Шукати в цьому блозі
четвер, 28 листопада 2019 р.
неділя, 24 листопада 2019 р.
У Ковелі розвивається опіка неповнолітніми засудженими
Учасниками події були волонтери проекту "Небо над головами" Павло Мар'єнко, Софія Сенюта, Василь Возняк, а також місцеві добродії з Ковеля та монах-редемпторист Тарас Полулященко.
"Ми дуже раді співпраці з місцевими ченцями-редемптористами, оскільки ми розуміємо, що вихованцям колонії потрібно давати глибокі основи духовного житття, які можуть допомогти їм ставати зрілими, самостійними та відповідальними, - розповів волонтер Василь Возняк, - духовна опіка вихованців допомагає побачити моральні та етичні орієнтири поведінки для ув'язених хлопців, зокрема, допоможе їм приймати правильні рішення на свободі".
Монах Тарас Популященко поділився своїми враженнями відвідування Ковелівської колонії для неповнолітніх:
"Для мене такий формат і в підлітковій колонії - щось нове. Саме спілкування в колі - це вже робить нас ближчими і відкритішими. Найбільше до мене через них промовили особисті розмови. Коли вихованці розповідали про своє життя. Я відчув як вони потребують підтримки, простого слухання, і бути з ними, щоб їм хоча б словами допомогти в їхньому житті. А особливо десь хочуть щоб Бог їх змінив. Можливо не всі так хочуть, однак ті з якими я розмовляв".
Дякуємо за організацію поїздки та фінансування Пенітенціарне душпастирство УГКЦ у особі Constantin Panteley та Павло Загороднов.
Дякуємо за організацію зручностей для волонтерів, хороше ставлення, відкритість на служіння церкви начальнику Ковельської колонії для неповнолітніх Абрамчуку Івану Дмитровичу, заступнику начальника Юрий Филаретов.
Соціальний проект підтримки неповнолітніх ув'язних "Небо над головами" заснований волонтерами Української Греко-Католицької Церкви та існує у межах Пенітенціарного душпастирства УГКЦ. Духовним наставником і провідником проекту є голова Пенітенціарного душпастирства УГКЦ священик Костянтин Пантелей.
субота, 23 листопада 2019 р.
У Ковелі волонтери провели день суспільної солідарності
Представлення служіння реінтеграції неповнолітніх правопорушників представив засновник соціального проекту підтримки неповнолітніх ув'язнених "Небо над головами", автор фільму Василь Возняк, Софія Сенюта, Павло Мар'єнко, а також заступник начальника Ковельської колонії для неповнлітніх Юрій Олександрович Філаретов. До участі у події були запрошені соціально-активні містяни, волонтери і співробітники Ковельського міськрайонного центру Філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області, Ковельської виховної колонії, студентська молодь, колишні вихованців колоній для неповнолітніх, парафіяни та ченці греко-католицького храму Миколи Чарнецького.
«Ми мало знаємо про те, що відбувається з людиною котра потрапляє за грати - розповідає режисер фільму Василь Возняк, - наш фільм показує історію однієї людини, яка пройшла шлях від тюрми до свободи».
Після перегяду фільму Юрій Філатов розповів про основні причини потрапляння дітей
у колонію. Павло Мар'єнко поділився своїм досвідом волонтерства у колоніях. Софія Сенюта розповіла про досвід спілкування з колишніми ув'язеними неповнолітніми на волі.
У підготовці події активну участь взяли настоятель ковельського монастиря Чину Найсвятішого Ізбавителя Блаженного Миколая Чарнецького о. Михайло Гасяк, п-і директорка Ковельської централізованої бібліотечної системи, заслужений працівник культури України Галина Божик, Начальник Ковельського міськрайонного центру Філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області - майор внутрішньої служби п-і Ірина Смоляр.
.
В рамках суспільних днів, разом з редемтористами, волонтери відвідають виховну колонію для неповнолітніх в неділю 24 листопада 2019 року.
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
В рамках душпастирської практики семінаристи КТДС відвідали в’язничну лікарню
пʼятниця, 22 листопада 2019 р.
У Ватикані Дикастерія служіння цілісному розвиткові людини зібрала в'язничних капеланів
Промова
Святішого Отця Франциска до учасників Міжнародної зустрічі регіональних та
національних координаторів в’язничного душпастирства
«Цілісний людський
розвиток і католицьке в'язничне душпастирство»
Ватикан, 7-8
листопада 2019 року
П'ятниця, 8 листопада 2019 року
Заля Клементіна
Шановний кардинале, дорогі брати і сестри,
Сердечно вітаю всіх вас, хто бере участь у цій зустрічі, присвяченій інтегральному людському розвитку та католицькому пенітенціарному душпастирству. Коли я доручив Дикастерії служіння цілісному розвиткові людини чітко висвітлити турботу Церкви про людей в особливих обставинах страждань, я хотів, щоб було взято до уваги існування багатьох ув’язнених братів і сестер. Однак це завдання не лише дикастерії, але ціла Церква у вірності місії, отриманій від Христа, покликана постійно проявляти Боже милосердя на користь найбільш вразливих і беззахисних, серед яких присутній сам Ісус ( див. Мт 25, 40). За цим нас судитимуть.
Як я вже повідомляв в інших випадках, ситуація в ув’язненні продовжує залишатися відображенням нашої соціальної реальності та наслідком нашого егоїзму та байдужості, узагальнених у культурі відкидання (див. Промову під час візиту до Центру соціальної реабілітації Сьюдад-Хуареса, 17). лютий 2016 р .). Багато разів суспільство через легальні та нелюдські рішення, виправдані нібито пошуками добра та безпеки, шукає остаточного вирішення проблем суспільного життя в ізоляції та ув’язненні тих, хто діє всупереч соціальних норм. Про це свідчить той факт, що великі обсяги державних ресурсів виділяються на приборкання правопорушників замість того, щоб справді прагнути сприяти цілісному розвитку людей, що зменшує обставини, які спонукають до вчинення незаконних дій.
Репресувати легше, ніж виховувати, і, я б сказав, зручніше. Легше заперечити несправедливість, присутню в суспільстві, і створити ці простори, щоб забути порушників, ніж запропонувати рівні можливості для розвитку всім громадянам. Це форма відмови, ввічлива відмова, у лапках.
Крім того, місця ув’язнення часто не виконують своєї мети сприяння процесам реінтеграції, безсумнівно, тому, що вони не мають достатніх ресурсів для вирішення соціальних, психологічних і сімейних проблем, з якими стикаються ув’язнені особи, а також через часту перенаселеність в’язниць, що перетворює їх на справжні місця деперсоналізації. Навпаки, справжня соціальна реінтеграція починається з гарантування можливостей розвитку, освіти, гідної роботи, доступу до охорони здоров’я, а також створення громадських просторів для громадянської участі.
Сьогодні, зокрема, наші суспільства покликані подолати стигматизацію тих, хто зробив помилку, тому що замість того, щоб пропонувати допомогу та відповідні ресурси для гідного життя, ми звикли відкидати, а не брати до уваги зусилля, які людина робить. робить, щоб відповісти на любов Бога у своєму житті. Багато разів після звільнення з в’язниці людині доводиться мати справу зі світом, який їй чужий і який також не визнає її вартою довіри, доходячи навіть до того, що позбавляє її можливості працювати, щоб отримати гідні засоби до існування. Не дозволяючи людям відновити повну реалізацію своєї гідності, вони знову залишаються нараженими на небезпеки, які супроводжують відсутність можливостей для розвитку серед насильства та незахищеності.
Як християнські спільноти, ми повинні поставити собі запитання. Якщо ці брати і сестри вже відбули покарання за скоєне зло, чому на їхні плечі лягає нова суспільна кара з неприйняттям і байдужістю? У багатьох випадках ця соціальна неприязнь є ще однією причиною піддавати їм можливість повторювати ті самі помилки.
Брати, на цій зустрічі ви вже поділилися деякими з багатьох ініціатив, за допомогою яких місцеві Церкви надають душпастирську підтримку тим, хто відбув термін ув’язнення, а також сім’ям багатьох із них. З Божого натхнення кожна церковна спільнота йде власним шляхом, щоб милосердя Отця було присутнім для всіх цих братів і щоб постійний поклик прозвучав так, щоб кожна людина і кожне суспільство намагалися твердо і рішуче діяти на користь миру і справедливості.
Ми впевнені, що справи, якими Боже Милосердя надихає кожного з вас і багатьох членів Церкви, які присвячують себе цьому служінню, справді успішні. Нехай Божа любов, яка підтримує і заохочує вас у служінні слабшим, зміцнює і примножує це служіння надії, яке ви щоденно виконуєте серед в’язнів. Я молюся за кожну людину, яка буде служити цим братам і сестрам у щедрому мовчанні та розпізнаватиме в них Господа. Я передаю вам свої найкращі побажання для всіх ініціатив, через які, не без труднощів, сім’ї в’язнів також отримують душпастирську підтримку і супроводжуються в цей час великого випробування, щоб Господь благословив усіх.
Я хотів би закінчити двома зображеннями, двома зображеннями, які можуть допомогти. У в'язниці без вікон про сплату боргу суспільству не може бути й мови. Немає людської кари без горизонту. Ніхто не може змінити своє життя, якщо не бачить горизонту. І часто ми звикли засліплювати очі нашим вихованцям. Візьміть із собою це зображення вікон і горизонту, і подбайте про те, щоб у ваших країнах у в’язницях, в’язницях, завжди було вікно та горизонт, навіть у довічного ув’язнення, яке для мене є сумнівним, навіть у довічного ув’язнення має бути горизонт .
Друге зображення — це зображення, яке я бачив кілька разів, коли в Буенос-Айресі їхав автобусом до якоїсь парафії в районі Вілла Девото і проходив перед в’язницею. Черга людей, які збираються відвідати в'язнів. Перш за все, всі бачили образ матерів, матерів ув'язнених, тому що вони стояли в черзі годину перед входом, а потім піддавалися перевіркам, які дуже часто були принизливими. Ті жінки не соромилися, що їх усі бачили. Мій син там, і для сина ми не ховали обличчя. Нехай Церква навчиться материнства від тих жінок і навчиться жестів материнства, які ми повинні мати щодо цих братів і сестер, які знаходяться під вартою. Вікно і мати в черзі — це два образи, які я залишаю вам.
Своїм свідченням і служінням зберігайте свою вірність Ісусу Христу. Що наприкінці нашого життя ми можемо почути голос Христа, який кличе нас: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, уготоване вам від заснування світу… щоразу, коли ви робите це для один із братів моїх найменших, ти мені це вчинив» ( Мт 25, 34.40). Нехай наш Господь Милосердя супроводжує вас, ваші родини та всіх, хто служить ув’язненим.
Практика семінаристів у Дрогобицькій виправній установі
Подібні заходи масового характеру позитивно впливають на загальний емоційний стан засуджених, сприяють ресоціалізації, становленню на шлях виправлення та профілактиці можливих негативних процесів в їх середовищі.
субота, 16 листопада 2019 р.
В Івано-Франківську для довічно ув’язнених відбувся "День Біблії"
Метою зустрічі було заохотити усіх присутніх до читання Слова Божого, щоб кожен знайшов в ньому правдиву дорогу до спасіння та каяття.
Після спільної молитви за солодким частування в'язні, волонтери та душпастирі поділилися своїм досвідом першого знайомства з Біблією. Вшанування Біблії, розповідь про Боже Слово, роль його в житті християн, місце Біблії в молитві та літургійному житті Церкви ‒ були головними темами бесіди.
Разом з учасниками парафіяльної спільноти «Св. Миколая» священники приготували та подарували засудженим Святе Письмо Нового Завіту.
Висловлюємо подяку усім, хто долучився до проведення акції.
Інформаційний центр парафії Зіслання Святого Духа
Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ
четвер, 14 листопада 2019 р.
Показ документальної стрічки «Небо над головами» відбувся в Академії ДПтС
неділя, 10 листопада 2019 р.
У КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ВИХОВНІЙ КОЛОНІЇ ВІДБУВСЯ ДУХОВНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ЗАХІД
пʼятниця, 8 листопада 2019 р.
Папа Франциск зустрівся з в'язничними капеланами різних країн
понеділок, 4 листопада 2019 р.
Стан пенітенціарної системи України на 1 листопада 2019 року
Загальна характеристика
Державної кримінально-виконавчої служби України
виховні колонії - 3;
У 17 слідчих ізоляторах та 12 установах виконання покарань, що виконують
функцію слідчого ізолятора,
з них на стадії:
|
18879
|
- досудового розслідування
|
1889
|
- судового розгляду (до
винесення вироку)
|
9971
|
У 92 діючих установах
виконання покарань,
з них:
|
34122
|
у 6 колоніях
максимальний рівень безпеки та 1 відповідному секторі (Звичайні жилі приміщення)
|
1606
|
у 27 колоніях
середнього рівень безпеки для неодноразово засуджених та 1 відповідному
секторі
|
14486
|
у 24 колоніях середнього
рівень безпеки для вперше засуджених
|
9411
|
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для
тримання чоловіків та 1 відповідному секторі
|
1077
|
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для
тримання чоловіків та 2 відповідних секторах створених при виправних центрах
|
490
|
у 7 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для
тримання жінок та 1 установі виконання покарань
|
1323
|
у 3 спеціалізованих лікувальних закладах
|
526
|
у 12 лікувальних закладах створених при слідчих Ізоляторах та виправних
колоніях
|
1083
|
у 14 виправних центрах
|
1426
|
У 2 виховних колоніях та 1 відповідному
секторі
|
90
|
Слово душпастиря персоналу перед виконанням служби
Душпастирі на принципі ротації щотижня відвідують персонал для мотиваційного спонукання службовців бути здатними до виконання своїх обов'язків згідно закону у несприятливих умовах несення служби. Адже, наприклад, патрульна поліція має доволі обмежений час, пов'язаний з безпосереднім ризиком у процесі затримання і конвоювання злочинця, утримання його під вартою в ізоляторі тимчасового тримання.
Пенітенціарні службовці виконують свої обов'язки у системі, яка пов'язана з постійним перебуванням у замкненому середовищі, де існують численні виклики й ризики впливу криміналітету, також високі моральні стандарти з боку законодавства щодо дотримання прав людини та спокуси щодо порушення меж своїх повноважень самим характером утримуваних під вартою, а також певною владою над людьми, які опинились в місці ізоляції.
Окрім того фактор неналежного фінансування системи, маргінального статусу професії пенітенціарія в очах влади, кадрова криза збільшують навантаження на людину, що взяла на себе обов'язки службовця ДКВС.
Пастирська опіка персоналу є сьогодні одним з небагатьох чинників моральної підтримки службовця виконувати важливу правоохоронну місію для добра суспільства і держави. Душпастирі є також найбільш автентичними джерелами розуміння проблем здійснення в нашій країні державної пенітенціарної політики та помічниками у звершенні пенітенціарної реформи. В'язничне капеланство є потужним каталізатором позитивних змін.
священик Костянтин Пантелей, заступник Голови Душпастирської ради при Міністерстві юстиції України