У складі представництва Душпастирської ради при Міністерстві юстиції взяв участь у зустрічі з профільним заступником Міністра юстиції Віталієм Василиком. 28 листопада 2019 року о 14:00 Міністр юстиції України Денис Малюська представив «To do list» змін, які плануються у сфері юстиції до кінця 2019 року, впродовж 2020 року та наступні 5 років.

Місце проведення: м. Гостомель, у приміщенні ДУ «Бучанська виправна колонія № 85

У Ковелі розвивається опіка неповнолітніми засудженими

24 листопада 2019 року відбулась зустріч волонтерів соціального проекту підтримки неповнолітніх ув'язнених "Небо над головами" з вихованцями Ковельська виховна колонія.

Учасниками події були волонтери проекту "Небо над головами" Павло Мар'єнко, Софія Сенюта, Василь Возняк, а також місцеві добродії з Ковеля та монах-редемпторист Тарас Полулященко.

"Ми дуже раді співпраці з місцевими ченцями-редемптористами, оскільки ми розуміємо, що вихованцям колонії потрібно давати глибокі основи духовного житття, які можуть допомогти їм ставати зрілими, самостійними та відповідальними, - розповів волонтер Василь Возняк, - духовна опіка вихованців допомагає побачити моральні та етичні орієнтири поведінки для ув'язених хлопців, зокрема, допоможе їм приймати правильні рішення на свободі".

Монах Тарас Популященко поділився своїми враженнями відвідування Ковелівської колонії для неповнолітніх:

"Для мене такий формат і в підлітковій колонії - щось нове. Саме спілкування в колі - це вже робить нас ближчими і відкритішими. Найбільше до мене через них промовили особисті розмови. Коли вихованці розповідали про своє життя. Я відчув як вони потребують підтримки, простого слухання, і бути з ними, щоб їм хоча б словами допомогти в їхньому житті. А особливо десь хочуть щоб Бог їх змінив. Можливо не всі так хочуть, однак ті з якими я розмовляв".

Дякуємо за організацію поїздки та фінансування Пенітенціарне душпастирство УГКЦ у особі Constantin Panteley та Павло Загороднов.

Дякуємо за організацію зручностей для волонтерів, хороше ставлення, відкритість на служіння церкви начальнику Ковельської колонії для неповнолітніх Абрамчуку Івану Дмитровичу, заступнику начальника Юрий Филаретов.

Соціальний проект підтримки неповнолітніх ув'язних "Небо над головами" заснований волонтерами Української Греко-Католицької Церкви та існує у межах Пенітенціарного душпастирства УГКЦ. Духовним наставником і провідником проекту є голова Пенітенціарного душпастирства УГКЦ священик Костянтин Пантелей.

У Ковелі волонтери провели день суспільної солідарності

23 листопада 2019 року з у приміщенні Ковельської центральної районної бібліотеки по (вул. Степана Бандери, 2), в рамках акції «Суспільний день» відбулася презентація документального короткометражного фільму "Небо над головами". Ініціаторами події стали волонтери Пенітенціарного душпастирства Української Греко-Католицької Церкви.

Метою заходу було плекання яснішого розуміння проблем профілактики й спокутування кримінальних правопорушень, розвитку волонтерського служіння у супроводі колишніх засуджених у суспільстві.

Представлення служіння реінтеграції неповнолітніх правопорушників представив  засновник соціального проекту підтримки неповнолітніх ув'язнених "Небо над головами", автор фільму Василь Возняк, Софія Сенюта, Павло Мар'єнко, а також заступник начальника Ковельської колонії для неповнлітніх Юрій Олександрович Філаретов. До участі у події були запрошені соціально-активні містяни, волонтери і співробітники Ковельського міськрайонного центру Філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області, Ковельської виховної колонії, студентська молодь, колишні вихованців колоній для неповнолітніх, парафіяни та ченці греко-католицького храму Миколи Чарнецького. 

«Ми мало знаємо про те, що відбувається з людиною котра потрапляє за грати - розповідає режисер фільму Василь Возняк, - наш фільм показує історію однієї людини, яка пройшла шлях від тюрми до свободи».

Після перегяду фільму Юрій Філатов розповів про основні причини потрапляння дітей

у колонію. Павло Мар'єнко поділився своїм досвідом волонтерства у колоніях. Софія Сенюта розповіла про досвід спілкування з колишніми ув'язеними неповнолітніми на волі.

У підготовці події активну участь взяли настоятель ковельського монастиря Чину Найсвятішого Ізбавителя Блаженного Миколая Чарнецького о. Михайло Гасяк, п-і директорка Ковельської централізованої бібліотечної системи, заслужений працівник культури України Галина Божик, Начальник Ковельського міськрайонного центру Філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області - майор внутрішньої служби п-і Ірина Смоляр.
.

У програмі зустрічі відбулося представлення й обговорення короткометражного документального фільму молодого режисера Василя Возняка «Небо над головами».  Стрічка знімалася 2 роки, тривалість 18 хвилин. Тизер “Небо над головами” можна віднайти в Youtube. 

В рамках суспільних днів, разом з редемтористами, волонтери відвідають виховну колонію для неповнолітніх в неділю 24 листопада 2019 року.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

В рамках душпастирської практики семінаристи КТДС відвідали в’язничну лікарню

23 листопада 2019 р. Бучанську виправну колонію №85 відвідали семінаристи VI курсу Київської Трьохсвятительської Семінарії в рамках душпастирської практики. Нагодою для візиту стала передача художньої літератури «Книга в’язням». 

Захід був відповіддю на запит засуджених, що проходять лікування у відділеннях хірургії та терапії Міжобласної лікарні пенітенціарної системи, що розташована у Бучанській виправній колонії. Як зазначив о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу ПК УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України: «В’язні є читаючою аудиторією, які люблять художню літературу, в тому числі також шукають книги духовного спрямування. Тому нерідко просять привезти їм Біблію, молитовники, або інші книги, що допомагають людини віднаходити життєві орієнтири».

В’язні отримали 85 книг якісної літератури найрізноманітніших жанрів, які пожертвували віряни. Окрім художньої літератури, в’язні у кожній палаті прийняли для духовної користі Катехизм УГКЦ «Христос – Наша Пасха», що  відкриває Воскресіння Господнє як основу християнської віри на підставі літургійного життя Церкви. 

Офіцер сектору Соціально-виховної і психологічної роботи із засудженими провів для практикантів ознайомлення із структурними особливостями пенітенціарної системи, кримінально-виконавчого права та основами пенітенціарного служіння персоналу ДКВС.

Ось як відгукуються про живу зустріч з ув’язненими брати-семінаристи:

Бр. Михайло Крамар: «Для кожного з нас цей досвід став моментом переосмислення багатьох моментів свого життя, а також стереотипів щодо життя інших.» 

бр. Павло Лоєк: «Для мене це був особливий досвід в контексті відкриття для себе ще одного сегменту християнського покликання. По-справжньому відкрив очі на дійсність. Ув'язнені потребують допомоги, підтримки, служіння і автентичного світла любові Христової. Там бачу Ісуса, який чекає...» 

бр. Назар Шевчук: «Поїздка до в'язничної лікарні суттєво вплинула на мій світогляд, зокрема, я зрозумів, наскільки потрібно цінувати те, що маєш, починаючи від елементарного зручного ліжка і закінчуючи свободою вільно жити. Також, почувши розповідь про довічно ув'язнених людей у СІЗО, усвідомив, як це страшно бути довічно ув'язненим у вічності, в пеклі. Найцінніше, що там побачив - самі люди, від молодого юнака, до старенького дідуся, які були раді нас бачити. Вони дуже потребують нашої підтримки, особливо молитовної, щоб образ Божий, який вони, незважаючи на все, мають, міг засяяти в повну силу». 

Для Пенітенціарного душпастирства УГКЦ Михайло Крамар

Світлини

У Ватикані Дикастерія служіння цілісному розвиткові людини зібрала в'язничних капеланів

7-8 листопада 2019 року міжнародна зустріч для сприяння та підтримки душпастирській опіці ув'язнених "Цілісний людський розвиток і католицьке в’язничне душпастирство" відбулась у Ватикані.

Деякі з церковних органів, які опікуються в’язничним душпастирством, нещодавно вказали Дикастерії сприяння інтегральному людському розвитку на потребу надати підтримку та керівництво для їх важливої ​​роботи, особливо з огляду на труднощі, які вони відчувають у своїй праці. Одним із головних викликів є відсутність підтримки єпархіальних спільнот цим братам і сестрам, які потребують допомоги, у в’язницях і після погашення терміну ув’язнення.

З цієї причини Дикастерія запросила в'язничних капеланів з різних куточків світу до Ватикану 7 і 8 листопада, щоб мати змогу відновити діалог, розпочатий колишньою Папською радою «Справедливість і мир», і з метою сприяння взаємне знання для кращої координації між капеланами. 

Учасники, близько сорока делегатів з 35 країн, зустрілися зі Святішим Отцем Франциском на аудієнції в залі Клементіна 8 листопада. 

Промова Святішого Отця Франциска до учасників Міжнародної зустрічі регіональних та національних координаторів в’язничного душпастирства

«Цілісний людський розвиток і католицьке в'язничне душпастирство»

Ватикан, 7-8 листопада 2019 року

П'ятниця, 8 листопада 2019 року

Заля Клементіна

Шановний кардинале, дорогі брати і сестри,

Сердечно вітаю всіх вас, хто бере участь у цій зустрічі, присвяченій інтегральному людському розвитку та католицькому пенітенціарному душпастирству. Коли я доручив Дикастерії служіння цілісному розвиткові людини чітко висвітлити турботу Церкви про людей в особливих обставинах страждань, я хотів, щоб було взято до уваги існування багатьох ув’язнених братів і сестер. Однак це завдання не лише дикастерії, але ціла Церква у вірності місії, отриманій від Христа, покликана постійно проявляти Боже милосердя на користь найбільш вразливих і беззахисних, серед яких присутній сам Ісус ( див. Мт 25, 40). За цим нас судитимуть.

Як я вже повідомляв в інших випадках, ситуація в ув’язненні продовжує залишатися відображенням нашої соціальної реальності та наслідком нашого егоїзму та байдужості, узагальнених у культурі відкидання (див. Промову під час візиту до Центру соціальної реабілітації Сьюдад-Хуареса, 17). лютий 2016 р .). Багато разів суспільство через легальні та нелюдські рішення, виправдані нібито пошуками добра та безпеки, шукає остаточного вирішення проблем суспільного життя в ізоляції та ув’язненні тих, хто діє всупереч соціальних норм. Про це свідчить той факт, що великі обсяги державних ресурсів виділяються на приборкання правопорушників замість того, щоб справді прагнути сприяти цілісному розвитку людей, що зменшує обставини, які спонукають до вчинення незаконних дій.

Репресувати легше, ніж виховувати, і, я б сказав, зручніше. Легше заперечити несправедливість, присутню в суспільстві, і створити ці простори, щоб забути порушників, ніж запропонувати рівні можливості для розвитку всім громадянам. Це форма відмови, ввічлива відмова, у лапках.

Крім того, місця ув’язнення часто не виконують своєї мети сприяння процесам реінтеграції, безсумнівно, тому, що вони не мають достатніх ресурсів для вирішення соціальних, психологічних і сімейних проблем, з якими стикаються ув’язнені особи, а також через часту перенаселеність в’язниць, що перетворює їх на справжні місця деперсоналізації. Навпаки, справжня соціальна реінтеграція починається з гарантування можливостей розвитку, освіти, гідної роботи, доступу до охорони здоров’я, а також створення громадських просторів для громадянської участі.

Сьогодні, зокрема, наші суспільства покликані подолати стигматизацію тих, хто зробив помилку, тому що замість того, щоб пропонувати допомогу та відповідні ресурси для гідного життя, ми звикли відкидати, а не брати до уваги зусилля, які людина робить. робить, щоб відповісти на любов Бога у своєму житті. Багато разів після звільнення з в’язниці людині доводиться мати справу зі світом, який їй чужий і який також не визнає її вартою довіри, доходячи навіть до того, що позбавляє її можливості працювати, щоб отримати гідні засоби до існування. Не дозволяючи людям відновити повну реалізацію своєї гідності, вони знову залишаються нараженими на небезпеки, які супроводжують відсутність можливостей для розвитку серед насильства та незахищеності.

Як християнські спільноти, ми повинні поставити собі запитання. Якщо ці брати і сестри вже відбули покарання за скоєне зло, чому на їхні плечі лягає нова суспільна кара з неприйняттям і байдужістю? У багатьох випадках ця соціальна неприязнь є ще однією причиною піддавати їм можливість повторювати ті самі помилки.

Брати, на цій зустрічі ви вже поділилися деякими з багатьох ініціатив, за допомогою яких місцеві Церкви надають душпастирську підтримку тим, хто відбув термін ув’язнення, а також сім’ям багатьох із них. З Божого натхнення кожна церковна спільнота йде власним шляхом, щоб милосердя Отця було присутнім для всіх цих братів і щоб постійний поклик прозвучав так, щоб кожна людина і кожне суспільство намагалися твердо і рішуче діяти на користь миру і справедливості.

Ми впевнені, що справи, якими Боже Милосердя надихає кожного з вас і багатьох членів Церкви, які присвячують себе цьому служінню, справді успішні. Нехай Божа любов, яка підтримує і заохочує вас у служінні слабшим, зміцнює і примножує це служіння надії, яке ви щоденно виконуєте серед в’язнів. Я молюся за кожну людину, яка буде служити цим братам і сестрам у щедрому мовчанні та розпізнаватиме в них Господа. Я передаю вам свої найкращі побажання для всіх ініціатив, через які, не без труднощів, сім’ї в’язнів також отримують душпастирську підтримку і супроводжуються в цей час великого випробування, щоб Господь благословив усіх.

Я хотів би закінчити двома зображеннями, двома зображеннями, які можуть допомогти. У в'язниці без вікон про сплату боргу суспільству не може бути й мови. Немає людської кари без горизонту. Ніхто не може змінити своє життя, якщо не бачить горизонту. І часто ми звикли засліплювати очі нашим вихованцям. Візьміть із собою це зображення вікон і горизонту, і подбайте про те, щоб у ваших країнах у в’язницях, в’язницях, завжди було вікно та горизонт, навіть у довічного ув’язнення, яке для мене є сумнівним, навіть у довічного ув’язнення має бути горизонт .

Друге зображення — це зображення, яке я бачив кілька разів, коли в Буенос-Айресі їхав автобусом до якоїсь парафії в районі Вілла Девото і проходив перед в’язницею. Черга людей, які збираються відвідати в'язнів. Перш за все, всі бачили образ матерів, матерів ув'язнених, тому що вони стояли в черзі годину перед входом, а потім піддавалися перевіркам, які дуже часто були принизливими. Ті жінки не соромилися, що їх усі бачили. Мій син там, і для сина ми не ховали обличчя. Нехай Церква навчиться материнства від тих жінок і навчиться жестів материнства, які ми повинні мати щодо цих братів і сестер, які знаходяться під вартою. Вікно і мати в черзі — це два образи, які я залишаю вам.

Своїм свідченням і служінням зберігайте свою вірність Ісусу Христу. Що наприкінці нашого життя ми можемо почути голос Христа, який кличе нас: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, уготоване вам від заснування світу… щоразу, коли ви робите це для один із братів моїх найменших, ти мені це вчинив» ( Мт 25, 34.40). Нехай наш Господь Милосердя супроводжує вас, ваші родини та всіх, хто служить ув’язненим.

Джерело

Практика семінаристів у Дрогобицькій виправній установі

13 листопада до Дрогобицької виправної колонії (№40) завітали семінаристи Дрогобицької духовної семінарії Української Греко-Католицької Церкви, які ознайомилися з особливостями душпастирського служіння в місцях позбавлення волі, здійснили обхід установи та поспілкувались з персоналом і засудженими;

Подібні заходи масового характеру позитивно впливають на загальний емоційний стан засуджених, сприяють ресоціалізації, становленню на шлях виправлення та профілактиці можливих негативних процесів в їх середовищі.

В Івано-Франківську для довічно ув’язнених відбувся "День Біблії"

У вівторок, 12 листопада, в Івано-Франківській установі виконання покарань №12, що знаходиться на парафії Зіслання Святого Духа УГКЦ (м.Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 105, адміністратор о.Михайло Віхоть) відбулася молитовна зустріч з довічно ув’язненими. Розпочалася зустріч зі Служби Божої, яку відслужили в’язничні душпастирі та сотрудники парафії Зіслання Святого Духа  о.Арсен Панчак та о.Василь Сливоцький.

Метою зустрічі було заохотити усіх присутніх до читання Слова Божого, щоб кожен знайшов в ньому правдиву дорогу до спасіння та каяття. 

Після спільної молитви за солодким частування в'язні, волонтери та душпастирі  поділилися своїм досвідом першого знайомства з Біблією. Вшанування Біблії, розповідь про Боже Слово, роль його в житті християн, місце Біблії в молитві та літургійному житті Церкви ‒ були головними темами бесіди.

Разом з учасниками парафіяльної спільноти «Св. Миколая» священники приготували та подарували засудженим Святе Письмо Нового Завіту.

Висловлюємо подяку усім, хто долучився до проведення акції.

Інформаційний центр парафії Зіслання Святого Духа

Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

У Києві розпочалася акція "Окуляри в'язням"

16 листопада у Білоцерківській виправній колонії 35 офтальмолог волонтерка Олеся перевірила зір в'язням. Виписано 14 рецептів на окуляри. Розпочинаємо збірку доброчинних коштів на їх виготовлення.

Показ документальної стрічки «Небо над головами» відбувся в Академії ДПтС

Кафедрою теорії та історії держави і права, конституційного права спільно із ГО «Україна без тортур» та Координаційною радою молодих юристів при головному управлінні юстиції в Чернігівській області було організовано й проведено круглий стіл на тему «Небо над головами в умовах несвободи».

На заході було здійснено показ документального короткометражного фільму «Небо над головами», який виготовлено на замовлення Пенітенціарного душпастирства Української Греко-Католицької церкви.

Кінострічку представляв режисер Василь Возняк. Учасники круглого столу обговорили долю головного героя фільму, питання щодо дотримання прав засуджених в умовах позбавлення волі, важливість аспекту виправлення та ресоціалізації засуджених.

Акалемія ДПтС

У КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ВИХОВНІЙ КОЛОНІЇ ВІДБУВСЯ ДУХОВНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ЗАХІД

10 листопада 2019 року з вихованцями державної установи «Кременчуцька виховна колонія» провели духовно-просвітницький захід, який провела волонтерка Пенітенціарного душпастирства УГКЦ Софія Сенюта.

Софія бере участь у соціальному проекті підтримки неповнолітніх ув'язнених "Небо над головами". З хлопцями вона провела бесіду на духовну тематику. Поговорили про віру і надію, про любов до рідних і близьких, про повагу та відданість, про чесність і доброту. Заспівали пісень, які змусили юнаків і плакати, і сміятися. В піснях згадали рідних матерів і батьків, про повагу до них.

Начальник колонії Олександр Сайко подякував гостям за небайдужість, подарунки та навчання хлопців.

#КременчуцькаВиховнаКолонія

#ПівнічноСхіднеМіжрегіональнеУправління

Папа Франциск зустрівся з в'язничними капеланами різних країн

Про гідність ув’язнених братів та сестер, про виклики, які стоять перед в’язнями та їхніми сім’ями, і про пріоритети в’язничного капеланства говорив Папа до учасників міжнародної зустрічі регіональних та національних відповідальних за пенітенціарного душпастирства.

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

«Коли я доручив Дикастерії служіння цілісному розвитку людини завдання виявляти турботу Церкви про осіб, що перебувають в особливих обставинах терпіння, я хотів звернути увагу на дійсність багатьох ув’язнених братів та сестер», – мовив Папа Франциск до учасників міжнародної зустрічі регіональних та національних відповідальних за в’язничне капеланство, приймаючи їх у Ватикані у п’ятницю, 8 листопада 2019 року.

Завдання служити потребуючим

Святіший Отець підкреслив, що мова йде про завдання, яке стосується не лише вищезгаданої дикастерії, але всієї Церкви, тобто всіх нас: Церква, вірна отриманій від Ісуса місії, покликана постійно анґажуватись у діла милосердя стосовно найуразливіших та беззахисних, в яких присутній сам Христос (пор. Мт. 25, 40). «Ситуація у в’язницях залишається відбитком нашої соціальної реальності і наслідком нашого егоїзму та байдужості, підсумованих в культурі відкинення», – мовив далі Єпископ Риму, зазначаючи, що часто суспільство, через законодавчі та негуманні рішення, виправдані вдаваним пошуком спільного добра та безпеки, намагається в ізолюванні та ув’язненні тих, які переступили суспільні норми, знайти остаточне вирішення проблем суспільного життя.

Ізолювати чи виховувати?!

Таким чином оправдовується той факт, що витрачаються великі суспільні ресурси на те, аби стримувати переступників закону, замість того, щоби намагатись сприяти загальному розвиткові людей, спроможному обмежити обставини, що сприяють незаконним діям. «Легше утискати ніж виховувати. І я б сказав, що це є зручніше. Заперечувати несправедливість, наявну у суспільстві, та створювати ці місця, що замикають злочинців у забутті, легше ніж запропонувати однакові можливості розвитку всім громадянам», – додав Вселенський Архиєрей.

За його словами, місця позбавлення волі нерідко не досягають своєї цілі у праці з ув’язненими, яким повинні допомогти повернутись до життя у суспільстві. Це діється з причини браку достатніх ресурсів, які б могли посприяти подоланню соціальних, психологічних і родинних проблем в’язнів та через переповнення тюрем, що вчиняє їх місцями знеособлення. «Натомість, справжня ресоціалізація розпочинається із гарантуванням можливості для розвитку, освіти, гідної праці, доступу до охорони здоров'я, а також із створенням публічних просторів для громадянської участі. Сьогодні, в особливий спосіб, наші суспільства покликані подолати таврування тих, які зробили помилку, замість того, аби запропонувати їм допомогу та необхідні ресурси для гідного життя», – підсумував Папа Франциск, закликаючи до надання допомоги ув’язненим, щоб вони могли виправитись та відповісти любов’ю на Божу любов.

Виклики перед колишніми ув’язненими

Як зазначив Глава Католицької Церкви, часто трапляється, що коли ув’язнений виходить з в’язниці, перед ним постають ряд викликів, зокрема, він зустрічається із світом, який є чужим для нього, і який не вважає його гідним довіри, аж то тієї міри, що відкидає його на узбіччя суспільного життя, позбавляючи гідної праці та заробітку. Такі люди, позбавлені можливості повноцінно користуватись своєю гідністю, наражаються на небезпеку знову потрапити у пастку зла.

«Як християнські спільноти, ми повинні поставити собі запитання: “Якщо ці брати та сестри вже відбули покарання за скоєне зло, то чому на їхні плечі через відкинення та байдужість накладається нове соціальне покарання?” Багато разів ця соціальна відраза є ще однією додатковою причиною, що виставляє їх на падіння у ті самі помилки», – додав Святіший Отець, вказуючи на необхідність, аби місцеві Церкви розвивали різні ініціативи супроводу в’язнів, які вийшли на волю після відбуття покарання, та їхніх сімей.

Завдання Церкви супроводжувати

За словами Папи кожна церковна спільнота, натхнена Святим Духом, прямує властивим їй шляхом, виявляючи милосердя Бога-Отця до усіх братів та сестер і намагаючись пригадати всім про їхнє покликання, аби кожна людина та кожна спільнота діяла на користь миру та справедливості.

А на закінчення Святіший Отець запевнив у своїх молитвах усіх тих, які великодушно посвячуються служінню ув’язненим братам та сестрам, бачичи у них самого Христа: «Нехай Божа любов вас підтримує та підбадьорює у служінні найслабшим, зміцнює та поширює це служіння надії, яке ви кожного дня здійснюєте серед ув’язнених».

Vatican news

Стан пенітенціарної системи України на 1 листопада 2019 року

Загальна характеристика
Державної кримінально-виконавчої служби України

Станом на 1 листопада 2019 року у сфері управління Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває 148 установ. У 27 установах виконання покарань засуджені не тримаються, у зв'язку із здійсненням оптимІзації їх діяльності, а саме: 

виховні колонії - 3;

колонія максимального рівня безпеки -1;

колонія середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених - 5; 

колонія середнього рівня безпеки для вперше засуджених - 3; 

колонія мінімального рівень безпеки із загальними умовами (чоловіки) - 3; колонія мінімального рівень безпеки із загальними умовами (жінки) - 3; 

виправні центри -8; 

лікувальний заклад -1.

В Державній кримінально-виконавчій службі України налічується 182 установи виконання покарань. В результаті воєнної інтервенції РФ в Україну 2014 року на окупованій території Донецької та Луганської областей опинилося 29 установ та 47 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. Ще 5 пенітенціарних установ розташовані на території окупованого Криму. Тоді близько 18 тис. осіб знаходилося у тюрмах і колоніях на територіях, окупованих Росією та зайнятих проросійськими терористичними формуваннями. Нема інформації про кількість в'язнів сьогодні.

В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах станом на 01.11.2019 трималось всього 53091 особа. Зних:

У 17 слідчих ізоляторах та 12 установах виконання покарань, що виконують функцію слідчого ізолятора, з них на стадії:	18879
- досудового розслідування	1889
- судового розгляду (до винесення вироку)	9971
У 92 діючих установах виконання покарань, з них:	34122
у 6 колоніях максимальний рівень безпеки та 1 відповідному секторі (Звичайні жилі приміщення)	1606
у 27 колоніях середнього рівень безпеки для неодноразово засуджених та 1 відповідному секторі	14486
у 24 колоніях середнього рівень безпеки для вперше засуджених	9411
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків та 1 відповідному секторі	1077
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків та 2 відповідних секторах створених при виправних центрах	490
у 7 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання жінок та 1 установі виконання покарань	1323
у 3 спеціалізованих лікувальних закладах	526
у 12 лікувальних закладах створених при слідчих Ізоляторах та виправних колоніях	1083
у 14 виправних центрах	1426
У 2 виховних колоніях та 1 відповідному секторі	90

У вигляді довічного позбавлення волі відбуває покарання: чоловіків - 1517 осіб; жінок - 23 особи.

У вигляді позбавлення волі на певний строк чоловіки, яким визначено відбувати покарання у приміщеннях камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки - 598 осіб.

У вигляді арешту відбуває покарання 377 осіб.

Криміногенний склад засуджених (станом на 01.07.2019):

5   186 осіб засуджені на строк понад 10 років;

6  619 осіб - за умисне вбивство;

2 900 осіб - за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;

7  220 осіб-зарозбій та грабіж; 12 149 осіб - за крадіжку;

648 особи - за зґвалтування;

15 осіб - злочини проти основ національної безпеки.

Слово душпастиря персоналу перед виконанням служби

04 жовтня 2019 року під час шикування персоналу, який заступає на чергування, відбулося молитовне впровадження і благословення на службовий тиждень чергової зміни ДКВС у Державній установі "Київський слідчий ізолятор".

Душпастирі на принципі ротації щотижня відвідують персонал для мотиваційного спонукання службовців бути здатними до виконання своїх обов'язків згідно закону у несприятливих умовах несення служби. Адже, наприклад, патрульна поліція має доволі обмежений час, пов'язаний з безпосереднім ризиком у процесі затримання і конвоювання злочинця, утримання його під вартою в ізоляторі тимчасового тримання. 

Пенітенціарні службовці виконують свої обов'язки у системі, яка пов'язана з постійним перебуванням у замкненому середовищі, де існують численні виклики й ризики впливу криміналітету, також високі моральні стандарти з боку законодавства щодо дотримання прав людини та спокуси щодо порушення меж своїх повноважень самим характером утримуваних під вартою, а також певною владою над людьми, які опинились в місці ізоляції. 

Окрім того фактор неналежного фінансування системи, маргінального статусу професії пенітенціарія в очах влади, кадрова криза збільшують навантаження на людину, що взяла на себе обов'язки службовця ДКВС.

Пастирська опіка персоналу є сьогодні одним з небагатьох чинників моральної підтримки службовця виконувати важливу правоохоронну місію для добра суспільства і держави. Душпастирі є також найбільш автентичними джерелами розуміння проблем здійснення в нашій країні державної пенітенціарної політики та помічниками у звершенні пенітенціарної реформи. В'язничне капеланство є потужним каталізатором позитивних змін. 

священик Костянтин Пантелей, заступник Голови Душпастирської ради при Міністерстві юстиції України

Волонтери соціального проекту "Небо над головами" відвідали Дуржавну установу "Ковельська виховна колонія"

2 листопада у суботу волонтери соціального проекту "Небо над головами" відвідали Дуржавну установу "Ковельська виховна колонія". 

Хоч і їхати з Києва до Ковеля неблизько (450 км.) наша волонтерська група налічувала 5 осіб.

Прибули до Коваля ми у суботу зранку. З поїзда нас зустріла волонтер Ольга Sa Tina, яка веде театральний гурток для вихованців, і ми разом попрямували до колонії. Співпраця з іншими волонтерами, які відвідують колонії для нас є дуже радісною.

По дорозі до тюрми ми зайшли у супермаркет, щоб купити печива для кавоперерви під час зустрічі, чай і цукор ми закупили напередодні.

Коли ми зайшли на територію колонії, а пізніше у кімнату - ми побачили, що хлопці вже нас чекають.

Молитвою ми розпочали нашу зустріч. Нашим основним спікером цього разу була Софія Сенюта, яка вела спілкування на тему "Правда/брехня. Чи виправдовується брехня заради благої мети?"

Допомагав провадити бесіду волонтер Павло Мар'єнко.

Ми говорити про те, що важливо просити пробачення. А також розбирали конкретні приклади і моделювали як правильно б було повестися у тій чи іншій ситуації.

Говорили про відновлення стосунків при брехні і наскільки ми готові прощати коли нас обманули.

У якийсь момент до розмови підключився вихователь колонії Сергій Володимирович і в контексті нашої бесіди процитував частину вірша Ліни Костенко:

"Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш – то уже навіки"

Другу частину розмови вів волонтер Владимир Беребера, він розповів які саме виклики і розчарування можуть чекати вихованців колонії на свободі.

Sa Tina провела вправу на довіру: хлопці розбиваться по двоє і стають у коло - утворивши таким чином внутрішнє і зовнішнє коло. Суть гри-тренінгу полягає у тому, щоб той хто у внутіршньому колі за командою ведучого почав падати спиною назад, а той хто у зовнішній стороні кола має його зловити. А потім навпаки.

Вправа пройшла успішно. Ніхто не впав на землю) Довіра є.

Далі розпочалась відпочинкова, так звана, неофіційна частина - співання пісень під гітару. Цю частину провів волонтер Василь Возняк (Vasyl Voznyak).

Співи переросли в чайоперерву, особистісне спілування, роздачу подарунків.

Закінчили зустріч спільною фотографією.

За світлини дякуємо вихованцям колонії та Ользі Сатіній.

Дякуємо за участь у поїздці волонтерам Василь Возняк (Vasyl Voznyak), Софія Сенюта, Павло Мар'єнко, Владимир Беребера, Єгору Нефедову. Дякуємо за підтримку, участь і співпрацю Ользі Sa Tina.

Дякуємо за організацію поїздки Пенітенціарне душпастирство УГКЦ у особі Constantin Panteley та Павло Загороднов.

Дякуємо за організацію зручностей для волонтерів, хороше ставлення, відкритість на служіння церкви начальнику Ковельської колонії для неповнолітніх Абрамчуку Івану Дмитровичу та працівникам колонії Юрий Филаретов та Сергій Кедич.

Дякуємо за підтримку проекту Dzvinka Nabytovych та Tetyanka Shpaykher.

За попередніми підрахунками сума витрачена на поїздку 3 263 (три тисячі двісті шістдесят три гривні) грн.

#Небо_над_головами