22 квітня 2025 року отець Ігор Онишкевич, настоятель громади Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі, разом з волонтерами Орестою Цибрівською і Роксоляною Хмарою відвідали ув'язнених жінок у Київському слідчому ізоляторі з великодніми вітаннями і словами розради.
Отець Ігор Онишкевич:
У Світлий вівторок відвідали жінок в Лукянівському слідчому ізоляторі. Служили Волонтери Ореста і Роксоляна. Дарували Паски від п. Василя. Сьогодні День 22 квітня, Державна кримінально-виконавча служба України відзначає 27-му річницю від ча утворення.
Наше служіння Карітас Київ 1992-2007 рік мали проект служіння жінці в тюрмі. Марта Бліхар очолювала це служіння для жінок у всіх в'язницях. Керівник пенітенціарної системи Василь Кощінець сприяв створенню повноцінного капеланського служіння.
Сьогодні наш Карітас Печерськ за сприянням о. Костянтина відвідали ув'язнених жінок. Вони всі дякували о. Костянтину і просили за молитву і не забувати про них. Я особисто був вражений умовами утримання, чистотою, свіжим повітрям. Бо маю пам'ять відвідин в 90 роках коли сморід і цигарковий дим наповнював камеру. Тепер це новозбудоване приміщення за європейським стандартом. Де жінки утримують в чистоті прикрашають іконами, картинами, бачив Біблію і маленькі бібліотеки. Дякуємо працівникам виправної установи і психологу Людмилі, яка супроводжувала нас.
Всіх освятили святою водою і привітали з Паскою.
Христос Воскрес!
Волонтер Роксоляна Хмара:
Дорогі друзі, у Світлий Великодній вівторок, ми з отцем Ігор Онишкевич з церкви Св. Миколая, що на Аскольдовій могилі та нашою прекрасною Орисею, яка не пропускає жодну службу Божу, провідували жінок вʼязнів Лукʼянівської вʼязниці. Їх зараз в Лукʼянівці біля двохсот. Є жінки з маленькими дітьми.
Це моє перше провідування, і я дуже хвилювалася. Як я побачу цих людей, що їм скажу, чим їх можна втішити?!
А до того ж моє хвилювання ще від того, що тут в різні часи, були увʼязнені сотні відомих особистостей України. І серед них, мій чоловік, славної памʼяті, політвʼязень, депутат ВРУ багатьох скликань, Герой України Степан Хмара, який в 1990 році, через сумновідомий інциндент з полковником КГБ Григорʼєвим в переході на Майдані, був арештованим прямо у ВРУ та сидів у Лукʼянівському СІЗО понад 9 місяців.
Відомо, що перед етапом до сибірських концтаборів тут перебував увʼязнення єпископ греко-католицької церкви Йосип Сліпий і багато інших мучеників за правду і справедливість.
Спочатку мене вразили десятки різних ґрат та замків, через які нам треба було пройти, щоб потрапити всередину вʼязниці. Потім у нас все забрали, всі наші речі, сумки і телефони, фотографувати там не дозволяють, але нам зробили декілька фото, які я вам покажу.
І тоді я побачила подвірʼя вʼязниці, де зі всіх сторін на тебе дивляться чорні, загартовані вікна. На території також є церква, у якій ми відправили пришвидшену Службу Божу.
Приміщення, де утримують жінок є новим, його побудували десь 13 років тому, і можна сказати, що гарним, порівняно з іншими, як кажуть люди, що віддавна сюди приходять. Воно має чотири поверхи, камери на двоє, троє і найбільше ми бачили на 13 жінок.
Чесно кажучи я побачила зовсім не те, що очікувала. Камери , чи радше сказати кімнати, у дівчат досить удомашнені, подекуди є картини на стінах, телевізори, деякі досить світлі. По них бігають домашні улюбленці, тепер у вʼязниці дозволяють тримати котиків.
Видно, що жінки у більшості дуже чекали на нас, вони були прибрані, нафарбовані, раділи і намагалися нас чимось пригостити. Просили їх поблагословити. Отець Ігор освячував їх свяченою водою, а ми дарували пасочки, образки і календарі. У камерах ми помітили багато книжок. Дехто давав нам фрукти і навіть крашанки. А жінка на імʼя Ірина подарувала нам, зроблених своїми руками, біленьких ангеликів.. Це було якось особливо зворушливо.
До речі, там зараз відбувають покарання колаборанти, і деякі відмовилися зустрітися зі священником. І це єдині, хто не захотів Божого благословення. Я була рада, що так сталося, бо для мене цей злочин не має прощення. Хоча, церква по - іншому дивиться на це, і дає шанс і право на покаяння всім, навіть найстрашнішим злочинцям.
В тюрмі не прийнято розпитувати за що і скільки тут сидять люди, тому ми цього і не питали. Але, знаємо, що зараз там перебуває одна довічниця. Ми благословили її святою водою через прочинене віконце, у камеру зайти не дозволялося. А також деяка кількість жінок, що з різних причин вбили по декілька людей і навіть власних дітей.
Одне було помітно - ці люди хочуть покаяння, вони дуже зраділи, побачивши священника, і прямо говорили нам, що дуже очікували Благословення.
І лише тепер я відчула наскільки важкою є робота, яку постійно роблять наші священники Constantin Panteley та отець Ігор Онишкевич, дуже дякую їм за це.
Коли я вийшла за стіни Лукʼянівської вʼязниці, тільки тоді я достеменно зрозуміла, що означає слово СВОБОДА! Ми перебували там не більше декількох годин, але відчувалося це наче ціла вічність, і чомусь постійно не вистарчало повітря. І тільки коли ми вийшли назовні, я вдихнула на повні груди і відчула Свободу.
Пенітенціарне душпастрство УГКЦ
