Вшанування пам'яті Священномученика Василя Величковського

У центральному апараті Департаменту виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України відбулося вшанування 50-ліття блаженної пам'яті відходу до вічності Священномученика Василя Величковського  (1903-1973). 

Учасники події, керівництво і працівники центрального офісу пенітенціарної системи України, довідалися про сторінки життя Блаженного владики Василя. Присутні узнали біографію покровителя пенітенціарного служіння у контексті вектору пенітенціарної реформи, спрямованої на повагу людської гідності й життя. 

Під час заходу о. Костянин Пантелей, сказав: «Ми у сучасних умовах випробувань війни потребуємо такого героя, який за будь яких обставин засвідчує особливий характер. «Ось Жених гряде опівночі, і блажен раб, якого застане Він не сплячим, а не достойний, якого знайде недбалим..», – у заспівах Страсної Седмиці ми співаємо чудовий цей гімн. Себто, як ми невсипущі, коли наш Господь прийде, якщо ми бадьорі, то ми - блаженні. Коли ж ми кволі й ліниві, ми показуємося не здатні до різного служіння, тому потребуємо зразку того невсипущого слуги, який в часі відвідин пана знаходиться на місці свого покликання».

Блаженний Василій був вихований у священничій родині й прожив повне славних подій та подвигів життя. Під час другого ув’язнення, яке проходило в місті Комунарську (Алчевську Луганської області), блаженний Василь Величковський зазнав великих фізичних і психічних тортур. Є свідчення, що він став об’єктом медичних експериментів, внаслідок чого його здоров’я було повністю зруйноване. Після визволення з радянських концтаборів блаженний Василь прожив трохи більше як один рік і помер 30 червня 1973 року у Вінніпезі.

Свого часу він потішаючи в'язнів, своїм обов'язком почував нести їм релігійну і суто людську підтримку без огляду на національність, світоглядні переконання, релігійне визнання чи мовні та обрядові різниці. Він був засуджений на кару смерті й перебував у камері, з якої щодня виводили на розстріл людей. Саме там засудженим на смерть владика Василій давав надію, відчиняв двері до життя. Він був праведною людиною, яка була взірцем священика, який служить для в’язнів і подає надію безнадійним. Тому 2014 року відбулося урочисте проголошення душпастиря і мученика сучасного найбільш гірким випробуванням церкви і всього народу Покровителем пенітенціарного служіння.

Заступники начальника Департаменту виконання кримінальних покарань Віктор Кощинець і Наталія Рибалка від імені персоналу ДКВС висловили вдячність за духовну підтримку та знакову подію для пенітенціарія.

30 червня відбулися заходи вшанування Блаженного Василія за участю капеланів пенітенціарного душпастирства УГКЦ з персоналом і в'язнями. Так, відбулась спільна молитва в Івано-Франківській установі виконання покарань. Працівники установи разом з в’язничними капеланами о.Арсеном Панчаком та о.Василем Сливоцьким помолилися молебен до блаженного Василя Величковського. Також душпастирі розповіли про життєвий шлях владики, а на завершення усі присутні отримали благословення мощами та єлеєм, освяченим на мощах блаженного.

Світлини події

Довідка:

Санктуарій Блаженного священномученика Василя Величковського знаходиться в храмі Святого Йосифа при монастирі отців редемптористів у Вінніпезі. Блаженний Василь Величковський прибув до Канади в червні 1972 року, після того як був висланий з території Радянського Союзу в січні того ж року.

Блаженний був двічі ув’язнений радянським режимом: уперше – 1945 року, коли після довгих годин допитів і тортур був засуджений за «антирадянську пропаганду» до кари смерті, яка згодом була замінена на 10 років таборів суворого режиму; удруге – вже як єпископ і очільник переслідуваної Церкви в Україні. Сталося це в січні 1969 року, шість років після того, як патріарх Йосиф висвятив його на єпископа в одному з московських готелів безпосередньо перед своїм відбуттям до Рима.

Під час другого ув’язнення, яке проходило в місті Комунарську (Східна Україна), блаженний Василь Величковський зазнав великих фізичних і психічних тортур. Є свідчення, що він став об’єктом медичних експериментів, внаслідок чого його здоров’я було повністю зруйноване.

Після визволення з радянських концтаборів блаженний Василь прожив трохи більше як один рік і помер 30 червня 1973 року у Вінніпезі.

Після того як папа Іван Павло ІІ під час свого пастирського візиту до України 2001 року беатифікував Василя Величковського разом з іншими ісповідниками віри УГКЦ, його чесні мощі влітку 2002 року було ексгумовано. Саме тоді виявилося, що вони залишилися нетлінними. Їх було урочисто перенесено з цвинтаря до храму Святого Йосифа, де відтоді діє музей блаженного. А каплиця з мощами Василя Величковського стала місцем паломництва багатьох людей – не тільки християн різних конфесій, а й представників інших релігій: євреїв, мусульман…

За заступництвом блаженного Василя Величковського віруючі отримують чисельні ласки. На доказ цього біля мощів зберігаються милиці одного малого хлопця, який за молитвами до блаженного Василя зазнав чудесного зцілення від невиліковної недуги ніг. Останнім часом були зафіксовані випадки мироточення святих речей, пов’язаних з особою блаженного Василя Величковського: реліквій та ікон блаженного, хреста, розміщеного над його мощами, а також ікони Матері Божої Неустанної Помочі, яка знаходиться при вході до каплиці Блаженного Василя Величковського.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

В'язні отримали гігієнічні набори

22 червня у Київську установу попереднього ув'язнення на Лук'янівці було передано вантаж гуманітарної допомоги. За посередництвом Патріаршій фундації · Мудра Справа в рамках благодійного проєкту комплектації гігієнічних наборів вдалося завдяки фінансовій підтримці українців і небайдужих людей зі Сполучених Штатів Америки підтриимати найбільш потребуючі категорії в'язнів жінок і засуджених на довічно.

Єпархія Святого Йосафата з осідком у м. Пармі через пожертви вірних УГКЦ, парафіяльних спільнот із Клівленда, Огайо, Флориди, Північної та Південної Каролін посприяла у своренні гігієнічних наборів для в'язнів, переміщених з місць, наближених до лінії фронту.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

В'язничне служіння було представлено на модулі Соціально-освітньої волонтерської академії

На запрошення Благодійгого Фонду "Карітас-Київ" священик Костянтин Пантелей взяв участь в модулі Соціально-освітньої волонтерської академії "СОВА". Ця подія представила нагоду розповісти про пенітенціарне служіння багатьом волонтерам і доброчинцям. Цієї сесії говорили про «Волонтерство на варті закону». 

Нестандартний підхід у розповіді, життєві приклади душпастирства і волонтерства у пенітенціарному служінні захопили усіх учасників академії. Після презентації кілька добровольців  висловили бажання до співпраці.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ 

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ДОРОГИЙ ВАСИЛЮ!

18 червня - День народження Василя Возняка, якого усім серцем вітаємо й бажаємо тривалої, благословенної подорожі життя!

Постать Василя є однією із найбільш видатних у великому гроні мирян, які багато спричинилися до пенітенціарного служіння нашої Церкви і у міжконфесійному середовищі. Василь розпочав своє волонтерське служіння у грудні 2008 року разом з іншими учасниками Київського осередку Товариства українських студентів-католиків «Обнова». Тоді, під час різдвяних реколекцій, що виголошував ієромонах Студійського уставу отець Олександр Приліп у Прилуцькій виховній колонії, Василь прийняв на себе роль аніматора групи неповнолітніх в’язнів. Підлітки з великою довірою поставилися до Василя як приятеля, який вміє слухати, і лідера, якому довіряють.

Згодом, на початку 2011 року, він став одним із ініціаторів заснування Центру волонтерської взаємодії з Пенітенціарним душпастирством УГКЦ. З того часу усі соціальні і доброчинні події спиралися на допомогу волонтерів цього центру. Василь прагнув розвинути структуроване й ґрунтовне служіння, яке спирається на вишкіл, координацію та розподіл відповідальності кожного волонтера. Він не шкодував свого вільного часу, щоб відвідувати неповнолітніх у Прилуцькій колонії, найближчої до столиці ювенальної установи. Незабаром Василь від’їхав до Львова на два роки, де здобував другу освіту на факультеті журналістики в Українському Католицькому Університеті.

У лютому 2016 року відбувався тур п’ятьма виховними колоніями для неповнолітніх в рамках проєкту «Діти - майбутнє України» Ростислава Бьоме. Ростислав (творчий псевдонім Artisto), відомий автор гімну Майдану під час Револіції гідності, горів задумом спонукати неповнолітніх правопорушників до динамічної зміни свого життя. Співом і мотиваційними промовами він знайшов відклик у серцях юнаків і юначок виховних установ, де побував. Василь поїхав разом з Ростиславом в якості оператора відеозйомки й фотографа-кореспондента, щоб відзняти величезний матеріал про неповнолітніх в’язнів, про роль служіння священиків і волонтерів у формуванні світогляду й життєвих орієнтирів у неповнолітніх.

Ця поїздка надихнула журналіста Василя Возняка створити свій власний сюжет про трудність перших кроків колишнього вихованця підліткової колонії на свободі після звільнення. Василь відзняв початок стрічки з Богданом Бекназаровим ще у Прилуцькій виховній колонії, а потім приїхав до нього в Миколаїв, щоб продовжити історію головного героя стрічки. Сюжет склався у документальний короткометражний фільм на 18 хвилин, який отримав назву «Небо над головами», за словами приспіву авторської пісні Івана Суська, що звучала за кадром. Фільм схвально прийняли глядачі, бо він феноменально промовляв до кожного. Сюжет стрічки розкривав історію неповнолітнього в’язня, його родини, складної праці пенітенціарних педагогів ювенальної установи, проблеми повернення колишніх в’язнів до суспільного життя.

Завершення праці над фільмом дало старт серії презентацій талановитого сюжету у Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Кременчуку, Ковелі й у Чернігові. Як відлуння діалогу з глядачами народилося соціальне служіння волонтерів пенітенціарного душпастирства з метою супроводу колишніх засуджених у відкритому суспільстві, натхненником якого став Василь. Це служіння отримало назву від фільму «Небо над головами».

Протягом 2017 – 2021 років Василь Возняк організував численні події для неповнолітніх засуджених у підліткових колоніях і у підрозділах пробації. Співпрацював з волонтерами «Червоного Хреста», проводячи діалоги про «Ненасильницьке спілкування» у Київському слідчому ізоляторі. Він надихнув, сформував волонтерську групу підтримки неповнолітніх ув'язнених.

«Разом з вихованцями колоній ми віднаходили розуміння того, що таке довіра, а також ділились власним досвідом про те, як давати раду зі зрадженою довірою і шукали інструменти для її відновлення. Довіра неможлива без ризику, що її не виправдають. Відверте щире спілкування, прийняття і дарування пробачення, пов'язані з дискомфортом і болем, що є ліком відновлення зранених стосунків, – розповідав Василь про працю з неповнолітніми, – але коли поставити пріоритет на примиренні з Богом, то допомагає примиритися з людиною, яка для нас цінна.»

"Небо над головами" - це соціальний проєкт Василя, який мав на меті через створення дружньої спільноти волонтерів, ув'язнених підлітків, їх батьків, працівників пенітенціарних установ та ювінальної пробації, а також постраждалих від злочину для підтримки неповнолітніх у місцях позбавлення волі задля того, щоб кожен ув'язнений міг: віднайти свою гідність, повірити у власні сили, мислити термінами свободи, реалізувати своє покликання на волі.

«Наша мета – повна адаптація колишніх неповнолітніх засуджених у суспільстві, які стануть добрим прикладом для інших ув'язнених. Ми взяли на себе відповідальність працювати з «тяжкими» підлітками в тюрмах, але також хочемо підтримувати їх під час перебування на свободі. У кожного хлопця, який колись потрапив за ґрати – своя історія, і дуже часто вона є наслідком того, що дитина виховувалася в неблагополучній сім’ї. Однак ми, волонтери, хочемо показати іншу модель життя для хлопців – де цінують гідність кожного, де прощають і просять пробачення, де допомагають і підтримують одне одного.»

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

День захисту дітей відзначили у слідчому ізоляторі

1 червня 2023 року з нагоди Міжнародного дня захисту дітей відбулась зустріч керівника пенітенціарного душпастирства УГКЦ Костянтина Пантелея, виконавчого директора Української мжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення  волі» В’ячеслава Когута та представників фундації "Золотий вік" з неповнолітніми, які потрапили у конфлікт із законом, утримуваними у Київському Слідчому Ізоляторі. 

За сприянням соціально-виховного відділу волонтери і священики поспілкувалися з підлітками,  залишивши разом із солодкими подарунками, придбаними на кошти доброчинців з побажаннями добра і Божого визволення. Діти отримали відчуття діткнутості й зацікавлення їхніми долями. Вони потребують доброзичливого супроводу і постійного пригадування, що незалежно від обставин їхнього життя та вчинків, навіть будучі покарані за злочини, вони не відкинені. 

Гості завітали також до сектору слідчого ізолятора, де утримуються матері з малюками до 3-х років, були передані ягоди. У цей день неповнолітні ув’язнені отримали багато позитивних емоцій, а керівництво установи висловило вдячність за чуйні серця та небайдужість.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ