Асистент головного капелана пенітенціарної системи у Львівській Архиєпархії диякон Олег Нестор отримав пресвітерське рукоположення з рук єпископа-помічника Володимира Груци. Щиро вітаємо із ієрейськими свяченнями дорогого отця Олега і молимося за благословенне й ревне служіння на славу Богові й на зростання Церкви!
В’язничним служінням брат Олег зацікавився під час навчання у Львівській духовній семінарії Святого Духа. Львівська виправна колонія № 48 була розташована на відстані одного кілометра від семінарії на Хуторівці. У вересні 2011 року він добровільно згодився допомагати в’язничному капеланові о. Андрієві Хомишину. З бігом часу, 2013 року, разом з групою однодумців брат Олег звернувся про благословення отця ректора на створення Відділу пенітенціарного служіння у Центрі душпастирювання військовослужбовців Св. Георгія Львівської Архиєпархії. Про створення відділу було проголошено 2015 року, до його складу увійшло десятеро семінаристів.
Студенти семінарії багато часу присвячували працівникам виправної колонії: служили Молебні, здійснювали з ними паломництва. Але перед тим був і важкий період. Після приходу Януковича до влади, ставлення до нашої Церкви погіршилося через критику Блаженнішим Святославом каральної політики, що призвела до переповнення тюрем, яке сягнуло 44 тисяч людей. Неодноразово взимку на морозі відчайдушний капелан та його вірний помічник чекали, аби їх впустили до в’язнів голосити Боже Слово. Якось в очікуванні стояли біля брами 1 годину 40 хвилин, доки їм відчинили. Так було у 2012-му.
Увесь час, доки колонія функціонувала, брати разом із капеланом щотижня відвідували в’язнів, бодай раз на місяць молилися із ними Молебень до Блаженного Василія Величковського, провадили біблійні гуртки як із працівниками, так і зі засудженими, збирали для них пасхальні дарунки, влаштовували футбольні турніри.
У пам’яті брата Олега залишився досвід спілкування із засудженим чоловіком, якому смертну кару замінили на тривале ув’язнення. Він вийшов на волю після багатьох відбутих років, працює, ходить до храму отців редимптористів у Львові, часто телефонує і вітає зі святами. Якось він сказав: «Брате, я дякую Богу, що тут відбув термін свого ув’язнення. Я такими речами займався, що ті, хто тоді був зі мною, давно померли. Я б теж загинув, і тільки у в’язниці я зустрів Бога». Він сприйняв в’язницю не як покарання, а як Божу ласку.
У в часі навчання у семінарії, і після рукоположення у пресвітери велику роль у підтримці покликання отця Олега зіграла біблійно-богословська формація, в якій він завжди знаходив джерело натхнення й відваги для служіння у в’язниці.
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар