Шукати в цьому блозі

субота, 21 лютого 2026 р.

Ректор Львівської Духовної Семінарії освятив Центр Пенітенціарного Капеланства ім. бл. Василія Величковського

19 лютого, у стінах Львівської Духовної Семінарії відбулася особлива подія - посвята Центру Пенітенціарного Капеланства ім. бл. Василія Величковського. 

Блаженний Василій, єпископ-ісповідник, який пройшов тюрми, катування й переслідування за вірність Христові та Українській Греко-Католицькій Церкві. Його досвід страждання за ґратами робить його особливим заступником для всіх ув’язнених, зокрема для наших українських воїнів, які сьогодні незаконно перебувають у тюрмах і таборах росії. Їхній біль, самотність і випробування є для нас постійним закликом до молитви, пам’яті та надії. 



Молитву посвяти очолив ректор семінарії о. Михайло Плоцідем, у співслужінні духівника спільноти о. Івана Глови та керівника відділу душпастирства в пенітенціарній системі України о. Олега Нестора. Цього ж дня відбулася посвята двох братів-семінаристів у члени організації. Щиро вітаємо нових учасників і бажаємо їм витривалості та наснаги у служінні тим, про кого часто забувають, але хто надзвичайно потребує присутності, молитви й людського тепла.

Нехай заступництво блаженного Василія Величковського укріплює всіх, хто служить ув’язненим, і дарує свободу тим, хто сьогодні страждає в неволі.

Олег Чихарівський

понеділок, 16 лютого 2026 р.

Помер Семен Глузман, філософ сумління і вартовий пам'яті

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ висловлює співчуття рідним, смуток, велику шану і молитву з приводу відходу до вічності праведника-політв'язня Семена Глузмана. Він був лікар-психіатр і правозахисник, колишній дисидент, президент Асоціації психіатрів України, друг Блаженнішого Любомира, також друг пана Мирослава Мариновича.

Філософ сумління. Вартовий пам'яті про світлих людей, які яскраво сяяли у темряві концтаборів імперської москви, в обставинах близьких до смерті. В ув'язненні Семен Глузман, друзі назвали його Славко, був поряд з Василем Стусом, Іваном Світличним, Валерієм Марченком. Його спогади — це свідчення людини, яка сама пройшла через систему каральної психіатрії та табори, тому його портрети Стуса, Світличного та Марченка є найбільш достовірними, психологічно глибокими та емоційними. Ці люди стали легендами не тому, що були ідеальними, а тому, що залишалися людьми в нелюдських умовах, бо свобода — це не привілей, а стан душі, який можна зберегти навіть за ґратами.

У 2005 - 2009 був одним з найактивніших учасників громадської ради при Державному департаменті України з питань виконання покарань і рушієм змін пенітенціарної системи. В той час він став близьким прихильником пенітенціарного служіння нашої Церкви. З ним говорили про питання пенітенціарної етики української держави, яка вона має бути.

Пан Семен бував з нами на одній з традиційних стрітенських зустрічей волонтерів душпастирства у в'язницях. Він був щирим симпатиком Української Греко-Католицької Церкви, хоча не належав до жодної з релігійних спільнот був людиною віруючою. Своїми моральними авторитетами вважав Івана Світличного, Валерія Марченка, був в особливо близькій дружбі з Мирославом Мариновичем, любив Блаженнішого Любомира Гузара і був з ним у дружніх взаєминах.

11 травня 2017 року відбулося пам'ятне заняття для семінаристів старшокурсників Київської Трьохсвятительської Духовної семінарії УГКЦ в рамках їхньої душпастирської практики. Воно було присвячене темі духовності в'язнів та проповіді християнської віри в місцях несвободи у часі панування радянського тоталітаризму.

Вічна пам'ять! Блаженний спочинок!

ПЕНІТЕНЦІАРНЕ ДУШПАСТИРСТВО УГКЦ

понеділок, 9 лютого 2026 р.

У каплиці Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) відбулася зустріч з в'язнями

У Неділю Блудного сина, яку в Українській Греко-Католицькій Церкві традиційно відзначають як день особливої пастирської турботи та молитви за в’язнів, до Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) завітав відомий місіонер та проповідник о. Корнилій Яремак, ЧСВВ — ігумен монастиря Христа Царя м. Івано-Франківська. Такий візит став виявом глибокої солідарності Церкви з тими, хто перебуває в місцях позбавлення волі. У цей день Божественна Літургія об’єднала в спільній молитві не лише ув’язнених, але й капеланів, волонтерів та працівників установи. Звертаючись до присутніх, о. Корнилій поділився глибокими роздумами про сутність покаяння. Його слова стали духовним дороговказом для кожного, хто шукає шлях до Бога: «Бути вдома — це бути щирими зі своїм сумлінням. Ні стіни, ні будь-які перепони не можуть завадити людині, щоб вона повернулася до Бога», — наголосив ігумен. Ці слова нагадали присутнім, що справжня свобода починається всередині людського серця, а Боже милосердя не знає кордонів. Під час Св. Літургії підносилися молитви за ув’язнених, пенітенціаріїв, капеланів та волонтерів. Кожен з них виконує свою роль у процесі духовного відновлення та підтримання людської гідності в нелегких умовах. В’язничні капелани о. Арсен Панчак та о.Василь Сливоцький висловили щиру вдячність о. Корнилію за спільну молитву та багаторічну підтримку з боку монастиря Христа Царя. Таке єднання душпастирів та мирян є живим свідченням того, що Церква пам’ятає про кожного і готова підтримати на шляху до виправлення та духовного воскресіння.


Повідомив капелан Арсен Панчак на своїй  сторінці FaceBook