Від самого початку ув’язнення людина живе надією, що вийде на свободу. Насамперед, кожна людина потребує свободи від гріха, від внутрішнього тирана, який тримає у своїх лабетах свобідну волю, розум, почуття людини. Справжня дорога на свободу починається зі звільнення сумління від гріха. Цю свободу людина може отримати з рук капелана.
Пригадавши Євангеліє про Страшний суд, Предстоятель звернув увагу, що в цій євангельській розповіді сам Спаситель ототожнює себе з в’язнем. Це, на його думку, повинно нас здивувати, бо в людському сприйнятті історія про Страшний суд – це насамперед історія про засудження злочинців, тих, хто вчинив якийсь злочин проти іншої людини. Саме тому, за його словами, всяке служіння для тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі Христос сприймає як милосердя, виявлене особисто Йому – Божому Синові.
«Христа засудять судом Синедріону, потім судом Пилата. Він повисне на хресті поміж двох розбійників. Його доля буде зарахована до тих, яких цей світ засудив на смерть і відкинув, хоч жодного гріха в Ньому не було. Саме через такий особливий стосунок Спасителя із в’язнем з самих початків християнства церковна громада, яка хотіла справді послужити Богові, відчувала своїм покликанням і обов’язком послужити в’язням. Та Церква, яка забуває про в’язнів, до кінця не виконує свого богослужіння, бо вона тоді забуває про Христа, що сьогодні є в особі в’язня у темниці», – пояснив Глава Церкви.
Він наголосив, що капеланське служіння, яке здійснює наша Церква, є одним із суттєвих елементів місії Христової Церкви сьогодні.
«Ми хочемо побачити Спасителя в кожній особі, яка перебуває в місцях позбавлення волі. Господь засуджує і відкидає злочин, гріх, але є милосердним до людини, навіть якщо мова йде про злочинця. Саме Боже милосердя дає шанс злочинцеві вийти на свободу, стати вільним, а відтак звільнитися від гріха та смерті», – підкреслив він.
Отець і Глава Церкви звернув увагу на те, що за роки незалежності України змінилася назва системи зі «Служба виконання покарань» на «Пенітенціарна служба», тобто служба, що допомагає людині спокутувати провину за свої вчинки.
Суттю християнської проповіді, каже Блаженніший Святослав, є проповідь про відпущення гріхів. Людині неможливо змінити життя без сили і благодаті Святого Духа, яка подається через служіння священника. Тому ми вбачаємо сьогодні особливе завдання і місію наших капеланів в тому, щоб стати душею пенітенціарної дороги.
«Порівняно із втратою зовнішньої свободи, набагато страшнішою є втрата внутрішньої волі. Людина стає невільником тоді, коли стає рабом зла. Якщо людина вийде на волю без внутрішньої свободи від зла, то раніше чи пізніше знову вчинить злочин, вкотре повернеться за ґрати і отримає тавро рецедивіста», – переконаний архиєрей.
Глава УГКЦ розповів, що на різних рівнях говориться, що доступ в’язня до капелана є правом і обов’язком. Ніхто не може позбавити людину права доступу до свого священника. Це засадниче право, яке навіть в умовах найсуворішого ув’язнення всі повинні поважати. Обов’язок Церкви, капелана, за словами Блаженнішого Святослава, мати доступ до в’язня і бути йому до послуг.
На завершення свого слова Предстоятель УГКЦ висловив вдячність в’язничним капеланам, які працюють у різних установах пенітенціарної служби і допомагають в’язням знайти дорогу до свободу. «Вони чинять визволення там, де найбільше панує гріх, розчарування, темрява, почуття відкинення і забутості», – каже він.
«Нехай милосердний Господь благословляє усіх, хто приходить до Христа, який є у в’язниці. Цією місією Церква служить самому Богові. Нехай ніколи нам не забракне священників, які будуть готові переступити поріг тюрми, щоб віднайти людину по той бік ґратів. Нехай настане день, коли тюрми будуть порожніми, а кожен в’язень, ведений рукою капелана, віднайде свою дорогу на свободу», – побажав духовний лідер українців.
Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар