Інформація про служіння в'язничних капеланів УГКЦ.

«Терпеливістю і милосердям!»

Відродження душпастирства УГКЦ у пенітенціарних установах України розпочалося 1991 року, у часі її легалізації після років підпілля. Після перенесення 2005 року осідку глави УГКЦ до Києва блаженніший Любомир Гузар створив при Патріаршій Курії УГКЦ Департамент душпастирства у силових структурах України під керівництвом преосвященнішого Михаїла (Колтуна), єпископа Сокальсько-Жовківського. За координацію служіння УГКЦ у виправних колоніях та в’язницях відповідає Відділ душпастирства у пенітенціарній системі України. Сьогодні душпастирська опіка проводяться регулярно в пенітенціарних установах № 14, 30, 34, 40, 41, 44, 47, 48, 50, 55, 63, 85, 110, 112, 118, 128, 135 у дев'яти слідчих ізоляторах та в двох колоніях для неповнолітніх України. Інші 6 установ наші священики мають можливість відвідувати тільки принагідно. З огляду на гібридну війну московії проти України, анексію Криму і окупацію окремих районів Донецької і Луганської області опіка над в’язнями була припинена в пенітенціарних установах № 3, 13, 120, 124. 

Кожна з 12 єпархій на території України має головного капелана. Участь у служінні беруть священики, семінаристи, монахи й миряни – всього понад 200 осіб. Серед них – 32 священики-капелани. Більшість з них отримали сертифікати про засвоєння базового рівня компетентності для праці у пенітенціарних установах. Багато активних волонтерів є студентами або фаховими богословами, психологами, юристами, соціальними працівниками та педагогами. У різних сферах цього служіння беруть участь понад 1000 волонтерів на регулярній основі.

Кримінально-виконавча служба України інформує про стан органів і установ пенітенціарної системи.

Головними напрямками служіння капеланів є проповідь, катехизація, уділення Св. Тайн, сприяння у підтримці зв'язків із родиною, навчання, священиків і волонтерів основам місії Церкви у тюрмах. Неділя про Блудного Сина, за два тижні до Великого Посту, є у Церкві Днем особливої уваги УГКЦ до в’язничного служіння.

2001 року УГКЦ стала співзасновницею й учасницею Української міжконфесійної християнської місії “Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі”. Місія об’єднує 12 християнських Церков і деномінацій. Ця організація представляє Україну в Міжнародній асоціації тюремного служіння (PFI). Від 2003 року УГКЦ є учасницею, на правах спостерігача, а з 2007-го – дійсним членом Міжнародної католицької комісії душпастирської опіки в тюрмах (ІССРРС), яка діє під керівництвом Конгрегації в справах духовенства, у співпраці з Папською радою “Справедливість і мир” та має статус спеціального консультанта ООН.

У листопаді 2007 року на прохання тюремного духовенства УГКЦ було проведено перший вишкільний семінар для священиків на базі Біло-Церківського училища ДКВС України. Це послужило народженню першої концепції навчання капеланів: у січні-лютому 2008 р. спільно з викладачами училища було погоджено 72-годинну програму навчання служителів Церков Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі» для здобуття мінімального рівня компетентності у кримінально-виконавчій сфері.

2008 року відбулося Перше паломництво Державної пенітенціарної служби України до Зарваниці за участю представників 7 Церков-учасниць Місії. Традицією стало щорічне Всеукраїнське паломництво для працівників пенітенціарної системи України під гаслом «Справедливість, віра, милосердя!» до Свято-Успенської Унівської Лаври.

У співпраці з Державною пенітенціарною службою УГКЦ посприяла участі праць образотворчого мистецтва в’язнів у міжнародних мистецьких конкурсах у Відні (червень 2009) та у Берліні (грудень 2009, грудень 2011, грудень 2014).

2009 року у Києві, з ініціативи УГКЦ, було проведено Міжнародну конференцію «Юридичний вимір пенітенціарного служіння», в якій брали участь чільні представники Міжнародної католицької комісії в’язничного душпастирства (ІССРРС) та Міжнародної асоціації тюремного служіння (PFI). 

2009 - 2011 року тривала І Національна пересувна експозиція мистецтва в'язнів «Переображення Господньою Любов'ю», яку побачили у 9-ти містах України.

2011 року, УГКЦ за співучастю Церков-учасниць Української міжконфесійної християнської місії «Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі» зініціювала проведення круглого столу в УКРІНФОРМІ «Реалізація релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення. Вплив духовно-морального фактора на виправлення засуджених». Таким чином розпочалася праця з розробки концепції пенітенціарного душпастирства у в'язничній системі України.

Зустріч Європейської ради ICCPPC з українськими капеланами відбулась у Львові у січні 2012 року, що засвідчило зростаючу увагу міжнародної спільноти до системи правосуддя та попередження злочинності в Україні.

29 травня 2012 року вперше в стінах Верховної Ради України обговорювалася проблема систематичної духовної опіки в'язнями. Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності у співпраці з Асоціацією Українських Правників та Українською міжконфесійною християнською місією "Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі", провів «круглий стіл» на тему: «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики». Найактивнішу участь у підготовці цієї події взяло Пенітенціарне душпастирство УГКЦ. Як наслідок цієї зустрічі триває розробка й обговорення проекту Положення про здійснення релігійної опіки в установах Державної пенітенціарної служби України.

12 грудня 2012 року Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав і Голова Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенант внутрішньої служби Олександр Лісіцков підписали Угоду про співробітництво. Угода є віддзеркаленням розвитку співпраці, передбаченої попереднім документом, підписаним Блаженнішим Любомиром 2007 року. Текст Угоди не лише підсумував структурні зміни, що сталися за останні 5 років, але також зробив наголос на опіку персоналу ДПтС України та членів їх сімей, слухачів навчальних закладів ДПтС України, засуджених та осіб, узятих під варту.

26 грудня 2012 року відбулася презентація першого підручника, що подає фахові орієнтири священикам і волонтерам для душпастирства у пенiтенцiарних закладах «Служити в’язням». Вона є плодом багатолітньої співпраці з пенітенціарною службою та містить важливі документи Церкви стосовно цього прекрасного служіння.

У липні - серпні 2013 року представництво УГКЦ у складі міжконфесійної групи взяло активну участь у розробці пропозицій до Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регулювання діяльності капеланів в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України) № 1154. 14 травня 2015 року Верховна Рада України прийняла проект закону у другому читанні. 

19 серпня 2013 року був зорганізований Національний конкурс образотворчого і прикладного мистецтва  в'язнів «Преображення Господньою Любов’ю». Відтак, протягом 2013 - 2015 років тривала пересувна експозиція містами України. Подія допомогла створити поле для діалогу між людьми, які опинились у місцях позбавлення волі та суспільством. Під час виставки відбувалися зустрічі, презентації, семінари та круглі столи, де неодноразово наголошувалося на необхідності реформування кримінального судочинства і пенітенціарної системи України, участі Церкви і суспільства у процесі соціальної інтеграції колишніх в'язнів. Розпочата у Києві, виставка побувала у 17 містах України, а 20 творів експозиції потрапили з Києва на міжнародний конкурс у Берліні. 

20 липня 2014 перед збором близько 200 тисяч вірних та священиків на Всеукраїнській прощі до Зарваниці, Патріарх Святослав урочисто проголосив Блаженного єпископа і мученика Василя Величковського покровителем пенітенціарного служіння духовенства та віруючих Української Греко-Католицької Церкви.

02 грудня 2014 року у Києві була проведена Всеукраїнська науково-практична конференція «Християнська проповідь у місцях несвободи. Історія і сучасність України». Цю подію було організовано Пенітенціарним душпастирством УГКЦ у співпраці з Українською міжконфесійною християнською місією «Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі», Державною пенітенціарною службою України, Всеукраїнською профспілкою персоналу органів та установ Державної пенітенціарної служби, Релігійним інститутом Св. Томи Аквінського. Учасники конференції запропонували подальші кроки для впровадження капеланства. 

11 червня 2015 року набув чинності закон про тюремне капеланство, над розробкою якого у гроні представників християнських церков активно працювали й експерти від УГКЦ. В рамках закону у вересні 2015 року створено Душпастирську раду при ДПтС України, яка у співпраці з пенітенціаріями розробляє відповідні правила для духовної опіки в'язнів і персоналу.

Контакт:

преосвященніший Михаїл (Колтун),

єпископ Сокальсько-Жовківський,

керівник Департаменту УГКЦ

з душпастирства у силових структурах України

а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20

e-mail: sokaleparchy@zhovkva.lviv.ua

 

протоієрей Костянтин Пантелей,

керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства

у пенітенціарній системі України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20
моб. 098 422-9-221
e-mail: panteley@ukr.net

Павло Загороднов,

референт Відділу Курії УГКЦ з душпастирства

у пенітенціарній системі України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20
моб. 097 397-29-40

e-mail: zagorodnov.p@gmail.com

Триває підготовка міжнародної конференції під егідою Душпастирської ради при ДПтС України.

Душпастирська рада при Державній пенітенціарній службі України

у співпраці з

Державною пенітенціарною службою України,

Інститутом кримінально-виконавчої служби

запрошують Вас взяти участь у

Міжнародній науково-практичній конференції

«Сучасність і перспективи пенітенціарної душпастирської опіки»

Пропонована тематика для обговорення:

-          правові перспективи пенітенціарної душпастирської опіки;

-          режимні питання пенітенціарної душпастирської опіки;

-          міжконфесійні засади в’язничного капеланства;

-          духовні потреби персоналу Державної пенітенціарної служби України, християнські перспективи формування кадрів служби.

Список проблем відкритий для доповнення і авторських підходів.

Робочі мови конференції: українська, російська, англійська.

Конференція відбудеться 13 квітня 2016 р. за адресою: Інститут кримінально-виконавчої служби,  м. Київ, вул. Колекторна, 4, початок реєстрації учасників о 9.00.

14 квітня пройде обговорення підсумків конференції членами душпастриської ради з керівництвом Державною пенітенціарною службою України та з представниками Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Внесок від членів душпастирської ради та представників Церков: 550 грн.

Для участі в конференції необхідно до 30 березня 2016 року повідомити Душпастирську Раду при ДПтС та Інститут кримінально-виконавчої служби

 chapelinprison@gmail.com    ikvs.2015@ukr.net :

(електронний зразок заявки див нижче, після оброблення заявки, будуть надіслані деталі участі у конференції) 

Душпастирська практика семінаристів Київської Трьохсвятительської Духовної семінарії УГКЦ

29 березня 2016 року відбулося теоретико-методичне заняття для семінаристів старшокурсників Київської Трьохсвятительської Духовної семінарії УГКЦ в рамках душпастирської практики. Протягом зустрічі майбутні священики отримали знання про структуру Пенітенціарного душпастирства УГКЦ та її взаємодію з Державною пенітенціарною службою України. Проводив зустріч протоієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України.

Протягом 2-х акдемічних пар провідною думкою навчання було те, що усі відносини між людьми, а також людини з Богом, пов'язані з поняттями справедливості і довгу. З огляду на наші неоплатні взаємні довги ми потребуємо каяття і прощення. Cаме тому пенітенціарна ідея обіймає усі сфери людського життя та стосунків. Отже, пентенціарне служіння - головне покликання Церкви, а тому стосується кожного священика. Властиво пенітенціарне душпастирство є лише певним фрагментом цього покликання Церкви. Воно обіймає як капеланство в тюрмах і доброчинне служіння ув'язненим, так і служіння у вільному суспільстві, яке постійно наштовхується на проблеми справедливості й надолуження за зло.

Пізнанням найбільш загальних характеристик в'язничного душпастирва і системи виконання кримінальних покарань навчання не обмежується. Заняття теоретичного характеру чергуються з працею семінаристів в якості помічників капеланів в пенітенціарних установах. Так триватиме до завершення семестру.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

Привітання монахинь редемптористок для капеланів.

Шановний Отче Константин, молимося за капеланів, нехай Ісус наша Радість, переповнює ваші серця і випромінює з ваших облич на усіх, кого зустрінете! Ми Сестри Редемптористки клявзурові контемплятивні нашою молитвою і життям підтримуємо вашу дорогоцінну місію посеред любих дітей Божих, котрі заблудили, але дякуючи ніжній і сильній любові Доброго Пастиря повернуться до дому Отця та відчують всім серцем Його Безмежне і Невимовне Милосердя. Спасибі, каже вам сам Ісус!!! 

Презентація Центру "Переображення" відбулася у жіночій колонії на Тернопільщині.

26 березня 2016 року у Збаразькій виправній колонії Управління  Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№63) відбулася презентація Центру соціальної адаптації жінок "Преображення". Після Молебню до Богородиці капелан установи о. Омелян Колодчак впровадив жінок, що перебувають в установі, до зустрічі з волонтерами. В рамках зустрічі, яку підготував Павло Загороднов, референт пенітенціарного душпастирства УГКЦ, відбулася  бесіда з демонстрацією фільмів про реабілітацію жінок після звільнення з ув'язнення. Подібні заходи відбулися у п'яти жіночих виправних колоніях. Праця центру зацікавила як засуджених жінок, так і адміністрацію Установи. Покликання Центру "Преображення" - надавати допомогу жінкам, що перебувають у складних життєвих обставинах. 

Після зустрічі у колонії пройшов тренінг для волонтерів пенітенціарного служіння з метою забезпечення супроводу засуджених на порозі перед звільненням та негайно після повернення на свободу. Інтенсивна допомога є особливо актуальна через так званий закон Савченко, згідно якого відбуваються перерахування строків відбування покарань. Станом на 5 березня 2016 року з часу набрання чинності Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» його положення застосовано до 24 583 осіб. При цьому звільнено з установ виконання покарань – 4442 засуджених, зі слідчих ізоляторів –361 особа, узятих під варту. Нажаль, закон цей не передбачив жодної цілеспрямованої державної програми соціальної адаптації колишніх в'язнів. Найбільша небезпека повторного попадання до в'язниці існує протягом кількох місяців після виходу на свободу.

За інформацією Державної пенітенціарної служби України, станом на 1 березня 2016 року у 11 колоніях для тримання жінок 2 292 особи. На цей час Українська Греко-Католицька Церква душпастирює у Збаразькій, Чернігівській, Галицькій, Дніпродзєржинській жіночих колоніях. Ведеться регулярне листування із засудженими в Одеській, Харківській, Уманській, Збаразькій, Чернігівській, Галицькій виправних колоніях. З 2011 року в Любечі діє центр для соціальної адаптації жінок після ув'язнення.

Світлини волонтерки Надії Тхір

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Отець Костянтин Пантелей: Держава і суспільство мають розуміти, що нормальна пенітенціарна система дорого коштує.

Отець Костянтин Пантелей, керівник Відділу душпастирства у пенітенціарній системі України Патріаршої курії УГКЦ відповів на запитання Департаменту інформації УГКЦ.

Отче, уряд задекларував реформування пенітенціарної системи України. У чому має полягати ця реформа, на ваш погляд?

Те, що планується така реформа, – дуже добре. Бо не можливо, аби пенітенціарна система залишалася в теперішньому вигляді. Реформування пенітенціарної системи я сприймаю в комплексі з правоохоронною, судовою і вже в кінці системи виконання покарань. І ми маємо прагнути, аби систему покарань перетворити в пенітенціарну. У цьому – велика роль закону про капеланство, який поетапно впроваджується. У вересні 2015 року при Державній пенітенціарній службі України створено Душпастирську раду з офіційних представників різних Церков. Узгоджено програму навчання капеланів на базі навчальних закладів пенітенціарної служби. Усунуті перешкоди доступу до священика в установах попереднього ув’язнення.

Святіший отець Франциск у зверненні до делегатів Міжнародної асоціації карного права 23 жовтня 2014 року вказав на проблему перекладання відповідальності за всяке зло на людей, які отримують вироки. Ці вироки мають яскравий нахил до помсти. У нас часто наслідки покарання не співмірні зі вчиненим злочином. Гадаю, не можна призначати одну міру покарання тим, що вчинили злочин, скажімо, на 300 гривень а тим, які на грабують на 300 мільйонів цілком уникати кари…

А як зробити так, аби буква і дух закону відповідали покаранню?

Як на мене, треба, перш за все, змінити, кримінальне правосуддя. Злочини з незначними соціальними наслідками не повинні б узагалі каратися позбавленням волі. Можна було б шукати альтернативу, аби такі люди відпрацьовували свій проступок на громадських роботах, наприклад, як упорядкування цвинтаря, облагородження міст, узбіч біля дороги… Адже хіба вартує, скажімо, вкрадених 200 гривень чотирьох років людського життя?! І мало ймовірно, що ця людина, будучи обмежена в свободі, сформується у в’язниці як особистість, і повернеться до суспільства зрілою і виправленою.

Систему правосуддя потрібно зробити якомога більш відкритою для суспільства. Щоб нам не тільки був важливий результат, а й сам процес. Бо якщо нас цікавитиме лише результат, то він досягатиметься будь-якими методами.

Але є також великою проблемою самі умови утримання людини…

Добра пенітенціарна система – це не лише чисті красиві в’язниці…

Кримінальне покарання має на меті не помсту за правопорушення, а переміну життя цієї людини, щоб повернути її в суспільство як правослухняного громадянина. Саме аналізуючи наслідки покарання, пов’язані з ув’язненням, ми повинні розуміти, що пенітенціарна система не має кінця і краю у своєму реформуванні. Постійно дивитися на ті підходи, які ми застосовуємо до правопорушника, наскільки вони лікують його ситуацію. Якщо ні, то міняти підходи…

Не важливо лише ув’язнити людину. У нас якщо ув’язнений, він абсолютно стає антисоціальним елементом, сміттям…

Ми можемо побудувати багато нових в’язниць, але це не вирішить усіх проблем з ув’язненими. Реформуючи пенітенціарну систему, ми повинні продемонструвати в’язням, що суспільство солідарне з ним в усьому, крім злочину. Вилікувати таку особу не можливо, якщо вона буде відчувати ворожість і відчуженість суспільства.

Скажімо, у в’язниці зараз відсутні місця, крім клубу, де б можна проводити з в’язнями психологічну, соціальну чи духовну працю. Наприклад, за кордоном у цивілізованих країнах в’язниці є спеціально обладнані приміщення, де ув’язнений може провести час зі своєю сім’єю, побавитися з дітьми. У нас є кімнати для тривалого побачення. Але поки тими коридорами проведуть туди відвідувачів, то можна сказати, що побачення вже зіпсоване.

Читала статистику, що утримання в’язнів в Україні фінансується найгірше з усіх країн Європи. Ось ви відвідуєте в’язнів, чого їм не вистачає? В яких умовах вони утримуються?

Умови утримання жінок і неповнолітніх відрізняються в кращу сторону. Це стосується і закладів попереднього ув’язнення, і установ виконання покарань. Проте усім в’язням, особливо жінкам, бракує засобів особистої гігієни, фахового медогляду і своєчасного лікування. Поступово змінюються житлові умови у чоловіків, у виправних колоніях великі казармені приміщення реконструюються у кубрики на 8-12 осіб.

Проблемою є протікання дахів, старі водогони, санвузли і комунікації. Деякі приміщення потребували капітального ремонту ще 20 років тому. Харчоблоки та продуктова база також потребують суттєвого фінансування. Але… Коли ви чуєте, що система фінансується на 40 відсотків, то це значить, що закладено сто відсотків, а доходить лише 40.

Куди дівається 60 відсотків?

Потрапляє у дефіцит бюджету. Це так само як з охороною здоров’я. Згідно Конституції України, кожна людина має право на безкоштовне лікування, але жоден громадянин не може такого отримати, коли потрапляє в лікарню.

Але погодьтеся людські умови перебування – теж важливо.

Так. Але ми повинні бути по-людськи солідарними з ними і в інших речах. Наприклад, якщо це жінка, то вона має мати можливість митися більше ніж раз на тиждень. Що ув’язнений – теж людина, і йому також потрібно дихати свіжим повітрям щодня, харчуватися відповідно… Держава, суспільство мають розуміти, що нормальна пенітенціарна система буде коштувати.

Ми часто говоримо про ув’язнених, а про працівників пенітенціарної служби, так званих тюремників, ми навіть не згадуємо. Або якщо згадуємо, то радше з негативним підтекстом. За свою роботу вони отримують копійки і через це держава сама штовхає їх на злочинні схеми у в’язницях.

Чи ви багато знаєте людей, які сидять роками в СІЗО, чекаючи на вирішення справи, і вважають себе невинними?

Таких людей в СІЗО, на щастя, в рази поменшало. Але, на жаль, вони досі є. Знаєте, як тільки якась справа стає публічною, то людині одразу обирають інший запобіжний захід. І набагато краще доводити свою невинність, будучи під домашнім арештом ніж в ізоляторі.

Ви відвідуєте колонії для неповнолітніх. Який має бути підхід до утримання неповнолітніх?

Найперше, утримання підлітків під вартою до винесення вироку мало би відбуватися в окремих установах. Те, що вони так чи інакше можуть зустрічатися з дорослими злочинцями, – погано. Коли їх транспортують на суд, водять на прогулянки тощо. Їх час частково зайнятий освітою, соціально-виховною працею. До них допускають волонтерів суспільних служб для молоді. Великий духовний ресурс надають релігійні організації, представники яких користуються повагою і довірою в дітей.

У виховних колоніях потрібно було б збільшити число педагогів, психологів для праці з неповнолітніми. Тенденція скорочення персоналу виховних колоній йде проти потреби ретельнішої індивідуальної праці.

Що можете сказати про так званий «закон Савченко»?

Закон недосконалий і дещо популістський сам по собі. Але він багатьом дав можливість повернення додому, до своїх родин. Критика закону в тому, що він дає шанс на звільнення особам, що скоїли тяжкі злочини, також є популістською і навіть інфантильною. Терміни вироків так чи інакше закінчуються. І тут суспільство розуміє, що само по собі ув’язнення не виліковує злочинність. Щороку, навіть без цього закону, звільнялися десятки тисяч наших співгромадян без жодних програм суспільної реінтеграції з боку держави. Без нових підходів до проблеми, в’язниця не стільки вирішує, скільки помножує болі суспільства.

…Я сприймаю цей закон як чудовий збіг обставин у контексті Ювілейного року Божого Милосердя. У Старому Завіті ювілейний рік був також для звільнення невільників. Окрім того, досить часто трапляються випадки неправосудних вироків.

Розмовляла Ксеня Лесів

Представник УГКЦ взяв участь у круглому столі з питань процедури помилування.

На запрошення Інституту Кримінально-Виконавчої Служби представник Української Греко-Католицької Церкви диякон Олександр Богомаз взяв участь у Круглому столі з обговорення актуальних питань щодо вдосконалення процедури помилування, який відбувся 23 березня 2016 року в Національній академії внутрішніх справ. Ініціатором та співорганізатором наукового заходу був Департамент з питань помилування при  Адміністрації Президента України. 

Основні тематичні напрями круглого столу були:

•           обговорення критеріїв ступеня виправлення засуджених при застосуванні до них процедури помилування;
•           удосконалення процедури помилування;
•           критерії застосування помилування;
•           перспективи застосування процедури помилування.

Роботу круглого столу відкрив начальник Інституту кримінально-виконавчої служби, доктор юридичних наук, доцент Євгеній Бараш. До присутніх з привітанням звернулися: керівник Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України Олександр Букалов; ректор Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор Володимир Чернєй.

У роботі круглого столу та в обговоренні актуальних проблем щодо вдосконалення процедури помилування взяли участь члени комісії при Президентові України у питаннях помилування: перший заступник Міністра юстиції України Наталія Севастьянова; перший заступник Голови Державної пенітенціарної служби України Петро Лейковський; голова правління Міжнародної громадської організації «Міжнародне товариство прав людини ‒ Українська Секція» Андрій Сухоруков.  До обговорення приєдналися: Голова підкомітету з питань діяльності Державної пенітенціарної служби Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, народний депутат України Юрій Мірошниченко та інші.

Виступаючи перед присутніми, диякон Олександр Богомаз висловив наступні думки: "Роль душпастирів у в'язницях трудно переоцінити. Очевидно, з етичних міркувань, участь ув’язненого у релігійних заходах не повинна використовуватися як дисциплінарна міра або як інструмент примусової реабілітації,  - зазначив диякон Олександр, - рівно ж участь в релігійних програмах або релігійні погляди не можуть бути підставою для надання або позбавлення будь-яких привілеїв. Проте, священик-капелан мусить мати право брати участь у процесі клопотання про застосування помилування на підставі душпастирського досвіду спілкування з конкретним засудженим".

Всього у науковому заході брали участь близько 100 осіб – науковців, практиків кримінально-виконавчої служби, представників органів державної влади, духовенства. Діалог був жвавим та плідним, таким, що стимулює нові наукові пошуки та впровадження інновацій до практики. За результатами обговорення та внесення пропозицій, підготовлено Рекомендації круглого столу, в яких пропонується внести зміни до нормативного регулювання процедури помилування; створити робочу групу із залученням провідних науковців та практиків задля опрацювання поставлених питань.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Послужити в'язням можуть також медики-волонтери.

19 березня 2016 року у Київському слідчому ізоляторі офтальмолог-волонтерка Марьяна Чагарин перевірила зір і виписала окуляри в'язням. Відчути потребу ближнього і відгукнутися на неї простим вчинком є практика любові до людей, повсякденне покликання усіх нас. Волонтерський рух у пенітенціарному душпастирстві - справа не нова. Листування, біблійні зустрічі, євангелізація, допомога одягом і засобами гігієни, дні соціальної солідарності у в'язницях, юридична допомога, служіння реабілітації - всі ці можливості є змістом календаря волонтерів кожен рік. Великою моральною підтримкою в'язням є послуга медика-волонтера. Людяне спілкування і безкорислива допомога знову повертає довіру до людей і відчуття власної гідності.

Світлини

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

Капелани взяли участь у відзначенні п'ятої річниці Інституту кримінально-виконавчої служби.

17 березня 2016 року в Інституті кримінально-виконавчої служби відбулися урочисті збори за участю керівництва Державної пенітенціарної служби України, керівництва Національної академії внутрішніх справ, керівництва Інституту, викладачів, курсантів та почесних гостей, серед яких капелани - члени Душпастирської ради при ДПтС України. Від імені душпастирів Української Греко-Католицької Церкви керівництво, викладачів і курсантів вітав протоієрей Костянтин Пантелей.

Як спеціалізований навчальний заклад Державної пенітенціарної служби України ІКВС був заснований розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року. Маючи свою передісторію ще поміж 1975 - 1991 роками, та після здобуття Україною незалежності у 1992 - 1998 роках, заклад готував працівників пенітенціарної системи, яка до 1998 року знаходилася під керівництвом МВС. Саме тоді було створено науковий потенціал, що сьогодні представляє заклад як перлину пенітенціарної науки в Європі і світі. Кращі випускники тих років нині є керівниками або провідними офіцерами в органах і установах Державної пенітенціарної служби.

Науковці цього інституту брали участь у розробці навчального плану з підготовки капеланів, які у відповідності до підписаного у червні 2015 року Президентом України Петром Порошенком Закону*, здійснюють духовну опіку осіб, узятих під варту та позбавлених волі, а також персоналу ДПтС України. Незабаром перша міжконфесійна група капеланів, що душпастирюють в установах попереднього ув'язнення, приступить до навчання з метою отримання необхідного рівня професійної компетентності.

Триває реформа. На думку члена Душпастрської ради при ДПтС України протоієрея Костянтина Пантелея, в Інституті кримінально-виконавчої служби має постати Центр пенітенціарної теорії та пенітенціарної етики, який на осонові аналізу і наукового дослідження, а також міждисциплінарного підходу сприятиме формуванню працівників служби і капеланів. Особливу роль в цьому грає присутність у Києві вищих богословських закладів християнських конфесій, які здійснюють активну співпрацю з пенітенціарною службою. Це - майбутнє кримінально-виконавчої сфери. Адже саме у пенітенціарній ідеї суть реформування цієї служби. Дисципліни філософської і богословської антропології мають стати профілюючими для пенітенціаріїв. В розумінні проблеми злочину та необхідності протистояння суспільній дезінтеграції - найважливіше покликання служби.

* Закон України № 419-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання діяльності священнослужителів (капеланів) в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України”

Пенітенціарне Душпастирство УГКЦ.

Напередодні відзначення 5-ї річниці створення ІКВС відбулась зустріч з курсантами.

16 березня 2016 року в Інституті Кримінально-виконавчої Служби (с. Віта Поштова) відбулась духовна зустріч з курсантами 1-го і 2-го курсів, присвячена початку Великого Посту й пенітенціарній тематиці. Цей захід відбувся напередодні відзначення 5-ї річниці створення ІКВС.

З ініціативи Любови Крупник, доцента кафедри соціально-гуманітарних дисциплін ІКВС, був запрошений член Душпастирської ради при ДПтС України. Священик Костянтин Пантелей, кервник Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі, говорив про вплив християнської віри та вчення Церкви про гріх і покуту на формування пенітенціарної ідеї. Зустріч проходила у формі діалогу, під час якого курсанти висловлювали думку про існування моральних колізій справедливості і милосердя у пенітенціарній службі. На думку о. Костянтина, процес професійної формації майбутніх службовців повинен проходити на підставі поглибленого вивчення основ християнської духовності, з джерел якої походить сама пенітенціарна ідея. 

Незабаром відбудеться наступна зустріч курсантів з представниками християнських конфесій, що активно служать у пенітенціарній систмі.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ