5 листопада 2024 року у приміщенні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України після вшанування пам'яті полеглих героїв відбувся традиційний молитовний ранок за участю представників Української міжконфесійної християнської місії "Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі".
Пастор В'ячеслав Когут, виконавчий директор міжконфесійної місії, керівник соціального служіння Української Церкви Християн Віри Євангельської, священик Костянтин Пантелей представник Української Греко-Католицької Церкви взяли участь у біблійному читанні з працівникамии Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. розпочали з читання Євангелія від Луки 10 розділ це початок проповіді Євангелія Царства Божого Лк 10:9: "І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже." та ключи до вічного життя через яскравий приклад в історії про доброго самарянина Лк 10:36-37: "Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само." Після разом помолились за нашу Країну і Службу.
31 жовтня 2024 року в Синодальній залі біля Патріаршого собору УГКЦ відбулася презентація книжки «Я піду туди, куди ніхто не хоче» з історії відродження пенітенціарного душпастирства УГКЦ. Видання вийшло сприянням організації Renovabis.
Презентували видання автори о. Олег Нестор та о. Костянтин Пантелей (третій автор о. Роман Гаранджа не був присутній). Також зі вступним словом виступив єпископ-помічник Київської архиєпархії владика Йосиф Мілян. Гостем заходу був начальник управління ресоціалізації та соціальної реабілітації Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України Валерій Калівошко.
Ведучою заходу була радіоведуча «Українського радіо», авторка радіо- та телепрограм Галина Бабій. Сторінки книжки розповідають про в’язничне капеланство священнослужителів УГКЦ. Звертаючись до гостей та співавторів книги, владика Йосиф Мілян зазначив, що «місія Церкви — рятувати людину, приводити її до світла, котрим є Бог». Він пригадав, як «18 років патріарх Йосиф Сліпий ніс світло в’язням, бувши в’язнем Христа, не маючи жодної вини перед тодішньою совєтською владою, тоталітарною системою». «Всі наші єпископи перейшли через камери поніверяння, знущання, несучи світло тим, мабуть, мільйонам людей, які були запроторені за ґрати, лісоповали. Кому, як не нашій Церкві, пасувало б відродити це служіння і спробувати не забути тих людей, які втратили світло чи могли втратити», — зазначив владика. Коментуючи в’язничне капеланство, єпископ Йосиф Мілян наголосив, що «це особливе служіння Церкви, щоб там теж нікому не забракло світла, принести там надію і спробувати людям показати інший, кращий світлий шлях у цьому житті, ніж вони мали до того».
«Священник — це той, хто сьогодні сидить в окопах, який чуває над хворими в госпіталях, який огортає своєю любов’ю і своїм теплом вдову молоду, який сьогодні йде, бо мусить йти через любов до Господа, до тюрем, до тих, кому там справді тяжко», — поділився враженнями владика.
Отець-співавтор книжки «Я піду туди, куди ніхто не хоче» Костянтин Пантелей під час презентації зазначив, що «книга є свідоцтвом того, що я не мріяв, не молився до Бога, не просив собі такої місії. Ніколи в житті не хотів би переступати поріг в’язниці. Але, коли я зайшов туди, я не був самотній». Він поділився тим, що шукав мотивації у Святому Письмі. «Я розумів, що Церква була також автентичною в часі лихоліття репресій, коли священники і єпископи не з власної волі опинилися під тяжким ударом тортур, поневіряння, принижень і тяжкої долі в’язня. Коли ж я розпочинав це служіння, до якого мене покликала Церква в особі блаженнішого Любомира, я на початку не міг навіть уявити, а що я там буду робити», — розповів о. Костянтин Пантелей. Він додав, що «доля відкрила дорогу до в’язниці через служіння в Карітас, де бачив приклад Ігоря Онишкевича і цілого грона служіння матерям, які опинилися у в’язниці».
Також отець надихнувся прикладом п. Марти Бліхар, «яка сама як зв’язкова УПА з позиним „Бджілка“ потрапила в неволю, понад 10 років провела у тяжкій неволі в Сибіру і досвід в’язниці для неї був природнім продовженням волонтерського душпастерства мирян». «Коли робив перші кроки з написання цієї книги, збору авторів, то ми побачили разом, наскільки це тяжка справа. Ця перша частина відкриває нам ту передісторію модерного нинішнього душпастерства, новітнього, що ми переживаємо сьогодні», — зазначив співавтор.
Ще один співавтор книги, якого згідно декрету Блаженнішого Святослава призначено на координацію служіння Церкви у в’язницях, о. Олег Нестор розповів, що його «служіння ув’язненим розпочалося, коли був підписаний начальником установи дозвіл на вхід, — 22 лютого 2012 року». «Моєю темою є служіння в’язничних капеланів на території Львівської митрополії з 90-го року до сьогодні, і мене надихнуло, найперше, це те, що мені до рук потрапила книга о. Ігора Царя „Останні будуть першими“. Він зауважив, що «особливо важкою праця в’язничного капелана була тоді, коли розпочавлася епідемія ковіда, а ще більше вона ускладнилася, вочевидь, в час повномасштабної війни. Але найбільш затребованою стала саме в ці роки».
Долучившися до презентації книги, працівник Міністерства юстиції України Валерій Калівошко висловив слова вдячності священнослужителям, зокрема авторам книги. Він розповів, що спільно з отцями працювали над змінами в пенетеціарній системі та її удосконаленні. «Ми разом тут з моїми колегами, які також своєю працею щоденною допомагають засудженим, в тому числі і у духовному їх відродженні. Тому одним із завдань наших — це є духовне відродження засуджених. І ми плідно вже тривалий час співпрацюємо з багатьма конфесіями релігійними», — сказав п. Валерій Калівошко. «Тут дуже важко переоцінити ті вклади, які приносять капелани, святі, які відвідують засуджених. Кожен з цих засуджених має свою долю. І, як правило, ця доля дуже складна, гріховна була на волі. І ті вчинки, які вони вчиняли, і те, як зараз відбувається їх духовне відродження, або ж, як вони перевиховуються, також є дуже багато позитивних прикладів, можуть стати взірцем», — зазначив працівник органів юстиції.
31 жовтня 2024 року о 15:00 відбудеться презентація книги з історії відродження пенітенціарно душпастирства УГКЦ. Захід проходитиме за адресою Синодальна заля біля патріаршого собору УГКЦ (вул. Микільсько-Слобідська, 5). Ведуча - Галина Бабій.
Шанобливо запрошуємо журналістів відкрити тему душпастирської опіки у в'язницях.
Книга "Я піду туди, куди ніхто не хоче".
Колектив авторів: о. Роман Гаранджа о. Олег Нестор о. Костянтин Пантелей Літературне редагування та корекція тексту Ольга Хворостовська.
Ця книга є історичним нарисом про джерела духовної відваги пенітенціарних капеланів Української Греко-Католицької Церкви і про події понад 30 років прекрасного служіння, яке преображає душі. В’язничні капелани часто стають свідками або й дійовими особами історій, про які корисно знати усій Церкві, щоб зростати у досвіді милосердя.
акредитація журналістів за тел. +38 098 422 9 221 (WhatsApp) e-mail: panteley@ukr.net
4 жовтня 2024 року, брати VІ-го курсу КТДС провели євангелізаційну зустріч із ув’язненими Бориспільської виправної колонії №119, на тему «Примирення людини з Богом».
Зустріч відбулась в межах курсу Пенітенціарного капеланства, а для розкриття теми «Примирення людини з Богом», пройшло коротке представлення братів та семінарії, читання Святого Письма, звучали доповіді семінаристів, котрі підкреслювали тему зустрічі. Пам’ятною стала також спільна Ісусова молитва. “Під час зустрічі з ув'язненими я побачив Христа, який каже: «У тюрмі був, і ви прийшли до мене.» (Мт 25:36).
Спрага за Словом Божим, яку ми бачили серед ув'язнених свідчить про те, що попри важкі перипетії життя людина здатна зберегти образ Божий, постійно шукаючи його. Лише пронісши на раменах ту загублену овечку, відчуваєш себе справжнім пастирем…’’ – розповідає брат Вадим Поліщук.
Відчувалась відкритість та потреба при веденні діалогу з ув’язненими. “При спілкування з ув’язненими відчувається духовна спрага та спроби віднайти діалог.” – зазначає брат Костянтин Семенюк.
“Сьогоднішній день у колонії залишив глибокий слід у моїй душі. Атмосфера тут зовсім інша, ніж у звичайних місцях. Коли ти знаходишся серед людей, яких обмежено у свободі, починаєш ще більше цінувати кожен момент власного життя. Проте, головне, що я побачив сьогодні, – це те, що навіть за стінами колонії живуть люди з надіями, сумнівами, і, головне, з потребою у духовному зціленні.
Бесіда з ув’язненими показала, наскільки важливі підтримка і віра для цих людей. Багато хто з них відчуває біль через свої помилки, але водночас прагне знайти новий шлях і змінитися. Я бачив в очах багатьох бажання спокою, миру і спокутування. Це нагадало мені, що ми, як майбутні духовні служителі, маємо особливу місію — нести світло і надію тим, хто найсильніше цього потребує. Цей день дав мені не лише нові знання, але й глибокі роздуми. Я повернувся з колонії з розумінням, що кожна людина має шанс на прощення і спасіння, навіть у найскладніших обставинах. Це був важливий досвід, який залишиться зі мною на все моє життя.” – підсумовує бр. Мирон Прокопів.
1 жовтня 2024 рокувідбулися традиційні відвідини в'язнів у зв'язку із святом Покрови Пресвятої Богородиці:у Київській слідчій установі - господарської обслуги, чоловіків, жінок та неповнолітніх. Через проповідь про історію свята Покрови та, зокрема, про появу Божої Матері у Царгороді, Почаєві, Гваделупе, Люрді, Фатімі, Гарабандалі в'язні довідалися про духовні джерела молитов Церкви до Богородиці.
Свято вшанували в'язні також Чортківського, Івано-Франківського слідчого ізолятора, в інших пенітенціарних установах, де душпастирюють капелани УГКЦ.
Коли у 2022 році російські війська перетнули кордони України, навіть у найтемніших куточках нашої країни — місцях позбавлення волі — загорівся вогонь патріотизму. За колючим дротом, де кожен день тягнеться повільно, в’язні почали писати заяви, звертаючись до президента України з проханням дозволити їм воювати. Марк Федоров, тоді ув’язнений у СІЗО Києва, був одним із тих, хто звернувся з таким проханням. Він, як і багато інших, був готовий обміняти камери та обмеження на свободу заради можливості взяти до рук зброю та захищати свою країну.
Однак на той момент держава не була готова відповісти на цей порив. Міністерство юстиції та керівництво кримінально-виконавчої служби залишили ці заяви без серйозної уваги. Пройшли місяці, й ситуація змінилася: тепер вже країна зверталася до ув’язнених, пропонуючи тим, хто бажає, йти на фронт.
Марк Федоров не втратив свого бажання воювати і знову написав заяву. На цей раз ніхто йому не заважав, і вже незабаром перед ним постала нова дилема: до якого роду військ долучитися? За два роки, які минули від початку війни, Марк не гаяв часу. Він ретельно готувався — фізично та теоретично, навіть отримав сертифікат про проходження курсу сучасної військової підготовки. Його запрошували до різних підрозділів, зокрема до 3-ї Штурмової бригади та 36-ї бригади морської піхоти. Остаточний вибір припав на морську піхоту, де служив капеланом його давній знайомий. Рішення благословив священник Української греко-католицької церкви Костянтин Пантелей, який опікується душпастирською роботою у місцях позбавлення волі.
Після підготовки в навчальному підрозділі Марк був зарахований до 501-го батальйону морської піхоти. Він пройшов додаткове навчання як парамедик, освоївши навички надання першої медичної допомоги в польових умовах. Його бойове хрещення відбулося під Харковом, біля міста Ізюм, де він чотири рази брав участь у штурмі ворожих позицій, після чого був призначений командиром відділення.
У серпні 2024 року його батальйон був відправлений на новий напрямок — до Курської області російської федерації. Там розгорнулися запеклі бої: ворог зібрав до 40 тисяч своїх військових, тоді як українські підрозділи були в п’ять разів менші. Підрозділ Марка був кинутий на допомогу нашим силам біля міста Суджа.
Під час бою підрозділ Федорова опинився під шквальним вогнем мінометів, підрахувавши близько 147 пострілів. Не встигли вони окопатися, як налетіли ворожі дрони. Марк пам’ятає яскравий спалах і кілька уривків голосів, які обговорювали, чи він уже загинув. Прийшовши до тями, він опинився в реанімації Головного військового госпіталю в Києві. Його життя врятував адреналіновий укол прямо в серце.
Федоров отримав важке поранення: уламки гранати розірвали малий таз та уразили важливі внутрішні органи. Із-за потрапляння інфекції почався некроз м’язових тканин. Також множинні поранення отримали і обидві ноги. Вже зроблено декілька операцій. Попереду — тривале лікування та численні операції. Але лікарі вірять, що тренований організм Марка витримає ці випробування, і сам він налаштований боротися до кінця.
Марк Федоров — не просто черговий герой війни. Це людина, яка ще до війни була активною частиною громадського життя. Він брав участь у протестах проти катувань у місцях позбавлення волі, організованих ГО «Захист в’язнів України». Він — син Павла Федорова, головного редактора нашого видання, який з 2015 року активно бореться за реформування пенітенціарної системи України за європейськими стандартами. І ще один син Павла зараз служить у ЗСУ.
Історія Марка — це нагадування про те, що серед колишніх ув’язнених є ті, хто з готовністю став на захист своєї країни. Вони борються за свободу, за право на гідність і за нову Україну. І кожне поранення, кожна втрата цих героїв — це не просто біль їхніх сімей, а біль усієї нашої нації.
21-22 вересня службовці Державної кримінально-виконавчої служби України з установ у Тернопільській та Івано-франківській області і члени їх родин взяли участь у XVI паломництві військових до Зарваниці. Духовний провід цієї події здійснював військовий єпископ Богдан Манищшин, керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ.
Організоване Департаментом військового капеланства для військовослужбовців, членів їхніх родин та родин полеглих воїнів, паломництво проходило під гаслом: «Освячені правдою» (Йн. 17, 17). Пенітенціарних службовців та членів їхніх родин опікали капелани о. Костянтин Пантелей та о. Роман Гарасимів.
21 вересня проща розпочалася з молебну перед Зарваницькою іконою Божої матері. Від так колона паломників вирушила на площу перед Собором до скульптури Матері Божої, де відбулася церемонія відкриття паломництва. Всі присутні із щирою молитвою звернулись до Матері Божої.
Прочани молилися хресну дорогу Спасителя. Військові почергово несли хрест й зупинялися на кожному з чотирнадцяти молитовних стоянь, а капелани провадили дорогу душпастирською наукою. Відтак відбулася заупокійна Божественна Літургія за полеглими захисниками Вітчизни, Військові паломники молились за упокій душ воїнів, полеглих за українську державу та за кращу долю українського народу.
У неділю, 22 вересня, прочани взяли участь у Архиєрейській Божественній Літургії, яку очолив владика Богдан Манишин у співслужінні владики Михаїла Колтуна і владики Петра Лози, єпископа-помічника Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, та військових капеланів. «Якщо ми хочемо побачити здійснення обітниці, ми маємо бути вірні Божому слову. Тільки тоді ми можемо сказати разом з апостолом Павлом: «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога?». Нехай наше сьогоднішнє паломництво, яке показує, що наш народ любить Бога, запевнить нас, що те освячення істиною, яке нам обіцяв Господь, буде вже виходити від нас!» – наголосив владика Богдан під час проповіді на недільній Літургії.
20 вересня 2024 року, в рамках душпастирської практики, відбувся візит випускників Київської Трьохсвятительської семінарії до Державної установи "Київський слідчий ізолятор".
В рамках душпастирської практики з в'язничного служіння семінаристи-випускники духовної семінарії ознайомилися з історією слідчого ізолятора, побутовими умовами утримування в'язнів, з функціонуванням пастирської опіки у слідчому ізоляторі. Супроводили майбутніх священиків під час перебування у закладі офіцери сектору соціально-виховної та психологічної служби. Вони відповіли на питання щодо в'язнів різних категорій та норм режиму і безпеки, а також заходів психологічного супроводу.
Для братів досвід відвідування пенітенціарної установи стався уперше. Під час зустрічі семінаристів з неповнолітніми відбувся щирий діалог про покликання й віру. Юнаки 15 - 17 років пережили час живого спілкування та ділення думками. Під час візиту супроводив зустріч протоієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу Куріїі УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. У практичному досвіді крок за кроком брати семінаристи відкривають багатоманітні грані священничого служіння, усе багатство місії християн у сучасному світі.
Випускний курс Київської Трьохсвятительської духовної семінарії проходить традиційний вишкіл з пенітенціарного служіння Церкви. Майбутні священики пізнають богословський, суспільний і правовий виміри в'язничного душпастирства. Попереду теорія і практика в установах попереднього ув'язнення і виконання кримінальних покарань.
2 вересня 2024 року відбулося перше теоретико-методичне заняття у приміщенні Патріаршої курії УГКЦ. Протягом зустрічі майбутні священики отримали знання про структуру пенітенціарної системи України, основні мотиви до служіння та Маґістеріум Церкви про проблему гріха, відповідальності і соціальної інтеграції. Проводив зустріч протоієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу Куріїі УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. У практичному досвіді крок за кроком брати семінаристи відкривають багатоманітні грані священичого служіння, усе багатство місії християн у сучасному світі.
28 серпня 2024 року Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав іменував о. Олега Нестора з Львівської архиєпархії новим очільником Відділу у справах душпастирства в пенітенціарній системі України Департаменту військового капеланства Патріаршої курїі УГКЦ. Попередній керівник Відділу о. Костянтин Пантелей продовжить своє служіння як військовий капелан в українському війську.
Декрети про прийняття зречення та іменування Блаженніший Святослав вручив священникам 28 серпня 2024 року під час особистої зустрічі у патріаршій резиденції в Києві.
Під час зустрічі Глава Церкви подякував о. Костянтину Пантелею за 18 років безперервного служіння керівником Відділу. Блаженніший Святослав підкреслив значний внесок отця Костянтина в перетворення пенітенціарної системи України з каральної у «більш людяну» (з лат. мови «poenitentia» — каяття). Зокрема, він відзначив численні душпастирські ініціативи, такі як особисті відвідини в’язнів, залучення семінаристів і волонтерів, організацію прощ офіцерів пенітенціарної системи України до Зарваниці й особливо мистецькі виставки робіт в’язнів.
Отець Костянтин висловив вдячність Церкві за можливість служіння та зазначив: «На початку цього служіння я відчував страх і невизначеність, але Церква дала мені привілей працювати в самому серці її місії — пенітенціарного служіння, адже покаяння є джерелом освячення і спасіння людини, незалежно від того, де вона перебуває. Цей досвід став для мене безцінним і допоміг краще послужити в багатьох інших душпастирських сферах».
Новопризначений керівник, о. Олег Нестор, та його попередник обговорили з Главою Церкви основні виклики і перспективи душпастирського служіння в пенітенціарній системі України. Блаженніший Святослав заохотив отця Олега до відданої праці в тісній співпраці з керівником Департаменту військового капеланства, владикою Богданом Манишиним, і запевнив у всебічній підтримці. Отця Костянтина Пантелея Предстоятель попросив залишатися у команді і допомагати добрими порадами.
Додамо, що о. Олег Нестор має значний досвід у сфері пенітенціарного служіння. Під час навчання у Львівській духовній семінарії він розвивав Депаратмент пенітенціарного служіння в семінарії, і, як священник, має вже 4 роки досвіду служіння у львівських в’язницях.
Світовий день молитви Міжнародної асоціації в'язничних капеланів за в'язнів, персонал, капеланів, волонтерів і за в'язничне служіння 25 серпня 2024 року.
15 серпня 2024 року священник Костянтин Пантелей прийшов до утримуваних під вартою у Київському слідчому ізоляторі з душпастирським словом, вітаючи їх із Святом Успіння Пресвятої Богородиці. Відвідав жінок, неповнолітніх і засуджених на довічний термін. Посповідав і запричастив.
06 серпня 2024 року у світле свято Преображення Господнє в’язничний капелан отець Омелян Колодчак та настоятель храму Матері Божої Неустаної помочі м.Тернопіль, отець Віталій Котик (ЧНІ) з щедрими дарунками відвідав державну установу "Збаразька виправна колонія (№63)". Освятивши для засуджених дари літа, першоплоди, давши настанови, отці побажали довгоочікуваної Перемоги, духовного єднання, Господньої милості та благодаті! Нехай цей світлий день стане для кожного з нас нагадуванням про Божу любов і силу, що преображає наші життя. Нехай світло Господнього Преображення просвітлює ваші серця і веде до духовної досконалості.
У вівторок, 6 серпня, в Івано-Франківській установі виконання покарань №12 відбулося богослужіння з нагоди празника Переображення Господнього. Службу Божу для осіб, позбавлених волі, відслужив о.Арсен Панчак, в'язничний капелан, сотрудник храму Зіслання Святого Духа УГКЦ. В Святій Літургії взяли участь засуджені відділення господарського обслуговування та ув’язнені жінки. Після Служби Божої відбулося освячення плодів для в'язнів.
На подвір'ї установи, де розташована молитовна каплиця також відбулося освячення плодів для працівників установи. З нагоди свята о.Арсен привітав пенітенціаріїв та побажав їм щодня шукати переображення власної душі через спілкування з Богом та приносити щедрі плоди життя у вірі.
Фрукти для в’язнів було передано від вірян парафії Зіслання Святого Духа, від Мирянського Чину Св. Василія Великого, а також від Апостольства Матері Божої Покровительки доброї смерті з парафії Царя Христа м. Івано-Франківська.
6 серпня у державній установі "Львівська установа виконання покарань (№19)" відзначили свято Преображення Господнього. Капелан установи о. Олег Нестор провів урочисту літургію та здійснив освячення фруктів та овочів для всього персоналу.
В'язничні душпастирі сердечно вітають дорогу сестру Наталію-Василію Гальцову з Днем народження, Ювілеєм 45 ліття!
Дуже пам’ятним і благословенним стало її служіння. Вона мала особливу харизму – серцем до серця промовляти до неповнолітніх в’язнів, яких утримували у Київському слідчому ізоляторі. Сестра стала добровільною помічницею капелана у Київській в'язниці 2012 р.
Під час обходу камер з ув’язненими хлопцями я, бувало, ставив питання у діалозі з ними: «Чи потрібна комусь індивідуальна розмова чи інша духовна допомога?» Діти хором відповідали: «Ні!». Та увечері цього самого дня до мене дзвонила с. Василія і повідомляла: «Отче Костянтине, є троє до Сповіді, один на духовну розмову, а один виявив бажання готуватись до Хрещення…» Немов своїй духовній матері, діти розкривали перед нею свої наїжачені й недовірливі душі.
Маючи богословську і педагогічну освіту, вона забажала викладати християнську етику неповнолітнім в’язням. Це служіння вона провадила до 2017 р. включно. Опікувалася жінками і неповнолітніми. Зміст служіння – катехизація, підготування до Хрещення, до Сповіді, терапевтичні індивідуальні бесіди й праця у групі.
Служіння с. Василія здійснювала на добровільних засадах і у вільний від інших обов’язків час. Вона часто супроводила мене у в’язниці, коли ми відвідували засуджених з господарської обслуги, жінок, неповнолітніх, хворих у медчастині. Двічі на тиждень, за узгодженим розкладом, вона працювала з підлітками.
Щоб належно висвітлити багатство досвіду душпастирського таланту сестри, потрібно згадати біблійні вікторини для неповнолітніх, утримуваних під вартою. Закон Божий для в’язнів сестра Василія викладала впродовж навчального року. У Київському слідчому ізоляторі у корпусі тримання неповнолітніх ув'язнених сестра Василія приготовляла події з нагоди свята Миколая, Різдва й Великодня. Свята відбувалися у формі театралізованої вистави, учасниками якої були самі неповнолітні ув'язнені. Найбільш незабутньою була вистава-пантоміма про Христове Воскресіння і про віру апостола Томи, який стрічається з Господом у світлиці. Сестра лише запропонувала і хлопці самі розподілили ролі. Непрофесійне, але повне довіри безпосереднє виконання зворушило всіх глядачів цього дійства, а ще більше вплинула на самих виконавців.
Після цього надзвичайного досвіду сестра декілька років здійснювала капеланське служіння у військових частинах і госпіталях Києва. Для вояків монахиня-капелан видавала спеціальну інформаційну брошуру – гарнізонний вісник «Господь – моя сила», за підтримки Департаменту Патріяршої курії УГКЦ. Відтак сестра стала помічником Синкела у справах монашества Київської Архиєпархії УГКЦ.
Храмовий празник святого рівноапостольного князя Володимира в Державній установі «Львівська установа виконання покарань» (№ 19). 15 липня 2024 року відбулася святкова Божественна Літургія у каплиці установи. Богослужіння очолив вʼязничний капелан о. Мар’ян Гринер (Marian Gryner) у співслужінні капелана установи о. Олега Нестора. Після завершення відбувся чин освячення води.
10 липня 2024 року з ініціативи чільного європейського координатора Міжнародної комісії католицького душпастирства у в'язницях Доріс Шефер відбулася нарада представників Нідерландів, Німеччини, Литви, України й Угорщини.
Під час зустрічі у віддаленому режимі представники країн розповіли про розвиток ситуації та ініціатив, які передують Ювілейному року 2025 у в'язничному душпастирстві. Учасники групи висловили солідарну підтримку Україні і співчуття з приводу варварського вбивства персоналу й дітей в Охматдиті, у житлових будинках та приватного пологового будинку у м. Київ, а також цивільних мешканців в інших містах України: у м. Дніпро, м. Кривий Ріг, м. Слов'янськ, м. Краматорськ, м. Покровськ, що зазнали масивного ракетного обстрілу 8 липня 2024 року.
Представник України священик Костянтин Пантелей розповів про розвиток душпастирського служіння УГКЦ і про нову програму щодо розвитку діяльності єпархіальних осередків реінтеграції для колишніх в'язнів. У кожному міжнародному контакті відчувається солідарна підтримка й молитва, зацікавлення долею України в змаганнях за свободу народу й відновлення в міжнародної безпеки і правопорядку.
25 червня 2024 року відзначає свій 65-й Ювілей один з найбільш яскравих священиків Української Греко-Католицької Церкви отець Ігор Онишкевич. Засновник і багатолітній парох громади Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі, перший директор "Карітас Київ", промотор руху "За життя!" на захист ненароджених дітей, засновник служіння родинам ув'язнених матерів, перший священик, призначений для зв'язків з державою в питаннях пенітенціарного душпастирства. Добродій людей у бідах.
Від 1992 року БФ «Карітас-Київ», розпочав харитативне служіння для ув’язнених жінок у Чернігівській, Уманській, Качанівській, Надержищинській, Кам’янській, Чорноморській, Збаразькій, Галицькій, Качанівській виправних колоніях.
На світлині є великодній візит до Київського слідчого ізолятора 2011 року.
Сьогодні подячно молимося за дар його життя. На многая і благая літа, отче Ігорю!
Зі святом Пресвятої Трійці капелан о. Костянтин Пантелей привітав в'язнів і персонал Державної кримінально-виконавчої служби у Київському слідчому ізоляторі.
24 червня 2024 року капелан установи, священик УГКЦ о. Тарас МИРКА провів для персоналу установи Богослужіння в каплиці Покрови Пресвятої Богородиці з нагоди свята Святої Трійці та Святого Івана. Під час Богослужіння отець Тарас МИРКА привітав усіх присутніх із святом та побажав, щоб кожен присутній у своєму серці ніс любов та віру. Нехай святе почуття самовідданої, шляхетної любові супроводжує все життя й оберігає Вас від турбот і печалі! Нехай тихі ангели з доброю радістю дивляться на Ваш життєвий шлях і опромінюють його небесним світлом, спрямовуючи і зберігаючи в потрібний момент! Також, отець Тарас зазначив, що кожного дня ми, Українська нація, втрачаємо найкраще-це люди та воїни нашої країни. Ми повинні із вірою в Бога та щирою молитвою просити за мирне небо над головою, про Божу опіку над нами та з вірою в серці Благословення Господнього! Керівництво та персонал установи в особі начальника державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» полковника внутрішньої служби Олега ПАУКА висловлює слова щирої вдячності капелану установи, отцю УГКЦ Тарасу МИРЦІ за багаторічну підтримку, небайдужість та плідну співпрацю з установою у цей нелегкий час, а також за великий вклад в життя установи та неодноразову підтримку життєдіяльності установи і постійну підтримку Божим словом!
10 років тому 20 червня 2014 року у Зарваниці відбувся акт проголошення Блаженного Священномученика Василя Величковського покровителем пенітенціарного служіння УГКЦ.
19, 20 червня 2014 року у Марійському духовному центрі, розташованому у селі 3арваниця Теребовлянського району Тернопільської області, відбулася Всеукраїнська проща. З нагоди урочистого акту проголошення Блаженного Василія Величковського покровителем пенітенціарного душпастирства у паломництві взяли участь близько 200 службовців Державної пенітенціарної служби України з усіх областей України, в'язничні капелани, монахи і монахині Чину Найсвятішого Ізбавителя.
На прощу до Зарваниці прибули серд інших гостей Голова Всеукраїнської профспілки персоналу органів та установ пенітенціарної служби Олег Андрієнко із представниками профспілки територіальних регіонів України, заступник начальника управління Руслан Вовк, начальник сектору соціально-виховної та психологічної служби Андрій Нитка та працівники Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області.
Загалом, за два дні прощу відвідали понад 100 тисяч прочан з усієї України і з-за кордону. Прочани та духовники особливо вітали гостей із Донеччини, Луганщини та Криму, які долаючи численні блокпости та ризикуючи життям, взяли участь у спільній молитві за мир і єдність України.
Це дійство розпочалося з утренньої літургії, після якої відбувся похід владик та
священиків від собору до подіуму на чудотворному місці з іконою і мощами Блаженного Василя Величковського.
Керівник відділу Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви ієрей Костянтин Пантелей зазначив: «Василь Величковський був засуджений на кару смерті й перебував у камері, з якої щодня виводили на розстріл людей. Саме там засудженим на смерть він давав надію, відкривав двері в життя. Годі знайти кращий приклад святої людини, яка би була взірцем священика, який служить для в’язнів і подає надію безнадійним».
Потрібно сказати, що сьогодні в Зарваниці проходять всеукраїнські греко-католицькі прощі, від квітня до листопада одні за одними сходяться представники різних єпархій і регіонів України, державних і профільних установ як, наприклад, митники, працівники освіти, УМВС, аграрії, військові та пенітенціарії.
13 чевня 2024 року о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України, поздоровив із святом Вознесіння довічно засуджених в'язнів та персонал ДКВС України у Київському слідчому ізоляторі. Відвідуючи сектор максимальної безпеки, протоієрей Костянтин розповів в'язням про свято Господнього Вознесіння, поділився художніми і духовними книжками.
Також відбулися індивідуальні зустрічі з в'язнями, що висловили потребу.
4 червня 2024 року у центральному апараті Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України відбулось засідання Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України, на якому було представлено нового Голову душпастирської ради.
Під час засідання представники церков і релігійних організацій обговорили питання співробітництва та взаємодії для добра народу і держави у пенітенціарній сфері.
.jpg)
.jpg)
