В Неділю про Блудного Сина Церква молиться за в’язнів.

Звернення до духовенства, монашества і вірних Української Греко-Католицької Церкви з нагоди Дня особливої уваги УГКЦ до в’язничного служіння.

Слава Ісусу Христу!

Всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри

Щороку у ці дні, а саме у Неділю про блудного сина, яка підготовляє нас до початку Великого посту, ми застановляємося над покликанням кожного із нас до покаяння. Прикладом великого прощення внаслідок каяття є історія про блудного сина. Тому саме у цю неділю, Неділю про блудного сина, слід звернути особливу увагу на місію Церкви у тюрмах.

            Безпека і захист справедливості є одними із найважливіших функцій, котрі ми покладаємо на державу. Проблеми злочину і покарання завжди були присутні в історії людства. Страх перед суворою карою завжди був важливим чинником, що слугує стриманням для людини, яка хоче скоїти злочин.

            Правопорушення, що загрожують суспільному миру та безпеці, знаходять належну відповідь, коли особа, яка переступила поріг закону, обмежується в свободі й несе заслужене покарання. Повертаючись до історії людства, ми можемо прослідкувати,  що відбулось чимало змін щодо утримання в’язнів, проте в’язниця, навіть з найбільш гуманними умовами, є найтяжчим покаранням.

            Одна з місій Церкви є опіка над ув’язнинеми. Вона полягає у наданні засудженому людяної підтримки та супроводу у дорозі повернення до суспільного життя. Це покликання лягає на плечі в’язничних капеланів та волонтерських ініціатив серед християнських громад. Так, як люблячий батько, у притчі про блудного сина вибіг на зустріч синові, який йшов просити прощення, так і Церква мусить йти до злочинців, щоб вони могли вийти нам на зустріч, зустріч з Христом у покаянні. Людина, яка вчинила беззаконня, швидше стане на дорогу спасіння коли відчує почуття Божої любові до неї. Свідчення цієї любові в’язень отримує через служіння душпастирів і вірних Церкви вже дві тисячі років.

            Через покликаних служити ув’язненим, суспільство має можливість побачити достовірний образ того, як функціонує державна система справедливості, а також які недоліки є у ній. Отримавши цю інформацію ми мусимо завжди чувати над тим, щоб дух і буква закону були дотримані.

            Молимось до Пресвятої Богородиці, яка неустанно слугує у Євангелії, щоб Вона повсякчас допомагала у звершені цієї важливої нашої місії. Щиросердечно закликаю вас молитися й підтримувати капеланів, та їхніх добровільних помічників, які з великою посвятою працюють на духовній ниві ув’язнених. Пам’ятаймо і про усіх, хто покликаний служити народу і державі для дотримання справедливості – про поліцію, суддів, працівників пенітенціарних установ. Усі вони потребують наших молитов, щоб їхнє служіння мало виразний християнських характер, що слугував би прикладом для потребуючих у розкаянні і спасінні, як тілесному, так і духовному.

+ Михаїл (Колтун)
Єпископ Сокальсько-Жовківський, 
керівник Департаменту військового капеланства

Патріаршої курії УГКЦ