За посередництвом "Карітас-Київ" для в'язнів було передано солодощі.

За сприянням директора доброчинної служби "Карітас-Київ" о. Романна Сиротича для неповнолітніх та жінок, що утримуються у Київському слідчому ізоляторі, а також для засуджених, що перебувають у міжобласній лікарні в Бучанській виправній колонії було передпно солодощі від фірми Kraft-Foods. При нагоді відвідин  установ у суботу та неділю 30-31 липня 2011 року солодощі будуть передані в'язням. Всього було передано 960 кексів "Барні", 510 коробок "Мілка" та 80 коробок "Карамель". Подарунки були приготовлені з нагоди Свята Хрещення Русі-України. Іншу партію солодощів готують для жіночої Чернігівської виправної колонії № 44.

Відновлення хресних обітів у в'язницях.

27 липня 2011 р. у Київському слдідчому ізоляторі для в'язнів відбулися привітання і молитви Відновлення хресних обітів з нагоди Дня Хрещення Русі-України. У часі відвідин ув'язнених капелан Костянтин Пантелей звершив Чин малого освяченення води, далі - хресні обіти та окроплення віруючих. Подібні заходи  капелани УГКЦ проведуть 30, 31 липня у ще 28 пенітенціарних установах України. В них візьме участь понад 2000 в'язнів.

Замкову виправну колонію у м. Ізяслав відвідали капелани УГКЦ.

Замкова виправна колонія №58 розташована у містечку Ізяслав Хмельницької області у стінах монастиря чину Бернардинів, пам'ятника архітектури XVII ст. На території установи існує сектор максимального рівня безпеки для тримання близько 100 чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі. Ще 1950 року в монастирських приміщеннях була розміщена колонія для неповнолітніх правопорушників. А вже 1960 року створили виправну установу №58 з виробничим профілем – дерево та металообробка. До 1963 року були підготовлені будівлі для утримання засуджених, які визнані судом особливо небезпечними рецидивістами. Засуджені виготовляють металовироби, лісоматеріали, спецвзуття, будівельні матеріали, швейні, столярні та сувенірні вироби.

1997 року почав діяти мораторій на смертні вироки. Остаточно скасовано покарання "на горло" 2000 року рішенням парламентарів. Відтоді в Замковій колонії почали утримувати засуджених до вищої міри покарання. Нині в Україні понад 1,7 тисяч засуджених на довічне позбавлення волі. Термін "довічне ув'язнення" не є абсолютним: в перспективі поза 35 роками є імовірність виходу на свободу через помилування. Працю із засудженими "довічниками" у цьому закладі звершує о. Павло Хведорчук, добре знаний і поважаний службовцями Пенітенціарної служби України. 22 липня 2011 року установу відвідали о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу пенітенціарного душпастирства УГКЦ, та монахиня Вероніка (Кішко). Душпастирство у цій установі має виразно персональний характер. Адже, за умовами утирмання, режиму і безпеки, зсудженим цієї категорії заборонено збиратися у групи. Для відвідування навіть лише одного в'язня приходиться витрачати 4-5 годин, включно із процедурою допуску. У колонії понад 300 співробітників. Вони також у великій духовній потребі. Після відвідування колонії капелани обговорили перспективи вдоскрналення праці в установі та її напрямки.

Історична довідка:

У 1602 році Католицький монастир для ченців-бернардинів заснував князь Януш Заславський. Головний храм посвячений Св. Архистратигові Михайлу. Він був побудований на пагорбі над річкою Горинь, оточений навкруги оборонним муром. Монастир служив також фортецею. У храмі зберігалась Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Ченців ордену, заснованого у ХІІ Св. Бернардом з Клерво, шанували у всіх краях Європи за те, що вони гармонійно поєднували велику побожність, богословську мудрість, простоту у спілкуванні та веселу вдачу. У 1648 році, під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, монастир був зруйнований, а у 1672 році його відбудував вже новий власник Заславля – князь Павло Сангушко. Він витратив на утримання монастиря значні кошти, завдяки чому цей католицький кляштор став одним із найбагатших на Волині.

У ХІХ столітті, коли Волинь була анексована Російською імперією. Більшість католицьких монастирів було закрито. Але цей вистояв, хоча втратив минулу потугу. Записаний він був як Штатний 2-го класу монастир та мав всього вісімнадцять ченців. Проте майновий стан монастиря залишався доволі міцним. За даними 1891 року, «кляштору Заславському були записані значні грошові суми князями Сангушками та іншими волинськими панами. В ньому є портретна галерея, багата бібліотека, яка включає до 5 тисяч томів книг та давніх рукописів…» Слід додати, що маєтності Заславського монастиря включали фільварок із орною землею та сіножатями, млин із ставом та рибною ловлею та монастирську пасіку. З перших років радянської влади ченців розігнали, майно розграбували, а у святині влаштували в’язницю.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

Відбулося перше засідання організаційного комітету ІІІ Всеукраїнського військового паломництва до чудотворного місця явлення Божої Матері у Зарваниці.

21 липня 2011 року у приміщенні Департаменту УГКЦ у справах душпастирства силових структур України відбулося перше засідання організаційного комітету ІІІ Всеукраїнського військового паломництва до чудотворного місця явлення Божої Матері у Зарваниці.

Засідання оргкомітету проходило під головуванням заступника керівника Департаменту о. Любомира Яворського і було присвячено обговоренню організаційних питань та ресурсному забезпеченню паломництва. У засідання взяли участь представники Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Державної пенітенціарної служби України, працівники Департаменту у справах душпастирсва силових структур. Державна пенітенціарна служба України була приедставлена старшим психологом управління соціально-виховної і психологічної роботи із засудженими центрального апарату Державної пенітенціарної служби України Богданом Степенком. Проща присвячена 20-літтю відновлення державності України. Від Пенітенціарної служби передбачається 30 паломників.

Члени оргкомітету були поінформовані про терміни і програму паломництва, його тематичну спрямованість. Цьогорічне паломництво буде проводитись 17-18 вересня 2011 року під загальним гаслом «До Бога через Батьківщину». Про свою участь у заходах прощі крім представників силових структур України заявили представники капеланських служб та Збройних сил Польщі, Німеччини, Франції, Чехії, Словенії, Іспанії, Хорватії.

Наступне засідання оргкомітету заплановано провести у першій декаді серпня.

Прес-служба Департаменту душпастирства силових стуктур України

«Козацький гарт – 2011» у Прилуках.

16  липня 2011 року у Прилуцькій виховній колонії для неповнолітніх відбулася радісна подія – літнє спортивне свято «Козацький гарт». Його традиційно організовує Пенітенціпрне душпастирство Української Греко-Католицької Церкви в ювенальних пенітенціарних установах протягом канікул влітку.

 За сприянням начальника установи пана В’ячеслава Радченка та його заступника з виховної та психологічної праці Дмитра Жайворонка у змаганнях взяли участь 64 юнаки – вихованці, що входили до команд 2 – го і 3 – го відділень. За козацьким звичаєм свято розпочалося після молитви.

Програма включала спортивні випробовування, в яких хлопцям необхідно було проявити силу, спритність, швидкість, витривалість та спеціальні вміння з ігрових видів спорту. До кола завдань увійшов також  конкурс козацької пісні та бліц-вікторина з історії козацтва. Арбітраж та суддівство забезпечували волонтери Валентина Чорна, Василь Возняк, Ірина Федець та Андрій Павлюк - волонтери Пенітенціарного душпастирства УГКЦ. Метою проведення заходу було, понад усе, виховання шляхетного відношення до суперника та переживання за кожного із членів своєї команди, адже важлива перемога не однієї лише особи, а максимальна віддача кожного. Це було відчутно на спортивному майданчику коли при виконанні вправ хлопці один одного всіляко підтримували.

За результатами змагань, перемогу здобула команда 2-го відділення. Її учасники набрали найбільшу кількість балів, а тому отримали почесні грамоти «За витривалість, старанність, дружність, взаємоповагу, проявлені під час випробовувань». Вихованці показали не тільки чудові спортивні результати, а й проявили гарні творчі здібності та знання української минувшини. Команда 3-го відділення отримала грамоти другого ступеня. Призи – спортивний інвентар для кожного з відділень були передані на церемонії закриття спортивного свята. Нагородження провів священик Костянтин Пантелей.

Незабаром під керівництвом капеланів о. Любомира Григеля та о. Михайла Бугая спортивне свято відбудеться у Самбірській та Бережанській виховних установах.

 
          

Матеріали та фотографії Андрія Павлюка.

Йде надія, йде надія із Голготи, із хрестом…

14 липня 2011 року священик Ігор Сподар, ЧНІ, з волонтерами відвідав Чернігівську виправну установу для жінок. Недалеко від Києва 120 км. Церквою св. Катерини зустрічає нас княжий Чернігів, який завжди прагнув першості перед Києвом. До речі церква св. Катерини належиться Київському патріархату і є загроза її захопленню вірними українцями московського патріархату, які поставили поруч похідну церкву. Священик церкви гостинно нас прийняв і також був на зустрічі з ув’язненими жінками.

Найперше ми зустрілися з начальником установи Оленою Валентинівною, яка добре знає служіння Карітас для жінок і висловила свою подяку. За її дозволом ми переступили тюремні мури і побачили доглянуте подвір’я, багато зелені і дерев, розписані стіни живописом, вражала чистота.

Наша зустріч з сестрами була радісною. Багато із них дізнавшись, що ми з Аскольдової Могили дякували за підтримку. Дехто нагадував, що давно не було від нас відповіді, просили допомоги. Всі раділи зустрічі і відбулось довге спілкування в актовому залі.

Звернулась до мене сестра Олена. Їй 55 років, пенсіонерка, але пенсії не отримує, залишився старший син але і йому важко вижити. «Я вмію вишивати, оскільки займалась народними промислами. Допоможіть мені тканиною і нитками і я зможу вишивати рушники. Мені ще перебувати в цих стінах 4 роки, хворію, в мене гіпертонія 2 ступеня, дуже потребую окуляри +2 .» Вона нічого не просить, просто хоче творити, щоб так випросити прощення у Господа. Прошу будьте милосердні до цієї жінки, підтримайте її.

Дуже радісно ми зустрілись з Яною, ніби давні знайомі. Вона багато малює для нас. Просить допомоги вже на волі, бо близьке звільнення і боїться повертатись до свого міста, до старих друзів. Каже - «Боюсь знову повернутись до минулого, дуже слабка воля, щоб протистояти злу. Допоможіть мені утвердити себе, як художницю, я була б корисною при монастирі жіночому, при церкві».

До нас ще звернулась сестри: Любов, Світлана, Ірина – вони потребують:

Металеві горнятка

Кипятильник

Миючі засоби

Гігієна

Продукти харчування.

Також передали два рецепти, є потреба інгалятора.

Дорогою до Києва молився за сестер і за тих хто страждав від них і просив Божої милості.

На очах журба сивіє –

Сам Ісус у мене за столом.

Сам Ісус. Присів спочити.

Путь безмірний він пройшов.

І схилився біль обмити.

http://oranta.org/

Незабаром твори наших співгромадян експонуватимуться під час міжнародного мистецького конкурсу в Берліні.

Твори громадян, що відбувають покарання у пенітенціарних установах України, візьмуть участь у ІІ Берлінському конкурсі, який проходитиме у серпні 2011 року під назвою «Von Licht und Dunkel» («Зі світла і темряви»).  Мета конкурсу – допомогти суспільству в усвідомленні віддзеркалення усіх питомих йому рис в історіях життя засуджених, у дійсності й обставинах життя за мурами пенітенціарних установ.

28 творів засуджених з усіх регіонів України були передані Державною пенітенціарною службою України (ДПтСУ) Департаменту душпастирства силових структур Української Греко-Католицької Церкви. Пенітенціарне душпастирство УГКЦ вже посприяло участі громадян нашої країни у міжнародних мистецьких конкурсах у Відні (червень 2009) та у Берліні (грудень 2009). Як відомо, в них четверо наших співгромадян посіли призові місця. Результати цьогорічного конкурсу будуть оголошені через 2 місяці. Переможців очікують премії.

Координація щодо участі 25 територіальних підрозділів ДПтСУ у відборі робіт лежала на плечах капітана Богдана Степенка та підполковника Владислава Скоропляса. Предмети прикладного та образотворчого мистецтва в місцях неволі виготовляють наші співгромадяни  частково з матеріалів, наданих керівництвом установ, частково – з придбаних на власні кошти. У підготовці до відправлення творів о. Костянтину Пантелею допомагали волонтери душпастирства УГКЦ для в’язнів Ольга Петрашик, Ярослав та Андрій Павлюки. Переклад документації з назвами творів та іменами авторів англійською мовою виконала Діана Камлюк, призерка І Берлінського конкурсу 2009 року. Кожному з українських учасників буде приємно  взнати про те, скільки теплих рук і сердець доторкнулися до їх робіт, щоб вони могли взяти участь у міжнародному конкурсі.

За сприянням Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури  і мистецтв України, працівників Відділу з оформлення міжнародних поштових відправлень Київської Митниці та Укрпошти, праці 28 авторів з України були відправлені до Німеччини. На думку як психологів Державної пенітенціарної служби України, так і мистецтвознавців з Міністерства культури і мистецтв України, наші співгромадяни мають великі шанси на визнання на міжнародному рівні.

Образотворче мистецтво залишається найбільш ефективним та доступним способом спілкування в’язнів з громадянським суспільством. Воно спонукає людей, які приходять подивитися на їх роботи, переосмислювати своє ставлення до проблеми злочину і покарання. Адже найважливіша потреба кожного нашого співгромадянина, хто знаходиться за ґратами, переживати покарання за злочин не як помсту, але покаяння та не втратити свою гідність людини. А після повернення у суспільство – не почуватися втраченим та відкиненим, але знайти своє місце для відновлення свого життя.

Додаток:

Учасники ІІ Берлінського Міжнародного Конкурсу «Із світла і темряви»

1.       Іван Журавльов
2.       Олександр Васейко
3.       Михайло Гордієнко
4.       Костянтин Шалаєв
5.       Віталій Козир
6.       Олександр Чередняк
7.       Сергій Чевжик
8.       Володимир Кузьмін
9.       Леонід Барташевич
10.   Андрій Юрченко
11.   Вадим Кліщ
12.   Віктор Шевченко
13.   Максим Тихоненко
14.   Ірина Пранник
15.   Анатолій Запольський
16.   Сергій Долматов
17.   Юрій Шабельник
18.   Сергій Омельчук
19.   Юрій Александров
20.   Вадим Кравчик
21.   Іван Монченко
22.   Олександр Сьомкін
23.   Анатолій Новиков
24.   Іван Вербецький
25.   Діана Камлюк
26.   Олександр Рожковський
27.   Яна Пономарьова
28.   Онєга Котко

«Art and Prison» – міжнародна ініціатива митців та шанувальників мистецтва. Її цілі:

- привернути увагу до життя за тюремними ґратами,

- спонукувати художників усього світу внести своєю творчістю посильний внесок у поліпшення ситуації з правами людини у сфері виконавчої системи покарань,
- підтримувати соціальні проекти на кошти, отримані від продажу творів,
- служити форумом для суспільного діалогу і сприяти реінтеграції громадян в суспільство.

За матеріалами Департаменту УГКЦ для душпастирства силових структур України.

Джерело: http://prison-pastoral.blogspot.com/

Міжнародний конкурс образотворчого мистецтва в'язнів у Берліні "Із світла і темряви".

Українська Греко-Католицька Церква у співпраці з Берлінською Галереєю “MAGNIFICAT” і Товариством “Мистецтво та в’язниця” запросила Державну пенітенціарну службу України представити по одній роботі від кожного з 25 територіальних управлінь для участі робіт засуджених у ІІ Міжнародному конкурсі образотворчого мистецтва в'язнів у Берліні, Німеччина.

Тема конкурсу: "Із світла і темряви". Мета конкурсу – допомогти суспільству в усвідомленні віддзеркалення усіх питомих йому рис в історіях життя засуджених, у дійсності й обставинах життя за мурами пенітенціарних установ.

У конкурсі беруть участь лише графіка та живопис розміром не більше 60 х 80 см. Критерії оцінки: оригінальність, успішне виконання згідно з темою, творчі якості. Свою роботу автор дарує в галерею “MAGNIFICAT” для соціальних цілей.

Перший приз 1000 євро

Друга премія 500 євро

Третя премія 300 євро

Премії 4 -10 100 євро

За сприянням Соціально-виховної та психологічної служби ДПтС України роботи засуджених були передані душпастирському відділу УГКЦ 5 липня 2011 року перед їх відправкою на конкурс.

Рік тому нагороду за друге місце у конкурсі в Берліні здобула українка Діана Камлюк. Інша її праця представлена у цьогорічному конкурсі.

Про душпастирство УГКЦ для мігрантів за кордоном.

1 липня 2011 р. на запрошення Пасторально-місійного відділу УГКЦ з нагоди професійного курсу щодо служіння-опіки мігрантами о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу Патріяршої Курії УГКЦ з питань душпастирства у пенітенціарній системі України, побував у Львові. Курс, у якому беруть участь 73 семінаристи-випускники, відбувається у Львівській духовній семінарії Св. Духа.

Семінаристів цікавило питання, які є можливості щодо опіки українцями, що у часі міграції з певних обставин опинилися за в'язничними мурами. Тепер число українців, які підозрюються або засуджені за кримінальні злочини у країнах Центральної та Західної Європи суттєво зменшилося. У 90-х, наприклад, в одній лише Чехії їх було близько півтисячі. Проте і тепер, за неофіційними даними, у Чехії, Італії, Іспанії, Португалії, Фанції, Німеччині, тощо, у кожній країні зокрема, наших громадян - від однієї до кількох сотень осіб. Нелегальна міграція є, до того ж, обтяжуючим чинником у випадку кримінальної відповідальності. Від умов, які характерні для пенітенціарної системи України, життя в'язнів у європейських тюрмах відрізняється утриманням в камерах по 2 - 4 особи у тюрмах із загальним числом, яке рідко коли перевищує 300 - 400 осіб. Переважно засуджені, що походять з України, розсіяні по різних установах виконання покарань незначними групами. Робота священика завжди носить персональний конфідеційний характер: зустрічі сам-на-сам. Зрідка можливі ситуації, коли можлива зустріч з групою в'язнів, в тому числі і для літургії. За виключенням певних випадків, мігрант має право в європейських країнах, прохати про збереження у таємниці факту його ув'язнення. Тому посольства та консульства України опікуються лише тими нашиим громадянами, про ситуацію яких відомо, які виявили бажання такої підримки.

«В більшості країн праця була би можлива, коли б знайшовся священик відповідної кваліфікації, що мав би можливість приділяти достатньо часу для цього служіння. Місцеві католицькі єпископи були би зацікавлені у такій послузі наших священиків. Тому у кожній країні, де розвинуті структури нашої Церкви, важливо призначати кількох капеланів, що могли би отримати офіційну акредитацію влади,» - сказав серед іншого капелан. В якості офіційного представника УГКЦ у міжнародній католицькій структурі International Commission of Catholic Prison Pastoral Care, що відповідає за координацію служіння в'язням, о. Костянтин побував у в'язницях польських, італійських та португальських. Які є виклики і потреби, які підстави та умови здійснення опіки мігрантами у тюрмах за кордоном? На ці та інші супутні питання розповів він майбутнім священикам.

Інформує Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.