У Борисполі відбулася презентація Національного конкурсу образотворчого мистецтва в’язнів «Переображення Господньою Любов'ю».

30 квітня у Борисполі в Центральній міській бібліотеці за участю міського Голови Анатолія Федорчука, громадськості міста, учнів старшої школи, співробітників міського підрозділу Кримінально-виконавчої інспекції та Відділу соціально-виховної і психологічної роботи із засудженими бориспільської ВК 119 Державної пенітенціарної служби України відбулася презентація Національного конкурсу образотворчого мистецтва в’язнів «Переображення Господньою Любов’ю». У презентації майбутньої події брали участь о. Ігор Шабан Голова КомісіЇ сприяння єдності християн, доктор богослов'я та о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. Символічну присутність в’язнів учасники події переживали у зв’язку з експозицією, яка відкрилася з нагоди презентації у бібліотеці. Протягом двох тижнів у Бориспільській центральній бібліотеці експонуватимуться твори образотворчого мистецтва в’язнів з різних країн світу з Віденського конкурсу 2009 року.

Нині у світі понад 10 млн. в'язнів. Україна за абсолютною кількістю людей у місцях позбавлення волі посідає 11 місце у світі та 2 місце в Європі. Пенітенціарне душпастирство Української Греко-Католицької Церкви спільно з БФ «Карітас-Київ» у співпраці з Державною пенітенціарною службою України проводить у серпні 2013 року Всеукраїнську виставку-конкурс мистецтва в’язнів «Переображення ГосподньоюЛюбов’ю». Мета виставки – посприяти кращій суспільній комунікації та процесу реінтеграції наших співгромадян, що опинилися у місцях позбавлення волі, а також при цій нагоді познайомити широкий загал із плодами співробітництва Церкви з Державною пенітенціарною службою України у справі їхнього повернення до суспільства.

Тепер триває залучення помочі доброчинців для підтримки в'язнів, що заявили про свою участь у конкурсі, потрібними матеріалами (фарбами, пензлями, холстами, тощо). Про сприяння у підготовці та проведенні конкурсу заявила Національна спілка художників України. Вільні художники та народні майстри особисто беруть опіку над конкретинм учасником. Заявки на участь та прохання про підтримку знаходяться тут. Атмосфера цього конкурсу дуже відкрита і створює умови для спілкування з учасниками у процесі підготовки, під час експозицій та після події. Через образотворче мистецтво відбувається найбільш людяний діалог та широке залучення усіх нас як членів громадянського суспільства для подолання мурів відчуження і для глибокого порозуміння. Ми матимемо можливість побачити картини. Наші відгуки потраплять до авторів. Такі події здатні змінити суспільство на краще, починаючи від нас самих.

 

 

Презентація книги «Служити в’язням» відбулася у Чернігові.

 26 квітня 2013 року відбулася презентація книги «Служити в’язням: фахові орієнтири для душпастирства у пенiтенцiарних закладах» перед курсантами Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України. Це видання Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ з душпастирства силових структур України представив о. Костянтин Пантелей від імені колективу авторів.

В рамках зустрічі з курсантами було представлено розвиток під впливом християнства пенітенціарної ідеї та її значення для реформування кримінального правосуддя і кримінально-виконавчої системи в Україні. «Позбавлення волі – міра гніву, що ставить працівників пенітенціарних установ у конфронтацію із засудженими. Особливість пенітенціарної праці полягає в тому, що її реалізація можлива лише за умов, коли у глибині кожної дії закладені християнські засади, безумовна пошана гідності людини, та спрямування на окрему особу», - наголосив о. Костянтин Пантелей.

Вихід книги викликав інтерес і курсантів і виклажачів коледжу. У книзі були вперше опубліковані важливі церковні документи про душпастирську опіку в'язнями та міжнародні принципи релігійної свободи, що застосовуються у пенітенціарній практиці. На завершення бібліотека коледжу та численні курсанти отримали значну кількість примірників презентованого підручника.

Цифрова версія книги доступна за цим посиланням: ЗАВАНТАЖИТИ ПІДРУЧНИК «Служити в’язням».

Інформація про служіння в'язничних капеланів УГКЦ.

«Терпеливістю і милосердям!»

«Cum patientia et misericordia!»

Відродження душпастирства УГКЦ у пенітенціарних установах України розпочалося 1991 року, у часі її легалізації після років підпілля. Після перенесення 2005 року осідку глави УГКЦ до Києва блаженніший Любомир Гузар створив при Патріаршій Курії УГКЦ Департамент душпастирства у силових структурах України під керівництвом преосвященнішого Михаїла (Колтуна), єпископа Сокальсько-Жовківського. За координацію служіння УГКЦ у виправних колоніях та в’язницях відповідає Відділ душпастирства у пенітенціарній системі України. Сьогодні душпастирська опіка проводяться регулярно в пенітенціарних установах № 3, 13, 27, 30, 40, 41, 44, 47, 48, 50, 55, 57, 63, 85, 110, 112, 120, 124, у виправних центрах № 118, 128, 135 у дев'яти слідчих ізоляторах та в трьох колоніях для неповнолітніх України. Інші 6 установ наші священики мають можливість відвідувати тільки принагідно. Кожна з 12 єпархій на території України має головного капелана. Участь у служінні беруть священики, семінаристи, монахи й миряни – всього понад 200 осіб. Серед них – 41 священики-капелани. Більшість з них отримали сертифікати про засвоєння базового рівня компетентності для праці у пенітенціарних установах. Багато активних волонтерів є студентами або фаховими богословами, психологами, юристами, соціальними працівниками та педагогами.

Сучасний стан кримінально-виконавчої системи відзеркалює процеси, що переживає суспільство.

Головними напрямками служіння капеланів є проповідь, катехизація, уділення Св. Тайн, сприяння у підтримці зв'язків із родиною, навчання, священиків і волонтерів основам місії Церкви у тюрмах. Неділя про Блудного Сина, за два тижні до Великого Посту, є проголошеною у Церкві Днем особливої пастирської турботи й молитви за в’язнів.

2001 року УГКЦ стала співзасновницею й учасницею Української міжконфесійної християнської місії “Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі”. Місія об’єднує 12 християнських Церков і деномінацій. Ця організація представляє Україну в Міжнародній асоціації тюремного служіння (PFI). Від 2003 року УГКЦ є учасницею, на правах спостерігача, а з 2007-го – дійсним членом Міжнародної комісії католицького душпастирства у в’язницях (ІССРРС), яка діє під керівництвом Конгрегації в справах духовенства, у співпраці з Папською радою “Справедливість і мир” та має статус спеціального консультанта ООН.

2007 року у співпраці з фахівцями Державної пенітенціарної служби України УГКЦ започаткувала програму, що лягла в основу навчання капеланів Церков-учасниць Місії тюремного служіння. 2008 року відбулося Перше паломництво Державної пенітенціарної служби України до Зарваниці за участю представників 7 Церков-учасниць Місії. Традицією стало щорічне всеукраїнське паломництво для працівників пенітенціарної системи України під гаслом «Справедливість, віра, милосердя!» до Свято-Успенської Унівської Лаври. Воно відбувається на Свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста, 26 - 27 вересня.

У співпраці з Державною пенітенціарною службою УГКЦ посприяло участі праць образотворчого мистецтва в’язнів у міжнародних мистецьких конкурсах у Відні (червень 2009) та у Берліні (грудень 2009, грудень 2011).

2009 року у Києві з ініціативи УГКЦ було проведено Міжнародну конференцію «Юридичний вимір пенітенціарного служіння», в якій брали участь чільні представники Міжнародної католицької комісії в’язничного душпастирства (ІССРРС) та Міжнародної асоціації тюремного служіння (PFI). 2011 року, УГКЦ за співучастю церков-учасниць міжконфесійної християнської місії «Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі» зініціювала проведення круглого столу в УКРІНФОРМІ «Реалізація релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення. Вплив духовно-морального фактора на виправлення засуджених». Таким чином розпочалася праця з розробки концепції пенітенціарного душпастирства у в'язничній системі України.

Зустріч Європейської ради ICCPPC з українськими капеланами відбулась у Львові у січні 2012 року, що засвідчило зростаючу увагу міжнародної спільноти до системи правосуддя та попередження злочинності в Україні.

29 травня 2012 року вперше в стінах Верховної Ради України обговорювалася проблема систематичної духовної опіки в'язнями. Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності у співпраці з Асоціацією Українських Правників та Українською міжконфесійною християнською місією "Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі", провів «круглий стіл» на тему: «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики». Найактивнішу участь у підготовці цієї події взяло Пенітенціарне душпастирство УГКЦ. Як наслідок цієї зустрічі триває розробка й обговорення проекту Положення про здійснення релігійної опіки в установах Державної пенітенціарної служби України.

12 грудня 2012 року Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав і Голова Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенант внутрішньої служби Олександр Лісіцков підписали Угоду про співробітництво. Угода є віддзеркаленням розвитку співпраці, передбаченої попереднім документом, підписаним Блаженнішим Любомиром 2007 року. Текст Угоди не лише підсумував структурні зміни, що сталися за останні 5 років, але також зробив наголос на опіку персоналу ДПтС України та членів їх сімей, слухачів навчальних закладів ДПтС України, засуджених та осіб, узятих під варту.

26 грудня 2012 року відбулася презентація першого підручника, що подає фахові орієнтири священикам і волонтерам для душпастирства у пенiтенцiарних закладах «Служити в’язням». Вона є плодом багатолітньої співпраці з пенітенціарною службою та містить важливі документи Церкви стосовно цього прекрасного служіння.

Пенітенціарне душпастирство Української Греко-Католицької Церкви спільно з БФ «Карітас-Київ» у співпраці з Державною пенітенціарною службою України проводить у серпні 2013 року Всеукраїнську виставку-конкурс мистецьких робіт в'язнів «Переображення Господньою Любов’ю».  

Контакт:

преосвященніший Михаїл (Колтун),
єпископ Сокальсько-Жовківський,
керівник Департаменту УГКЦ
з душпастирства у силових структурах України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20
e-mail: sokaleparchy@zhovkva.lviv.ua

ієрей Костянтин Пантелей,
керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства
у пенітенціарній системі України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20
Тел. 098 422-9-221
e-mail: panteley@ukr.net

Відбувся перший виступ Київського молодіжного духовного театру «Притча».

20 квітня у м. Києві відбувся перший виступ Київського молодіжного  духовного театру «Притча». До складу театру входить столична молодь. Розвиток театру відбувається під патронатом Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України. Театр був заснований 28 лютого 2013 року з благословення владики Йосифа (Міляна), Єпископа-помічника Київської  архиєпархії УГКЦ. Все починалося восени 2011 року: виникла ідея створити волонтерський театр для євангелізації в тюрмах, військових частинах тощо. Перший вдалий задум нинішнього акторського ядра була постановка фрагментів "Ромео і Джульєти" за Шекспіром під час осіннього благодійного балу 2011 року.

За словами керівника театру військового капелана о. Дам’яна Габорія, «основним завданням для театру є показ вистав на духовну і моральну тематику, особливо у спеціалізованих середовищах, таких як місця позбавлення волі, військових частинах, будинках для осіб похилого віку та сиротинцях, які знаходяться на території Київської архиєпархії».

Капелан театру брат Теоктист (Міщук), ЧСВВ, зазначив: «Сьогодні в нас створилася нова спільнота молодих людей, яких об’єднує одна ціль – проголошувати Добру Новину, саме в такий спосіб. Це успішний засіб нової євангелізації на цих теренах».

«Наш театр має переїзний характер. Репетиції проходять переважно в інституті Томи Аквінського, в церкві Миколая Доброго УГКЦ на Подолі та в монастирі отців василіан на Львівській площі. А виступаємо в тих місцях, де любов до ближнього найбільше потрібно проявити», – повідомила менеджер театру Марія Сохацька.

Протягом квітня і травня проходити прем’єра вистави «Розіпни Його». 20 квітня вже відбулася ця  вистава у військовій частині 3066 внутрішніх військ м. Києва та Київському будинку для людей похилого віку, а 21 квітня  було показано це театральне дійство у військовій частині 3066 внутрішніх військ у м. Березань, виправній колонії 119 м. Бориспіль і у військовій частині 3078  внутрішніх військ м. Києва.

Акторка Роксолана Щеглюк поділилася пережитим.

У неділю, 21.04 Київський молодіжний духовний театр «Притча» відвідав військову частину у с.Березань та виправну колонію у м.Бориспіль. думаю, що всі залишились з незабутніми враженнями – і актори, і ті, для кого показували виставу. У військовій частині мене вразила абсолютна тиша під час виступу, ідеальна дисципліна та надзвичайна гостинність. Та, чесно кажучи, більше вражень залишила виправна колонія № 119. Бо, якщо у військовій частині відвідання нашої вистави було добровільно-примусовим, то у в’язниці воно було виключно добровільним. Перед виступом я думала, що ніхто не прийде, та, на щастя, помилялась.

Прийшло багато в’язнів і лиш цей факт для мене означав щось особливе, але що саме я так і сказати
не можу. Звичайно, грати було важко, адже у залі стояв шум. Ув’язнені активно коментували все, що було на сцені, сміялися. Але то не були посмішки зневаги, то були посмішки радості. На жаль, часу поспілкуватися з в’язнями було обмаль. Та навіть за той короткий час я зрозуміла, що дарма їх боялась. (бо перед виступом дійсно дуже їх боялась). В’язні такі ж люди як і кожен з нас, просто в своєму житті зробили трішки більше серйозніших помилок. От і вся різниця. Насправді вони дуже щирі і чути від них слова: «Краще б ви приїжджали частіше», в першу чергу для мене стали доказом цього. І хоча я поїхала з духовним театром в в’язницю та військову частину, щоб принести в життя солдатів та в’язнів трішки більше Бога, але сама відчула, що стала якось ближче до Нього.

 
Департамент Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України.

Тут можна завантажити книгу «Служити в’язням: фахові орієнтири для душпастирства у пенiтенцiарних закладах».

«Служити в’язням: фахові орієнтири для душпастирства у пенiтенцiарних закладах» - завантажити книгу

Представники УГКЦ взяли участь у відзначенні 15-ї річниці створення Державної пенітенціарної служби.

19 квітня 2013 року у приміщенні центрального апарату Державної пенітенціарної служби відбулися урочисті збори з нагоди 15-ої річниці з дня створення Державного департаменту України з питань виконання покарань як центрального органу виконавчої влади. Ця структура відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і має на меті обмеження злочинності, плекання справедливості та сприяння соціальній реінтеграції громадян, що потрапили у конфлікт із законом. У складі Церков - учасниць Християнської міжконфесійної місії тюремного служіння у святкуванні ювілею взяли участь преосвященніший Михаїл (Колтун), єпископ Сокальсько-Жовківський, Керівник Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ з питань душпастирства у силових структурах України, та співробітники Департаменту ієрей Костянтин Пантелей та Юрій Йосифович, які відповідають за питання пенітенціарного душпастирства.

З вітальною промовою до присутніх у залі ветеранів кримінально-виконавчої системи, колег та запрошених гостей звернувся Голова Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенант внутрішньої служби Олександр Лісіцков. Він згадав основні події в історії Служби. «Слова особистої подяки висловлюю громадським та правозахисним організаціям, духовенству, які є нашими партнерами та однодумцями у нелегкій, але потрібній справі повернення колишніх правопорушників у суспільство», - адресував свої слова подяки Голова Служби тим, хто і в будні, і в свято знаходиться поруч з пенітенціаріями та надає підтримку й допомогу у виконанні суспільно важливих завдань, покладених на кримінально-виконавчу службу України. Сучасний стан пенітенціарної системи відзеркалює позитивну динаміку скорочення числа утримуваних в місцях позбавлення волі.

У слові привітання в імені Глави УГКЦ владика Михаїл відмітив важливість християнського контексту пенітенціарної служби для підтримування справедливості і милосердя на що праця пенітенціарія  надає повсякчасну можливість.  Згадавши приклад Святішого отця Франциска, що у Великий Четвер відвідав неповнолітніх в'язнів, владика зазначив: "Господь знає про стан кожного в'язня чрез особливий рід його терпіння - неволю, і якось ототожнює себе з людиною, що це переживає, тому каже нам в Євангелії, що усе, що зробили одному з цих менших, Мені ви зробили". Владика відмітив важливість розвитку соціального партнерства пенітенціарної служби із Церквами. "Для України щасливою ознакою стало те, що кожен ювілей служби співпадає з роком ювілею Хрещення Русі-України" -відмітив преосвященніший Михаїл. На завершення він подякував Голові ДПтС Олександру Лісіцкову за створення умов для релігійного служіння у пенітенцірних установах України та все більшу увагу до службовців, що отримують обґрунтовану надію на належне соціальне забезпечення та захист своїх прав.

Владика вручив Голові ДПтС подячну грамоту, нещодавно презентовані книгу "Служити в'язням" та молитовник "Молись і служи". Видання містить зокрема й молитву пенітенціарного службовця. Підручники "Служити в'язням" отримали також кожне з 25 управлінь пенітенціарної служби.

В Інституті Кримінально-виконавчої Служби відбулася презентація книги «Служити в’язням».

15 квітня 2013 року в Інституті Кримінально-виконавчої Служби (с. Віта Поштова) відбулася презентація книги «Служити в’язням: фахові орієнтири для душпастирства у пенiтенцiарних закладах». Презентація перед курсантами усіх факультетів інституту була приурочена 15-й річниці створення Кримінально-виконавчої (пенітенціарної) служби. Ця книга Департаменту Патрiаршої Курії УГКЦ з душпастирства у силових структурах України стала плодом багатолітньої співпраці з пенітенціарною службою та подарунком до ювілею служби. Ефективна взаємодія з християнськими Церквами  в контексті виправлення громадян, які вчинили кримінальні злочини, розпочалася 1988 року. Це було пов'язано зі святкуванням 1000-ліття Хрещення Руси-України. 

У презентації взяв участь о. Костянтин Пантелей – кервник Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі, один із співавторів видання Сергій Замула – начальник циклу психолого-педагогічних дисциплін Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної пенітенціарної служби України, кандидат психологічних наук, а також член правління Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» пастор Олександр Пухляк – керівник тюремного служіння Об'єднання Незалежних Харизматичних Християнських Церков України. Вплив християнської віри та вчення Церкви про гріх і покуту незаперечно має великий вплив на пом'якшення світського кримінального законодавства та формування пенітенціарної ідеї.

Презентація відбувалася у формі діалогу. У книзі були вперше опубліковані важливі церковні документи про душпастирську опіку в'язнями та міжнародні принципи релігійної свободи, що застосовуються у пенітенціарній практиці. На завершення бібліотека Інституту Кримінально-Виконавчої Служби та численні курсанти отримали значну кількість примірників презентованого підручника.

Цифрова версія книги доступна за цим посиланням: ЗАВАНТАЖИТИ ПІДРУЧНИК «Служити в’язням».

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Триває акція «Великодній кошик в’язням».

До Свята Великодня.

Любі у Христі, протягом Літургійного року Церкви 4 рази священик та волонтери тюремного служіння приходять до в'язнів з дарами від мирян, які освячуються і передаються безпосередньо в руки. У часі Великого Посту ми шукаємо доброчинців, готових посприяти закупівлі в пекарні пасок на 925 в'язнів. Орієнтовна ціна однієї 250 гр. пасочки - 7 грн. Оплата пасок за рахунком-фактурою від виробника.

Збірка у Києві стосується 320 неповнолітніх (СІЗО та підліткова колонія), 250 осіб хворих у лікарні СІЗО та ВК No. 85, жінки в СІЗО (260 осіб), господарська обслуга СІЗО (95 осіб).

Малі суми пожертв для забезпечення транспортної доставки пасок можна також переказувати на картковий рахунок:

Звіт з проведення акції «Великодній кошик в’язням» - протягом Світлого тижня.

Для інформації про опіку в інших єпархіальних службах в'язням на території України контактуйте, як подано нижче...

священик Костянтин Пантелей
e-mail: panteley@ukr.net
моб.: (098) 422 92 21

Хресна Дорога у Прилуцькій колонії для неповнолітніх.

13 квітня 2013 року у Прилуцькій виховній колонії волонтери пенітенціарного душпастирства Ігор Свєтлічний, Надія Штогрин, Віра Кузнєцова, Ольга Петрашик, Ореста Цибрівська, священики Роман Пушка і Костянтин Пантелей  зустрілися з підлітками, що походять родом з усіх куточків країни. Їх зараз в колонії близько 300. Вступом до зустрічі стала розповідь про Хрестопоклонний тиждень, що минув.  Відтак перед очима вихованців та волонтерів предстала Господня Хресна дорога - молитовні роздуми про страсті Христові, про досвід Великого посту як дороги покаяння.

 

Понад 10 вихованців радо відгукнулися на запрошення волонтерів, і бралися читати моління Стоянь Хресної дороги Спасителя. Нарпикінці кожного роздуму зал також молився і підспівував Ісусову молитву. Потім під час спілкування в групах хлопці знову отримали досвід людяного дотику та радісної зустрічі. Хтось прийняв натільний хрестик, хтось молитовник. Бажаючі приступили до помазання освяченим єлеєм. Пані Ореста Цибрівська увесь час спілкування приділила соєму похреснику Єгору. Хлопець, серед інших дітей з неповних родин,  знаходився колись під опікою громади Св. Миколая на Аскольдовій могилі.

"Ця поїздка буда якоюсь особливою, - ділиться Надія Штогрин, -  так легко і якось по-особливому спілкувалось з хлопцями. Вони з нетерпінням чекають на наш наступний приїзд, а ми, як тільки буде можливість, приїдемо до них".

 

"Під час і після минулої поїздки, до якої я долучилася перед Різдвом, я відчувала дивовижний спокій. Цього разу до спокою додалася Радість. Хлопці завзято допомагали нам у читанні 14 Стоянь Хресної дороги, були дуже говіркими, цікавилися питаннями віри, церкви, життя-буття у "зовнішньому" світі. Один із хлопців сказав, що після зустрічі з нами напише вірша, інший спитав, як сказати англійською "Бог зі мною". Всі щиро дякували за приїзд, просили приїздити ще. Приємно було бачити усмішки на їхніх обличчях і мати щиру розмову з ними. Відчувалося, що Радість від зустрічі була взаємною. Вірю, що вона зігріватиме нас ще довгий час", - каже Віра Кузнєцова.

 

 

Розповідає Ольга Петрашик.

 

Знову побувала за мурами...
Свідомо нічого не пишу в лапках, адже таки реальні колонійські мури маю на увазі, і по той бік звичайного людського світу бувала вже не раз. Коли п’ять років тому їхала вперше, на правду не знала, що мене чекає. На жаль, в нашому суспільстві слова «в’язниця», «колонія» найчастіше йдуть в одному синонімічному ряді зі словом «зек», і нікому навіть на думку не спаде, що ті «зеки» теж мають душу і серце. І ось саме тих зболілих, оголених сердець я мала якось так дуже ніжно торкнутись.

 

Пригадую, що перші враження були мішаниною переляку, жалю і скорботи. Ніяк не

вкладалось в голові, що звичайні діти, підлітки максимум 18-ти років могли щось такого накоїти, щоб опинитися в місці, де час зупиняється, де керують інші закони, де немає ні вибору, ні свободи. А потім прийшло розуміння, що я і інші, хто туди приїжджає, є проблиском віри в дитячих серцях, що їх ще сприймають, знаком, що їх, виявляється, не зважаючи ні на що, ще можуть любити, поштовхом задуматись, переосмислити, змінитись. А яким було моє здивування, коли помітила, що після таких відвідин сама міняюсь. Ще до вчора була глибоко переконана, що в контексті нашого швидкоплинного і короткого життя рік-два-три позбавлення волі прирівнюються цілій вічності втраченого і змарнованого часу. Тоді, коли людина покликана кожною миттю свого життя дарувати добро, приносити користь ближнім, коли вона лишень своєю присутністю в цьому світі, однією думкою чи вчинком може творити дійсно великі дива, вона сидить у в’язниці. Але як часто я, будучи на волі, є ув’язненою зовнішніми обставинами, з власної волі десь гублю право вибору, знаходжусь в колонії своїх же думок, страхів, сумнівів. І що найбільш прикро, що на відміну від в’язнів я не бачу грат, які оточили мене, і навіть не намагаюсь якось виправитись, покаятись, піти тим шляхом, який є моїм.


Пані Ореста спілкується з похресником Єгором.

Чи часто я дякую? А мені вчора неповнолітні правопорушники дякували лиш за те, що я з ними спілкувалась. Чи часто чоловіки знімають головний убір чи виймають руки з кишень, говорячи з жінкою? А вчора діти, які самі себе називають «зеками», робили один одному зауваження, бо біля них стояла дівчина. Можливо, це все звичайна показуха, але я переконана, що будь-яке слово, думка чи жест не є випадковими. А той час, який з якихось причин проведений в камері, може бути не змарнованим. Важливо, щоб знайшовся хтось, хто стане світлом, хто дасть надію, що життя триває і буде тривати за межами в’язниці, зуміє показати, що кожен є любленим.    

               
І воно воздасться. Адже як казав Господь (трохи перефразую словами з пісні): «Любіться мої діти, як Я вас полюбив, в любові всім служіте, як сам Я вам служив»…    

 Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

 

 

КАТЕХИЗАЦІЯ У В’ЯЗНИЦІ.

Як катехизувати в умовах в’язниці? Що сприяє, а що перешкоджає проголошенню Доброї Новини та відповідному прийняттю її катехуменом? Про це "КВ" запитав о. Констянтина Пантелея, Керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України.

Отче, цього року вийшла книжка "Служити в’язням". Для кого вона призначена?

Ще з часів переслідування перших християн розвивалося служіння ув’язненим, завдання, форму та методи якого Церква переосмислювала протягом історії. Тож у книзі ми зібрали все навчання Католицької Церкви у сфері в’язничного служіння, а також приділили увагу міжнародному досвіду в’язничного душпастирства. Книжка потрібна передусім в’язничним капеланам, котрі інтуїтивно роблять багато добрих речей, проте мусять впевнено стояти на ґрунті вчення Церкви.

Чим відрізняється катехизація в'язнів від катехизації людей на волі?

Ув'язнення, згідно з християнським розумінням того чим є покарання за злочин, є часом покаяння. Ув'язнення безперечно є важким випробовуванням, пов'язаним із обмеженням усього, що людина любить, що є для неї важливим: свободи, спілкування із сім'єю, реалізації потреб, притаманних вільному життю. Крім цього, умови ізоляції спонукають особу до сильного групування, та вибору поведінки: по одному з персоналом, по іншому з такими ж засудженими. За таких умов, втілити мету катехизації, тобто – святість життя, надзвичайно важко. На жаль у тюремній субкультурі багато речей, які знаходяться в прямій конфронтації із Законом Божим. Наприклад, нехтування цінністю людського життя, гідністю людини, практика приниження  відповідно до тюремних звичаїв, мстивість, непрощення. З одного боку – це справедливість згідно тюремного закону, з іншого – це порушення гідності людини, що суперечить Закону Божому. Проте саме через закритий характер який має ув’язнення та в якому правила тюремної субкультури є вирішальними, і спонукати людину до життя всупереч ним, але згідно Євангелія означає прирікати її на мучеництво. Мало хто з нас був би здатний в таких умовах до праведного життя, наприклад в царині чистоти мови, незастосування сили. Тож катехизуючи, варто уникати радикальних вимог, проте слід невпинно закликати до святості всіма можливими в цих умовах способами.

Закон Божий викладається в’язням так само, як і на свободі, але пояснити, адаптувати його, принаймні на початку, можливо тільки тому, що людина знає тюремні звичаї. Успішнішою буде катехизація, яка збудована на всьому позитивному, що існує на рівні тюремного братства, це: поділитися з тим, хто знаходиться в гірших умовах, підтримати, розрадити. Також через принцип недоносительства можна показати християнську солідарність, людяність.

Чи існує програма катехизації в’язнів?

Існують тематичні зустрічі з в’язнями в групах. Ми не маємо можливості збирати великі групи, з огляду на режим установи та щоденні обов’язки. Проте, наприклад із підлітками при нагоді свят або конкурсів є можливість зустрічі у більш кількісних групах. Але в основному це або невеликі групи людей або індивідуальна робота.

Найчастіше душпастир готує до Таїнства Хрещення. Воно найменш відрізняється від такого ж приготування людей на волі. Відповідно, програма загальна: Символ віри, Божі заповіді, чесноти, гріхи, Таїнства, якими християнин живе та їхня дія в Церкві і для людини.

Що треба враховувати при катехизації в’язнів?

Вік, стать, попередній досвід життя особи, тип установи і багато іншого.  Одна справа – неповнолітній, інша – особа похилого віку. Також з огляду на стать різними є умови в яких вони утримуються. Звісно треба враховувати, що людина постійно знаходиться у середовищі постійної нагоди до гріха. В умовах ієрархії та градації в’язнів, непросто розтлумачити, що гідність людини не залежить від її вчинків. Якщо людина злодій, то в тюрмі має повагу за своє "ремесло", "професійний рівень" і пояснити, що те, що становить її високий тюремний статус є тяжким гріхом в якому треба розкаятися, який треба покинути, дуже важко. Радикальні способи тут безсильні та й непотрібні. І аби не ставити її в постійний конфлікт із сумлінням, слід дати можливість поступового дозрівання.

Інтерв'ю в о. Костянтина Пантелея брала Вікторія Сємьонова

Сучасний стан пенітенціарної системи України.

 

Як повідомляє Державна пенітенціарна служба України,

станом на 1 квітня 2013 року в 182 установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 141 916 осіб.
При цьому:

у 26 діючих слідчих ізоляторах та 6 установах виконання покарань з

функцією СІЗО тримається	26937 осіб,
з них на стадії: досудового розслідування	1822 особи
судового розгляду (до винесення вироку)	12157 осіб,
у 141 кримінально-виконавчій установі з них:	113825 осіб,
у 9 установах максимального рівня безпеки	4337 осіб;
у 41 установі середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених	42605 осіб;
у 35 установах середнього рівня безпеки для вперше засуджених	36745 осіб;
у 9 установах мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків	6600 осіб;
у 4 установах мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків	949 осіб;
у 13 колоніях для тримання жінок	6079 осіб;
у 6 спеціалізованих лікувальних закладах	2871 особа
в лікувальних закладах при ВК та СІЗО	2666 осіб;
у 24 виправних центрах	5307 осіб;
у 8 виховних колоніях для неповнолітніх	1154 особи

Серед засуджених:
12 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;
1828 осіб відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;
755 осіб відбувають покарання у вигляді арешту.
Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі:
16,3 тис. осіб – за умисне вбивство, у тому числі: 8,2 тис. осіб, які
вчинили вбивство при обтяжуючих обставинах;
9,5 тис. осіб – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження; 
28,4 тис. осіб – за розбій, грабіж та вимагання;
2,3 тис. осіб – за зґвалтування;
32 особи за захоплення заручників;
21,2 тис. осіб – за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення.

Виробництво Державної пенітенціарної служби України представлене 115 промисловими, 12 сільськогосподарськими підприємствами установ виконання покарань та 168 майстернями.

При 88 установах виконання покарань функціонують професійно-технічні навчальні заклади, в яких навчається майже 9 тис. засуджених.

Загальноосвітнє навчання засуджених забезпечує 151 загальноосвітній навчальний заклад. З їх числа: у 58 установах – вечірні школи, 74 – класи (групи) з вечірньою формою навчання, 19 – навчально-консультаційні пункти.

До участі у зовнішньому незалежному оцінюванні навчальних досягнень у 2013 році в установах та слідчих ізоляторах ДПтС України зареєструвалось 280 осіб, в тому числі 107 – які відбувають покарання у виховних колоніях.

Для задоволення релігійних потреб засуджених функціонує 140 культових релігійних споруди, з яких: 95 – храми; 38 – каплиці; 7 – молитовних будинків.

На обліку у 697 підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 144475 засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та адміністративних стягнень.

Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України забезпечують 48,4 тис. працівників, при штатній чисельності 54 тис. посад.

Працівники проходять курсове навчання з первинної професійної підготовки та підвищення кваліфікації в Білоцерківському, Дніпродзержинському та Хмельницькому училищах професійної підготовки персоналу.

Підготовка фахівців для пенітенціарної системи з вищою освітою здійснюється в Національному університеті "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого", Харківському національному університеті
ім. В.Н. Каразіна та Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011року № 201-р утворено Інститут кримінально-виконавчої служби у складі Національної академії внутрішніх справ, у якому навчається на денній формі – 330 курсантів та на заочній формі – 315 слухачів.

Пресанонс. Напередодні ювілею служби в інституті ДПтС України відбудеться презентація книги про капеланське служіння у в'язниці.

15 квітня 2013 року о 16:00 в Інституті Кримінально-Виконавчої Служби (с. Віта Поштова) відбудеться презентація книги «Служити в’язням».  Це видання Департаменту Патрiаршої Курії УГКЦ з душпастирства у силових структурах України є плодом багатолітньої співпраці з пенітенціарною службою. Посібник являє собою фахові орієнтири для душпастирства у пенiтенцiарних закладах і буде корисним семінаристам, священикам, волонтерам цього прекрасного служіння та працівникам пенітенціарної служби. Презентація приурочена 15 річниці створення  Кримінально-виконавчої (Пенітенціарної)  служби, та відбудеться перед курсантами усіх факультетів інституту.

У презентації братиме участь один із співавторів видання Сергій Замула -начальник циклу психолого-педагогічних дисциплін Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної пенітенціарної служби України, кандидат психологічних наук.

На подію запрошені журналісти, капелани,  семінаристи, викладачі, також представники Християнської Міжконфесійної Місії тюремного служіння, Державної пенітенціарної служби України.

Уривок з книги:

«Жан Ваньє, - відомий канадський громадський діяч, християнський філософ, психолог, письменник, засновник міжнародної спільноти «Лярш», - приділяв час і в’язничному служінню. З досвіду відвідування в’язнів він висловив глибоке переконання, що постраждалими через злочин є і потерпілі, і самі злочинці: «Служіння у в'язниці вище звичайних людських сил: приймати злочинця й не осуджувати його – є важко. Ще важче прощати тому, хто зазнав зранень і втрат. Але саме там, де виснажується логіка відносин сильних і слабих цього світу, починає діяти Божественний Логос. Любов і справедливість зустрічаються на Голготському Хресті, сяють нам із ран Ісуса. Милосердне прощення й відродження для людей, раз назавжди явлені під час Господніх Хресних Страстей. Ними Христос повсякчасно оживляє нас, звільняє нас від природніх немочей і обмежень.»

Довідки за тел. 098-422-9-221 

ієрей Костянтин Пантелей,

керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства

у пенітенціарній системі України
e-mail: panteley@ukr.net

також тел.: 249-09-24; 481-05-38; 207-36-57
полковник вн. сл. Копотун Ігор Миколайович начальник навчального закладу,
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник           
e-mail: Igor_Kopotun@ukr.net 

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ