Моління Хресної дороги відбулося у Прилуках за участю вихованців і семінаристів Київсьої Трьохсвятительської Семінарії

31 березня 2018 року, напередодні Квітної Неділі, студенти Київської Трьохсвятительської  Духовної Семінарії випускного курсу, яку координує брат Василь Пишкович, відвідали Прилуцьку виховну колонію для неповнолітніх. Гості установи підготували моління Хресної дороги, яке своїм корінням сягає часів зародження руху паломництва християн у Святу Землю. Зустріч мала на меті посприяти усім учасникам наблизитися серцем до переживання Страсної Седмиці. 

У заході також взяли участь о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу душпастирства у пенітенціарній системі України, та волонтер пенітенціарного душпастирства Михайло Клюєв. Група майбутніх священиків, які вже отримали піддияконський сан, візитами до пенітенціарних установ завершує курс душпастирської практики. На початку о. Костянтин постарався роз’яснити суть Хресної дороги та налаштував усіх присутніх на відповідний настрій.

Моління Хресної дороги тривало понад годину. Текст Хресної дороги був приготовлений братами семінаристами, які разом з одним із вихованців провадили молитовні роздуми, що відтворили події Спасительних Страстей нашого Господа Ісуса Христа.  Після свого молитовного стояння кожні ведучі запалювали лампадки і ставили їх у формі хреста.

Після молитовної частини відбулося неформальне спілкування із присутніми. Напередодні Страсного тижня кожен з них по-своєму переживав цей час, тому спілкування було цікавим та насиченим – охочі ділилися своїми життєвими історіями та помолилися. На пам'ять про відвідини гості передали книги до бібліотеки.

Спілкування з вихованцями залишило у семінаристів пам'ятні враження. "Вже неодноразово мав можливість бути у стінах Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх. Перші рази це були турніри з футболу, останні декілька разів це були роздуми над Святим Письмом та Хресною дорогою у часі Великого посту. Кожного разу мене приємно дивує зацікавлення хлопців життям Церкви. Неможна не помітити їхніх посмішок, коли ділишся особливостями семінарійного життя. Нераз хлопці знаходять схожі моменти у розкладах дня. Дуже приємно, коли можемо щиро спілкуватися, ділитися труднощами та здобутками й перемогами. Це будує та дає надію на краще. Саме в такі моменти розумієш важливість теплого спілкування та ділення власним досвідом. Саме в таких моментах народжуються ідеї та бажання щось змінити. Ніщо не може замінити взаємне дарування власного часу, бажання слухати та бути відкритим на іншого," - поділився іподиякон Роман Сухоруков.

Після завершення візиту до колонії семінаристи випускного курсу відслужили святкову Літургію у каплиці Покрови пресвятої Богородиці, де настоятелем є капелан виховної колонії о. Дмитро Горнакевич.

Світлини

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Папа, вмиваючи ноги в’язням: Ісус ризикує з кожним із нас

Ісус прийшов щоб служити нам, Він не «вмиває руки», як Пилат, але схиляється над загубленою вівцею, ризикуючи поранитися терням. На це завернув увагу Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси «на Господній вечері», яку він відслужив у Великий Четвер 29 березня 2018 р. в римській в’язниці «Regina Coeli».

Святу Месу він відслужив на престолі, який привіз у подарунок для цього пенітенціарного закладу. Він зроблений у формі бронзової скульптури, що зображає пастиря, який виймає овечку, заплутану в хащах. Свого часу цю композицію виготовив скульптор Фйоренцо Баччі з нагоди свого 50-річчя та під час загальної аудієнції 12 листопада 2016 року подарував Святішому Отцеві.

Проповідь Папа розпочав зі слів, якими Ісус завершив Своє слово до учнів після вмивання ніг: «Я дав вам приклад, щоб і ви те саме чинили». Він зауважив, що вмивання ніг – це було служіння, виконуване невільниками чи слугами. Й Ісус виконує це служіння, «аби дати нам приклад того, як і ми повинні служити одні одним».

Далі проповідник нагадав, як одного разу двоє учнів, «які хотіли зробити кар’єру», попросили Ісуса про можливість зайняти важливі місця поряд з Ним. А Він «поглянувши на них з любов’ю, бо Він завжди на всіх дивився з любов’ю», відповів: «Не знаєте, про що просите». Спаситель зауважив, що начальники народів командують, заставляючи інших служити. «Згадаймо про цю епоху, про жорстоких імператорів, яким служили раби». «Не так хай буде між вами, – сказав Ісус, – хто старший над вами, той повинен служити».

«Ісус перевертає історичний, культурний звичай тієї епохи, та й нашої також: той, хто командує, щоб бути добрим начальником, повинен служити. Часто думаю про те, – не про теперішні часи, бо кожен ще живий і може змінитися, тож не можемо судити, але про історію, – якби численні царі, імператори, глави держав зрозуміли це Ісусове повчання й замість того, щоб наказувати, бути жорстокими, вбивати людей, робити те, чого Він навчав, скількох війн вдалося б уникнути!» – сказав Святіший Отець.

За словами Папи, існують люди, які не сприяють такому наставленню: гордовині, ненависники, зловмисники, але «ми покликані ще більше служити їм». Є також люди, які страждають, яких суспільство відкидає, але Ісус іде до них і каже: «Ти важливий для мене».

«Ісус приходить, щоб служити нам. А знаком того, що Він служить нам сьогодні тут, у "Regina Coeli” є те, що Він захотів обрати 12 з вас, як 12 апостолів, щоб обмити ноги. Ісус ризикує з кожним із нас. Знайте про це: Ісус – це Ісус, Ісус не є Понтієм Пилатом. Ісус не знає, що таке “вмити руки”, а лише вміє ризикувати! Погляньте на цю прекрасну скульптуру: Ісус схилився серед терня, ризикуючи поранитися, щоб підняти загублену овечку», – мовив Папа, додаючи:

«Сьогодні я, такий же грішник, як і ви, представляю Ісуса, є Ісуовим посланцем. Сьогодні, коли схилюся перед кожним з вас, подумайте: “Ісус ризикнув в особі цього чоловіка, цього грішника, щоб прийти до мене та сказати, що любить мене”. Ось що значить служіння! Таким є Ісус: Він ніколи не залишить і ніколи не втомлюється нам прощати».

Далі Святіший Отець, наслідуючи жест Ісуса під час Тайної Вечері, обмив ноги дванадцятьом в’язням. Це були вихідці з семи країн: 4 італійці, 5 філіппінці, 2 марокканці, молдаванин, нігерієць та сьєра-леонець. Восьмеро з них – католики, один – православний, інші – мусульмани та буддист.

Світлина Агенції Reuters

Радіо Ватикану

ЗВЕРНЕННЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ЩОДО ОПРИЛЮДНЕННЯ ПЕТИЦІЇ НА ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ

Вих. № 3 від 28.03.2018

Президенту України

Порошенку П. О.

Шановний Петре Олексійовичу!

Від 26 січня цього року, на офіційному сайті проводився збір голосів під петицією за № 22/042484-еп “Просимо вжити заходів для припинення пропаганди гомосексуалізму та захисту традиційних сімейних цінностей”, ініційованою Віктором Танцюрою. Це звернення, перед його публікацією, пройшло перевірку працівниками адміністрації сайту. За 30 днів до завершення граничного терміну збору голосів, петицію підтримали 22 837 осіб з 25 000 необхідних згідно із законом.

Однак, за дорученням керівника Апарату Адміністрації Президента України Дніпрова О. С., у ніч з 27 на 28 березня зазначену петицію було видалено з офіційного інтернет-представництва Президента України на підставі звернення від Філіпішиної А. А. При цьому, на сайті залишається шість одноіменних петицій-клонів (№22/043760-еп, №22/043582-еп, №22/042908-еп, №22/042828-еп, №22/042906-еп, №22/042902-еп), які були створені зловмисниками з метою перешкодити голосуванню, що свідчить про свідому протидію воєвиявленню громадян.

Право виражати свої погляди й думки з різних суспільно значущих питань гарантовано Конституцією та міжнародними документами. Звертаємо Вашу увагу на те, що рішення керівництва Апарату Адміністрації Президента України щодо зняття оприлюдненої Петиції обмежило права громадян на вираження поглядів та свободу віросповідання, які захищаються статтями 9 та 10 Європейської Конвенції з прав людини. Факт видалення Петиції і залишення ложних однойменних звернень свідчить про зухвале нехтування волевиявленням громадян.

Згідно з Конституцією України та визнаними Україною міжнародними правовими документами держава має зобов’язання перед українським народом щодо розвитку та захисту інституту сім’ї.

З досвіду капеланів пенітенціарної системи свідчимо, що будь-яка суспільна патологія і кримінальна поведінка громадян прямо пов’язана із занепадом інституту сім’ї. Але сім’я значно успішніше зцілює наслідки будь-якої суспільної й особистісної патології, ніж правоохоронна система.

ПРОСИМО: 
1. Перевірити дії згаданих чиновників на предмет перевищення повноважень і дотримання законів у даному випадку.
2. Поновити оприлюднення Петиції №22/042484-еп на офіційному інтернет-представництві Президента України.
3. Гарантувати дотримання держслужбовцями Статті 51 Конституції України, Статті 16 Загальної декларації прав людини, Статті 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права
4. Дати відповідь на цей лист у встановленому законом порядку.

Голова правління Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі»

Протоієрей Костянтин Пантелей

Чому пропала петиція

27 березня 2018 року, за 30 днів до завершення збору підписів зникла петиція №22/042484-еп Віктора Танцюри: ось посилання на кешовану копію в Google

Петиція була знята з сайту Президента України за листом-вимогою Уповноваженого з прав людини. Ніби-то вона порушує законодавство України.

Намагаючись поставити союзи між гомосексуальними особами на один правовий рівень із шлюбом і родиною, влада діє свавільно і всупереч своїм обов'язкам, навчає нас Церква. Під маркою захисту прав людини готується нечувана дискримінація громадян, що вважають справжній шлюб і родину найвищою соціальною і морально-духовною цінністю суспільства.

Захист прав дітей - це збереження родини і подружжя, заснованого на союзі чоловіка і жінки. Держава має гарантувати цей захист!

Але ніхто так не захистить подружжя й родину, як юнак і юначка, що обирають дошлюбну стриманність і посвяту своїм нареченим. Як чоловік і жінка, що віддано і вірно кохають одне одного й бережуть свій подружній союз, не зважаючи на спокуси й випробування. Як батьки, що прихильно стапвляться до дітей і не зрікаються свого покликання і святих обов'язків виховання. Як громадяни, які здатні висловлювати свій протест сумління в акціях громадянської непокори беззаконним діям влади.

З досвіду вихователя у притулку для неповнолітніх, керівника програм для дітей з неблагополучних родин, керівника родинного центру при "Карітас-Київ", ведучого програми відповідального батьківства при трьох жіночих консультаціях у м. Київ і врешті священика капелана пенітенціарної системи свідчу, що любов в родині значно успішніше зцілює наслідки будь-якої суспільної й особистісної патології, ніж правоохоронна система і потужні державні програми. 

Молитва і щоденне свідчення правдивої любові та здатність відважно боронити родину як найбільшу духовну цінність людської цивілізації є покликанням усіх християн і людей доброї волі.

священик Костянтин Пантелей

Про християнські цінності і національно-патріотичне виховання молоді говорили на семінарі-тренінгу “Співпраця-2018″

На запрошення Міністерства молоді та спорту, працівники Департаменту військового капеланства ПК УГКЦ о. Ростислав Височан та о. Костянтин Пантелей, взяли участь у Всеукраїнському семінарі-тренінгу «Співпраця – 2018». Захід спрямований на налагодження конструктивної взаємодії між суб’єктами національно-патріотичного виховання.

Семінар проходив 23-24 березня у Княжичах Київської області. Капелани мали можливість нагадати про особливий сегмент духовного, зокрема християнського, виховання молоді у контексті національно-патріотичного виховання.

У своїй доповіді отець Ростислав Височан наголосив на важливості плекання християнських цінностей у процесі виховання молодого покоління. За словами Митрополита Андрея Шептицького, християнин має бути патріотом, але не переступати через християнську мораль: «Християнин може і повинен бути патріотом! Але його патріотизм не сміє бути ненавистю! І не сміє накладати обов’язків, які противилися б вірі! Те, що виглядало б на патріотизм, а на ділі було би ненавистю, або противилося б вірі, не є справжнім патріотизмом». (З твору “Перше слово пастиря (Пастирський лист до вірних Станиславівської єпархії, даний у дні Св. пророка Іллі, 1899).

Отець Костянтин Пантелей наголосив на важливості творення середовища, яке б плекало дотримання християнських норм моралі. Молодь – це завжди виклик. Церква сьогодні відкривається на виклики, тому пропонує свою допомогу у формуванні молодого покоління. Отець Костянтин наголосив, що духовне виховання має залишатися зорієнтованим на подружжя і родину, на захист сімейних цінностей. З досвіду в'язничного капелана він наголосив, що кримінальна злочинність закорінена не стільки у проблеми соціальні, скільки у проблеми єдності подружжя й виховання у сім'ї. Християнські церкви можуть представити свій величезний потенціал.

Відповідаючи на поставлене на початку семінару питання: «Яким має бути національно-патріотичне виховання у демократичній державі?», можемо з впевненістю сказати, що воно має бути християнським.

Департамент військового капеланства ПК УГКЦ

"Правдива свобода – вибирати добро й уникати зла", - владика Михаїл Колтун

24 березня 2018 року, владика Михаїл (Колтун), Єпископ Сокальсько-Жовківський, керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої Курії УГКЦ відвідав в'язнів у Чернігівській жіночій виправній колонії № 44 і у Чернігівському слідчому ізоляторі з великопісною проповіддю. 
Єпископ простягнув руку в'язням, щоб пригадати покликання кожної людини до свободи.

Основною темою розмови Архиєрея з в’язнями була свобода в повному розуміння цього слова. "Ув’язнені мають тільки одну мету – якнайскоріше звільнитися з в’язниці, в даному випадку йдеться тільки про фізичну свободу – вийти за межі, а потім, що ми з тою свободою робимо? – запитує Архиєрей – яка мета свободи людини? Це, не робити свавілля, але жити правдивою свободою, вибираючи добро, бо саме для цього нас Бог покликав – аби ми могли бути вільними, щоб вибирати добро і любити свого ближнього як самого себе, а Бога понад усе – оце є добро.

Робити добро ближньому, це прощати йому, не гнівити його, не гніватись на нього, бути терпеливим – це є добро! А помста, злоба та ненависть – це поневолення. І тому Господь нас всіх запрошує насамперед до свободи духовної».

Також Преосвященний Владика зосередив особливу увагу на сповіді та на правдивому покаянні, усвідомлюючи в'язнів, що своїми злочинами ми завинили перед Богом, перед людьми та перед собою. «Бог нам дає дар свободи, щоби ми покаялися, - це є велика ласка для усіх нас живучих на землі, що ми можемо дихнути тією свободою, на яку Бог дає нам шанс, – щоби ми покаялися та визнали свої гріхи, нічого не затримуючи в закамарках своєї совісті. Бо коли ти щиро визнаєш свої гріхи, то священик Божими словами розгрішає тебе від усіх твоїх гріхів, і ти вільний, - оце є перший дар свободи, яку дає нам Бог. Ми про цю свободу маємо думати, як ми сприймемо її, коли вийдемо з в’язниці. Що ми будемо з цією свободою робити? Що ми вибиратимемо в житті для себе, для ближнього, для всього довкілля? Що ми будемо вибирати в цьому світі? Якщо тільки користь і вигоду для себе – не правильний вибір, це є знову ж таки поневолення в своїх забаганках, а Господь каже вибирати любов, і щоби з цією любов’ю ставитися до своєї сім’ї, до свого ближнього, до навколишнього світу, щоби з любов’ю сповняти свій християнський обов’язок, ходити до церкви, все це є правдива свобода – вибирати добро – уникати зла.

Піст є для того, щоб ми могли ущемлювати свої забаганки і бути вільними для добра. Подумаймо, скільки ми би могли зробити добра своєму ближньому, якби відмовились від своїх забаганок? Ми б могли відвідати хворого, зробити милостиню, порадити, поспівчувати, поділитися Словом Божим. А коли ми "прив’язуємось" до телевізора, до смачної їжі…, то ми є невільниками власного тіла, яке маємо використовувати для того, щоби творити добро, і тим самим частково уподібнюватись до Бога, Який прощає всім, хто до нього приходить і дає тим, які в Нього просять, - отакими Божими ми повинні бути, тому кажу, покайтеся зі своїх гріхів, бо Царство Боже є Близько.

Просіть в Бога ласки, щоби по виході із в’язниці ви могли жити гідно, і тоді Господь, бачачи твою живу віру, твоє успосіблення, радо вислухає тебе.

Вірити у Слово Боже є важко, тому що гріх нам в цьому перешкоджає, і з тим гріхом потрібно боротися на кожному кроці.

Господь звільняє нас від смерті та гріха і у своїм воскресінні дає нам життя – ось де запах свободи, яку Він нам дарує. А тут ми є поневолені.

В Євангелії читаємо як сам Господь говорить: «я був у в’язниці і ви мене відвідали», і ми сьогодні якраз мали таку можливість – сповнити цю євангельську місію. Бог нас послав, за Божою волею ми прийшли до цієї в’язниці. Ви мене не знали, я вас не знав, але ми зустрілися. І так само прийде цей час, що ви навіть не знатимете звідки і як ви будете вірними в Бога. В цей час посту – приготування до свята, покайтеся, висповідайтеся, моліться, і Бог буде чути ваше серце і воздасть вам по вашому серцю".

Розмовляючи з довічно ув’язненими, своєю прихильністю та серцем наповненим любові і співчуття, подаючи руку осудженим, Архиєрей посіяв слова надії та можливості змін на краще у серцях знедолених, закликаючи, "Ніколи не втрачати надії, не залежно від ситуацій, бо надія на Бога є спасінням. Бог не відбирає в тебе надії, навіть коли влада тебе законно засудила, тому ви скористайтеся тим і не втрачайте цієї надії, не впадайте в розпуку, не зневірюйтесь, а моліться, і Бог Вам дасть. Час зміниться, влада зміниться, а головне, - що Ви змінитеся за той час». 

Пропонуємо послухати фрагмент інтерв'ю, в якому Преосвященний Владика Михаїл (Колтун) ділиться своїми враженнями від зустрічі з довічно ув'язненими.

За матеріалами  прес-служби Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ

Пенітенціарні службовці взяли участь у Хресній ході вулицями Тернополя

25 березня 2018 року вулицями Тернополя пройшов Хресний хід за мир і спокій в Україні, який очолив Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій (Семенюк). В молитовному Хресному ході взяли участь близько 150 священиків і 20 тисяч тернополян. Хресною дорогою молитовно розважали над ділами милосердя, на кожній стації читаючи уривки з Святого Євангелія; молитва перепліталася з духовними піснями. 

Цьогоріч у Хресному ході взяли участь представники Державної кримінальної виконавчої служби Збаразької ВК №63. Вони несли 80-ти кілограмового хреста шосту стацію «Вероніка із любові витирає Ісусові лице» на чолі з в’язничним капеланом отцем Омеляном Колодчаком. Під час розважання над ділом милосердя «ув’язненого відвідати» молилися за тих, хто опікується ув’язнененими, хто допомагає їм нести хреста, і як милосердна Вероніка підтримує їх. 

На завершення Хресного ходу Митрополит Василій закликав всіх присутніх до посиленої молитви за припинення війни на Сході України, за тих, хто зараз на передовій, за воїнів, капеланів, волонтерів; за всіх тих, хто постраждав від війни. 

Надія Тхір

У Великий Четвер Папа знову обмиє ноги в’язням

Вчетверте протягом за п’ять років понтифікату Папа Франциск обрав в’язницю для звершення богослуження Великого Четверга зі зворушливим обрядом обмивання ніг. У четвер, 29 березня, о 16:00 Папа Франциск прибуде до пенітенціарної установи «Regina coeli» в Римі, щоб відслужити Святу Месу «на Господній Вечері».

Програмою візиту передбачається зустріч із хворими в лазареті, відправа Святої Меси з обмиванням ніг 12 в’язням та зустріч з деякими в’язнями з VIII Відділення. Як завжди, цей візит матиме виключно приватний характер.

Нагадаємо, що під час першого року свого понтифікату Папа звершив ці обряди у в’язниці для неповнолітніх в Казаль-дель-Мармо, далі, 2015 року – в римському пенітенціарному комплексі «Ребіббія», а минулого року – в тюрмі для засуджених за особливо важкі злочини в Паліано.

За повідомленням Радіо Ватикану

Єпископ простягнув руку в'язням, щоб пригадати покликання кожної людини до свободи

24 березня 2018 року, Чернігів. Владика Михаїл (Колтун), Єпископ Сокальсько-Жовківський, керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ разом з в'язничними душпастирями о. Костянтином Пантелеєм, о. Петром Лозою, ЧНІ, і семінаристом 5-го курсу Київської Трьохсвятительської Семінарії Миколаєм Зінченком відвідали в'язнів Чернігівської жіночої виправної колонії № 44 і Чернігівського слідчого ізолятора з великопісною проповіддю про покликання людини до свободи. У колонії владика помолився Акафіст до Богородиці й зустрівся з матерями та дітьми у яслах на території установи, відтак відвідав ділянку соціальної реабілітації, де жінок приготовляють до звільнення. У слідчому ізоляторі єпископ Михаїл провів час з довічниками, неповнолітніми в'язнями і жінками, а також поспілкувався з персоналом установи. На завершення гості побували у Чернігівській станиці монахів редемптористів та у сестер Згромадження Найсвятішого Ізбавителя у монастирі Різдва Пресвятої Богородиці.

Пропонуємо послухати фрагмент інтерв'ю, в якому Преосвященний Владика Михаїл (Колтун) ділиться своїми враженнями від зустрічі з довічно ув'язненими.

Світлини події

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Звіт правозахисних організацій щодо в'язнів на окупованій території

Становище осіб, які перебували та продовжують перебувати в установах виконання покарань та в місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях, Криму.

Згідно з інформацією Державної пенітенціарної служби України, у грудні 2014 28 установ для відбування покарань залишились на території, що тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областях. Близько 16 тисяч громадян перебували в цих установах.

Пенітенціарна служба України відповіла, що за її даними на неконтрольованих територіяхстаном на 1 листопада 2014 року було:

Донецька область – 9511 осіб

1	Єнакієвська виправна колонія (№ 52)	Максимальний рівень	470   Зв'язок втрачено з 19.02.2015
2	Жданівська виправна колонія (№ 3)	Лікувальний заклад	415
3	Калінінська виправна колонія (№ 27)	Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі	973
4	Торезька виправна колонія (№ 28)	Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі	663
5	Макі ївська виправна колонія (№ 32)	Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі	684
6	Кіровська виправна колонія (№ 33)	Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі	969
7	Мічурінська виправна колонія (№ 57)	Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі	761
8	Микитинська виправна колонія (№ 87)	Мінімальний рівень із загальними умовами тримання, для чоловіків	472
9	Західна виправна колонія (№ 97)	Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі	1028
10	Волноваська виправна колонія (№ 120)	Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі	492
11	Донецька виправна колонія (№ 124)	Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі	664
12	Сніжнянська виправна колонія (№ 127)	Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для жінок, вперше засуджених до позбавлення волі	194
13	Киселівський виправний центр (№ 125)	Виправний центр	119
14	Донецька установа виконання покарань (№5)	Установа виконання покарань (з функцією слідчого ізолятора)	1607

Луганська область – 6426 осіб

1	Чорнухинська виправна колонія (№ 23)	Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі	375 зв'язок втрачено з 19.02.2015
2	Брянківська виправна колонія (№ 11)	Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі	658
3	Алчевська виправна колонія (№ 13)	Лікувальний заклад	273
4	Перевальська виправна колонія (№ 15)	Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі	626
5	Краснолуцька виправна колонія (№ 19)	Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі	840
6	Комісарівська виправна колонія (№ 22)	Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для чоловіків	183
7	Петровська виправна колонія (№ 24)	Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі	418
8	Суходільська виправна колонія (№ 36)	Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі	607
9	Свердловська виправна колонія (№ 38)	Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі	682
10	Слов'яносербська виправна колонія (№ 60)	Максимальний рівень	730
11	Червонопартизанська виправна колонія (№ 68)	Мінімальний рівень із загальними умовами тримання, для жінок, вперше засуджених до позбавлення волі	0
12	Селезнівська виправна колонія (№ 143)	Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для жінок, неодноразово засуджених до позбавлення волі	146
13	Луганський виправний центр (№ 134)	Виправний центр	46
14	Штерівський виправний центр (№ 137)	Виправний центр	55
15	Луганська установа виконання покарань (№ 17)	Установа виконання покарання (з функцією слідчого ізолятора)	787

Щодо Криму – було виявлено випадки масового переведення засуджених з півострова до установ, які розташовані на території Російської Федерації. З відкритих джерел відомо, що це не менше ніж 2200 осіб, (остання відома інформація за травень 2016 з 16 виправних установ РФ). На даний час постійно проводяться затримання та притягнення до відповідальності за рішенням незаконно створених судів на території Криму.

Становище засуджених, які перебувають в місцях несвободи на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей

Від початку бойових дій на сході України проблеми осіб, які перебували в пенітенціарних установах на тимчасово окупованій території, були і залишаються невирішеними.

Згідно з інформацією, оприлюдненою на сайті Державної пенітенціарної служби України (http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/757958) у грудні 2014 р, у зв’язку з військовою агресією проти України у її східних регіонах частина установ виконання покарань залишились на території, що тимчасово непідконтрольна державній владі, а саме:

 - 14 установ в Донецькій області, у яких утримувалось 9,7 тис. осіб;

 - 14 установ в Луганській області, у яких утримувалось 6,5 тис. осіб.

Разом це складає 16,2 тис. осіб.

14 листопада 2014 року Указом Президента України уведено у дію рішення Ради національної безпеки та оборони (далі - РНБО) про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях.

Рішення РНБО містило доручення Міністерству юстиції України, щодо вжиття заходів для забезпечення переміщення органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України, засуджених та осіб узятих під варту з зони проведення АТО в інші регіони країни, а також внесення пропозиції щодо амністії осіб, які відбувають покарання в цих установах і засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості.

Можливим стало переміщення на підконтрольну уряду територію, окрім засуджених Червонопартизанської жіночої колонії № 68 в Луганській області (були переміщені в 2014 році до Качанівської колонії, м. Харків), лише 186  засуджених та осіб узятих під варту з Донецької області, і жодного засудженого не було переведено з Луганської області.

Проблемні питання, які виникають у зв’язку з перебуванням засуджених державою Україна осіб на тимчасово окупованих територіях, є наступними:

1. Статус осіб, які «відбувають покарання» на тимчасово окупованій  території.

Відсутність правових підстав для утримання осіб в місцях несвободи на тимчасово непідконтрольних територіях тягне за собою низку неврегульованих питань, які стосуються обґрунтування утримання, підстав та умов звільнення, у тому числі умовно-дострокового звільнення згідно з рішеннями судів так званих “ДНР” і “ЛНР”.

2. Зміна режиму утримання

Багатьом засудженим після літа 2014 року були замінені статті, відповідно до яких здійснюється відбування покарання та визначається режим утримання, що негативно вплинуло на таких осіб (в Донецькій області).

3. Питання фізичної безпеки

Окремі колонії опинились в епіцентрі бойових дій, в результаті чого особи, які в них перебували, потрапляли під обстріли, серед них були поранені та вбиті. Є також свідчення про використання засуджених в якості «живого щита». Інформація щодо розслідування та покарання винних у загибелі та пораненні засуджених осіб внаслідок військових дій відсутня.

4. Умови утримання в місцях несвободи

Забезпечення належних безпечних та задовільних умов утримання (вода, опалення, харчування, медичне обслуговування).

4. Дотримання права на сімейне та приватне життя

Можливість контактувати з рідними та близькими, перебувати під час відбування покарання в межах досяжності.

5. Застосування національного законодавства

Неможливість застосування до осіб, які перебувають у місцях несвободи на тимчасово непідконтрольних територіях, кримінально-процесуальних дій в національному правовому полі, в тому числі амністії, умовно-дострокового звільнення, звільнення зі станом здоров’я, “Закону Савченко” до моменту фактичного переміщення особи на підконтрольну територію. Фактично, зараз в колоніях на тимчасово окупованій території знаходиться багато осіб, у яких є ухвали українських судів про їх звільнення. Згідно з українським законодавством, вони вже не являються засудженими, але їх продовжують утримувати під вартою. Тобто вони являються заручниками, але про це ніхто не говорить.

6. Переведення осіб

Порядок та механізм повернення осіб, що були засуджені іменем України, під юрисдикцію de facto України.

7. Забезпечення документами

Забезпечення осіб, які звільнились з місць несвободи на тимчасово окупованій території, належними документами (паспорт, ідентифікаційний код та  інші документи).

8. Статус після переведення

Зарахування строку відбування покарання після переміщення з місць несвободи та визначення подальшого статусу.

9. Ресоціалізація

Питання ресоціалізації і контролю за цим процесом з боку державних органів. Засуджені, яких було звільнено умовно-достроково згідно з законодавствами так званих Л/ДНР, часто бояться приїжджати на підконтрольну Україні територію.

10. Розгляд справ щодо осіб, які були поміщені до місць несвободи вже на непідконтрольних українському уряду територіях

Слід врегулювати проведення досудового та судового розгляду справ щодо осіб, які були затримані та засуджені незаконними інституціями так званих “ДНР” і “ЛНР”.

В пенітенціарних закладах на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей, за свідченням осіб, які відбували покарання, та рідних осіб, які продовжують відбувати там покарання, зустрічаються наступні факти порушень прав засуджених осіб.

1.    Застосування примусової праці, безоплатної праці (на відміну від ситуації в пенітенціарних закладах на підконтрольній території), примус до понаднормової праці (зафіксований факт про роботу з 7.00 до 24.00).

2. Неналежне та незадовільне харчування засуджених, найскладніша ситуація була в період активних обстрілів.

3. Відсутність медичного забезпечення засуджених, найскладніша ситуація була в період активних обстрілів (зафіксовано смерть двох поранених через ненадання  своєчасної медичної допомоги). Дуже складна ситуація у засуджених з хронічними захворюваннями. (задокументовано випадки коли хворі не отримують належну медичну допомогу і рідні не мають змоги передавати на непідконтрольну територію ліки, через це стан здоров’я засуджених значно погіршився).

4. Переслідування за “проукраїнську” позицію (є свідчення про випадок, коли засудженому зламали щелепу за виконання гімну України, а також про випадок, коли засуджений більше трьох місяців утримувався у штрафному ізоляторі, це значно вплинуло на його психічне здоров’я ).

5. Відсутність механізму та фактичної можливості у переважної кількості осіб, які перебувають у місцях несвободи, щодо подачі клопотання про переведення на підконтрольну територію України для подальшого відбування покарання (не прийняття заяви, не реєстрація, відсутність руху в подальші інстанції).

6. Погрози за клопотання про переведення для відбування покарання на підконтрольну територію.

7. Позбавлення можливості контактів з рідними.

8. Відмова від переведення осіб, місцем реєстрації яких є Донецька та Луганська області, громадян Російської Федерації ( Донецька область).

9. Відмова від  фактичного звільнення осіб, які були звільнені відповідним рішенням національного суду України. Зафіксовано випадки відмови у звільненні засудженої особи згідно з рішеннями суду про звільнення в порядку амністії,  випадки відмови у звільненні засудженого внаслідок  скасування вироку українським судом, ухвал українських судів про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання з розрахунку один день за два.

10. Задокументовані випадки регулярного побиття засуджених, які утримуються на тимчасово окупованій території в Луганській області невідомими особами в військовій формі у балаклавах (є свідчення отримання засудженими тяжких травм після приїзду в колонію цих осіб )

11. Недалеко від колоній часто здійснюються обстріли, тим самим наражаючи засуджених на потрапляння під стрільбу у відповідь (такі факти зафіксовано і в Донецькій, і в Луганських областях).

Особливості становища засуджених в Криму

Проблематика становища осіб в установах виконання покарань та в місцях несвободи в Криму є схожою з ситуацією на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, а саме:
      -   не надання медичної допомоги або надання не кваліфікованої медичної допомоги, що призводить до смертей,

       -   надзвичайно незадовільні умови тримання (погане харчування, відсутність вентиляції, неприйнятний температурний режим в камерах, відсутність належної кількості прогулянок, погані санітарні умови тощо),

-          преповненість установ виконання покарань (засуджені сплять по черзі)

-          примушення до фізичної праці

Проте, в контексті даного питання необхідно відмітити і “особливі” аспекти становища таких осіб на території окупованого Криму.

1.Примусове набуття громадянства Російської Федерації. Зафіксовані випадки, коли відбувається знищення документів, що посвідчують особу громадянина України і видача “російських” паспортів. У деяких випадках зафіксовано застосування до ув'язнених тиск у вигляді застосування заходів дисциплінарного впливу та інших форм покарання для з метою примушування для отримання громадянства РФ.У свою чергу, це ускладнює процедуру повернення на  підконтрольну територію України та наступне відновлення документів, враховуючи необхідність проходження ідентифікації особи в управліннях Державної міграційної служби України.

2. Засуджених переводять на територію Російської Федерації. З відкритих джерел відомо, що це приблизно 2200 осіб. Виявлено випадки масового переведення засуджених з Криму до інших установ виконання покарань. Така ситуація зумовлена  різницею в класифікації установ, відсутністю закладів примусового лікування в системі установ виконання покарань в РФ та закладів для жінок і неповнолітніх тощо. Таке переведення застосовується як “покарання” за відмову від громадянства РФ. Зафіксовані випадки, коли ув'язнених проти волі та незважаючи на  протести (наприклад,  голодування та умисне нанесення шкоди здоров’ю), було переведено до установ виконання покарань РФ.

3. Відсутній механізм повернення засуджених на підконтрольну  частину України та будь-якого регулювання їх статусу. Стосовно засуджених та установ несвободи починалася проводитися робота на законодавчому рівні щодо непідконтрольної частини Донецької та Луганської областей (наприклад, Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875 про переміщення установ, проект закону про врегулювання статусу засуджених), а тимчасово окупована територія залишилася поза увагою.

4. Політично вмотивовані незаконні затримання та притягнення до відповідальності за рішенням незаконно створених судів на території АР Крим. На даний час відомо про 35 засуджених (у тому числі кримських татар) у справах “Хізб ут тахрір” – організація заборонена в РФ та визнана терористичною,  “Справа Умерова, Семени, Кадирова – за звинуваченням за заклики до порушення територіальної цілісності РФ та сепаратизм, “Справа диверсантів” – звинувачення у вчинення терористичних актів, “Справа 26 лютого”, “Справа Сенцова і Кольченко” та інші. Останнім часом спостерігається тенденція, коли осіб, які відбувають покарання за загальнокримінальні злочини притягають до відповідальності за “політичні злочини”.

5. Застосування тортур та катування до осіб, які відбувають покарання та тих, що затримуються з метою отримання зізнання. За результатами дослідження ООН “Ситуація з правами людини в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)” зафіксовано, окрім іншого, випадки незаконного затримання, застосування фізичного та психологічного насилля, погрози та залякування рідних затриманих, недопуск захисників.

6. Перегляд кримінальних справ та повторна кваліфікація дій.  Вироки, які були прийняті до початку окупації переглядалися “судовими установами” на території Криму з метою приведення їх у відповідність до законодавства РФ. На практиці це призводить до збільшення строку відбування покарання (є випадки призначення пожиттєвого відбування) та проблем з врегулюванням статусу таких осіб, після їх звільнення.

7.  Застосування досудового арешту (тримання під вартою) як основного запобіжного заходу без обмеження терміну, навіть при малозначних справах. Зважаючи на тривалий термін розгляду справ тривалість такого арешту триває близько 2 років.

Аналітична довідка була підготовлена ГО Донбас СОС, Харківською правозахисною групою та ГО Крим СОС та підтримана низкою інших ГО:
ЛОПЦ Альтернатива, УГСПЛ, Центр громадянських свобод, Громадський комітет захисту прав людини, Медійна ініціатива за права людини, ГО 'Бахмат', ГО 'Мирний берег'.