Релігійні діячі та правники звертають увагу на проблему виправлення судових помилок

Будь-яка людина без винятку може опинитися у статусі засудженого довічно. При цьому в Україні відсутня процедура виправлення судових помилок. Такого висновку дійшли учасники тематичного Круглого столу з циклу «Становлення справедливості в Україні», який відбувся 17 березня 2021 року в Укрінформі.

Дискусію з цієї проблематики ініціювала Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій у співпраці з Харківською правозахисною групою за сприянням Департаменту зовнішніх зв’язків Української Греко-Католицької Церкви в Україні.

Представник Головуючого у ВРЦРО протоієрей Олекса Петрів нагадав, що Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій у своєму зверненні щодо становлення справедливості в Україні від 17 травня 2016 року заявила, що справедливості, як основи громадянської злагоди на землі України сьогодні бракує.

"Часто виною тому є і недосконале законодавство, і “черства” поведінка чиновників, і несправедливі судові рішення, і сумнівна доброчесність багатьох суддів. Все це разом підсилює негативне ставлення у суспільстві до судової гілки влади, і до влади в цілому".

За словами священника, питання справедливого суду не підлягає розподілу за приналежністю за релігійною ознакою, стосується як віруючих, так і невіруючих, людей без релігії, відноситься до усіх релігійних деномінацій. З переконаністю можна свідчити, що будь-яка людина без винятку може опинитися у статусі засудженого довічно.

І цей вражаючий висновок підтверджується конкретними прикладами, зауважив координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко. На сайті «Боротьба за життя» представлені історії свавільно засуджених. Це різні люди, серед яких і християнський пастор Ярослав Мисяк, і кримський татарин Рашидбек Ісаков, що сповідує мусульманську релігію. Серед них – люди різних професій, з різними знаннями та досвідом, наголосив правозахисник.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко, колишній виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, звернув увагу на проблему відсутності ефективного правового механізму перегляду судових вироків. За його словами, без рішення Європейського Суду з прав людини це майже неможливо:

"Я переконаний в тому, що існує проблема, яка полягає в тому, що Верховний Суд нашим законом практично позбавлений можливості переглянути вироки навіть у тих випадках, коли ми бачимо, що відбулися очевидні помилки, скажімо певні порушення судового розгляду".

Аркадій Бущенко пропонує повернути в законодавство України норму про можливість перегляду вироків за виключними обставинами – формулювання, яке існувало до 2010 року. Мається на увазі можливість перегляду вироків із підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, а також порушення процедури і неправильного застосування кримінального закону.

Голова правління Української міжконфесійної християнської місії "Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі" священик Костянтин Пантелей висловив бачення капеланів на проблему довічників зі зворотньої сторони, яка не очевидна суспільству:

"Число довічників зростає. З цим зростає і потреба адекватного ставлення до громадян, які відбувають таке покарання, вдосконалення законодавства відносно можливостей оскарження неправосудних вироків, соціально-психологічна праця, душпастирство тощо. Пенітенціарні установи не забезпечені належною кількістю спеціально приготовлених для цього соціальних приміщень. При здійсненні планувань пенітенціарних установ і бюджету Міністерства юстиції необхідно лічити на ці потреби.

Твір "Трійця" авторства Mani, Germany, представлений на світовому конкурсі мистецтва в'язнів "Відкрити обличчя життя" ("Discover the face of life"). проведений У Римі 7 - 25 вересня 2007 року ICCPPC (Міжнародною комісією католицької пастирської опіки у в'язниці). Зображення довічно засуджених, які плекають паросток надії, торкає лаконічністю і глибиною.

Церкви Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» наполягають на створенні в законодавстві можливості для довічників оскаржувати неправосудні вироки і добиватися перегляду справ. 

Змін потребує й сама система кримінального правосуддя. Розгляд тяжких справ мав би вестися за участю журі непрофесіоналів або судом присяжних. 

Святіший папа Франциск, коли зустрічався з делегатами Міжнародної асоціації кримінального права, висловив думку, що довічне ув'язнення є "прихованою стратою". З цієї причини воно було виключено з Кримінального кодексу Ватикану. Остаточно кожен засуджений на довічно мусить мати шанс на повернення до суспільства в результаті застосування помилування.

Перспектива помилування засуджених на довічно, а також можливість оскаржувати неправосудні вироки й добиватися перегляду справ у випадках порушень у кримінальних процесах, зафіксованих правозахисниками та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, є викликом для наших законодавців."

Відеозапис дискусії на тему “Невирішене питання десятиріччя: відсутність в Україні процедури виправлення судових помилок. Шляхи розв’язання проблеми”:

Перший заступник старшого єпископа Української Церкви Християн Віри Євангельської Анатолій Козачок заявив, що питання утвердження в суспільстві верховенства права та справедливого судочинства є одним із пріоритетів духовної та громадської діяльності українських церков:

"Церква як Божа інституція має вступатися за знедолених і говорити про несправедливість та пропагувати милість. При цьому влада, у тому числі судова, має відчувати відповідальність перед Богом за свої дії."

Учасники круглого столу дійшли згоди, що справедливість була і буде основою співжиття в демократичному суспільстві. Забезпечувати справедливість в сучасних державах покликані, насамперед, суди на засадах верховенства права та незалежності суду, що гарантує дотримання прав та свобод громадян України. Особливо це актуально в справах пов’язаних з найтяжчими присудами, де ціною умисної, чи не навмисної помилки є найвища цінність – життя і гідність людини.

Довідка: 

Нещодавно 3 березня 2021 року у першому читанні було прийнято Проект Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини, яким передбачається можливість умовно-дострокового звільнення довічно-засуджених.

Проєктом Закону вносяться зміни до статті 82 КК, якими визначається можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м’яким після фактичного відбування нею не менше десяти років покарання у виді довічного позбавлення волі. У такому випадку покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п’ятнадцяти до двадцяти років.

Проєктом Закону пропонується внести зміни до статті 81 КК, якими визначається, що умовно-дострокове звільнення може бути застосоване після фактичного відбування засудженим не менше трьох четвертей строку покарання призначеного судом, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. 

У більшості країн, де покарання у вигляді довічного позбавлення волі може бути призначено, існують механізми перегляду вироку після відбування певного мінімального строку покарання, встановленого законом. Такий механізм, інтегрований у межах закону та практиці винесення вироків, передбачено в законодавстві тридцяти двох країн: Албанії – 25 років,              Вірменії – 20 років, Австрії – 15, Азербайджані – 25, Бельгії – 15,  з розширенням до 19 або 23 років для рецидивістів, Болгарії – 20, Кіпру – 12 , Чехії – 20 , Данії – 12, Естонії – 30, Фінляндії – 12, Франції – зазвичай 18, 30 років за певні вбивства, Грузії – 25, Німеччині – 15, Греції – 20, Угорщини – 20, якщо суд не розпорядиться про інше, Ірландії - попередній огляд Комісією з умовно-дострокового звільнення після 7 років, за винятком деяких видів вбивства, Італії – 26, Латвії – 25, Ліхтенштейну – 15, Люксембургу – 15, Молдові – 30, Монако – 15, Польщі – 25, Румунії – 20, Росії – 25, Словаччини – 25, Словенії – 25, Швеції – 10,  Швейцарії – 15 років, що зводяться до 10 років, колишній югославській Республіці Македонії – 15 і Туреччині – 24 роки, 30 – для обтяжуючого довічного ув’язнення і 36 для сукупного покарання при обтяжуючих обставинах довічного ув’язнення. У Шотландії при присудженні довічного ув’язнення суддя зобов’язаний встановити мінімальний термін, незважаючи на ймовірність того, що такий період буде перевищувати залишок природного життя ув’язненого.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ за матеріалами сайту ВРЦіРО