У Бразилії в’язниці без охоронців пропонують ув’язненим шлях до одужання

Заклади, якими керує місцева некомерційна організація, зосереджуються на реабілітації, а не на покаранні за методом, який поширився по всьому світу.

«До того, як я прийшов сюди, я міг думати тільки про втечу з в’язниці», — каже Ізраель Домінгос, зображений тут під час «Доброго ранку, Ісусе», щоденного духовного зібрання у в’язниці APAC [Аполлін Гільро-Малік/Аль-Джазіра]

Елеонора Хьюз

Опубліковано 16 травня 2023 р

Коли чотири роки тому Ізраеля Домінгоса засудили за торгівлю наркотиками, 34-річний бразилець навіть не міг уявити, що зрештою опиниться у в’язниці, де йому передадуть ключі, і вирішив не тікати.

«До того, як я прийшов сюди, я міг думати лише про втечу з в’язниці», — сказав він Аль-Джазіра під час нещодавньої екскурсії у в’язницю в східному бразильському місті Сан-Жоао-дель-Рей. 

«Я бачив себе на вулиці зі зброєю в руках, як заробляв на великій кількості наркотиків».

Тепер Домінгос каже, що хоче повернутися до в’язниці, якою керує Асоціація захисту та допомоги засудженим (APAC), щоб стати соціальним працівником після відбуття терміну. Після року у звичайній в'язниці його перевели до закладу APAC.

APAC, бразильська некомерційна організація, яка виступає за краще ставлення до в’язнів, має унікальну модель у десятках закладів, якими вона керує по всій країні. Ув'язнені слідкують за безпекою та дисципліною, самостійно готують їжу та носять свій одяг. Ув'язнених, яких називають «особами, що видужують», називають на ім'я, а не за номером.

Понад 400 ув’язнених у в’язниці Сан-Жоао-дель-Рей в APACі мають ключі від власних камер – і, на відміну від звичайної в’язниці, тут немає озброєних охоронців, які слідкують за їхніми переміщеннями.

Чоловік у в'язниці Apac готує "французький хліб"

Семюель (справа) навчився пекти хліб на курсах професійної підготовки в APAC
[Аполлін Гійеро-Малік/Аль-Джазіра]

Це дуже далеко від норми в Бразилії, де загальна кількість ув'язнених перевищує 800 000 осіб. Міністерство прав людини країни повідомило про нелюдські умови, включаючи гнилу їжу та тортури, у в’язницях штату Ріо-Гранді-ду-Норті, що призвело до масових заворушень минулого березня.

У 2021 році у звіті Міжамериканської комісії з прав людини говорилося, що по всій Бразилії ув’язнені «часто утримуються в переповнених і структурно недосконалих в’язницях, погано поводяться та часто піддаються тортурам».

У в'язницях APAC камери виглядають чистими, їжа свіжа, а навчання є частиною програми реабілітації. Що стосується рецидивів, то в той час як у бразильському штаті повідомляється, що середній національний показник становить 39 відсотків після п’яти років – це число набагато менше, ніж 80 відсотків, наведені міжнародними спостерігачами, – APAC каже, що його заклади мають рівень близько 14 відсотків.

Леонардо Енріке, який відбуває 19-річний термін ув'язнення за торгівлю наркотиками, сказав, що після того, як з ним поводилися з гідністю в закладі APAC в Сан-Жоао-дель-Рей, він відмовився від злочину.

«Моя мрія — попрацювати помічником судді з суддею, який не вірить у відновлення, показати йому, що так, це працює», — сказав Енріке Аль-Джазіра.

У системі APAC ув’язнені мають ключі від ізолятора та тюремних камер
[Аполлін Гійеро-Малік/Аль-Джазіра]

«Марна трата часу і життя»

Деніо Маркс, менеджер з міжнародних зв’язків Міжнародного центру вивчення методу APAC, організації, яка надає допомогу в дослідженні та навчанні в цих установах, сказав, що приймаються засуджені за всі види злочинів, хоча злочинці, пов’язані з наркотиками, були найбільш поширеними. .

Перш ніж суддя зможе відправити ув’язнених до державних закладів APAC, вони повинні спочатку провести певний час у звичайній в’язниці, куди їх можна повернути, якщо вони не адаптуються до системи APAC. Це служить стимулом для дотримання вимог, сказав Аль-Джазірі Антоніо Фузатто, президент об’єкта APAC в Сан-Жоао-дель-Рей.

Але один ув’язнений сказав, що якби його негайно відправили до в’язниці APAC, замість того, щоб провести три роки у звичайній в’язниці, він досяг би більшого прогресу у досягненні своїх амбіцій і освітніх цілей.

«Стандартна в’язниця була марною тратою часу та життя», — сказав Аль-Джазіра Аліссон, який говорив за умови, що його прізвище не буде розголошено.

Однак, згідно з Марксом, ці заклади мають працювати «пліч-о-пліч» зі звичайними в’язницями. Занепокоєння з приводу корупції серед місцевих чиновників у деяких містах разом із обмеженими ресурсами зупинили зусилля щодо подальшого розширення системи APAC, сказав він Аль-Джазіра, але в той же час методологія продовжує набирати обертів у всьому світі, від Німеччини до Південна Корея.

Деякі критикують цей підхід. Фернанда Пратес, професор права бразильського Фонду Гетуліо Варгаса, сказала, що це ризикує легітимізувати пенітенціарну систему в цілому. «Ми повинні подумати про те, як можна відбувати покарання за межами пенітенціарних установ», — сказала вона Аль-Джазіра.

Цей курс дозволяє ув’язненим скоротити термін покарання, читаючи книги
[Аполлін Гійеро-Малік/Аль-Джазіра]

Як християнська некомерційна організація APAC розглядає злочин через призму індивідуальних моральних помилок, а не як соціальну структуру, яка може змінюватися, коли змінюються умови, додав Пратес. Духовність, заснована на християнській вірі, відіграє важливу роль у філософії та практиці APAC, а в’язні беруть участь у щоденних молитовних ритуалах і гімнах.

Нових ув'язнених, які входять до в'язниці Сан-Жоао-дель-Рей, зустрічає табличка з написом: «Ось людина входить, злочин залишається зовні».

Пошук нового початку

Деяким ув’язненим спочатку може бути важко адаптуватися до ритму APAC, який передбачає щодня прокидатися о 6 ранку та проводити цілий день, займаючись справами, заняттями та навчанням, аж до 22:00.

Виносячи ці вироки, судді вирішують, чи помістити засуджених у «закритий», «напіввідкритий» чи «відкритий» режим, що визначає обмеження їх свободи пересування. Пізніше ці позначення можуть бути змінені.

Під час закритого режиму ув’язненим рідко дозволяється виходити з будівлі, де містяться камери, загальна зона та велике патіо. Але ті, хто перебуває у напіввідкритому та відкритому режимах, можуть побродити по зеленій і просторій території закладу Сан-Жоао-дель-Рей, включаючи город, ферму з курами та свинями та медичний центр.

У пекарні закладу ув’язнені щодня виготовляють тисячі буханок хліба. У великих сараях вони відкривають основи металургії, кладки та обробки дерева.

Енріке, який отримав середню освіту з моменту прибуття до закладу три роки тому, сказав, що виріс у районі Сан-Жоао-дель-Рей з високим рівнем злочинності. Раніше він захоплювався торговцями людьми, які мали мотоцикли, а не велосипеди.

Приміщення для відпочинку, яке використовується як футбольне поле

Деякі з ув’язнених розташувалися навколо футбольного поля, щоб виготовляти вироби
[Аполлін Гійро-Малік/Аль-Джазіра]

Мені подобається визнавати, що я пішов хибним шляхом», — сказав він. «Коли ми вільні, ми самі робимо вибір».

Інший ув'язнений, Ділермандо до Карму Камара, розповів Аль-Джазіра, що до того, як приїхати до колонії в APACі, він боровся з депресією. «Коли мене посадили в третій раз, я вже не мав бажання жити», — сказав він, дивлячись на білі шрами на своїх зап’ястях.

Камара, який відбуває 20-річний термін ув’язнення за торгівлю наркотиками та насильство, вважає, що APAC надав ув’язненим інструменти для перебудови свого життя: «Сім років у іншій в’язниці не дали мені того, що я отримав тут за п’ять місяців. »

ДЖЕРЕЛО: AL JAZEERA