Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.: Соціальні дні у Прилуцькій виховній колонії для неповнолітніх.

1 грудня 2012 року вихованців Прилуцької підліткової колонії відвідали священики Київської Архиєпархії УГКЦ з волонтерами. Священики Олег Панчиняк, Ігор Яців, Андрій Хім’як, Ігор Шабан, Костянтин Пантелей, Роман Пушка, диякон Дмитро Горнакевич, волонтер Ярослав Кузишин - у спортивному вбранні. Візит був довгоочікуваний. Цього першого дня календарної зими відбувся черговий товариський матч з футболу та час спілкування в рамках Днів соціальної солідарності. Спілкування важливого і для самих вихованців і для гостей. Адже нам в українському суспільстві ще так бракує порозуміння, взаємного пізнання й прийняття. Юнаки, що через злочини опинилися в установах кримінально-виконавчої системи України (у виховних колоніях тепер перебуває 1278 підлітків), вже пережили відчуження від суспільства. Але сáме суспільство повинно робити зусилля для подолання феномену "Ми" і "Вони". "Соціальне сирітство є вразливим захворюванням у посткомуністичну перехідну добу, яку переживає наш народ. Воно є однією з причин асоціальної поведінки і злочинів серед неповнолітніх, - стверджує о. Роман Пушка, капелан Прилуцької виховної колонії, - Служіння Церкви має універсальний характер і тому здатне допомогти віднайти вірні наголоси та інтонації, якими слід нам промовляти до наших співгромадян та до державних мужів. Незабаром терміни багатьох хлопців закінчаться. Як їх приймемо ми?"

Подію фотографували волонтерки Ольга Недогода, Мирослава Козачок. Разом з Ярославом Кузишиним вони представляли харизматичну молодіжну спільноту "Виноградник", яка нещодавно приготовляла Біблійні читання, присвячені національному Дню Біблії. Принагідно разом зі священиками о. Ігорем Яцівим, керівником Департаменту інформації УГКЦ, та о. Костянтином Пантелеєм, керівником Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України, дівчата увійшли до ділянки карантину, де зустрілися з новоприбулими юнаками, які нещодавно були направлені в Прилуки згідно вироку суду. Діти з усієї України віком від 15 років.

Юнаків у колонії - понад 250, і, попри гарні умови побуту та харчування, більшість з них не мають доброго взуття на зиму, бо походять з неповних родин або є соціальними сиротами. Є й круглі сироти. Одяг та взуття держава надає у недостатній кількості та низької якості. Про необхідність допомоги волонтери довідалися під час попередніх візитів до колонії. Списки потребуючих першочергової допомоги підготували співробітники соціально-виховної служби Прилуцької колонії для неповнолітніх. На завершення відвідин, для 64 найменш забезпечених вихованців було передано взуття та шкарпетки. Декому дісталися також теплі светри та сорочки. Найбільше число черевиків було отримано від добродія Ігора, за посередництвом парохії УГКЦ у Броварах (настоятель о. Олег Панчиняк), меншу частину - у київських громадах УГКЦ .

Акція "Взуття - в'язням" триває, бо потребу вдалося покрити лише частково.

Серце бачить.

Я ще ніколи не відчувала такого великого бажання допомогти людині, як сьогодні, коли відвідала виправну колонію для неповнолітніх у місті Прилуки. Перше грудня. На вулиці по зимовому холодно, падає дощ і я до кісточок промерзла. Хлопці збираються грати у футбол. Їм добре, вони бігають і їм жарко, а нам, вболівальникам, від стояння на одному місці ввижається теплий чай і ковдра. Моїм завданням в той день, було закарбувати всі ці миті життя на плівку. Несподівано до мене підійшов хлопець і попросив показати йому фотографії. Коли я повернулася до нього, то побачила хлопчину років чотирнадцяти, який був взутий у порвані літні кросівки та мав на собі лише тоненький светр і зовсім легенький (літній) жакет, який видають, цим вихованцям, коли вони потрапляють в колонію. Йому погано вдавалося приховати, що все його тіло трусить від холоду. Я не знаю, що трапилося зі мною, з моїм обвитим стереотипами серцем, але переступивши поріг колонії, пройшовши контрольний пункт і зустрівшись з цими, давно вже не дітьми, щось зламалось в мені, відкривши моє серце на цих вихованців, які так сильно потребують любові.

Оля Недогода

Фоторепортаж: