPCA-Europe у Києві

Віра у справедливість: з тюремного ув‘язнення до суспільства

IPCA Europe Kyiv Conference
Tue 24th – Fri 27th April 2018

«Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!» 
(Ісая 1:17)

Декларація Конференції

За останні чотири дні ми, 60 в'язничних капеланів із 16 європейських країн, втішались прийняттям, доброзичливістю й гостинністю наших братів і сестер з українського  в'язничного капеланства. Ми вдячні за запрошення до України та спільне відчуття родини, яким ми збагачувалися та навчалися один від одного.

Після Другої світової війни, Організація Об'єднаних Націй була заснована на трьох основних стовпах: в майбутньому не повинно бути таких страждань; права людини повинні мати силу для кожної людини; і безпека має бути гарантована для всіх народів та кожної людини. Через 73 роки ці стовпи, як видається, знаходяться під загрозою. Ми бачимо страждання в міжнародному масштабі, коли економічні та екологічні катастрофи стають повсякденними подіями поряд з війною у таких країнах, як Сирія, Судан, Ємен та Україна. Катування, повністю засуджене ООН, як відомо, відбуваються у 30% країнах.

Україна є найбільшою країною в Європі, має багату історію. Це ключовий регіон між Сходом і Заходом, і в результаті страждає більше, ніж багато інших, як у минулі століття. Імперії намагалися домінувати над Україною, країною, яка досі перебуває у конфлікті, коли ми зустрічаємося тут 2018 року. Разом з тим, Україна також об'єднує західні та східні традиції, культури та релігії, а також підтримує міжрелігійну доброзичливість. З часу здобуття незалежності у 1991 році народ продовжував боротьбу й розвивав глибше усвідомлення себе. На конференції було приємно бачити, що незважаючи на всі ці перешкоди, Україна продовжує рухатись до того, щоб стати реформованим суспільством, що чудово проявилося в участі доповідачів конференції, коли вони обговорювали у Міністерстві юстиції позитивні шляхи розвитку сучасної та ефективної пенітенціарної системи. Ми мали унікальну можливість більше дізнатись про українську тюремну дійсність через презентації від представників правосуддя, зосереджених на академічній та практичній площині.

Відомо, що можна судити про суспільство, з того, наскільки добре воно поводиться зі своїми в'язнями. Ми визнаємо зусилля, з якими багато країн Східної Європи упродовж останніх десятиріч проводили реформи пенітенціарних систем, і ми усвідомлюємо, що ці зусилля часто проводяться в складних соціальних, економічних, політичних, а іноді і військових умовах. Ми молимося, щоб напружена політична ситуація у багатьох країнах Східної Європи не призвела до збільшення ідеологій ексклюзивізму на основі ідентичності.

Наша віра також ставить виклик у відношенні з поняттям справедливості. Богословські концепції справедливості та системи правосуддя у країнах часто здаються досить різними. Християнське богослов'я нерідко пов'язує поняття справедливості з відновленням миру, що випливає з юдео-християнської ідеї «шалом». Шалом включає поняття миру, але миру у дуже об’ємному, глибинному, багатозмістовному смислі. Шалом у Біблії - це мир у справедливості, мир у єднанні, що задовольняє основні потреби всього людства, включаючи відкинених. Наші національні системи правосуддя повинні забезпечити, щоб люди, які покидають в'язниці, могли знайти прийняття та доброзичливість у спільноті. Щоб нам досягти того миру, потерпілі, правопорушники, діти, чужинці, найуразливіші та навіть ті, кого ми вважаємо нашими ворогами, заслуговують на справедливість, що приносить нові можливості для життя через зцілення пошкодженого образу Божого (imago Dei) в людстві. Юстиція не може бути заморожена, бо вона є рухом, пошуком ... пошуком справедливості!

Усі зібрані тут, ми заперечуємо принцип, ніби ув'язнення є успішним способом вирішення різного роду соціальних проблем, іншої проблеми злочинності у кожному суспільстві. Ми бажаємо заохотити більше програм примирення в громадах, які є альтернативою в'язниці, замість того, щоб ставити такий великий акцент на тюремне ув'язнення.

Усі зібрані тут, ми схвалюємо роботу, яку проводять деякі уряди у вдосконаленні пенітенціарної системи, поважаючи права людини та гідність. Однак ми також висловлюємо своє невдоволення умовами у в’язницях багатьох країн, що ісують для чоловіків, жінок, молоді та дітей, де фізичне та психологічне насильство, в тому числі розбещення, все ще деградує людей.

Ми хочемо виокремити три тенденції, що впливають на виправні системи та тюремне служіння:

• Більше ніж коли-небудь велика кількість людей втікає з рідних країн через війну, тероризм, переслідування та бідність, щоб потрапити до найбагатших країн світу. Ми виступаємо проти будь-яких засобів утримання під вартою для нелегальних іммігрантів, як це вже зробив Європейський суд з прав людини.
• В дедалі більшій кількості країн люди також ув'язнюються, бо вони відмовляються стати солдатами. Ми підтверджуємо, що відмова від носіння зброї - це право людини, що не повинно призводити до тюремного ув'язнення.
• Ми закликаємо до негайного мораторію на страти та остаточного скасування смертної кари.

Правила Мандели

Ми вітаємо перегляд «Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими» Організації Об'єднаних Націй, розроблений за підтримки неурядових організацій із дорадчим статусом. Ми просимо, щоб ці правила, які тепер називаються «Правилами Мандели», застосовувалися у всіх країнах після їх одностайного прийняття у 2015 році всіма державами-членами.

Конференція багато у чому підкреслила цінність і потребу в якісній підготовці в'язничних священиків і просить Уряди, Церкви та Релігійні Організації  підтримати такі програми. Ми закликаємо всіх капеланів використовувати підтримку, що пропонуються через IPCA та інші мережі для навчання та професійного розвитку. Ми заохочуємо розвиток багатоконфесійних й екуменічних груп капеланів, які міцно кореняться у своїх громадах, для взаємної підтримки та відповіді на життєві виклики.

Ми надсилаємо молитовні вітання нашим друзям-капеланам у всьому світі й, на закінчення, ми дякуємо Богові за всі благословення цієї Конференції. Ми молимося, щоб Бог продовжував керувати і зміцнювати нас у наших службах у в'язниці. Є надія, і навіть у самий темний момент завжди існує шлях вперед, оскільки разом ми вчимося  «добро чинити; шукати правди, захистити пригнобленого» (Ісая 1:17). Ми віримо у Божу справедливість.

IPCA Europe

International Prison Chaplains’ Association in Europe

www.ipcaeurope.org

ipcaeurope@gmail.com

«Справедливість є основою суспільного миру!» – засвідчили в’язничні капелани на міжнародній конференції у Києві

24-27 квітня 2018 року у Києві проходила Міжнародна конференція Асоціації в'язничних капеланів IPCA-Europe «Віра в справедливість: з тюремного ув'язнення у суспільство» за участю понад 50 учасників з 16 країн світу. Делегати конференції проаналізували проблему здійснення правосуддя та кримінальних покарань і роль соціальних інституцій у досягненні витривалого і справедливого суспільного миру й інтеграції колишніх в'язнів. Вони схвалили спільну Декларацію, в якій висловили солідарну підтримку України в її змаганнях до справедливості і миру.

Спів-організатором Конференції стала Душпастирська рада з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України. Голова Душпастирської ради о. Костянтин Пантелей та керівник Синодального Відділу УПЦ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи, член оргкомітету, протоієрей Віктор Яценко протягом двох років готували цю подію у співпраці чільними провідниками IPCA-Europe. «Капелани покликані служити так, щоб час не втратив для в’язнів свого суспільного і особистого значення, – зауважив на пленарному засіданні Голова Душпастирської ради о. Костянтин, – Ми покликані вчинити стіни в’язниці прозорими для суспільства, щоб воно могло побачити, чи досягається остаточна справедливість, яка є метою правосуддя, чи можливо осягнути мир, виключивши частину людей в атмосфері цілковитого відчуження».

На перших сесіях, 24 квітня, під проводом пастора Майкла Філіппі, Голови IPCA-Europe, конференція розглядала тенденції у світі та наслідки прийняття ООН Тюремних Правил Мандели.  Відтак, у центрі уваги опинились богословські та світські підходи допроблеми юстиції. З теологічної перспективи виступали о. д-р Олег Кіндій, Український Католицький Університет, з доповіддю «Відновлення людської гідності через зцілення образу Бога» та Митрополит Августин (Маркевич), Українська Православна Церква, «Відносини з Богом з погляду Євангелія і юриспруденції»; мгр. Тім Дікон, Великобританія, «Біблійні джерела про милосердя і спасення».

Світську наукову думку представляли фахівці права: д-р Михайло Костицький «Юстиція як засіб і мета ресоціалізації в’язнів»; д-р Олександр Костенко «Роздум про покликання капеланів у пенітенціарному служінні» та інші науковці. Також педагоги і пенітенціаристи: д-р Віктор Синьов «Пенітенціарна ідея і реінтеграція засуджених»; д-р Віктор Кривуша «Спільна творчість засуджених і курсантів пенітенціарного інституту».

Поміж пленарними засіданнями делегати конференції відвідали національні святині Софію Київську і Свято-Успенську Печерську Лавру, де помолилися спільно. 26 квітня конференція проходила у приміщенні Верховної ради, де учасники обговорили поводження душпастирів у складних обставинах, коли вони наражаються на моральні дилеми у своєму служінні щодо меж співробітництва і незалежності, етики капеланського служіння. Делегати конференції відвідали Державну установу «Київський слідчий ізолятор» з метою ознайомлення з умовами перебування ув’язнених та з організацією душпастирської опіки. Відтак у залі колегії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України духовенство спільно з фахівцями Центру пробації й офіцерами соціально-виховної і психологічної служби обсудили особливості сучасного становлення кримінально-виконавчої системи. Конференцію привітав заступник начальника Адміністрації Олег Торкунов подякував в’язничним капеланам за їхню душпастирську роботу у місцях позбавлення волі.

27 квітня делегати конференції прийняли спільну Декларацію у якій ствердили:

«Україна є найбільшою країною в Європі, має багату історію. Це ключовий регіон між Сходом і Заходом, і в результаті страждає більше, ніж багато інших, як у минулі століття. Імперії намагалися домінувати над Україною, країною, яка досі перебуває у конфлікті, коли ми зустрічаємося тут 2018 року. Разом з тим, Україна також об'єднує західні та східні традиції, культуру та релігії, а також підтримує міжрелігійну доброзичливість. З часу здобуття незалежності у 1991 році народ продовжував боротьбу й розвивав глибше сприйняття самих себе.»

«Ми мали унікальну можливість більше дізнатись про українську тюремну дійсність через презентації від представників правосуддя, зосереджених в академічній та практичній площині.»

«Ми молимося, щоб напружена політична ситуація у багатьох країнах Східної Європи не призвела до збільшення ексклюзивних ідеологій на основі ідентичності.»

«Наші національні системи правосуддя повинні забезпечити, щоб люди, які покидають в'язниці, могли знайти прийняття та доброзичлість у спільноті … для життя через зцілення пошкодженого образу Божого (imago Dei) в людстві. Юстиція не може бути заморожена, бо вона є рухом, пошуком ... пошуком справедливості!»

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Стан пенітенціарної системи України (1 квітня 2018 року)

Загальна характеристика
Державної кримінально-виконавчої служби України

Станом на 1 квітня 2018 року у сфері управління Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває 148 установ. 

В результаті воєнної інтервенції РФ в Україну 2014 року на окупованій території Донецької та Луганської областей опинилося 29 установ та 47 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. Ще 5 пенітенціарних установ розташовані на території окупованого Криму. Понад 15 тис. осіб знаходяться у тюрмах і колоніях на територіях, окупованих Росією та зайнятих проросійськими терористичними формуваннями.

В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, розташованих на території, що контролюється українською владою, тримається усього 57 092 особи.

З них:

у 12 слідчих ізоляторах та 17 установах виконання покарань з функцією СІЗО тримається	19 421 осіб узятих під варту, та засуджені
з них на стадії: досудового розслідування	1 895 осіб
судового розгляду (до винесення вироку)	9 718 осіб
у 113 кримінально-виконавчих установах  з них:	37528 засуджених
у 7 колоніях максимального рівня безпеки	1 760 осіб
у 32 колоніях середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених	16 109 осіб
у 27 колоніях середнього рівня безпеки для вперше засуджених	10 307 осіб
у 7 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків	1 217 осіб
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків	451 особа
у 11 колоніях для тримання жінок	1 568 осіб
у 4 спеціалізованих лікувальних закладах	710 осіб
в лікувальних закладах при ВК та СІЗО	1 099 осіб
у 21 виправному центрі	1670 осіб
у 6 виховних колоніях (для неповнолітніх)	143 особи

Серед засуджених:

1561 особи відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;465 осіб відбувають покарання у вигляді арешту у 54 арештному домі, утвореному при установах.

Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі (станом на 01.01.2018):

6,8 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;7 366 осіб – за умисне вбивство;3 062 особи – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;8 572  особи – за розбій та грабіж;

12 107 осіб – за крадіжку;
761 особа – за зґвалтування;
15 осіб – злочини проти основ національної безпеки.

На запрошення Інституту кримінально-виконавчої служби студенти Київської Трьохсвятительської Семінарії беруть участь у традиційному університецькому конкурсі "Студіо-весна 2018", що відбувається 25 квітня у приміщенні Міністерства юстиції України.

У Києві розпочалася конференція Міжнародної асоціації в'язничних капеланів

Перше пленарне засідання. Світлина пастора В`ячеслава Когута (ХВЄ)

24 квітня 2018 року у Києві, під проводом пастора Майкла Філіппі, розпочалася Міжнародна конференція Асоціації в'язничних капеланів IPCA - Europe "Віра в справедливість: з тюремного ув'язнення у суспільство".  

Голова Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України о. Костянтин Пантелей у вітальному зверненні до учасників конференції  представив історію відродження в'язничного капеланства в Україні та його основні риси. Міжконфесійну палітру цього служіння нині складають 13 релігійних організацій, що увійшли до дорадчого органу при Міністерстві юстиції для забезпечення духовних потреб як ув'язнених, так і персоналу пенітенціарних установ. Про капеланське служіння в Україні розповіли офіційні представники Церков і релігійних організацій, що входять до Душпастирської ради.

На перших сесіях конференція розглядала тенденції у світі та наслідки прийняття ООН Тюремних Правил Мандели. 25 квітня, з богословським впровадженням, виступив о. д-р Олег Кіндій, заступник декана з міжнародних зв'язків Філософсько-богословського факультету Українського Католицького Університету, з доповіддю "Відновлення людської гідності через зцілення образу Бога: Теологічна перспектива пенітенціарного служіння".  Криза родини і особи батька у суспільному житті, на думку о. Олега, є однією з причин соціальних патологій, пов'язаних зі злочинністю. 

Метою конференції є погляд на проблему відправлення правосуддя та кримінальних покарань, ролі соціальних інституцій у досягненні витривалого і справедливого суспільного миру та інтеграції колишніх в'язнів.

У ході пленарних засідань планується розгляд питань: як пастирська опіка може сприяти відновленню порушеної людської гідності та як ретранслювати суспільству наслідки юстиції, що прийнята в ньому.

На конференцію зібралися близько 50 учасників з 16 країн світу. Попереду 3 дні насиченої роботи, обміну досвідом та думками. Європейська асоціація тюремних капеланів є міжнародною організацією з консультативним статусом в ООН, яка об'єднує священнослужителів різних релігій.

У конференції беруть участь капелани країн:

1. Україна   
2. Франція
3. Швеція
4. Норвегія
5. Велика Британія
6. Румунія
7. Білорусь
8. Угорщина
9. Австрія
10. Сербія
11. Ірландія
12. Данія
13. Нідерланди
14. Бельгія
15. Азербайджан
16. Ливан (Регіон Азія)

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

У Прилуках пройшов прем'єрний показ стрічки про роль пенітенціарних службовців і волонтерів у відродженні юнацьких душ "Небо над головами"

23 квітня 2018 року у Прилуцькій виховній колонії для неповнолітніх відбулася презентація короткометражного документального фільму "Небо над головами" авторства Василя Возняка. Фільм розповідає історію про вихованця Прилуцької колонії Богдана. Чи зможе він всупереч всіх життєвих труднощів налагодити життя на волі? Стрічку присвячено 20-літтю утворення структур ДКВС, психологам та педагогам служби й невтомному служінню волонтерів пенітенціарного душпастирства, які торкаються до сердець підлітків, що колись переступили закон.

Василь Возняк є багатолітнім помічником і співорганізатором численних подій в установах пенітенціарної системи для неповнолітніх. Подій, що мають велике суспільне значення. Після показу фільму вихованці поспілкувалися з автором і його героями. Фільм буде цікаво використовувати у програмах пробації для профілактики злочинів. 

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ щиро вдячне керівнику установи Евгенію Квітницкому та заступнику з СПВР Дмитрові Жайворонку за організацію прем'єрного показу стрічки вихованцям.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Представники Душпастирської ради продовжують виклади для курсантів ДКВС

В'язничний душпастир прийме єпископську хіротонію!

У четвер, 12 квітня 2018 року, у Ватикані повідомлено, що Святіший Отець Франциск дав свою згоду на канонічне обрання Синодом Єпископів УГКЦ священика Петра Лози, ЧНІ, дотеперішнього пароха парафії Святих Петра і Павла в Чернігові (Київська Архиєпархія), Єпископом-помічником Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, надаючи йому титулярний осідок Паніо (Panio). Повідомляє сайт Київської Архиєпархії УГКЦ.

Духовенство та вірні Київської Архиєпархії УГКЦ вітають свого співбрата з обранням на Єпископа та моляться за його ревне служіння для добра УГКЦ та українського народу.

Про дату і місце проведення архиєрейської хіротонії ми повідомимо додатково.

Біографія о. Петра Лози, ЧНІ

Народився 3 червня 1976 року в Колоденці на Львівщині.

1997 року вступив до Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (отці редемптористи), склавши довічні обіти 2003 року. Священичу формацію розпочав в семінарії отців редемптористів у Львові (1998-2001), a завершив богослoвські студії в університеті в Інсбуруку (Австрія), де навчався в 2001-2009 роках.

Після священичих свячень 26 серпня 2008 року розгорнув душпастирську діяльність у Вінниці, де був віце-парохом, а потім парафіяльним адміністратором у Гніздичеві-Кохавині. 

Від 2011 до 2014 року був провінційним дорадником Львівської провінції Згромадження Найсвятішого Ізбавителя. Від 2014 року був адміністратором парафії Святих Петра і Павла в Чернігові, керівником Центру соціальної адаптації для колишніх ув’язнених жінок та капеланом у трьох місцевих в’язницях: ВК № 44, слідчі ізолятори у Чернігові і у Новгород-Сіверському.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Для волонтерів Товариства Червоного Хреста України відбувся семінар

10 квітня 2018 року у Києві відбувся черговий семінар для волонтерів Товариства Червоного Хреста. На запрошення координаторки Катерини Остапенко у волонтерському офісі керівник Відділу ПК УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України о. Костянтин Пантелей зустрівся з ініціативною групою, що бажає розробляти і здійснювати заходи соціально-психологічної та гуманітарної підтримки в'язнів.

Протягом семінару волонтери ознайомились з проблемами ізоляції від соціуму й основними категоріями людей у потребі. Семінар був введенням в основи волонтерської практики для служіння ув'язненим. Така допомога є дуже життєдайною особливо тепер, коли пенітенціарна система знаходиться у перехідному стані реформування.

Попереду цікаві волонтерські і доброчинні проекти! Потенціал Товариства Червоного Хреста може виявитися життєдайним для покриття численних гуманітарних потреб найвразливіших категорій в'язнів. Серед них найважливіша - психологічна і соціальна опіка людей у потребі: неповнолітніх, жінок, матерів з грудними дітьми, хворих, пристарілих та інвалідів.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Воскресіння Христове вшанували в Івано-Франківській УВП №12

Щороку світле свято Христового Воскресіння молитовно вшановують в Івано-Франківській установі виконання покарань №12. Цьогоріч святкову Службу Божу для засуджених відслужив о.Арсен Панчак, в'язничний душпастир та сотрудник храму Зіслання Святого Духа УГКЦ. Після Св. Літургії о.Арсен освятив паски та інші великодні продукти. Для утриманців установи також були передані великодні продукти, зібрані в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового, в монастирі Царя Христа Отців Василіян, у храмі Св. Йосифа Обручника та у храмі Зіслання Святого Духа м.Івано-Франківська.

Висловлюємо подяку усім, хто поділився із в'язнями радістю Христового Воскресіння.

Інформаційний центр Молодіжної комісії
Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Підсумок Акції "Великодній кошик в'язням"

З нагоди Світлого Свята Воскресіння Христового у виправних установах та слідчих ізоляторах Державної пенітенціарної служби України проведені урочисті заходи і святкові богослужіння.

В рамках акції УГКЦ у Києві «Великодній кошик в’язням» привітання з Великоднем, освячення та передача пасок відбулися:

1) у Прилуках 7.04.2014 р.

2) у Київському слідчому ізоляторі (господарська обслуга, неповнолітні, хворі, чоловіки 5 камер по 24 особи) - 8.04.2014 р.

3) у Бучанській виправної колонії № 85 - 8.04.2014 р.

Привітання дійшло до тисячі ста чотирнадцяти осіб.

Звіт проведення акції "Великодній кошик в'язням - 2018".

Громада Св. Василія Великого передала збірку 9 817 грн.

На картковий рахунок було переказпно кошти 10 857 грн.

Доброчинцем переказано через Western Union 1 300 грн.

-------------------------------------------------------------------------------

Загальна сума надходжень склала 21 974 грн.

У Києві придбано 974 пасок по 19.5 грн. 18 993 грн.

Переказано капелану в Прилуки 80 пасок 1 730 грн.

Переказано капелану в Кременчук 60 пасок 1 000 грн.

Придбано 50 натільних хрестиків в'язням 250 грн.

Залишок 1 грн.

*Усі жертводавці можуть розпізнати день і час надходження коштів на картковий рахунок.

У Київський слідчий ізолятор передано 500 пасок.

У Бучанську виправну колонію - 474 паски.

До Прилуцької виховної колонії - 80 пасок.

До Кременчуцької виховної колонії передано 60 пасок.

 

 

Щирою подякою Господеві за участь доброчинців та волонтерів у події молимося! Христос Воскрес!

священик Костянтин Пантелей в імені Пенітенціарного душпастирства УГКЦ.

Великодні відвідини в'язнів разом з волонтерами. Воскресіння Христове 8.04.2018 року

8 квітня 2018 року з нагоди Великодня, за участю волонтерів Олександра Кривенка і Василя Возняка, відбулося привітання персоналу, що заступив начергування, відвідини господарської обслуги, жінок, неповнолітніх, недужих у медичній частині, у блоці утримання довічно-засуджених в Київському слідчому ізоляторі. Також були відвідані в'язні у лікарні Бучанської Виправної колонії.

В ІКВС відбулося чергове семінарське заняття курсантів з представниками від Душпастирської ради

Зустріч з персоналом відбулася у Бучанській виправній колонії

Страсної п'ятниці відбулася духовна зустріч протоієрея Костянтина Пантелея з персоналом Бучанської виправної колонії № 85. Провідною в розмові з працівниками установи стала тема Голготського Хреста нашого Спасителя та Його жертви за відкуплення гріхів кожної людини. Про сутність пенітенціарного служіння та необхідність моральної підтримки працівників говорив о. Костянтин від імені Душпастирської ради з релігійної опіки у пенітенціарній системі України. Він запевнив у готовності представників усіх членів душпастирської ради долучитися до подій для персоналу та на завершення поблагословив присутніх.

Пентенціарне душпастирство УГКЦ

Молилися з братами-семінаристами у СІЗО ДВК №10.

"Молилися з братами-семінаристами у СІЗО ДВК №10, - повідомив о. Юрій Стронянський, - За звичаєм освятили воду та хрестики."

Покликані до пенітенціарного служіння взяли участь у Міжконфесійній хресній дорозі вулицями Києва

1 квітня 2018 року В'язничні душпастирі, волонтери і служителі Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі», під час Міжконфесійної Хресної дороги вулицями Києва під гаслом "Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром. (Римлянам 12.14)"

Про зустріч з вихованцями Прилуцької виховної колонії очима семінаристів КТДС

"Пам'ятайте про в'язнів, немов би ви самі були з ними в кайданах!" - закликає нас фрагмент Апостольського послання Павла, що читається у Суботу Воскресіння Лазаря. Саме напередодні Страсної седмиці у Прилуцькій колонії для неповнолітніх відбулося моління Хресної дороги. Враженнями про цю зустріч 31 березня 2018 року поділилися майбутні священики, які вже прийняли сан піддияконів.

Коли ми в’їхали через КПП колонії, й опинились всередині периметру колючої проволоки, коли оглядав типові пейзажі установи виконання покарань, коли проходив персональну перевірку і чув за собою клацання електричних замків – все одно старався не втратити відчуття свободи, в якому живу там, назовні. Така постава, здається, допомогла мені залишитись собою при зустрічі з хлопцями, які перебували в Прилуцькій колонії. День перед тим, так вийшло,  спілкувався зі студентами одного київського інституту, а сьогодні в Прилуках – з ув’язненими: вважаю Божим подарунком, що в обох випадках дивився на  молодих людей однаковими очима.

Максим  - перший, з ким познайомився в залі, де мали зустріч. Хоч я поставив собі завдання при зустрічі з ув’язненими якомога швидше нав’язати з кимось із них контакт, Максим випередив мене. Говорили небагато, але відчуття того, що ми маємо про що поспілкуватись було певним.

Почалась програма нашої зустрічі і поки я збирався сісти біля Максима, він знову мене випередив і запропонував місце біля себе. В цей момент дуже відчув, як повіяло гостинністю і був певний, що якби ми зустрілись на волі, то хлопець так само запропонував би мені крісло біля столу у своєму домі, якого, можливо, не має. Але Максим колонію своїм домом не вважає. Він мріє якнайшвидше вийти на волю і поїхати до своїх батьків у Львів. Він розповідав, що там іще не бував (я не розпитував чому), та знає, що Львів красивий.

Тут, в колонії, він здобув фах і має другий розряд зварювальника. Отримати третій вже зможе деінде, бо в колонії такої пропозиції немає. Говорили про книжки; запитував, чому поступив у семінарію, а я говорив про те, як боявся уявити себе на амвоні  перед великою кількістю людей і – що досі маю такий страх. Ми погодились, що вартує виходити за межі комфорту і мені дуже заімпонувало, що у своїх сімнадцять  Максим саме так розважає.

Доволі зрідка дивуюсь чóмусь, але наше прощання було теж несподівано теплим і знайомим: у цей момент підліток чітко пригадав мені одного товариша з семінарії, який так само вітається чи прощається… І Максим зразу додав: «Приїжджайте ще!» Тоді я зрозумів, що все це серйозно…

Думаю, хлопець дав мені шанс його зрозуміти – чи ним скористаюсь?

Брат Василь Пишкович

*** 

Мені зустрілись прості, світлі, добрі душі молодих хлопців, які мріють: "Вийти звідси і ніколи більше не потрапляти", які моляться за свої родини і "наших хлопців" та які дуже спраглі звичайного дружнього спілкування, що дасть їм надію. Дякую Богові за сьогоднішню зустріч і молюся про те, щоб вони легше знайшли собі місце в цім світі, а Бога щоб зберігали у своїх серцях.

Брат Олег Климончук

 ***

Зізнаюсь, був в очікуванні чогось невідомого, неприйняття. Мовляв, в них зараз такі умови та ще й віковий період заперечення, відкинення цінностей,  авторитетів, а тут ще й семінаристи приїхали до колонії, досвідом життя з Богом ділитись. Радію, що сталось по іншому. Мали спільну Хресну дорогу. В цьому форматі готувались поділитись особистими переживаннями, підготовленими роздумами. Але виникла ідея, щоб це зробили хлопці. І справді, це було вдало.Надзвичайно приємно було слухати їх, як уважно та старанно вони це робили, й опісля разом вставали до молитви. Вірю, що ці слова в їх виконанні краще промовили до їхніх колег та до нас, що туди приїхали, зокрема. Після Хресної дороги поспілкувались в малих групках. Було досить цікаво й стільки питань було піднято, що й не помітили як час промайнув. Декого цікавили питання моральності, християнства, життя в семінарії. Багато чого хлопцям ще не відомо про це. Думаю, на те були вагомі причини. Але зараз вони цікавляться. Важливо, щоб поряд був той, хто підтримає, порадить, проінформує, перш ніж це зробить інша особа, котра захоче звести її з доброї дороги.

Брат Микола Лесюк

 ***

Зустріч з в’язнями була дуже цікавою, оскільки ми разом роздумали над Хресною Дорогою нашого Спасителя і молилися за різні наші прохання до Бога. Радісний момент був той, що деякі вихованці колонії мене пізнали, бо я вже був у них не перший раз. Дуже приємною була приватна зустріч з хлопцями, які розповідали  про своє життя і задавали різні запитання. Тих, що перебувають за гратами цікавило питання ставлення людей до них. Прикро було визнавати, що більшість людей їх бояться але вони про це знають, бо з ними працюють психологи, які про це їм розповідають. Хлопці чекають нас завжди для того щоб поспілкуватися і просто з нами побути. Дякую о. Константину, який організовує такі цікаві зустрічі, які нас зближують до в’язнів і завдяки їм ми ламаємо стереотипи щодо людей, які зробили помилку у житті. Головне для них, щоб ми їм дали шанс виправитися і довіряли їм.

Брат Дмитро Кудін

***

Вже неодноразово мав можливість бути у стінах Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх. Перші рази це були турніри з футболу, останні декілька разів це були роздуми над Святим Письмом та Хресною дорогою у часі Великого посту. Кожного разу мене приємно дивує зацікавлення хлопців життям Церкви. Неможна не помітити їхніх посмішок, коли ділишся особливостями семінарійного життя. Нераз хлопці знаходять схожі моменти у розкладах дня. Дуже приємно, коли можемо щиро спілкуватися, ділитися труднощами та здобутками й перемогами. Це будує та дає надію на краще. Саме в такі моменти розумієш важливість теплого спілкування та ділення власним досвідом. Саме в таких моментах народжуються ідеї та бажання щось змінити. Ніщо не може замінити взаємне дарування власного часу, бажання слухати та бути відкритим на іншого. 

Брат Роман Сухоруков