Ця історія ще триває. Вона має свої піднесення і зриви. Проте, Господь перемагає і ми з Ним, коли Йому довіряємо. Усіх вас просимо про молитву «щоб отримати милість і знайти благодать на своєчасну поміч» (Євр 4,16), якої потребує жінка після виходу за колонійські мури. Ця історія про Софію, що прийняла Святе Хрещення за кілька років до звільнення. А зараз вона тимчасово живе у монастирі, у домі, в якому колись мешкав Блаженний владика Миколай Чарнецький під опікою сестер.
Головна мета правоохоронних служб та пенітенціарної системи - припинити порушення фундаментальних прав людини, які стаються через злочинну діяльність, приборкати беззаконня, а також сприяти реінтеграції злочинця в суспільство. Чому ж кара за злочин, у більшості випадків, часто кількакратно перевершує сам злочин за тяжкістю наслідків для винуватця? Як таке становище характеризує нас, законослухняних громадян, та діюче кримінальне і кримінально-виконавче право?
Прийнята певна ідеальна уява про те, що процес соціальної праці для повернення, пристосування до суспільства особи, покараної за злочин, розпочинається уже від моменту взяття її під варту. З огляду на завдання соціально-психологічної та виховної служби тюремної системи так воно і є. Та чи можливе примирення шляхом повного відчуження злочинця від соціуму, а соціуму від злочинця. Чи можливе примирення через помсту? Від арешту особу нічого більше не чекає, крім як відірвання й ізоляція від суспільства та приєднання на довгий час до тісноти тюремних камер та обставин тюремного режиму і неписаних правил. А після звільнення розпочате покаранням відчуження поглиблюється. Тоді - нова судимість, а інколи - поневіряння і смерть.
Особливо відчайдушною виглядає ситуація для жінки. Це спонукало капеланів шукати способи відгукнутися на потребу людей у біді та розпочати програму соціальної реінтеграції жінок після звільнення.
Розповімо тут про долю Тетяни З., 1961 року народження, яка ще за ґратами у Таїнстві Хрещення прийняла ім'я Софія. Повернулась додому. Родина відцуралась, її виписали з помешкання вже після арешту. Хоча закону на це нема, її паспорт знищили в міліції. На свободу вона повернулась віком під 50 з хронічними хворобами та з довідкою про звільнення, яка інколи стає підставою арешту за новими звинуваченнями. У Києві тимчасово таких безхатченків ночують на Суздальській за символічні 4 грн. На дорозі реалізації законних прав у кожної такої особи стоять сотні перешкод та бюрократичних процедур, які під силу побороти лише дуже енергійній людині, що має досить здоров'я, снаги та й підтримку близьких небайдужих людей. Усього цього в Тетяни-Софії не було. Інвалід, позбавлена житла і документів, без засобів для існування. На перешкоді стояв також внутрішній ворог - алко-залежність.
Розповімо тут про долю Тетяни З., 1961 року народження, яка ще за ґратами у Таїнстві Хрещення прийняла ім'я Софія. Повернулась додому. Родина відцуралась, її виписали з помешкання вже після арешту. Хоча закону на це нема, її паспорт знищили в міліції. На свободу вона повернулась віком під 50 з хронічними хворобами та з довідкою про звільнення, яка інколи стає підставою арешту за новими звинуваченнями. У Києві тимчасово таких безхатченків ночують на Суздальській за символічні 4 грн. На дорозі реалізації законних прав у кожної такої особи стоять сотні перешкод та бюрократичних процедур, які під силу побороти лише дуже енергійній людині, що має досить здоров'я, снаги та й підтримку близьких небайдужих людей. Усього цього в Тетяни-Софії не було. Інвалід, позбавлена житла і документів, без засобів для існування. На перешкоді стояв також внутрішній ворог - алко-залежність.
Отже доля такої жінки - дуже легко прогнозована. Але Божі задуми про людину - доброзичливі. На краю загибелі вона звернулася до Церкви, яка уділила їй Святе Хрещення. Центр реабілітації жінок під Черніговом, який розпочав будувати о. Віталій (Котик) ще не міг прийняти. Допомогли зв'язки з центром Ігоря Гната, що прийняв під тимчасову опіку на колишній військовій базі під Бродами. Від початку осені Софія оселилася в "Стефанії" неподалік заводу Вулкан, де за сприянням соціального працівника Ірини отримала навіть працю. Напередодні Рождества - в руках знову паспорт. Екзальтація, і ... зрив. Через випивку та бійку Софія втратила і тимчасове житло, і працю. Опинилася на вулиці взимку. Почала пропадати. Під час серцевого нападу на залізничному вокзалі врятував брат В'ячеслав з центру "Маханаїм". Знову нічліжка на Суздальській. Знову зриви.
У час просвітлення - знову звернення по допомогу. За згодою с. Онуфрії, ЧСВВ, Софія отримала можливість до теплих часів пожити при монастирі у Львові, опікуватися хворими в лікарні та слідкувати за монастирським господарством. Траплявся також принагідний заробіток.
У час просвітлення - знову звернення по допомогу. За згодою с. Онуфрії, ЧСВВ, Софія отримала можливість до теплих часів пожити при монастирі у Львові, опікуватися хворими в лікарні та слідкувати за монастирським господарством. Траплявся також принагідний заробіток.
Під час побуту у Львові наприкінці квітня 2012 року о. Костянтин навідався до Софії. Незабаром її прийме центр "Переображення", що неподалік Чернігова під опікою Редемптористів.
Немає коментарів:
Дописати коментар