У центральному апараті Департаменту виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України відбулося вшанування 50-ліття блаженної пам'яті відходу до вічності Священномученика Василя Величковського (1903-1973).
Учасники події, керівництво і працівники центрального офісу пенітенціарної системи України, довідалися про сторінки життя Блаженного владики Василя. Присутні узнали біографію покровителя пенітенціарного служіння у контексті вектору пенітенціарної реформи, спрямованої на повагу людської гідності й життя.
Під час заходу о. Костянин Пантелей, сказав: «Ми у сучасних умовах випробувань війни потребуємо такого героя, який за будь яких обставин засвідчує особливий характер. «Ось Жених гряде опівночі, і блажен раб, якого застане Він не сплячим, а не достойний, якого знайде недбалим..», – у заспівах Страсної Седмиці ми співаємо чудовий цей гімн. Себто, як ми невсипущі, коли наш Господь прийде, якщо ми бадьорі, то ми - блаженні. Коли ж ми кволі й ліниві, ми показуємося не здатні до різного служіння, тому потребуємо зразку того невсипущого слуги, який в часі відвідин пана знаходиться на місці свого покликання».
Блаженний Василій був вихований у священничій родині й прожив повне славних подій та подвигів життя. Під час другого ув’язнення, яке проходило в місті Комунарську (Алчевську Луганської області), блаженний Василь Величковський зазнав великих фізичних і психічних тортур. Є свідчення, що він став об’єктом медичних експериментів, внаслідок чого його здоров’я було повністю зруйноване. Після визволення з радянських концтаборів блаженний Василь прожив трохи більше як один рік і помер 30 червня 1973 року у Вінніпезі.
Свого часу він потішаючи в'язнів, своїм обов'язком почував нести їм релігійну і суто людську підтримку без огляду на національність, світоглядні переконання, релігійне визнання чи мовні та обрядові різниці. Він був засуджений на кару смерті й перебував у камері, з якої щодня виводили на розстріл людей. Саме там засудженим на смерть владика Василій давав надію, відчиняв двері до життя. Він був праведною людиною, яка була взірцем священика, який служить для в’язнів і подає надію безнадійним. Тому 2014 року відбулося урочисте проголошення душпастиря і мученика сучасного найбільш гірким випробуванням церкви і всього народу Покровителем пенітенціарного служіння.
Заступники начальника Департаменту виконання кримінальних покарань Віктор Кощинець і Наталія Рибалка від імені персоналу ДКВС висловили вдячність за духовну підтримку та знакову подію для пенітенціарія.
30 червня відбулися заходи вшанування Блаженного Василія за участю капеланів пенітенціарного душпастирства УГКЦ з персоналом і в'язнями. Так, відбулась спільна молитва в Івано-Франківській установі виконання покарань. Працівники установи разом з в’язничними капеланами о.Арсеном Панчаком та о.Василем Сливоцьким помолилися молебен до блаженного Василя Величковського. Також душпастирі розповіли про життєвий шлях владики, а на завершення усі присутні отримали благословення мощами та єлеєм, освяченим на мощах блаженного.
Довідка:
Санктуарій Блаженного священномученика Василя Величковського знаходиться в храмі Святого Йосифа при монастирі отців редемптористів у Вінніпезі. Блаженний Василь Величковський прибув до Канади в червні 1972 року, після того як був висланий з території Радянського Союзу в січні того ж року.
Блаженний був двічі ув’язнений радянським режимом: уперше – 1945 року, коли після довгих годин допитів і тортур був засуджений за «антирадянську пропаганду» до кари смерті, яка згодом була замінена на 10 років таборів суворого режиму; удруге – вже як єпископ і очільник переслідуваної Церкви в Україні. Сталося це в січні 1969 року, шість років після того, як патріарх Йосиф висвятив його на єпископа в одному з московських готелів безпосередньо перед своїм відбуттям до Рима.
Під час другого ув’язнення, яке проходило в місті Комунарську (Східна Україна), блаженний Василь Величковський зазнав великих фізичних і психічних тортур. Є свідчення, що він став об’єктом медичних експериментів, внаслідок чого його здоров’я було повністю зруйноване.
Після визволення з радянських концтаборів блаженний Василь прожив трохи більше як один рік і помер 30 червня 1973 року у Вінніпезі.
Після того як папа Іван Павло ІІ під час свого пастирського візиту до України 2001 року беатифікував Василя Величковського разом з іншими ісповідниками віри УГКЦ, його чесні мощі влітку 2002 року було ексгумовано. Саме тоді виявилося, що вони залишилися нетлінними. Їх було урочисто перенесено з цвинтаря до храму Святого Йосифа, де відтоді діє музей блаженного. А каплиця з мощами Василя Величковського стала місцем паломництва багатьох людей – не тільки християн різних конфесій, а й представників інших релігій: євреїв, мусульман…
За заступництвом блаженного Василя Величковського віруючі отримують чисельні ласки. На доказ цього біля мощів зберігаються милиці одного малого хлопця, який за молитвами до блаженного Василя зазнав чудесного зцілення від невиліковної недуги ніг. Останнім часом були зафіксовані випадки мироточення святих речей, пов’язаних з особою блаженного Василя Величковського: реліквій та ікон блаженного, хреста, розміщеного над його мощами, а також ікони Матері Божої Неустанної Помочі, яка знаходиться при вході до каплиці Блаженного Василя Величковського.
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар