У Бразилії в’язниці без охоронців пропонують ув’язненим шлях до одужання

Заклади, якими керує місцева некомерційна організація, зосереджуються на реабілітації, а не на покаранні за методом, який поширився по всьому світу.

«До того, як я прийшов сюди, я міг думати тільки про втечу з в’язниці», — каже Ізраель Домінгос, зображений тут під час «Доброго ранку, Ісусе», щоденного духовного зібрання у в’язниці APAC [Аполлін Гільро-Малік/Аль-Джазіра]

Елеонора Хьюз

Опубліковано 16 травня 2023 р

Коли чотири роки тому Ізраеля Домінгоса засудили за торгівлю наркотиками, 34-річний бразилець навіть не міг уявити, що зрештою опиниться у в’язниці, де йому передадуть ключі, і вирішив не тікати.

«До того, як я прийшов сюди, я міг думати лише про втечу з в’язниці», — сказав він Аль-Джазіра під час нещодавньої екскурсії у в’язницю в східному бразильському місті Сан-Жоао-дель-Рей. 

«Я бачив себе на вулиці зі зброєю в руках, як заробляв на великій кількості наркотиків».

Тепер Домінгос каже, що хоче повернутися до в’язниці, якою керує Асоціація захисту та допомоги засудженим (APAC), щоб стати соціальним працівником після відбуття терміну. Після року у звичайній в'язниці його перевели до закладу APAC.

APAC, бразильська некомерційна організація, яка виступає за краще ставлення до в’язнів, має унікальну модель у десятках закладів, якими вона керує по всій країні. Ув'язнені слідкують за безпекою та дисципліною, самостійно готують їжу та носять свій одяг. Ув'язнених, яких називають «особами, що видужують», називають на ім'я, а не за номером.

Понад 400 ув’язнених у в’язниці Сан-Жоао-дель-Рей в APACі мають ключі від власних камер – і, на відміну від звичайної в’язниці, тут немає озброєних охоронців, які слідкують за їхніми переміщеннями.

Чоловік у в'язниці Apac готує "французький хліб"

Семюель (справа) навчився пекти хліб на курсах професійної підготовки в APAC
[Аполлін Гійеро-Малік/Аль-Джазіра]

Це дуже далеко від норми в Бразилії, де загальна кількість ув'язнених перевищує 800 000 осіб. Міністерство прав людини країни повідомило про нелюдські умови, включаючи гнилу їжу та тортури, у в’язницях штату Ріо-Гранді-ду-Норті, що призвело до масових заворушень минулого березня.

У 2021 році у звіті Міжамериканської комісії з прав людини говорилося, що по всій Бразилії ув’язнені «часто утримуються в переповнених і структурно недосконалих в’язницях, погано поводяться та часто піддаються тортурам».

У в'язницях APAC камери виглядають чистими, їжа свіжа, а навчання є частиною програми реабілітації. Що стосується рецидивів, то в той час як у бразильському штаті повідомляється, що середній національний показник становить 39 відсотків після п’яти років – це число набагато менше, ніж 80 відсотків, наведені міжнародними спостерігачами, – APAC каже, що його заклади мають рівень близько 14 відсотків.

Леонардо Енріке, який відбуває 19-річний термін ув'язнення за торгівлю наркотиками, сказав, що після того, як з ним поводилися з гідністю в закладі APAC в Сан-Жоао-дель-Рей, він відмовився від злочину.

«Моя мрія — попрацювати помічником судді з суддею, який не вірить у відновлення, показати йому, що так, це працює», — сказав Енріке Аль-Джазіра.

У системі APAC ув’язнені мають ключі від ізолятора та тюремних камер
[Аполлін Гійеро-Малік/Аль-Джазіра]

«Марна трата часу і життя»

Деніо Маркс, менеджер з міжнародних зв’язків Міжнародного центру вивчення методу APAC, організації, яка надає допомогу в дослідженні та навчанні в цих установах, сказав, що приймаються засуджені за всі види злочинів, хоча злочинці, пов’язані з наркотиками, були найбільш поширеними. .

Перш ніж суддя зможе відправити ув’язнених до державних закладів APAC, вони повинні спочатку провести певний час у звичайній в’язниці, куди їх можна повернути, якщо вони не адаптуються до системи APAC. Це служить стимулом для дотримання вимог, сказав Аль-Джазірі Антоніо Фузатто, президент об’єкта APAC в Сан-Жоао-дель-Рей.

Але один ув’язнений сказав, що якби його негайно відправили до в’язниці APAC, замість того, щоб провести три роки у звичайній в’язниці, він досяг би більшого прогресу у досягненні своїх амбіцій і освітніх цілей.

«Стандартна в’язниця була марною тратою часу та життя», — сказав Аль-Джазіра Аліссон, який говорив за умови, що його прізвище не буде розголошено.

Однак, згідно з Марксом, ці заклади мають працювати «пліч-о-пліч» зі звичайними в’язницями. Занепокоєння з приводу корупції серед місцевих чиновників у деяких містах разом із обмеженими ресурсами зупинили зусилля щодо подальшого розширення системи APAC, сказав він Аль-Джазіра, але в той же час методологія продовжує набирати обертів у всьому світі, від Німеччини до Південна Корея.

Деякі критикують цей підхід. Фернанда Пратес, професор права бразильського Фонду Гетуліо Варгаса, сказала, що це ризикує легітимізувати пенітенціарну систему в цілому. «Ми повинні подумати про те, як можна відбувати покарання за межами пенітенціарних установ», — сказала вона Аль-Джазіра.

Цей курс дозволяє ув’язненим скоротити термін покарання, читаючи книги
[Аполлін Гійеро-Малік/Аль-Джазіра]

Як християнська некомерційна організація APAC розглядає злочин через призму індивідуальних моральних помилок, а не як соціальну структуру, яка може змінюватися, коли змінюються умови, додав Пратес. Духовність, заснована на християнській вірі, відіграє важливу роль у філософії та практиці APAC, а в’язні беруть участь у щоденних молитовних ритуалах і гімнах.

Нових ув'язнених, які входять до в'язниці Сан-Жоао-дель-Рей, зустрічає табличка з написом: «Ось людина входить, злочин залишається зовні».

Пошук нового початку

Деяким ув’язненим спочатку може бути важко адаптуватися до ритму APAC, який передбачає щодня прокидатися о 6 ранку та проводити цілий день, займаючись справами, заняттями та навчанням, аж до 22:00.

Виносячи ці вироки, судді вирішують, чи помістити засуджених у «закритий», «напіввідкритий» чи «відкритий» режим, що визначає обмеження їх свободи пересування. Пізніше ці позначення можуть бути змінені.

Під час закритого режиму ув’язненим рідко дозволяється виходити з будівлі, де містяться камери, загальна зона та велике патіо. Але ті, хто перебуває у напіввідкритому та відкритому режимах, можуть побродити по зеленій і просторій території закладу Сан-Жоао-дель-Рей, включаючи город, ферму з курами та свинями та медичний центр.

У пекарні закладу ув’язнені щодня виготовляють тисячі буханок хліба. У великих сараях вони відкривають основи металургії, кладки та обробки дерева.

Енріке, який отримав середню освіту з моменту прибуття до закладу три роки тому, сказав, що виріс у районі Сан-Жоао-дель-Рей з високим рівнем злочинності. Раніше він захоплювався торговцями людьми, які мали мотоцикли, а не велосипеди.

Приміщення для відпочинку, яке використовується як футбольне поле

Деякі з ув’язнених розташувалися навколо футбольного поля, щоб виготовляти вироби
[Аполлін Гійро-Малік/Аль-Джазіра]

Мені подобається визнавати, що я пішов хибним шляхом», — сказав він. «Коли ми вільні, ми самі робимо вибір».

Інший ув'язнений, Ділермандо до Карму Камара, розповів Аль-Джазіра, що до того, як приїхати до колонії в APACі, він боровся з депресією. «Коли мене посадили в третій раз, я вже не мав бажання жити», — сказав він, дивлячись на білі шрами на своїх зап’ястях.

Камара, який відбуває 20-річний термін ув’язнення за торгівлю наркотиками та насильство, вважає, що APAC надав ув’язненим інструменти для перебудови свого життя: «Сім років у іншій в’язниці не дали мені того, що я отримав тут за п’ять місяців. »

ДЖЕРЕЛО: AL JAZEERA

МОЛИТВА СВЯТОГО ПАВЛА VI ЗА УВ'ЯЗНЕНИХ

Господи!

Мені кажуть, що я повинен молитися. Але як я можу молитися, коли я такий нещасний? Як я можу говорити з Тобою в тому стані, в якому я перебуваю? Мені сумно, я злий, іноді я в розпачі. Я скорше б лаявся, ніж молився. Я глибоко страждаю: бо всі проти мене і осуджують мене; тому що я тут, далеко від своїх, віддалений від своїх занять, без свободи і без честі. І без миру: як мені молитися, Господи?

Тепер я дивлюся на Тебе, що був на хресті. Ти також, Господи, переносив біль; так, і який біль!

Я знаю. Ти був добрим, Ти був мудрим, Ти був невинним; і вони чинили наклепи на Тебе, вони ганьбили, вони судили, вони бичували Тебе, вони Тебе розіп'яли, вони Тебе вбили.

Але чому, де справедливість? Чи зміг Ти пробачити тих, хто поводився з Тобою так несправедливо і так жорстоко? Чи міг Ти молитися за них? Справді, мені кажуть, що Ти дозволив Себе вбити таким чином, щоб врятувати Своїх катів, щоб врятувати нас, грішних людей: також щоб врятувати мене?

Якщо так, Господи, то це свідчення того, що людина може бути доброю усередині, навіть коли вирок людських судів тяжким тягарем лежить на її плечах. Я теж, Господи, в глибині серця відчуваю себе краще, ніж думають інші: я теж знаю, що таке справедливість, що таке чесність, що таке честь, що таке добро.

Перед Тобою в мене виникають такі думки: Ти бачиш їх? Ти бачиш, що я огидний зі своїми стражданнями? Бачиш, що мені хотілося б кричати і плакати? Ти розумієш мене, Господи? Це моя молитва? Так, це моя молитва: з глибини гіркоти моєї я підношу голос до Тебе; не відкидай його.

Хоч би Ти, що постраждав, як я, більше за мене, за мене, хоча б Ти, Господи, вислухай мене.

Я маю так багато чого попросити у Тебе!

Дай мені, Господи, мир у серці, дай мені спокійну совість; нове сумління, здатне на добрі думки.

О Боже, я кажу Тобі: як я провинився, прости мені! Ми всі потребуємо прощення і милосердя: Молюся до Тебе!

Господи, я молюсь Тобі за моїх близьких, які досі так дорогі мені! Господи, допоможи їм; Господи, утіш їх; Господи, скажи їм, щоб вони пам'ятали мене, що вони все ще любили мене. Мені дуже потрібно знати, що хтось все ще думає про мене і любить мене.

А також за цих супутників у нещастях і стражданнях, пов'язаних у цьому домі болю. Господи, помилуй.

Яви милосердя усім, так, навіть тим, хто змушує нас страждати; усім; ми всі люди цього нещасливого світу. Але ми, Господи, Твої створіння, Твої друзі, Твої брати, Христе; помилуй нас.

До нашого бідного голосу ми додаємо солодкий і невинний голос Богоматері; Пресвятої Марії, яка є вашою Матір’ю, а також для нас є матір’ю заступництва та розради.

Господи, дай нам Твій мир; дай нам надію.

У київській слідчій в'язниці представили програму "Шлях ув'язненого"

03 травня 2023 року для персоналу сектору СВПР ДУ "Київський слідчий ізолятор" відбулась презентація програм для осіб, що відбувають покарання в установах Державно-кримінальної виконавчої служби координатором "Шлях ув'язненого", підготовлена національним координатором програми Павлом Маркєловим. У цій події взяли участь представники Церков Міжконфесійної місії і президент Міжнародної Асоціації тюремного служіння Енді Корлі.

Міжконфесійна делегація зустрілась із начальником установи Сергієм Проценком, відвідала музей слідчого ізолятора, поспілкувалась із ув’язениними.

Окрім цього гості відвідали в’язничний храм святого праведного Іова Багатостраждального, де Архиєпископ Симеон нагородив церковними відзнаками психологів СІЗО. 

Слово Боже не можна ув'язнити: Європейська зустріч у Вюрцбурзі

8-9 травня 2023 року у Вюрцбурзі відбулась конференція Європейської ради Міжнародної комісії католицького в’язничного душпастирства (ICCPPC-Europe). Її метою  був огляд стану й викликів пенітенціарного служіння в європейських країнах. Зустріч сприяла зміцненню зв’язків між католицькими душпастирями. 

Під проводом нової очільниці ICCPPC-Europe Доріс Шефєр (Німеччина) зустрілися понад 20 делегатів єпископських конференцій з 14 європейських країн на конференції з гаслом «Дивлячись разом за і перед стінами в'язниць Європи». У центрі уваги в’язничних душпастирів були наслідки пандемії, динаміка змін кількості в’язнів в європейських країнах, перешкоди у служінні, наслідки війни для в’язнів. Представники в’язничного душпастирства європейських країн виступили з доповідями про розвиток духовної опіки у пенітенціарній сфері у своїх країнах. 

Українську Греко-Католицьку Церкву представляв протоієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу Патріаршої Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. Він висловив вдячність за солідарність, молитву і діяльну допомогу народів та урядів європейських країн, Церкви для зміцнення витривалості України у боротьбі за свою свободу. Отець Костянтин розповів про стан капеланського і волонтерського служіння, про Українську  християнську міжконфесійну місію «Духовна і благодійна опіка в тюрмах», про досягнення співпраці Церков і функціонування пенітенціарної системи в умовах повномасштабної війни. Щире здивування та повагу викликала розповідь про діяльність душпастирів у воєнному часі, а особливо міжконфесійна братня взаємодія.

Учасників конференції привітав Його Ексцеленція Ульріх Боом, єпископ-помічник Вюрцбурга. Діючий президент комісії монс. Браян Гованс відмітив необхідність активізації взаємодії, щоб діяльність організації відповідала сучасним викликам. Питання міграції, нужденних, хворих, знедолених і відкинених, жертв збройних конфліктів та стихійних лих, в’язнів, безробітних та жертв будь-яких форм рабства і тортур, що є компетенцією Дикастерії служіння цілісному розвиткові людини, багато пов’язані з пенітенціарним служінням Церкви, тому кличуть про активну взаємодію з в’язничними душпастирями.

Перед європейською радою виступив о. Луїс Окулік, секретар Комісії душпастирської соціальної опіки Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE), який повідомив як Церква відповідає на сучасні виклики й гуманітарні потреби після пандемії та вимушеної міграції, спричиненої війною. Присутніх гостинно вітав головний капелан  католицького душпастирства Німеччини Андреас Бер.

Пастор Девід Бюік, президент Міжнародної асоціації в’язничних капеланів (IPCA), звернувся до присутніх з оглядом наслідків обмежень пандемії на якість душпастирської опіки. Саме він був ініціатором акції милосердя і гуманітарної підтримки певної групи в’язнів в Україні, що були евакуйовані з місць воєнної небезпеки. Посердником у наданні цієї допомоги виступив БФ «Карітас-Київ».

Окрім того пройшла зустріч зі спільнотою Святого Егідія у Вюрцбургу, яка багато років опікується в’язнями до й після звільнення, адже навернення, розпочате під час відбування кримінального покарання наражається на сильні перешкоди з першими кроками на свободі. Увечері, за участю Ульріха Боома, єпископа-помічника Вюрцбурга, відбулася молитва у Францисканській церкві зі спільнотою Sant'Egidio, тюремним персоналом, волонтерами, колишніми в'язнями, родичами та організаціями, які працюють для в'язнів або звільнених в'язнів за в'язнів і персонал, які померли через укриття, війни, самогубства, смертної кари. 

На конференції прозвучала головна промова о. Марко Гнаві (громада Сант-Егідіо, Італія), добродія нашої Церкви від моменту її виходу з підпілля. Його тема «Слово Боже не може бути ув'язнено (2 Тимофія 2:9)», наголосила факт, що без присутності капеланів і волонтерів неможливо зберігати належну гідність поводження з в’язнями та оберігати питання віри у в'язниці.

Ключові виступи чергувалися з обміном думками.

• Професор Фрідер Дюнкель доповідав про глобальгі виклики пенітенціарному служінню і наслідки впливу Covid-19 на пенітенціарну систему з оглядом на статистику і динаміку змін.

• Чеський соціолог і філософ релігії Томаш Галік розважав про важливу роль тюремного капеланства, яке втамовує потреби духовно спраглих за мурами. Для Церкви це виклик відповідальності, але також необхідність з повагою ставитися до інших світоглядів і релігій.

• Адріана Поровська, директор Камілліанської місії соціального захисту з Польщі говорила про допомогу знедоленим і бідним, про вплив війни на соціально-демографічну ситуацію в Україні і Польщі й успішні приклади подолання проблем.

• Габі, Угорщина, розповіла про вплив міграції в Угорщині

• с. Анн Леку, тюремна лікарка, аналізувала в’язничну психіатрію і людські права в’язнів.

• Волонтер спільноти Св. Егідія пан Тім З., колишній в’язень Вюрцбурзької установи виконання покарань, свідчив про важливість в’язничного капеланства під час переживання ув’язнення.

• Д-р Райан ван Ейк, Головний капелан Римо-Католицької Церкви у Міністерстві юстиції та безпеки Нідерландів, розважав про шляхи відновлення активності після обмежень пандемії й про розвиок Комісії.

• с. Федра Пфаллер, національний координатор пастирської організації Carcerária Бразилії, оповідала про те, як бідність та маргіналізація в'язнів протиставлена справедливості.

В рамках підготовки до наступного конгресу організації, на конференції було обговорено кандидатури від Європейського регіону для керівництва ICCPPC. Учасники обсудили концепцію діяльності ICCPPC. Попередній XV Всесвітній Конгрес ICCPPC відбувся в Панамі, 2017 року. 

На завершення відбувся візит до Установи виконання покарань Вюрцбурга.  У в'язничній каплиці пройшли підсумки конференції. Президент комісії Браян Гованс промовив молитву Св. Павла VI і поблагословив делегатів європейських країн.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Європейська конференція Міжнародної комісії католицького в'язничного душпастирства розпочалася у Вюрцбургу

8 травня 2023 року у Вюрцбургу у штабквартирі Спільноти Святого Егідія (Gemeinschaft Sant'Egidio) відбувається чергова європейська конференція Міжнародної комісії католицького в'язничного душпастирства  (ICCPPC-Europe).

З ініціативи Доріс Шефєр, чільної представниці католицької опіки в’язнів в Європі, Європейська філія ICCPPC зібралася у Вюрцбургу. Виклики сучасеності вимагають кращої взаємодії, оживлення зв'язків та духовних, інтелектуальних, душпастирських  і мирянських ресурсів для пробудження більшої уваги Церкви до пенітенціарного служіння. На конференції присутні президент ICCPPC монс. Браян Гованс, понад 20 делегатів комісії з  європейських країн, також як гість президент Міжнародної асоціації в'язничних капеланів (IPCA) Девід Бюік.

Учасники конференції розповідатимуть про розвиток капеланського служіння у пенітенціарній системі, перспективи пастирської опіки в’язнів і персоналу в’язниць. Розвиток пастирської опіки в Україні висвітлює прот. Костянтин Пантелей, керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. Зокрема він розповідає про стан капеланського і волонтерського служіння, про Українську  християнську міжконфесійну місію «Духовна і благодійна опіка в тюрмах», про реформування пенітенціарної системи, 

Усі делегати конференції виступили з гарячою підтримкою й солідарністю з українським народом, який проходить випробовування війною. Разом з аналізом стану справ і тенденцій в європейському регіоні були обговорені заходи й зусилля на зміцнення зв’язків між католицькими душпастирями.

Конференція триватиме два дні. Делегати конференції висловлюють необхідність пожвавлення співпраці, особливо між країнами у Центральній і Східній Європі та на роботі ICCPPC для збагачення богословського та пастирсько-практичного підґрунтя служіння.

Історична довідка.

Діяльність Міжнародної комісії католицького в’язничного душпастирства розпочалася 1950 року, старанням Папи Павла VI, що на той час був державним секретарем Ватикану. Метою Комісії є втілювати соціальну доктрину Церкви в галузі пенітенціарного служіння, пробуджуючи увагу мирян, усіх священиків й місцевих ієрархів до проблем людей, які потрапили за ґрати. ICCPPC, діяльність якої ґрунтується на канонічному праві Католицької Церкви, нині об'єднує делегатів та асоційованих членів від більш як ста країн, серед яких й Україна. Організація діє під керівництвом Конгрегації у справах духовенства та у співпраці Дикастерією служіння цілісному розвиткові людини. До її компетенції належатимуть питання, які стосуються міграції, потребуючих, хворих, знедолених і відкинених, жертв збройних конфліктів та стихійних лих, в’язнів, безробітних та жертв будь-яких форм рабства і тортур.

Від 2000 року ICCPPC представлена в Організації Об'єднаних Націй, де має спеціальний консультативний статус. Цілі Комісії - будити і підбадьорювати, в межах Вселенської Церкви та у суспільстві, більше розуміння й чутливість щодо здійснення в'язнчного душпастирства. Спонукати Єпископські Конференції і Місцеві Ординаріати, щоб оживляти та розвивати місію пастирського служіння Церкви у в'язницях, надаючи їй кращу підтримку. Організовувати курси для формування, навчання в'язничних душпастирів і волонтерів. Сприяти гуманізації, перегляду й реформі пенітенціарних систем в усьому світі.  Рішення приймаються на Всесвітньому конгресі організації більшістю голосів делегатів від національних єпископських конференцій і синодів. 

УГКЦ набула статусу дійсного членства в ІССРРС на ХІІ Конгресі організації у Римі 2007 року.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

Другий молитовний сніданок керівництва Пенітенціарної системи України пройшов у Києві

3 травня 2023 року відбувся другий молитовний сніданок «Молитва, що об’єднує» у центральному апараті пенітенціарної системи Міністерстві юстиції України відбувся другий молитовний сніданок «Молитва, що об’єднує». 

Захід був організований з ініціативи заступника Міністра юстиції Олени Висоцької та Виконавчого директора Української мжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення  волі» В’ячеслава Когута з нагоди 25 літнього Ювілею Державної кримінально-виконавчої служби як структури, яка під керівництвом Міністерстіва юстиції України реалізує пенітенціарну політику держави. Єпископ-помічник Київської Архиєпархії Андрій Хім'як привітав працівників пенітенціарної системи з професійним ювілеєм й висловив духовну підтримку Церкви. 

Участь також взяли  очільники регіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань, керівники пенітенціарних закладів, предсавники Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров’я, Національної Гвардії України, народні депутати Верховної Ради України, члени Душпастирської ради з релігійної опіки у пенітенціарній системі України, учасники Української християнської міжконфесійної місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі», волонтери, військовослужбовці, та почесні гості.  капелани та громадські діячі,  а також: 

Міністр юстиції України Денис Малюська, Державний секретар Міністерства юстиції України Олена Богачова, Начальник Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Сергій Гречанюк, Директор Державної установи «Центр пробації» Олег Янчук, Президент МіжнародноїАсоціації тюремного служіння (Prison Fellowship International) Енді Корлі, Голова Синодального управління у справах душпастирства у пенітенціарних закладах Архієпископ Дніпровський і Січеславський Симеон Зінкевич разом із членами  Душпастирської ради з релігійної опіки у пенітенціарній системі України.

Поминання полеглих за свободу і державність України, молитва за персонал ДКВС, за ув'язнених, за постраждалих внаслідок злочинів, за капеланів і волонтерів в'язичного служіння, за благословення захисників України і перемогу, визволення поневолених, діалоги відбулися в часі молитовного сніданку. 

«Молитва, що об’єднує» - так звучало гасло молитовного сніданку. Ми віримо, що працюючи пліч-о-пліч, можна досягти набагато більшого. Тому Українська Християнська Місія “Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі” та Департамент кримінально-виконавчої служби співпрацюють вже понад 20 років, і ми бачимо результати цієї співпраці - людські життя змінюються на краще. Ті, хто ще вчора не уявляли свого життя без злочинів, починають жити чесно. Також ми співпрацюємо у багатьох проєктах задля домоги в’язням, персоналу та дітям. Одним з таких проєктів став молитовний сніданок, який поступово стає доброю традицією у стінах Міністерсва юстиції. 

Учасники заходу читали запропоновані біблійні тексти та молитви за нашу Батьківщину, постраждалих від війни, повернення окупованих земель, а також за працівників пенітенціарної системи, ув’язнених, тощо.

Керівник Відділу ПК УГКЦ душпастирства у пенітенціарній системі України о. Костянтин Пантелей отримав визнання від Міжконфксійної місії та від імені Міністерства юстиції України.

Новий Голова Душпастирської ради при Мінюсті Владика Симеон був представлений керівництву ДКВС.

У другій частині молитовного сніданку пані Олена Висоцька ознайомила присутніх із досягненнями Державної кримінально-виконавчої служби України. Окрім цього із промовами виступили Начальник департаменту з питань виконання кримінальних покарань Сергій Гречанюк, та представники пенітенціарних установ.

На завершення кожен бажаючий мав можливість висловити свої враження про перший молитовний сніданок ДКВС. Усіх присутніх особливо вразили розповіді колишніх в’язнів про їх навернення до Бога, покаяння та виправлення, що стались під час відбування покарання, завдяки служінню в’язничних капеланів.

Павло Маркєлов, керівник міжконфесійної програми реінтеграції "Шлях ув'язненого" провів презентацію для службовців СВПР у слідчому ізоляторі.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ