Інформація про служіння в'язничних капеланів УГКЦ.

«Терпеливістю і милосердям!»

Відродження душпастирства УГКЦ у пенітенціарних установах України розпочалося 1991 року, у часі її легалізації після років підпілля. Після перенесення 2005 року осідку глави УГКЦ до Києва блаженніший Любомир Гузар створив при Патріаршій Курії УГКЦ Департамент душпастирства у силових структурах України під керівництвом преосвященнішого Михаїла (Колтуна), єпископа Сокальсько-Жовківського. За координацію служіння УГКЦ у виправних колоніях та в’язницях відповідає Відділ душпастирства у пенітенціарній системі України. Сьогодні душпастирська опіка проводяться регулярно в пенітенціарних установах № 14, 30, 34, 40, 41, 44, 47, 48, 50, 55, 63, 85, 110, 112, 118, 128, 135 у дев'яти слідчих ізоляторах та в трьох колоніях для неповнолітніх України. Інші 6 установ наші священики мають можливість відвідувати тільки принагідно. З огляду на гібридну війну московії проти України, анексію Криму і окупацію окремих районів Донецької і Луганської області опіка над в’язнями була припинена в пенітенціарних установах № 3, 13, 120, 124. 

Кожна з 12 єпархій на території України має головного капелана. Участь у служінні беруть священики, семінаристи, монахи й миряни – всього понад 200 осіб. Серед них – 32 священики-капелани. Більшість з них отримали сертифікати про засвоєння базового рівня компетентності для праці у пенітенціарних установах. Багато активних волонтерів є студентами або фаховими богословами, психологами, юристами, соціальними працівниками та педагогами. У різних сферах цього служіння беруть участь понад 1000 волонтерів на регулярній основі.

Кримінально-виконавча система України інформує про тенденцію зменшення числа в'язнів.

Головними напрямками служіння капеланів є проповідь, катехизація, уділення Св. Тайн, сприяння у підтримці зв'язків із родиною, навчання, священиків і волонтерів основам місії Церкви у тюрмах. Неділя про Блудного Сина, за два тижні до Великого Посту, є у Церкві Днем особливої уваги УГКЦ до в’язничного служіння.

2001 року УГКЦ стала співзасновницею й учасницею Української міжконфесійної християнської місії “Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі”. Місія об’єднує 12 християнських Церков і деномінацій. Ця організація представляє Україну в Міжнародній асоціації тюремного служіння (PFI). Від 2003 року УГКЦ є учасницею, на правах спостерігача, а з 2007-го – дійсним членом Міжнародної католицької комісії душпастирської опіки в тюрмах (ІССРРС), яка діє під керівництвом Конгрегації в справах духовенства, у співпраці з Папською радою “Справедливість і мир” та має статус спеціального консультанта ООН.

У листопаді 2007 року на прохання тюремного духовенства УГКЦ було проведено перший вишкільний семінар для священиків на базі Біло-Церківського училища ДКВС України. Це послужило народженню першої концепції навчання капеланів: у січні-лютому 2008 р. спільно з викладачами училища було погоджено 72-годинну програму навчання служителів Церков Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі» для здобуття мінімального рівня компетентності у кримінально-виконавчій сфері.

2008 року відбулося Перше паломництво Державної пенітенціарної служби України до Зарваниці за участю представників 7 Церков-учасниць Місії. Традицією стало щорічне Всеукраїнське паломництво для працівників пенітенціарної системи України під гаслом «Справедливість, віра, милосердя!» до Свято-Успенської Унівської Лаври.

У співпраці з Державною пенітенціарною службою УГКЦ посприяла участі праць образотворчого мистецтва в’язнів у міжнародних мистецьких конкурсах у Відні (червень 2009) та у Берліні (грудень 2009, грудень 2011, грудень 2014).

2009 року у Києві, з ініціативи УГКЦ, було проведено Міжнародну конференцію «Юридичний вимір пенітенціарного служіння», в якій брали участь чільні представники Міжнародної католицької комісії в’язничного душпастирства (ІССРРС) та Міжнародної асоціації тюремного служіння (PFI). 

2009 - 2011 року тривала І Національна пересувна експозиція мистецтва в'язнів «Переображення Господньою Любов'ю», яку побачили у 9-ти містах України.

2011 року, УГКЦ за співучастю Церков-учасниць Української міжконфесійної християнської місії «Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі» зініціювала проведення круглого столу в УКРІНФОРМІ «Реалізація релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення. Вплив духовно-морального фактора на виправлення засуджених». Таким чином розпочалася праця з розробки концепції пенітенціарного душпастирства у в'язничній системі України.

Зустріч Європейської ради ICCPPC з українськими капеланами відбулась у Львові у січні 2012 року, що засвідчило зростаючу увагу міжнародної спільноти до системи правосуддя та попередження злочинності в Україні.

29 травня 2012 року вперше в стінах Верховної Ради України обговорювалася проблема систематичної духовної опіки в'язнями. Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності у співпраці з Асоціацією Українських Правників та Українською міжконфесійною християнською місією "Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі", провів «круглий стіл» на тему: «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики». Найактивнішу участь у підготовці цієї події взяло Пенітенціарне душпастирство УГКЦ. Як наслідок цієї зустрічі триває розробка й обговорення проекту Положення про здійснення релігійної опіки в установах Державної пенітенціарної служби України.

12 грудня 2012 року Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав і Голова Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенант внутрішньої служби Олександр Лісіцков підписали Угоду про співробітництво. Угода є віддзеркаленням розвитку співпраці, передбаченої попереднім документом, підписаним Блаженнішим Любомиром 2007 року. Текст Угоди не лише підсумував структурні зміни, що сталися за останні 5 років, але також зробив наголос на опіку персоналу ДПтС України та членів їх сімей, слухачів навчальних закладів ДПтС України, засуджених та осіб, узятих під варту.

26 грудня 2012 року відбулася презентація першого підручника, що подає фахові орієнтири священикам і волонтерам для душпастирства у пенiтенцiарних закладах «Служити в’язням». Вона є плодом багатолітньої співпраці з пенітенціарною службою та містить важливі документи Церкви стосовно цього прекрасного служіння.

У липні - серпні 2013 року представництво УГКЦ у складі міжконфесійної групи взяло активну участь у розробці пропозицій до Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регулювання діяльності капеланів в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України) № 1154. 

19 серпня 2013 року був зорганізований Національний конкурс образотворчого і прикладного мистецтва  в'язнів «Преображення Господньою Любов’ю». 

20 липня 2014 перед збором близько 200 тисяч вірних та священиків на Всеукраїнській прощі до Зарваниці, Патріарх Святослав урочисто проголосив блаженного єпископа і мученика Василя Величковського покровителем пенітенціарного служіння духовенства та віруючих Української Греко-Католицької Церкви.

02 грудня 2014 року у Києві була проведена Всеукраїнська науково-практична конференція «Християнська проповідь у місцях несвободи. Історія і сучасність України». Цю подію було організовано Пенітенціарним душпастирством УГКЦ у співпраці з Українською міжконфесійною християнською місією «Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі», Державною пенітенціарною службою України, Всеукраїнською профспілкою персоналу органів та установ Державної пенітенціарної служби, Релігійним інститутом Св. Томи Аквінського. Учасники конференції запропонували подальші кроки для впровадження капеланства. 

2015 року триває Всеукраїнська пересувна виставка мистецьких робіт в'язнів «Переображення Господньою Любов’ю», яку проводить Пенітенціарне душпастирство Української Греко-Католицької Церкви спільно з БФ «Карітас-Київ» у співпраці з Державною пенітенціарною службою України. Поруч з відкриттям мандрівної експозиції відбувається навчання волонтерів Пенітенціарного душпастирства УГКЦ.

Контакт:

преосвященніший Михаїл (Колтун),

єпископ Сокальсько-Жовківський,

керівник Департаменту УГКЦ

з душпастирства у силових структурах України

а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20

e-mail: sokaleparchy@zhovkva.lviv.ua

 

ієрей Костянтин Пантелей,

керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства

у пенітенціарній системі України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20
моб. 098 422-9-221
e-mail: panteley@ukr.net

Павло Загороднов,

референт Відділу Курії УГКЦ з душпастирства

у пенітенціарній системі України
а/с В-125 Київ-1, 01001
тел./факс 044 279-19-20
моб. 097 397-29-40

e-mail: zagorodnov.p@gmail.com

Моління Хресної дороги здійснили засуджениі та працівники Дежавно пенітенціарної служби Івано-Франківської області.

29 березня 2015 року у Коломийській виправній колонії № 41 народний хоровий колектив “Калина” будинку культури с. Турка здійснив з в'язнями моління Хресної дороги. Під час Великого Посту молитви, що представляють дорогу Господа на Голготу,  допомагають пізнати Божу любов до людей, спонукати нашу любов до Христа. Душпастирі закликають розкаятися за зло, допомагають у Св. Тайні Покаяння перепросити за гріхи, щоб випросити ласки витривалості в добрі.

30 березня відбулася Хресна дорога за участю співробітників Управління Державної пенітенціарної служби Івано-Франківської області. Проводили Хресну дорогу Для службовців біля стін слідчого ізолятора священик УГКЦ отець Василь Сливоцький спільно із семінаристами Духовної семінарії та сестрами Мирянського чину Святого Василя Великого. Після Хресної дороги персонал ДПтС прочитав спільну молитву за мир і спокій в країні. Усі учасники моління подякували Всевишньому за те, що дає сили працювати на Христовій ниві в'язничного служіння. На завершення о.Василь Сливоцький, помічник капелана СІЗО та сотрудник храму Зіслання Святого Духа дав духовну науку для присутніх в якій зауважив, що Хресна дорога є чудовою можливістю поглибити нашу віру в Бога і задуматися над жертвенною любов'ю Божою до кожної людини.

      

  

 Фото прес-служби Управління ДПтС України в Івано-Франківській області.

Триває акція "Великодній кошик в'язням".

До Свята Великодня.

Любі у Христі, кожного Великодня, у перебігу Літургійного року Церкви, священик та волонтери тюремного служіння приходять до в'язнів з дарами від мирян, які освячуються і передаються від вас в руки. У часі Великого Посту ми закликаємо доброчинців посприяти закупівлі в пекарні пасок на 573 в'язнів. Орієнтовна ціна однієї 250 гр. пасочки - 14 грн. Оплата пасок за рахунком-фактурою від виробника. Задяки дорочицям станом на 30.03.2015 ми вже зібрли 3000 грн.

Збірка у  Києві стосується 150 неповнолітніх (СІЗО та підліткова колонія), 180 осіб хворих у лікарні СІЗО та ВК No. 13, жінки в СІЗО - 130 осіб, господарська обслуга СІЗО - 80 осіб, 33 довічників, утримуваних в Київському СІЗО.

Для переказів у системі Приват 24, а також в терміналах Приватбанк:

картка N 4149437825326786:

Призначення платежу: "Переказ особистих коштів на картковий рахунок N 4149437825326786 на "Великодній кошик в'язням"

Звіт з проведення акції «Великодній кошик в’язням» - протягом Світлого тижня.

Для інформації як долучитися в інших єпархіальних осередках служіння в'язням на території України контактуйте, як подано нижче...

священик Костянтин Пантелей

https://www.facebook.com/dushpastyrstvo
e-mail: panteley@ukr.net

моб.: (098) 422 92 21

Святіший Отець Франциск спонукає Церкву до кращого розуміння проблеми злочину і покути.

Папа Франциск вмиває ноги неповнолітнім в’язням 

у в’язниці «Casal del Marmo». Рим, 28 березня 2013 р

Як до обрання папою, так і тепер Святіший Отець Франциск спонукає Церкву до кращого розуміння проблеми злочину і покути, питання справедливості і милосердя, подолання відчуження відносно малих у цьому світі. Про це свідчать його офіційні звернення і особлива увага зокрема до в'язнів. Як, наприклад, тему кримінального правосуддя і в'язниці Святіший папа Франциск обговорював у жовтні минулого року з делегатами Міжнародної асоціації кримінального права у Римі, де засудив вибіркове правосуддя, просякнуте корупцією, та вказав на причини, чому кара за злочин не стає нагодою для оздоровлення суспільства.

Нещодавно, 21 березня, Папа відвідав в Неаполі в’язницю «Giuseppe Salvia», одну з найбільших в Італії, щоб зустрінутись з в’язнями, а з деякими з них розділити обідню трапезу. Святіший Отець зазначив, що ця зустріч була нагодою висловити його близькість до в’язнів, він приніс із собою «слова та любов Ісуса, який прийшов на землю, щоби сповнити нашу надію та помер на хресті за те, щоб спасти кожного з нас». Наступник святого Петра ствердив, що йому відомі труднощів в’язнів, від яких він отримує багато зворушливих листів з усього світу. Він заохотив переживати кожну мить у присутності Бога, Якому належить «майбутнє світу і людини».

Щодо прощення суспільство повинно «вчитися із цього Христового прикладу»: коли Бог прощає, то забуває про все, і коли хто комусь випоминає його помилки, то грішить, «бо якщо Бог забув, то хто такий я, щоб не забувати!». «Ось чому наше суспільство, – підсумував Папа, – ще не є християнським. Воно себе таким називає, воно хоче бути християнським, існує багато християн та християнок. Але суспільство, як таке, є більше поганським, ніж християнським, бо не зрозуміло до кінця Ісусових вчинків».
 

Як повідомила Префектура Папського Дому, у Великий Четвер, 2 квітня 2015 р., Папа Франциск відвідає римську в’язницю «Ребіббія», де у тюремному храмі «Отче Наш» відслужить Святу Месу «На Господній вечері», під час якої здійснить обряд обмивання ніг дванадцятьом засудженим чоловікам та жінкам.
 

До свого понтифікату Святіший отець Франциск, ще як кардинал Хорхе Маріо Берґольйо, архиєпископ Буенос-Айреса, відправляв богослуження Страсного Четверга «На Господній вечері» з умиванням ніг не в катедральному храмі, але в лікарнях, домах для перестарілих, домах для безпритульних і у в’язницях, - за його словами, «на околицях людського існування». Вперше в історії Єпископ Риму Папа Франциск відслужив Святу Месу «На Господній вечері» в римському виправному закладі для неповнолітніх «Casal del Marmo» 28 березня 2013 року.

За матеріалами «Радіо Ватикан».

У Львові в'язні молилися Хресну дорогу.

Кожен, хто з Києва подорожував до Львова залізницею, щоразу за кілька хвилин до прибуття на головний вірець проїджджав цю колонію по вул. Шевченка, огороджену великими мурами. Там відбувають покарання чоловіки, що неодоразово засуджені до відбуття покарання за колючим дротом. Від давна душпастирюють там монахи-редемтористи Львівської провінції Найсвятішого Ізбавителя.
 
27, 28 березня всі охочі в'язні взяли участь у великопісних реколекціях, які проводив о.Йоан, ЧСВВ. У П'яту Неділю Великого Посту 29 березня 2015 року ув’язнені Личаківської ВК-30 мали нагоду роздумувати над стаціями Хресної Дороги, яку молились спільно з братами та сестрами Редемптористками. Зворушені погляди учасників та слова вдячності є найкращим свідченням того, що Господь діє в житті кожної людини, а кожне випробування, кожне падіння є нагодою для того, щоб підніматися і йти далі, до Воскресіння. Хресну дорогу проводили сестри Оксана Пелех, Ірина Горланова та Юстина Дубіль та брати Іван Павликівський та Анатолій Качалаба.
 

Великий Піст – час роздумів і творення добрих діл, час суму над своїми гріхами та радісного очікування Христового Воскресіння. Традиційно в цей час ми роздумуємо над терпінням Спасителя, який знає наші проблеми і розчарування, і немає на землі випробування, якого б не пережив сам Господь.

Брат Іван

 

сестра Оксана (Пелех)

 

брат Анатолій (Качалаба)

 

Довічно ув'язнені - найважча категорія в'язнів.

25 березня 2015 року о. Костянтин Пантелей відвідав довічно ув'язнених, що утримуються під вартою у Київському слідчому ізоляторі. Це, напевно, найбільш потребуюча опіки категорія засуджених, з огляду на суворе утримання й обмеження контактів зі світом. Це також найбільш часомістке служіння. Адже левина доля часу йде на слухання людей, яким ні з ким виговоритися, не враховуючи вже й часу на саму процедуру допуску. "Після вміння слухання найціннішими є здатність не осуджувати, молитися, проповідувати, відповідати на складні запитання," - каже о. Костянтин. Йому траплялося стрічати за ґратами засуджених до вищої міри, які несли тягар своєї, а інколи зовсім чужої провини. "Довічно ув'язнені - найважча категорія в'язнів," - говорить він.

Непростої теми довічної ізоляції злочинців торкався Святіший Отець папа Франциск, виступаючи перед делегатами Міжнародної асоціації кримінального права.  В нашій Церкві є декілька священиків, які мають багатолітній досвід служіння для цієї категорії засуджених: о. Віталій (Котик). ЧНІ, о. Павло Хведорук, о. Тарас Мирка, о. Андрій Бухвак, о. Андрій Лемчук, о. Василь Пантелюк. Є кілька священиків, що приступили недавно й мають досвід менше року. Увесь досвід, здобутий ними - дуже цінний і потребує узагальнення у вигляді підручника для душпастирів. Друк такого підручника Відділом Патріаршої Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України готується цього року.

До початку неоголошеної війни й російської інтервенції в Україні нараховувалося 1895 засуджених на довічне позбавлення волі. Станом на 1 березня 2015 року в установах виконання покарань, що знаходяться на території, вільній від російських окупантів їх є 1630 осіб. Від 1997 року, коли вступив у силу мораторій на смертну кару, минуло 18 років. Відомо лише поодинокі випадки скасування вироків в'язням засудженим на довічно: після визнання судової помилки у справі Геннадія Китайника і Юрія Височиненка, у справі Павличенків - звільнення особливим рішенням Верховної ради як політв'язнів. 

 

Число довічників зростає. З цим зростає і потреба адекватного ставлення до громадян, які відбувають таке покарання, вдосконалення законодавства відносно можливостей оскарження неправосудних вироків, соціально-психологічна праця, душпастирство тощо. У Житомирській установі виконання покарань № 8 зі сприянням Державної пенітенціарної служби України кілька довічників навчаються на заочному факультеті МАУП. Потреба в душпасирстві довічників також є викликом для Церкви, на який поки нема достатньої відповіді. Процедура допуску у сектор максимального рівня безпеки є доволі складною. В деяких установах, як Замкова виправна колонія, тривалість проходу священика для зустрічі з одним лише в'язнем розтягається на 2 - 4 години. З введенням закону про капеланство в дію ці труднощі будуть позаду. Зростає потреба у належній комплексній підготовці духовенства і вірян для цієї праці. Сьогодні однією з найбільш доступних форм душпастирства довічників є листування.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

Першим святим Церкви став засуджений!

Папа при вході до в’язниці в Неаполі. 21 березня 2015 - ANSA

Після Святої Меси на площі Плебісциту в Неаполі Папа від’їхав до в’язниці «Giuseppe Salvia», щоб зустрінутись з в’язнями, а з деякими з них розділити обідню трапезу. Ця в’язниця розташована в кварталі Подджіореале в східній частині міста, була споруджена ще 1914 року і є однією з найбільших в Італії. В ній перебуває коло 1900 в’язнів. Душпастирську опіку у в’язниці забезпечують 3 капелани, 3 черниць, 35 катехитів-волонтерів. Імена 90 ув’язнених, які мали можливість зустрінутись із Святішим Отцем, були розіграні серед усіх в’язнів.

«Іноді трапляється, що почуваємося розчарованими, безнадійними, всіма покинутими... Але Бог ніколи не забуває своїх дітей, ніколи їх не залишає», – читаємо у слові, яке Папа Франциск приготував з нагоди відвідин в’язниці. Прибувши до місця позбавлення волі, він вирішив безпосередньо поспілкуватися із засудженими, а приготовану промову передав їм у письмовій формі.

Святіший Отець зазначає, що ця зустріч є нагодою висловити його близькість до в’язнів, і він чинить це, принісши з собою «слова та любов Ісуса, який прийшов на землю, щоби вчинити повною нашу надію та помер на хресті за те, що спасти кожного з нас». Наступник святого Петра ствердив, що йому відомі труднощів в’язнів, від яких він отримує багато зворушливих листів з усього світу. Він заохотив переживати кожну мить у присутності Бога, Якому належить «майбутнє світу і людини».

Під час безпосереднього спілкування із ув’язненими, Папа відповів на їхні запитання. Перший з них зізнався, що колись думав, що вірує та знає Бога, але це було не так. Тепер же у в’язниці, він наново відкрив Його для себе. Як не втратити цієї віри, вийшовши з тюрми, серед спокус, які чигають на свободі? Інший, подякувавши Святішому Отцеві за те, що він, як Пастир Вселенської Церкви, прибув шукати загублені овечки, запитував від імені всіх співв’язнів: «Чи ми, заклеймовані на все життя, відкинені, виключені із багатьох програм суспільної реінтеграції, знайдемо прийняття поза цими мурами?».

Відповідаючи на перше запитання, Папа зауважив, що навіть якщо він дасть різні поради про збереження віри, остаточно усе залежить від особистого рішення, від того, що хтось постановив чинити. Але зберегти віру й не втратити надію не є чимось неможливим. Це нелегко, але – можливо.

У контексті запитання про гостинність і прийняття, Святіший Отець назвав їх відсутність «одним з найбільших проявів жорстокості нашого часу». І таврування колишнього в’язня аж до смерті є «великою несправедливістю». У цьому контексті Наступник святого Петра пригадав, що «першим святим у Церкві» був засуджений на смерть розбійник, якому Христос сказав: «Сьогодні будеш зі мною в раю». А тому суспільство повинно «вчитися із цього Христового прикладу»: коли Бог прощає, то забуває про все, і коли хто комусь випоминає його помилки, то грішить, «бо якщо Бог забув, то хто такий я, щоб не забувати!».

«Ось чому наше суспільство, – підсумував Папа, – ще не є християнським. Воно себе таким називає, воно хоче бути християнським, існує багато християн та християнок. Але суспільство, як таке, є більше поганським, ніж християнським, бо не зрозуміло до кінця Ісусових вчинків».

Префектура Папського Дому повідомила про те, що у Великий Четвер, 2 квітня 2015 р., Папа Франциск відвідає римський в’язничний комплекс «Ребіббія», де здійснить обряд обмивання ніг дванадцятьом засудженим чоловікам та жінкам.

Джерело - Радіо Ватикану

Правовий вимір пенітенціарного служіння Церкви пізнавали київські школярі.

Третя пополудні, 19 березня 2015 року. Напередодні шкільних канікул біля брами Лук'янівки зібралася юрба з чотирнадцяти молодих людей 15 - 16 років. В руках пакунки. Зрідка до головної тюрми приводять школярів, що важко піддаються виховному впливу, для своєрідної профілактики правопорушень. Ефект від таких відвідин буває різний. Інколи протилежний від очікуваного: замість законослухняної поведінки - бравада і романтика кримінального світу затуляють юнакам істину про обмеження свободи як тяжке покарання, що вилучає із соціуму. Ця група - зовсім інакша. Підлітків інструктує священик. "Повага до людської гідності в'язнів незалежно від обставин, через які вони опинилися за ґратами, християнське виховання, соціально-гуманітарний супровід і забезпечення духовних потреб, допомога в усвідомленні гріха й надолуженні за зло - в основі пенітенціарного служіння Церкви," - розповідає о. Костянтин, що зустрічає групу.

Під керівництвом досвідченого педагога-правника Юрія Захарчука, підлітки, що бажають у близькому майбутньому обрати професію юриста, готуються до проходження КПП. Усі вони беруть участь у спеціальній програмі підготовки до вступу на юридичні факультети українських вузів. Старшокласники загально-освітньої школи №1 Шевченківського району м. Києва мають відвідати неповнолітніх юнаків, що утримуються у Київському слідчому ізоляторі. Мета візиту - побачити слідчу в'язницю й умови утримання неповнолітніх, які опинилися у конфлікті з законом, із середини. Поспілкуватися з неповнолітніми правопорушниками і передати їм предмети першої необхідності. "Рівний - рівному" - незамінний підхід до виховання юнаків, що опиняються за мурами пенітенціарних установ, - коментує адвокат Ігор Свєтлічний, волонтер Пенітенціарного душпастирства УГКЦ, - саме так ми і задумали цю подію."

Групу зустрічають та супроводжують згідно приписаних правил пенітенціарні службовці, які представляють режимну і соціально-виховну служби Київського слідчого ізолятора. Про сучасний стан, завдання й особливості праці Державної кримінально-виконавчої служби розповідають офіцери ДПтС України п. Володимир і п. Дмитро. Юнаків та дівчат цікавлять умови утримання, права, різновиди виховної, правової, психологічної та соціальної допомоги неповнолітнім.  Зустріч з підлітками проходить в кімнаті психологічно-емоційного розвантаження. Несподіванка! Багато малоліток спантеличені. Але діалог проходить, врешті, дуже тепло. Головна інтонація - доброзичливість. Школярі передають подарунки учням вечірньої школи № 1 Шевченківського району м. Києва з добрими побажаннями.

Коштом громади з Аскольдової закуплено 25 пар капців

Центр волонтерської співпраці ПД УГКЦ.

Акція «Великодній кошик в’язням».

До Свята Великодня.

Любі у Христі, кожного Великодня, у перебігу Літургійного року Церкви, священик та волонтери тюремного служіння приходять до в'язнів з дарами від мирян, які освячуються і передаються від вас в руки. У часі Великого Посту ми закликаємо доброчинців посприяти закупівлі в пекарні пасок на 520 в'язнів. Орієнтовна ціна однієї 250 гр. пасочки - 14 грн. Оплата пасок за рахунком-фактурою від виробника.

Збірка у  Києві стосується 150 неповнолітніх (СІЗО та підліткова колонія), 180 осіб хворих у лікарні СІЗО та ВК No. 85, жінки в СІЗО - 110 осіб, господарська обслуга СІЗО - 80 осіб.

Для переказів у системі Приват 24, а також в терміналах Приватбанк:

картка N 4149437825326786:

Призначення платежу: "Переказ особистих коштів на картковий рахунок N 4149437825326786 на "Великодній кошик в'язням", Пантелея Костянтина Юрійовича.

Звіт з проведення акції «Великодній кошик в’язням» - протягом Світлого тижня.

Для інформації як долучитися в інших єпархіальних осередках служіння в'язням на території України контактуйте, як подано нижче...

священик Костянтин Пантелей
https://www.facebook.com/dushpastyrstvo
e-mail: panteley@ukr.net
моб.: (098) 422 92 21

Волонтери провели тренінг розпізнавання професійних покликань для підлітків.

18 березня 2015 року  в Прилуцькій колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області з ініціативи волонтерів пенітенціарного душпастирства УГКЦ відбулася тренінг для неповнолітніх, що допоміг вихованцям краще усвідомити своє покликання і полегшити розпізнавання професії, яка їм пасує. Ідея про такий захід виникла під час зустрічі в Неділю Прощення. Презентації й інтерактивні методики підвищення самооцінки та розпізнавання власних професійних здібностей, пошуку праці, реалізації життєвого покликання представила Олена  Вертинська, досвідчена спеціалістка з підбору персоналу «Центру зайнятості Вільних людей». Найважливішим етапом руху до покликання, на думку тренерки, є внутрішнє рішення та постановка мети, які включають моральний імператив. Їй допомагали молоді психологи Олена Свєтлічна й Ірина Роєнко, досвідчений фотограф, учасник програм UNICEF, Михайло Коришов. Для хлопців, які випускаються з виховної колонії, віра у власні сили, розуміння відносин працедавець - робітник, навички працевлаштування  - життєво необхідні. У цей час HR-спеціалістка Олена Вертинська проводить для вимушених переселенців тренінги з працевлаштування. Вона поділилася, що допитлива аудиторія неповнолітніх вихованців дала їй нові задуми про формування усвідомленого вибору життєвого покликання, яке допоможе цим молодим людям в служінні іншим.

Група волонтерів попрацювала дуже насичено й динамічно. Вона представила вихованцям колонії різні професії: молодий програміст Олексій Моложанов провів навчання в комп'ютерному класі, де вихованці спробували створити власні віртуальні веб-сторінки. Молодий скульптор Кирило Гузенко розповів про свою дорогу розпізнавання життєвого покликання та як його основна професія допомогла йому засвоїти безліч супутніх спеціальностей, електрозварювальника, дизайнера, матеріалознавця. Це, за свідченням Кирила, допомагає йому знаходити засоби для життя у важкий період. Адміністрація і вихованці загорілися ідеєю Кирила щодо проведення майстеркласу з ліплення з глини.

Підсумував плоди зустрічі священик Костянтин Пантелей, запевнивши, що Господь створив кожну людину унікальною і неповторною. Отже кожний з нас має своє покликання, яке необхідно розпізнати, а здійснення покликання дає людській спільноті повноту. "Нехай хліб ваш буде солоним від поту, але чесний, підсумував священик, - а праця ваша дасть достаток вашим сім'ям і шанс послужити в ділах милосердя для ближнього". Вихованці проводили гостей з відчуттям події, яка глибоко діткнула їх юні душі.

Світлини ©Михайло Коришов

Не цураймося чужих Хрестів!

Кожна людина в своєму житті несе свій Хрест. Часто ми хочемо позбутися цього, але забуваємо, що нести свій Хрест через ціле своє життя – єдиний шлях до Спасіння. Які б в житті не траплялися труднощі, прикрості, розчарування мусимо долати той тернистий шлях. Важливо також не забувати і допомагати полегшити тягарі життя тим, хто особливо потребує цієї допомоги. Люди, які тимчасово позбавлені волі також несуть свій хрест. Наскільки важкий цей хрест, ми не можемо собі уявити!

Щоби не залишати вихованців Прилуцької виправної колонії на самоті з терпіннями та випробовуваннями, семінаристи Київської Трьохсвятительської духовної семінарії організували молитву-споглядання Хресну дорогу. Молитовний захід відбувся 14-го березня напередодні Хрестопоклінної Неділі. Перед початком Хресної дороги вступне слово мав отець Дмитро Горнакевич, який є адміністратором парафії у місті Прилуки. Потім розпочалася сама Хресна дорога. Слід зазначити, що вихованці виправної колонії активно брали участь в цій молитовній програмі.

Після закінчення молитовної програми, поділившись на групки, вихованці виправної колонії та семінаристи КТДС мали можливість поспілкуватися між собою.

Семінаристів дуже вразила щирість і відкритість вихованців колоній під час спілкування. Мабуть, кожен зворушився, коли почув як багато вихованців, будучи засудженими, щиро визнавали, що вони вчинили злочин і справедливо відбувають свій термін покарання у колонії. Для нас всіх це дуже гарний  приклад усвідомлення своїх гріхів і прийняття їх наслідків, та можливість призадуматися над чесністю і щирістю власного життя. Дуже часто ми засуджуємо людей позбавлених волі, але не усвідомлюємо, що перед Богом наші повсякденні недобрі вчинки не є менш гріховними.

Як вихованці колонії, так і семінаристи КТДС були задоволені зустріччю, з нетерпінням очікують наступної можливості зустрітися та провести гарно час в молитві та у спілкуванні один з одним.

Семінаристи, які організовували Хресну дорогу в Прилуцькій виправній колонії , щиро вдячні за молитву та матеріальну допомогу в організації заходу пароху парафії святого Миколая Чудотворця (Аскольдова могила) отцю Ігорю Онишкевичу. Особлива подяка ректору семінарії отцю Петру Жуку та членам ректорату за благословення і підтримку ініціативи організації Хресної дороги та надання можливості здійснити цю поїздку. Також висловлюємо щиру подяку Адміністрації Прилуцької виправної колонії, а особливо Начальнику Управління Державної пенітенціарної служби України у Чернігівській області полковнику внутрішньої служби Пісклову Валерію Михайловичу та першому заступнику начальника Прилуцької виправної колонії Куліку Олександру Володимировичу. Складаємо подяку за сприяння в можливості послужити неповнолітнім в Прилуцькій виховній колонії.

Іван Жуган, IV курс Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ